але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."
Наші діти - зерна нації. Щоб кожний дошколярик став відбірним зернятком і виріс гармонійною особистістю схожою на дозрілий колос, потрібно створити для цього всі умови в сім'ї та дитячому садку, посіяти у душу вихованців зернятка пам'яті народної та духовності, здоров'я та працелюбності, культури та краси. Проростуть ці паростки добра - і виросте колосисте поле життя, наснаги, мудрості і самоповаги майбутньої надії держави.
Патріотичне виховання
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовного надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.
Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки.
Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася. У цьому зв'язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
формування духовно-моральних взаємин;
формування любові до культурного спадку свого народу;
виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
почуття власної гідності як представників свого народу;
толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей. Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі" показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необхідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, його структурі, змісті, а також про-стежити його народження, джерела (на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з'явитися це складне інтегральне почуття).
Справді, якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення", можна виділити декілька напрямків:
1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;
2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
4) ставлення до державного устрою.
Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен зробить свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.
Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Така схема змісту знань про рідну країну, на основі яких можливо вже в дошкільному віці формувати дієве ставлення до неї.
У Державній базовій програмі та Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ними.
Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім'ї".
Указані вище вимоги стосуються також і дошкільного закладу. Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала.
Для того щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам'яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів. Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять і т.д.
У дошкільному закладі, в групі, на майданчику в кожної дитини, як правило, є своє улюблене місце для гри, для усамітнення. Вихователю необхідно дуже обережно ставитися до цього і, навіть, підтримувати „право дитини на свою територію" (також необхідно поважати у право дитини на власність). Важливо створити максимально можливі умови для „індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища" (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів.
Приязнь до дитячого садка пов'язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями.
З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками.
Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, на-дають їм певність і смисл. Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят). Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв'язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.
Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам'ять.
Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити. При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України"), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Головна мета цих занять — пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Доброю традицією може стати проведення "Днів Землі" з участю батьків, коли розцвітає і заплітається у віночок буйної зелені вся територія дитячого садка. Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером" українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.
Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на сто-лі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства.
Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників кордонів Батьківщини.
Доцільно запропонувати дітям розпитати й розповісти про цікаву роботу батьків або якогось родича, а потім провести конкурс на кращу розповідь. Для зміцнення пам'яті роду велике значення має виховання (і в дорослих, і в дітей) поваги до поховань предків. Діти повинні знати, де поховані їхні дідусі, бабусі, допомагати дорослим доглядати могили рідних людей: садити квіти, поливати їх, прибирати тощо.
У старших дошкільнят і молодших школярів мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та, сестер.
В умовах сільського дитячого садка можна дати завдання дослідити близькі і далекі родові зв'язки між учнями класу, школи.
Нині чимало говорять та пишуть про український національний характер, українську ментальність.
Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців — хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"
Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса — відчуття краси. Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" — "На Ви" — свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.
* Працьовитість українців, що рятувала націю не один раз від зникнення, актуальна в наші дні, коли знову вирішується доля України. Щоб допомогти дітям усвідомити важливість цієї риси доречно поставити такі запитання:
♦ Чим можна пояснити життєві успіхи твоїх рідних і родичів?
♦ Що ти можеш сказати про результати праці твоїх родичів? Хто з твоїх родичів своєю працею досяг найбільших успіхів?
♦ Де і ким працюють твої батьки?
♦ Як ти ставишся до праці своїх батьків?
♦ Що ти знаєш про самовіддану працю твоїх дідів та бабусь у повоєнні роки?
4 Потребує сміливого й відвертого підходу проблема негативних національних рис, особливо найбільш виразної, що завжди була фатальною для долі народу, держави. Це — індивідуалізм (хоча його дехто сьогодні ідеалізує), відсутність або притлумленість почуття згуртованості української нації.
Тому така важлива система питань, проблем, присвячених згуртованості насамперед роду, а також групи, колективу дошкільного закладу.
Як позитивний приклад колективістської традиції українського народу (з попереднім поясненням педагога) можна навести традицію української толоки. Коли люди з одного кутка сходяться і разом зводять хату своєму односельцю. Причому участь у цьому заході беруть усі: від малих до старих.
Старші дошкільнята і молодші школярі повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю, їхні любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі села, міста. Ось орієнтовний обсяг знань про рідний край, який посильний шести-семирічним дітям.
♦ Найдавніші поселення району, міста. Що відомо з їхньої історії?
♦ Найвідоміші земляки. Хто з видатних людей народився в районі, місті? Що він зробив для народу, держави? Чим прославив наш край?
♦ Наймальовничіший куточок рідного міста (річка, ліс, урочище). Чим він відомий?
♦ Найдавніша споруда. Історія її створення.
♦ Найвидатніші люди краю. Чим вони відомі?
♦ Туристичний маршрут по рідному краю.
♦ Які пісні про матір та Україну ти знаєш?
♦ Які вірші ти вже вивчив?
♦ Що означає герб нашого міста?
Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох школах і дошкільних закладах — дитячі ранки: "Мамина пісня", "Бабусина казка", "У мого батька золоті руки", „Свято української мови", „Ярмарок", „Свято української пісні", обрядові свята, тощо.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно- практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві до-шкільному віку.
