Місяцелік

СПИНЮСЬ Я І ДОВГО БУДУ СЛУХАТЬ, ЯК БРОДИТЬ СЕРПЕНЬ ПО ЗЕМЛІ МОЇЙ

  Ось і завітав до нас наймолодший син матері-літа, а також найщедріший зі своїх братів. Саме серпень приносить людям найбагатші дари Землі-неньки. Сонце ще вміє бути лагідним, але з кожним днем суворішає: осінній холод підкрадається ночами та інколи затримується і до ранків, і чим ближче до осені - тим частіше ... Від такого наступу осінньої прохолоди, очевидно, яскравіше спалахують високі серпневі зорі. Люди завжди були вдячними останньому місяцю літа за комори, за засіки, наповнені багатими запасами, яких має вистачити до наступного врожаю.

                                           СИНЬООКИЙ СЕРПЕНЬ

"Чи бачили ви, як цвітуть петрові батоги? Не бачили? І не знаєте, які вони? Може, чули, як у народі їх ще називають цикорієм? І ростуть вони на узбіччі доріг, на занедбаних пасовищах, під плотами. Аж до серпня стирчать голі, безлисті кущики з довгими прутиками.

  І раптом сонячного ранку серпень розвіює по тих довгих прутиках круглі шматочки синього-пресинього неба. І ті дивовижні синьоокі кущі-букети милують очі доти, поки сонечко із зеніту не зверне до заходу. Тоді квіточки, наче по команді, скручуються, ховаються в пазухи, і стає знову кущ непривабливим аж до наступного ранку. А як тільки вранішнє  сонечко вип'є з прутиків росичку, то і заяскравіють неповторної краси сині квіточки. Від кольору цих квіточок у нашому селі здавна місяць серпень називають синьооким".   М.Магера

  У давнину серпень називали "живцем", бо ж приходять жнива. А ще іменували "спасівцем", адже на цей місяць припадає Спасівка. У Європі має назву "август" - за іменем давньоримського імператора Августа, котрий правив на рубежі старої й нової ери.

  У сучасному календарі місяць займає восьму позицію. Однак так було не завжди. Ще в Давньому Римі, згідно з юліанським календарем, він був шостим і своєю назвою зобов'язаний саме Риму, вірніше одному з його імператорів.

 Але розповідь про це слід починати дещо раніше, а саме з 46 року до нашої ери, коли Юлій Цезар вирішив навести порядок у літочисленні. Для цього необхідно було ліквідувати протиріччя між римським календарем, що нараховував 355 днів на рік, і єгипетським з 365 днями.

  Як завжди буває, діяльності великих реформаторів передує не менш велика робота фахівців. Не став виключенням і випадок з Цезарем. Олександрійському астроному Созигену, який виконував найвище розпорядження, довелося порядно попрацювати, аби поєднати обидва календарі з урахуванням усіх свят, а також сонячного та місячного циклів.

  Після тривалих зусиль Созиген з роботою впорався. Все було зроблено вчасно і в повному обсязі. Проведення самої реформи стало вже справою техніки. Великий імператор перейменував п'ятий місяць квінтиліус в "юліус". Звичайно, в честь себе самого.

  У 27 році до Різдва Христового трон Римської імперії посів новий диктатор - Август Октавіан. Йому не давали спокою лаври Цезаря і він маніакально прагнув у всьому походити на свого великого попередника. А ще - хоч якось увічнити своє ім'я. Причому раз і назавжди. Своїм власним розумом чи хтось підказав, про це історія замовчує, але спосіб було знайдено. Наступний, після юліуса, місяць, що звався до того "секстиліус", тобто "шостий", наказано йменувати "августом".

  Але й тут виникла проблема, бо юліус нараховував 31 день, отже август повинен був мати не менше. А де ж його взяти, той злощасний день? На допомогу імператору прийшов сенат, який довго не думав і прийняв рішення "урізати" й без того короткий лютий, щоб урівняти серпень з липнем. З того самого часу, вступаючи в протиріччя з будь-якою логікою, два сусідніх місяці мають однакову кількість днів.

   У 988 році, з приходом християнства руський князь Володимир Святославович переніс початок нового року, згідно з візантійським календарем на 1 вересня. Таким чином, серпень став останнім - дванадцятим місяцем. І лише після реформи 1700 року новий рік займає своє, звичайне для нас, місце - 1 січня, а серпень - не менш звичайне восьме місце в календарі. 

   Й, судячи з усього, назавжди ...

                    7 ЛИПНЯ - ДЕНЬ ІВАНА КУПАЛА

   Це свято прийшло до нас ще з часів язичництва. Але навіть хрещення Русі не змогло викорінити його з життя слов'ян - з часом воно трансформувалося в церковне свято. Йдеться про народження Івана Хрестителя,  яке святкується 7 липня. Після поширення християнства давнє народне свято Купала почало називатися днем Івана Купала.

  Саме в ніч з 6 на 7 липня, за давніми переказами, починалися "гулі" всякої вражої сили. Тому збиралися хлопці з дівчатами не тільки порозважатися, але й трохи полякати цю силу, особливо відьом. Щоб "не крали молока від корів", "не ховали дощу на дні криниці" тощо.

  Починалося свято Купала, коли на небі засвічувалися зірки. Збиралися на околиці села біля річки або ставу. Та перед тим треба було добре приготуватися. Напередодні вибирали купайлицю - деревце верби, берези чи ялинки; прикрашали її квітами, а подекуди навіть вишнями, морквою, огірками... В такий спосіб віддавалася шана щедрій природі. Також на місце вечірнього дійства зносили солому, дрова, старі непотрібні речі - для купальського вогнища.

  Починалося свято. Дівчата запалювали на ошатній купайлиці свічки, ставали навколо неї і співали купальських пісень. Потім запалювали вогнище, перестрибували через нього і купалися. Вважалося, що вогонь і вода очищають людину.

  Подекуди був звичай пускати з гори в річку запалене колесо. Цим ніби вшановувалося сонце, адже в народі говорили, що сонце на Купала "грає" і "купається". Насамкінець дівчата пускали на воду вінки і повільно стежили за ними: куди попливе вінок, звідти, мовляв, і чекай нареченого.

  А скільки повір'їв, легенд складено про чудодійну силу рослин на Івана Купала! Особливо багато їх про цвіт папороті, що цвіте лише в цю святкову ніч, і то в таких нетрях, що страшно й згадувати. До того ж охороняла цей цвіт сила-силенна розмаїтої нечисті. Зате кому вдавалося перебороти всі труднощі і здобути цвіт, то йому відкривалися очі на закопані скарби.

