Консультації

РОЛЬ ВИХОВАТЕЛЯ У ФОРМУВАННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У сучасній педагогіці поняття «екологічне виховання» визначається як процес формування у дитини бережливого, турботливого, свідомого ставлення до природи, цілісного бачення природи і місця людини в ній, що проявляється у природодоцільній поведінці. Головна мета екологічного виховання — становлення компетентної особистості, яка характеризується емоційним сприйняттям краси природи, розвиненістю екологічної свідомості, мислення, розумінням відповідальності за стан природи, екологічно орієнтованою поведінкою, наявністю відповідних знань

ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

Першою ланкою у системі суспільного екологічного виховання в Україні є дошкільна освіта. Вимоги до рівня екологічної освіти ді­тей визначено Базовим компонентом дошкільної освіти України. Завдання екологічного виховання окреслено у програмі навчання та виховання дитини дошкільного віку «Дитина». Вони передбачають:

• ознайомлення :

- з флорою і фауною рідного краю, різноманітністю форм життя, їх ознаками, потребами та засобами при­стосування до середовища;

- явищами і об'єктами природи, взаємозв'язками між ними та людиною, її діяльністю;

•формування :

- пізнавального інтересу, емоційно-ціннісного ставлен­ня до природного довкілля;

- екоцентричної системи цінностей.

Розуміння дитиною дошкільного віку таких загально­людських цінностей у взаємовідносинах людини і природи, як краса, добро, здоров'я, опанування практичними уміннями догляду за живими істотами сприятиме усвідомленню себе відповідальним і взаємозалежним суб'єктом природного довкілля і соціального середовища, визнанню самоцінності природи тощо.

Слід зважати, що міські діти у меншій мірі, ніж сільські мають змогу вільно перебувати у природному середовищі, спілкуватися з тваринами, спостерігати за природними явищами. Інформацію про тварин та інші об'єкти і явища природи міські діти отримують переважно з дитячих енциклопедій, телепередач, відеофільмів, І розповідей дорослих. При цьому більшість батьків не звертають уваги на найближче природне середовище — рослини, птахів, тварин, яких можна побачити поряд у міському дворі, парку, сквері. Тому навчити помічати незвичне у звичайному, радісно сприймати красу природи, спонукати дошкільників до пізнання навколишнього світу — завдання дошкільного навчального закладу. Необхідно прищеплювати дітям звичку аналізувати та оцінювати свої вчинки та вчинки інших не лише за теперішніми результатами, а й з огляду на їх можливі наслідки, які можуть проявитися у майбутньому.

З метою формування екоцентричної системи цінностей у дітей, педагоги мають роз'яснювати їм значення діяльності людей у довкіллі, формувати розуміння того, що піклуватися про довкілля можна в різних умовах — у місті і у селі, у парку і у лісі, на присадибній ділянці і на території дошкільного закладу (на городі чи квітнику), і в куточку природи групового приміщення.


МЕТОДИКА ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ:

Оволодіння розумовими і практичними діями, уміння розрізняти, спостерігати, виконувати трудові дії, ознайомлення з природою у різновікових групах по сезонам, бережне ставлення, любов до природи.

Зміст: методика ознайомлення з природою належить до системи педагогічних наук. Основним предметом є процес вивчення і ознайомлення дітей з природою, виховання та розвиток їх, спрямоване на формування у дітей елементарних понять про навколишню природу, вирішення завдань всебічного розвитку особистості. Методика розробляє методи, форми, прийоми, розробляє питання організації матеріальної бази, куточків природи і ділянок. Основою ознайомлення з природою є природа рідного краю, яка включає знання ботаніки, зоології, фенології, географії. Під час підбору методів враховують вікові особливості психічних процесів (сприймання, мислення)

В малюванні, ліпленні, аплікації фіксуються знання дітей про природу, в музиці, танцях, рухових іграх відображаються звуки і рухи тварин.

Методи:

Наочні методи

спостереження: цілеспрямоване, планомірне сприймання предметів та явищ навколишнього світу. Це складна пізнавальна діяльність, в неї бере участь сприймання, мислення і мова, потрібна стійка увага. Організовуючи з дітьми спостереження природи, вихователь рішає в цілому ряд задач: формує у дітей знання про природу, учить спостерігати, розвиває спостережливість, естетично виховує. В природі організовують спостереження для формування знань про властивості, якості предметів і явищ, діти учаться розпізнавати форму, колір, величину структуру.

Розглядання картин, демонстрація кіно – і відеофільмів: Використовування цих методів допомагає вирішити задачі: уточнювати і конкретизувати уявлення, систематизувати, узагальнювати знання, формувати естетичне сприйняття.

Практичні методи:

Це провідний вид діяльності, використовується для розширення уявлень дітей про доступні явища і предмети природи. Для ознайомлення дітей з природою використовуються дидактичні, рухливі і творчі ігри.

Словесні методи: використовують розповідь вихователя, читання художньої, природознавчої літератури, бесіди. Використання методів – конкретизують, поновлюють, уточнюють знання дітей про відомі явища природи. За допомогою цих методів систематизуються і узагальнюються знання дітей про природу.

Прийоми:

1) Запитання (правильно підібране запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухається думка дитини.

2)Порівняння.

Завдання – виховувати ціннісне ставлення до природи, підводити до розуміння її естетичних, пізнавальних, моральних цінностей.

— сприяти формуванню елементарного екологічного світорозуміння, екологічної культури..

— Виховувати дбайливе ставлення до будь якого прояву життя найвищої цінності прагнення до збереження свого здоров’я та здоров’я оточуючих.

— Учити знаходити цікаві особливості явищ природи, колір, форма, звуки, милуватись.

— Розвивати пізнавальні здібності до природи рідного краю, народних звичаїв, традицій.

Організаційні форми ознайомлення дошкільників з природою.

Заняття – осн. форма – планова, систематична, послідовна.

Форми ознайомлення з природою: – заняття, екскурсії, свята, гра, праця в природі.

Види занять – для формування нових знань; для уточнення, розширення, знань; узагальнення, систематизації; граматичного використання знань.

2 групи занять –

основна (обов’язкова) заняття, екскурсії, прогулянки цільові, повсякденні.

Другорядні; епізодичні, (цирк, зоопарк)свята, розваги з батьками.

Заняття – первинно – ознайомлювальні, уточнювальні, поглиблено – пізнавальні.

Заняття бувають: комбіновані, тематичні, комплексні, контрольні.

Екскурсії – один з видів занять

Види екскурсій: природничі (в гори, ліс, на море); сільськогосподарські (В сад, город) проводять в сер, ст гр..

Робота в повсякденній діяльності:

Прогулянки: на території ДНЗ, цільові – за його межами (проводяться у всіх вікових групах) Цільові прогулянки мають пізнавальне і практичне значення. Важливого значення екскурсіям надавав Сухомлинський. Особлива цінність – дають змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріального світорозуміння.

Екскурсії – найцінніші заняття для фізичного розвитку, зміцнення здоров’я дітей.

— проводяться за межами садка

— планується широкий обсяг програмного матеріалу.

— одержані знання, систематизують уявлення про природу, вимагають чіткої організації.

Зміст і форми обліку роботи по ознайомленню дітей з природою.

Фіксувати те, що діти спостерігають можна: на малюванні, ліпленні, розповідями про побачене, іграми, іграшками.

Малювання розглядуваних квіток, листків, дерев, плодів, тварин.

Ліплення – овочів, фруктів, тварин. Все це організовують після ознайомлення з об’єктом.

