Поради логопеда

Перший рік життя.

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”.

З 3-4 міс. повертається на голос дорослого.

З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків.

Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка.

В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні.

В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети, вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

 Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

 Четвертий рік життя

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

 П'ятий рік життя

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Всі матеріали по диференціації звуків 

Щоб артикуляційна гімнастика принесла                                                          очікуваний ефект дотримуємось правил

   Одним з найважливіших етапів у формуванні правильної вимови звуків є підготовка артикуляційного апарату. На цьому етапі дитину необхідно навчити керувати органами мовлення та мовленнєвим видихом. Дитина повинна навчитися напружувати і розслабляти язик, точно та в повному обсязі керувати його рухами, утримувати в заданому положенні, правильно працювати губами, а також виробляти подовжений, цілеспрямований струмінь повітря для утворення тих чи інших звуків.

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

     Формування правильної звуковимови - один з найголовніших напрямків мовленнєвого розвитку дитини. Тільки при повноцінній сформованості та руховій активності органів артикуляційного апарату (губ, язика, нижньої щелепи, щік, твердого та м'якого піднебіння), достатнього рівня розвитку фонематичного сприйняття (вміння розрізняти звуки) можливо своєчасне оволодіння звуками рідної мови.

     Одним з найважливіших етапів у формуванні правильної вимови звуків є підготовка артикуляційного апарату. На цьому етапі дитину необхідно навчити керувати органами мовлення (часто малорухливими, «неслухняними») та мовленнєвим видихом. Дитина повинна навчитися напружувати і розслабляти язик, точно та в повному обсязі керувати його рухами, утримувати в заданому положенні, правильно працювати губами, а також виробляти подовжений, цілеспрямований струмінь повітря для утворення тих чи інших звуків.

  Для чистої звуковимови потрібні сильні, пружні і рухливі органи мовлення – язик, губи, м’яке піднебіння. Усі мовленнєві органи складаються з м’язів. Якщо можна тренувати м’язи рук, ніг, спини, значить, можна тренувати м’язи губ і язика. Язик – головний м’яз органів мовлення. І для нього, як і для кожного м’яза, гімнастика просто необхідна. Адже язик має бути достатньо розвинений, щоб виконувати цілеспрямовані рухи, які направлені на формування правильної звуковимови.

  Для цього існує спеціальна гімнастика, яка допоможе зміцнити м’язи органів мовлення і підготує базу для чистої звуковимови і називається артикуляційною.

  Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе швидше «поставити» правильно звуковимову. Діти п’яти-шести років і старші зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики в багатьох випадках перебороти сформовані порушення вимови звуків.

     Як показує логопедична практика, інколи буває достатньо регулярно проводити артикуляційну гімнастику та звертати увагу дитини на правильну вимову звука (показувати його правильну артикуляцію), щоб дитина навчилась правильно вимовляти раніше проблемні звуки.

     Перш ніж приступати до першого заняття, рекомендується переконатися, що дитина знає назви всіх артикуляційних органів: язик, піднебіння, зуби, щелепу, щоки.

     Для цього наводимо приклади декількох логопедичних ігрових завдань.

     Логопедичні ігри для ознайомлення з органами артикуляційного апарату.

    Логопедична гра «У мене є, у тебе є».

Дорослий пропонує дитині уважно розглянути в дзеркалі органи артикуляції: «У мене є зуби, - говорить він. - А в тебе?» Дитина показує свої зуби і самостійно контролює виконання завдань за допомогою дзеркала.

     Логопедична гра «Зроби, як я».

  Засвоїти ту чи іншу артикуляційну вправу допомагають дітям реальні предмети і предметні картинки, наприклад, артикуляційну вправу «чашечка», «хоботок», «грибок» тощо. Такі картинки-символи зможуть допомогти швидко зорієнтуватися і згадати потрібне положення органів артикуляції.

     Перед виконанням завдань потрібно підготувати іграшки, реальні предмети, предметні картинки, картинки-символи для позначення певних артикуляційних вправ, фотознімки дітей, які виконують вправи. Дорослий показує дитині іграшку і обігрує її: «Подивися, це - кошеня. Воно ще зовсім маленьке і не вміє пити молочко. Правильно молочко потрібно пити ось так (показує). Зараз ми навчимо кошеня пити молочко». Під час наступних занять, як тільки дитина побачить іграшку, починає самостійно виконувати вправу.

     Це можна зробити, розповівши малюкові казку за участю органів мови - так йому точно буде легко запам'ятати.

  Під час розповіді цієї казки дитина залюбки «включається» в роботу, адже тут присутній ігровий момент, а що найважливіше – в ході казки ви непомітно для малюка виконуєте разом з ним найпростіші артикуляційні вправи (для губ, щік, язика, нижньої щелепи). Ці вправи і стануть для вашої дитини підготовчою артикуляційною гімнастикою.

