Частина 1. Науково-практичні підходи до проблем медіакультури в бібліотечному середовищі
Частина 1. Науково-практичні підходи до проблем медіакультури в бібліотечному середовищі
Згідно матеріалів Міжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація» яка відбулася в Києві 6-8 жовтня 2015 р. , а саме доповіді Каліберди Надії Юріївни, зав. відділом Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, основними орієнтирами для ефективного розвитку провідних бібліотек світу в умовах трансформації їх функцій виступають рекомендаційні документи ІФЛА та ЮНЕСКО, в яких обґрунтовані принципи діяльності сучасного міжнародного бібліотечного співтовариства.
Серед пріоритетних стратегій розвитку та основних орієнтирів у практичній бібліотечній реалізації, які позначені в документах, а саме: "Декларації про бібліотеки, інформаційні служби та інтелектуальну свободу" (прийнята в Глазго, 2002), "Маніфесті ІФЛА про Інтернет" (прийнятий сесією ради ІФЛА 23 серпня 2002), "Рекомендаціях ІФЛА / ЮНЕСКО до Інтернет маніфесту" (2006 р), "Олександрійському Маніфесті про бібліотеки" (2005), "Олександрійській декларації про інформаційну грамотність і освіту протягом усього життя "(2005)," Бібліотечне обслуговування мультикультурного суспільства, Стратегічні плани "(2004-2005 р.р., 2006-2007 р.р., 2009-2010 р.р., 2011-2012 р.р.), Програмі ЮНЕСКО" Інформація для усіх" (2001 г.) та ін.., особлива увага приділяється:
1.Розвитку інформаційної політики на міжнародному, регіональному та національному рівнях (розвиток і підтримка співпраці, партнерських відносин серед виробників, розповсюджувачів і користувачів інформаційних ресурсів; просування використання ІКТ в державних установах, бібліотеках, багатофункціональний громадських центрах для забезпечення доступу до їх послуг та ін.).
2. Розвитку потенціалу і можливостей людини в інформаційному світі (просування, популяризація основної та додаткової освіти для подолання розриву між інформаційно забезпеченими та інформаційно бідними верствами населення, стимулювання дискусій у галузі інформаційного тренінгу на міжнародному, регіональному та національному рівнях, розвиток дистанційних форм навчання та ін .).
3. Посиленню ролі бібліотек та інформаційних центрів, закладів освіти та культури в якості порталів для інформаційного доступу (створення національних точок доступу до інформації на безоплатній основі, розробка та реалізація національних програм з оцифрування, збільшення, вдосконалення використання інформаційних технологій і створення на їх основі сучасних послуг та ін.)
4. Розвитку інструментів, засобів і систем інформаційного менеджменту (проведення постійних моніторингів та аналізу інформаційних потреб суспільства та планування політики створення інформаційного менеджменту, проведення пілотних проектів, які демонструють ефективність використання інформаційно-комунікаційних технологій, інформаційних послуг тощо.)
5. Вдосконаленню інформаційних технологій для розвитку освіти, науки, культури і комунікацій (створення всесвітньої системи моніторингу інформаційних потреб і тенденцій з урахуванням зростаючої ролі комп'ютерної освіти і технологій; прогрес в мережевій взаємодії закладів культури, науки і освіти, сприяння досягненню міжнародного консенсусу з питань забезпечення широкого доступу та створення електронної наукової інформації в країнах, що розвиваються).
Відповідно до пріоритетних стратегій, які позначені в вищеназваних документах, можна сформулювати основні принципи діяльності провідних бібліотек світу у напрямі бібліотечно-інформаційного обслуговування з урахуванням загальносвітової тенденції розширення аудиторії віддалених користувачів:
1. Доступність (орієнтація на легкі у використанні і доступні для кожного користувача сервіси та послуги).
2. Орієнтація на користувача інформації – індивідуалізація обслуговування (розвиток і вдосконалення онлайнових інформаційних сервісів: особистого кабінету читача, віртуальних довідково-інформаційних служб, адресно-цільового інформування, створення інформаційних продуктів під конкретний тематичний запит).
3. Використання всіх доступних технологічних нововведень.
4. Охоплення великої кількості користувачів.
5. Постійний моніторинг ефективності використання сервісів і послуг, їх розвиток та вдосконалення.
В останнє десятиріччя провідні вітчизняні та зарубіжні бібліотечні установи досить активно використовують нові техніко-технологічні розробки та інноваційні електронні засоби, зорієнтовані на представлення широкого спектра інформаційних послуг як у локальному, так і у дистанційному режимах.