В ДИТЯЧИЙ САДОЧОК

ПРИХОДИМО  ДРУЖИТИ

Дитячий садочок – це не просто місце, де малюк грається і вчиться. Це перше суспільство, де він зустрічає друзів, навчається спілкуватися та розуміти інших. Саме тут формується вміння дружити, домовлятися, ділитися і вирішувати конфлікти мирно.

Але часто трапляється, що діти сваряться, штовхаються, дражнять одне одного. Чому так відбувається? Бо вони ще не знають, як по-іншому вирішувати свої проблеми. Вони вчаться. І саме від нас, дорослих, залежить, як вони засвоять найважливіше правило:

"Я приходжу в дитячий садочок дружити.

Я нікого не ображаю, і мене ніхто не ображає"

Як навчити цьому дітей?

Покажіть приклад:

Діти наслідують дорослих. Якщо вони бачать, що батьки говорять одне

одному слова підтримки, не кричать, не обзиваються, допомагають

іншим – вони робитимуть так само.

• Що можна робити?

1.  Дякувати одне одному: «Дякую, що допоміг мені накрити на стіл».

2. Казати ввічливі слова: «Будь ласка», «Вибач», «Дозволь, будь ласка».

3. Не висміювати інших, навіть у жарт: «Ой, ну ти й незграба!» – навіть така фраза може засмутити дитину.

Вчіть дитину розуміти чужі почуття

Дитині може бути складно зрозуміти, що її слова чи вчинки можуть когось засмутити. Тому важливо проговорювати ситуації.

• Приклад:

1. «Ти бачиш, що Данилко засмутився. Як ти думаєш, чому?»

2. «Якби тобі сказали таке, що б ти відчував?»

3. «Як можна зробити, щоб йому стало краще?»

Часто варто просто поставити дитину на місце іншого – і вона зрозуміє, що образливі слова чи штовхання – це боляче.

Вчіть казати про свої почуття та домовлятися

Конфлікти між дітьми – це нормально. Але важливо навчити малюка вирішувати їх словами, а не кулаками чи образами.

• Що можна сказати?

1. Якщо хтось взяв іграшку без дозволу: «Будь ласка, поверни, це моя іграшка. Я дам тобі погратися, якщо запитаєш».

2. Якщо хтось штовхається: «Мені боляче, не роби так».

3. Якщо хочеться гратися разом: «Давай разом будувати вежу!»

Навчіть дитину не мовчати, якщо її щось засмутило, але й не кричати, не битися, а спокійно пояснювати свої почуття.

Навчайте, що просити допомогу - це не соромно

Діти можуть боятися сказати дорослим про проблему. Важливо пояснити: якщо тебе хтось ображає – треба розповісти вихователю або батькам. Це не «ябедництво», а спосіб вирішити проблему.

• Можна сказати так:

1. «Якщо тобі погано або страшно – скажи виховательці. Вона допоможе».

2. «Ти завжди можеш розказати мені, якщо щось трапилося. Я тебе підтримаю».

Дитина має знати: її не залишать наодинці з проблемою.

Говоріть про дружбу

Дружба – це не тільки гратися разом. Це вміння підтримати, поділитися, допомогти, не сміятися, коли друг помилився.

• Запитуйте у дитини:

1. Хто твій друг? Чому ти його обрав?

2. Що тобі подобається в друзях?

3. Як ти можеш зробити так, щоб інші хотіли з тобою дружити?

Ці прості розмови допомагають дитині усвідомити, що таке справжня дружба.

Що буде, якщо всі дотримуватимуться правил?

Якщо діти з малечку навчаться вирішувати конфлікти без агресії, спокійно домовлятися і поважати почуття інших – у них буде менше проблем у школі, а потім і в дорослому житті.

Навчіть свою дитину:

✔ Дружити – це цікаво і весело!

✔ Сваритися можна, але головне – миритися!

✔ Кожен має право на повагу.

✔ Просити допомогу – не соромно!

Тоді садочок стане місцем, де дитина почуватиметься щасливою, захищеною та впевненою в собі.

Створіть умови для співробітництва

  Покажіть дітям, як необхідно співробітничати та поважати інших людей,

демонструючи їм свій власний підхід. Попросіть дітей допомогти при розв’язанні (їхнього ж) конфлікту й висловіть свою впевненість в успіху їхньої спільної праці. Дуже важливо, щоб діти підходили до врегулювання конфлікту з позитивного боку та повірили в те, що вони можуть разом працювати над його вирішенням.