Спостереження – за погодою, в куточку природи, фіксують стан погоди умовними знаками. Можна робити і тематичні малюнки (після прогулянки, екскурсій) Можна запитувати про спостереження зі слів дітей (було ясно ми годували птахів). Малювання сезонних змін – зробити підбір малюнків до пори року.

Розповідь про побачене – діти повинні знати, що вони будуть розповідають після екскурсії про свої спостереження (виявляється рівень засвоєння матеріалу)

Сюжетно –рольові ігри – в них відтворюють те, що побачили на екскурсії. Відображають знання про рослини, тварин, працю в природі.

Формування екологічної свідомості через емоційну сферу

Екологічне виховання дітей відбувається через чуттєве сприймання та емоційні враження, на основі яких і здійснюється формування уявлень про світ природи, елементарні взаємозв'язки та взаємозалежності між явищами та об'єктами природи і людиною. Такі уявлення є результатом тривалого педагогічного впливу, який забез­печує використання різноманітних засобів у роботі педагогів з до­шкільниками.

Беручи до уваги поєднання емоційного й і раціонального у ставленні до довкілля в українській ментальності та з огляду на те, що діти старшого дошкільного віку вже мають певний досвід спілкування з природою, а їхньою специфічною рисою є бурхливий емоційний відгук на явища і об'єкти навколишнього світу, формування екологічної свідомості дошкільників доцільно здійснювати через емоційну сферу. Адже людина, яка серцем відчула і зрозуміла красу природи, дбатиме, оберігатиме її як джерело радості і щастя. Формування здатності захоплюватися красою, відчувати себе невід'ємною частиною природи, оберігати та раціонально використовувати природні ресурси — це взаємозалежні нерозривні складові екологічного виховання.

СКЛАДОВІ ПРИРОДНИЧОГО РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА:

• куточок природи, дитяча лабораторія

• центр природи (зимовий сад);

• природничий міні-музей , екологічна стежка

• метеомайданчик ,

• квітник,сад, город

• куточки лісу, лугу, водойми тощо, зелені насадження групового майданчика

Природниче розвивальне середовище

Для реалізації окреслених завдань педагогам слід створити у дошкільному закладі відповідне розвивальне середовище, сприятливе для розгортання специфічних для дітей старшого дошкільного віку видів діяльності:

• ігрової,

• навчально-пізнавальної,

• мовленнєво-комунікативної,

• продуктивної тощо.

Проведення дослідів є органічною складовою екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, тому в групі необхідно виокремити дитячу лабораторію або осередок дитячого експеримен­тування, наповнити його різноманітними матеріалами, приладдям,

як-от:

• картотека дослідів;

• мікроскоп, збільшувальне скло;

• ваги;

• годинники — пісочний, водний, сонячний;

• зразки грунтів — піщаного, супіщаного, глинистого, сугли­нистого, підзолистого, дерново-підзолистого, болотяного, чорнозему та інших — відповідно до місця проживання;

• набори предметів з різних матеріалів :

дерева, металу, пластмаси, скла

однакові за формою, величиною, але різні за вагою;

різні за розміром, формою, але однакові за вагою;

• різноманітні камінчики, шишки, плоди та насіння рослин, мушлі тощо;

• ємкості — різні за об'ємом, висотою тощо;

• термометри для вимірювання температури повітря, рідини.

Спеціальний одяг для роботи в лабораторії (фартушки водоне­проникні, нарукавники, захисні маски і окуляри, гумові рукавички) не лише збереже одяг дітей чистим, а й надасть діяльності п'ятирічок певного ігрового характеру.

Вихователю слід вести щоденник дослідницької роботи, у якому він має фіксувати тему, мету, тривалість проведення досліду (дослідження), характеристику об'єктів, план поетапного проведення досліду, результати (малюнки, фотографії, діаграми зміни росту та ін.), висновки за результатами досліду. Досліди мають носити пізнавальний та пошуковий характер, бути реальними у виконанні та доводитися до логічного завершення. Усе це сприятиме оволодінню дітьми елементарними уявленнями про явища і об'єкти природи, взаємозв'язки у ній та забезпечить відповідальне ставлення дітей до ходу і результату кожного досліду.

З огляду на обмежений простір групової кімнати доцільно створити у дошкільному закладі окремий центр природи або зимовий сад, у якому можна розмістити не лише кімнатні та декоративні рослини, а й:

• живі об'єкти постійні — птахи, їжак, вивірка, морська свин­ка, хом'як, пацюк, білі лабораторні мишки, черепаха пус­тельна або болотяна;

• •живі об'єкти тимчасові — кішка, кролик, жуки, личинки метелика тощо;

• •акваріум як модель водного світу; мешканці — місцеві річ­кові риби;

• •тераріум як модель пустелі, болота; мешканці — вуж, ящірка, пуголовки, жаба, личинки водяних жуків.

Для забезпечення результативності педагогічного процесу у центрі природи необхідно розмістити плакати, дидактичні ігри, різні буклети, альбоми, художню та спеціальну літературу. З метою забезпечення належного догляду за мешканцями такого центру доцільно вести графік чергування дітей старшого дошкільного віку, годування ними тварин тощо.

Природничий міні-музей можна облаштувати як груповий, так і загальносадовий. У ньому можна зберігати такі експонати:

• фотографії дітей у природі під час екскурсій за межі до­шкільного закладу;

• фотографії рослин і тварин, за якими спостерігали діти;

• правила природодоцільної поведінки та фотографії, які фік­сують як позитивні, так і негативні вчинки;

• тематичні газети, плакати, зроблені дітьми та батьками;

• папки з надрукованими розповідями про сімейні подорожі у природу, до інших країн;

• незвичайні камінці, сухі гілки, інші природні матеріали, які діти знайшли під час екскурсій;

• вироби з природних матеріалів;

• альбоми з малюнками дітей на природничу тематику;

• календарі спостережень за погодою, фенологічні календарі;

• інформація про стихійні природні лиха тощо.

Поповнення такого міні-музею різноманітними експонатами спонукатиме старших дошкільників до активної діяльності, сприятиме формуванню навичок правильної поведінки у природному довкіллі.

Ефективним елементом природного розвивального середовища є екологічна стежка як різновид педагогічно організованого маршруту на місцевості, зокрема на території дошкільного закладу. Складовими екологічної стежки можуть бути:

• дерева, кущі, що вже ростуть на території дошкільного за­кладу;

• куточок лісу з привнесеними рослинними представниками лісу (ялина, сосна, черемшина, ліщина, ожина, шипшина, суниця тощо);

• куточок лугу;

• лікарський город або зелена аптека, де ростуть аптечна ро­машка, бузина, деревій, календула, м'ята, звіробій, подо­рожник, чистотіл тощо;

• екзотичні для певної місцевості рослини — магнолія, сме­река, тис; японська або китайська вишня; лимон, мандарин тощо;

• штучно виведені сорти декоративних рослин — троянди, бузку;

• мурашник, гнізда ластівки та ворони, шпаківня тощо.

Цікавою для п'ятирічок буде робота зі складання мапи маршрутів такої стежки. Продумана вихователем взаємодія з природним се­редовищем на екологічній стежці сприятиме емоційному сприйняттю дітьми природного довкілля, розширенню знань про взаємозв'язок людини і природи, розвитку пізнавальної, емоційної і вольової актив­ності дошкільників, вихованню екологічно грамотної поведінки.

