1. Відноситися до дітей відповідно до їх віку, пред'являти вимоги, відповідно до їх віку і здібностей. (Завищені вимоги ведуть до підвищення рівня тривожності, занижені - до пониження мотивації і успішності).

2. Враховувати психологічні особливості дитини, її емоційний стан, тип її сприйняття світу, тип темпераменту.

3. Сприяти зниженню тривожності і страхів.

4. Спілкуючись з дитиною, не підривати авторитет інших значимих для нього людей.

5. Формувати у дітей позитивне відношення до школи, учителів і однокласників.

6. Якщо дитині насилу дається який-небудь учбовий предмет, краще зайвий раз допомогти їй і надавати підтримку, а досягши навіть щонайменших успіхів - пам'ятати про похвалу.

7. Довіряти дитині, бути з нею чесними і приймати такою, якою вона є.

8. Якщо з яких-небудь об'єктивних причин дитині важко вчитися, вибрати для неї гурток до душі, щоб зайняття в нім приносило дитині радість і вона не почувала себе ущемленою.

9. Частіше спілкуватися з дитиною, допомагати робити уроки, грати, малювати.

10. Будьте послідовні у своїх діях, не забороняйте дитині без всяких причин те, що ви дозволяли раніше.

11. Сприяти гармонізації образу " Я", підвищенню упевненості в собі і своїх можливостей.

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителя- предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Отже кілька міфів про підлітковий вік:

Міф перший – підлітковий вік може пройти непомітно

Ні, так не буває. Власне, якщо ми не помітили змін – то вони не відбулись, і дитина не пережила кризовий період сепарації, який є одночасно умовою росту і дорослішання. Часто такі люди у більш дорослому віці повертаються до підліткових переживань. Можливо, це проявиться постійними конфліктами з керівництвом, бажанням необмеженої свободи, протестом проти існуючих норм суспільства.

Варто сказати, що такі емоційні стани легше і природніше переживаються у віці 12 – 16 років. Це схоже на думку, що дитячі інфекційні хвороби (свинка, скарлатина..) мають легший перебіг у відповідному віці, а от коли хворіє дорослий – можливі серйозніші ускладнення.

Міф другий - підліткові риси – це риси характеру

На щастя, це твердження також є помилковим. Впродовж цього періоду звичайно формується доросла особистість, але певна поведінка і емоційні стани характерні власне для пубертату. І тут варто звернутись до досліджень, які проводились у спостереженні за динамікою підліткового віку і лягли в основу вікової періодизації. На думку психолога Шарлоти Бюлер специфіка психічного розвитку підлітка може бути пояснена з позиції трьохфазової моделі розвитку:

1. Початкова фаза – препубертат. Окремі симптоми з'являються у віці 11-12 років, коли підлітки неприборкані, забіякуваті, коли дитячі ігри здаються їм нецікавими, а інтереси старших підлітків є ще незрозумілими.

2. Препубертат змінюється наступною, негативною фазою, тривалість якої від 11 до 13 років у дівчаток і від 14 до 16 років у хлопчиків. Основними рисами є підвищена чутливість і дратівливість, неспокійний і легко збудливий стан, незадоволеність собою, що переноситься підлітками на навколишній світ.

Тому нерідко можна бачити одночасну присутність у підлітка ненависті до себе і навколишнього світу, що змушує його відчувати себе самотнім, чужим і незрозумілим для інших. Дитина на цій стадії найбільш чутлива до сприйняття негативного, що спонукає її або до агресивної самозахисту, або до пасивної меланхолії. Результатом цього стає зниження працездатності, ізоляція або активне вороже ставлення до оточуючих. Закінчення негативної фази збігається з завершенням тілесного дозрівання.

3. Позитивна фаза починається з того, що підліток стає сприйнятливим до позитивних аспектів оточення. Перед ним відкриваються джерела радості, серед яких на перше місце Ш.Бюлер ставить «переживання природи» - свідоме переживання прекрасного. При сприятливих умовах розвитку такими джерелами радості можуть стати мистецтво і наука. До цього приєднується любов і здатність розуміти і співпереживати іншим.

Міф третій – це хвороба

Так, підлітковий вік - це період глибокої кризи. Дитинство закінчується і формується доросла ідентичність.

