Англійська для малят
Іноземна мова у дошкільному закладі
Іноземна мова дедалі наполегливіше входить у наше життя, інтегруючи українське суспільство зі світовим культурним простором. А відтак знання іноземних мов стає потребою часу, необхідним компонентом освіченості сучасної людини. Потрібна іноземна мова й нашим дітям. Звісно, не всі вони читатимуть в оригіналі Шекспіра, Гейне, Дюма чи навчатимуться за кордоном, проте майже кожен із них слухатиме іноземну музику, дивитиметься фільми “подорожуватиме” Інтернетом, спілкуватиметься з іноземцями. Тож знання мов стане в пригоді. Вивчення хоча б однієї іноземної мови не лише розвине індивідуальні мовленнєві здібності дитини, а й створить передумови для оволодіння в подальшому іншими мовами, виховає толерантне ставлення до носіїв інших культур.
Передумови успішного оволодіння іноземною мовою
Навчання дошкільнят іноземної мови віднесено до варіативного компонента Державного стандарту дошкільної освіти. Іноземної мови можна навчати дітей і в сім’ї, і в освітньому закладі (дошкільному чи позашкільному). При цьому слід мати на увазі таку обов’язкову передумову: лише тоді, коли процес навчання будуватиметься на науково обґрунтованих підходах, він сприятиме своєчасній соціалізації особистості дитини, формуванню її особистісної культури (через знайомство з мовою та культурою іншого народу), розвиткові пізнавальних психічних процесів (мислення, пам’яті, уваги, уяви, відчуттів, сприймання).
Специфіка оволодіння дошкільником іноземною мовою тісно пов’язана з безпосередністю його сприймання, відкритістю до спілкування, певною спонтанністю в опануванні нового знання. Відомо: вік від народження до 6 (7) років є сензитивним періодом для мовленнєвого розвитку особистості, яка зростає і розвивається. Численні дослідження психологів, лінгвістів і педагогів засвідчують, що в цьому віці діти навчаються говорити майже без проблем. Це стосується як рідної, так і нерідної (другої) мови.
Запорукою успішного оволодіння малятами іноземною мовою є врахування педагогами в освітній роботі з ними анатомо-фізіологічних та психічних особливостей дітей. Без цього неможливо правильно визначити найбільш оптимальний час, коли варто починати знайомити дитину з іншою мовою, обрати найбільш раціональні форми, методи, прийоми та засоби навчання, дозувати матеріал.
Позаяк мовленнєвий апарат у дошкільнят дуже гнучкій, вони легко наслідують звуки та звукосполучення рідної та нерідної мов. У подальшому правильна вимова закріплюється та зберігається на все життя. До того ж малюки вкрай чутливі до вимови, оскільки особливо сприйнятливі до фонетики та інтонації мовлення. Певні мовленнєві зразки зберігаються в їхній пам’яті у вигляді звукових комплексів, пригадуючи які в тих чи інших ситуаціях, діти керуються переважно власними слуховими уявленнями. При цьому іншомовні мовленнєві зразки сприймаються ними відокремлено від звукових комплексів рідної мови. Дошкільнята не плутають і не змішують рідну мову з іншою і завжди усвідомлюють, якою саме мовою розмовляють. А вже у більш пізньому (шкільному) віці вони дещо втрачають попередню здатність легко й точно відтворювати звуки іноземної мови. І навіть тоді, коли опиняються в іноземному середовищі й досконало оволодівають чужою мовою — лексичним складом та граматичною будовою, у їхній вимові зберігається акцент рідної мови.
Ось чому вкрай важливо, щоб формування навичок правильної звуковимови починалося з дошкільного віку.
Особливості сприймання іноземної мови дошкільнятами.
Для психічного розвитку дитини дошкільного віку характерні швидкий темп і значна інтенсивність (відбуваються істотні якісні зрушення у процесах сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви, зароджується довільна регуляція поведінки тощо). Так, пам’ять дошкільняти має величезні можливості. При цьому першорядне значення у навчанні його іноземної мови мають мимовільне запам’ятовування і пригадування. Малюк запам’ятовує слова та висловлювання спершу як позначення тих предметів, дій та властивостей, які він безпосередньо сприймає і про які йому кажуть педагоги, рідні, знайомі у своїх звертаннях до нього під час ігор, у побуті, щоденних справах.
