Для батьків

Як мотивувати дитину до навчання? Поради для батьків і вчителів

Не хочу вчитись, а хочу...

«Треба вчитися!», «Навчання — світло»... Скільки таких «мотиваційних» фраз говорять вчителі і батьки дітям, аби заохотити їх до навчання! Але це не спрацьовує, бо питання набагато глибше. Треба вчитися? А кому треба — мамі і вчительці? Всім нам відомі ситуації, коли будь-які наші спроби мотивувати власну дитину чи учня не спрацьовували. Міцний горішок, чи не так?

Чого тільки не вигадують дорослі: вчителі стимулюють батогом і пряником оцінок, батьки — приємними бонусами-обіцянками і навіть грішми (за кожну хорошу оцінку — «премія»). Та це теж не завжди дає результат. Як же правильно стимулювати до навчання? Ось кілька порад для батьків і вчителів та важливий лікбез.

Мотивація буває різна

Внутрішня мотивація — це прагнення виконувати певну діяльність задля задоволення від процесу. Зовнішня мотивація — це стимули, без яких внутрішня може швидко скінчитися. Такою мотивацією може бути нагорода, похвала тощо.

Також вирізняють позитивну мотивацію (до чогось) і негативну (від чогось). Від чогось — це уникнення покарання або неприємності, а до чогось — це прагнення отримати нагороду, похвалу. Ці два види врівноважують один одного.

Перспективнішим і тривалішим є стимулювання позитивної мотивації: прагнення до мети, досягнень, успіхів тощо. Науково доведено, що доцільно прагнути побудови саме внутрішньої мотивації на основі особистого задоволення й інтересу. Однак слід зазначити, що навіть коли ми хочемо розпалити такий «внутрішній вогонь», все одно маємо вирішити, якими зовнішніми ситуаціями, стимулами та діями хочемо й можемо для цього скористатися.

Слід пам’ятати: мотивація — це не лише переконання, що участь у чомусь має сенс. Але й емоції: мені це подобається, я хочу це зробити, і я вмію це робити. Важливо, щоб емоції були позитивні: радість, упевненість, задоволення, цікавість. Нагороди ж, покарання, а також конкуренція дають нетривалі результати.

Нагорода має значення

Нагороджувати чи ні? — питають батьки і вчителі. Звичайно, так. Дуже добре працює неочікувана нагорода. Можна нагороджувати не лише за найкращі оцінки, а й за досягнення найбільшого прогресу без прив’язки до будь-яких оцінок. Також важливо знати, як хвалити, а саме: не за те, в чому дитина талановита, а за результат і зусилля, наприклад: «Приємно зайти у прибрану кімнату»; «Ти допомогла мені розкласти аркуші»; «Сьогодні твій малюнок вийшов краще, ніж учора».

Чи нагороджувати за добрі оцінки грішми? Деякі батьки «платять» своїм дітям за хороші оцінки, виконання домашніх обов'язків, добру поведінку. Кожна сім’я, безумовно, має право встановлювати свої правила щодо нагород і покарань. Однак, якщо звернутися до досліджень, то висновки такі: нагорода грішми (як і оцінками) працює недовго, адже грошей завжди буде мало. Не треба плутати з мотивацією грішми й оцінками в контексті того, що «я їх вартий», чи коли ми чітко знаємо початок і кінець якоїсь справи та задля чого її робимо. Тобто гроші можуть бути нагородою. Треба лише розуміти, навіщо це: справді для нагороди (пам'ятаючи про нетривалість) чи для того, аби дитина зробила те, чого хочеться вам?

Cтосунки між дорослим і дитиною впливають на вмотивованість

Відповідно до досліджень, 99% успіху у навчанні та повсякденній діяльності залежать від стосунків між учителем і учнем, батьками та дітьми, які передбачають орієнтований на дитину підхід. Насамперед ці стосунки ґрунтуються на тому, що вчителі та батьки цікавляться життям і особистістю дитини. Як цього досягти? Запитувати! Про книжки, фільми, подорожі, заходи — про все. Я прошу похвалитися тим, що в дитини виходить добре, чим вона пишається. Дітям дуже важливо говорити про свої досягнення. Цю інформацію можна використовувати, складаючи завдання для роботи, адже тоді вони стають для дітей особисто значущими і сприяють появі внутрішньої мотивації до виконання.

