Ви батьки п’ятикласника, а отже вам важливо це знати!!!

· Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

· Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

· Допоможіть дитині запам’ятати імена та по батькові всіх вчителів-предметників та класного керівника.

· З розумінням віднесіться до тривог вашої дитини. Адже це справді складно від стилю 1-2 вчителів початкової школи, звикнути до стилів навчання великої кількості вчителів-предметників.Вислухайте, підтримайте, порадьте.

· Ніколи не обговорюйте з дитиною вчителів, формуйте позитивне ставлення дитини до школи.

· Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

· Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

· Шановні батьки! У вас діти хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

· Прагніть зрозуміти свою дитину, частіше ставте себе на її місце.

· Клас, де навчається ваша дитина, - об’єднання трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина.

· Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

І головне : Не намагайтеся реалізовувати в дитині свої нездійснені мрії і бажання.

Ваша дитина має свій темперамент, свої особистісні характеристики, свої мрії та бажання. Ваше завдання прийтяти та підтримати їх.

З турботою про ваших діток

практичний психолог Давидюк М. Б.

Успішний шлях до взаємодії з підлітком!!!

1. Будьте завжди на стороні своєї дитини.

2. Розмовляти не повчаючи, бути у спілкуванні з нею на рівних.

3. Вчіться мовчати, коли дитина нічого не хоче говорити.

4. Вчіться слухати, коли дитина щось розповідає, не перебиваючи її.

5. Вчіться відмовляти, якщо в цьому є необхідність , впевнено, але з доброзичливістю.

6. Вчіться домовлятися з дитиною (ділові стосунки), не доводити ситуацію до конфлікту.

7. Навчіться відпускати та довіряти коли дитина стає самостійно (спілкування з друзями, переписки, поїздки).

8. Виключайте із своєї розмовної мови такі запитання:

1. Як справи в школі?

2. Ти чому мовчиш?

9. Пам’ятайте, що будь, які різкі зміни в поведінці, стосунках з вами, можуть бути свідченням незадоволеності дитини вашими з нею стосунками.

10. Не намагайтесь контролювати все у житті підлітка (це неможливо), просто виховуйте так, щоб він міг розуміти, як поводити себе в різних життєвих ситуаціях.

11. Цінуйте особисті кордони своєї дитини і вимагайте поваги до ваших кордонів.

12. Ваша дитина має мати коло своїй домашніх обов’язків за які нестиме відповідальність.

13. Наказувати дитину потрібно за конкретний вчинок, пояснивши їй це.

14. Головне у вашому ставленні до дитини за будь-яких обставин, щоб не трапилось, подовжувати її любити, підтримувати і співчувати їй.

15. Пам’ятайте, чим спокійнішими ви будете, тим ймовірніше легше проживете цей період зі своєю дитиною.

Поради батькам першокласників

Початок навчання у школі – цікавий,сповнений нових емоцій та почуттів етап у вашому та житті вашої дитини. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною такою, що розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Тому психологічний супровід дітей є важливим процесом у їхньому шкільному житті.

1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте дитину, розраховувати час - це ваш обов'язок.

3. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.

4. Замініть фразу „Що ти сьогодні вивчив?!", на запитання: „Як пройшов твій день?", Що було цікаовго або чим ти стурбований?.

5. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року — період стресу‚ і перевантаження можуть тільки нашкодити.

6. Привчайте дитину до самостійності та відповідальності за свої вчинки, адже дитина 6-7 років може самостійно виконувати ряд домашніх обов’язків та нести відповідальність за їх виконання. Це допоможе швидше адаптуватися і в школі.

7. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно. (Не обговорюйте вчителів в присутності дитини, для дитини вчитель - авторитет).

8. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною.

9. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

10. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.

11. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

З турботою про ваших діток

Практичний психолог Давидюк М. Б.

Негайне втручання при агресивних проявах

(поради на кожний день)

1. В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

· Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;

· Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);

· Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);

· Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

2. Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

o Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);

o Констатуюче питання («Ти злишся?»);

o Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);

o Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);

o Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

3. Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

• Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;

• Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;

• Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

4. Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

5. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

6. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

· Нерефлексивне слухання;

· Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;

· Навіювання спокою невербальними засобами;

· Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;

· Використання гумору;

· Визнання почуттів дитини.

Похвала і покарання!!!

Що? Коли? Як застосовувати?

Похвала

це щире схвалення та інформування дитини про правильність її зулись, намагань, дій та вчинків

· хваліть дитину від душі, будьте щирими;

· не відносьте похвалу виключно до успіху, хваліть за зусилля та спроби, щось робити;

· не змішуйте похвалу і критику;

· не повторюйте одні і тіж фрази сто разів, будьте оригінальними в похвалі;

· не перехвалюйте дитину (не можна хвалити за те, що досягнуто не її працею (фізичною, розумовою, душевною);

· не поспішайте з похвалою (аби швидше)дитина повина розуміти за що отримала від вас позитив;

· хваліть дитину за її зусилля, а не за те, що вона краща за іншу дитину;

· Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати…

Покарання

спосіб гальмування негативних проявів особистості за допомогою негативної оцінки поведінки дитини

· карати за конкретний вчинок, а не особистість дитини.

· покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним(чогось вчить);

· пояснюйте дититі за що саме вона отримує певні обмеження, які сімейні або суспільні правила вона порушує своєю поведінкою;

· якщо є сумніви щодо покарання, не карайте;

· за один раз – одне покарання;

· покарання - не за рахунок любові;

· покарання - без приниження;

· покарали – пробачили. Інцидент вичерпано;

· дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

Якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий і Ваше покарання є недоречним і лише шкодить дитині…