Англійська для малят

Іноземна мова у дошкільному закладі

Іноземна мова дедалі наполегливіше входить у наше життя, інтегруючи українське суспільство зі світовим культурним простором. А відтак знання іноземних мов стає потребою часу, необхідним компонентом освіченості сучасної людини. Потрібна іноземна мова й нашим дітям. Звісно, не всі вони читатимуть в оригіналі Шекспіра, Гейне, Дюма чи навчатимуться за кордоном, проте майже кожен із них слухатиме іноземну музику, дивитиметься фільми “подорожуватиме” Інтернетом, спілкуватиметься з іноземцями. Тож знання мов стане в пригоді. Вивчення хоча б однієї іноземної мови не лише розвине індивідуальні мовленнєві здібності дитини, а й створить передумови для оволодіння в подальшому іншими мовами, виховає толерантне ставлення до носіїв інших культур.

Передумови успішного оволодіння іноземною мовою

Навчання дошкільнят іноземної мови віднесено до варіативного компонента Державного стандарту дошкіль­ної освіти. Іноземної мови можна навчати дітей і в сім’ї, і в освітньому закладі (дошкільному чи позашкільному). При цьому слід мати на увазі таку обов’язкову переду­мову: лише тоді, коли процес навчання будувати­меться на науково обґрунтованих підходах, він спри­ятиме своєчасній соціалізації особистості дитини, формуванню її особистісної культури (через знайомство з мовою та культурою іншого народу), розвиткові пізна­вальних психічних процесів (мислення, пам’яті, уваги, уяви, відчуттів, сприймання).

Специфіка оволодіння дошкільником іноземною мо­вою тісно пов’язана з безпосередністю його сприйман­ня, відкритістю до спілкування, певною спонтанністю в опануванні нового знання. Відомо: вік від народження до 6 (7) років є сензитивним періодом для мовленнєво­го розвитку особистості, яка зростає і розвивається. Численні дослідження психоло­гів, лінгвістів і педагогів засвідчують, що в цьому віці діти навчаються говорити майже без проблем. Це стосується як рідної, так і нерідної (дру­гої) мови.

Запорукою успішного ово­лодіння малятами іноземною мовою є врахування педаго­гами в освітній роботі з ними анатомо-фізіологічних та психічних особливостей дітей. Без цього неможливо правильно визначити най­більш оптимальний час, коли варто починати знайомити дитину з іншою мовою, обрати найбільш раціональні форми, методи, прийоми та засоби навчання, дозувати матеріал.

Позаяк мовленнєвий апарат у дошкільнят дуже гнуч­кій, вони легко наслідують звуки та звукосполучення рідної та нерідної мов. У подальшому правильна вимова закріплюється та зберігається на все життя. До того ж малюки вкрай чутливі до вимови, оскільки особливо сприйнятливі до фонетики та інтонації мовлення. Певні мовленнєві зразки зберігаються в їхній пам’яті у вигляді звукових комплексів, пригадуючи які в тих чи інших си­туаціях, діти керуються переважно власними слуховими уявленнями. При цьому іншомовні мовленнєві зразки сприймаються ними відокремлено від звукових комплек­сів рідної мови. Дошкільнята не плутають і не змішують рідну мову з іншою і завжди усвідомлюють, якою саме мовою розмовляють. А вже у більш пізньому (шкільному) віці вони дещо втрачають попередню здатність легко й точно відтворювати звуки іноземної мови. І навіть тоді, коли опиняються в іноземному середовищі й досконало оволодівають чужою мовою — лексичним складом та граматичною будовою, у їхній вимові зберігається ак­цент рідної мови.

Ось чому вкрай важливо, щоб формування навичок правильної звуковимови починалося з дошкільного віку.

Особливості сприймання іноземної мови дошкільнятами.

Для психічного розвитку дитини дошкільного віку характерні швидкий темп і значна інтенсивність (відбува­ються істотні якісні зрушення у про­цесах сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви, зароджується довільна ре­гуляція поведінки тощо). Так, пам’ять дошкільняти має величезні можливос­ті. При цьому першорядне значення у навчанні його іноземної мови мають мимовільне запам’ятовування і пригадування. Малюк за­пам’ятовує слова та висловлювання спершу як позна­чення тих предметів, дій та властивостей, які він безпо­середньо сприймає і про які йому кажуть педагоги, рідні, знайомі у своїх звертаннях до нього під час ігор, у побу­ті, щоденних справах.