Три чинники мотивації, які варто враховувати

Доктор Беата Мастер у свої книжці «Персоналізоване навчання» виокремлює три чинники мотивації.

Перший чинник — це автономія дитини. Вона надається через право вибору, можливість ухвалювати рішення. Тут ідеться не про рішення, яких діти просто не можуть ухвалити, наприклад щодо наповнення навчальної програми, а про автономію в реалізації поставлених завдань. Наприклад, у виборі завдань чи послідовності їх виконання, виборі способу презентації знань.

Другий чинник — компетенції. Найбільша мотивація з’являється в нас тоді, коли ми любимо виконувати якусь дію і відчуваємо, що нам вдається робити це якісно. Зазвичай це добре відомі нам дії, пов’язані з нашими природними здібностями, що автоматично зацікавлює, а також дає відчуття задоволення під час виконання завдання.

Мотивація зникає завжди, коли ми мусимо робити щось, чого не любимо і що погано виходить. Найчастіше це зовсім нові для нас дії або ті, котрі не відповідають нашим природним здібностям. Тобто це дії, що перебувають за межами так званої «зони комфорту».

Часто ми впевнені, що діти лінуються, не виконуючи певних дій, та насправді вони демотивовані. Причиною цього можуть бути: відсутність попередніх знань і вмінь, упевненість, що «нічого не вийде», складність завдання, нерозуміння, з чого починати. Допоможуть поради, інструкції, визначення слабких місць і допомога в їх усуненні. Наприклад, інструкцію можна подати у вигляді чіткого переліку послідовності дій дитини: спочатку візьми зошит у клітинку, візьми лінійку, візьми олівець і так далі. Діти часто втрачають мотивацію, бо не розуміють, що від них вимагають, помиляються, розгублюються і, як наслідок, відмовляються щось далі робити. Тоді в зоні розвитку вони, з допомогою дорослого, отримують можливості для набуття нових знань та умінь.

Третій чинник — це сенс, або відповідь на запитання «Навіщо мені це вчити чи робити?». Тобто шукаємо сенс навчання чи діяльності, але — наголошую — особистий для учнів, а не вкладаємо в них свій.

Прикладом може слугувати історія одного учня, який готувався до ЗНО з непотрібного (на його думку), але все ж обов’язкового предмета. Відповідь на запитання «Навіщо?» проста: для вступу в університет. Однак примусити себе вивчити предмет дитина не могла. У докладнішому спілкуванні з хлопцем учителька виявила, що для нього сенс навчання полягає в досягненні успіхів у різних сферах. Тоді вона звернула увагу учня на те, що вивчення цього предмета може допомогти йому краще пізнати свій стиль навчання, навчитися виявляти наполегливість, розставляти пріоритети — тобто того, що надалі знадобиться в різних життєвих ситуаціях. Підготовка до ЗНО слугуватиме таким собі тренажером для складніших викликів у майбутньому. Саме це й стало для учня мотивацією.

Про мотивацію та критику

Часто діти втрачають мотивацію щось робити після того, як почують критику з боку дорослого — вчителів чи батьків. Цього можна уникнути, зберегти мотивацію, використовуючи правильні моделі подачі критики.

Коли слід поспілкуватися з дитиною щодо неприйнятної поведінки, варто керуватися такими правилами:

✔ Запросіть учня на розмову приватно, не через іншого учня чи вчителя (якщо ви вчитель).

✔ Розпочніть розмову з нейтральної теми. Наприклад, з погоди.

✔ Скажіть дитині щось хороше про неї. Якщо взагалі ні за що похвалити, згадайте минулі успіхи.

✔ Вислухайте дитину, почуйте її пояснення з приводу ситуації чи поведінки.

✔ Ставте відкриті запитання, які потребують розлогої відповіді. Для цього раджу дотримуватися в розмові діалогічності, коли репліка дорослого закінчується запитаннями: «Що ти про це думаєш?», «Як ти це зробиш?» Починайте із запитань: «Що?» «Як?» «Де?» «Коли?». Уникайте запитання «Чому?», адже воно викликає відчуття провини або активує механізм захисту. Завдання дорослого — спрямувати дитину на зміну поведінки.

✔ Подайте проблему, яку ви обговорюєте з дитиною, як щось, над вирішенням чого ви працюватимете спільно. Дітям потрібна наша допомога і підтримка.