 Ще більше про святкування Івана Купала можна дізнатися за посиланням:

 http://syoutube.com/watch?v=uSw3s1YCkC0&feature=share

https://youtu.be/RU2sRVmalNk

                              ЗДРАСТУЙ, ЛИПНЮ, КУЧЕРЯВИЙ!

                        ІЗ ДВАНАДЦЯТИ БРАТІВ.  

                                                             М.Драй-Хмара  

   ЛИПЕНЬ... Маківка літа ... Середній місяць літа вважається періодом ягід і грибів та масової косовиці сіна. Чому місяць називають липнем? Адже липи почтнають цвісти у червні ...

  Походження такої назви цілком зрозуміле: якраз у цю пору в Середній Європі цвіте липа. "Ліпєц" - кажуть поляки. Інше найменування має цей місяць у більшості європейських народів. Болгари називають його "іюлій", серби "юл", або ж "српань", оскільки в полі вже визрівав хліб і його знімали серпами, французи - "жюйє", німці - "юлі" та "юліус", англійці - "джулай". Назви ці походять від латинського "Юліус", що є власним ім'ям видатного римського політичного діяча, полководця й письменника Юлія Цезаря, який народився саме в цьому місяці - 12 липня 100 року до н.е.

  У слов'ян для позначення побутували назви, пов'язані з різними видами трудової діяльності людей о цій порі: білень (полотно час відбілювати настав), пасень (найкращий період для відгодівлі худоби), косень (у розпалі заготівля сіна), суничник і чорничник (масові збирання берендеєвих дарів). Відомий і якжарник, грозовик, росяні зорі, маківка літа, жнивар, сінозарник, громо-творець тощо. Лише у першому десятиріччі нинішнього століття в українській мові закріпилося дуже подібне за значенням і звучанням - липень. Спочатку в літературних джерелах, а потім і у побуті.

   Назва "липень" в нашій мові походить усе-таки від дрібнолистої липи, цвітіння якої в основному припадає на початок липня. Це дерево, особливо на Україні, оповите великою шаною. Липами обсаджували дороги, садки та обійстя, замки та храми. Крім цвіту, як лікувального засобу і джерела медозбору, дуже поціновувалася деревина липи. З неї виготовляли музичні інструменти, іграшки, речі. У липівках - саме так називали ці посудини - тримали мед, який добре зберігався і не втрачав своїх смакових якостей. Мед з липового цвіту у народі називають "липець". Його вважають найціннішим продуктом. Тому цілком ймовірно, що назва місяця пішла від "липцю" - періоду основного медозбору, який припадає на другий місяць літа.

  До вашої уваги у бібліотеці оформлено книжкову виставку "А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить!"

  Тож завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають!

    ЧЕРВЕНЬ МАНИТЬ, ЧЕРВЕНЬ КОСИТЬ, В СВОЄ ЦАРСТВО ВСІХ ЗАПРОСИТЬ

 Червень ... Ви чекаєте на нього, і він вкочується до вас рожевощоким сонечком, вабить око свіжими барвами квітів, закосичує літо рум'яними вишеньками-черешеньками і запашними суницями ...

  Про походження назви першого літнього місяця сперечаються найбільше. Мовознавці та дослідники народного календаря до цього часу не є одностайними у своїх висновках, хоч і приділяють цьому питанню багато уваги. Одні вважають, що назві прислужилося масове цвітіння квітів, зокрема маку й півонії. Інші ж стверджують, буцімто назва пішла від зарум'янілих суниць та черешень, котрі якраз починають дозрівати. Дехто схильний пов'язувати походження цього терміна із тим, що з 20 по 22 червня настає період найвищого сонцестояння, коли день удвічі перевершує ніч.

  Та свій початок назва цього місяця бере не так від ягідно-квітково-сонячних барв, як від черленої давньоруської фарби. Адже саме шостого місяця з'являється комаха червець, з якої наші предки русичі добували славнозвісний барвник. Він так і називається - червець. Водилися ці комашки лише на Поліссі та в Карпатах. У Київській Русі навіть існував спеціальний промисел із заготівлі. Виготовлений з червецю високоякісний барвник застосовували для фарбування бойових знамен (звідси і вислів "червлений стяг"). Ним фарбували вовну, тканини, з нього виготовляли і рум'яна для красунь. Фарба була настільки приваблива і стійка (не змивалася водою і не вигорала на сонці), що по неї спеціально приїздили купці з багатьох європейських країн. Навіть море, через яке пливли чужинці, називали Червленим, і тільки згодом воно стало Чорним. Рецепт виготовлення червленої фарби тримали в глибокій таємниці.

   Виробництво червецю було дуже поширеним і в Галицькій Русі. Тому цей край довгий час називали Червоною Руссю, а міста-фарбовиробники - червенськими містами.

  Та, окрім основної назви, цей місяць мав ще декілька інших накличок. Ще за часів Київської Русі його називали креснем або кресником. Слово "крес" означало "живий вогонь". І оскільки цього місяця найяскравіше і найдовше світить сонце, а день удвічі триваліший за ніч, то й постала ця назва.

  Червень звався також гедзнем, кезднем, безднем, - надто ж бо надокучають о цій порі гедзі та сліпаки. Може, вам доводилося бачити, як гедзкаються корови - тікають світ за очі від кусючих гедзів.

  Була й інша накличка - "ізок", тобто місяць сюрчання коників.

  У деяких місцях червень ще називають "червивим місяцем", бо починається пора розвитку гусені і шашеля. Тому в червні намагалися не заготовляти деревину для житла, бо вона швидко псувалася.

  На Гуцульщині червень називають ще й гнилець. У цей час косять сіно, та дощі часто перешкоджають йому сохнути, от воно і гниє. Слово "гнилець" стосується і пасічництва, воно означає небезпечну хворобу бджіл, котра здебільшого з'являється у червні.

  В наш час з червнем пов'язані цікаві обряди. Лісівники щороку оголошують його місяцем тиші - птахи та звірі якраз виводять своє потомство. Невипадково, що на цей період припадають Всесвітні дні захисту дітей та охорони навколишнього середовища.

  Отже, червень, не тільки літо рум'янить - він ділить навпіл річний цикл. Від того його ще іменують полуднем року та первістком літа.

         ЛІТО ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ!

 До вашої уваги у бібліотеці оформлено книжкову виставку  "Медами червень спілий пахне".

Тож завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають!