     Пропонуємо вашій увазі приклад Казки про Веселого Язичка. Ви, звичайно, можете вигадати свою казку в залежності від вподобань дитини, однак пам’ятайте, що основна мета такої казки – не багатство лексичного змісту та розвиток сюжету, а підготовка артикуляційного апарату до правильної звуковимови. Також слідкуйте, щоб дитина повторювала всі рухи, про які ви розповідаєте та які їй показуєте.

     Казка про Веселий Язичок

     Жив собі Веселий Язичок у своєму чарівному будиночку (широко відрити рот, показати язик, порухати ним у роті). Ти, мабуть, здогадався, що цей будиночок – рот. Двері у будиночку то відкриваються, то закриваються. Ось так (по черзі відкривати і закривати ротик, ритмічно, в помірному темпі). Кожного дня Язичок виходить з будиночка на прогулянку (висунути язика). І от одного разу Язичок вийшов погрітись на сонечку, приліг він на ґанку (покласти широкий язик «лопаткою» на нижній губі). Раптом подув сильний вітер, Язичок здригнувся (зробити вузький язик «голочкою»), сховався в будиночок і зачинив за собою двері (забрати язик та закрити рот). Дуже полюбляв Язичок грати у футбол (по черзі впиратись кінчиком язика то в ліву, то в праву щоки), на  барабані (стукати кінчиком язика в зуби д-д-д), гойдатись на гойдалці (відкрити рот, кінчиком язика по черзі тягнутись до носа, потім до підборіддя), їздити на конику («клацати» язиком, присмоктуючи та різко відриваючи його від піднебіння). А коли награється, Язичок йшов до свого будиночка відпочивати (знову забрати язик та закрити рот). Який слухняний у тебе Язичок!

     Таку казку можна використовувати навіть з найменшими малюками, видозмінюючи її в залежності від вікових особливостей та індивідуальних вподобань кожної дитини.

     На даному етапі логопеди використовують артикуляційну гімнастику. Це комплекс спеціальних вправ, метою яких є вироблення правильних рухів та положень артикуляційних органів для постановки та чіткої вимови звуків.

  Логопедичні вправи артикуляційної гімнастики сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.

    Щоб артикуляційна гімнастика принесла очікуваний ефект, потрібно дотримуватися низки нескладних правил:

·  вправи слід виконувати щодня (1-3 рази в день), щоб нові навички закріплювалися з більшою ефективністю;

·  заняття не повинні бути тривалими - за раз слід виконувати не більше п'яти вправ, а загальний час одного тренування потрібно обмежувати в межах 5-7 хвилин;

·  повторювати кожну вправу потрібно по 6-7 разів.;

·  наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату повинні повернутися у вихідне положення, а потім – у стан спокою. Кожну вправу слід виконувати повільно, чітко, ритмічно, рахуючи подумки (за необхідності дорослий може рахувати вголос);

·  щоденні короткі тренування корисніші, ніж тривалі, але рідкісні;

·  проводяться заняття в спокійній обстановці. Малюкові краще сидіти, розслабившись, але концентруючи увагу на обличчі мами. А мамі, в свою чергу, потрібно підбадьорювати дитину, навіть якщо у нього щось не виходить, і обов’язково говорити, який він молодець;

·  якщо у дитини поганий настрій або він хворий, в заняттях немає сенсу, їх потрібно перенести;

·  починати заняття з простих вправ, поступово ускладнювати їх;

·  на кожному занятті можна освоювати лише одну нову вправу, всі інші повинні бути відомі, їх просто закріплюємо;

·  проводити вправи потрібно в ігровій формі, наприклад, використовуючи веселі вірші і цікаві казки;

·  поки малюк буде тільки знайомитися з новими вправами, їх потрібно виконувати повільно, а щоб контролювати якість виконання, краще поставити перед дитиною дзеркало. Дуже добре, якщо малюк буде бачити своє обличчя в дзеркалі. Так він зможе спостерігати за роботою м’язів і краще розуміти, що від нього вимагається;

·  дитина повинна бачити, що робить язик. Ми, дорослі, не замислюємося, де знаходиться у певний момент язик (за верхніми чи за нижніми зубами). У нас артикуляція – автоматична навичка, а дитині необхідно через зорове сприйняття набути цього автоматизму, постійно виправляючись у вимові звуків.

На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне, щоб воно було виконане якісно. Потім кількість повторень збільшують, доводячи до 10-15 разів. Коли дитина навчиться правильно виконувати рухи, дзеркало можна прибрати. Дорослий повинен показати дитині, як правильно виконувати всі вправи. Для цього необхідно самим навчитися виконувати гімнастику артикуляції. Не дивуйтеся, якщо деякі вправи не будуть виходити з першого разу навіть у вас, адже для їх виконання необхідний певний навик.