Облаштування у дошкільному навчальному закладі метеомайданчика не лише сприятиме розширенню знань про такі професії, як метеоролог, синоптик, а й спонукатиме дітей до самостійних спостережень за станом погоди, аналізу природних явищ і виявленню взаємозв'язків між станом погоди та об'єктами природи, розвитку творчого мислення, забезпечить відчуття радості самостійного відкриття таємниць природи.

На такому майданчику доцільні:

• вітрячок-флюгер з позначеними сторонами світу для виявлення напрямку вітру;

• стійка з прикріпленою стрічкою для з'ясування сили вітру;

• термометри для вимірювання температури повітря на сон­ці та у затінку;

• розмічена стійка для вимірювання величини опадів (снігу, дощу).

За наявності достатнього місця на території дошкільного закла­ду можна розбити квітник. Клумби у квітнику можна робити різної форми — круглі, овальні, зіркоподібні, серповидні. Але за будь-якої форми вони мають бути такими, щоб дитина мала змогу дотягнути­ся рукою до середини, тобто діаметр клумби не повинен перевищу­вати 70 см.

Популярними у дошкільних закладах є рабатки — вузькі (50 — 70 см) довгі квіткові грядки, які зазвичай розбивають уздовж доріжок та ігрових, спортивних майданчиків.

Якщо немає можливості створити квітник, на майданчиках груп облаштовують одну — дві клумби чи рабатки.

Для квітника доцільно обирати такі рослини:

• однорічні — алісум, айстри, іпомея, чорнобривці, мак, космея, кларкія, лобелія, портулак, настурція, нагідки, резеда, тютюн запашний, цинія, кохія, майори;

• дворічні, що висіваються навесні або влітку, зимують у грун­ті та зацвітають навесні наступного року — турецька гвозди­ка, братки, маргаритки, примула, віола триколірна;

• багаторічні, які цінні тим, що невибагливі, а відтак догляд за ними нескладний — троянда, аквілегія, айстра багаторіч­на, ірис, лілейник, лілея, люпин, нарцис, півонія, рудбекія, тюльпани, флокси багаторічні, жоржини, гладіолуси, ди­кий виноград.

Якщо висаджувати поряд рослини, які квітують у різний час, то протягом півріччя — з травня по жовтень — клумби і рабатки милу­ватимуть дітей та дорослих різнобарв'ям квітів. Зацікавить старших дошкільників створення квіткового годинника та догляд за ним.

Діти будь-якого віку особливо цінують те, що вони виростили самостійно, тому у дошкільному закладі необхідно виділити окреме місце для саду. У ньому можуть рости:

• фруктові дерева — яблуня, груша, вишня тощо;

• ягідні рослини — смородина, порічка, аґрус, малина, суни­ця садова.

Яблуні і груші садять рядами на відстані 4 — 6 м, чергуючи з ви­шнями. Смородину, порічку, аґрус висаджують на відстані 60 — 80 см одне від одного між рядами дерев, малину — вздовж паркану. Грядку для садової суниці/полуниці розміщують у добре освітленому сон­цем, затишному місці та насипають висотою 20 — 25 см. Висаджують рослини на відстані 20 — 25 см у два рядки.

Садові рослини можна також розмістити на ділянці групи, але так, щоб корені та крона кожної рослини вільно розвивалися і не заважали одне одному

Так само можна розбити город — на ділянці однієї групи чи спільний для декількох груп. Місце для грядок має бути відкрите, добре освітлене сонцем, захищене з північного боку будівлею або парканом. Площу городу слід планувати з розрахунку 1 м2 на кожну дитину 5 — 6 років. Доцільно робити грядки довжиною 2 —3 м, шириною 70 см. Висота грядок має бути 15 — 20 см, відстань між ними — 50 см. Зазвичай город обсаджують кукурудзою або соняхом, які є цікавими для спостережень. Діти старшого дошкільного віку можуть висаджу­вати на городі такі овочеві культури:

• листові — салат, капуста, петрушка; «

• пасльонові — помідори, баклажани;

• гарбузові — огірок, гарбуз, диня, кавун, кабачки;

• бобові — горох, квасоля;

• кореневі — редис, ріпа, буряк, морква, петрушка;

• цибулинні — цибуля ріпчаста, часник.

На території дошкільного навчального закладу для кожної групи відокремлено групові майданчики, які озеленюють декоративни­ми деревами (клен гостролистий, каштан, ясень, липа, тополя, береза, дуб, сосна, ялина, смерека, модрина, верба, горобина) та кущами (спірея, жасмин, бузок, калина тощо). На таких ділянках з дітьми організовують ігри, спостереження, займаються різними цікавими справами.

Належно створене дорослими природне розвивальне середовище не лише забезпечуватиме умови для організованої життєдіяль­ності старших дошкільників, а й спонукатиме їх до самостійного активного пізнання навколишнього світу.

МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

У процесі підготовки та проведення згаданих вище форм роботи зі старшими дошкільниками для формування правильного екоцентричного світобачення педагоги використовують наочні, практичні, словесні методи та різні прийоми: показ, пояснення, «наближення» об'єкта спостереження до дітей, порівняння, малі форми усної народ­ної творчості — приказки, прислів'я, ігри-забави тощо.

Наочні методи:

• спостереження (за станом рослин і тварин, погоди);

• розглядання картин, ілюстрацій;

• перегляд діа-, відео-, презентацій.

Практичні методи:

• досліди з природними матеріалами;

• ігри — дидактичні, рухливі, творчі; з природними матеріа­лами, з вітром, водою, піском.

Словесні методи:

• бесіда — ввідна, супроводжувальна, підсумкова;

• розповідь;

• читання творів художньої літератури;

• складання віршів, казок про рослини, тварин, явища природи.

Найчастіше вихователі дошкільних навчальних закладів для пізнання природного довкілля організовують спостереження. Це — один з основних методів ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з об'єктами і явищами природи. Короткочасні, але багаторазово повторювані протягом року спостереження за певними об'єктами дадуть старшим дошкільникам змогу побачити, зрозуміти й усвідомити зв'язок між станом погоди, який фіксується у календарі погоди, та сезонними змінами у природі (похолодало — зав'яли трави і квіти, пожовкло листя на деревах, заховалися комахи, птахи відлетіли у вирій), спонукатимуть до висновків, розмірковувань.

Спостереження за окремим природним об'єктом, наприклад, деревом, необхідно проводити протягом різних сезонів. Діти побачать, як відбуваються зміни: з'являються листочки, розцвітають квіти, формуються і дозрівають плоди, утворюється насіння, опадає листя... Використання художнього слова, пісень, народних прикмет та приказок загострить емоційне сприймання краси природи та збагатить словник.

Тривалі спостереження за об'єктами природи вихователь разом з дітьми має фіксувати у щоденнику тривалих спостережень. Наприклад, діти малюють або розфарбовують у підготовлених на початку навчального року малюнках (формат аркушів — А5, А6) зміни у стані рослини: паростки, листочки на пагонах, гілочках, квітки тощо. Потім ці малюнки розміщують на календарі природи. Цікавою діяльністю для дітей є оформлення тематичних виставок малюнків «Що бачили/робили сьогодні». З таких малюнків згодом можна виготовити книжку-розкладку, календар-килимок тощо. Фази розвитку, росту рослин можна відобразити також шляхом створення фризів з пластин на теми: «Яблунева (вишнева) гілочка», «Наш сонях», «Як ми ростили кабачок (гарбуз, горох)» тощо. Фенологічні спостереження за змінами у природі доцільно фіксувати у календарі природи за допомогою розроблених карток, у яких схематично зображено:

• початок весняного танення снігу;

• поява проталин;

• приліт граків, шпаків, жайворонків;

• поява метелика-кропивниці;

• початок руху соку берези;

• приліт і відліт лелек, качок;

• початок льодоходу та зникнення льоду з ріки;

• цвітіння весняних першоцвітів, клену, осики, верби;

• танення останнього снігу;

• виліт бджіл;

• розпускання пуп'янків і цвітіння бузку, черемхи, бузини,

• горобини, берези, вишні, груші, яблуні, сливи;

• перша гроза;

• перший нічний заморозок;

• остання гроза;

• початок падолисту;

• перший сніг;

• замерзання ріки;

• встановлення постійного снігового покрову та ін.

