Що робити коли....?

Коли потрібне покарання. Але чи завжди воно потрібне?

     Батьки часто вважають, що бажаного результату від дитини швидше можна досягти, якщо застосувати фізичне покарання. Але всі психологи одностайно не радять застосовувати цей метод покарання.

     Фізичне покарання не підходить для свідомого формування моралі дитини. Тобто дитина спочатку озирнеться навколо і, якщо не помітить «караючої руки», одразу зробить шкоду. Не буде вона «грішити» тільки втому випадку, якщо в присутності «караючої руки» їй загрожуватиме фізичне покарання. 

   Тілесні покарання розвивають в дітях небажані риси характеру. Систематичне застосування сильного фізичного покарання може перетворити дитину в покірну, вивертку особистість, нездатну мати свою особисту незалежну позицію і приймати самостійні рішення.

    Ще одним видом покарання є позбавлення батьківської любові.  У випадку неправильного застосування покарання можна завдати великої шкоди і, навпаки, розумне його використання буває дуже результативним.

     Досягти бажаного можна, якщо дотримуватися найважливіших умов. Одна з них полягає в тому, що, караючи, дорослий повинен дати відчути дитині, що любить її навіть тоді, коли карає за якісь серйозну провину. Друга умова, яка підкріплює дію першої, виходить з того, що покарання повинно стосуватися не всієї особистості дитини взагалі, а лише того окремого випадку поведінки, за який вона покарана.

Мистецтво покарання.

     Відомо, що в ранньому дитинстві покарання буде дійсно ефективним, якщо воно застосовується не після скоєння провини, а збігається з нею або на мить випереджає її. У цьому випадку правильніше буде говорити не про покарання, а про заборону. Майже всі діти від двох-трьох років постійно знаходяться разом з батьками, які можуть достатньо ефективно запобігти небажаним діям дітей, зупиняючи їх ще до скоєння небажаного вчинку і кожного разу пояснюючи, що робити цього не слід. Психологи вважають, що покарання, яке неминуче слідує за провиною, має величезний вплив на формування комплексу неповноцінності.

Головне, що слід пам'ятати: ніколи не карайте за те, що трапилось випадково, не з вини дитини. Ще Сенека, відомий римський філософ  казав: «Випадкова провина не винна»

Su

Mo

Tu

We

Th

Fr

Sa