Це однозначно нелегкий і важливий період, але в жодному разі не патологічний. Навпаки – це час великих потенціалів і можливостей добудувати особистість людини, отримати необхідний матеріал від світу і близьких людей. Тому так важливо залишатись поряд і перебувати разом з дитиною, витримуючи всю складність її внутрішнього світу.

Ресурси підліткового віку:

1. Довіра до світу.

2. Самоповага.

3. Творчість.

4. Емоційний зв’язок з близькими людьми.

Триває війна… Кожен свідомий українець нині відчуває занепокоєння за долю держави й переживає стрес. Пам’ятайте, що відчуваття тривоги, занепокоєння та страх - це прийнятна реакція вашої психіки і організму на ситуацію, що склалася.

Як допомогти собі і оточуючим не впасти духом і зберегти емоційне здоров’я в умовах війни?

Конролюйте рівень стресу

Ми всі переживає зараз стрес. Як із ним впоратися та як контролювати його рівень у побутових ситуаціях? В нагоді вам стануть декілька вправ, які допоможуть вам контролювати рівень свого стресу, коли ви відчуваєте, що більше не можете справлятися із ним.

У зв’язку із вторгненням армії Російської Федерації на територію України, кожен та кожна із нас переживає зараз стрес та страх за своє життя і життя близьких. Частина людей виїхали із міст, де зараз ведуться бойові дії, частина долучилася до лав Територіальної Оборони або воює із загарбником у складі Збройних Сил України. Частина ж залишилася у містах, де час від часу оголошують про повітряну тривогу та закликають спуститися в укриття.

Наше тіло — дуже розумна саморегулювальна система, яка здатна підтримувати більш-менш стабільний стан під натиском зовнішніх подразників. Та все ж, організм чи не кожного українця переживає зараз стрес. Як із ним впоратися та як контролювати його рівень у побутових ситуаціях, повідомляє Центр громадського здоров'я.

Коли ми відчуваємо виклик і загрозу, нервова система реагує викидом гормонів, які готують тіло до прийняття надзвичайних заходів. Так існує еустрес («хороший» стрес, який мобілізує наш організм та допомагає вижити в небезпечній ситуації) та дистрес («поганий» та тривалий стрес, який виснажує організм і зриває механізми адаптації).

Нижче ви знайдете кілька вправ, які допоможуть вам контролювати рівень свого стресу, коли ви відчуваєте, що більше не можете справлятися із ним.

Таємний таппінг

Робочою областю для цієї вправи є останні фаланги пальців на правій та лівій руках. Натискаючи великим пальцем на фаланги, ми стимулюємо нервові закінчення. Ці імпульси пригнічують активність амигдали (або ж мигдалеподібного тіла) — мозкового центру, який відповідає за тривожність. Тож по черзі натискайте на подушечки кожного пальця, поки не відчуєте, що заспокоїлися.

Метелик

Схрестіть долоні, зачепившись великими пальцями — на кшталт метелика. Прикладіть долоні до грудей та по черзі легенько й ритмічно пристукуйте по ключиці. Через внутрішні вібрації ви будете чути ці звуки як гучне серцебиття, і саме це заспокоюватиме вас. Продовжуйте цю вправу, поки не відчуєте, що ваше дихання вирівнялося.

Відбувається взаємодія на виходи черепних нервів, які отримують перехресні сигнали. Амигдала зменшує свою активність, префронтальна зона активується, мозок переходить в більш адаптивний режим.

Протитривожне дихання

Ця техніка — з групи дихальних вправ. Для її виконання вам знадобиться будь-який квадратний чи прямокутний предмет, який ви бачите перед собою (двері, стіна, будинок тощо).

Супроводжуйте поглядом з першого кута до другого (на рахунок «1»), з другого до третього (на рахунок «2»), з третього до четвертого (на рахунок «3») і з четвертого назад до першого (на рахунок «4») — і так по колу. На рахунок «1» почніть вдих, продовжуйте вдихати повітря через ніч до рахунку «4». Після того знову на рахунок «1» почніть видихати до «4». За рахунок штучного вповільнення вашого дихання ви даєте мозку зрозуміти, що ви в безпеці і зараз можна розслабитися.

Цю вправу варто робити під час сильної тривоги. При помірній тривозі його варто робити двічі-тричі на день — у такому випадку протитривожний захист виникає завдяки накопичувальному ефекту.

