Старша медична сестра Губчук Наталля Ігорівна

Медичними питаннями в дитячому саду займаються медична сестра.

Медична медсестра контролює санітарно-епідемічний режим у дитячому садку, а також стежить за дотриманням режиму дня, харчуванням дітей, правильним проведенням ранкової гімнастики, фізкультурних занять та прогулянок . Організовує заходи по загартуванню дітей і бере участь в організації оздоровчих заходів. Веде щоденний облік дітей, відсутніх через хворобу, ізолює хворих дітей. Крім того, медсестра готує дітей до лікарських оглядів і сама бере участь у них, проводить зважування, антропометричні вимірювання дітей, здійснює профілактичні щеплення і виконує призначення лікаря. Контролює санітарний стан усіх приміщень закладу та обладнання. Також вона ж являється і дієтсестрою , вона складає і розкладає щоденне меню і стежить за якістю приготування їжі. Вона щодня виробляє пробу готових страв і закладає її на зберігання у відповідності з вимогами СЕС. Стежить за виконанням графіка отримання їжі групами і проводить щоденний обхід груп, перевіряючи організацію харчування в групах.

Профілактичні щеплення проводяться відповідно до плану профілактичних щеплень. Лікарські огляди проводяться у групах раннього віку один раз на місяць, садових групах один раз на квартал. Поглиблений огляд із залученням фахівців з дитячої поліклініки один раз на рік. Діти старшої групи проходять повну диспансеризацію один раз на весні.

Профілактика ентеровірусної інфекції

Ентеровірусні інфекції (ЕВІ) – група інфекційних захворювань, що розвиваються при ураженні людини вірусом роду Enterovirus, які характеризуються різноманітними клінічними проявами. Ентеровіруси стійкі в зовнішньому середовищі, добре переносять низькі температури (в умовах холодильника зберігаються протягом кількох тижнів), у водопровідній воді виживають до 18 днів, в річній – близько місяця, в очищених стійких водах – до двох місяців. Вірус швидко гине при нагріванні, кип’ятінні, при впливі хлормістких препаратів, ультрафіолетового опромінення.

Джерелом інфекції є людина (хвора, або носій). Інкубаційний період складає в середньому від 1-го до 10 днів, а максимальний – 21 дня. Серед захворілих переважно діти.

Передача ЕВІ відбувається при реалізації фекально-орального механізму (водним, харчовим і повітряно-пиловим шляхом)

Частіше всього зараження відбувається при вживанні в їжу забруднених вірусами овочів та фруктів. Віруси потрапляють на овочі та фрукти при використанні в сільському господарстві незнезаражених стічних вод. Деякі ентеровіруси виділяються з секретом слизових оболонок дихальних шляхів, що може сприяти реалізації аерозольного механізму передачі. Відзначаються випадки зараження контактно-побутовим шляхом (забруднені руки,

предмети побуту, особистої гігієни). У випадку зараження ентеровірусною інфекцією вагітної жінки можлива вертикальна передача збудника до дитини.

Зараження відбувається через воду, продукти харчування, а також екскременти хворого, через найдрібніші крапельки слини та мокроти при чханні. Дуже часто зараження відбувається під час купання у відкритих водоймах.

Причиною формування локальних вогнищ з груповою захворюваністю може бути занос інфекції в заклад, на територію де можливість її розповсюдження в умовах невиконання вимог санітарного законодавства як за умовами розташування, так і за станом систем водокористування і організації харчування.

Епідемічну значимість представляє вода відкритих водоймищ, забруднена стічними водами, як у якості джерел питного водозабезпечення, так і використовування в якості рекреаційних зон для купання населення.

Ентеровірусні інфекції характеризуються різноманітністю клінічних проявів та численними ураженнями органів і систем: серозний менінгіт, геморагічний кон’юктивіт, увеїт, синдром гострого в’ялого паралічу (ГВП), захворювання з респіраторним синдромом та інші.Найбільшу небезпеку представляють важкі клінічні форми з ураженням нервової системи.