     Якщо у дитини не виходить якийсь рух, можна використовувати механічну допомогу: ручкою чайної ложечки або просто чистим (!) пальцем допоможіть підняти дитині язик вгору. Для того щоб дитина знайшла правильне положення язика, наприклад облизати верхню губу, намастіть губу варенням, шоколадом або медом залежно від того, що любить дитина. Заняття повинні проходити в ігровій формі, адже це основна діяльність дітей. Можна залучити улюблену іграшку:

«Давай покажемо зайчику, як правильно виконувати гімнастику для язичка».

  Не засмучуйтесь, якщо деякі вправи не виходитимуть з першого разу навіть у вас. Спробуйте повторити разом з дитиною. Зізнайтесь їй: «Дивись, у мене теж не виходить, пробуймо разом». Будьте терплячі, лагідні та спокійні,  і все вийде.

     До вашої уваги пропонуємо ще, як один з варіантів, Казку про Веселого Язичка.

Показати, як навколо жарко – відкрити рот якомога ширше. Змочити губи – стало холодно.

«Пожаліти» зубки: погладити їх язичком з боку в бік.

Показати «парканчик»: оголити зуби з напругою, вискалитися.

Покатати «кульку» в роті: надувати щоки, потім здувати.

«З’їсти» варення, яким імовірно обмазано обличчя. Язичок повинен доторкнутися до обох щік, потягнутися до носа, підборіддя.

Імітація барабанного дробу, але не пальцями по столу, а язичком по верхніх губах.

Імітація рухів язичка у кішки, вилизує свою миску.

«Слоник п’є водичку»: витягнути губи далеко вперед, уявляючи, що це хобот слоника, і «набрати водичку», (присьорбувати і причмокувати).

«Конячка»: вона фиркає, гарцює (поцокати язичком).

«Де горішок»: язиком упиратися по черзі в щоки, як ніби в роті захований волоський горіх. Робити вправу з максимальною напругою язика і щік.

«Чашечка»: висунути язичок, прогнути його в формі чашечки.

«Трубочка»: згорнути язичок в трубочку.

«Показати годинничок»: виконувати рухи язиком від одного куточка рота до іншого, імітуючи рухи маятника.

Показати «бублик», округливши губи.

Погудіти, як «Пароплав» і «Паровоз»: тягнути звуки «И», «У» якомога довше.

Важко переоцінити те значення, яке має навіть така проста і зрозуміла артикуляційна гімнастика для дітей. Опис, як і виконання, нескладне, освоїти його може будь-яка мама. М’язи при регулярних заняттях швидко зміцняться, а рухові навички закріпляться.

     Вправи артикуляційної гімнастики для дітей

Більш складні вправи спрямовані на вирішення конкретних завдань. Комплекс потрібно підбирати так, щоб формувалися потрібні артикуляційні процеси, вироблялося певне положення язика і губ. Обов’язково подивіться, як проводиться артикуляційна гімнастика для дітей. Відео, які можна знайти у вільному доступі в мережі інтернет, допоможуть уникнути прикрих помилок і дійсно допомогти своїй дитині.

     Зміцнюємо губи

Розвинути м’язи губ допоможе чергування таких вправ: «Трубочка», «Бублик», «Парканчик», «Слоник». Ускладнюємо роботу, послідовно чергуючи всі ці вправу, робимо 3-4 цикли.

 «Хобот у слона»: витягнути губи і рухати ними в різні боки, потім по колу, неначе обнюхує повітря та п’є воду.

«Гребінець»: покусувати губи (нижню і верхню) зубками, робити почісуючі рухи, ніби розчісуємо волосся.

Чергувати витягування губ у «Трубочку» та у посмішку «Парканчик».

«Рибка»: імітувати рух губ риби, легко зхлопуючи верхню і нижню губу.

«Качка»: великі пальці поставити під нижню губу, інші розташувати над верхньою, губи витягнути і масажувати, намагаючись надати характерну форму качиного дзьоба.

Сильно втягуючи щоки, різко розкривати рот. Повинен пролунати звук, схожий на «Поцілунок».

Фиркати, як кінь, створюючи вібрацію губ за допомогою повітряного струменя на видиху.

«Повітряні кульки» - надути щоки щосили і утримувати такий стан як можна довше.

«Чарівна паличка» - взяти в губи олівець і малювати в повітрі фігури або букви.

     Зміцнюємо язик

«Грибочок»: потрібно зробити так, щоб язичок присмоктався до піднебіддя, і утримувати таке положення протягом декількох секунд.

«Зла кішка»: зігнути середину язика гірочкою, щоб кінчик уперся в центр нижнього ряду зубів.

«Жало оси»: звузити язик, щоб він став схожий на тонке осине жало, і витягнути його вперед.