Дітям саме цього віку до вподоби все таємниче і загадкове, а логіка природи найбільш доступна дітям. їм легше зрозуміти відношення та зв'язки у світі природи, аніж в інших сферах навколишнього світу. Тому залучення дітей шостого року життя до проведення дослідів під час занять, прогулянок чи в осередку експериментування сприяє розвитку спостережливості, інтересу до природи, вихованню їхньої природодоцільної, природовідповідної поведінки.

Дослід — це особливий вид спостереження, що здійснюється у спеціально організованих умовах та передбачає активний вплив на предмет чи явище, їх перетворення відповідно до запланованої мети. Він передбачає суворе дотримання принципу єдиної відмінності, тобто дії певного чинника або відсутності такої дії у дослідному та контрольному варіантах. А умови проведення досліду мають убезпечувати досліджуваний об'єкт від будь-яких сторонніх впливів.

Шляхом проведення дослідів можна з'ясувати, як лід перетворюється у воду, вода — у пару і навпаки, як утворюється веселка тощо. Старші дошкільники можуть проводити досліди на репродуктивному (за зразком), реконструктивному (за інструктажем, поясненням) та евристичному (з частковою самостійністю) рівнях.

Примітка: Необхідно пам'ятати, що для проведення тривалих дослідів (з метою виявлення умов росту рослин тощо) неприпустимо залишати без води у спекотний день рослини квітника чи городу, а для вивчення впливу тепла на швидкість появи цвіту на гілочках вишні/абрикоса — зрізувати здорові гілки. Для такого досліду доцільно використати ті гілки, які збив вітер або зрізав двірник з метою формування крони дерев.

Розглядання картин, ілюстрацій, перегляд діа-, відео-, фільмів, ігри супроводжують розповідями та бесідами. Бесіду можна провести як заняття з метою виявлення:

• емоційно-ціннісного ставлення дитини старшого дошкіль­ного віку до тварин, рослин і людей;

• уміння робити узагальнення та висновки;

• розуміння причинно-наслідкових зв'язків.

Вихователю необхідно продумати запитання, звернутися до поетичних образів, малих фольклорних жанрів (загадка, прислів'я, приказка). Мовлення дорослого має бути доброзичливим, виразним, граматично правильним і емоційним, а використання поезії під час ознайомлення з природою дасть дошкільникам змогу відчути її неповторність і чарівність, зрозуміти значення природи для людини. Під час бесіди п'ятирічки також вчаться порівнювати відображені у різних творах явища або об'єкти природи. Діти навчаються розуміти взаємозалежності у природі, насолоджуватися спілкуванням з нею. Вони передають свої враження у слові, складаючи розповіді з власного досвіду, розповіді-роздуми, вірші, казки про тварин, рослини, явища природи.

Пізнання природи пробуджує думку, сприяє розвитку творчості, самостійності, розширює та поглиблює уявлення дітей про природне довкілля. Розмірковуючи, діти відкривають для себе багато дивовижного у звичайному повсякденному житті. Учити дітей спостерігати при­роду, бережливо і турботливо ставитися до природних об'єктів, пра­вильно поводитися у природному довкіллі, любити природу заради неї самої — відповідальна справа і водночас цікавий, захопливий процес

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ: ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ В ЗДО.

«Маленька людина… повинна побачити

і зрозуміти, у чому коріння нашого життя,

від чого залежить те, що у нас на столі…»

В. Сухомлинський

В даний час у зв'язку з переходом України до ринку значно підвищуються вимоги до рівня економічної грамотності, як дорослих, так і дітей. Для того, щоб дитина в подальшому добре розбиралася в найскладніших економічних поняттях, починати працювати в цьому напрямку потрібно з молодшого дошкільного віку в тісній співпраці з батьками.(див. освітню програму для дітей від 2 до 7 років «ДИТИНА» розділ: Дитина в соціумі. напрямок Соціальний світ (лист МОН України №1/11-16163 від 09.11.2015))

За кордоном приділяють пильну увагу підготовці підростаючого покоління до життя, праці, до вміння заробляти свої гроші і мати свою справу. Спеціальні економічні програми ставлять своєю метою формувати з дитячих років економічне мислення, поважати людей, що вміють працювати в бізнесі, дітей вчать орієнтуватися в рекламі , правильно , ощадливо , за призначенням витрачати кишенькові гроші, не купувати непотрібних речей, не заздрити придбань однолітків , розраховувати на свої можливості. Сама ідея і деякі завдання , які ставляться в закордонних програмах, безперечно, заслуговують на увагу. За даними психологів, на кордоні дошкільного та шкільного віку відбувається як би змикання зв'язків між двома найважливішими сферами життя - світом людських відносин і предметним оточенням. Один світ опосередковується іншим. Старші дошкільнята починають виділяти себе в системі взаємин через предметно - операційну діяльність, зокрема трудову , яка згодом починає визначати особистісну природу в системі відносин. Саме в цей період відбувається стрибок у становленні особистості , її базових психічних підстав. І , природно , випустити з уваги цей період дорослим ніяк не можна. Раннє прилучення дітей до економіки, зміст економічного виховання ми розглядаємо як доповнення до змісту програм для дошкільнят, як особливу технологію.

Економічне виховання – це організована педагогічна діяльність, спеціально продумана система роботи, спрямована на формування економічної свідомості. У процесі її здійснення діти опановують поняття про організовану й ефективну економіку, розвиток продуктивних сил і виробничих відносин.

Мета економічного виховання - розкрити дитині навколишній предметний світ як світ духовних і матеріальних цінностей, як частина загальнолюдської культури і в процесі пізнання навчити відповідними формами поведінки .

Завдання:

1). Формування системи економічних знань у дітей дошкільного віку .

2). Формування ділових якостей дітей.

3). Формування умінь орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях .

4). Розвиток самостійної творчої діяльності дітей.

5). Розвиток спеціальних способів орієнтації - експериментування і моделювання.

6). Пояснювати на доступному рівні взаємозв'язок понять «праця » - « продукт» - «гроші » і «вартість продукту в залежності від його якості ».

7). Формування уявлень про зміст діяльності людей різних професій.

8). Формування правильного ставлення до грошей як предмету життєвої необхідності.

9). Дати уявлення про рекламу , її призначення , вчити правильно, сприймати рекламу.

10). Формування уявлень про предметному світі як про рукотворний .

11). Виховання розумних потреб , культурної поведінки в побуті.

12). Розвиток уміння визначати можливі методи вирішення проблеми за допомогою дорослого , а потім і самостійно.

Таким чином - завдання педагогів та батьків допомогти дошкільнику адаптуватися до сучасної дійсності, стати соціально повноцінною особистістю, правильно розуміти і оцінювати ті явища навколишнього життя, які мимоволі вторгаються в його життя, формувати у них економічне мислення.

