Письменники- ювіляри

16 травня 2023 року святкує 55-річчя сучасний український письменник та журналіст Тарас Прохасько.

 Цікавинки про ювіляра:

  Прохасько Тарас Богданович з'явився на світ 16 травня 1968 року у місті Івано-Франківськ. У школі він навчався добре. Обожнював біологію, добре розумів українську мову і навіть брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з української мови. Проте, на той час, зовсім не бачив себе ні вчителем української мови, ні журналістом, тому думки вступати на філологічний факультет не було. Тарас вирішує стати ботаніком і вступає до Державного університету імені І.Франка у Львові на біологічний факультет. Після успішного закінчення університету молодий автор працює на найбільш різноманітних, не схожих і не пов'язаних між собою професіях. Деякий час він входить до складу працівників Івано-Франківського інституту карпатського лісоводства. Потім він освоює такі спеціальності: вчитель, бармен, охоронець, радіоведучий, працівник галереї, газети, телестудії тощо. Цей перелік ще є не повним.

    Сьогодні, Тарас Прохасько добре відомий читацькій аудиторії. Деякі літературознавці називають "українським Маркесом". Тарас Прохасько пише у руслі "Станіславського феномену". Його творчість - це сучасна постмодерна проза. Його книжки отримують літературні нагороди.

  Є у ювіляра і вдалий досвід написання дитячих книжок. Це дитяча історія, написана у співавторстві з Мар'яною Прохасько - "Хто зробив сніг". Книга вчить маленьких читачів дружбі та підтримці, доброті та всім найкращим якостям, які повинна мати хороша людина.

   А потім вийшли з друку "Куди зникло море" та "Як зрозуміти козу". Ці книги розповідають про пригоди маленьких кротенят та їхніх друзів, про турботу і взаємодопомогу, сміливість та самостійність, про те, що таке дружба і як важливо не боятися всіх, кого не розумієш. Вони веселять та тішать не лише маленьких читачів, а й радують і дорослих, які ще пам'ятають, що таке - бути дитиною ...

        НАЙВАЖЛИВІШЕ В ЖИТТІ - КРАСА, СОВІСТЬ І КАЗКА

                       Віктору Близнецю - 90 років (1933 - 1981) з дня народження

  90 років з дня народження Віктора Близнеця - знакового письменника української дитячої літератури - приніс цьогорічний квітень. Приніс без нього ... Він уже за межею вічності. Доля подарувала йому 48 років - вік, що називають у літературі шевченківським. Забрав його з життя теж квітень, квітень 1981 ... З нами залишилося Близнецеве слово, його особлива тепла любов до дітей-читачів.

  1988 року повісті В.Близнеця "Звук павутинки", "Земля Світлячків", "Женя і Синько" як кращі твори дитячої літератури були відзначені літературною премією імені Лесі Українки.

  Віктор Семенович Близнець - письменник, який створив для дітей та молоді незвичайні книжки - світлі, людяні й чесні. Він писав для юних читачів про дивовижну країну - Дитинство.

  Дитинство ж самого письменника минуло в селі Володимирівка на Кіровоградщині. І цей рідний письменників край ми легко впізнаємо в повісті "Звук павутинки", присвяченій "трав'яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці - найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві". 

  Важко назвати безтурботним і радісним дитинство Віктора, бо післявоєнні роки були нелегкими і для дітей, і для дорослих. Але він умів радіти життю, умів творити власний світ, у якому живуть Краса, Совість і Казка.

  Середнього зросту, чорнявий, з дуже теплими й сумними очима, доброю усмішкою - таким він жив у цьому світі. А ще було постійне невдоволення самим собою, прагнення досконалості, максимальна вимогливість до себе як письменника. Друзі називали його Рицарем Совісті за поривання до недосяжного ідеалу.

  Закінчивши факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка 1957 року, В.Близнець працював у редакціях дитячих журналів. 

  Компаніївка. Тут, на околиці села була єдина середня школа на весь Компаніївський район і сюди за 20-30 км привозили дітей вчитися у 8 - 10 класи. Серед восьмикласників цієї школи в 1949 році розпочав навчання худенький хлопчик Вітя Близнець. Сидів на останній парті, жадібно ловив кожне слово вчителя. І хоч навчатися було нелегко: війна зробила немалу перерву в навчанні, але хлопець став кращим учнем школи.

  Любов до слова в майбутнього письменника зародилася від захоплення творами улюбленого поета світового кіно О.Довженка та письменника-земляка, співця Компаніївського степу - Юрія Яновського, та від ... батька.