Проте найголовніше в розмові — це наші стосунки з дитиною, особливо коли ми критикуємо. Тут важливо навчитися з повагою ставитися до особистості дитини, навіть якщо ми не сприймаємо її поведінку. Варто розрізняти конструктивну і деструктивну критику. Конструктивна критика дозволяє дитині виправити помилки. Людина, котра критикує, пояснює або пропонує, як працювати над поліпшенням критикованого.

Прикладом конструктивної критики можуть слугувати такі висловлювання:

✔ позитив: добре, що ти зробив домашню роботу;

✔ факт: у роботі є такі помилки. Якщо ти повториш це правило, помилок буде значно менше, я в цьому впевнена;

✔ позитивне підкріплення: ти рухаєшся у правильному напрямку, ще трохи зусиль — і все вийде.

Деструктивна критика зазвичай фокусується на емоційній оцінці не тільки вчинків людини, а й її як особистості. Зазвичай вона формулюється у вигляді негативу: «Ти постійно запізнюєшся», «Ти такий неуважний», «У тебе знову купа помилок».

Критикуючи, варто керуватися такими принципами:

1. Не порівнюйте того, кого критикуєте, з іншими.

2. Подавайте критику обмежено: розглядайте одну або, максимум, дві проблеми. Решту відкладіть для іншої розмови.

3. Уникайте саркастичних висловлювань.

4. Не використовуйте узагальнень, — конкретну, фактичну критику легше сприймати.

5. Не формулюйте за дитину мотиви її поведінки. Наприклад: «Ти спеціально це робиш».

6. Використовуйте нейтрально та позитивно сформульовані речення, уникайте негативних висловлювань.

Наприклад: «Так, тут помилка, давай подумаємо, як це можна виправити. Як, наприклад, щодо…». У такому разі ви можете запропонувати стратегію виправлення. Або ж запитайте дитину: «Які в тебе є пропозиції?».

Як дітям скоротити час, проведений за гаджетами – поради від педагогів та дитячих психолог

У межах «Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки» за ініціативою першої леді України Олени Зеленської педагоги та дитячі психологи телеграм-каналу «Підтримай дитину» продовжують надавати прості рекомендації.

Нині для кожного з нас цифрові гаджети – невід'ємна частина життя. Діти беруть приклад з дорослих, а також використовують девайси під час навчання. Задля того, щоб скоротити час перебування дитини за гаджетами, пропонуємо скористатися такими рекомендаціями:

• Установіть для дітей чіткі правила щодо тривалості часу, проведеного у смартфоні чи планшеті.

• Контролюйте додержання ліміту користування гаджетом.

• Влаштовуйте для дітей дні без перегляду телебачення та Інтернету.

• Під час гри з дитиною або вживання їжі не вмикайте телевізор як фон.

• Дітям до 10 років потрібно на 1 годину відкладати телефон чи планшет після 40 хвилин користування. Дотримуйтеся встановленого ліміту часу щодо перерв під час роботи у гаджетах.

• Спілкуйтеся з дітьми під час гри у планшеті: ставте питання щодо подій.

• Намагайтеся перетворити гру у девайсі на цікаве дійство, яке розвиватиме ваших дітей інтелектуально.

Самі не сидіть безперервно в телефоні – будьте гідним зразком для дітей.

Що хвилює батьків у новому навчальному році?

Цього року українські діти дізналися, як це — навчатися під час війни. За даними МОН станом на середину листопада, 7 764 школи працюють у традиційному та змішаному форматах, а 5 160 — у дистанційному. У межах національної кампанії «Спільно до навчання» ГС «Освіторія» провела опитування серед батьків щодо того, як минає навчальний рік у їхній родині. Отримали 581 відповідь, з них 12% від батьків, які нині перебувають за кордоном. Це дозволило нам дізнатися більше про адаптацію до нових форм навчання, комунікацію з педагогами та хвилювання батьків українських школярів. Публікуємо головні висновки опитування.

Серед опитаних батьків майже половина обрали для своєї дитини навчання онлайн — 48%.

Трішки менше респондентів віддали перевагу очній формі — 38%.

Як зазначили батьки, вибір не завжди базувався на особистому бажанні. Деякі діти змушені навчатись дистанційно, бо переїхали в інший регіон чи за кордон. Також не всі українські школи мають укриття, тому не можуть забезпечити очне навчання.