Допоможіть дітям справитися з емоціями

 Щоб залишатися спокійними в конфліктній ситуації, дітям можуть знадобитись ваша підтримка й допомога – особливо, якщо вони знаходяться на перехресному вогні звинувачень один одного. Якщо вони

налякані, вони можуть розтривожитись і також будуть потребувати додаткової підтримки, щоби зберегти свій спокій. У конфліктах, які є особливо розпаленими, дітям може знадобитися час побути окремо один

від одного, щоб заспокоїтись, перш ніж продовжити урегулювання конфлікту. Виділений вами час на відновлення спокою допоможе дітям перебороти бажання реагувати агресивно або буде сприяти виходу із ситуації, що склалась.

Допоможіть розвинути емпатію та повагу до інших

  Навчіть дітей чути та розуміти потреби та проблеми іншої людини.

Підкажіть їм, як краще ставити запитання, щоб вияснити для себе, чому хтось проявляє певне наполегливе бажання чогось та прагне неодмінно здійснити його. Хай ваша дитина постарається поставити себе на місце іншої та зрозуміти, яке значення може мати реалізація цього бажання для

цієї дитини. Емпатія (осмислене співпереживання) є однією з найважливіших основ для вирішення конфліктів і побудови позитивних стосунків.

Практикуйте навички спілкування

 Ефективне вирішення конфліктів завжди спирається на комунікацію.

Звісно, коли ви перебуваєте під пресингом конфліктної ситуації, вербальна взаємодія може стати насправді важкою. Тому, щоб навчити дитину висловлюватись чітко, ясно та шанобливо, потрібна хороша практика. Ви можете допомогти їй попрактикуватись у тому, як розпочинати розмову, щоб ініціювати врегулювання конфлікту, наприклад: «Якщо ми поговоримо про це, я впевнений, ми зможемо розібратись». Також дуже корисно навчити дитину впевнено висловлювати свої бажання та побоювання, наприклад: «Я хочу, щоб ти спочатку спитав мене, перш ніж узяти якусь з моїх речей».

Заохочуйте творчі рішення

  У конфліктах люди зазвичай притримуються якоїсь певної позиції й не

бачать інших варіантів. Ось чому при обмірковуванні можливих рішень так важливо мислити творчо. Ви можете використовувати при цьому правило проведення «мозкового штурму», яке полягає в тому, що ніхто не має права засумніватись в ефективності запропонованої ідеї. Це правило спеціально призначене для того, щоб допомогти отримати творчий погляд на ситуацію. Якщо це необхідно, спрямовуйте дітей на головну суть проблеми, але оцінку їхніх придуманих і висловлених ідей залиште на потім. Хай вони вільно та безперешкодно придумують будь-які нестандартні ідеї. Дорослі можуть підключитись і допомогти розробляти альтернативні рішення, якщо це буде сприяти творчому підходу дітей до вирішення проблеми.

Коли треба припинити конфлікт і втрутитись

  Деякі конфлікти занадто сильні, щоб діти змогли подолати їх самостійно.

Іноді вони не готові владнати конфлікт, який загострюється все більше й більше. Якщо дитячі конфлікти стають дуже інтенсивними або призводять до фізичної агресії, то важливо, щоб у цю ситуацію втрутились дорослі.

Коли двостороннє рішення неможливе, ви можете допомогти дитині обміркувати інші варіанти, доступні для неї, й потім разом вибрати найкращий з них.

Робота психолога з дошкільнятами: профілактика булінгу.

"Доброта в словах – дружба в серцях"

В рамках занять із дошкільнятами ми провели бесіду про доброзичливу поведінку та важливість гарних манер у спілкуванні. Діти закріпили слова – «будь ласка», «дякую», «вибач», «доброго ранку» , які допомагають зробити спілкування приємним та комфортним для всіх.

Разом ми розігрували ситуації з життя, вчилися висловлювати свої прохання спокійно та з повагою, а також шукали добрі слова для підтримки друзів. Особливо цікаво дітям було обговорювати, як правильно поводитися в різних ситуаціях: коли хтось випадково штовхнув, коли друг засмутився,  коли хочеться щось попросити або коли є свідком як когось ображають.

Заняття пройшло у дружній атмосфері, а маленькі учасники пообіцяли бути чемними та уважними одне до одного. Адже доброта починається з нас самих!

Коли загроза зникає, вони розслабляються і ми не відчуваємо дискомфорту. Але хронічний стрес може тримати м’язи в постійній напрузі, яка з часом викликає важкість і навіть больові відчуття по всьому тілу.

