Кабінет вчителя-дефектолога

І Рівень: «Чуттєвий досвід»

Показники успішного розвитку дитини:

·         дивиться в обличчя;

·         досліджує предмети різноманітними способами: роздивляється предмет в руці, перекладає предмет з однієї руки в іншу, бере два предмети зі столу, стукає двома предметами один об один;

·         тягнеться за предметом, захоплює його великим та вказівним пальцями;

·         слідкує поглядом за рухомим предметом, фіксуючи на ньому погляд;

·         торкає руками власне відображення у дзеркалі;

·         повертає голову в пошуках вихідного звуку;

·         будує предмети із двох кубиків;

·         залюбки роздивляється яскраві картинки, спостерігає за будівництвом башти. 

Як працювати з дитиною за І рівнем

Увага, весь матеріал подається ОРІЄНТОВНО. Ви завжди маєте змогу відбирати завдання індивідуально до потреб та компетенцій вашої дитини.

Кожний з Рівнів вирішує певні завдання і стає основою для подальшого сенсорно-пізнавального розвитку дитини.

 Рівень1. Чуттєвий досвід

Завдання 

Навчальні:

·         розвивати прагнення дитини досліджувати предмет;

·         формувати здатність до наслідування.

 Корекційні:

·         формувати зорове та слухове зосередження;

·         формувати здатність до розширеної орієнтації у довкіллі.

У освітньо-розвивально-виховному середовищі створюється атмосфера, за якої дитина має багато можливостей для пізнання та дослідження навколишнього світу: чим більше предметів дають дитині, тим більша ймовірність того, що вона знайде серед них щось цікаве і стимулююче. Окрім того, різноманітні іграшки дають дитині можливість узагальнювати свої навички, робити порівняння та поглиблювати свої знання про навколишнє.

Не варто обмежувати дитину стандартними іграшками: їй можна дозволити грати з різноманітними предметами і матеріалами:

 різноманітної текстури, розміру, форми, ваги, кольору та інших якостей; побутовими речами (кухонний посуд, тканини та предмети побуту;

саморобними брязкальцям, ємностями, наповненими кольоровими кульками, квасолею, монетами, водою;

матеріалами, що мають відмінності на дотик (бумага,  бархат, шкіра, шовк, хутро, поліетилен, метал, віск, дерево, камінь);

іграшки, що світяться та звучать і є дуже привабливими для більшості дітей.

Дуже часто у дітей з РАС відбувається застрягання на певних діях, стимуляціях (рухах), предметах. В такому випадку, якщо іграшки/предмети представляють більший інтерес ніж люди, слід зробити так, щоб до цих предметів у дитини не було вільного доступу. 

Варто тримати такі предмети на рівні очей слід до того часу, поки дитина не погляне в очі, і тільки після контакту очима, давати очікувану іграшку/предмет. Таким чином досягається розуміння дитиною того, що за предметом є людина, що потреби задовольняє не окрема рука, а матір чи батько.

Важливо навчитися наслідувати дії дитини, що стає «пасткою уваги» для неї. Вона поступово починає звертати увагу на дії дорослого, а згодом розпочне  наслідувати сама. Так само варто наслідувати звуки, котрі дитина видає, копіювати її посмішки та гримаси, щоб дитина починала повертати голівку в пошуках вихідного звуку, шукати обличчя дорослого.

Всі цілі та завдання вирішуються шляхом занять в ігровій формі в яку охоче залучаються діти. Гра у дошкільному віці є провідною діяльністю дитини і спрямована на отримання емоційного задоволення через здійснення активних фізичних чи розумових зусиль.

Отже всі Рівні так, чи інакше невід’ємно пов’язані ще з одною освітньою лінією:  «Гра дитини».

Для дітей з РАС гра – це можливий спосіб допомогти перейти від самозанурення до реального взаємодії з іншими людьми, зрозуміти свої почуття, оточення, стосунки з батьками та однолітками.

Головна ціль ігрових занять – дати дитині можливість отримати досвід взаємодії з іншою дитиною/дорослим освоїти різні форми такої взаємодії і таким чином, відчути себе частиною соціуму.

В межах становлення освітньої лінії „Гра дитини” вирішуються як загальні завдання, спрямовані на соціальний та емоційний розвиток дитини, так і специфічні, пов’язані з особливостями розвитку дітей з розладами аутичного спектра.

Основні завдання таких занять:

·         Сприяти розвиткові творчих здібностей;

·         Розвивати здатність до організованості, довільну регуляцію поведінки;

·         Формувати образ «Я» дитини через ігрову взаємодію з іншими дітьми та дорослими;

·         Формувати уявлення про навколишній світ.

Специфічні завдання:

·           Формувати у дітей мотивацію до взаємодії та спілкування;

·           Стимулювати ігрову, комунікативну, мовленнєву активність дитини;

·           Вивільняти напругу, досягати розкутості;

·           Створювати передумови для спонтанної, довільної поведінки в цілому.

В залежності від рівня та особливостей розвитку дітей, на ігровому занятті  ставляться і вирішуються різні завдання.

Напрями розвитку ігрової діяльності дитини з аутизмом

З метою розвитку ігрової діяльності дітей з розладами аутичного спектра можна виокремити декілька рівнів в освоєнні дитиною ігор: від пасивної участі і обов’язкової підтримки дорослого в іграх до активної ігрової взаємодії з дорослими та з іншими дітьми.

