«Способи заохочення і підтримки дитини дошкільного віку»

       Шановні батьки та педагоги! До вашої уваги представлені рекомендації, які допоможуть вам у навчальній взаємодії з дитиною дошкільного віку.

 «Словесні способи заохочення і підтримки дитини дошкільного віку»

 1. Прекрасно! Правильно! Добре! Незвичайно! Прекрасно! Абсолютно! Відмінно!

2. Чудово! Гарно! Дивно!

3. Ти робиш це дуже добре. Ти робиш це красиво! Ти робиш це сьогодні значно краще. Хороша робота! Ще трохи часу, і в тебе це вийде. З кожним днем у тебе виходить краще. Я  знав(а), що ти зможеш зробити це. Твоя робота принесла мені багато радості.

4. Це найкраще! Ще краще! Це краще, ніж завжди. Так тримати! Ти це зможеш! Ти сміливіший, розумніший, сильніший!

5. Вітаю! Мої поздоровлення! Я дуже горджуся тобою. Це вже успіх! Це твоя перемога. Сердечно радий(а) за тебе.

 6. Ти справжній майстер. Я вірю в тебе, у тебе завжди виходитиме не гірше, ніж зараз. Добре запам’ятав! Ти зараз на правильній дорозі.

7. Молодець! Розумниця! Ти швидко вчишся. Це те, що треба! Ти правий!

8. Велике тобі спасибі. Ти хороший(а)! Ти - диво!

  «Як не можна карати дітей дошкільного віку»

1. Мовчанням. Витримати бойкот дитині дошкільного віку надзвичайно важко, для цього їй може знадобитьсь напруга всіх її психічних сил.

 2. Говорити: «Я тебе більше не люблю» і тому подібне. Позбавлення любові - це найсильніше покарання, звичайно, за умови, якщо ця любов до дитини з боку дорослих дійсно є. Це покарання небезпечно застосовувати до дітей дошкільного віку, оскільки воно підриває ту основу, від якої залежить життя маленької дитини.

3. Фізично, оскільки за зовнішньою ефективністю, окрім страху, не ховається нічого. І втішати себе тим, що я б’ю дитя для його ж блага, марно - шкоди тут більше: ви не лише навчили боятися покарання, але і виклали дитині урок жорстокості.

4. Кричати на дитину, оскільки крик сприймається дошкільником як словесне побиття.

5. Надмірно карати, не дотримуючи правила про те, що заохочень при вихованні дитини повинно бути більше, ніж покарань (акцентування хорошого в поведінці дитини шляхом заохочень тим самим закріплює її).

6. Докоряти і нагадувати минулі гріхи дитини, тим самим закріплюючи погану її поведінку.

 «Як потрібно заохочувати дітей дошкільного віку»

1. Так, щоб, оцінюючи співвідношення заохочень. і покарань, ми були впевнені у тому, що заохочень в кількісному співвідношенні більше. Це необхідно для позитивного фону виховного процесу.

2. Використовувати мінімальні винагороди, оскільки вони залишають місце для тих почуттів радості. які супроводжують успіх і досягнення дитини. Вибираючи подарунок для заохочення малюка, необхідно розуміти, що дарунок - це лише символ успіху або досягнення.

 3. Діти дошкільного віку чутливі до слів значимих для них дорослих (особливо дівчатка), тому заохоченням для них можуть служити вдало підібрані фрази і слова.

4. Давати особливо почесні доручення, коли дитині довіряється, доручається щось більше, ніж зазвичай.

 5. Заохочувати не лише за результат, але і за спробу дитини досягти результату, за старання зробити добре, допомогти, і тому подібне.

      У дітей із затримкою психічного розвитку ігрова діяльність відстає у розвитку.

Тривалий час дитина затримується на діях з предметами, а рольові ігри засвоює значно повільніше і недостатньо продуктивно. Рольові ігри у неї досить одноманітні за змістом і мало розгорнуті за сюжетом. Якщо ж дитина починає гру зі своїми ровесниками, то під час розгортання сюжету швидко „зісковзує” з відведеної їй ролі, порушуючи правила, а отже і саму гру. Тому діти її або не беруть у гру, або відводять другорядні ролі. Неспроможність дитини дотримуватися правил гри часто пов’язана з хворобливою розгальмованістю. Розгальмованій дитині дуже важко зосередитися, виконувати необхідні дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, або чергувати їх, відповідно до сюжету гри. Пасивна, загальмована дитина уникає колективних ігор. Вона не може зрозуміти, у чому полягає зміст гри, оскільки розвиток її ігрової діяльності, перебуває на рівні дій з предметами. Тому й ігри такої дитини стереотипні (часто це лише маніпулювання предметами).