ЗАХОДИ НЕСПЕЦЕФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ

• для пиття вживати тільки кип’ячену воду;

• мити руки з милом перед кожним прийомом їжі та після кожного відвідування туалету, суворо дотримуватися правил особистої та громадської гігієни;

• забезпечити індивідуальний набір посуду для кожного члена сім’ї, особливо для дітей;

• перед вживанням фруктів, овочів їх необхідно ретельно мити з щіткою та наступним ополіскуванням окропом;

• вживати в їжу лише доброякісні продукти, не купувати їх у приватних осіб в неустановлених для торгівлі місцях;

• купатися тільки в офіційно дозволених місцях, при купанні намагатися не ковтати воду;

• провітрювати приміщення;

• проводити вологе прибирання бажано з використанням дезінфікуючих засобів.

На період епідемічного неблагополуччя спеціалісти рекомендують уникати місць масового скупчення людей, місць масових заходів, в т.ч. місць масового купання в відкритих та штучних водоймах (фонтани та ін.), частіше перебувати на свіжому повітрі.

При контакті з хворими на ентеровірусну інфекцію необхідно спостерігати за станом здоров’я і при появі яких-небудь симптомів захворювання негайно звертатися до лікаря.

Пам’ятайте, що хворобу легше попередити, дотримуючись елементарних заходів профілактики, ніж потім її лікувати.

Грип та його профілактика

Що таке грип у дітей?

• Грип – це гостре інфекційне захворювання, що викликається респіраторними вірусами ..

• Грипу підвержені як дорослі, так і діти. Але саме діти, як правило, починають хворіти першими, випереджаючи дорослих. Тому фахівці часто називають дітей “індикаторами” підйому захворюваності на грип або іншими респіраторними хворобами.

• Найбільшому ризику заразитися піддаються діти, які відвідують організовані колективи ( дитячі садки, школи)

Як діти заражаються грипом?

• Вдихаючи повітря з найдрібнішими крапельками слини і мокротиння, які виділяються хворими при кашлі та чханні.

• При контакті з хворими дітьми: граючи з ними, обмінюючись олівцями, користуючись загальним посудом.

Як грип проявляється у дітей?

• Початок захворювання раптовий, з високою інтоксикацією. Дитина стає млявою, скаржиться на сильний головний біль і загальну слабкість. У неї висока температура, що досягає 40 С, озноб і лихоманка

• Не пізніше 2-3-го дня хвороби до симптомів інтоксикації приєднуються нежить, біль у горлі, сухий кашель.

• У деяких дітей захворювання грипом може супроводжуватися болем у животі та блювотою.

Що робити, якщо дитина захворіла?

• Укласти в постіль в окремій кімнаті або, принаймні, відгородити його ліжко ширмою або фіранкою.

• Викликати лікаря – тільки він зможе оцінити ступінь тяжкості захворювання і призначити правильне лікування!

• До приходу лікаря дитину потрібно вкрити, напоїти гарячим трав’яним або ягідним чаєм. Якщо у неї немає алергії, то можна додати в чай мед.

Чим небезпечний дитячий грип?

• У дітей після грипу часто виникають такі ускладнення: синусити, отити, пневмонії.

• Серцево – судинні захворювання

• Захворювання центральної нервової системи.

• Потрібно негайно звернутися до педіатра, якщо:

  • у дитини три або чотири дні тримається висока температура;

  • дитина каже, що йому важко або боляче дихати, вона скаржиться на вушний біль або на сильний кашель.

Чи можна попередити грип у дитини?

• Краще грип не лікувати, а попереджати! Для профілактики грипу та ГРВІ потрібно протягом усього року зміцнювати організм дитини.

• Дотримуватися режиму дня, що включає прогулянки на свіжому повітрі, а також збалансований раціон харчування з врахуванням індивідуальних особливостей дитини.

• Проводити загартовування, масажі, лікувальну фізкультуру або фізіотерапевтичні процедури, рекомендовані лікарем. Мета профілактики – зміцнення захисних сил організму дитини!

• Щеплення від грипу – найбільш ефективний засіб захисту. Це підтверджують цифри: вакцинація в осінній період допомагає вберегтися від грипу в 70-100% випадків.