Почувши певні слова та фрази, дитина співвідносить їх із певним об’єктом відповідно до ситуації мовлення, а відтак після багаторазового повторення запам’ятовує це. Перекладу ж рідною мовою вона потребує здебільшого для уточнення значення слів, а не для запам’ятовування. Трохи згодом, наслідуючи дорослих, уже сама починає використовувати певні іншомовні слова та синтаксичні конструкції. Спочатку вживає нечисленні автоматизовані мовленнєві зразки залежно від ситуації спілкування й розчленовує їх на окремі граматичні явища. Із накопиченням досвіду спілкування в дошкільняти утворюються неусвідомлені емпіричні мовні узагальнення, які є підґрунтям поступового формування чуття мови й одним із найбільш важливих передумов правильної побудови усного мовлення. Вміння утворювати за аналогією речення з однаковою граматичною конструкцією і є початком емпіричного мовленнєвого спілкування.
Поряд із мимовільним запам’ятовуванням у дошкільному віці поступово розвивається й довільне (цілеспрямоване, свідоме, кероване вольовими зусиллями). П’яти-шестирічні діти свідомо намагаються запам’ятати іншомовні слова й докладають зусиль для пригадування їх, хоча домінуючу роль усе ж таки відіграє саме мимовільне запам’ятовування.
Одна з найважливіших передумов успішного навчання іноземної мови — увага дошкільнят. Діти цього віку ще не мають стійкої цілеспрямованої уваги, не можуть тривалий час зосереджуватися на одному завданні. Тому в роботі з ними слід використовувати такі вправи та ігри, які б допомагали урізноманітнювати види дитячої діяльності (при тому, що навчання дошкільнят іноземної мови є особливим видом освітньої діяльності).
Малюки оволодівають чужою мовою практично, імітуючи та автоматизуючи певні мовленнєві зразки у певних ситуаціях, хоча ще не знають жодних граматичних правил. Тому на початковому етапі навчання доцільно вдаватися до так званого наслідувального, або усного методу, який ґрунтується на природному дарі людини — імітації. Спирання саме на принцип усної основи має ряд об’єктивних підстав. У процесі навчання діти дошкільного віку не вивчають складові частини невідомої мови, а відразу опановують її як засіб спілкування, засвоюючи як окремі слова, так і цілі синтаксичні конструкції, особливості вимови тощо. Мова в цьому процесі виступає водночас предметом і засобом навчання. Такий усний “вступний курс” створює підґрунтя для подальшого оволодіння читанням та письмом як самостійними видами мовленнєвої діяльності.
Оптимальний час початку навчання іноземної мови
Як уже зазначалося, актуальним є питання щодо вибору оптимального часу початку навчання дошкільнят іноземної мови. Цей вибір зумовлюється середовищем, у якому виховується малюк (сім’я, дошкільний заклад, позашкільний навчальний заклад), певними особливостями його розвитку (зокрема, наявністю чи відсутністю відхилень, затримок або випереджань вікової норми), мовною ситуацією у родині (якою мовою розмовляють рідні, чи володіє хтось із них іноземною мовою), функціонуванням даної мови у суспільстві (наскільки вона популярна, поширена, використовувана) та рядом інших чинників.
Враховуючи це, навчання дитини другої мови можна розпочинати у різні строки.
Від народження. При цьому хтось із батьків, рідних чи няня (гувернантка) має бути носієм другої мови або досконало знати її, діяти за принципом “одна особа — одна мова”, постійно спілкуватися з малюком цією мовою, не переходячи на іншу.
Із трьох років. Трирічна дитина, зазвичай, уже говорить рідною мовою, має певне коло уявлень про себе й навколишній світ, на які може спиратись, опановуючи іноземну мову. Вона також здатна адекватно сприймати спілкування з носієм іншої мови чи педагогом (вихователем, учителем, гувернером абощо) в родині, у дошкільному чи позашкільному закладі, навчитися відповідати іноземною мовою. Малюка можна залучати до спільних дій та рухів разом із дорослим, до пантоміми, промовляння хором. Основу роботи становлять прості мовленнєві ігри та ігрові вправи сенсорного, рухового, комунікативного характеру.
Тут варто зазначити, що більшість дошкільнят починає вивчати іноземну мову з радістю, охоче, проте досить швидко (вже через кілька занять) у переважної частини малят цей інтерес слабшає, згасає. Це пояснюється несформованістю у дітей мотивації до такого навчання, основою якого було б розуміння, чим важливе знання іноземної мови для подальшого д рослого життя.