Більшість батьків вказали, що їм разом із дітьми вдалося адаптуватися до обраної форми навчання — 79,3%. Але є ті, у кого виникають труднощі — 4,1%. Більшість із них — діти, які навчаються онлайн.

Батьки розповідають про проблеми із самостійністю та самоорганізованістю під час навчання онлайн. Деяким дітям потрібен контроль з боку батьків під час онлайн-уроків та виконання домашнього завдання. А батьки, своєю чергою, не завжди можуть виділити на це час, оскільки працюють повний день. Тим паче під час війни відповідальність за дітей часто повністю падає на мам, оскільки багато тат зараз є мобілізованими.

У деяких родинах є технічні проблеми, що ускладнюють адаптацію до онлайн-навчання. Наприклад, недостатня кількість ґаджетів на сім’ю, де кілька дітей шкільного віку. Або один із батьків — учитель, який також проводить уроки онлайн.

Інша сторона технічних труднощів — налаштування платформи, на якій проводяться дистанційні уроки. Дитині часто складно розібратися з платформою самостійно, а батьки також не мають необхідних навичок.

Деякі платформи вже відомі користувачам, наприклад Всеукраїнська школа онлайн, яку відвідали вже понад 2 млн користувачів. Платформу опанували як учні, так і вчителі. А якщо додаються нові учасники освітнього процесу, вони можуть ознайомитися з детальною інструкцією.

Родинам, які перебувають за кордоном, складно поєднувати місцеву та українську навчальні програми. Наприклад, шкільний розклад у Великій Британії та Швеції досить насичений. І дітям важко паралельно ще вивчати предмети в українській школі.

Про те, як українські школи комбінують різні форми навчання та долають труднощі в умовах війни, можна почитати тут.

Комунікація батьки-вчителі

В умовах навчання під час війни у батьків виникає безліч запитань до вчителів та шкільної адміністрації. Щодо правил безпеки у школі, психоемоційного стану дитини на уроках, особливостей проведення шкільних занять. Комунікація між батьками та педагогами важлива не лише в контексті навчального процесу, а й для своєчасної підтримки дитини у її психологічних проблемах.

Серед опитаних респондентів 84% задоволені, як складається їхня комунікація зі шкільною адміністрацією та вчителями. Решта 16% хотіли б покращити рівень взаємодії з педагогами. Серед проблем батьки згадують недостатнє приділення уваги учням, які навчаються онлайн чи за сімейною формою. Батьки хочуть більше живого спілкування з класними керівниками та вчителями-предметниками, для того, щоб краще розуміти рівень знань своєї дитини та підтримувати її у навчанні.

Що турбує батьків найбільше?

1️⃣ Безпека

Питання безпеки стосується не лише безпосередніх дій під час повітряної тривоги. Це також і про мінну безпеку та інформаційну гігієну під час війни.

49% батьків зазначили, що першочергово переймаються безпекою дітей під час навчального процесу. При цьому 74,8% — отримали всю необхідну інформацію про план евакуації під час повітряних тривог та укриття у школі.

2️⃣ Рівень та якість знань

Через безпекову ситуацію класам не завжди вдається слідувати навчальній програмі. Адже педагогам і батькам перш за все потрібно подбати про те, щоб дитина перебувала в укритті під час повітряної тривоги та добре почувалася фізично та ментально. Через це деякі діти можуть відставати у навчанні.

Знання дитини найбільше турбують 23% серед опитаних батьків. Батьки зазначають, що діти можуть потребувати допомоги з навчанням. Але дорослим не завжди вдається її надати через зайнятість роботою. Також батьки очікують більшої допомоги дитині від учителів із засвоєнням матеріалу.

Дізнатися більше про те, як допомогти дитині ефективніше навчатися дистанційно можна тут.

3️⃣ Психоемоційний стан

Ментальний стан дитини хвилює 26% респондентів. 57% опитаних батьків зазначають, що вони спостерігали зміни у психоемоційному стані їхньої дитини, але наразі він стабілізувався. 25% батьків помітили погіршення ментального стану свого сина чи доньки.

Деякі батьки зазначають, що психоемоційний стан дитини залежить від обставин. Наприклад, він погіршується через обстріли чи звуки сирени. Також діти, які були змушені переїхати, сумують за домом та близькими. І це також впливає на їхній стан.

