Embedded Files
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 20.06-24.06
Тема: Візок.
1.Будова візка .
2.Збираємо вантажний толокатор.
Візо́к, або во́зик — транспортний засіб, призначений для переміщення по твердій поверхні вантажів або пасажирів з використанням сили м'язів тварин або людини; жива істота, яка тягне візок, розташовується при переміщенні поза ним.
Візок складається з таких основних частин:
Рама — основа візка, до якої кріпляться осі (часто з допомогою ресор), кузов і елементи упряжі. Передня частина рами (зі стельвагою і передньою віссю) іноді називається «передком» (не плутати з іншим значенням цього слова, яке означає «сидіння для візника»).
Осі — служать для кріплення коліс. Передню вісь часто споряджають шворнем для полегшення поворотів, для цієї ж мети може використовуватися трапеція Аккермана з двома шворнями.
Колеса — складова ходової частини, на санях і волокушах замість них використовують полози.
Упряж — пристрій для запрягання коней до візка. Зазвичай складається з стельваги, прикріпленої до передньої частини візка, дишля (іноді голобель) і посторонків, а також хомута (або шорки), шлей і віжок. У волячому запрягу використовуються ярмо і війя.
Передо́к — місце для візника (кучера) попереду візка. Інші назви — пере́д, ко́зла, ко́зли.
Кузов, ящик, васаг — верхня частина візка, призначена для розміщення пасажирів чи вантажу.
https://drive.google.com/file/d/18ne2rdXI-zSlMWgWCQCNJZJxULZQp3mL/view?usp=sharing
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 13.06-17.06
Тема: Самокат.
1.Правила безпеки на самокаті.
2.Збираємо самокат.
Правила безпеки
Правила безпеки
Навіть найдосвідченіші спортсмени не застраховані від раптових падінь, що вже говорити про тих, хто тільки робить свої перші кроки у виконанні трюків. Саме тому необхідно приготувати захисний комплект, зазвичай використовується стандартна екіпірування ролерів.
Налокітники і наколінники — вони дозволяють захистити лікті і коліна від травмування. Оболонка повинна бути пластиковою, а внутрішня поверхня обшита м’якою тканиною. Налокітники і наколінники слід одягати тільки на одяг, інакше разі спорядження буде фіксуватися недостатньо надійно.
Рукавички без пальців або спеціальний захист для зап’ясть — це найважливіший атрибут захисту райдера. Справа в тому, що під час падіння будь-яка людина інстинктивно виставляє руки вперед, саме тому у трюкачів так поширені травми зап’ястя.
Ну і, звичайно, вам не обійтися без шолома, який служить для захисту голови. На превеликий жаль, багато спортсменів, особливо підліткового віку нехтують ним і абсолютно даремно. Тому постарайтеся обов’язково включити його в свою екіпіровку.
https://drive.google.com/file/d/1zMiG_OSEWne_MVx82GFv5a4KatfxqyuJ/view?usp=sharing
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 06.06-10.06
Тема: Самокат.
1.Техніка виконання трюків на самокаті.
2.Збираємо самокат.
Техніка виконання
Техніка виконання
Зупинимося докладніше на техніці виконання найпопулярніших вправ.
Manual
Manual
Цей трюк являє собою їзду на задньому колесі. В теорії це все досить легко, проте, насправді, вам буде потрібно якийсь час для того, щоб вивчити його. Справа в тому, що якщо натиснути занадто сильно — не виключений ризик того, що ви впадете на землю, а якщо натиснете надто слабо — переднє колесо просто не підніметься, і трюк не вийде. Дуже важливо знайти баланс.
Техніка виконання виглядає досить легко: в процесі їзди необхідно переступити двома ногами на задню частину деки. Коли ви встанете туди – сильним рухом необхідно відхилити корпус трохи назад і трохи подпружинить ногами. Кермо в цей момент повинен йти за руками назад. Під час першого тренування здається, що зробити це нереально, але повірте — трохи терпіння і ви опануєте трюком.
180 Hop
180 Hop
В даному випадку спортсмен виконує стрибок з паралельним розворотом самоката в протилежному напрямку. Виконання виглядає наступним чином: ви пересуваєтеся і обережно робите стрибок, в стрибку необхідно повернутися на 180 градусів, для цього слід повернути голову і плечі. В сутності ви повинні подивитися як би себе за плечі, в цьому випадку ноги і транспорт будуть крутитися слідом за корпусом тіла. При заземленні трохи розслабтеся і злегка підігніть коліна для пом’якшення приземлення.