Концептуальні основи системи роботи щодо формування економічної грамотності дітей дошкільного віку.

Сучасного дошкільника вже з перших років життя оточує економічна сфера, наповнена складними економічними поняттями та процесами. Реклама по телебаченню, розмови політиків, купівля, продаж, розподіл сімейного бюджету – ось далеко не повний перелік того, з чим доводиться стикатися дитині щодня.

Чи потрібне дошкільнику економічне виховання? Розмірковуючи над цією проблемою, ми говоримо лише про початки економічного виховання, які включають в себе доступні дітям знання і деякі економічно значущі якості особистості, що беруть свій початок у дитинстві: ощадливість, працьовитість, економність тощо.

Поняття «економіка» і «дитина» лише на перший погляд здаються надто далекими одне від одного. Якщо ж сприймати економіку як сферу «розумного» домашнього господарства, мистецтво його ведення, можна в доступній формі донести дітям елементарні базові знання з цієї галузі, роз'яснити зміст економічних взаємозв'язків.

Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція), освітня лінія «Дитина в світі культури», наголошує на тому, що дитина має усвідомлювати, що довколишній предметний світ ― рукотворний, створений для задоволення потреб людини та завдяки людській праці, мати елементарні знання про виробництво різних предметів ужитку, технічних приладів та знарядь, засобів пересування та зв’язку; виявляти ціннісне ставлення до результатів людської праці, розуміти її необхідність і мотивацію, зв’язок із життєвими потребами, станом здоров’я, знати про професійну зайнятість батьків, найближчих родичів; багатоманітність професій у різних сферах діяльності людини, називати найпоширеніші; розуміти відмінність між власною діяльністю і виробничою діяльністю дорослої людини; мати уявлення про заощадливе ведення домашнього господарства, вміти ощадливо ставитися до речей, грошей; розрізняти соціальні ролі «покупець», «продавець», поняття «товар», «гроші», «заощадливий», «недбайливий»; використовує різні предмети за призначенням, дбайливо до них ставиться, дотримується умов догляду і зберігання; застосовувати елементарні економічні поняття; ощадливо ставитися до речей, грошових коштів.

В умовах сьогодення одне з основних завдань навчально-виховного процесу полягає не в накопиченні навчальної інформації з окремих галузей знань, а насамперед у формуванні готовності до самостійного пошуку способів пізнавальної інформації, налагодження людських стосунків, взаємодії, спілкування й уже на цій основі збагачення власного запасу знань і досвіду. Особливості життя в сучасному соціумі вимагають зниження вікових меж для початку економічного виховання й соціалізації дітей як фундаментальної бази для подальшої економічної освіти, що є невід’ємною умовою успішної соціалізації взагалі.

В умовах відродження української державності, національної культури, орієнтація на творчий розвиток малого українця останнім часом набуває нового значення.

Це не данина часу і не виконання держзамовлень. Базовий компонент дошкільної освіти трактує виховання як залучення малого українця до системи вироблених людством цінностей, формування ціннісного ставлення до дійсності.

Економічні зміни в суспільстві обумовлюють потребу формування передумов економічної освіти в єдності з моральною освітою, опанування дітьми економічних знань і практичних умінь у доступній формі. Старші дошкільники вже здатні засвоїти елементарні економічні поняття та категорії.

Сучасного дошкільника з перших років його життя оточує економічна сфера, наповнена складними економічними поняттями та процесами. Реклама по телебаченню, розмови політиків, купівля, продаж, розподіл сімейного бюджету – ось далеко не повний перелік того, з чим доводиться зустрічатися малюку щодня. Сучасне життя дуже непередбачуване, але й цікаве своєю швидкозмінністю. Можливо, саме тому складні економічні процеси приваблюють дошкільника, та свої перші економічні знання він здобуває самотужки: з бесід з однолітками, спостережень, що відбувається довкола. Треба сказати, що частіше вони мають негативний характер.

Оскільки знання, вміння та навички, сформовані у дошкільному віці мають стати фундаментом для становлення громадянина – людини, щиро зацікавленої в розвитку та економічному розквіті своєї держави, дуже важливою є продумана та послідовна робота з економічної освіти самих маленьких громадян нашого суспільства. Крім того, дошкільний віковий період найсприятливіший для формування різних якостей особистості, насамперед бережливості та економності, як структурних компонентів процесу соціалізації. Дитина бере участь в економічних процесах. Вона разом з батьками ходить в магазин, іноді сама робить покупки, хочемо ми чи не хочемо, вона все рівно отримує економічний досвід. Тому завдання педагога не тільки дати який-небудь об’єм економічних знань, але й що дуже важливо, навчити правильно користуватися цими знаннями, тобто виховувати економіста, господаря, хазяїна свого життя.

Економіка і дошкільник лише на перший погляд здаються нам далекими один від одного. Трактування економіки, як області «розумного ведення домашнього господарства», мистецтво його ведення може бути подано дітям у формі елементарних відомостей: навчання їх правильному відношенню до грошей, методам їх отримання та розумного використання; за допомогою ігор, економічних завдань, ситуацій, змісту казок, ввести дітей в складний світ предметів, речей, людських взаємовідносин, доступних пояснень взаємозв’язку між економічними та етичними категоріями: труд, товар, гроші, вартість, ціна з однієї сторони, і моральними – бережливість, чесність, економічність, гідність, щедрість, ощадливість – з другої. Навчати дітей правильно відноситись до реклами, розбиратися в ній, вести себе адекватно в реальних ситуаціях, розвивати розумні потреби;формувати у дитини економічну культуру.

Основним складовим елементом економічної освіти та економічного виховання є формування в дошкільному віці поважного відношення до праці оточуючих людей та її результатів. Дитина з перших своїх кроків повинна усвідомлювати, що всі оточуючі її – матеріальні та духовні цінності, створені працею багатьох людей, які витрачали великі зусилля на благо всього суспільства.

Слід також підкреслити, що в роботі з дітьми щодо економічної освіти може йти мова про можливості формування лише передумов економічної освіти. Складність економічних законів та категорій, на яких будується зміст економічної освіти, віддаленість дітей від сфери продуктивної праці, вікові можливості дошкільників потребують обережності при доборі, як змісту, так методів економічної освіти змалку.

Дитячий заклад – це, можна сказати, умовна ситуація. Тут діти не приймають ніякої участі у розподіленні благ. Їм дано все для щасливого дитинства. Але в різноманітних іграх, заняттях діти обмінюються, «продають», «купують», «трудяться», «піклуються про своїх дітей (ляльок)», тобто дитячий садок – це ситуація, в якій дитина реалізує придбаний у сім’ї в соціумі «економічний досвід». Важко оцінити, який з цих шляхів більш ефективний, але одне важливо: батьки і педагоги повинні працювати разом.

Основна мета та завдання економічного виховання

Познайомити дітей з деякими складовими сімейного бюджету: пенсією, зарплатою, стипендією. Виховувати поважне відношення до людей, що заробляють гроші.

Поглибити уявлення дітей про дохід, його динаміку (збільшення/зменшення).

Закріпити уявлення про доходи.

Дати уявлення про суть витрат, показати їх різноманіття.

Показати дітям, що бувають обов'язкові (основні) витрати і необов'язкові (не основні).

Розвинути у дітей уміння помічати в казках прості економічні явища, виділяти слова і дії, що відносяться до економіки, давати етичну оцінку вчинкам героїв.