Почувши певні слова та фрази, дитина співвідносить їх із певним об’єктом відповідно до ситуації мовлення, а відтак після багаторазового повторення запам’ятовує це. Перекладу ж рідною мовою вона потребує здебільшого для уточнення значення слів, а не для запам’ятовуван­ня. Трохи згодом, наслідуючи дорослих, уже сама почи­нає використовувати певні іншомовні слова та синтаксичні конструкції. Спочатку вживає нечисленні автоматизова­ні мовленнєві зразки залежно від ситуації спілкування й розчленовує їх на окремі граматичні явища. Із накопи­ченням досвіду спілкування в дошкільняти утворюються неусвідомлені емпіричні мовні узагальнення, які є під­ґрунтям поступового формування чуття мови й одним із найбільш важливих передумов правильної побудови ус­ного мовлення. Вміння утворювати за аналогією ре­чення з однаковою граматичною конструкцією і є початком емпіричного мовленнєвого спілкування.

Поряд із мимовільним запам’ятову­ванням у дошкільному віці поступово розвивається й довільне (цілеспрямо­ване, свідоме, кероване вольовими зусиллями). П’яти-шестирічні діти сві­домо намагаються запам’ятати іншо­мовні слова й докладають зусиль для пригадування їх, хоча домінуючу роль усе ж таки відіграє саме мимовільне запам’ятовування.

Одна з найважливіших передумов успішного навчання іноземної мови — увага дошкільнят. Діти цього віку ще не мають стійкої цілеспрямованої ува­ги, не можуть тривалий час зосере­джуватися на одному завданні. Тому в роботі з ними слід використовувати такі вправи та ігри, які б допомагали урізноманітнювати види дитячої діяль­ності (при тому, що навчання дошкіль­нят іноземної мови є особливим видом освітньої діяльності).

Малюки оволодівають чужою мовою практично, іміту­ючи та автоматизуючи певні мовленнєві зразки у певних ситуаціях, хоча ще не знають жодних граматичних пра­вил. Тому на початковому етапі навчання доцільно вда­ватися до так званого наслідувального, або усного методу, який ґрунтується на природному дарі людини — імітації. Спирання саме на принцип усної основи має ряд об’єктивних підстав. У процесі навчання діти дошкільного віку не вивчають складові частини не­відомої мови, а відразу опановують її як засіб спіл­кування, засвоюючи як окремі слова, так і цілі син­таксичні конструкції, особливості вимови тощо. Мова в цьому процесі виступає водночас предметом і засо­бом навчання. Такий усний “вступний курс” створює під­ґрунтя для подальшого оволодіння читанням та пись­мом як самостійними видами мовленнєвої діяльності.

Оптимальний час початку навчання іноземної мови

Як уже зазначалося, актуальним є питання щодо ви­бору оптимального часу початку навчання дошкільнят іноземної мови. Цей вибір зумовлюється середовищем, у якому виховується малюк (сім’я, дошкільний заклад, позашкільний навчальний заклад), пев­ними особливостями його розвитку (зокрема, наявністю чи відсутністю відхилень, затримок або випереджань вікової норми), мовною ситу­ацією у родині (якою мовою розмовляють рідні, чи володіє хтось із них іноземною мовою), функ­ціонуванням даної мови у суспільстві (наскільки вона популярна, поширена, використовувана) та рядом інших чинників.

Враховуючи це, навчання дитини другої мови можна розпочинати у різні строки.

• Від народження. При цьому хтось із бать­ків, рідних чи няня (гувернантка) має бути носі­єм другої мови або досконало знати її, діяти за принципом “одна особа — одна мова”, постій­но спілкуватися з малюком цією мовою, не пе­реходячи на іншу.

• Із трьох років. Трирічна дитина, зазвичай, уже говорить рідною мовою, має певне коло уявлень про себе й навколишній світ, на які може спи­ратись, опановуючи іноземну мову. Вона також здатна адекватно сприймати спілкування з носієм іншої мови чи педагогом (вихователем, учителем, гувернером або­що) в родині, у дошкільному чи позашкільному закладі, навчитися відповідати іноземною мовою. Малюка можна залучати до спільних дій та рухів разом із дорослим, до пантоміми, промовляння хором. Основу роботи станов­лять прості мовленнєві ігри та ігрові вправи сенсорно­го, рухового, комунікатив­ного характеру.

Тут варто зазначити, що більшість дошкільнят почи­нає вивчати іноземну мову з радістю, охоче, проте до­сить швидко (вже через кілька занять) у переважної частини малят цей інтерес слабшає, згасає. Це пояс­нюється несформованістю у дітей мотивації до такого навчання, основою якого було б розуміння, чим ва­жливе знання іноземної мови для подальшого д рослого життя.