    ХОДИТЬ ПОЛЕМ ЩЕДРЕ ЛІТО, НАХИЛЯЄ МЕДОЦВІТИ, НАЛИВАЄ КОЛОСКИ,    РОЗРУМ'ЯНЮЄ САДКИ

                                      Ходить літо берегами

                                       В шумі яворів;

                                       і замовкнув над полями

                                      Журавлиний спів.

                                                            В хвиль блакитнім хороводі

                                                            сонце порина ...

                                                            І в барвистім хороводі

                                                            одцвіта весна.

                                                                                В.Сосюра

  Скажіть, ви знаєте, чом це небо таке синє -синє, а хмарки в ньому пливуть такі біленькі-біленькі? Чом так раненько прокидаєтиься сонце, а коли настає йому час іти на спочинок, ну аж ніяк не хоче лягати в свою полум'яну колиску? Чому в нічному небі так мерехтять зорі, а місяць так пильно розглядає себе в тихому дзеркалі ставу?

  Чому крізь густу стіну хлібів так ласкаво і ніжно посміхаються сині очі волошок, а важкий сердитий джміль так низько хилить до землі солодку голівку конюшини?

     Чому?

     Літо прийшло!

     А червень - його перший місяць.

Про цю пору року ви дізнаєтесь з книжкової виставки "І вкрились луки цвітом, вітаючись із літом". Завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають!

      Чи знаєш ти, що ...

  ... Настання літа пов'язується з переходом середньої добової температури повітря через 15 С. На Південному березі Криму і узбережжях морів літо трохи запізнюється і настає наприкінці травня. Це пояснюється впливом моря, яке прогрівається повільно. В середній частині країни (Кіровоградщина) початок літа припадає на другу декаду травня, на заході (Рава-Руська) - наприкінці травня. На Ай-Петрі літо починається в першій декаді липня.

 ... Дощові краплі, які летять з хмар, часто попадають у холодні шари повітря. Там вони замерзають і перетворюються в град. Град - це горошина льоду (замерзлі краплі дощу), які падають із хмар.

  Сильні повітряні потоки, що йдуть від земної поверхні, піднімають водяну пару високо вгору. Зустрічаючись угорі з дрібненькими кристаликами льоду, водяна пара осідає на них і утворює градину. Інколи градини досягають великих розмірів - з голуб'яче яйце. Град завдає великої шкоди сільському господарству: знищує поля пшениці, жита й інших рослин, нівечить урожай садів.

    ТРАВЕНЬ ЛІС ПРИБИРАЄ - ЛІТО В ГОСТІ НАКЛИКАЄ

    Травень - дивна пора року. Місяць молодості, мрій і щасливих сподівань, розпал життя. Це місяць громовик, дощовик, росяник, пісенник - співають птахи, листолук - появляються листочки.

  За протальником-березнем, за дзюрчальником-квітнем  - травень. А ще він і травник, і місяць-громовик, і пісенник. Здавалося б, усі ці народні наклички не потребують особливих пояснень. Але спробуймо уважніше приглянутися до них, звернутися до народної пам'яті, - і вона розкаже нам ще багато такого, чого ми не знаємо.

  Наші предки назвали цей місяць травнем (травником) не тільки за його "шовковую травицю". Люди були переконані, що саме у травні рослини мають чудодійну лікувальну силу. Тому й заготовляли їх о цій порі, та ще мали за правило робити це саме 10 травня (за старим стилем). Цілюще зілля годилося збирати лише вдосвіта, до схід сонця.

  Цілющою у травні вважалася й роса. Батьки нагадували дітям, що треба ходити босоніж, щоб "не нападали парші" та "не боліли ноги". Дівчата теж не цуралися роси - вмивали нею лице, щоб було воно "красним та рум'яним".

  Виганяючи зі стайні коней, господарі уважно стежили, чи качаються вони в росі, бо "травнева роса краща од вівса". Якщо тварина не робила цього, значить мала хворобу або старілася. Тож і казали тоді: "Коли кінь у росу - ти його в шлею, а коли без роси - фельдшера проси". Гнали пасти на росу й корів, бо якщо "хочеш масла - треба, щоб корова з росою паслась".

  6 травня відзначають день святого Юрія - захисника свійських тварин і звірят, покровителя молоді, війська. І саме на це свято випадав один давній звичай - збирання роси. Прилучалися до цього дійства і старі і малі. На поле виходили родинами ще до схід сонця. Ішли лише попарно - чоловік і жінка, хлопчик і дівчинка. Дорогою намагалися не розмовляти. На межі городів розстеляли білі скатертини, викладали сніданок. Прилаштувавши на рушникові хліб-сіль, господар запрошував збирачів тричі обійти ниву. Після цього батьки починали збирати долонями росу в пляшечки. Нею потім змащували рани, бо "вельми помічна", скроплювали дітей, бажаючи щастя-здоров'я. Закінчивши збирати, роззувалися і ходили босоніж, оббризкуючи одне одного, приказуючи : "З роси вам!"

  На 22 травня припадає свято Миколи (Миколая). "Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою", - повчає народне прислів'я. Цей день згадується і в інших хліборобських порадах та спостереженнях: "По Миколі не сій вівса ніколи", "Як не вбачиш до Миколи колосу - буде плачу й голосу" тощо. 

  А ще травень славиться веснянками та гаївками, котрі часто припадають на цей місяць, - тому й пісенник він. На Україні не було такого села, де б не влаштовували розмаїтих ігор, не водили хороводів, не танцювали й не співали. Нехай вам "усміхнеться" ось така веснянка:

    ВЕЛИКДЕНЬ   ПРОСИТЬ  НА   ГОСТИНУ

    У квітні ми відзначаємо одне з найвеличніших свят - Великдень. Цього дня із самого ранку лунає урочистий передзвін у всіх християнських храмах. Він сповіщає про Воскресіння Сина Божого Ісуса Христа, який віддав своє життя за те, щоб люди не чинили зла, жили в мирі і любові. Ми піднесено вітаємо кожного зустрічного: "Христос Воскрес!" І чуємо у відповідь: "Воістину Воскрес!".

  Корисно знати

  "Бо Пасха наша - Христос"

  Свято Христового Воскресіння має різні назви" "Великдень", що значить Великий день, бо своєю подією він дійсно великий; "Пасха" - ця назва походить з єврейської, що значить "перехід". Пам'ятаєте опис з Книги Вихід, де йдеться про Господнього ангела, який однієї ночі умертвив усіх єгипетських первородних? Коли фараон не хотів відпускати ізраїльський народ, ангел пройшов мимо тих домів Ізраїльтян, одвірки яких були помазані кров'ю вбитого агнця. Для нас християн Пасха є символом іншого переходу, а саме подвійного переходу Ісуса Христа від життя до смерті і від смерті до життя. Там, де є кров Ісуса - агнця, те місце оминає смерть. Св. Апостол Павло каже: "Пасха наша, Христос, принесений у жертву" (1Кор.  5,7).

