У березні 1967 року до директора будівельно-монтажного тресту «Запоріжрудстрой» ІІ групи Качури Андрія Степановича звернулися жителі селища Дружба, яке було піонерською базою міста гірників, з проханням про будівництво школи для їх дітей на території селища (Дніпрорудне-2).
За Генеральним планом забудови міста, будівництво нової школи на цей рік не було заплановано. Але у зв’язку з тим, що відкрита в 1962 році перша Дніпрорудненська середня школа, розрахована на 23 класи, навіть у режимі двох змін не могла розмістити 56 класів, Качура А.С. пішов на зустріч побажанням батьків. Вирішено було взяти за основу проект Дніпрорудненської середньої школи та, переробивши його, побудувати Дніпрорудненську восьмирічну школу на 10 класів. Таке рішення було схвалено на засіданні виконкому Василівської районної ради від 13 квітня 1967 року, протоколом № 8.
В травні 1967 року розпочалося будівництво Дніпрорудненської восьмирічної школи. Батьки ж дітей, які були зацікавлені у відкритті школи на 1967-1968 навчальний рік, погодилися працювати на будівництві школи без заробітної плати вдень і вночі після основної роботи.
Робота закипіла – будівництво школи було проведено за максимально короткі строки - три літні місяці – червень, липень, серпень.
За перший місяць, червень, звели стіни основної будівлі. За липень підібрали вікна та двері, настелили підлогу в приміщенні та провели внутрішні роботи. Наприкінці серпня були завезені шкільні меблі, які встановлювали 31 серпня 1967року.
1 вересня 1967 року перші 100 першокласників, а це три перших класи, переступили поріг нашої школи.де їх зустрів перший директор, Макайова Емілія Федорівна, разом з колективом вчителів та технічних працівників.
Директор школи, насамперед, це особистість. Управляти школою і забезпечити її ефективний розвиток може тільки неординарна особистість, а саме такою і була наш перший директор, Макайова Емілія Федорівна, яка пропрацювала на цій посаді 15 років, з 1967 по 1982 рік. Ось, що згадує про неї сьогоднішній директор школи Прінь Любов Семенівна: «З Макайовою Емілією Федорівною я зустрілася в 1979 році, коли прийшла до Дніпрорудненської восьмирічної школи працювати вчителем трудового навчання. Емілії Федорівні я вдячна за чуйність і турботу, за велике терпіння, за педагогічний талант, який вона проявляла як до вчителів, так і до кожної дитини.»
Спогади випускниці 1982 р. Кравченко І.Г.: «Найбільшою подією мого шкільного життя був випускний бал, під час якого Емілія Федорівна вручила нам свідоцтва про закінчення школи. А її уроки правознавства стали для мене уроками життя.»
І сьогодні Емілія Федорівна залишається добрим другом рідної школи, цікавиться нашими справами, радіє нашим перемогам.
Продовжила традиції школи другий директор, Рябовол Раїса Іванівна, яка з 1982 по 1993 роки, пропрацювала директором та вчителем біології і хімії.
Наступним директором, з 1993 по 1996 роки, був Драгунов Степан Володимирович, вчитель трудового навчання та креслення.
У 1996 році школу очолив Пащенко Валентин Федорович, вчитель англійської мови, який пропрацювавши на цій посаді 3 роки, залишив школу в своєму серці назавжди. У Валентина Федоровича, як філолога, було велике захоплення, складати вірші, які лилися з його душі нескінченними рядками в часи натхнення, тому і першу збірку своїх віршів, він так і назвав «Вірші моєї душі». В своїй збірці Валентин Федорович оспівував рідний край, любов до жінки, до матері…
«Мій милий рідний край,
Земля моїх батьків,
Нема на світі кращої за тебе.
Де б в світі я не був,
Та завжди повертав
До самого ясного в світі неба.»
З 1999 року керманичем школи знову стала Жінка – це сьогоднішній директор школи, Прінь Любов Семенівна, вчитель географії. 20 рік поспіль ця тендітна жінка впевнено керувала закладом та підносила його на нові горизонти освітнього простору.