Як навчати дитину гратися.

      Зважаючи на знижену активність дитини із затримкою психічного розвитку, ініціативу щодо організації гри має перебрати на себе дорослий – він придумує сюжет гри. До того ж, завдання дорослого полягає у стимулюванні активності дитини, як під час підготовки, так і у процесі гри. Для того, щоб дитина успішно виконувала призначену їй роль, вона має добре уявляти сюжет гри. Зважаючи на обмежений рівень уявлень дитини про навколишню дійсність, взаємини між людьми, це їй зробити важко. Тому, коли дорослий запропонував дитині гратися, наприклад, у „продуктовий магазин”, то перед початком гри такий магазин обов’язково слід відвідати, звернути увагу дитини на те, що там робить продавець, касир, як поводяться покупці. Нехай дитина сама заплатить гроші й отримає покупку. Дорогою додому потрібно ще раз поговорити про те, що відбувається у магазині, а прийшовши додому, почати гру. Домовляючись з дитиною, хто яку роль виконуватиме, що буде «грошима» і «чеками», а що «продуктами», дорослий стимулює її активність, спонукає виявляти ініціативу.

Так само можна гратися „в аптеку”, „пошту” чи „поліклініку”, попередньо їх відвідавши. Ці ігри не лише збагачують знання та уявлення дитини про навколишній світ, а й готують до життя у суспільстві. До того ж, під час гри у дитини виробляється вміння дотримуватися певних правил – виконувати дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, чергувати їх відповідно до правил. Ці компоненти довільної поведінки у дітей із ЗПР дуже часто недорозвинені.

      Вміння регулювати свою поведінку виробляється і під час гри за правилами, в якій учасники мають терпляче очікувати своєї черги, щоб зробити відповідну дію, гамувати бажання повторити ту, яка зроблена неправильно.

Гра – як засіб формування волі.

      Важливим способом формування волі, а також мотиваційної готовності дитини до навчання є гра. Саме у грі закладається здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам. Сюжетна гра потребує партнера, тому учасники гри вдаються до співробітництва. Саме співробітництво є основою колективної діяльності дітей на уроці, під час виконання суспільно корисної праці. Розгорнута гра об’єднує всіх її учасників одним задумом. Кожний із гравців вносить свою частку фантазії, активності в розвиток схваленого всією групою задуму. Водночас, кожна дитина підкоряється правилам, що диктує її роль. Обравши ту чи іншу роль дитина добровільно виконує правила, які регулюють діяльність певного персонажа. Якщо Наталка грає роль вчительки, то Мишко без її дозволу не має вставати з місця і ходити по “класу”, він змушений підкорятися цим вимогам, які для нього, як «учня», обов’язкові. У таких іграх формується воля дитини, її вміння спілкуватися, співпрацювати з іншими дітьми, без яких неможливе навчання у школі, подальша трудова діяльність. Саме в процесі гри формуються новоутворення, які готують дитину до шкільного навчання – це готовність залучатися до нового виду діяльності.

      Корисними для дошкільника є ігри за правилами. Під час гри дуже важливо стежити за послідовністю дій дитини, формувати у неї вміння дотримуватися правил. Це розвиватиме у неї вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати власні дії та вчинки усвідомленій необхідності – “можна”, ”не можна”, “потрібно”. Звичайно, добирати ігри потрібно враховуючи можливості дитини, починати слід від простіших і вести до складніших. В іграх з правилами дорослий, граючись із малюком, вчитиме діяти за правилом, а якщо зроблено помилку, терпляче очікувати своєї черги, щоб знову продовжити гру і виправитися. З цією метою слід використовувати й рухливі ігри, в яких дитина має стежити за діями партнера, вчасно на них реагувати. До того ж, рухливі ігри допомагають розвивати моторику, що особливо важливо для дитини із затримкою у розвитку.