У 4 роки дошкільник уже впевненіше діє в уявних ситуаціях спілкування іно­земною мовою, використовує засвоєні слова, обміню­ється простими репліками. Він краще сприймає пояс­нення дорослих щодо створюваної мовленнєвої ситуації, виконує складніші ігрові дії в рухливих, дидактичних і творчих іграх. Цьому вікові притаманні також перші про­яви інтересу до соціокультурного аспекту навчання іно­земної мови, а саме: до свят деяких звичаїв і традицій, казкового фольклору іншого народу, національного одягу тощо.

• У старшому дошкільному віці (5-7 років). Розви­ток фізіологічних і психічних процесів старшого дошкіль­ника досягає того рівня який забезпечує передумови для системного іншомовного навчання. П’яти-шестирічній дитині вже по силі успішно й зацікавлено оволодіва­ти іноземною мовою завдяки свідомому й мотивованому навчанню. Вона здатна ставитися до неї як до предмета вивчення, порівнюючи її з рідною мовою, запитуючи дорослого, комбінуючи знайомі елементи, індивідуалізуючи власні репліки тощо.

Завдання, зміст і методи навчання іноземної мови

Відповідно до визначеної мети основними зав­даннями навчання іноземної мови дітей до­шкільного вікує:

• виховання інтересу, поваги, толерантності і цінніс­ного ставлення до культури, традицій та звичаїв народів, які розмовляють іншою мовою;

• ознайомлення з елементами соціокультури іншо­мовних країн;

• прищеплення елементарних навичок усного мов­лення (аудіювання, говоріння);

• створення умов для оволодіння елементарним умін­ням спілкуватись іноземною мовою у межах комуні­кативного мінімуму, пов’язаного зі світом дитинства;

• сприяння набуттю початкових лінгвістичних знань;

• розвиток мовленнєвих здібностей;

• залучення дитячого досвіду спілкування рідною мовою для навчання спілкуватись іноземною;

• виховання культури та відкритості спілкування.

Процес навчання дошкільнят іноземної мови будується за рядом загальнодидактичних та методичних принци­пів. Серед загальнодидактичних першорядного зна­чення набувають принципи наочності, доступності, міц­ності та свідомості знань, науковості, активності, систематичності й послідовності, концентричності і пов­торюваності, індивідуалізації, розвивального і виховно­го навчання. Найважливішими методичними принци­пами у дошкільній лінгводидактиці є принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємозв’язку різних видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови. Ця система доповнюється також деякими принци­пами, запозиченими з методик інтенсивного навчання, зокрема, принципом поетапно-концентрованої органі­зації навчального процесу.

Зміст навчання іноземної мови в сучасному дошкіль­ному закладі дібраний автором відповідної програми Т.М.Шкваріною з урахуванням: забезпечення наступності іншомовного навчання у дошкільному та молодшому шкільному віці; мотивації, змісту й характеру спілкуван­ня дітей; частотності вживання лексичних одиниць діть­ми певного віку; забезпечення повторюваності оперу­вання лексичними одиницями, зразками мовлення, дібраними для вивчення та опрацювання у різних ситуа­ціях спілкування та мовленнєвих функціях; поступового ускладнення матеріалу в умовах системного навчання.

З огляду на те, що дошкільна освіта спрямована на формування у кожної дитини життєвої компетенції, то й іншомовна комунікативна компетенція (як її складова) також має формуватися за основними сферами життєді­яльності, визначеними Базовим компонентом дошкіль­ної освіти. Відповідно до кожного напрямку життєдіяльності педагог планує навчальний матеріал (лексичний, фоне­тичний, граматичний, зразки мовлення) за темами.

Форми організації роботи

Навчання іноземної мови в дошкільному закладі є системою спеціально організованої педагогом діяльності вихованців, що спирається на інтерес та активність до­шкільнят, сприяє розвиткові їхніх особистостей, реа­лізації індивідуального досвіду кожного з них та вияву якостей, необхідних для успішного засвоєння мінімізо­ваного обсягу знань та вмінь. Організація життєдіяльності дітей багато в чому визначається тим, хто саме навчає їх іноземної мови в дошкільному закладі. Зокрема, це може бути вихователь певної групи з правом навчання інозем­ної мови, який працює з дітьми постійно й сам обирає зручний для цієї роботи час протягом дня (заняття з під­групами у першій чи другій половині дня, ігри, розваги, спілкування іноземною мовою під час спостережень, праці, побутових процесів та ін.). Коли ж таке навчання здійснює спеціально запрошений педагог, тоді склада­ється окремий графік занять з урахуванням кількості уко­мплектованих підгруп дітей.