  В університеті В.Близнець навчався блискуче. Часто допомагав однокурсникам. Володів неабияким почуттям гумору, тому з ним любили спілкуватися. Навчався на тому курсі, що й В.Симоненко, М.Сом, Т.Коломієць.

  Перша збірка оповідань В.Близнеця побачила світ 1962 року. Саме з цієї маленької збірочки оповідань почалася літературна біографія письменника Віктора Близнеця. Потім вийшли повісті "Паруси над степом", "Землянка", "Древляни", "Мовчун" "Женя і Синько" повість-казка "Земля Світлячків". І серед них "Звук павутинки" - одна з кращих книжок дитячої літератури, книжка, яка ввібрала талант В.Близнеця - Рицаря Совісті, Краси і Казки. Принесла славу письменникові книга "Повість минулих літ" - переклад нашого Першолітопису.

  Кришталево чесний, відвертий і безкомпромісний, він рано пішоі із життя. Проживши шевченківський вік, 2 квітня 1981 року відійшов у вічність, сам поставивши крапку у своєму житті. Воно обірвалося як звук срібної павутинки, що летіла у вічність над нашими буденними клопотами, одвічними тривогами і надіями на краще майбутнє.

                  "БЕРЕЖІТЬ СОБОРИ ВАШИХ ДУШ"

3 квітня - 105 років від дня народження Олеся (Олександра) Терентійовича Гончара (1918 - 1995) - українського письменника, громадського діяча.

 О.Гончар народився 3 квітня 1918 року у селі Ломівка на Дніпропетровщині. У трирічному віці, після смерті матері, хлопця забрали дідусь та бабуся у село Сухе Полтавської області.

  Йому виписали нове свідоцтво про народження, де зазначалося, що він народився у Сухому. Відтоді і сам Олесь у своїх автобіографіях та анкетах вказував це село місцем свого народження. Тому й досі у деяких довідниках пишуть, що Гончар народився саме на Полтавщині. До речі, Олесем, а не Олександром, він був записаний і в школу, бо у класі вже був один Сашко.

  1 квітня 1987 року письменник став одним із засновників Українського фонду культури. Це перша неурядова доброчинна організація, яка займається відродженням національної культури усіх народів, які живуть в Україні.

 Твори Гончара перекладали 67 мовами, а Біографічний центр у Кембриджі визнав письменника "Всесвітнім інтелектуалом 1992 -1993 років". 2016 Український інститут національної пам'яті вніс Гончара у перелік проєкту "Незламні". Це 15 видатних людей, які пережили 1932 -1933, - ті, кого не зламав Голодомор.

  ЩАСЛИВИЙ   ДАР   -   ТВОРИТИ   ДЛЯ   ДІТЕЙ

Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячій літературі - дуже важкій, іноді мало помітній літературній роботі. Серед них, ніби айсберг, височить постать чудової поетеси Наталі Забіли, чиє життя було присвячено Дитячій Музі.

5 березня виповнюється 120 років від дня народження Наталії Львівни Забіли (1903 - 1985) - української письменниці, поетеси.

   Народилася письменниця у дворянській родині - в родині з великими мистецькими традиціями. Дітей у родині було семеро, Наталя серед них - друга дитина. Дівчинка виховувалася у родині, де любили поезію, живопис, музику, і це вплинуло на її розвиток, художні смаки. Не дивно, що майже всі діти змалку любили малювати, писати вірші та казки - це було їхньою найулюбленішою розвагою. Тому дівчинка написала свій перший вірш у чотирирічному віці.

 У 1917 році  революція та розруха змусили родину переїхати в Україну. З 17-и років почала свій трудовий стаж. Почала вчителювати і водночас навчатися на історичному відділенні Харківського інституту народної освіти (нині Харківський університет). Після закінчення інституту працювала на редакційній роботі в журналі "Нова книга", далі - в Українській книжковій палаті.

  Твори для дітей почала друкувати на початку 30-х років. Звідтоді поетеса працювала в дитячій літературі шістдесят літ. Н.Забілою випущено близько 200 книжок для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, різноманітних за жанрами - приспівки, примовки, лічилки, абетки, пісеньки, казки, віршовані нариси, п'єси. 

  Поетеса пише для дітей про те, що їх цікавить, вона розмовляє з ними мовою матері. Не випадково український поет В.Бичко назвав її творчість "материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою". Їй притаманне уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, знання психології малят, уміння писати зрозуміло й цікаво, подаючи одночасно потрібну інформацію та виховуючи найкращі людські якості. Це справжня "метеринська книга", яка весело й цікаво розповідає про світ речей і природу, вчить правил поведінки й подає певні моральні уявлення, образно наочно й тактовно розповідаючи, "що таке добре й що таке погано". Наталя Забіла - вроджена казкарка. Єдине бажання письменниці, щоб добро завжди перемагало зло, щоб кожна, навіть найдраматичніша, історія мала щасливий фінал. Саме тому книжки письменниці й донині читають, знають, люблять. Дослідники її творчості вважають, що вона народилася, щоб бути дитячою письменницею.