• Вакцинація дітей, схильних до алергічних реакцій і маючих хронічні захворювання, проводиться за спеціальними методиками і під суворим наглядом фахівців. Перед щепленням необхідно проконсультуватися з лікарем, щоб переконатися, що дитина здорова!

Увага!!!

• Підвищення температури тіла – захисна функція організму, спрямована на боротьбу зі збудником захворювання, тому не слід зловживати жарознижувальними препаратами, якщо температура не перевищує 38-38,5 С.

• Всі ліки дитині повинен призначати тільки лікар!

• Всі “домашні засоби” слід застосовувати тільки за схваленням медичних працівників!

• Під час лікування дуже важливо приймати якнайбільше ридини – соків, мінеральної води, морсів, і т.п.

• Необхідно скоректувати харчування хворого: в ньому має бути більше продуктів, багатих вітамінами і мікроелементами (у т.ч. овочів і фруктів), а також кисломолочних продуктів із збільшеним вмістом біфідо- і лактобактерій.

• Не потрібно заперечувати, якщо лікар рекомендує дитині лікування в стаціонарних умовах.

• Необхідно захистити від грипу інших членів сім’ї.

• Тим, хто ще не захворів, слід приймати препарати для профілактики, дотримуватися правил особистої гігієни, частіше провітрювати приміщення, а при контактах з хворими на грип та ГРВІ – обов’язково носити одноразову маску

Кір та його профілактика

Що ми знаємо про кір?

Це високо заразна вірусна хвороба, яка вражає переважно дітей дошкільного віку. Інкубаційний період становить близько 10 днів, а поширення відбувається через чхання і кашель. Ось, власне, і все. Тому в даній статті піде мова про те, чого ми не знаємо про кір.

І що обов’язково повинні знати

Кір у дітей: симптоми, лікування – ось тема, що хвилює багатьох батьків. Для початку розберемося, що взагалі таке кір і як її розпізнати. Вірус кору відноситься до роду морбіллівірус.

Він проникає в епітелій дихальних шляхів і поширюється по кровотоку в усі органи і тканини організму. Крапельки мокротиння, слизу і слини дитини, що містять вірус, при кашлі, чханні, розмові потрапляють у повітря і там швидко поширюється. Зараження відбувається навіть при поверхневому контакті або вдиханні пилу, що містить вірус. Інфекцію можна “зловити” навіть якщо ви їдете в ліфті разом із зараженим дитиною. Не дарма кір називають “мандрівної” хворобою.

Симптоми

Первісними симптомами є висока температура, катар (запалення слизової оболонки легень), кон’юнктивіт і кашель ( який може перейти в бронхіт), потім червоний висип, яка починається за вухами і швидко поширилася по всьому тілу.

Хвороба ділиться на три періоди

• Перший – прихований, має тривалість від 6 до 18 днів, протягом якого вірус в організмі не викликати жодних симптомів.

• Другий період – проміжний. Триває 3-4 дні і супроводжується симптомами, типовими для будь-якої гострої респіраторної інфекції: нездужання, нежить з рясними виділеннями з носа, кашель, запалення кон’юнктиви очей, висока температура. Поступово ці явища посилюються – може
  розвинутися світлобоязнь, набряклість обличчя, коклюш, а іноді і запалення і навіть набряк гортані відбувається з настанням нападів сильного задухи. З’являється дратівливість, поганий сон.
  Можна спостерігати головний біль, блювоту, болі в животі, проблеми зі стільцем (найчастіше пронос). Цей період характеризується появою на внутрішній стороні щік і яснах крихітних білих плям з червоними колами навколо них. Це вірна ознака кору – так звані плями Філагова-Коплика.
  Вони зазвичай з’являються за 2-3 дні до висипання або на перший-другий день прояву висипки.

• Третій період хвороби – період “виверження”: він характеризується новим підйомом температури і погіршенням загального стану пацієнта. З’являється червона висипка – спочатку за вухами, потім на щоках, на лобі, а потім стає все більш широкою, охоплюючи все тіло і кінцівки. Протягом 3-4 днів висипка зникає, і залишаються світло-коричневі плями. Шкіра стає сухою і починає лущитися. Весь цей час дитина страждає від страшного свербіння. Але як тільки температура тіла знижується – ситуація поступово покращується.