У 4 роки дошкільник уже впевненіше діє в уявних ситуаціях спілкування іноземною мовою, використовує засвоєні слова, обмінюється простими репліками. Він краще сприймає пояснення дорослих щодо створюваної мовленнєвої ситуації, виконує складніші ігрові дії в рухливих, дидактичних і творчих іграх. Цьому вікові притаманні також перші прояви інтересу до соціокультурного аспекту навчання іноземної мови, а саме: до свят деяких звичаїв і традицій, казкового фольклору іншого народу, національного одягу тощо.
У старшому дошкільному віці (5-7 років). Розвиток фізіологічних і психічних процесів старшого дошкільника досягає того рівня який забезпечує передумови для системного іншомовного навчання. П’яти-шестирічній дитині вже по силі успішно й зацікавлено оволодівати іноземною мовою завдяки свідомому й мотивованому навчанню. Вона здатна ставитися до неї як до предмета вивчення, порівнюючи її з рідною мовою, запитуючи дорослого, комбінуючи знайомі елементи, індивідуалізуючи власні репліки тощо.
Завдання, зміст і методи навчання іноземної мови
Відповідно до визначеної мети основними завданнями навчання іноземної мови дітей дошкільного вікує:
виховання інтересу, поваги, толерантності і ціннісного ставлення до культури, традицій та звичаїв народів, які розмовляють іншою мовою;
ознайомлення з елементами соціокультури іншомовних країн;
прищеплення елементарних навичок усного мовлення (аудіювання, говоріння);
створення умов для оволодіння елементарним умінням спілкуватись іноземною мовою у межах комунікативного мінімуму, пов’язаного зі світом дитинства;
сприяння набуттю початкових лінгвістичних знань;
розвиток мовленнєвих здібностей;
залучення дитячого досвіду спілкування рідною мовою для навчання спілкуватись іноземною;
виховання культури та відкритості спілкування.
Процес навчання дошкільнят іноземної мови будується за рядом загальнодидактичних та методичних принципів. Серед загальнодидактичних першорядного значення набувають принципи наочності, доступності, міцності та свідомості знань, науковості, активності, систематичності й послідовності, концентричності і повторюваності, індивідуалізації, розвивального і виховного навчання. Найважливішими методичними принципами у дошкільній лінгводидактиці є принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємозв’язку різних видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови. Ця система доповнюється також деякими принципами, запозиченими з методик інтенсивного навчання, зокрема, принципом поетапно-концентрованої організації навчального процесу.
Зміст навчання іноземної мови в сучасному дошкільному закладі дібраний автором відповідної програми Т.М.Шкваріною з урахуванням: забезпечення наступності іншомовного навчання у дошкільному та молодшому шкільному віці; мотивації, змісту й характеру спілкування дітей; частотності вживання лексичних одиниць дітьми певного віку; забезпечення повторюваності оперування лексичними одиницями, зразками мовлення, дібраними для вивчення та опрацювання у різних ситуаціях спілкування та мовленнєвих функціях; поступового ускладнення матеріалу в умовах системного навчання.
З огляду на те, що дошкільна освіта спрямована на формування у кожної дитини життєвої компетенції, то й іншомовна комунікативна компетенція (як її складова) також має формуватися за основними сферами життєдіяльності, визначеними Базовим компонентом дошкільної освіти. Відповідно до кожного напрямку життєдіяльності педагог планує навчальний матеріал (лексичний, фонетичний, граматичний, зразки мовлення) за темами.
Форми організації роботи
Навчання іноземної мови в дошкільному закладі є системою спеціально організованої педагогом діяльності вихованців, що спирається на інтерес та активність дошкільнят, сприяє розвиткові їхніх особистостей, реалізації індивідуального досвіду кожного з них та вияву якостей, необхідних для успішного засвоєння мінімізованого обсягу знань та вмінь. Організація життєдіяльності дітей багато в чому визначається тим, хто саме навчає їх іноземної мови в дошкільному закладі. Зокрема, це може бути вихователь певної групи з правом навчання іноземної мови, який працює з дітьми постійно й сам обирає зручний для цієї роботи час протягом дня (заняття з підгрупами у першій чи другій половині дня, ігри, розваги, спілкування іноземною мовою під час спостережень, праці, побутових процесів та ін.). Коли ж таке навчання здійснює спеціально запрошений педагог, тоді складається окремий графік занять з урахуванням кількості укомплектованих підгруп дітей.