Безпечне місце

Це вправа на уяву, яка дозволяє вам відволіктися від того, що відбувається зараз, і уявити себе у безпечному місці, де ви почуваєтеся комфортно та затишно. Заплющіть очі та уявіть собі це місце у всіх деталях, спробуйте почути звуки, які лунають звідти, запахи тощо.

Важливо виконувати цю вправу тоді, коли ви перебуваєте у відносній безпеці, адже вам необхідно буде заплющити очі та максимально відволіктися від усього, що відбувається навколо вас. Переконайтеся, що поруч є людина, якій ви можете довіряти.

Сканування тіла

Техніка, спрямована на розвиток стійкої та гнучкої уваги. Освоєння усвідомленості має на мету, що ви навчитеся спрямовувати увагу на те, що відбувається у цей момент в тілі, органах чуттів та думках.

Зосередьтеся на кожній клітинці свого тіла починаючи від маківки і закінчуючи п’ятами. Заплющіть очі, перед цим переконавшись у власній безпеці. Спробуйте відчути своє чоло, очі, ніс, губи, підборіддя, шию. Відчуйте свої плечі та сильні руки, спостерігайте за тим, як ваші легені самостійно дихають і ваша грудна клітина підіймається та опускається. Продовжуйте так до самого низу.

Прогресивна м’язова релаксація

Техніка, спрямована на роботу м’язів. Важко розслабитися, коли м’язи буквально напружені. Це заважає і дихати вільно, і мати свіжу голову. Техніку краще виконувати наодинці у спокійному місці, або перед сном.

Напружте усі м’язи та протримайте цей стан якомога довше, а потім різко розслабте усе тіло. За інерцією м’язи розслабляються ще більше. Коли у крові багато стресових гормонів, то вегетативна система вмикається і починає їх перепрацьовувати. М’язи також залучені в цей процес, тому часом у нас болить спина, затискає шию, з’являється відчуття дискомфорту тощо.

Ці вправи допомагають впоратися зі стресом тут і зараз. Проте якщо ви відчуваєте, що ви не можете самостійно здолати хвилю страху та безпорадності, поговоріть про це із близькою людиною або зверніться до фахівців, які зараз оперативно надають першу психологічну допомогу онлайн.

Не жертвуйте сном

Якщо ви у хоча б умовно безпечному місці, намагайтесь налагодити режим сну. Потреба в сні дуже важлива для людського організму. Часом вона стає більш важливою, ніж потреба в їжі. Сон перезавантажує системи організму, дозволяє відпочити та розслабитися і дає сили та бадьорість.

Якщо ви у хоча б умовно безпечному місці для налагодження режиму сну, можна використати такі способи:

Спробуйте лягати та вставати в один і той самий час, навіть, якщо не спиться. Варто вибрати час, коли відчуваєте найбільшу сонливість. Пам'ятайте, що перші 3 години сну дозволяють організму відновитися на 70%.

Намагайтеся засинати до опівночі для максимального вироблення мелатоніну

Не читайте новини мінімум за пів години до сну

Якщо є потреба стежити за сигналами повітряної тривоги - краще встановлювати чергування між собою, так щоб в інших була можливість хоча б 3 години сну без перерв

20 хвилин сну протягом дня також можуть значно покращити самопочуття і відновити сили

Застосовуйте дихальні техніки: прислухайтеся до власного дихання, спробуйте вдихати й затримувати подих, повільно видихати

Перед сном застосовуйте мініскринінг тілесних відчуттів: уважно дослухатися до власного дихання, зосередитися на відчуттях у пальцях рук, поступово піднімаючи внутрішній погляд уваги вище до ліктів, плечей… Так само "проскануйте" внутрішнім поглядом решту тіла.

Якщо не вдається заснути, спробуйте встати та зайнятися тими справами, які зазвичай приносять заспокоєння: читання книжки, в'язання, але НЕ перегляд новин. Щойно з’явиться найменше бажання заснути, ідіть у ліжко.

Невеликі фізичні навантаження протягом дня та хоча б мінімальне перебування на свіжому повітрі між повітряними тривогами збільшать ймовірність вчасного засинання.

Відновіть, наскільки це можливо, довоєнний графік життя. Рутинні справи дозволяють відволіктися від стресу та зберігати звичний ритм життя.

1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.

2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).

3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

4. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?

5. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.

6. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.

7. У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

8. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.

9. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

10. Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Найважливіше: будьте спокійні й разом із близькими, вірте в нашу армію!