Сторінка психолога

Коли загроза зникає, вони розслабляються і ми не відчуваємо дискомфорту. Але хронічний стрес може тримати м’язи в постійній напрузі, яка з часом викликає важкість і навіть больові відчуття по всьому тілу.

Є безліч речей, які допомагають нам відволікатися від тривожних думок, та в кожного свої методи. Єдиного вірного способу немає — хтось починає прибирати, хтось танцює, а хтось іде дихати повітрям. Ми відпускаємо важкі думки в русі.

Тому в Аптечці самодопомоги, створеної в межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я Ти як?, можна знайти вправи і техніки, які допомагають знизити напругу. Пропонуємо декілька технік у наступних відео.

ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ, 

які допоможуть діткам звільнитись від тривоги та заспокоїтись. 

Пам‘ятаємо: спокійна мама і тато - спокійна ваша дитина. 

Чудово підійдуть дітками середнього та старшого дошкільного віку.

Якщо ваша дитина грає у війну: чи це нормально?

-"Вчора на підлозі у кухні мій чотирьохрічка збив три російські ракети, бластером «вбив» декілька танків і вертушкою подолав цілу роту. Особливо зараз схожа поведінка дитини у нас може викликати занепокоєння: “Чи все з нею нормально? Мене аж коробить від таких ігор”, “Чи не виросте він агресивним?”.

Тому трішки про те, що означає дитяча гра у війну. І на що вам, батькам, варто звернути увагу.

1. Мова дошкільника - гра. Це пов’язане із етапами формування дитячого мозку, коли рівень володіння мовою, емпатія та аналітичні здібності лише формуються. Якщо ми, дорослі, можемо висловити наші тривоги близьким і вилаятись нецензурщиною на орків, дошкільнику ці методи ще недоступні. Скоріше він виразить свої емоції через гру в танки або малюнки .

2. Завдяки грі дитина обробляє і виражає емоційне напруження, яке накопичується всередині. Злість, страх, сум, почуття помсти проживаються і відтворюються у грі. Вона стабілізує дитячу нервову систему. Однією з перших це відкрила Анна Фрейд (донька Зигмунда Фрейда) серед дітей, яким довелося пережити бомбардування Лондона під час Другої світової війни. Вона помітила, що діти, у яких була можливість виразити свої тривоги у грі, мали менше страхів, а стрес від побаченого не переростав у психічну травму. Аналогічні спостереження проводилися і під час війни у Сирії. 

3. Дитина живе у світі, де правила запроваджують дорослі. А гра - це той безпечний простір, де правила запроваджує дитина. Це процес, який вона контролює і на який може впливати. Це про відчуття влади. Гра у війну дозволяє дошкільнику приміряти на себе роль переможця. Там він може безпечно реалізувати своє бажання підірвати, зупинити і ліквідувати тих, через кого він зараз далеко від своїх іграшок або вимушений перебувати у сховищі. 

4. Якщо ми зупиняємо дитячу гру у війну, дитина може інтерпретувати це наступним чином: “Моя гра погана. Те, що малює моя уява, ганебно”. Але ж при цьому потреба у вивільненні агресії залишається незадоволеною. Тому в майбутньому дитина може приховувати від нас свої прояви вільної гри або виражати емоційне напруження через справжню агресію: бійки, лайку тощо.

5. Так само, як і з використанням ножиць, нам важливо встановлювати правила, чіткі і нечисленні. Наприклад, штовхатися або цілитися одне в одного/в дорослих не можна. Або, якщо ми бачимо, що не всі учасники гри отримують задоволення від неї, ми можемо цікавитися: “Чи всім зараз подобається ця гра?” 

6. Дитина грає у війну не заради того, аби нанести шкоду іншим, а заради того, аби відчути себе героєм. Але є червоні прапорці, на які варто звернути увагу батькам і звернутися до спеціаліста. Якщо у грі дошкільник постійно навмисне намагається нанести фізичної шкоди іншим і отримує від цього задоволення. Або раз за разом повторює гру без сюжету, яка скоріше нагадує послідовність дій (ходіння по колу з нерозбірливим наспівуванням, кручення колесика від машинки тощо).

Як підтримати дитину в дорозі

Як батькам допомогти дитині перенести примусове переміщення

•  Розкажіть дитині про дорогу та причину поїздки. Проговоріть з дитиною, за можливості, куди ви їдете та чому, навіть якщо ви самі ще точно не знаєте (наприклад: «Ми їдемо шукати укриття і місце, де буде безпечніше. Ми будемо зупинятися, аби перепочити. Щойно ми знайдемо безпечне місце – ми повідомимо тобі про це»). Зазначте напрямок руху та озвучуйте станції під час дороги – це допоможе дитині відчути, що ситуація має визначеність та управління. 