Є безліч речей, які допомагають нам відволікатися від тривожних думок, та в кожного свої методи. Єдиного вірного способу немає — хтось починає прибирати, хтось танцює, а хтось іде дихати повітрям. Ми відпускаємо важкі думки в русі.

Тому в Аптечці самодопомоги, створеної в межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я Ти як?, можна знайти вправи і техніки, які допомагають знизити напругу. Пропонуємо декілька технік у наступних відео.

Якщо ваша дитина грає у війну: чи це нормально?

-"Вчора на підлозі у кухні мій чотирьохрічка збив три російські ракети, бластером «вбив» декілька танків і вертушкою подолав цілу роту. Особливо зараз схожа поведінка дитини у нас може викликати занепокоєння: “Чи все з нею нормально? Мене аж коробить від таких ігор”, “Чи не виросте він агресивним?”.

Тому трішки про те, що означає дитяча гра у війну. І на що вам, батькам, варто звернути увагу.

1. Мова дошкільника - гра. Це пов’язане із етапами формування дитячого мозку, коли рівень володіння мовою, емпатія та аналітичні здібності лише формуються. Якщо ми, дорослі, можемо висловити наші тривоги близьким і вилаятись нецензурщиною на орків, дошкільнику ці методи ще недоступні. Скоріше він виразить свої емоції через гру в танки або малюнки .

2. Завдяки грі дитина обробляє і виражає емоційне напруження, яке накопичується всередині. Злість, страх, сум, почуття помсти проживаються і відтворюються у грі. Вона стабілізує дитячу нервову систему. Однією з перших це відкрила Анна Фрейд (донька Зигмунда Фрейда) серед дітей, яким довелося пережити бомбардування Лондона під час Другої світової війни. Вона помітила, що діти, у яких була можливість виразити свої тривоги у грі, мали менше страхів, а стрес від побаченого не переростав у психічну травму. Аналогічні спостереження проводилися і під час війни у Сирії. 

3. Дитина живе у світі, де правила запроваджують дорослі. А гра - це той безпечний простір, де правила запроваджує дитина. Це процес, який вона контролює і на який може впливати. Це про відчуття влади. Гра у війну дозволяє дошкільнику приміряти на себе роль переможця. Там він може безпечно реалізувати своє бажання підірвати, зупинити і ліквідувати тих, через кого він зараз далеко від своїх іграшок або вимушений перебувати у сховищі. 

4. Якщо ми зупиняємо дитячу гру у війну, дитина може інтерпретувати це наступним чином: “Моя гра погана. Те, що малює моя уява, ганебно”. Але ж при цьому потреба у вивільненні агресії залишається незадоволеною. Тому в майбутньому дитина може приховувати від нас свої прояви вільної гри або виражати емоційне напруження через справжню агресію: бійки, лайку тощо.

5. Так само, як і з використанням ножиць, нам важливо встановлювати правила, чіткі і нечисленні. Наприклад, штовхатися або цілитися одне в одного/в дорослих не можна. Або, якщо ми бачимо, що не всі учасники гри отримують задоволення від неї, ми можемо цікавитися: “Чи всім зараз подобається ця гра?” 

6. Дитина грає у війну не заради того, аби нанести шкоду іншим, а заради того, аби відчути себе героєм. Але є червоні прапорці, на які варто звернути увагу батькам і звернутися до спеціаліста. Якщо у грі дошкільник постійно навмисне намагається нанести фізичної шкоди іншим і отримує від цього задоволення. Або раз за разом повторює гру без сюжету, яка скоріше нагадує послідовність дій (ходіння по колу з нерозбірливим наспівуванням, кручення колесика від машинки тощо).

Як підтримати дитину в дорозі

Як батькам допомогти дитині перенести примусове переміщення

•  Розкажіть дитині про дорогу та причину поїздки. Проговоріть з дитиною, за можливості, куди ви їдете та чому, навіть якщо ви самі ще точно не знаєте (наприклад: «Ми їдемо шукати укриття і місце, де буде безпечніше. Ми будемо зупинятися, аби перепочити. Щойно ми знайдемо безпечне місце – ми повідомимо тобі про це»). Зазначте напрямок руху та озвучуйте станції під час дороги – це допоможе дитині відчути, що ситуація має визначеність та управління. 

• Надайте відчуття безпеки та зв’язаності. Запропонуйте дитині взяти в дорогу з собою улюблену іграшку, річ, предмет. Іграшка може відволікти дитину і улюблені речі надають відчуття зв’язку з домом та усього звичного. Дитина може обійняти іграшку, коли їй страшно або сумно – це допоможе їй заспокоїтись.