Порушення інтелектуального розвитку - досить складна й одночасно недостатньо розкрита на сьогодні особливість перебігу розвитку дитини. Інтелектуальна недостатність визначається як особливість розвитку психіки дитини при органічному ушкодженні центральної нервової системи у внутрішньоутробний період або в період від 1 до 3 років.  Дитина не має достатньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власною поведінкою, що є наслідком порушення взаємозв'язку між пізнавальними та емоційними процесами або мисленням та емоціями. Спостерігається низький рівень активності й пізнання, її безпосередні потреби та емоційні вияви не підпорядковуються мисленню й, отже, не усвідомлюються і не регулюються самою дитиною.

Дитина з інтелектуальною недостатністю навчається і розвивається в межах своїх можливостей. Інтелектуальна недостатність, на жаль, не лікується. Якщо немає протипоказань, за призначенням лікаря дитина може пройти спеціальну терапію, яка буде стимулювати її розвиток, але знову ж таки в межах можливостей організму дитини. Розвиток і соціальна адаптація дитини  найчастіше залежить від виховання і навчання.

У дітей з інтелектуальними порушеннями нормальний погіршується сприйняття, пам'ять, словесно-логічне мислення, і так далі. Для таких дітей характерні труднощі в соціальній адаптації, формуванні інтересів. У багатьох з них порушується фізичний розвиток, виникають труднощі артикуляції, рухової моторики, можуть відбутися деякі зовнішні зміни, наприклад, може дещо змінитися форма черепа, розмір кінцівок.

Як позитивні, так і негативні емоції у такої дитини характеризуються безпосереднім активним проявом у поведінці. Пізнавальні потреби, а також такі, які викликають інтерес дитини до діяльності обмежені.

Такі діти оволодівають практичними діями (особливо трудовими) внаслідок цілеспрямованого навчання та виховання. Вони специфічно сприймають соціум та виражають емоційне ставлення до нього. Постійне активне залучення дорослого до розвитку дитини сприятиме її входженню соціум, розвитку у неї необхідних соціально значущих якостей та вольових характеристик, які забезпечать їй активну усвідомлену позицію.

Формування розумових дій здійснюється завдяки спеціально організованому навчанню та вихованню, а також корекційній роботі. Чим раніше до розвитку малюка будуть залучені фахівці, тим інтенсивнішим буде його розвиток.

Що потрібно робити батькам для розвитку дитини? Коли починати?

У сім'ї, в якій є дитина з інтелектуальною недостатністю, проблеми виникають передусім не через низький рівень її розумового розвитку, а через хибні методи поводження з нею. Якщо батьки соромляться своєї дитини, їм буде важко ставитися до неї так, щоб вона почувалася спокійно і безпечно. Батьки інколи наполягають на методах лікування, які ще більше нервують дитину і не приносять їй ніякої користі.

Кожний крок батьків має працювати на розвиток та виховання вашої дитини. Доцільно, починаючи з раннього віку, спілкуватися з дитиною, розмовляти з нею, надавати різну інформацію залежно від віку та стану пізнавальних (інтелектуальних) процесів, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ (сприймання, пам'ять, мислення мовлення та ін.).

Дошкільний період — важливий етап корекційно-розвивальної роботи з дитиною, від ефективності якої залежать подальші успіхи її навчання та розвиток

Якщо пустити розвиток дитини-дошкільника з інтелектуальними порушеннями на самоплив, то він упустить навик спілкування з людьми, навик предметного дії. Якщо дитина не буде достатньо контактувати зі своїми однолітками і з дорослими, не буде грати з дітьми в ігри або брати участь в якій-небудь діяльності, то це негативно відіб'ється на соціальній адаптації, на розвитку мислення, пам'яті, самосвідомості, уяви, мови, волі і так далі. При правильному підході до організації виховання і навчання, можна коригувати порушення розвитку пізнавальних процесів й мови.

Тому потрібно дотримуватися наступних рекомендацій

1.     Потрібно називати предмети, які оточують дитину у вашому помешканні, якими користуєтеся ви і дитина під час харчування (посуд), одягання (назви одягу), відпочинку (ліжко, стілець, стіл та ін.), організації дозвілля, ігрової діяльності (назви іграшок), прогулянок, пізніше відвідування різних закладів (поліклініка, зоопарк, магазин, цирк тощо).

2.      Називати дії, які виконуються ("будемо їсти, одягатися", "беремо ложку, тарілку, хліб", "одягаємо штанці, сорочку та ін.", "миємо руки" тощо).