Основна форма організації роботи з навчання дошкіль­нят іноземної мови — це заняття. Оптимальна частот­ність проведення цих занять на тиждень — від 2-3 (якщо заняття має форму гурткової роботи — при значній кіль­кості сформованих підгруп дітей) до 4 (якщо кількість підгруп незначна й може передбачатися заняття з кож­ною дитиною у графіку роботи педагога; а також у тому разі, якщо заняття проводить безпосередньо вихователь із дітьми своєї вікової групи).

Визначаючи місце занять з іноземної мови у режимі дня дошкільного закладу, доцільніше орієнтуватися на час, відведений для ігор та самостійної діяльності дітей, і планувати проведення цих занять у другій половині дня (до вечері). При цьому вихователь, який сам навчає іноземної мови дітей своєї вікової групи, може доцільні­ше передбачати час для відповідних занять з ними про­тягом дня (з однією підгрупою — у першій половині дня, з іншою — у другій), обов’язково дотримуючись норм навчального навантаження (зокрема, з дітьми старшої групи проводяться не більше трьох занять на тиждень у першій половині дня). Отже, розклад занять з інозем­ної мови має узгоджуватися з розкладом основних занять за певними віковими групами та з розкла­дом роботи гуртків інших профільних напрямів. Це робиться для того, щоб раціональніше використовувати приміщення в дитсадку й не дублювати ті види діяльності та завдань, на яких будуються навчальні заняття за чин­ною програмою розвитку, навчання і виховання дошкіль­нят, а також задля врегулювання фізичних і психічних навантажень на дітей з урахуванням перебігу їхньої пра­цездатності впродовж дня.

Тривалість заняття з підгрупою 5-річних дітей — 20- 25 хвилин; із 6-річними дітьми, які продовжують перебувати в дошкільному закладі, — до ЗО хвилин.

Педагогові варто пам’ятати: досягненню вищої резуль­тативності, максимальному виявленню нахилів і здібнос­тей вихованців, дієвішому особистісному підходу до розвитку й навчання кожної дитини сприяє оптимальна наповнюваність підгруп — у них має бути по 6-8 малят (до десяти). Підгрупи для занять іноземною мовою ком­плектуються з огляду на попит батьків, а найголовні­ше—з урахуванням зацікавлень, бажань та здібностей самих дітей. Будь-яка примусовість у залученні їх до від­відування занять із іноземної мови виключається, особ­ливо, в тих випадках, коли ця додаткова освітня послуга надається на платній основі.

Провідним методом і засобом навчання та вправлян­ня на заняттях з іноземної мови виступають дидактичні ігри на основі елементарної лексики дитячого спілку­вання. Зокрема, використовуються такі види їх: мовні (фонетичні — на формування навичок правильної іншої звуковимови; лексичні та граматичні засвоєння базової лексики і граматичних структур); мовленнєві — на фор­мування та розвиток елементарних навичок аудіювання та говоріння; комунікативні — на формування навичок спілкування.

Інтегрований підхід

З урахуванням інтегрованого і діяльнісного підходів, які активно впроваджуються у навчально-виховний про­цес сучасного дошкільного закладу, заняття з іноземної мови мають органічно інтегрувати у своїй структурі види діяльності, значущі для розвитку дошкільняти. Так, на тлі мовленнєвого спілкування та ігрової форми навчан­ня педагог використовує елементи:

• рухової діяльності (фізкультпаузи з кількох простих вправ у супроводі окре­мих вказівок, команд чи римованих текстів; рухливі ігри; рухові вправи; імітації рухів тварин чи предметів; зма­гання в рухах тощо);

• образотворчості (малювання, ліп­лення за завданням педагога, за власним задумом, із подальшим відгадуванням зображеного та описом його);

• трудової діяльності (доручення із самообслуговування, господарсько-побутової праці, праці у природі, чергу­вання на заняттях; ручна праця: робота з папером, ножицями, клеєм, тканиною, природним матеріалом та ін.);

• театралізованої (драматизації, театралізації із се­рією попередніх репетицій);

• музичної діяльності (спів, танцювальні рухи до пісеньок, рухливих ігор та ін., інструкції щодо їх виконання).

Якщо навчання іноземної мови здійснює сам вихова­тель із дітьми своєї вікової групи, він має більше можли­востей для організації цієї роботи не лише на заняттях, а й у повсякденні: проводячи бесіди за ілюстраціями до книжок, переглядаючи діафільми за казками, розмовля­ючи з дошкільнятами під час підготовки до прийому їжі й за їжею, вдягання та роздягання, на прогулянках, у самостійній ігровій, руховій діяльності та ін. У міру за­своєння дітьми програмового матеріалу готує з ними звітні (підсумкові) розваги (свята) іноземною мовою для батьків та інших вихованців дитсадка.