Краєзнавство в шкільній бібліотеці: нові традиції та цінності
Нашого цвіту по усьому світу
Аріядна Арсенівна Стебельська (Дівоче прізвище — Шумовська, псевдоніми — Аріядна Шум, А. С., А. Ш.; нар. 23 серпня 1919, Гнівань, УНР — 6 червня 2002, Торонто, Канада) — українська поетеса, прозаїк, науковець, літературний критик, мистецтвознавець, журналіст, маляр, скульптор. Член Асоціації діячів української культури (АДУК). Член НТШ, Української Спілки Образотворчих Мистців, голова Торонтського відділу Асоціації діячів української культури.
Аріядна Стебельська
Народилася 23 серпня 1919 року у селі Гнівань Вінницької обл.
Аріядна походить із відомого роду Шумовських з Волині. Це була непересічна українська родина, де панували національні традиції, патріотизм, меценатство, віра у самобутність свого народу та своєї держави. Мати – Галина Шумовська була вчителькою. Її батько — Арсен Шумовський — був інженером за фахом, будував локомотиви на залізниці. Але коли почалася Українська революція, став активним її учасником. Як розповів заступник директора Центру історії Вінниці Сергій Гула, саме Арсен Шумовський у 1917 році взяв участь в українізації 10-го армійського корпусу царської армії. Він служив у Генеральному секретаріаті військових справ УНР у Києві, у ранзі поручника, а потім був урядовцем при Головному комісаріаті уряду УНР у Житомирі. Власне, щоб уникнути репресій у 1922 році родина змушена була емігрувати до Кракова.
Арсен Шумовський - батько Аріадни
«Батько мій був мрійник, музика та філософ, а мама — маляр. Бабуся була піаністкою, людиною з ХІХ століття, родом із Ляховець, її називали Ляховецька — матушка. Дідуня — священик. Тато з мамою створили нам, дітям, Україну в хаті, хоч ми жили в корінній Польщі. Мама вчила нас читати, писати, знайомила нас від малку з найкращими творами української літератури. Тато сідав за фортепіано, грав нам і співав з нами українських пісень. Це родинне тепло, яке я мала дитиною у своїх батьків, дало нам силу вижити в дуже тяжкі часи війни та повоєнні злидні», — так коротко охарактеризувала у спогадах свою родину Аріядна.
У Кракові вона закінчила гімназію, вчилася в Ягеллонському університеті, там же зустріла свого чоловіка — Богдана Стебельського — також мрійника, який боровся за вільну Україну, був провідником ОУН. 1939 році вони одружилися. У своїх спогадах мисткиня згадує, що ще в 19 років «вкусила горя»: Богдана як активного студента Академії мистецтв у Кракові арештували поляки, а потім, у 1941 році, — гестапо. «Тоді я пізнала, що це є — тремтіти за життя чоловіка», — писала вона, згадуючи про чоловіка і його брата — Степана Стебельського, який потім став сотником УПА на псевдо «Хрін». І, як відзначив під час заходу керівник Центрального територіального відділу Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Богдан ГАЛАЙКО, саме спогади Степана Стебельського, які побачили світ завдяки Аріядні Шум, дозволяють нам сьогодні проливати світло на ті неоднозначні часи.
Богдан Стебельський - чоловік Аріадни
Після того, як Богдана звільнили, подружжя почало вчителювати в Самборі та Ярові. На той час у них вже було двоє дітей – Ігор та Марія.
В 1944 році вони потрапили в Австрію, а після війни опинилися в таборах для українських вигнанців і вже у 1949 емігрували в Канаду. В Європі залишатися було небезпечно, але й за океаном на них чекав не рай. Про перші емігрантські роки в Канаді Аріядна згадувала так:
«Мій чоловік фарбував вікна сусідові, а щоб заробити на молоко, то копав сусідові рови, хоч на той час він уже робив докторат з мистецтва. Я з ним ходила на сезонні роботи, а пізніше дістала місце — мити підлогу в шпиталі. Шпиталь був у місті, і до нього йти пішки було дві-три години...»