     Розвиваємо нижню щелепу

«Корівка жує травичку» - робити жувальні рухи з зімкнутими губами.

«Пташеня боїться»: широко розкрити рот, залишаючи язик спокійно лежати – «сидіти в гніздечку». Куточки губ повинні опуститися вниз. Потім закрити рот. Повторити 5-7 разів, не втрачаючи ритму.

«Мавпочка дражниться»: максимально опускати вниз щелепу, одночасно висуваючи язик і намагаючись доторкнутися ним до підборіддя.

«Акула дихає»: рахуємо до семи. Кожен рахунок – один плавний, обережний, повільний рух. Опустити щелепу (раз), повести її вправо (два), повернути на місце в нижньому положенні (три), повести щелепу вліво (чотири), знову повернути в опущене центральне положення (п’ять), висунути вперед (шість), повернути у вихідне природне положення (сім).

Починаючи з трирічного віку дитину потрібно вивести на рівень усвідомленого виконання вправ. Мама повинна пояснити, що заняття важливі, і навчити малюка контролювати процес, тобто намагатися виконувати все правильно, порівнюючи свої дії і мамині в дзеркалі. Вправа засвоєна, якщо виконується бездоганно, без підказок і поправок.

     Самостійно проведена артикуляційна гімнастика вдома дуже необхідна та корисна. Чим частіше і більше мама буде займатися з малюком, тим швидше та легше він заговорить. Регулярні тренування – ось запорука успіху.

     Вправа для тренування звуків «с» і «з».

Для правильної вимови цих звуків дитині буде корисно вправа, при якому йому потрібно здути вату з долоньки. Попросіть малюка розтягнути губи в усмішці, трохи висунути язик і покласти його на нижню губу (в широкому вигляді). Потім малюк зробити вдих, як би вимовляючи довгий звук «ф-ф- ф» і здути з долоньки уявну вату.

     Вправи для тренування звуків «ж» і «ш».

Основним вправою для тренування шиплячих звуків є вправа «Чашечка»: попросіть дитину посміхнутися і широко відкрити рот, а потім висунути язик і підняти його кінчик - так він буде схожий на «чашку».

Також покажіть дитині вправу «Язичок спить»: широкий, розслаблений мову лежить на нижній губі.

Ще одна вправа - «Смачне варення»: дитині потрібно посміхнутися, відкрити рот і облизати верхню губу широким мовою.

     Вправа для тренування звуків «ч» і «щ».

До роботи над цими звуками можна приступати після того, як відпрацьовані попередні ( «ш» і «ж»). Використовуйте вправу «Пташеня»: дитина повинна трохи відкрити рот і покласти розслаблений мову на нижню губу, а потім, пошлепивая по ньому губами, почати вимовляти звуки «пя-пя-пя» (як би зображуючи пташеня, який кличе маму).

     Вправи для тренування звуку "л".

Для формування правильної вимови цього звуку необхідно як слід потренуватися. Це можна зробити за допомогою вправи «Маляр»: попросіть дитину посміхнутися і відкрити рот, а потім вузьким кінчиком язика спробувати «пофарбувати» небо.

Також можна використовувати вправу «Пароходик»: рот відкритий, губи розтягнуті в усмішці, кінчик язика легенько закушує зубами і вимовляємо звук «и-и-и».

     Вправи для тренування звуку «р».

Цей звук вважається одним з найскладніших. Для його тренування можна використовувати вправу «Конячка»: злегка відкриваємо рот і цокає язиком, як ніби скачемо на конячці.

Ще одна вправа для звуку «р» «Барабан»: попросіть дитину відкрити рот і посміхнутися, а потім почати бити кінчиком язика за верхніми зубами, одночасно вимовляючи сильний звук «д-д-д». Язик має бути напруженим і твердим, а піднісши руку до рота, необхідно відчути поштовхи повітря - тоді вправа виконується правильно.

     Одночасно з виконанням вправ потрібно тренувати і мовний слух дитини, тобто вчити його добре розрізняти на слух свистячі і шиплячі звуки. Для цього дуже зручно використовувати ігри, в процесі яких малюк повинен вгадувати вимовлені звуки і плескати в долоні або ловити м'ячик, коли почує потрібний звук.

Будь-яке заняття можна перетворити на веселу і захоплюючу гру, яка буде дуже цікава дитині, і тоді вправи дуже скоро дадуть необхідний результат.

Після вдалих результатів артикуляційної гімнастики можна розпочинати роботу з автоматизації звука в складах, словах, реченнях, текстах. Якщо дитина не може впоратися з якимось завданням, не сваріть її, а відкладіть це завдання на потім.

Завдання поступово ускладнюються, тож дитина потребує певного часу для відпочинку. Задля зняття втоми проведіть із нею пальчикову гру, фізкультхвилинку, логоритмічну вправу.

     Бажаємо вам успіхів та цікавих занять!