One hander/no hander
One hander/no hander
Коли ви опануєте трюками на основі стрибків, можна спробувати навчитися керувати самокатом тільки однією рукою або зовсім без рук, особливо видовищно даний трюк виглядає в зв’язці з стрибками, особливо якщо вони виконуються в рампі. Зробити це нескладно: в процесі стрибка слід переміститися якомога ближче до керма, трохи зігнути коліна і в цей момент відпустити руки.
https://drive.google.com/file/d/1zMiG_OSEWne_MVx82GFv5a4KatfxqyuJ/view?usp=sharing
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 30.05-03.06
Тема: Самокат.
1.Трюки на самокаті.
2.Збираємо самокат.
Трюки бувають:
Легкі
Легкі
Hop — це один з основних елементів для початківців, так називається звичайний стрибок на самокаті на місці без будь-яких розворотів.
X-up — досить простий трюк, доступний новачкам. Його суть елементарна: ви стрибаєте, а під час польоту повертаєте кермо на 180 градусів.
Manual — їзда на задньому колесі.
Fakie — пересування спиною вперед.
180 та 360 градусів — більш складний трюк, але тим не менш доступний новачкам, в цій техніці в польоті спортсмен перевертається на 180 або 360 градусів.
Середні
Середні
Barspin — різкий поворот на 360 градусів.
TailWhip — поворот деки навколо рульової осі.
WallRide — катання по похилій поверхні.
Grab — захоплення деки рукою в процесі пересування.
Boneless — в польоті стрибка одна нога відводиться від деки, потім відштовхується від розташованої горизонтально поверхні і повертається назад.
Wallplant — той самий Boneless, але нога при цьому штовхається від вертикальної поверхні.
CanCan — выкидывание обох ніг убік і повернення назад під час польоту.
Найскладніші
Найскладніші
Wrap Around — прокрутка ноги навколо рульової установки на великій швидкості.
Tap — стрибок на опору з одночасним приземленням на заднє колесо.
One-Footer — зняття в стрибку однієї ноги з самоката і відведення її в сторону з подальшим поверненням в початкове положення.
No-Footer — в цьому випадку в стрибку знімають дві ноги з самоката відводять убік і ставлять назад.
Superman — у стрибку райдер приводить тіло в горизонтальне положення, ноги відкидає назад, при цьому руками опускає свій самокат вниз і трохи вперед.
Backflip і Frontflip — сальто, відповідно, назад і вперед.
Barhop – один з найбільш важких трюків, при якому обидві ноги витягуються вище керма вперед.
Bluenase — складний трюк для профі, коли райдер в стрибку повертає корпус навколо власної осі.
https://drive.google.com/file/d/1zMiG_OSEWne_MVx82GFv5a4KatfxqyuJ/view?usp=sharing
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 23.05-27.05
Тема: Самокат.
1.Історія та класифікація самокатів.
2.Збираємо самокат.
Історія створення[
Історія створення[
Точний час створення першого самоката не встановлено, але його зображення зустрічаються вже на стародавніх фресках. Перші відомості про виготовлення самоката, відносяться до 1761 року, самокат був виготовлений в Німеччині каретним майстром Міхаелем Касслером. У 1791 році, у Франції, граф де Сіврак виготовив самокат дуже схожий на самокат Міхаеля Касслера, який назвав — «Селяріфер». Важливим удосконаленням став винахід Карла фон Драйза, що ним став самокат з керованим переднім колесом. Принцип пересування залишився колишнім. Самокати з керованим колесом набули популярності у Франції та Англії. Англійські самокати, на відміну від німецьких, мали залізну раму.
Класифікація самокатів
Класифікація самокатів
Самокати класифікуються за їх ознаками:
За діаметром коліс: малі, великі;
За призначенням: гоночні, напівгоночні, трюкові, для дорослих;
За прохідністю: міські, шосейні, кросові, снігоходні;
За конструктивними особливостями: велопривідні і складні.
https://drive.google.com/file/d/1zMiG_OSEWne_MVx82GFv5a4KatfxqyuJ/view?usp=sharing
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 16.05-20.05
Тема: Автонавантажувач.
Технічні характеристики та виробники автонавантажувача.
Збираємо автонавантажувач.
Технічні характеристики
Технічні характеристики
Вантажопідйомність автонавантажувача становить 0,5—10 т,
висота піднімання 1,5—7 м,
швидкість руху 40 км/год.