Основна форма організації роботи з навчання дошкільнят іноземної мови — це заняття. Оптимальна частотність проведення цих занять на тиждень — від 2-3 (якщо заняття має форму гурткової роботи — при значній кількості сформованих підгруп дітей) до 4 (якщо кількість підгруп незначна й може передбачатися заняття з кожною дитиною у графіку роботи педагога; а також у тому разі, якщо заняття проводить безпосередньо вихователь із дітьми своєї вікової групи).
Визначаючи місце занять з іноземної мови у режимі дня дошкільного закладу, доцільніше орієнтуватися на час, відведений для ігор та самостійної діяльності дітей, і планувати проведення цих занять у другій половині дня (до вечері). При цьому вихователь, який сам навчає іноземної мови дітей своєї вікової групи, може доцільніше передбачати час для відповідних занять з ними протягом дня (з однією підгрупою — у першій половині дня, з іншою — у другій), обов’язково дотримуючись норм навчального навантаження (зокрема, з дітьми старшої групи проводяться не більше трьох занять на тиждень у першій половині дня). Отже, розклад занять з іноземної мови має узгоджуватися з розкладом основних занять за певними віковими групами та з розкладом роботи гуртків інших профільних напрямів. Це робиться для того, щоб раціональніше використовувати приміщення в дитсадку й не дублювати ті види діяльності та завдань, на яких будуються навчальні заняття за чинною програмою розвитку, навчання і виховання дошкільнят, а також задля врегулювання фізичних і психічних навантажень на дітей з урахуванням перебігу їхньої працездатності впродовж дня.
Тривалість заняття з підгрупою 5-річних дітей — 20- 25 хвилин; із 6-річними дітьми, які продовжують перебувати в дошкільному закладі, — до ЗО хвилин.
Педагогові варто пам’ятати: досягненню вищої результативності, максимальному виявленню нахилів і здібностей вихованців, дієвішому особистісному підходу до розвитку й навчання кожної дитини сприяє оптимальна наповнюваність підгруп — у них має бути по 6-8 малят (до десяти). Підгрупи для занять іноземною мовою комплектуються з огляду на попит батьків, а найголовніше—з урахуванням зацікавлень, бажань та здібностей самих дітей. Будь-яка примусовість у залученні їх до відвідування занять із іноземної мови виключається, особливо, в тих випадках, коли ця додаткова освітня послуга надається на платній основі.
Провідним методом і засобом навчання та вправляння на заняттях з іноземної мови виступають дидактичні ігри на основі елементарної лексики дитячого спілкування. Зокрема, використовуються такі види їх: мовні (фонетичні — на формування навичок правильної іншої звуковимови; лексичні та граматичні засвоєння базової лексики і граматичних структур); мовленнєві — на формування та розвиток елементарних навичок аудіювання та говоріння; комунікативні — на формування навичок спілкування.
Інтегрований підхід
З урахуванням інтегрованого і діяльнісного підходів, які активно впроваджуються у навчально-виховний процес сучасного дошкільного закладу, заняття з іноземної мови мають органічно інтегрувати у своїй структурі види діяльності, значущі для розвитку дошкільняти. Так, на тлі мовленнєвого спілкування та ігрової форми навчання педагог використовує елементи:
рухової діяльності (фізкультпаузи з кількох простих вправ у супроводі окремих вказівок, команд чи римованих текстів; рухливі ігри; рухові вправи; імітації рухів тварин чи предметів; змагання в рухах тощо);
образотворчості (малювання, ліплення за завданням педагога, за власним задумом, із подальшим відгадуванням зображеного та описом його);
трудової діяльності (доручення із самообслуговування, господарсько-побутової праці, праці у природі, чергування на заняттях; ручна праця: робота з папером, ножицями, клеєм, тканиною, природним матеріалом та ін.);
театралізованої (драматизації, театралізації із серією попередніх репетицій);
музичної діяльності (спів, танцювальні рухи до пісеньок, рухливих ігор та ін., інструкції щодо їх виконання).
Якщо навчання іноземної мови здійснює сам вихователь із дітьми своєї вікової групи, він має більше можливостей для організації цієї роботи не лише на заняттях, а й у повсякденні: проводячи бесіди за ілюстраціями до книжок, переглядаючи діафільми за казками, розмовляючи з дошкільнятами під час підготовки до прийому їжі й за їжею, вдягання та роздягання, на прогулянках, у самостійній ігровій, руховій діяльності та ін. У міру засвоєння дітьми програмового матеріалу готує з ними звітні (підсумкові) розваги (свята) іноземною мовою для батьків та інших вихованців дитсадка.
![](https://www.google.com/images/icons/product/drive-32.png)
![](https://www.google.com/images/icons/product/drive-32.png)