З ІСТОРІЇ МУЗЕЮ

Саме тут треба шукати початок історії музею. Нам пощастило, бо ми визначилися з головним напрямком виховної роботи – військово-патріотичний. І це не випадково, бо педагогічний колектив 50-60 років на60 % складався з тих, для кого війна була не історією, а життям. Це Н.Г. Кравченко, І.П. Ельперін, М.І. Руденко, А.Д. Уткін,учасники війни. Це вони заклали підвалини нашого майбутнього музею. Розповідаючи про своє життя, бойові будні воєнного лихоліття, своїх друзів, надихнули першихучнів – ентузіастів на пошук невідомих сторінок історії війни. 

Пошукову роботу очолила енергійна, наполеглива, талановита вчителькаІ.С. Кухарева (пізніше – заслужений вчитель України), яка залучила допошукової роботи цілу плеяду чудових, небайдужих хлопців та дівчат. Саме в цей час музей розпочав роботу по пошуку ветеранів 333-ї СД, яка визволяла Дніпропетровщину. 

Скільки років минуло з того часу. Нелегкі часи переживало українське суспільство і нелегкі часи переживали й музеї. Більшість з шкільних музеїв було забуто. Усі «зайві» експонати згорнуті, а багато відправлено на запорошені полиці. Але ми горді тим, що навіть у такій ситуації ми вистояли і зберегли музей, крок за кроком відновлюючи традиції. 

Сьогодення. Ще мало літ минуло з часів Другої світової війни, та рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Та війна не обійшла нашу державу і тепер. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – біль утрат на сході України у ході неоголошеної війни. Трагічні події в Україні не залишили байдужими жодного учня, педагога нашої школи, згуртували нас навколо мети – підтримати воїнів, які захищають незалежність і соборність України та вшанувати пам'ять загиблих героїв під час АТО.