Виробники
Виробники
В Україні їх виробляє Львівський завод автонавантажувачів. У СРСР вилочні навантажувачі випускали в основному на оборонних підприємствах. Найцікавіше, що кожне таке підприємство збирало навантажувачі для власних потреб. А розподілялася техніка державою за заявками підприємств відповідно до встановлених лімітів.
Ось список підприємств, які виробляли навантажувачі в СРСР:
Львівський завод автонавантажувачів;
Кутаїський електромеханічний завод;
Бельцький електротехнічний завод;
Калінінградський вагонобудівний завод;
Канашський завод електронавантажувачів.
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 09.05-13.05
Тема: Автонавантажувач.
1.Конструкції та застосування автонавантажувача.
2.Збираємо автонавантажувач.
Конструкції
Конструкції
Вузли автонавантажувача : залежно від роду вантажу автонавантажувач може мати вилоподібний або грейферний захват, кранову стрілу, ківш або інші пристрої.
Застосування
Застосування
Автонавантажувачі широко застосовуються для механізації різних трудомістких вантажних робіт.
Керівник: Литвин О.Г.
Дата : 02.05-08.05
Тема: Автонавантажувач.
Вивчаємо історію,класифікацію автонавантажувача.
Збираємо автонавантажувач.
Автонаванта́жувач (вилочний навантажувач) — самохідна підйомно-транспортна машина для вантаження сипких матеріалів у вагони, вантажні автомобілі тощо, а також для складання у штабелі висотою до 7 м різних вантажів. Попередники сучасних вилочних навантажувачів з'явилися наприкінці XIX — на початку XX ст. 1906 року Pennsylvania Railroad представила першу платформу з електроприводом для перевезення багажу, яка використовувалася на її станціях. Певний поштовх розвитку цієї галузі надала Перша світова війна, коли брак робочої сили призвів до того, що кілька європейських розробників почали вести розробки техніки для складських операцій.
Історія розвитку
Історія розвитку
Сучасний вилочний навантажувач з'явився у 1920-х роках силами кількох американських і європейських компаній, що виконували незалежні розробки. В 1906—1909 роках створили перший вантажний автомобіль з платформою, тоді чиновник з системи PA Railroad додав акумуляторну батарею до існуючих машин. У цей час система управління навантажувача розміщувалася в положенні, коли оператор знаходиться перед машиною. 1910 року створено перший повністю сталевий навантажувач (вперше використовувався на паперових фабриках).
У СРСР навантажувачі виробництва фірми Balkancar (Болгарія) з'явилися в 50-х роках, але вже скоро на радянський ринок прийшла Японія, зі своїми конкурентноспроможними цінами та високою надійністю. Широко використовувалися навантажувачі таких корпорацій як Komatsu, TCM, Nissan, Toyota.
Перша десятка виробників у 1997 році виглядала наступним чином: Toyota (Японія), Linde (Німеччина), Jungheinrich (Німеччина), NACCO Industries (США), Crown Equipment Co (Японія), Mitsubishi / Caterpillar (Японія), Komatsu (Японія), TCM (Японія), Nissan.
Класифікація
Класифікація
У даний час розроблено і використовується величезна кількість різних моделей і модифікацій навантажувачів. При цьому не існує єдиної загальноприйнятої класифікації навантажувачів. Найсистематизованішою є класифікація ITA, згідно з якою:
Клас I — Електричні навантажувачі.
Клас II — Техніка для роботи у вузьких проходах. Сюди відносяться більш спеціалізовані навантажувачі, такі як ричтраки, бічні вантажники тощо: Клас III — Штабелери та електричні візки.
Клас IV — Навантажувачі з двигуном внутрішнього згоряння із суцільнолитими шинами.
Клас V — Навантажувачі з двигуном внутрішнього згоряння з пневматичними шинами.
Клас VI — Транспортери.
Клас VII — «Позашляхові» навантажувачі всіх типів (тобто призначені для роботи в складних дорожніх умовах і на важких покриттях).
Ця класифікація не відображає деяких специфічних характеристик, тому на сьогоднішній день далеко не всі виробники слідують їй в публічних пропозиціях. Крім того, для деяких класів і різновидів навантажувачів в українській мові часто використовують окремі найменування, такі як: штабелер, гідравлічний візок, ричтрак (англ. reach truck).
Page updated
Google Sites
Report abuse