Великдень - це найстарше і найважливіще християнське свято, дата якого змінюється. Вона може припасти між 22 березня та 25 квітня. Досить довго вирішували, коли святкувати Великдень. Тільки під час собору в Нікеї (сьогоднішня Турнччина) в 325 р. було встановлено, що святкуватимемо Великдень у першу неділю повного місяця після весняного рівнодення.

  У 1583 році після введення григоріанського календаря з'явилися розбіжності між датами святкування Великодня в східному та західному обрядах. У східному обряді Великдень відзначають за юліанським календарем.

                        9 КВІТНЯ - ВЕРБНА НЕДІЛЯ

        ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВЕРБУ У ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

      Вербна неділя означає відродження й перемогу життя над смертю. І цей процес, такий важливий для нас, українців, символізують саме вербові гілки.

  То що ж у вербі такого, якщо вона асоціюється з такою надзвичайно важливою місією?

   Ось лише деякі цікаві факти про вербу:

• Щороку може рости заввишки три метри.

• Саліцилову кислоту вперше було знайдено у вербовій корі.

• Використовується для зцілення в народній медицині.

• Окрім кошиків, меблів, огорожі, з неї виготовляють ще й народні інструменти, наприклад, кобзи та бандури.

• Здавна вказувала людям, де вода, оскільки росте у вологих місцях: "Де срібліє вербиця - там здорова водиця".

• Верба залишила свій слід ще й у народному фольклорі: "За вами золоті верби ростуть", "Така правда, як на вербі груша".

• Вербу використовують в народних замовляннях як символ всесвітнього Дерева, вона уособлює царство світла.

Тож допоможи нам, вербонько, остаточно вигнати ординську пітьму з нашої квітучої української землі!

    УЖЕ   КУРЛИЧУТЬ   В   НЕБІ   ЖУРАВЛІ

Ось і настав другий весняний місяць, що носить назву квітень. Ожило і зазеленіло довкілля. По-різному іменувався наступник березня. Назва "апрель" походить від латинського слова "аперіре" - відчиняти, відкривати: о цій порі  на гілках завжди руйнуються щільні панцирі з шкіряних лусочок, які до певного моменту тримали ніжне листячко. А з-під опалого листя чи сухої трави на світ божий вириваються пагони фіалок, мати-й-мачухи, петрова батога ...

  Назва квітень з'явилася в українській літературі у ХVІ столітті, а у просторіччі побутувала значно раніше. Дослідники не дійшли згоди, звідки походить назва квітень  - чи відквітнути, цвісти, чи відквитатися, зводити рахунок із зимою. У народі охрестили місяць ще снігогоном, водолієм, дзіюрчальником. За віщо - пояснювати, мабуть, немає потреби. Як вірно підмічено оптимістами, ані холоднішим за березень, ні теплішим за травень квітню не бувати.

  Немає, мабуть, нікого, хто не любив би квітень: місяць проростання, сокоруху, пагонів, бруньок, пуп'янків ... У ньому перший по-справжньому спекотний день. І перший грім - несміливий і беззлісний. І перший крихітний  зелений листочок. І перший синьо-бузковий дзвіночок сону. І сонечко - крихітний помаранч в чорних цяточках на вершечку папороті-орляка ... Усе це повторюється кожного квітня, але ніколи не приїдається, не набридає - як і хліб. 

  Весняний день наближається до фінішної прямої. Синішим, густішим стає небо, аби завтра, вмившись росою, знову заблищати у всій красі. Умощуються на відпочинок лісові мешканці. Блукає вже між стовбурами сирий пронизливий туман - відголосок сердитої зими. Ніч потроху вишиває на своєму плащі мерехтливі зірки, аби під їхнім невсипущим оком не запізнився і прокинувся наступний квітневий ранок.

  Тільки в пору весняного пробудження людина відчуває себе найприв'язанішою до природи. За квітнем буде травень, буйний червень, настояна на липневому цвіті маківка літа, а там рукою подати і до серпневого і вересневого земних ужинків, за якими все життя вкотре повертає на осінь. Але саме квітень найсильніше западає у свідомість. Квітень, це як дитинство: таємниче, романтичне, вікопомне, живильне.

  Бережіть цю мить! Вдихайте чисту провесінь, милуйтесь щедрою веселковою гамою земного розмаю, бо завтра квітень уже сяде за лінію горизонту ...

  Нехай квітень буде незабутнім!

               БЕРЕЗЕНЬ ЗИМУ ЛАМАЄ

   Хтось із відомих людей сказав: наймудріша у світі природа. Спробуй заперечити, коли, хоч на вулиці й морозить, і зима оскалюється люттю, але, як тільки прийшов березень, повітря нараз задзвеніло, під вікном, ощасливлені пробудженням природи, радісно попискують синички, а табунці горобців, зібравшись у ватаги, вирішують свої "парубоцькі" стосунки. Природа, як кажуть у народі, бере своє - помітно піднімається настрій і в нас. Нарешті надійшов перший весняний місяць - господар полів і лісів, який, як сказав поет, "білим поясом підперезаний".

   З першим весняним місяцем пов'язано багато назв, цікавих історій. У більшості народів цей місяць зберіг трохи змінену латинську назву "маріус". Давні римляни називали його на честь Марса - бога війни. На перший погляд, у цьому немає логіки. Але, як стверджують літописи, на початку римської доби Марс символізував не війну, а весну та врожай. Пізніше ця назва пов'язувалася з грецьким Ареєм - не тільки покровителем воїнів, а й захисником пастухів, стад, мирної праці. У словаків він має назву - марець, у чехів і у нас - березень. Між тим, давньоруська офіційна назва березня - сухий. Це від того, що на цю пору бракувало опадів. Снігопади минаються, а дощі ще не приходять. Тому в народі кажуть: від барезневих дощів земля квітне. В Україні побутувало кілька народних назв березня: капельник, протальник, зимобор, заграй-ярочки, март, березоль.

