- ...А чим ти готова пожертвувати заради своєї любові? – лукаво вищирилась Парася. Хлопчик на її руках раптом завертівся, намагаючись вирватись. – Тільки моїм життям? Чи і Микиткою ти теж могла б пожертвувати? – Братик гірко заплакав, опираючись рученятами від задушливих обіймів нічниці.

 - Відпусти його – і тільки тоді я справді, щиро зможу з тобою обговорити.

 - А я думаю інакше! Хіба ти щиро говорила б, якби я не загрожувала твоєму братику? Послухай… ти віддаси братика, і, можливо, навіть отримаєш, що хотіла, - на очах у здивованої Орисі благенька сукня Парасі не втрималась на плечах, впавши до ніг. Натомість дівчина ще більше спохмурніла, затаївши сором, та гнівно закричала:

 - Відпусти, чортице, мого братика!! Що б це не була за мара… відображення, бісів морок чи будь-що, я вб’ю тебе, чуєш? Якщо ти тільки подумаєш навіть йому зашкодити!

 - Ти – проста смертна дівчина, що сміє щось вказувати потойбічним силам?! – від шиплячого голосу Орися раптово не втрималась та впала на сідниці. Голос і шипів, і водночас гримів десь над головою, збурюючи підсвідомим жахом єство. - Та без мене лежала б ти закривавлена і зґвалтована у склепі! Погоджуйся на мої умови… і я стану твоїм темним ангелом, охоронцем твоєї долі та сну.

Гола постать, все ще тримаючи заплаканого хлопчика, пройшла декілька кроків у напрямку Орисі.

 - То як? – всміхнулась нічниця, знизавши плечима. – Все ще хочеш вбити? Тепер – вирішуй. Дослухатимешся до голосів чи ні, але від тебе тепер усе залежить. Власна доля. Життя брата. І те, чим закінчиться ця історія.