• Надайте відчуття безпеки та зв’язаності. Запропонуйте дитині взяти в дорогу з собою улюблену іграшку, річ, предмет. Іграшка може відволікти дитину і улюблені речі надають відчуття зв’язку з домом та усього звичного. Дитина може обійняти іграшку, коли їй страшно або сумно – це допоможе їй заспокоїтись.

•  Проговоріть правила поведінки в дорозі. Заради безпеки важливо проговорити правила, як під час дороги діти можуть комунікувати з дорослими (особливо, якщо дорослий знаходиться за кермом). Коли ви зупинятиметеся на блокпостах, важливо поводитися тихо, не визирати з вікон і у жодному випадку не виходити з машини/автобусу. 

• Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Важливо час від часу запитувати, чи хоче дитина їсти, пити, в туалет. Щоб перевірити реакцію дитини та підтримувати з нею контакт під час дороги, ви можете придумати кодове слово для своєрідної «переклички» (наприклад, з малюками: «Я тобі буду казати «Ту-Ту», а ти відповідай мені «Ш-ш-ш»). 

• Стабілізуйте емоційний стан. Проговорюючи стани та емоції, звуками та через тіло, можна допомогти дитині впоратися з рівнем емоційної напруги. Якщо вона злиться, то може витягнути руки, зтиснути кулачки, міцно заплющити очі, а потім розкрити долоні, струсити руки і відкрити очі (зробити декілька разів). Також і озвучування допомагає дитині впоратися з емоційним виснаженням. Запропонуйте дитині погиркати, як ведмідь, проспівати звук «Аааа» чи «Оооо»,  спільно співати пісень. 

• Допомагайте дитині справлятися з втомою. Дитина може швидко втомлюватись від довгої дороги, в неї можуть заніміти кінцівки тощо. Допомогти активізувати тіло, посилити кровообіг можна шляхом поплескування по всьому тілу. Це може робити і сама дитина, і доросла людина, яка знаходиться поруч. Щоб переключити увагу дитини, запропонуйте їй пограти в ігри: повигадувати та позагадувати одне одному загадки, пограти в «Їстівне – не їстівне», в слова тощо. 

• Дбайте про себе. Турбота про себе – це турбота і про ваших дітей. Відслідковуйте втому, слідкуйте за вашим диханням та потребами організму. Намагайтеся так само давати собі перепочинок. Для зняття напруги та втоми ви можете за можливості масувати мочки вуха, пити воду повільними ковтками тощо.

Як розмовляти з дітьми про війну та як допомогти пережити дітям травматичні події

Коли ваші дітки ставлять запитання і ви не знаєте що їм та як відповісти. Ось приклади: 

Як покращити адаптацію дитини до іншого місця проживання під час вимушеного переселення 

•  поясніть дитині, що відбувається та чому ви не можете повернутися додому;

•  не ігноруйте питання дитини. Якщо дитина не чує відповідь, то її стан погіршується;

•  обсудіть з дитиною чим вона може займатися, де може погратися, де спокійно посидіти;

•  разом продовжуйте робити те чим ви займалися «раніше» (стабільність та безпека);

•  дитина повинна взаємодіяти з іншими людьми – це можуть бути спеціалісти: психологи, арт-терапевти, соціальні працівники, волонтери, а можуть бути інші діти;

•  частіше обіймайте дитину (не менше 12 раз в день);

•  не приховуйте свої почуття (не обманюйте

•  та не відходьте від відповіді), надайте дитині безпечну інформацію про те, що вас турбує;

•  дивіться дитині в очі, коли слухаєте її. Такий контакт через погляд «каже»: «Як ти?», «Як твої справи?», «Я поруч, тобі зараз важко, я готова допомогти» (таким чином ви заглядаєте в душу дитини);

•  не знецінюйте почуття дитини (дозволяйте плакати, боятися, сумувати та злитись). Кажіть, що це природньо для такої ситуації;

•  будьте уважним слухачем «страшних» історій вашої дитини.

Адаптація до дитячого садка

Ігри для дітей

ІГРИ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ!

1. Гра «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції:

а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері», «на шафу»); 

б) показати витягнутою рукою на названий предмет (стільчик, вікно, іграшка і т.д.); 

в) намалювати олівцем круг (хвильку, паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч на папері.

2. Гра «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.

3. Гра «Чарівні пальчики». Скачувати з пластиліну чи тіста кульки, змійки, ланцюжки.

4. Гра «Помічник». Перекладати дрібні предмети (кульки, іграшки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.

5. Гра «Спритник». Дитина повинна:

а) пройти по накресленій лінії чи викладеній із шнурочків (пряма, круг, хвиляста);

б) пробігти по ліній, несучи який-небудь предмет;

в) пострибати з іграшкою в руках по заданому маршруту;

г) пройти перепони (викладені різні предмети чи іграшки).