  Головна назва місяця походить від слова береза. Березень - розвиває березу, наливає її соком, тому його ще називали сочнем, соковиком. Назва березень символізує давній промисел - заготівлю березової золи та кори. І в давнину селяни завершували вирубку березових гаїв, щоб звільнити площі під землеробство. Заготовлену деревину спалювали, а попіл використовували для виготовлення скла (гутництво), вугіллям удобрювали грунт, а з кори гнали дьоготь. У першому місяці весни починають заготовляти традиційний напій - березовий сік. Сік видобували із старих дерев, які мали вирубувати, його зливали в діжу і заправляли смаженим ячменем або сушеними фруктами з груш-дичок і тримали в прохолодному місці. Такий напій міг зберігатися протягом трьох-чотирьох місяців. Він був вельми смачним і корисним, його рекомендують пити людям, у яких хворі нирки.

   Березень - особливий місяць. Він, як мовиться в народі, й усміхнеться, і заплаче, а то й вишкірить зуби. Недарма про його непередбачливу вдачу кажуть: "Вночі тріщить, а вдень плющить". Але що б там не було, весна вже бере своє, тому має рацію інша народна мудрість, коли стверджує: "У березня кожух і без гудзиків теплий". 

  У березні день із ніччю зустрічається. А ми зустрічаємось з весною, яка приносить усім тепло, радість, надію на краще майбутнє.

   Про це та багато іншого цікавого про цей місяць ви дізнаєтесь з книжкової виставки "Пройшла зима, весна настала".  Завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають!

   ЙДЕ ВЕСНА ЗАПАШНА, КВІТАМИ-ПЕРЛАМИ ЗАКОСИЧЕНА

  У кожного з нас своя улюблена пора року. І все ж одна з них навіює особливу радість. Мова, як ви здогадалися, йде про весну. Справа, зрештою, не тільки в тому, що весь довколишній світ оживає і зодягається в зело; у давнину це був ще й початок нового року. Оскільки наші далекі пращури були ревними обожувачами природи, то й Новий рік мав неодмінно збігатися з її пробудженням.

  Весну справедливо вважають найдинамічнішою порою року. Вона приходить на зміну зимі - довгій, сонній, неквапливій. Тому навіть перші незначні зрушення у природі, що несе із собою ця пора року, сприймаються надзвичайно гостро.

  Озирніться навколо. Які зміни несе з собою весна? Які барви характерні для ранньої весни? 

  Придивіться до голих ще дерев, чагарників. Весна огорнула їх фіолетово-сріблястим серпанком. Таловини теж не безбарвні. Природа поступово збагачує свою "палітру", і починається справжній вернісаж барв. Де можна побачити сірувате-коричневі відтінки? А чи помітили ви рудувато-червоні та сріблясто-блакитні? Знайдіть їх у навколишній природі. Помилуйтеся весняним небом. Опишіть його.

   Справжній прихід весни традиційно пов'язували зі святом Явдохи, котре припадає на 14 березня. До цього дня випікали обрядове печиво, так звані веснянки. Дівчата й хлопці брали їх у долоні і з простягнутими руками йшли на околицю села - до левади, щоб закликати в гості весну-красну.

  Першими ознаками приходу весни вважався посвист байбака. Удосталь виспавшись за довгу зиму, звірок, відчувши тепле проміння весняного сонця, вилазив з нірки, ставав на задні лапки і, нашорошивши вушка та піднявши вгору писок, голосисто сповіщав про прихід весни.

  Другою прикметою приходу весни був приліт з теплих країв вівсянок - найперших перелітних птахів. 

  З Кононового дня (18 березня) починається весняний сонцеворот, коли день уже переважує ніч. З цієї нагоди влаштовували цікаві дитячі забави - "заклички птахів".

  Календарна весна збігалася зі святом Явдохи, але біологічний її прихід вважався на Олексу (30 березня). Цей день так і називали в народі - Теплий Олекса.

Цікаво знати, що:

Весна з півдня на північ рухається зі швидкістю 50 кілометрів на добу. Такого висновку дійшли науковці, спостерігаючи  за тим, як розвиваються суцвіття окремих рослин. А птахи летять зі швидкістю 50-60 кілометрів на годину.

  В шкільній бібліотеці діє книжкова виставка "Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена". Запрошуємо ознайомитися з добіркою літератури.

             ВІД СТРІТЕННЯ ДО МАСЛЯНОЇ

Масляна, або Масниця в Україні у 2023 році святкується з 20 по 26 лютого, і початок Сирного тижня заведено зустрічати із заготівлею вареників, млинців та інших ситних смаколиків до святкового столу, а також з добрими душевними привітаннями з нагоди символічного закінчення зими та початку весни.

  Масляна чи Колодій з давніх-давен був на території України одним із найвеселіших свят. Символізував він пробудження весни та проводи зими.

  Святкують його цілий тиждень, млинці пекли впродовж усієї Масляної - на честь слов'янського бога Сонця Ярила, а в кінці святкування спалювали опудало - Мару, яка символізувала смерть і народження природи.

  Неділя - Проводи Масляної. Цю неділю ще називають Прощеною. Цього дня закінчували святкувати, просили один у одного вибачення за скоєні образи та самі прощали кривдників. За традицією, зустрівшись, люди говорили один одному: "Прости мене", а у відповідь чули: "Бог тебе простить". За Масляний тиждень люди намагаються наїстися молочних продуктів, яєць, риби і головної страви - млинців, аби потім мати сили витримати довгий піст.

 На Масляну є й свої прикмети.

 У перші три дні Масляної потрібно зробити генеральне прибирання і позбутися від непотрібних і старих речей - очистити будинок.

  Якщо до вас на Масляну прийшли непрохані гості - це на щастя та на радість.

  Ворожили на млинцях на Масляну: якщо перший млинець вийшов тонким і мереживним - життя в цьому році буде легким, а якщо товстий та щільний - доведеться багато працювати.

  Якщо у незаміжньої дівчини виходять млинці з рівними краями, то шлюб буде вдалим, а якщо прилипають до сковороди - ще три роки заміжжя не бачити.

  Чим більше на Масляну напечеш млинців - тим щасливішим буде рік.

  Загалом, якщо коротко: робіть прибирання та вчіться пекти млинці - і будуть вам щастя, любов і гроші.

         ЗАЖУРИЛАСЬ ЗИМОНЬКА НЕДАРМА

                                         15 лютого - Стрітення Господнє

І БІЛИЙ СКУЛЬПТОР НА ЗЕМЛІ ПОСТАВИВ КРАПКУ ЛЮТОМУ

   Другий місяць року в українців і поляків носить назву "лютий". Чехи називають його "унор".  У інших європейських народів він називається "февраль". Болгари іменують його "февруарій", серби - "фебруар", англійці - "фербруері".