Показати, що кожна річ коштує грошей, навчити зіставляти ціну товару з наявною готівкою

Розкрити дітям купівельну силу грошових знаків.

Розширити уявлення дітей про доходи і витрати, підвести до розуміння суті поняття заощадження (накопичення).

Дати дітям уявлення про грошові заощадження, розвивати елементарне уміння планувати витрати.

Розкрити дітям суть поняття прибуток, борг, залежність між якістю товару і одержуваним прибутком при його продажу.

Розкрити значення вкладення грошей в ощадний банк.

Розкрити суть операції натурального обміну – бартеру.

Розширити знання дітей про натуральний обмін товарів, підвести до розуміння значення виразу рівноцінний обмін (справедливий, вигідний).

Дати відомості про виробництво грошових знаків (купюр і монет).

Познайомити з валютою як грошовою одиницею країни (грошима інших країн).

Дати визначення про різноманітність грошових знаків в різних країнах.

Дати уявлення про різноманіття товарів, розкрити процес їх виготовлення, розвивати пізнавальний інтерес.

Дати уявлення про різноманіття товарів.

Поглибити уявлення дітей про різноманітність товарів, виховати дбайливе відношення до речей.

Сформувати у дітей первинні уявлення про заводи і фабрики міста: місцезнаходження (району), що випускається ними продукція, товарний знак.

Розвивати уміння виробляти операції купівлі-продажу, уточнити уявлення про ціну товару в магазині.

Розширити уявлення дітей про економічні категорії (товар, ціна, гроші і ін.) навчити формулювати питання економічного змісту.

Уточнити знання про види товару, ціни, виховання навиків і звичок культурної поведінки.

Звернути увагу дітей на те, що є багато необхідних товарів і є товари, що прикрашають наш побут, розказувати про них, звернувши увагу дітей на їх красу.

Розширити знання дітей про бартер як операцію взаємообміну товарами, грошах як засобі обміну між людьми.

Розкрити дітям необхідність обміну продуктами праці між людьми, показати, що людина постійно потребує яких-небудь товарів.

Дати дітям первинні уявлення про взаємообмін товарами між країнами, про експорт і імпорт.

Показати, що покупка речі для подарунка виробляється з урахуванням інтересів, бажань іменинника, виховувати бажання розділяти радість друга.

Розвивати уміння визначати призначення речей в житті людини.

Виховання дбайливого відношення до речей, іграшок, матеріалів, знарядь праці.

Показати дітям характер праці продавця, розповісти, для чого потрібна ця професія.

Показати різноманітність товарів, розвинути уміння самостійно здійснювати процес купівлі-продажу, вступати в діалог.

Систематизація і узагальнення знань про професію продавця (касира), про способи придбання покупки в магазині.

Знайомство дітей з рекламним агентством, з професіями людей, що працюють в ньому.

Уточнити знання дітей про професії, пов'язані з роботою в рекламному агентстві.

Розширити уявлення дітей про особливості професій, пов'язаних з роботою в рекламному агентстві.

Дати дітям можливість практично здійснювати процес створення реклами, реалізувати знання про роботу художника – оформлювача, виховати бажання працювати також красиво, вправно, швидко, як майстер - художник.

Уточнити знання дітей про рекламу і людей, які її створюють.

Дати первинні знання про банк (банк приймає гроші на зберігання, видає гроші вкладникам, надає гроші у борг).

Розширити первинні уявлення дітей про деякі операції, вироблювані в банку.

Закріпити знання про знаряддя праці кухаря, шофера, столяра, теслі, художника – оформлювача, касира і ін., виділити їх роль у виготовленні товарів.

Розширити знання дітей про різноманітність інструментів, навчити розказувати про них.

Сформувати уміння раціонально використовувати матеріал, розвивати уяву, фантазію.

Показати дітям, що результат роботи залежить від вибраного способу.

Розвивати у дітей уміння визначати на схемі найкоротший шлях (маршрут), показати залежність між відстанню і часом, витраченим на пересування.

Розкрити дітям значення якості продукції, що випускається, і її користі для людини.

Показати дітям, що сумісна праця і використовування раціональних його способів зменшують трудові витрати, економлять сили і час.

Розкрити ланцюжок зв'язків в трудовій діяльності, показати взаємозв'язок трудових процесів, значення відповідальності за якість продукції праці.

Показати дітям виробничий цикл виготовлення товарів.

Розкрити дітям залежність ціни товару від його якості і кількості.

Розкрити дітям залежність ціни товару від кількості вкладеної в нього праці.

Розкрити специфіку купівлі – продажу товарів на ринку.

Розширити знання дітей про купівлю – продаж товарів на ринку, допомогти дитині осягнути характер казкових героїв, виказати їм своє співчуття.

Дати дітям уявлення про різні види цін.

Дати уявлення про ціни в різних місцях продажу товарів.

Дати уявлення про залежність ціни від попиту.

Дати дітям уявлення про залежність ціни від кількості товару, що придбавається, – партії.

Розкрити дітям особливості продажу товарів на аукціоні. Вправляти в збільшенні вказаної ціни товару, будити інтерес до гри.

Познайомити дітей з особливостями розігрування лотереї.

Розвивати уміння орієнтуватися в різних формах реалізації товарів.

Розвивати у дітей уміння виконувати роботу точно по інструкції.

Розкрити дітям значення зовнішнього вигляду упаковки товарів, різноманітність упаковок.

Показати варіативність рішення економічної задачі, розвивати навики спільної роботи.

Розвивати уміння самостійно оцінювати кількість товару.

Розширити уявлення дітей про професію модельєра, виділити залежність продажу товару від результатів творчої діяльності модельєра.

Закріпити знання дітей про необхідність використовування реклами для реалізації продуктів праці, розвивати мовну творчість в процесі виготовлення рекламної продукції.

Узагальнити уявлення дітей про етапи трудового процесу по виготовленню виробу.

Дати уявлення про вжиткові предмети ( посуд, меблі, одяг тощо). Вчити класифікувати ці предмети до їхнього практичного застосування.

Розширювати знання про продукти харчування та можливість їх раціонального використання. Ознайомити дітей з рецептами виготовлення нескладних страв. З'ясувати шляхи використання й раціонального ставлення до харчових відходів.

Виховувати ощадливість у використанні води, світла, газу. Розповісти про їх значення в житті людини.

Вчити економити предмети побуту - папір, посуд, особисті речі. Роз'яснювати сутність духовної цінності окремих з них.

Ознайомити з різновидами професій. Виховувати повагу до людей праці. Розвивати позитивне ставлення до будь - якої трудової діяльності. Сприяти прояву творчих здібностей.

Дати уявлення про розмаїття крамниць та інших торговельних пунктів: ринок, кіоски тощо.

Вчити вмінню купувати згідно з етичними вимогами до продавця й покупця.

Дати уявлення про гроші, їх розмаїття та міру вартості.

Ознайомити в доступній для дітей формі з історією виникнення грошей (товар - товар, товар - гроші).

Виховувати ощадливість у використанні грошей - не рвати , не м'яти, не кидати, зберігати їх у гаманці чи у шухлядці. Дати уявлення про те, що люди зберігають гроші не лише вдома, а в ощадній касі, банку.

Визначити джерела надходжень грошей, залежність їх кількості від певних умов, вкладеної людиною праці.

Формувати уявлення про культуру бізнесу.

3'ясувати з дітьми, що, на їхню думку , означає бути економним і бережливим. Визначити схожість та відміну між цими поняттями.

Вчити грати в економічні ігри.

