Стратегії розвитку емоційного інтелекту
Стратегії розвитку емоційного інтелекту
Стратегії розвитку емоційного інтелекту
1. Вміння фіксувати свій емоційний стан перед початком прийому медіапродукту.
2. Знаходити зв’язок між думками та емоціями.
3. Пошук спроб маніпулювання емоціями.
4. Перехід до критичного сприйняття інформації.
Конкретні вправи, які можна використовувати для розвитку емоційного інтелекту.
Вправа 1.
Переформулюйте твердження «Ти-повідомлення» у «Я-висловлювання», спираючись на схему техніки вербалізації емоцій: Я відчуваю… (емоція) коли… (поведінка) і я хочу… (бажаний результат).
«Ти-повідомлення» «Я-висловлювання»
Ти завжди мене перериваєш _________________________________
Ти завжди спізнюєшся _________________________________
Ти завжди на мене кричиш _________________________________
Ти постійно береш гроші в борг і не віддаєш мені його _________________________________
Ти завжди повідомляєш про зміни в останню хвилину _________________________________
Ти не виконуєш свої обіцянки _________________________________
1. Оцініть ваші взаємини з колегами відносно вашої задоволеності ними (від 0 до 10). Оцініть ваші взаємини з:
· керівництвом __________;
· учителями __________;
· конкурентами __________;
· учнями __________;
· батьками __________;
· наглядовими структурами __________.
2. Зазначте на діаграмі поставлені бали в кожному секторі відповідно. За умови, що в центрі кола — 0, а на гребені — 10.
3. Заштрихуйте заповнені зони.
4. Зробіть висновок про те, які емоції переважають у кожних взаєминах, які з них вимагають корекції і в чому саме полягає проблема.
5. Сформулюйте результат, якого б ви хотіли досягти.
9 стратегій для розвитку критичного мислення:
1. Використовуйте «пустопорожній час». Ми часто відволікаємось і витрачаємо наш час на непотрібні речі (переклацування каналів телебачення, безцільне «блукання» в інтернеті чи соцмережах, самозвинувачування чи жаль щодо минулого), що не приносять нам ні продуктивного результату, ні задоволення. Тож чому б не використати цей час на тренування мислення? Наприклад, наприкінці кожного дня можна проаналізувати: про що я сьогодні думав за день? коли я мислив при цьому про якісь дурниці, а коли, навпаки, думав продуктивно? що я сьогодні зрозумів нового? Чи дозволив я сьогодні якійсь негативній думці мене «вимкнути» на якийсь час? якби можна було б повторити цей день – щоб я подумав/зробив інакше? Чи впливали на мене думки інших, чи я діяв відповідно до власних переконань і цінностей? Якщо робити це регулярно – ваше мислення почне змінюватися.
2. Працюйте над 1 проблемою в день. Це можна робити навіть на ходу, наприклад, по дорозі з роботи. Подумайте, які проблеми перед вами зараз стоять. Відкиньте ті, на які ви не можете впливати самостійно. Потім оберіть 1 проблему, яка вам під силу. Вивчіть її з усіх боків: з яких елементів вона складається, як стосується ваших цілей та потреб? Виясніть, яка інформація вам потрібна для ширшого розуміння та вирішення проблеми. Потім зберіть інформацію й продумайте ресурси та дії: що можна зробити в короткостроковій та довгостроковій перспективі; що вам для цього потрібно? Продумайте стратегію, а коли настане час дій, контролюйте їх та будьте готові за потреби перебудувати стратегію.
3. Інтерналізуйте (від лат. Interior – «внутрішній»; процес перетворення зовнішніх дій, властивостей предметів, понять, соціальних форм спілкування в стійкі внутрішні якості особистості через засвоєння норм, цінностей, вірувань, установок, уявлень тощо). Засвоюйте інтелектуальні стандарти. Кожен тиждень працюйте з однією з інтелектуальних норм (зрозумілість/чіткість, точність, доречність, глибина, широта, логічність, значення та ін.). Наприклад, якщо ви зосередитесь на «зрозумілості» протягом тижня, спробуйте зауважувати, коли ви незрозумілі в спілкуванні з іншими та коли інші люди незрозумілі у тому, що вони говорять.
4. Ведіть інтелектуальний щоденник. Кожен тиждень записуйте його в такому форматі: опис емоційно значимої для вас ситуації, вашу реакцію на неї, її аналіз та оцінку аналізу (що ви взнали про себе? Що б ви зробили інакше, якби можна було б повторити цю ситуацію?).