•  Проговоріть правила поведінки в дорозі. Заради безпеки важливо проговорити правила, як під час дороги діти можуть комунікувати з дорослими (особливо, якщо дорослий знаходиться за кермом). Коли ви зупинятиметеся на блокпостах, важливо поводитися тихо, не визирати з вікон і у жодному випадку не виходити з машини/автобусу. 

• Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Важливо час від часу запитувати, чи хоче дитина їсти, пити, в туалет. Щоб перевірити реакцію дитини та підтримувати з нею контакт під час дороги, ви можете придумати кодове слово для своєрідної «переклички» (наприклад, з малюками: «Я тобі буду казати «Ту-Ту», а ти відповідай мені «Ш-ш-ш»). 

• Стабілізуйте емоційний стан. Проговорюючи стани та емоції, звуками та через тіло, можна допомогти дитині впоратися з рівнем емоційної напруги. Якщо вона злиться, то може витягнути руки, зтиснути кулачки, міцно заплющити очі, а потім розкрити долоні, струсити руки і відкрити очі (зробити декілька разів). Також і озвучування допомагає дитині впоратися з емоційним виснаженням. Запропонуйте дитині погиркати, як ведмідь, проспівати звук «Аааа» чи «Оооо»,  спільно співати пісень. 

• Допомагайте дитині справлятися з втомою. Дитина може швидко втомлюватись від довгої дороги, в неї можуть заніміти кінцівки тощо. Допомогти активізувати тіло, посилити кровообіг можна шляхом поплескування по всьому тілу. Це може робити і сама дитина, і доросла людина, яка знаходиться поруч. Щоб переключити увагу дитини, запропонуйте їй пограти в ігри: повигадувати та позагадувати одне одному загадки, пограти в «Їстівне – не їстівне», в слова тощо. 

• Дбайте про себе. Турбота про себе – це турбота і про ваших дітей. Відслідковуйте втому, слідкуйте за вашим диханням та потребами організму. Намагайтеся так само давати собі перепочинок. Для зняття напруги та втоми ви можете за можливості масувати мочки вуха, пити воду повільними ковтками тощо.

Як розмовляти з дітьми про війну та як допомогти пережити дітям травматичні події

Коли ваші дітки ставлять запитання і ви не знаєте що їм та як відповісти. Ось приклади: 

Як покращити адаптацію дитини до іншого місця проживання під час вимушеного переселення 

•  поясніть дитині, що відбувається та чому ви не можете повернутися додому;

•  не ігноруйте питання дитини. Якщо дитина не чує відповідь, то її стан погіршується;

•  обсудіть з дитиною чим вона може займатися, де може погратися, де спокійно посидіти;

•  разом продовжуйте робити те чим ви займалися «раніше» (стабільність та безпека);

•  дитина повинна взаємодіяти з іншими людьми – це можуть бути спеціалісти: психологи, арт-терапевти, соціальні працівники, волонтери, а можуть бути інші діти;

•  частіше обіймайте дитину (не менше 12 раз в день);

•  не приховуйте свої почуття (не обманюйте

•  та не відходьте від відповіді), надайте дитині безпечну інформацію про те, що вас турбує;

•  дивіться дитині в очі, коли слухаєте її. Такий контакт через погляд «каже»: «Як ти?», «Як твої справи?», «Я поруч, тобі зараз важко, я готова допомогти» (таким чином ви заглядаєте в душу дитини);

•  не знецінюйте почуття дитини (дозволяйте плакати, боятися, сумувати та злитись). Кажіть, що це природньо для такої ситуації;

•  будьте уважним слухачем «страшних» історій вашої дитини.

Адаптація до дитячого садка

Ігри для дітей

ІГРИ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ!

1. Гра «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції:

а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері», «на шафу»); 

б) показати витягнутою рукою на названий предмет (стільчик, вікно, іграшка і т.д.); 

в) намалювати олівцем круг (хвильку, паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч на папері.

2. Гра «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.

3. Гра «Чарівні пальчики». Скачувати з пластиліну чи тіста кульки, змійки, ланцюжки.

4. Гра «Помічник». Перекладати дрібні предмети (кульки, іграшки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.

5. Гра «Спритник». Дитина повинна:

а) пройти по накресленій лінії чи викладеній із шнурочків (пряма, круг, хвиляста);

б) пробігти по ліній, несучи який-небудь предмет;

в) пострибати з іграшкою в руках по заданому маршруту;

г) пройти перепони (викладені різні предмети чи іграшки).