ЗАТВЕРДЖУЮ
Директор КЗ «Лозівський ліцей №1»
Лозівської міської ради
Харківської області
____________Валентина НЕЧВОЛА
«___» __________ 2024 року
План заходів
з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного підрозділу Миколаївської філії
КЗ «Лозівський ліцей №1»
І. Організаційно-методична робота
Систематизувати нормативно-правові та методичні документи з питань патріотичного виховання.
Забезпечити висвітлення заходів національно-патріотичної спрямованості, на сайті ЗДО
Забезпечити організаційно-методичний супровід модернізації змістового наповнення національного куточку
Систематизувати в методичному кабінеті навчально-методичні посібники, дитячу художню літературу з питань національно-патріотичного виховання.
Організувати в методичному кабінеті тематичну виставку «Виховуємо патріотів змалку».
З метою самоосвіти педагогів забезпечити опрацювання методичних посібників національно-патріотичного спрямування.
Забезпечити активне використання в освітньому процесі народознавчих міні-музеїв
Розробляти для педагогів змістове наповнення тематичного блоку «Україна - єдина країна» (сценарії, конспекти, дидактичний матеріал)
ІІ . Робота з педагогами
1.Опрацювати:
- «Стратегію національно-патріотичного виховання» (затв. Указом Президента України від 18.05.2019 № 286/2019) Листи МОН:
- «Про організацію національно-патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах (від 25.07.2016 № 1/9-396)
- «Про національно-патріотичне виховання у закладах освіти у 2019-2020 навчальному році» (від 16.08.2019 № 1\9-523)
2. Брати активну участь у заходах з реалізації науково-методичної проблеми з національно-патріотичного виховання дошкільників.
3. Провести тематичні дні:
День знань «Ми, малята - дошкільнята»
День міста Лозова
Міжнародний День миру
День української мови та писемності
Всесвітній день доброти
День збройних сил України
День гідності та свободи.
Українська хустка - роду берегиня
День толерантності
День єднання
Міжнародний день дякую
День Соборності України
День рідної мови
Дітям про творчість Тараса Шевченка
День вишиванки
День матері
Міжнародний день сім’ї
День Конституції України
День Незалежності України
4. Долучатися до волонтерської діяльності у допомозі воїнам, які знаходяться у зоні бойових дій.
ІІІ. Робота з дітьми
Проводити з дітьми свята і розваги, спрямовані на відродження національних звичаїв і традицій.
Залучати дітей до активної участі у національних святах та розвагах .
- «Ми, малята - дошкільнята» (День знань)
- «Дошкільнята - славних козаків внучата»
- «Святий Миколай іде-подарунки всім несе»
- «Новорічне гарне свято зустрічають всі малята»
- Масляна походжає, всіх дітей розвеселяє.
- «А вже Весна-красна йде»
- «Великодні писанки»
- «Мама – ніжний промінець»
Проводити бесіди народознавчого змісту в етнографічному (народознавчому) куточку.
Проводити тематичні заняття з національно-патріотичного виховання за освітніми блоками та тижнями:
- Україна - рідний край:
Я все люблю в своїм краю
Моя маленька батьківщина.
- Ми такі різні, але ми схожі:
Дитсадок-мій другий дім
Дім, в якому я живу.
- Щедра осінь у нашому краї всім дарунки свої роздає!
- Про тих, хто поруч з нами:
Вихованим зростай, про честь дбай
Найкраща у світі родина моя.
- Чим багата країна моя:
Ремесла нашого народу
Страви та посуд
- Традиції мого народу
- Я дитина ще мала, але маю вже права.
Залучати дітей до читання та обговорення творів про Україну, малу Батьківщину.
Проводити з дітьми дидактичні ігри національно-патріотичного спрямування, народні рухливі та спортивно-патріотичні ігри.
Спонукати дітей до участі у розмовах, бесідах про події, які відбуваються в Україні, рідному краї, про визначні місця рідного селища із використанням фотографій, ілюстрацій тощо.
Провести тематичні екскурсії до природних об'єктів та пам'ятних місць селища.
Організувати виставки дитячих робіт на тему: - «Ми за мир!»,
- «Я намалюю сонце» (конкурс малюнків на асфальті національно-патріотичного змісту) ,
- «Україна - рідний край» (конкурс віршів про Україну).
ІV. Робота з батьками
Залучати батьків до участі у виставках дитячих робіт, конкурсах, національних святах та розвагах.
Висвітлювати в батьківських куточках питання національно-патріотичного виховання дітей, розміщувати відповідні поради та рекомендації
Провести батьківські збори:
Круглий стіл «Виховуємо патріотів змалку»
Провести консультації для батьків:
- «Національно-патріотичне виховання дітей у сім'ї»
- Роль батьків у розвитку української мови у дітей
- Поради батькам щодо патріотичного виховання дітей дошкільного віку «Україна – моя Батьківщина»
- Українська мова - мова мого народу, моєї сім’ї.
- Масляна з дітьми: креативні завдання на кожен день тижня.
- Ремесла нашого народу.
- Роль української народної пісні у формуванні національно-патріотичних почуттів дитини.
-