3.     Називати основні кольори предметів з якими безпосередньо стикається дитина (м'ячик червоний, огірок зелений, кубик зелений, червоний, жовтий тощо)

4.     Під час прогулянки, називати тварин, які зустрічаються у подвір'ї, на вулиці, рослини (це дерево, це квітка, це травичка), будівлі (це будинок, дитячий майданчик), засоби пересування (машина, автобус, літак, вело_сипед та ін.).

5.     Насамперед дитина повинна знати і бачити, що кожний член родини має певні обов'язки перед родиною, виконує тимчасові чи постійні доручення. Про це потрібно розказувати дитині та залучати її до виконання елементарних доручень: спочатку під керівництвом дорослого класти іграшки на місце, поливати кімнатні рослини, годувати домашніх тварин (кішку, рибок та ін.), прибирати посуд зі столу після їди, розкладати ложки, ставити чашки. Дитина має брати посильну участь у прибиранні помешкання, спостерігати за підготовчими роботами до приготування сніданку, обіду, вечері.

6.     Необхідно давати інформацію дитині про продукти харчування, як називаються, хто, як і що виробляє, звідки що береться: овочі вирощують, фрукти — яблука, груші та ін. ростуть на деревах, що можна придбати у магазині (хліб, ковбаси, сир, цукерки та ін.). Іноді доречно залучати дитину, особливо старшого дошкільного віку, до придбання продуктів харчування, іграшок, одягу.

7.     Доцільно по можливості залучати дитину до різноманітної посильної праці в саду, на городі, а також вирощувати розсаду овочів, квітів та ін. В період всього весняно-літнього періоду діти мають брати участь у всіх роботах на городі, під керівництвом батьків обробляти землю, поливати грядки, квіти, допомагати збирати урожай (наприклад, дорослий збирає огірки чи помідори на грядці, передає їх дитині для складання у кошик). При цьому необхідно повідомляти дитині, куди підете з нею, чому, що там будете робити ("Ми з тобою підемо до магазину купити хліб", "Підемо вибирати стиглі огірки на грядці" та ін.).

8.     У процесі діяльності слід звертати увагу дитини на те, хто що робить ("Що я зараз роблю?", "А ти, що зараз робиш?"). Після завершення роботи потрібно вчити дитину розказувати комусь із членів родини, де вона була, що робила, що бачила ("Ми з мамою збирали на грядці огірки", "Ми ходили до магазину, там купили хліб" тощо). Важливо навчити дитину ставити запитання, щоб одержати інформацію про предмети ("Що це?", "Як називається? ", "Де можна використати?"), про тварин, рослини, дії дорослих або дітей та ін.

9.     Слід пам'ятати, що особливості розумового розвитку дитини проявляються у тому, що їй складно опанувати ігрову діяльність, зрозуміти ролі, правила та норми, які диктуються ігровою ситуацією.

10.                       Дитина з порушеннями розумового розвитку більше фіксується на самій грі (на маніпуляції з предметами) і не завжди проявляє ініціативу у сприйнятті ролей, правил та норм. Батьки повинні знати: що у дошкільному віці (від 3 до 6 років) дитина, має бути постійно залучена до спілкування з близькими й оточенням. Зосередженість дитячої гри у цьому віці на предметах, а не на взаємодії у грі з іншими людьми, може негативно позначитися на розвитку дитини в подальшому!!! Ігнорування дорослими, того факту, що у грі дитина не засвоює рольових параметрів ("мама - доглядає за дитиною", "тато - це той, кого слухаються"), може призвести у подальшому до фіксації дитини на грі з предметами. Водночас гра з предметами не забезпечує розвитку у дитини необхідних здібностей (розуміння, сприйняття, довільності у діяльності та ін.) та навичок (повторення, прийняття рольових позицій, технічне виконання рольових позицій та ін.), від яких залежить успішне оволодіння навчальною діяльністю у школі.

Саме тому доцільно постійно в ненав'язливій формі, враховуючи можливості дитини, пояснювати правила і норми сюжетно-рольової гри й обов'язково отримувати зворотний зв'язок від дитини (уточнення, як вона їх сприймає і розуміє).  Гра забезпечує формування самооцінки дитини 

Кінезіології — це наука про розвиток розумових здібностей і досягнення фізичного здоров'я через рухові вправи. Вона включає в себе комбінацію теоретичних і практичних знань з натуропатії, фізіотерапії, акупунктури, хіропрактікі, східної медицини, гомеопатії і т. д.