   Походження української назви цілком зрозуміле. Адже в цьому місяці зима ще "лютує", пашить холодом, хоч і не таким запеклим, як у січні. Чеське слово "унор" означає "занурення". Саме в цей період крига на річках та озерах, ламаючись, вкривається водою, ніби занурюється в неї. Назва ж "февраль" на перший погляд здається незрозумілою, загадковою. Щоб з'ясувати її, перенесімося думкою в стародавній Рим, де вона виникла й закріпилась.

 У римському календарі першим місяцем року довгий час був наш березень, а останнім - лютий, місяць спокутування гріхів і загального очищення. Головним його днем було 15-е число, коли відбувалось велике очисне свято на честь доброго бога полів, лісів і покровителя тварин Луперка. Свято починалось жертвоприношенням цапів і кіз. І після цього до жертовника приводили двох юнаків. На знак спокутування й очищення торкались їх лоба закривавленим жертовним ножем і зараз же стирали кров'яні плями вмоченою в молоко вовною. Юнаки при цьому - так вимагав обряд - сміялись. Далі відбувались жертовна учта і танці. Після них жерці, так звані "луперки" поділившись на дві групи, напівголі, одягнені лише в шкури забитих цапів і прикрашені вінками, бігали по місту з вирізаними із шкур жертовних тварин ременями і легенько били ними зустрічних. Люди охоче підставляли під удари тіло, сподіваючись одержати таким способом очищення й благословення.

   Про це та багато іншого цікавого про цей місяць ви дізнаєтесь з книжкової виставки "І білий скульптор на землі поставив крапку лютому". Завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають!

ВІД  РІЗДВА, СВЯТА  ГОЖОГО,  ДО  ВОДОХРЕЩА  БОЖОГО

                               19 січня - Водохреща, або Йордана

                    З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ, УКРАЇНО!

                                   7 січня -Різдво Христове.

        Корисно про традиції на Святвечір

Всі члени родини повинні бути вдома. Кажуть, якщо в цю ніч десь заночувати, то цілий рік будеш блукати по світу.

Не можна і сваритися в цей день, а навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і роза хатою.

 На стіл під скатертину на чотири кути столу кладуть по голівці часнику - " щоб злу силу відігнати". Господиня виставляє полумиски з вечерею на стіл, а на сіно, що на покутті, ставить горщик з кутею та узваром.

 Сідати за стіл можна тільки тоді, коли зійде перша зірка на небі.

 Перед початком святкової вечері потрібно нагодувати всіх тварин, а вже потім вечеряти самим.

 До кінця вечері вже ніхто не повинен виходити з хати і двері не можна відчиняти.

 Вечеряти сім'я повинна разом. Навіть, якщо хтось із родини не встиг до Святої вечері, його тарілку також кладуть на стіл. Після трапези їжу зі столу не прибирають.

  Святки починаються 6 січня, на Різдвяний святвечір, а закінчуються 19 січня, на Водохреща. Святки, які напередодні Різдва, завжди були наповнені радістю та веселощами. Святкові гуляння мали величезну популярність у народу.

 Колядування - магічний святковий обряд. Ватаги молоді ходили по дворах, вітали і славили господарів, вимагали й отримували дари, а у випадках відмови - наслідували жартівливі погрози, які обіцяли великі неприємності в сім'ї та господарстві.

  Друзі, хочу нагадати вам, що святки - особливий час. Ці дні добре присвятити своїм близьким, або тим людям, у кого немає сім'ї. Святки - це час справ милосердя, дбайливого, співчутливого, доброзичливого ставлення один до одного. Робіть добрі справи, нехай вони будуть невеликими, але вони такі важливі і для інших, і для вас самих.

      ПІСЛЯ  ЗОЛОТА  ОСЕНІ  -  СРІБЛО  ЗИМИ

Січень - року початок, зими середина. Як тільки не називали його наші предки. Сніжень, лютовій, сніговик, вогневик, льодовик, просинець (після похмурих днів грудня небо стає більш синім і високим), щипун, тріскун, сєчень, студзень, студеніят. Народні найменування цього місяця року сягаютть глибин віків і вказують на їх слов'янське походження, що грунтується на визначальних природних явищах: тріскучих морозах, шпарких вітрах, сніговіях. Найвлучнішою виявилася сучаснва назва: січень - той, що січе снігом.  Є у січня своя передісторія.

   До календаря місяць увійшов "на зорі туманної юності" людства як "январь" (від латинського слова "януаріус"). Місяць миру - так казали про нього римляни. За свідоцтвами істориків, при легендарному засновникові теперішньої столиці Італії - Ромулі - рік брав початок з березня ("марта"), нареченого по імені Марса, бога війни. А римський владика Нума-Помпілій, який володарював у VІІ сторіччі до нашої ери, вважав, що мирні завоювання і закони можуть бути не менш міцні, ніж здобуті силою зброї. І потрапив "март" (мартіус) в опалу, а першість надали мирному богові Янусу, котрому на той час належав одинадцятий місяць календаря. Вважався він також покровителем всілякого "початку". Римляни, вірячи, що перший день нового року визначає подальшу долю людини на весь рік, бажали один одному щастя, зичили здоров'я, підносили подарунки. Звідси, із старовини глибокої, беруть початок щирі новорічні вітання, котрими обмінюєсмося й тепер усно й листовно.

  Існує і таке припущення: охрестили його у зв'язку з рубкою-січенням лісу, бо чим ще було тоді хату опалювати, коли і вугілля, а тим більше газу люди не знали. Й досі серед мешканців Карпат побутує прислів'я: "Січень січе та морозить, а газда з лісу дрова возить".

  Народне прислів'я, що вводить нас у часові ознаки січня, стверджує: "На новий рік додалося дня на заячий скік". За дев'ять днів після зимового сонцестояння день збільшується лише на шість хвилин. Після тривалої похмурої погоди починається прояснення.

  Новий рік розганяє пітьму, кличе всю природу до пробудження, оживання. Ссічень снігом січе, а мороз вогнем пече", "У січні тріщать морози - восени тріщатимуть засіки від хліба". А ще в народі кажуть: "Скільки днів - стільки й прикмет".

      Про це та багато іншого цікавого про цей місяць ви дізнаєтесь з книжкової виставки "Я ЗИМА, НЕ СИВА, Я, ЗИМА, КРАСИВА". Завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають! 

                  ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ

Прийшов Новий рік і нове життя починають його діти-місяці, які в кожній мові мають свої назви. Погортаймо разом сторінки українського місячного словника.