Методи і прийоми економічного виховання.

Одним із найефективніших практичних методів економічного виховання - це застосування різноманітних форм роботи із залученням дітей до ігрової діяльності. Безумовно, ігрова діяльність є провідною в дошкільному віці. Через гру дитина пізнає навколишній світ, розглядає складні суспільні процеси та явища. Ігрова діяльність надає дитині можливість не лише отримати нові знання, але й використати вже сформовані знання в процесі власної діяльності. Ось чому найважливішою умовою формування економічної грамотності дитини було обрано застосування ігор економічної спрямованості.

Дидактичні ігри економічної спрямованості проводяться з метою подальшого розширення, узагальнення, систематизації та доповнення вже сформованих знань з економічної сфери. У подальшому ці знання виступатимуть як необхідна термінологічна підтримка на заняттях і в процесі ігрової діяльності дітей.

Ще одним важливим наочним методом навчання є застосування мультимедійних презентацій. Необхідність застосування комп'ютерної техніки в освітньому процесі регламентовано нормативно-правовою базою. у "Національній доктрині розвитку освіти", у статті IX наголошено, що "пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, які забезпечують: подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві". Цей документ регламентує створення індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню ї є важливою передумовою реалізації ефективних стратегій досягнення цілей освіти.

У зв'язку з цим набуває актуальності проблема впровадження нових інноваційних та інформаційних засобів і методів навчання. Саме таким засобом і є мультимедійні презентації з використанням комп'ютерної графіки (Microsoft Power Point). «Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути». Це українське прислів’я якнайкраще ілюструє використання презентацій, як у роботі з дорослими, так і при організації освітнього процесу з дітьми.

Мультимедійні презентації та слайди викликають у дошкільників живий інтерес, є прекрасним наочним посібником і демонстраційним матеріалом, що сприяє гарній результативності освітнього процесу. Використання комп’ютерних засобів навчання також допомагає розвивати у малюків допитливість, зібраність, зосередженість. Для повноцінного розвитку дітям необхідно проявляти творчі здібності в діяльності, яка іх охоплює, бути зацікавленими у виконанні завдань та отримання позитивних результатів.

Під час створення презентації для роботи з дітьми слід дотримуватися певних вимог.

Усі слайди презентації повинні бути виконані в єдиному стилі, тобто у єдиній кольоровій гамі, з використанням однотипних ілюстрацій. Дуже важливо правильно обрати кольори для створення презентації. Колір має найбільший вплив на емоційний стан дитини. Для створення мультимедійного продукту потрібно обрати жовтий колір, який викликає в дітей радість і щастя, стимулює психіку до зосередженості, гармонії і послуху, а також зелений, що пробуджує інтерес до навколишнього світу та навчання, відтінки зеленого кольору піднімають самооцінку і впевненість у собі, вселяючи сміливість. Текст має бути відсутнім, через те, що діти дошкільного віку ще не оволоділи читанням.

Не слід заповнювати слайд значним об’ємом інформації. Не треба лякатися вільного простору, адже він сам собою є важливим елементом дизайну. Об’єкти на слайді необхідно гарно скомпонувати і правильно розташувати залежно від того, як глядач сприймає певні ділянки екрану. Найбільш важливу інформацію розташовують у лівому верхньому кутку слайда. Уся інформація на слайдах має бути науковою, логічно структурованою, доступною цільовій аудиторії і повно висвітлювати тему презентації.

Організація педагогічного процесу.

Важливо завжди пам*ятати, що основний вид діяльності дошкільників – гра. В зв'язку з цим завдання економічної освіти вирішується через ігрову діяльність, ігрові прийоми, за допомогою яких закладаються основи економічного образу мислення у дитини – дошкільника, пізнання ним того, який «Я» у світі економічних цінностей і як себе вести в ньому, а також через навчальний процес, а саме:

4 – рік навчання (молодша група)

Загальна тема:

«Потреби» ( потреби людини в житті, їжі, одязі, спілкуванні, здоров'ї):

- організація та проведення сюжетно-дидактичних ігор, дидактичних ігор, рухливих ігор, розваг, сюжетно-рольових ігор, інсценування, праці, читання художньої літератури, бесіди.

5 – рік життя (середня група).

Основні теми:

«Потреби», «Природні ресурси», «Розподіл праці», «Потреби в безпеці і охороні життя», «Трудові ресурси», «Дарові блага», «Вибір».

- Заняття – одне на місяць у розкладі занять, яке будується в ігровій формі, де використовуються рішення різноманітних ситуацій з повсякденного життя, уривків казок, літературних творів, суспільні ігри, інсценування приказок, сюжетно-дидактичні та дидактичні ігри.

- сюжетно-рольові ігри в повсякденному житті з економічним направленням;

- індивідуальна робота;

- робота з батьками ;

- читання дитячої літератури економічного направлення та інша художня література.

- заняття з мистецтвознавства, самостійно-художня діяльність (за тематикою економічного направлення).

- праця.

6 рік життя (старша група).

Основні теми:

«Потреби», «Природні ресурси та блага», «Дари природи», «Капітальні та трудові ресурси», «Обмеженість», «Вибір», «Ціна вибору», «Товари», «Виробник», «Банк», «Бізнес», «Фермер», «Економічні процеси та об'єкти», «Виробництво», «Товари та послуги».

- заняття – одне на тиждень у розкладі занять, яке будується в ігровій формі, де використовуються рішення різноманітних ситуацій з повсякденного життя, уривків казок, літературних творів, суспільні ігри, інсценування приказок, сюжетно-дидактичні та дидактичні ігри.

- сюжетно-рольові ігри в повсякденному житті з економічним направленням;

- індивідуальна робота;

- робота з батьками;

- читання дитячої літератури економічного направлення та інша художня література.

- заняття з мистецтвознавства, самостійно-художня діяльність (за тематикою економічного направлення.

- праця.


ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗНАЧЕННЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розви­ток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям, адже в його основі — гра, а це для малюка — найголовніший аспект діяльності, адже діти, граючись, розвиваються.

Театралізовані ігри позитивно впливають на емоційну сферу дитини, вони акумулюють життєву мудрість, оптимізм, енергію народу. Театр — це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та образотворчого мистецтва.

Театралізовані ігри приносять величезну користь для духовного ви­ховання, становлення характеру дитини, прищеплення їй найкращих рис, сприяють утвердженню себе в суспільстві.

У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пластично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценки, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів».

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовиражен­ня особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, фарби, звуки. Завдяки цій діяльності в дошкільників більш інтенсивно розвиваються пізнавальні інтереси, удо­сконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), активізується мовлення, формується культура міжособистісного спілкування, розширюється світогляд.

Отже, театралізована діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої особистості та один із ефективних засобів розвитку художньо-творчих здібностей дошкільника.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Організація театралізованої діяльності в дошкільному навчальному за­кладі попередньо має на меті визначення певної цілі та завдань, які необхідно реалізувати педагогічному колективу. Метою нашої роботи є: залучення дітей до творчої діяльності шляхом ознайомлення з театральним мистецтвом, використання театралізації для розвитку творчих, акторських та сценічних здібностей вихованців, формування в них мовленнєвої компетентності, навичок театрально-виконавської діяльності, ознайомлення дошкільників із театром як установою, з професійною діяльністю його працівників.