З допомогою прийомів кінезіології зміцнюється здоров'я, оптимізуються основні психічні процеси (пам'ять, увагу, мислення, мова, слух, уяву, сприйняття), підвищується розумова працездатність, психоемоційний стан.

Вправа"Гаки"

Щоб зняти напругу, заспокоїти нервову систему, зосередитися і швидко відновити психоемоційну рівновагу — необхідно сісти на стілець, схрестити ноги, поклавши кісточку лівої ноги на гомілку правої ноги.

Потім схрестити руки, поклавши зап'ясті правої руки на зап'ясті лівої руки, після чого з'єднати пальці в замок, так, щоб великий палець правої руки виявився поверх великого пальця лівої руки.

Вивернути з'єднані в замок руки перед грудьми «навиворіт», щоб зчеплені пальці були спрямовані догори. Дивитися прямо, погляд вгору, кінчик язика притиснутий до верхнього піднебіння (можна на вдиху притискати до твердого піднебіння кінчик язика, розслаблюючи його на видиху).

Посидіти в цій позі 1-5 хвилин до появи позіхання або до відчуття достатності.

Даний прийом (його можна виконувати також стоячи або лежачи) тільки на перший погляд здається простим. Кинезиологи стверджують, що при такому перехрещенні рук, ніг і пальців відбуваються складні процеси, що призводять до збалансованої роботі моторних і сенсорних центрів як кожного півкулі мозку, так і середнього мозку, який знаходиться прямо над твердим небом. При цьому досягається об'єднання емоцій і процесів мислення (посилення міжпівкульної інтеграції), приводячи до найбільш ефективної роботи (навчання) і реагування на події.

Вправа «Дзеркальне малювання»

Покласти на стіл чистий аркуш паперу. Взяти в обидві руки по олівцю. Почати малювати одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери, цифри. При виконанні цієї вправи розслабляються очі і руки. Коли діяльність обох півкуль мозку синхронізується, помітно збільшиться ефективність роботи всього мозку.

До речі, в кінезіології є такий цікавий прийом, не тільки корисний, але і захоплюючий. Більшість з нас виконують рутинні щоденні фізичні дії правою рукою (лівші — лівою). А що, якщо поекспериментувати, пробуючи чистити зуби, зачісуватися, брати в руки ті або інші предмети і так далі, іншою рукою? Дослідження показують, що виконання звичайної дії «незручною» рукою активізує нові ділянки мозку і допомагає розвивати нові контакти між клітинами мозку. Такі вправи дуже подобаються дітям.

Вправа «Вухо — ніс»

Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою через ліве вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, потім поміняти положення рук «з точністю до навпаки».

Вправа «Кочерга»

Підняту стопу вивернути всередину і по 8 разів качнути нею вперед і назад. Те ж іншою ногою.

Вправа «Святоша»

Ця поза підійде для розслаблення після роботи. Сидячи (можна стоячи або лежачи), ноги тримати паралельно, не схрещуючи. З'єднати попарно кінчики пальців обох рук, наче тримаючи невеликий куля, і розташувати кисті перед грудьми. Погляд спрямований вниз, кінчик язика затиснутий між зубами. Перебувати в цьому положенні 1-2 хвилини, до появи позіхання або до відчуття достатності.

Вправа заспокоює, знімає нервово-м'язове напруження, гармонізує психічні процеси. Кінезіологи стверджують, що воно покращує роздільну роботу правого і лівого півкуль головного мозку.

Вправа «Лобно-потилична корекція»

При виникненні почуття тривоги, невпевненості, хвилювання (або навіть стресу) допомагає так званий лобно-потиличне охоплення. Одну долоню покласти на чоло, іншу — на потилицю. Сконцентруватися. Зробивши кілька глибоких рівних вдихів і видихів, спокійно озвучити свою проблему. Якщо говорити вголос не виходить, досить просто думати про це. Посидіти так кілька хвилин. Якщо виникло позіхання, то це означає, що тіло вже позбавляється від напруги.

Коли рука торкається до чола, відбувається приплив крові, вона починає краще циркулювати по лобним часток мозку. В цій ділянці мозку відбуваються аналіз, усвідомлення і оцінка проблеми, і визначаються шляхи виходу з такої ситуації. На потилиці розташована зона, яка сприймає візуально ті образи, які потім зберігаються в нашій пам'яті. Прикладання до цієї області долоні стимулює кровообіг. Людина як би стирає подібним чином проблеми, образи, негативні ситуації. Завдяки глибокому диханню, в кров надходить кисень, повітря вентилюється — і з організму випаровується негатив. Вправа дає бажаний результат.