Хто не може захворіти на кір?

Незважаючи на надзвичайно високий відсоток захворюваності кір, є групи людей, несприйнятливих до цієї хвороби. По-перше, ними є діти в перші три місяці життя, чиї матері колись хворіли на кір. У більшості з цих дітей зберігається імунітет матері, починаючи від періоду вагітності до 3-4-х місяців життя. Збільшується відсоток підвищеного імунітету до хвороби у немовлят, яких годують грудьми. Описано також окремі випадки імунітету до кору серед дітей, очевидно, що перенесли раніше дане захворювання без будь-яких симптомів. Імунітет до кору виробляється один раз і на все життя. Однак, у дітей, що перехворіли на кір в ранньому віці у прихованій формі, через кілька років може настати повторне інфікування – хвороба повернеться

знову.

Профілактика

Не можна недооцінювати таке захворювання, як кір у дітей, з симптомами, лікуванням яких повинні бути ознайомлені всі батьки. Але не менш важлива і профілактика даного захворювання.

Профілактика кору полягає у своєчасній ізоляції хворих. Вона повинна бути припинена не раніше ніж через 5 днів після появи висипки. На додаток до підтвердження діагнозу кору необхідно негайно повідомити про це дитячому саду, в який ходить дитина. Це захворювання є небезпечним для дітей у віці до 2 років, так що якщо у дитини є якісь медичні протипоказання для отримання щеплення – потрібно особливо оберігати його від інфекції. Якщо

немає протипоказань до вакцинації, то після 15 місяців дитині необхідно провести активну імунізацію.

Щеплення : за і проти

З давніх давен людство зустрічалося з різними інфекційними захворюваннями, що супроводжувалися високою смертністю не дивлячись на всі зусилля лікарів.

До них відносяться натуральна віспа, холера, черевний тиф, чума і ін. Періодично виникаючі епідемії відносила до половини жителів міст.

Ще в середні століття лікарі стали замислюватися про те, як запобігти подібним епідеміям. Вже в XII для попередження віспи в Китаї використовували ранове,відокремлюване від корів, що хворіли на віспу (коров’яча віспа незаразлива для людини).

У 1796 р. Едвард Дженнер прищепив людині коров’ячу віспу і ввів термін «вакцинація» (від лат. «уасса» – корова), а з 1798 р.

В Європі починається масова вакцинація проти віспи. Проте наукові основи імунізації розвиваються лише через 100 років завдяки працям Луї Пастера.

Так що ж таке вакцинація?

Для відповіді на це питання слід стисло описати особливості функціонування імунної системи людини.

Імунна система – сторож нашого організму, що захищає його від чужорідного біологічного матеріалу. Розпізнає чужорідні речовини, вона нейтралізує їх і «запам’ятовує» свою відповідь, щоб відтворити його згодом при зіткненні з аналогічним «чужаком». Якби не було імунної системи, то всі б ми стали легкою здобиччю для бактерій, вірусів, грибків, гельмінтів. Щонайменший вітерець викликав би у нас серйозне інфекційне захворювання, що загрожує смертю. Саме так і трапляється у людей з імунодефіцитом, імунна система яких функціонує недостатньо ефективно. Неважливо, чи народилися вони з імунодефіцитом або ж придбали його (наприклад, в результаті зараження ВІЛ), – результат один і той же.

Одна з функцій імунної системи, як вже указувалося, – розпізнавання «свого» і «чужого» біологічного матеріалу. З «своїм» біологічним матеріалом імунна система знайомиться в процесі ембріонального розвитку, знання про «чужий» передаються по спадку, як і інші генетичні ознаки. В цьому випадку говорять про спадковий (природженому) імунітет. Але частіше трапляється так, що імунна система знайомиться з «чужим» біологічним матеріалом при безпосередньому контакті з ним. Тоді говорять про придбаний імунітет, він по спадку не передається і менш стійкий, чим природжений.

