Лабороторна робота за темою стрижки

Лабораторна робота

Тема. Розробка схеми сучасних стрижок на основі класичних стрижок.

Мета роботи. Навчитися розробляти схеми класичних стрижок та графічно замальовувати їх.

Завдання для роботи.

1.Ознайомитись із змістом теоретичної частини.

2.Розглянути інструкцію з виконання роботи.

3.Виконати роботу самостійно.

4.Оформити звіт.

5.Замалювати практичне завдання.

6.Дати відповіді на контрольні запитання.

Матеріали й обладнання. Зразки моделей чоловічих та жіночих класичних стрижок, схеми стрижок та умовних позначень.

Теоретична частина

Стрижка — це операція вкорочення волосся. Вона є основою будь – якої зачіски. Одна стрижка відрізняється від іншої фасоном.

Фасон – це форма зачіски, яку має виконати майстер у процесі роботи. Це конкретна кінцева ціль, якої досягають з застосуванням тих чи інших операцій чи методів стрижки.

При стрижці майстер враховує:

1. індивідуальні особливості клієнта ( форму голови, обличчя, шиї, якість волосся та інше);

2. бажання клієнта;

3. професію, характер, стиль;

4. вік;

5. напрям моди.

Є дві класифікації стрижок.

За методами виконання розрізняють стрижки:

– симетричні;

– асиметричні;

– комбіновані.

За іншою класифікацією є два види стрижки:

– контрастна (силуетна, що характеризується різкими переходами у довжині волосся);

– неконтрастна (рівномірна, коли всі переходи затушовуються).

Два методи обробки волосся:

Саваш – стрижка із зовнішнього боку руки (над пальцями);

Сессун – стрижка із внутрішнього боку долоні.

Три види зрізів:

1. ковзаючий; 2. цілеспрямоване врізання; 3. зубці пилки; 4. прямий (тупий) зріз.

Два положення ножиць при стрижці:

– робоче;

– неробоче.

Операції стрижки:

тушування;

зведення

волосся

нанівець;

градуювання;

димчастий перехід; філірування; окантовування; майданчик; стрижка на пальцях;

стрижка машинкою, шліфування.

Вся волосиста частина голови називається волосяним покривом, який закінчується крайовою лінією росту волосся.

Волосяний покрив умовно ділиться на зони з допомогою проділів. Є два основних

проділи:

основний вертикальний, що проходить від середини лоба через маківку і ділить волосяний покрив на ліву і праву частини;

основний горизонтальний, що проходить від найвищої точки одного вуха до найвищої точки другого через маківку і ділить волосяний покрив на фронтальну і потиличну зони.

Всі інші проділи проводять паралельно до цих двох чи під певними кутами. Прядки, що відділяються проділами, паралельними до двох основних, теж називають вертикальними чи горизонтальними.

Стрижка “напівбокс” Особливість цієї стрижки в тому, що волосяний покрив ділиться умовно на 2 частини. Умовна лінія поділу проводиться трохи вище верхньої частини вуха і опускається вниз до потиличного бугра овально. Нижню частину стрижуть зведенням волосся нанівець ножицями або машинкою № 1, №2. Верхню - стрижуть на пальцях або машинкою №3, № 4. Лінія переходу між зонами затушовується. Виконують окантування.

Стрижка “бокс”.. При стрижці “бокс” волосся повинне бути набагато коротше, ніж при

“напівбоксі”. Лінія поділу проходить по всій окружності голови, горизонтально від скроневих виступів, по найбільш опуклих місцях. Нижня зона стрижеться зведенням волосся нанівець ножицями чи машинкою №0, 1. Верхня зона стрижеться на пальцях або машинками №2, 3.

Лінію переходу затушовують. При цьому важлива густота і колір волосся. Чим густіше і темніше волосся, тим ширша смуга переходу від 5 см. при найтемнішому волоссі до 2 – 3 см при світлому.

Полька. Характеризується більшою різноманітністю довжини волосся.

На нижньопотиличній зоні зводять волосся нанівець. Межа цієї зони проходить приблизно на рівні мочок вух, які служать орієнтиром. Зведення волосся нанівець виконують машинкою

№1 чи ножицями. Верхню зону стрижуть на пальцях і філірують, при цьому можлива різна довжина волосся. При повній “польці”, наприклад довжина прядок від лоба може сягати потилиці. Лінію переходу затушовують. Чим коротше зістрижене верхнє волосся, тим вище тушування. Окантування скронь довільне, потилицю не окантовують.

“Канадка”.

Ця стрижка характеризується майже однаковою довжиною волосся на всіх зонах волосяного покрову голови. Волосся стрижеться на пальцях. Середня довжина 4-5 см.

Далі проводиться уточнююча стрижка, філірування.

Традиційно машинка використовується хіба що для окантування, але останнім часом прийнято волосся нижньопотиличної зони трохи стушовувати ножицями чи високим номером машинки. По крайовій лінії росту волосся у всіх зонах повинно бути чітке окантування. Окантування скронь

і потилиці найчастіше прямокутне.