Психологічна підтримка учнів зараз є важливою частиною шкільного життя. Адже при поганому ментальному стані дитина не може належним чином навчатися та взаємодіяти з однолітками. Дитячі психологи підготували безліч матеріалів: практики, ігри та вправи для вчителів, щоб ті могли надати належну психологічну підтримку своїм учням.

Серед опитаних батьків 62% задоволені рівнем психосоціальної підтримки дитини у школі. 26% батьків вважають, що рівень підтримки недостатній. І 12% вважають, що дитина взагалі не отримує психосоціальну підтримку у школі.

Останнім часом збільшилася кількість випадків небезпечної поведінки дітей, що загрожує їхньому життю та здоров’ю. Зокрема, йдеться про вплив соціальних мереж в інтернеті. Для підвищення обізнаності вчителів, керівників закладів освіти, батьків та їхніх дітей МОН розробило рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітей та інформування батьків.

Цифрове середовище, зокрема інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але й способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводять дедалі більше часу в інтернеті.

Право дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Окрім того, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо ризиків у цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право здобувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, суспільства загалом. Залучення батьків до освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини.

Невід’ємною складовою цього процесу є організація профілактичних заходів. Найбільшої уваги щодо профілактики потребують підлітки (12-17 років), оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками.

Під час організації таких заходів варто орієнтуватися на формування навичок безпечної поведінки в цифровому середовищі та здобуття знань щодо:

прав людей (зокрема, права в цифровому середовищі);
електронної участі (в ухваленні рішень);
збереження здоров’я під час роботи з цифровими пристроями;
механізмів захисту прав, що порушуються в інтернеті, а також способів отримати допомогу.

Попередження потрапляння дітей в небезпечні ситуації та вчасне виявлення таких випадків сприяє позитивному спілкуванню між родиною та закладом освіти.

Батькам під час комунікації з дитиною варто, зокрема:

говорити з дитиною про безпеку в інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати;
будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною;
формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища та підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальною за це;
заохочувати користуватися ґаджетами в зонах видимості дорослих;
встановлювати часові межі користування ґаджетами та контролювати додатки, ігри, вебсайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини;
бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства, експлуатації, вербування або маніпуляцій у цифровому просторі, варто одразу звертатися до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України (цілодобово).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитини (пн – пт, з 12:00 до 16:00):

- 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних),

- 116 111 (безкоштовно з мобільних);

онлайн-консультація для підлітків у Teenergizer;
чатбот у Telegram і Viber допоможе дізнатися, куди звертатися по допомогу.

Нагадаємо, додаткову інформацію щодо безпеки дітей в інтернеті можна знайти на сайті МОН.

Відеоекскурсія. Музей А.С. Макаренка, м.Білопілля

Лист щодо необхідності додаткові профілактичні заходи.pdf

Соцмережі та їх вплив на підлітків.

Останнім часом у соціальних мережах почастішали випадки закликів до небезпечних ігор для дітей.

Багато підлітків вже постраждали від суворих умов гри, челенджів та відео, які вони переглядають.

І якщо з Фейсбуком і Інстаграмом все відносно зрозуміло, то ТікТок — новий звір в цьому лісі, і багато дорослих побоюються підпускати до нього дитину, вважаючи, що там нічого немає, крім безглуздих приколів і кривлянь. І вони частково мають рацію, тому що тут переважає відео пересічного змісту — прості танці, челленджі і пародії.

Згідно зі статистикою Oberlo, аудиторія у TikTok досить вузька: від 16 до 24 років, що пояснюється кліповим форматом і контентом, який швидко змінюється: у сучасного покоління в порівнянні з попереднім знижений час концентрації уваги.

ТікТок — це додаток для перегляду, створення і публікації коротких відео: максимальна тривалість ролика — хвилина, але більшість вкладається в 15 секунд. Це — комедійні скетчі, танці, реакції на тренди та ін. Додаток вабить дітей і підлітків не тільки простим і «вірусним» контентом, але і можливістю заробити.

Відео часто бувають досить смішними, також для залучення аудиторії використовуються популярні музичні треки. Вдалі ролики розлітаються по всій соцмережі, а їх автори стають по-справжньому відомими, адже кількість користувачів додатка стрімко зростає. У нашій країні сьогодні вже складно знайти школяра, у якого він не встановлений на телефон, та й в усьому світі ТікТок зараз популярніший за інші соцмережі.