  Вона збагатила дитячу літературу також перекладами творів для дітей з інших мов - французької, польської, єврейської та ін. Перед смертю упорядкувала й видала свої "Вибрані твори" в чотирьох томах (1984).

   6 лютого 1985 року  письменниці не стало. Вона похована в Києві на Байковому кладовищі, та її материнська душа живе у творах, залишених дітям.

  Пропонуємо вам завітати до бібліотеки і ознайомитися з чудовою добіркою її творів та творів про неї. Тож захоплюємося та читаємо твори Наталі Забіли.

3 лютого - 105 років від дня народження Любові Василівни Забашти (1918 - 1990), української поетеси, драматурга, прозаїка.

3 лютого - у місті Прилуки на Чернігівщині народилася Любов Забашта - українська поетеса, драматург, прозаїк,  автор понад 30 збірок, на її слова композиторами створено понад 50 пісень, дружина поета Андрія Малишка.

  У шкільні роки почала писати вірші. Після закінчення школи навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. На війні загинув її чоловік, із котрим прожила майже рік. Залишившись удовою з сином на руках, прийшла працювати на київський завод. У грудні 1956 року вийшла заміж за Андрія Малишка. Подружжя мешкало в Києві в будинку письменників "Політ", на фасаді якого 12 березня 2003 року поетесі встановили пам'ятну дошку.

  Перша збірка її віршів для дітей "Паляниця-білолиця" була опублікована 1963-го. Пізніше з'явилися її поетичні збірки, книжки з прозою, п'єси та драматичні поеми. У доробку Забашти є й роман "Там, за рікою, - молодість" (1970), художньо-документальна повість "Будинок мого дитинства" (1983), дитяча лірика. Тарасові Шевченку авторка присвятила драматичну поему "Тернова доля", поезії "Землі Бояне славний", "Міцні, як Шевченкове слово", "Шевченко й Олдрідж".

  Померла Любов Забашта раптово, перебуваючи на курорті в Хмільнику 21 липня 1990 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Поховали її поряд з А. Малишком.

14 січня народився фінляндський письменник ЗАХАРІАС ТОПЕЛІУС (1818 - 1898).

 Захаріас Топеліус - видатний фінляндський письменник і поет. Літературна творчість Топеліуса дуже різноманітна. Його лірика глибоко патріотична, пронизана любов'ю до батьківщини і її природи ("Танення льоду на річці Улео", "Лісові пісні", "Зимова вулиця"). Найпершим твором Топеліуса стала поетична збірка під назвою "Квіти вересу", написана у 1845 році, причому багато з віршів, що увійшли до неї, були з часом покладені на музику.

  Крім того, Топеліус знаменитий історичною прозою: романами, повістями та оповіданнями,у яких помітний вплив Вальтера Скотта, Віктора Гюго і данського романіста Б.С.Інгеманна ("Герцогиня Фінляндська", "Розповіді фельдшера", "Діти зірок"). З драматичних творів Топеліуса широку популярність здобули трагедія "Регіна фон Еммеріц" і драма "50 років по тому".

  Приблизно з 1880 року Топеліус приступив до написання дитячої літератури. Саме тоді були написані такі всесвітньо відомі збірники, як "Казки морського короля" і "Казки гірського короля". Крім того, серед творів Топеліуса для дітей є безліч оповідань, п'єс і віршів. Незважаючи на те, що сам Топеліус не розглядав себе як казкаря, саме казки принесли йому найбільшу популярність і всенародну любов. У 1886 році Топеліус був нагороджений золотою медаллю Шведської академії.

  12 січня  - 395 років від дня народження Шарля Перро (1628 - 1703)

1 січня - 200 років від дня народження Шандора Петефі (1823 - 1849) - угорського поета, прозаїка, публіциста. "Коли ти муж - будь мужнім ..." - писав в одному зі своїх віршів Шандор Петефі. Мужність була його життєвим кредо.

        СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ , ТА НЕ СПІЙМАВ ...(Г.Сковорода)

3 грудня народився Г.Сковорода (1722 - 1794) - український просвітитель-гуманіст, поет, педагог, філософ.

  300 років тому, 3 грудня 1722 року народився ГРИГОРІЙ САВИЧ СКОВОРОДА - видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог. Постать, котра змінила культурне й літературне життя України кінця 18 століття. Цього року роковини від дня народження Григорія Сковороди ввійшли до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.