  І назви, і кількість місяців у році виникли не одночасно. В часи Ромула - легендарного засновника Рима і першого римського царя, тобто близько середини VІІІ сторіччя до нашої ери, римляни користувалися календарем, у якому рік складався із 10 місяців. Вони не мали назв, а позначалися порядковими номерами. Починався рік із першого числа того місяця, з якого починалася весна.

  Десь у кінці того сторіччя деякі місяці одержали свої "імена".

 Перший місяць року, на честь бога війни Марса, був названий мартіусом, другий - апрілісом, назва якого походить від латинського "аперіре"- "розкривати" (в цьому місяці, як всі ми добре знаємо, розкриваються бруньки), третій - майусом, названий на честь Меркурія, четвертий - юніусом (так звали дружину Юпітера - Юнону, заступницю жінок). Решта ж місяців зберегла числові позначення - квінтіліс - п'ятий, секстіліс - шостий, септембер - сьомий, октобер - восьмий, новембер - дев'ятий, децембер - десятий.

  У VІІ сторіччі до нашої ери в часи другого староримського царя - Нуми Помпілія до календарного року додали ще два місяці: одинадцятий та дванадцятий. Перший названий январем - на честь двуликого бога Януса (в нього одне обличчя звернене вперед, а друге обличчя звернене назад - щоб одночасно споглядати минуле і передбачати майбутнє). Назва другого нового місяця походить від латинського слова "фебруаріус", що означає "очищення", яке й відмічалось щорічно 15 лютого. Цей місяць присвячувався богові підземного царства Фебруусу.

  В 44 році до нашої ери сенат на знак подяки римському державному діячу й полководцю Юлію Цезарю за впорядкування календаря і за його воєнні заслуги перейменував місяць квінтіліс, в якому він народився, на Іюль. Январ (січень) став першим місяцем року.

  У 8 році до нашої ери місяць секстіліс на честь римського імператора Октавіана Августа було перейменовано на "Август".

 Українські назви місяців - слов'янського походження.

          НОВИЙ   РІК   КРОКУЄ   ПО   ПЛАНЕТІ

           Рік Новий спішить у гості - ставте дідух на помості!

 Давня українська ялинка - це дідух. В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а "дідух". Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб "дідух" міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки "дідуха" - за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, - обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.

        21   ГРУДНЯ   -   ДЕНЬ   ЗИМОВОГО   СОНЦЕСТОЯННЯ

  21 грудня настає день зимового сонцестояння. Ця доба відрізняється найменшою кількістю світлих годин. Також ніч є найдовшою за весь рік. Тривалість світлового дня є дуже важливою для всіх живих істот на нашій планеті. Адже саме Сонце є єдиним джерелом тепла та світла. Чим ближче зима, тим швидше воно сідає і приходить ніч. Дата офіційного святкування дня зимового сонцестояння була запроваджена ще Гаєм Юлієм Цезарем. День зимового сонцестояння в давні часи вважали магічним і дуже важливим. Тому існували навіть особливі традиції і повір'я. В різних культурах сприймали його по-різному. Але більшість народів вважають День зимового сонцестояння символом початку нового життя, відродження, повороту до нового. При чому, не тільки у людей, але й у всієї природи. Практично повсюди цього дня влаштовували різноманітні урочистості, зустрічі, свята та ритуали. Навіть деякі археологічні пам'ятки проектували в залежності від положення Сонця. Наприклад, усім відомий Стоунхендж у Великобританії.

 Ніч з 20 на 21 грудня буде найдовшою у році, а день 21 грудня - найкоротшим, він триватиме всього 8 годин. З цього моменту день починає ставати довшим.

  День зимового сонцестояння має дуже сильну енергетику. І це знали всі народи світу ще до виникнення Християнства.

  У цей період прийнято ставити нові цілі, складати плани на рік, викидати старі речі, наводити порядок - не лише в домі, а й у своїх думках, відпускати старі образи та загадувати бажання.  Все загадане в день зимового сонцестояння, обов'язково здійсниться.

     СВЯТИЙ    МИКОЛАЙ,   ДО   НАС   ЗАВІТАЙ

                                     19 грудня - День Святого Миколая

  З особливою любов'ю та нетерпінням зустрічають діти та дорослі перше новорічне диво - День Святого Миколая Чудотворця.

 Це неправда, що на свято Миколая чекають тільки діти. Здається, що саме перед цим святом кожен із нас хоч на мить та й стає трішки дитиною. І в цьому немає нічого поганого. Кожен з нас знає, що настане той казковий ранок 19 грудня, коли з-під подушки можна буде витягнути шарудивий пакуночок із апельсинками й горіхами. А ще там буде шоколадка і щось корисне тільки для тебе. У Західній Україні повелась добра традиція готувати подарунки на Миколая усім без винятку в родині.

  З Днем Святого Миколая! Нехай в це свято трапиться добре диво! Нехай серце знайде надію, а душа повірить в дива! 

  Бажаємо добра і любові, миру і щастя, здоров'я і радості в житті.

                ЗАХИСНИЦЯ  ГІРНИКІВ

                       17 грудня - День пам'яті Великомучениці Варвари

                СОНЦЕСЯЙНА    КАЛИТА

                            13 грудня - День Апостола Андрія Первозванного

                НА СВЯТУ КАТЕРИНУ ХОВАЙСЯ ПІД ПЕРИНУ

                      7 грудня - святої великомучениці Катерини

                          ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА СНІГОМ ПОКРИВАЄ

           4 грудня - Введення в храм Пресвятої Богородиці

        ПОДИВІТЬСЯ - ПО ДОРОЗІ ТОРОХТИТЬ ЗИМА НА ВОЗІ

  Вважається, що зима приходить першого грудня. Але це - дата умовна, всього лиш календарна. Астрономічна зима в північній півкулі починається в день народження ... літнього Сонця, коли воно вступає у сузір'я Козерога. Власне у грудні настає пік зимового сонцестояння. Світло хоч і здається примагніченим до крайнеба, але повертає на літо, а зима - на морози.

  Хоч  у відривних календарях зазначається, що найменша тривалість дня - 8 годин - припадає на період з 19 по 24 грудня, коли світило немов зависає на одному місці, все ж сонцеворот відбувається 22 числа.

  А в народі початком зими вважається та днина, коли ріки сковуються крижаним панциром. Справедливо вважається, що зима в нас починається трисвяттям: "Варвара поставить, Сава погладить, а Микола морозом стукне".