Діти діляться один з одним популярними відео, обговорюють їх на перервах. ТікТок став їх середовищем проживання і зайняв дуже міцну позицію в підлітковій культурі, тому заборона на нього може негативно відбитися на відносинах дитини з однокласниками. Він може стати білою вороною.

У будь-яких соціальних мережах існує небажаний контент: починаючи від дурних відео і нецензурної лексики та закінчуючи сценами еротичного характеру і жорстокості.

Зараз поняття «соціальні мережі» і «залежність» практично стали синонімами, і TikTok в питаннях звикання обігнав усіх. На відміну від схожих сайтів, пости в TikTok не обмежуються підписками користувачів, і тому ніколи не закінчуються. Стрічка, по суті, нескінченна, і підлітки «залипають» тут надовго!

Додаток підбирає рекомендовані відео для кожної людини за допомогою спеціальних алгоритмів. Вони засновані на індивідуальних перевагах користувача. Тобто, якщо дитина дивиться уроки з вокалу, то в рекомендаціях будуть з’являтися подібні відео. Але якщо він випадково відкриє ролик, який містить сцени жорстокості, то в його стрічці подібних відео стане більше.

Навіть якщо дитина уникає подібного контенту, залишається загроза з боку третіх осіб. Люди можуть скористатися інформацією, яку публікує дитина, в своїх цілях. Поцікавтеся у дитини, що їй подобається в ТікТоку, нехай покаже і розповість про улюблених блогерів. Це допоможе вам зблизитися та краще зрозуміти її.

«На жаль ми, не можемо заборонити дітям доступ до соцмереж, які часто навчають їх жити і формують їхню поведінку. Саме батьки мають формувати навички, мають формувати поведінку дітей, мають привчати до дисципліни», — каже уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.

Для того, щоб уникнути фатальних наслідків, звертаємося до батьків з проханням приділяти більше уваги своїм дітям. Спілкуйтеся з ними по-дружньому, будуйте довірливі стосунки, спонукайте дитину розповідати вам про її друзів та шкільне життя, ставтеся до неї з розумінням.

Наказ МОЗ України від 25.09.2020 № 2205 "Про затвердження Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти"

27591-dn_2205_25_09_2020.pdf

27593-dn_2205_25_09_2020_dod_1.pdf

27592-dn_2205_25_09_2020_dod_2.pdf

УВАГА! ОПИТУВАННЯ!!! (перейти за посиланням внизу)

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 09.07.2019 № 945 «Деякі питання проведення в 2021 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти», обов’язковими для складання предметами зовнішнього незалежного оцінювання у 2021 році є українська мова або українська мова і література. Перелік конкурсних предметів для вступу до закладів вищої освіти, у тому числі української мови або української мови і літератури, визначено наказом Міністерства освіти і науки України від 15.10.2020 № 1274 «Про затвердження Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2021 році».

З метою вивчення ставлення громадськості (педагогічних працівників, батьків здобувачів освіти) щодо обов’язкового складання учасниками української літератури комунальним закладом Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти в період з 17.11.2020 до 29.11.2020 проводиться онлайн-опитування.

В опитуванні беруть участь педагогічні та науково-педагогічні працівники з усіх навчальних дисциплін та батьки учнів/студентів, які у 2021 році завершують здобуття повної загальної середньої освіти. Опитування респондентів здійснюється методом online шляхом заповнення Google-форми за такими посиланнями:

для батьків: https://forms.office.com/Pages/ResponsePage.aspx?id=rNNg1qckn0-V2k1VR6N2HKui6FBmW5NNtwKQjkuS_wNUMDdHN0MyOUdOSjFEMlRKV0cwN0o1RTVLRi4u

Поради для батьків:

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»

Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

• чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.

Якою ви повинні відпускати дитину до школи

— Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.

— Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.

Що повинно бути у портфелі:

— Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.

— У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.

— Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.

— Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.

— Олівці, ручки покладіть у пенал.

— Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.

Пам'ятка для батьків «Виконуємо домашнє завдання»

1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.

2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.

3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.

4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.

5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.

6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.

7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.

8. Виконує роботу.

9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.

10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.

11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.

Page updated

Google Sites

Report abuse