5. Перебудовуйте характер. Виберіть одну інтелектуальну рису – наполегливість, автономія, співчуття, хоробрість, смиренність тощо – та розвивайте її протягом тижня. Наприклад, обравши смиренність, фокусуйтеся на моментах, коли ви визнаєте, що ви – неправі, а також на моментах, коли ви відмовляєтесь це визнавати навіть тоді, коли погоджуєтесь з доказами цього (це моменти захисту, коли, наприклад, ми кажемо: «Я вже знаю все, що маю знати про це»). Спробуйте розширити ваші знання/переконання та прийняти інші думки.
6. Зменшуйте рівень егоцентризму. Людині властиве егоцентричне мислення – несвідомий нахил на користь себе. Спостерігайте за собою у таких ситуаціях: коли я думаю егоцентрично? Чи говорю часом щось ірраціонально – аби отримати свою вигоду? Чи намагаюся я нав’язати свою волю іншим? Зафіксувавши такі моменти, спробуйте вдатися до саморефлексії, задавши собі такі питання: а що б в такій ситуації відчувала та зробила б раціональна людина?
7. Передивіться свій погляд на речі. Ми живемо в світі, де часто кожна ситуація є вже певними чином «визначена» (соціальними нормами, правилами, цінностями тощо). І те, як визначена ситуація, впливає на те, як ми почуваємося в ній і як ми діємо. Але насправді кожна ситуація може бути визначена багатьма способами – в цьому і закладено можливості для нас. Кожен з нас в силі дивитися на проблеми чи «негативні» ситуації під іншим кутом зору, побачити в них конструктивні/позитивні моменти, знайти шляхи виходу і бути щасливішим. Щоб практикувати такий підхід, потрібно встановити певні принципи. Наприклад, можна створити список 5-10 негативних ситуацій, де ми відчуваємо себе сердитими, незадоволеними, розчарованими тощо. І до кожної з них знайти альтернативні бачення і модель поведінки.
8. Працюйте зі своїми емоціями. Щоразу, коли ви відчуваєте негативні емоції, спитайте себе: які мої думки привели мене до цього? як інакше я можу подумати про те, що мене так турбує? Можливо щось в цій ситуації є смішним, або цікавим/новим досвідом (дозвольте собі здивуватися, що і таке буває в світі!)? Якщо ви знайдете відповіді на ці питання – ваші емоції неодмінно змінюватимуться.
9. Проаналізуйте вплив групи на ваше життя. Час від часу задавайте собі питання, як на вас впливає той чи інший колектив/група/соціум: яку поведінку від вас очікують/вимагають? що забороняють робити? Часто групові норми можуть впливати на нас на несвідомому рівні, в результаті чого ми можемо забороняти собі думати чи вчиняти певні речі. Тоді як насправді, можливо вам давно хотілося б поводитися інакше (згідно з особистих норм та цінностей).
Рекомендації вчителям,
щодо підтримки дисципліни
в класі
Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.
Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.
При роботі в класі
і для підтримання дисципліни
необхідно враховувати наступні правила:
o Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
o Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
o Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
o Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
o Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
o Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
o Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
o Будьте привітними.
o Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
o Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
o Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
o Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
o Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.
o Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати
й виховувати дітей.
Рекомендації для вчителів
«Як допомогти дитині пережити конфлікти»
1. Надайте дітям можливості висловлювати свої занепокоєння та переживання.
2. Виправляйте хибні уявлення дітей та надавайте на прохання дитини чіткі пояснення того що сталося.
3. Говоріть про події, що відбуваються в стінах школи зрозумілою для дітей мовою.
4. Будьте завжди готові до діалогу з своїми учнями вони повинні знати що ви готові їх вислухати.
5. Організовуйте заняття з метою тісної взаємодії учнів між собою, підтримка ровесників для них дуже важлива.
6. Будьте готові до непростих запитань. ЧОМУ? ЧИ ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ?
7. Підтримуйте учнів у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху.
8. Будьте пильними до своїх учнів, при необхідності звертаєтеся до профільних спеціалістів.
9. Намагайтеся бути спокійними та зваженими. При появі «гострих» емоцій та переживань мінімізуйте їх вплив на учнівський колектив.
10. Віднайдіть власні способи та методи подолання стресу та страху.
11. Піклуйтеся про власне фізичне та психологічне здоров’я. Тільки здоровий вчитель зможе допомогти та підтримати своїм учням. Діти, які бачуть навколо себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидко намагаються стати такими.