«Гарсон”

Волосся на нижньоскроневих та нижньопотиличній зонах стрижеться дуже коротко, в окремих випадках зведенням нанівець. На верхньопотиличній, тім’яній та верхньоскроневих зонах довжина прядок збільшується; стрижуть на пальцях. Стрижка проводиться по вертикальних прядках, контрольна прядка знаходиться по основному вертикальному проділу. Рекомендується починати стрижку з нижньопотиличної зони, поступово піднімаючись до тім’яної і скроневих. Крайні прядки біля обличчя стрижуть з відтяжкою до обличчя. Далі проводять уточнюючу стрижку і філірування по тій же схемі, що й стрижку. В останню чергу окантовують: на потиличній зоні найчастіше овально, на скронях“мисом”. Біля вуха можливі 3 варіанти зрізу: – за вушною раковиною; – посередині вуха; чи злегка відкривати мочку вуха. Це залежить від форми вух, віку, бажання клієнта.

Сессун. Волосяний покрив розділяють на 4 зони двома основними проділами. Прядки волосся в кожній зоні збираються в пучки, скручуються джгутами і закріплюються затискачами. Паралельно крайовій лінії росту волосся відділяють прядку, розчісують за ростом і виконують окантування довільно. Ця прядка контрольна(КП). Напрямок стрижки цієї прядки і всіх наступних від середини лобу по колу до середини шиї почергово з правого, потім з лівого боку. Паралельно КП у всіх зонах відділяють наступну прядку, вичісують до попередньої і стрижуть на її рівні під кутом 10-15 . Третю прядку вичісують паралельно до попередньої, починаючи з неї можливі 3 варіанти стрижки:

1. цю прядку і всі наступні стрижуть під кутом 10-15 із збільшенням довжини прядки на 1-2 мм;

2. під кутом 10-15 із зменшенням довжини прядки на 1-2 мм;

3. без зміни довжини але із збільшенням кута градуювання з 10 до 45 .

Так стрижуть до маківки. Філірування не рекомендується. Допускається філірування кінців.

Можна стригти почергово фронтальну, а тоді потиличну зону.

“Каскад”

Ця стрижка виконується на напівдовгому хвилястому волоссі чи волоссі після хімічної завивки. Форму зачіски створює ступінчаста стрижка, що дозволяє здійснювати певний перехід об'ємів від більш об’ємної форми зачіски в тім’яній і потиличній зоні до полегшеної форми біля плечей. Довжина волосся до плеча і нижче. Стрижка виконується на чистому вологому волоссі. На тім’яній ділянці чи маківці задається КП розміром 1,5 1,5 см і довжиною 5-8 см. Відтяжка 90 лише для КП. Решта волосся щільно підтягується до КП. і зрізується до її довжини. Можна стригти по секторам, між радіальними проділами, по горизонтальним прядкам підтягуючи і зрізуючи їх до довжини КП. Можливе також почергове оформлення тім’яної, скроневих і потиличної зони. Основна операція стрижки – стрижка на пальцях. Окантування виходить автоматично, але якщо воно не задовольняє майстра чи клієнта, то можна волосся фронтальної зони вичесати до обличчя і виконати додаткове окантування у формі напіврозкритої підкови. В результаті стрижки найкоротше волосся отримують в області КП. Кругом КП по колу волосся однієї довжини, а по радіусам – різної. Чим далі коло від КП, тим довше волосся.

“ Пряме каре” Ця стрижка рекомендується лише для прямого волосся будь-якої густоти.

Довжина волосся до плечей. Обов’язкова правильна форма плечей. Весь волосяний покрив розділяється основним вертикальним проділом на дві зони. Волосся кожної зони збирають у пучки, скручують в джгути і закріплюють затискачами. По крайовій лінії росту волосся біля шиї виділяють прядку, розчісують за ростом і окантовують чітким горизонтальним зрізом, попередньо визначивши лінію каре. Ця прядка є КП. Паралельно до неї відділяють наступну, вичісують до попередньої. Починаючи з цієї всі наступні прядки можна стригти по двох варіантах:

1. під кутом 10-15 із збільшенням довжини прядки на 1-2 мм;

2. на тому самому рівні з відтяжкою 0.

Так методом накладання прядки на прядку стрижуть до рівня верха вуха чи всю потиличну зону. Далі визначають місце розташування проділу. Горизонтальним проділом, що проходить на рівні верху вуха відділяють прядку скроневої зони і вичісують за ростом волосся. Її окантовують, продовжуючи лінію окантування потиличної зони. Так, відділяючи прядки горизонтальними проділами, стрижуть скроневі і потиличну зони, піднімаючись до проділу на тімені. Виконують перевірку симетричності стрижки, вичісуючи волосся в різних напрямах. За бажанням клієнта можна оформити чубчик. Традиційно це роблять методом накладання прядки на прядку. Він може складатися з однієї чи декількох прядок.

Окантовування відбувається автоматично. Звичайне філірування не рекомендовано, хіба що філірування кінців.

Інструкція для виконання роботи

1. Ознайомтеся з матеріалом теоретичної частини.

2. Розгляньте зображення стрижки та проаналізуйте зміну довжини волосся в кожній її частині. см конспект

3. Замалюйте отримані результати.

4. Виконайте запропоновані завдання.

5. Оформіть звіт.

Практична частина

1. Розгляньте стрижки, проаналізуйте вид стрижки.

2. Графічно замалюйте схему сучасних стрижок на базовій основі з позначенням контрольної(их) прядок та кута відтяжки.

3. Зробіть інструкційну картку до стрижки.

Варіант1

Варіант2

Варіант3

Варіант4

Варіант5

Запитання для самоконтролю:

1. Як довжина прядки залежить від кута відтяжки?

2. В яких випадках використовують прямий зріз?

3. Коли використовують зовнішній зріз?

4. Що таке моделюючі стрижки?

5. Від чого залежить форма стрижки потиличної зони?