Щоб реалізувати зазначену мету, педагогічному колективу необхідно вирішити такі завдання:

  • ознайомити дітей зі специфікою театрального мистецтва, формувати в них емоційно-ціннісне ставлення до театру;

  • виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до підготовки, проведення та оцінювання театралізованої діяльності;

  • учити дітей сприймати й розуміти композицію та особливості літературного твору, розвивати уявне мислення;

  • розвивати вміння «входити в образ» та спонукати перебувати в ньому до кінця театралізованого дійства;

  • формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення;

  • удосконалювати вміння та навички дітей у передачі характерних особливостей різних художніх образів;

  • допомогти дошкільникам оволодіти акторськими, сценічними здібнос­тями (мімікою, жестами, інтонацією, пантомімою) в міру їх індивідуально-вікових особливостей;

  • усвідомлювати колективний характер дієтворення у процесі підготовки театральної вистави, важливість партнерства в ігровій взаємодії, оволодіння навичками спілкування та колективної творчості;

  • стимулювати прагнення дитини самореалізуватися, самоствердитися.

СТВОРЕННЯ УМОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для організації театралізованої діяльності в нашому дошкільному закладі у всіх вікових групах створено куточки театралізованої діяльності, в яких розміщено ширми, різні види театру – ляльковий, пальчиковий, настільний.

Для театралізованої діяльності зібрано костюми для героїв різних казок, маски, шапочки; різноманітний реквізит: кошики, посуд, муляжі фруктів, овочів; предмети побуту та вжитку тощо. Декорації, реквізит, костюми є загальнодоступними для всіх педагогів навчального закладу й використовуються відповідно до змісту казок.

Робота з дітьми проводиться систематично й послідовно з поступо­вим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями.

Ігри-драматизації педагоги організовують із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети, яку визначає педагог під час попередньої підготовки.

ПІДГОТОВКА ГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

Завдання підготовки до гри-драматизації вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять.

У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.

У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо.

На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо).

Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фраг­мент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Структура занять змінюється залежно від ступеня ознайомлення дітей із літературним твором. На перших заняттях, де основна увага приділяється ознайомленню дітей із текстом художнього твору, може не бути підсумкової частини — вправляння дітей у драматизації частин твору. Якщо дітям відо­мий твір (ознайомлення проводилося на занятті з художньої літератури або в повсякденному житті), то проведення підсумкової частини заняття займає більше часу.

МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД ТА ОЗВУЧУВАННЯ ВИСТАВ

Паралельно із підготовкою літературної частини вистави ми здійснюємо музичну підготовку. Зазвичай усі спектаклі в дитячому театрі проходять із музичним супроводом, який виконує музичний керівник. У нашому театрі до цієї діяльності заохочуються і старші дошкільники. Вони з особливим захопленням супроводжують виступи артистів акомпанементом шумових та ударних музичних інструментів: металофонів, ксилофонів, барабанів, маракасів, саморобних тріскачок (баночок із різноманітним наповненням) тощо; голосових звукових ефектів на кшталт: посвистування, шипіння, завивання, кряхтіння, цокання язиком, вдихи — видихи тощо.

Використання цього звукового арсеналу дає можливість передати звуки навколишнього світу та природи: спів птахів, шурхіт листя (шелестіння папером), завивання вітру (дмухання в пусту пляшку або трубочку); рипіння снігу (скрип мішечка з крохмалем) і багато інших звуків, що допомагають зробити дитячу виставу захопливою та цікавою.

Є ще й інший спосіб озвучування ролей, коли за кожним персонажем вистави закріплюється один музичний інструмент, який найбільш вдало передає характерні особливості героя. Наприклад:

  • для озвучення мишки можна використати дзвіночок або трикутник, які найбільш вдало відтворюють шурхіт, що супроводжує переважно це звірятко;

  • звуки ходи ведмедя можна озвучити за допомогою барабана. Глухі удари по ньому асоціюються з важкою ходою ведмедика. Також можна використати тріскачку, звуки якої асоціюватимуться у глядачів вистави з тріскотінням кущів;

  • кастаньєти створюють звук, який нагадує «шльопки». Вони найбільш вдало підійдуть для озвучення жабки, яка стрибає по воді;

  • Курочку Рябу можна озвучити за допомогою тріскачок із різним наповненням. Одночасне промовляння слів «куд-ку-дах-тах-тах» і ритмічне струшування тріскачкою передають квоктання курки та шум змахів крил.

Виконувати партії цих музичних інструментів доручаємо дітям із спеці­ально організованого оркестру. Під час реплік конкретного персонажа діти з оркестру мають швидко зреагувати і створити для них інструментальний супровід.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВ

Підсумком усієї підготовчої роботи стає гра-драматизація — дитяча вистава, на перегляд якої у спеціально відведений час у другу половину дня приходять подивитися вихованці дошкільного закладу та батьки маленьких артистів.

І ось настає казковий час… Діти в театральних костюмах і гримі займають свої місця на сцені й за кулісами, глядачі нетерпляче очікують початку вистави. За сигналом педагога починається чарівне дійство… Юні актори, «перевтілившись в образ», беруть участь у колективній грі. Старанно, у міру своїх індивідуальних можливостей, за допомогою міміки, жестів, зміненого голосу, інтонації вони передають характерні риси свого персонажа, своє ставлення до нього. Доречно, якщо кожна дитина знає текст усіх дійових осіб, вчасно озвучує репліку відповідно до обраної ролі, вступає в ігрову взаємодію. Коли трапляється ситуація, що дошкільник забуває слова, то йому на допомогу завжди приходить педагог.

Дуже важливо, щоб усі вихованці групи брали активну участь у виставі. Якщо ролей не вистачає, то вистава повторюється кілька разів із новим складом акторів. Це заохочує до участі в театралізованій діяльності всіх дітей, стимулює розвиток їхніх художньо-творчих здібностей, реалізує бажання.

У вихованні дітей нема дрібниць, тому не менш важливим є виховання дитини-глядача. С. Михалков писав, що хороший глядач, як і хороший актор, повністю перевтілюється в героя. Таким ідеальним глядачем є майже кожна дитина. Під час перегляду вистав малята співпереживають героям, шукають шляхи вирішення складних ситуацій, висловлюють співчуття ображеним, водночас вони виражають емоції, властиві дійовій особі чи улюбленому персонажеві.

Після перегляду вистави педагоги зазвичай проводять із дошкільнятами бесіду, щоб виявити: чи зрозуміли вони зміст вистави; позитивні й негативні вчинки героїв; хто з героїв найбільше сподобався… Адже перегляд театралізацій стимулює пізнавальну активність дітей, розвиток їхніх інтелектуальних інтересів, мотивує до прояву співпереживання, взаємодії в колективі, форму­вання товариських відносин.

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Показниками ефективної організації театралізованої діяльності дітей середнього дошкільного віку є: здатність дитини активно взаємодіяти з дорослими та однолітками під час розігрування уривків казок, інсценування, ігор-імітацій; спроможність наслідувати, імітувати голоси тварин, птахів під час театралізацій окремих епізодів казок та драматизації літературних творів; уміння доречно імітувати рухи, жести персонажів; брати участь в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, іграх за сюжетами літературних творів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

До комплексу вмінь, що засвідчують компетентність дітей старшого дошкільного віку у сфері театралізованої діяльності, належать такі з них: організовувати самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів; брати участь в інсценуванні відомих казок; ідентифікувати почуття і вчинки персона­жів із власними діями; проявляти власну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ; запам’ятовувати сюжетну послідовність, своєчасно включатися в дію; використовувати музично-пластично-пісенний досвід під час театралізації різних творів літературних жанрів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.