Придбаний імунітет може бути активним і пасивним. У першому випадку людині необхідно самому перехворіти тим або іншим захворюванням або вакцинуватися (зробити щеплення). Дія вакцин ґрунтується на введенні в організм як окремих частин збудників інфекційних захворювань (білки, полісахариди), так і цілих вбитих або ослаблених живих хвороботворних агентів, або вакцин, отриманих методом генної інженерії. При цьому організм сам виробляє відповідні антитіла, які дозволяють йому швидко справитися з інфекцією. Активний імунітет зберігається роками (проти грипу: 1-2 року), десятиліттями (кір), а іноді і протягом всього життя (вітряна віспа).

Пасивний імунітет виникає в результаті введення в організм вже готових антитіл іншої людини або тварини. Він може бути придбаний або природним чином, як у плоду, одержуючого через плаценту материнські антитіла, або штучно, шляхом ін’єкції імуноглобулінів, отриманих з сироватки крові людини, що перехворіла, або створених методом генної інженерії.

Вакцинація може супроводжуватися побічними реакціями, серед них найчастішими є алергічні: від незначних місцевих (почервоніння в місці ін’єкції, свербіння, лущення шкіри) до виражених системних (підвищення температури тіла, тремтіння, різке зниження артеріального тиску).

З можливістю розвитку побічних реакцій зазвичай пов’язана відмова від проведення щеплень.

В даний час все частіше замість вакцин, до складу яких входять самі мікроорганізми, використовують препарати, що містять компоненти мікроорганізмів. Вони набагато рідше викликають розвиток побічних ефектів і, крім того, не приводять до розвитку захворювання у ослаблених людей. Створення подібних вакцин з’явилося новим етапом розвитку вакцинації. Проте не дивлячись на постійне вдосконалення методів вакцинації, деякі люди відмовляються від щеплень. Комусь вони протипоказані, хтось думає, що вони йому протипоказані, хтось відмовляється по принципових міркуваннях, а хтось вважає, що щеплення – це набагато більше зло, чим захворювання, або що він сам ніколи не захворіє тим або іншим захворюванням.

Якщо йдеться про щеплення проти грипу, то тут особиста справа кожного вибирати, хворіти або не хворіти, щепитися чи ні. При цьому слід пам’ятати про часто важкий перебіг грипу і його ускладнення у дітей і людей літнього віку. Проте абсолютно інша ситуація складається, коли йдеться про щеплення проти поліомієліту, дифтерії, туберкульозу і інших небезпечних захворювань, зараження якими практично з 100% вірогідністю веде до інвалідизації або навіть смерті.

Враховуючи, що частіше і важче на подібні інфекції хворіють діти, ми не в праві ризикувати їх здоров’ям. При вакцинації проти цих захворювань вірогідність захворіти ними, навіть при контакті з джерелом інфекції, знижується практично до нуля. Враховуючи, що лікування подібних захворювань дороге, тривало, а у ряді випадків неефективно, щеплення переважно подальшої терапії.

За даними зарубіжних досліджень, тільки прямі витрати на профілактичні заходи у вигляді щеплень в десятки разів менше, ніж на подальше лікування.

Чи мають рацію ті, хто відмовляється від вакцинації? Відповідь на це питання повинна вирішуватися індивідуально з урахуванням співвідношення ризик/користь.

Ризик, пов’язаний з проведенням вакцинації, зростає в наступних ситуаціях:

• неправильно підібрана доза вакцини;

• неправильний вибір техніки імунізації;

• порушення техніки стерилізації приладів;

• неправильне зберігання і транспортування вакцини;

• забруднення вакцини;

• ігнорування протипоказань.

Ризик розвитку побічних реакцій може бути понижений попереднім прийомом антигістамінних препаратів (за умови консультації з лікарем).

Вакцинація протипоказана в наступних випадках:

• вагітність;

• іммунодефіцитні стани;

• сильна реакція на попереднє введення аналогічної вакцини (температура тіла вище 40°С);

• наявність новоутворень;

• захворювання в гострій формі або загострення хронічної хвороби;

• проведення іммуносупрессивной терапії.

У решті всіх випадків вакцинація не може завдати шкоди.