В залежності від здатності  дитини долучатися до нової ситуації та готовності до взаємодії з дорослим та однолітками ми визначаємо такі 4 рівні становлення ігрової діяльності дитини з аутизмом:  

Рівень 1 – Налагодження контакту; 

Рівень 2 – Наслідування;

 Рівень 3 – Ігри з правилами; 

 Рівень 4 – Сюжетно-рольові ігри .

Отже, з огляду  на вищевказане, І Рівень освітньої лінії Дитина у сенсорно-пізнавальному просторі - «Чуттєвий досвід» ми реалізовуємо на основі Рівня 1 освітньої лінії Гра дитини – «Налагодження контакту», який спрямований на освоєння дитиною стереотипу заняття. Дорослий часто змушений брати ініціативу на себе. При цьому дитина може сидіти у дорослого на колінах. Основні ігри – це ритмічні вірші–забавлянки з емоційною кульмінацією, котрі супроводжуються діями і на котрі дитина емоційно позитивно відгукується. Роль дитини при цьому пасивна, але в ході улюблених ігор вона прислуховується до знайомих забавлянок, дивиться на інших учасників, за бажанням виявляє власну активність, щоб попросити дорослого продовжувати.

Завдання:

·         формувати цілеспрямовану активність дитини;

·         розвивати уважність дитини;

·         формувати позитивний емоційний відгук;

·         сприяти формуванню базового відчуття безпеки та довіри до людей;

·         сприяти становленню здатності до контакту.

Для занять вкрай необхідно перш за все створити середовище, яке б  дитина відчувала як безпечне для себе. Спочатку дорослий поступово вибудовує спілкування з дитиною, що ґрунтується на довірливих стосунках. Емоційний зв'язок із дорослим не тільки розширює уявлення дитини про навколишній світ, а й змінює її сприймання себе самої. Дитина починає краще розуміти свої емоції, уявляти результати своїх дій і, як наслідок, стає більш відкритою для спілкування з іншими людьми. Таким чином, з’являється можливість для включення дитини у заняття, а емоційний контакт з дорослим стає необхідним «містком» для цього. Дорослий супроводжує і підтримує дитину при першому досвіді участі у ігрових заняттях, допомагає зорієнтуватися у новому середовищі, подолати страх та невпевненість.

На етапі встановлення контакту основними іграми є ритмічні. Їх ціль –  емоційне єднання дитини та дорослого, наслідування емоцій. Ритм грає важливу роль в організації поведінки дитини. Ігри відбуваються одна за одною в певній послідовності. Дитина швидко засвоює їх порядок, починає чекати улюблену гру, знає, коли заняття закінчиться.

Зовнішній ритм, заданий дорослим, допомагає дитині організувати власну активність: багатьом легше плескати у долоні або хитати головою в ритмі вірша або пісні, що звучить. Якщо рухи дитини підкорені зовнішньому ритму, їй легше і змінювати їх за ходом виконання завдання: зупинитися, коли замовчитьдорослий, який читає вірш, збільшити темп або ж змінити сам рух. В умовах ритмічно організованої дії дитині не надають інструкції, а створюють таке середовище, в яке вона сама долучається у гру та може здійснювати конкретні повторювані рухи. За приклад візьмемо кілька ігор-забавлянок:

Вірш

Дії

«Гойда ігри»

Дорослий тримає дитину на руках/дитина сидить у дорослого на колінах, гойдає (похитуючи в сторони) у ритмі вірша, в кінці,  на останній фразі. піднімаючи дитину дещо вище.

Гойда, гойда, гойдашечки,

Прилетіли дві  пташечки,

Сіли собі й воркотіли,

Фур-р-р! І в небо злетіли!

Пам’ятайте, гарно активізує дитину зміна ритму (наявність пауз, зміна темпу). Все це допомагає дитині приєднатися до спільної діяльності – спочатку емоційно, а потім і власними рухами. Важливо, що до дитини не має бути прямого звернення зі сторони дорослого, вимог виконати якийсь рух – вона виконує це самостійно, захоплюючись ритмом та емоціями.

Таким чином можна використовувати будь-які забавлянки, знайомі чи нові, за вашим бажанням.

Показники успішного розвитку дитини:

                                   Формування елементарних математичних уявлень

Кількість

·         розрізняє поняття «одинбагато»;

·         виділяє один та багато предметів із групи предметів;

Величина

·         розрізняє 2 предмети різного розміру – «великий – маленький»;

·         виділяє великий або маленький предмет із групи контрастних за розміром предметів;

Форма

·         розрізняє дві різні геометричні форми;

                                                Ознайомлення з навколишнім світом

Родина

·         має первинні уявлення про себе (впізнає та показує себе в дзеркалі), близьких  людей (впізнає та показує мати, батько)

Іграшки

·         впізнає та показує 23 іграшки (м’яч, лялька, пірамідка, машинка або ін.)

Тварини

·         впізнає та показує  кішку, собаку (справжня, іграшка, малюнок);

Посуд,  Їжа

·         знає та використовує за призначенням чашку (п’є), ложку, тарілку (їсть);знає  та показує звичну для себе їжу;

Формування сенсорного досвіду

·         реагує на стимуляцію тактильних відчуттів за допомогою чергування   торкань твердою–м’якою, сухою–вологою, теплою–холодною поверхнями;

·         виконує скоординовані дії з предметами (ставить  кубик  на  кубик, нанизує  кільця на пірамідку тощо);

·         виділяє окремий предмет серед інших за проханням дорослого;

·         співвідносить знайомий об’ємний предмет з його плоскінним зображенням;

·         знаходить  і  приносить  заданий  добре  знайомий  предмет;

·         знає та впізнає серед інших червоний та жовтий кольори;

·         малює кола;

·         виконує подвійне прохання.