Згодом Б. Стебельський дістав посаду редактора місячного додатку «Література і Мистецтво» в газеті «Гомін України», яка виходила в Торонто. Родина перебралася у це місто і залишилась там назавжди. У Канаді в подружжя народилося ще двоє діток – Раїна та Олег. У великої сім'ї в Торонто розпочався новий період їхього життя.
Аріядна Стебельська була різнобічно розвиненою особистістю. Захоплювалася музикою, образотворчим мистецтвом, поезією, літературознавством, театром, мовами та педагогікою. Поряд із важкою працею Аріядна Шум знаходила час і сили на творчість та науку. Перелік закладів, де вона навчалася, насправді дивовижний: Ягеллонський університет у Польщі, Оттавський університет (магістеріум зі славістики) (1969), бакалаврат університету в Торонто (1975), Український вільний університет у Мюнхені (докторантура на тему творчості Шевченка), університет в Урбіно (спеціальність — італійська мова). За своє життя вона видала понад 400 наукових статей, публікацій та художніх творів. Особливо зацікавлено вона вивчала творчість Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Теліги, Юрія Клена, Василя Стуса. Викладала історію й теорію образотворчого мистецтва, художнє читання, сценічну гру, українську мову та літературу, французьку та німецьку мови.
Унікальну сторінку творчого життя А. Стебельської складають її мистецтвознавчі публікації – про народну скульптуру, сучасне образотворче мистецтво, театр.
Аріадна Стебельська, володіючи й журналістським хистом, працювала у редакції суспільно-політичного часопису «Гомін України». Діяльність у цьому тижневику мисткиня провадила разом зі своїм чоловіком, також живописцем, Богданом Стебельським.
Б. Стебельський дуже вплинув на становлення Аріадни Арсенівни, яка продовжила роботу чоловіка після його смерті, редагувала і підготувала до друку тридцятий том «Літопису УПА», частково присвячений братові Богдана Степанові Стебельському – командирові відтинку УПА.
За багато років після еміграції до Канади, Аріадні Стебельській надійшов лист з її рідної Вінниччини від літературознавця Анатолія Подолинного. «…Я собі ніяк не уявляла, що на Вінниччині, на якій я побачила світ, xтось знає про моє існування. Як же ви довідалися про мою таку далеку істоту і про мою працю?..» – ця скромна й така зворушлива відповідь надійшла йому з Канади.
Не кожна біографічна довідка містить згадку про те, що Аріадна Шум листувалася з ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим, який писав їй листи віршами. Про це сама А. Стебельська розповіла історикині, дослідниці творчості Олени Теліги Надії Миронець під час особистої зустрічі у Торонто в серпні 1999 року. Цей факт наближає нас до розуміння й особистості Донцова, якого здебільшого сприймаємо суто як публіциста…
Надія Іванівна згадує: «Під час мого приїзду в Торонто в 1999 р., після виходу першого видання книги «Олена Теліга. О краю мій…», я всіх, кого могла, запитувала, чи писав вірші Донцов. Мені порадили звернутися до Стебельської, але сказали, що вона тяжко хвора. Попри це вона погодилася на зустріч і прийняла мене дуже люб’язно. Мені було незручно втомлювати її своїми запитаннями, хоч вона мене сама чимало розпитувала про мою роботу над книгою… Я бачила, що вона втомлена, і старалася не затримуватися …Через два роки вона померла».
Прикро, що талановиті люди, для яких слава ніколи не була першочерговою у їхній діяльності, …які за будь-яких життєвих обставин намагалися працювати задля майбутнього свого народу, …просто торували свій шлях, не боячись будь-якої миті здійснити самопожертву, часто не отримують належного визнання серед своїх земляків. Це вкотре нагадує нам, що повертатися до рідної історії, знати її якомога вичерпніше – це не що інше, як великий обов’язок…
Померла Аріядна Стебельська 6 червня 2002 року в Торонто.