Вправа «Енерготизатор»

Покласти схрещені руки на стіл перед собою. Притиснути підборіддя до грудей. Відчути розтягування м'язів спини і розслаблення плечового пояса. З глибоким вдихом закинути голову назад, прогнути спину і розкрити грудну клітину. Потім на видиху знову розслабити спину і опустити підборіддя до грудей.

В результаті цих дій розслаблюються м'язи шиї і плечового пояса, підвищується рівень кисню в крові, активізується вестибулярний апарат, посилюється приплив спинномозковій рідині, в центральній нервовій системі.

До цього простого, але ефективного вправі я в основному вдаюся під час роботи за комп'ютером. Якщо виконувати його 5-10 хвилин, то зменшується, а то й зовсім проходить відчуття втоми, помітно краще починає «працювати голова», підвищується концентрація уваги.

Вправа «Кнопки мозку»

Це міні-серія з трьох вправ, як би включають «електричну систему організму. В результаті активізується кровопостачання головного мозку і робота обох його півкуль, підвищується концентрація уваги, поліпшується сприйняття сенсорної інформації.

Вправи знімають розумову втому, допомагають зосередитися на запам'ятовуванні нової інформації і навіть покращують координацію рухів. Крім того, вони сприяють розслабленню, знімають нервове напруження (і дуже корисні, до речі, гіперактивним, легкозбудливою людям, як дорослим, так і дітям).

Кожну вправу виконувати кожною рукою по 20-30 секунд.

Вказівним і середнім пальцями однієї руки масажувати точки над верхньою губою (середина носогубної складки) і посередині під нижньою губою. Долоню іншої руки в цей час лежить на пупку. Одночасно з цим потрібно переводити погляд в різних напрямках: ліворуч-вгору і вправо чи вниз і т. д. Потім поміняти положення рук і повторити вправу.

Вказівний і середній пальці однієї руки помістити, трохи натискаючи, під нижню губу. Пальцями іншої руки в цей же час масажувати область куприка. Повторити вправу, помінявши положення рук

Долоню однієї руки покласти на пупок. Пальцями іншої руки масажувати область куприка. Через 20-30 секунд поміняти положення рук.

Вправа «Слон»

Це одне з найбільш інтегруючих вправ «Гімнастики мозку» Пола Деннисона. Воно активізує і балансує всю цілісну систему організму «інтелект—тіло», покращує концентрацію уваги.

Отже, вухо щільно притиснути до плеча. Одночасно витягнути одну руку, як хобот слона, і почати малювати нею горизонтальну вісімку, починаючи від центру зорового поля і йдучи вгору проти годинникової стрілки. Очі стежать за рухами кінчиків пальців. Потім поміняти руки. Вправу виконувати повільно, по 3-5 разів кожною рукою.

Мені дуже подобається ця вправа, і я роблю її досить часто протягом дня. Особливо інтригує твердження фахівців, що «Слон» дозволяє виявити приховані здібності і розширити межі можливостей мозку.

 Вправа «Кулак». «Ребро». "Долоня".

        Ця вправа поліпшує розумову діяльність, синхронізує роботу півкуль, сприяє запам'ятовуванню, підвищують стійкість уваги, активізує процеси письма і читання.Три положення руки, що послідовно змінюються:

1) Долоні стиснути в кулак

2) Покласти долоню ребром.

3) Розпрямити долоню на площині столу.

Виконується вправа спочатку правою рукою, потім лівою рукою, потім двома руками разом. Повторити 8-10 разів.

Вправа «Свічка»

      Початкове положення - сидячи на стільці. Необхідно уявити велику свічку. Зробити глибокий вдих і спробувати одним видихом задути свічку. Далі уявити перед собою 5 маленьких свічок. Зробити глибокий вдих і задуть ці свічки маленькими порціями видиху.

Вправа «Енергічне позіхання»

      Знімається напруга з м'язів обличчя, очей, рота, шиї. Поліпшуються функції голосових зв'язок, мова стає чіткіше.Широко відкрити рот і спробувати позіхнути, надавивши при цьому кінчиками пальців на натягнутий суглоб, що з'єднує верхню і нижню щелепи. Повторити 5-8 разів