 Григорій Сковорода був надзвичайно талановитою і водночас скромною особою - філософствував, писав твори і підручники, викладав богослов'я, грав на музичних інструментах, вивчав літературу доби античності та середньовіччя, знав декілька мов - латинь, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, російську. Постійно мандрував по містах і селах рідної Батьківщини й інших країн, пізнавав життя, традиції, культуру, вірування народів, розповідав у своїх творах про побачене й почуте.

  Він став народним мудрецем і мислителем, освітянином і письменником, створивши і розкривши у своїх байках, віршах, філософських трактатах систему ідей, що стали передовими на той час. Творчість Григорія Сковороди стала ключем, який відімкнув двері в добу зародження нової української літератури, розквітлої на надбаннях давньої літератури.

 Уявити, що Григорій Сковорода народився 300 років тому, майже неможливо. Його філософська думка і поетичне слово настільки живі, його ставлення до світу, людей і до себе настільки надихаючі, що Григорій Савич цілком може вважатися нашим сучасником.

 І сьогодні афоризми Григорія Сковороди актуальні, вони перейшли в повсякденне життя і дарують наснагу усьому українському народу, який будує омріяну століттями незалежну Українську державу.

  Сковорода потрібен і сьогодні, бо його мудре слово здатне впливати на людину й робити її кращою, більш доброю та свідомою.

   Легенда розповідає, що напередодні до власника Пан-Іванівки Андрія Ковалівського прибуло чимало гостей, які за обідом із насолодою слухали Сковороду - старий філософ був напрочуд веселий і товариський. А після обіду він пішов у сад і десь забарився.

  Коли ж ближче до вечора хазяїн вирішив покликати старого, то раптом побачив, що філософ під розложистою липою копає могилу.

  На запитання, що це він надумав, Сковорода відповів:"Час, друже мій, закінчувати мандрівку. Нехай отут буде моя остання хата".

  Він пішов до своєї кімнати, перемінив білизну, вмився, помолився Богові та й ліг спати, щоб уже не прокинутись ...

  На своїй могилі Сковорода заповів написати бентежні слова: "світ ловив мене, та не спіймав".

Вам буде цікаво:

 До 300-річчя просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Сковороди Національний банк України ввів в обіг монету "Сад божественних пісень", присвячену творчості Григорія Савовича. "Сад божественних пісень" - це назва збірки віршів поета.

  Номінал монети - 20 гривень. На її аверсі розміщено символічний фонтан, який наповнює водою різні посудини - метафори людини та людської душі. На реверсі зображений юнак під вишнею, який грає на сопілці, поряд - розкрита книга, а довкола - дзеркальні символічні постаті, що намагаються схопити філософа та викарбуваний його вислів: 

                               "Світ ловив мене, та не спіймав".

11 вересня виповнюється 160 років від дня народження О.Генрі -відомого американського письменника, класика жанру короткого оповідання і автора, який залишив незгладимий відбиток у світовій культурі та вплинув на становлення безлічі сучасних письменників, режисерів і драматургів.

 Практично всі розповіді О.Генрі відрізняються тонким авторським гумором, захоплюючим сюжетом і несподіваною кінцівкою, завдяки чому читаються буквально на одному диханні. За довге життя письменник створив величезну кількість книг, багато з яких неодноразово екранізувалися.

 У 1904 році письменник закінчує свій єдиний роман "Королі і капуста", який насправді являє собою збірник з 18 новел, об'єднаних одним місцем дії - вигаданої країни Анчурія. Після цього в світ виходять інші твори О.Генрі, серед яких найбільш відомі збірки - "Чотири мільйони", "Серце Заходу", "Шляхетний шахрай", "Ділові люди". Так, зібрані в книзі "Шляхетний шахрай" історії об'єднані одним персонажем - Джеффером Пітерсом, який заробляє на життя дрібним шахрайством.

 О.Генрі не є першим оригінальним майстром "короткої розповіді", він лише розвинув цей жанр. Оригінальність О.Генрі проявилася у блискучому застосуванні жаргону, гострих слів і виразів та у загальній колоритності діалогів. Вже за життя письменника "коротка розповідь" у його стилі почала вироджуватися на схему, а до 1920-го перетворилася на суто комерційне явище: "методику" його виробництва викладали в коледжах та університетах, видавалися численні посібники.

  Книги О.Генрі відрізняються яскравими персонажами, захоплюючим сюжетом та великою кількістю комедійних ситуацій. Завдяки невимушеному стилю твори автора читаються легко і навіть не помічаєш, як проходить час.