    Уже 25 грудня день збільшується на "горобиний скік" - одну хвилину, а на Новий рік - "заячий скік" на 9 хвилин. День обганяє ніч, а мороз - тепло. Наші пращури примічали: якщо "перехідного" дня сонце "виграє", то буде сонячно на Різдво. Коли ж на гілках дерев іній, святки слід очікувати не тільки ясні, а й теплі. Лютих різдвяних морозів не буде.

   Астрономічна зима закунчується 21 березня - в день весняного рівнодення. Проте потепління відчуватиметься вже наприкінці січня та в лютому. Коли сонце схиляється на південь, у північній півкулі панує зима, хоча саме в цей час Земля перебуває на найменшій відстані від Сонця: все залежить від нахилу земної осі. Саме від тієї чи іншої якісності сонячних променів відносно поверхні планети залежить земне сонячне тепло.

   ГРУДЕНЬ РІК КІНЧАЄ, А ЗИМУ ПОЧИНАЄ

    Він і перший, і останній. Він і холодний, і найтепліший із трьох.

     Перший у зими, останній -  у році. Він - 12-ий місяць року у григоріанському календарі.

 Останній місяць року у нас "грудень". Назва ця , напевно, походить від слова "грудки", у які в цей час змерзається земля, так само іменують цей місяць поляки (грудзень), а чехи кажуть "просінець". Походження останнього слова неясне. Здебільшого його пов'язують із чеським же словом "сіни", тобто "синій", адже в цьому місяці дні стоять напів'ясні, імлисті, з відтінком синяви.

  Грудень - від слова "Груда, грудка, груддя". Після осінніх дощів розтоптана грунтівка замерзає..Їздити такими дорогами важко: заважають замерзлі грудки. Груддя утворюється і на замерзлих зораних полях.

  Грудень усе в природі перебудовує на зимовий лад. Перші морози прихоплюють землю, замерзають грудки - звідси й пішла назва місяця. У давнину його ще називали "хмурень", бо й справді мало сонячних днів дарує він людям, та й дні найкоротші в році.

 У давньоруські часи і, як засвідчує "Словарь української мови" Б.Грінченка, аж до ХХ сторіччя цей місяць мав назву "студень". У деяких краях студнем старі люди називають його і понині. А ще мав він і такі народні назви: лютень, хмурень, студенець, мостовик, трусим, підбериха, стужайло, студеник.

  З точки зору кліматологів, початком зими вважається день, коли відбувається перехід середньодобової температури повітря через нуль градусів у бік зниження. На більшій частині території України це в другій половині листопада і лише на півдні та південному заході - у грудні.

  Ще ошатнішою стає зимова природа, коли на вкритих снігом деревах і кущах з'являються погостювати красені снігурі.

  Цього місяця на більшій частині території України утворюється стійкий сніговий покрив. На крайньому півдні він буває не щороку. Слід зазначити, що в цьому місяці, порівняно з листопадом, більше днів із хуртовинами; зростає повторюваність ожеледі, особливо на Лівобережжі.

 В Україні звичайно переважають порівняно м'які зими з нестійкими морозами. Але в окремі роки зими в Україні були досить суворі.

1грудня

У народі цей день називають зимовказівником, позаяк погода цього дня визначає погоду всієї зими: який перштий день грудня, такою і вся зима буде. Якщо зранку тепло - відлига буде на початку зими, а якщо холод і хурделиця опівдні - такою бути середині зими. Якщо ж завиє, закрутить заметіль під вечір, то піде зима від нас неохоче, з погрозами.

  Про це та багато іншого цікавого  про цей місяць ви дізнаєтесь з книжкової виставки "Грудень  рік кінчає, а зиму починає". Завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають!

         СПІВАЄ ОСІНЬ НА УСІХ ДОРОГАХ

Перший подих осені

              Ходять хмари в небі синім. Тихо вересень прийшов

 І  дощ, і ранок, і осіння мряка,

І трішки сумно, що нема тепла ...

Це на прощання вересень заплакав,

Бо осінь його далі повела...

                                    Віктор Чорній

   Краса ранньої осені ще яскрава, але вже наче покрита серпанком прохолодної печалі. Про цей місяць у народі кажуть: "У вересні і горобець - багатій". Назва першого осіннього місяця - вересень - від ніжного фіалково-рожевого вересу, що буйно цвіте о цій порі і встеляє траву густим килимом та пахне особливим щемким ароматом. Раніше його ще називали "ревун" - коли в лісах ревуть олені, шукаючи супротивника до двобою, "хмурень" - через часті дощі, "бабинець" - бо настає пора в природі, яку називали "бабиним літом". У прадавньому українському календарі цей період року мав назву "місяць калини" й символізував красу, довершеність, гармонію та щирість.

 Цвітуть жовте пижмо, цмин, нев'янучі деревій та петрів батіг, - їхнє цвітіння ще болючіше нагадує, що літо вже минуло, бо в садах розкошують айстри, жоржини, хризантеми.

 У вересні вся природа готується до зими: пташки відлітають в чужі краї, звірі і плазуни готуються до зимової сплячки. Лише горобці та синички невтомно сокочуть: для них рясно вродили глід, калина, горобина.

  У вирій відлітають журавлі, звірі розповзаються по норах, листя жовтіє та опадає, на землю приходять перші заморозки.

 Першою у вирій відлітає зозуля - наприкінці серпня чи на початку вересня: її називають "ключницею вирію", бо вона найшвидше відлітає, а найпізніше прилітає.

 Щедрий вересень на народні прикмети і спостереження:

 Чим вересень тепліший, тим пізніше прийдуть холоди.

На рослинах багато павутиння - тепла погода утримається.

Рясно вродила горобина, осінь буде дощовою.

Павутиння стелиться на рослинах - на тепло.

Про це та багато іншого цікавого про цей місяць ви дізнаєтесь з книжкової виставки "Ходять хмари в небі синім. Тихо вересень прийшов". Завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають.

                                              ЗОЛОТА ОСІНЬ

Осінь. Її ще називають чудовою, замріяною, золотою. Вона охоплює дерева і кущі багряно-жовтим полум'ям, вода в озерах синя, а в небі - зграї птахів.

  А чи знаєте ви, що є дві осені. Одна - радісна, пишно вбрана. На клумбах ще квітнуть різнокольорові айстри, жоржини, блищать у небесній голубизні жовті берези, святковими в своїй красі стоять золотисто-червоні клени, переливаються бронзою осики. А який багатий урожай: повні кошики грибів і ягід. Але як тільки з'являється хмара, ховається сонце, і дощ сірими нитками прошиває небо, одразу змінюється все навкруги. Це друга осінь - непомітна, вся в клаптиках опалого листя, сіра, сумна, похмура, із тихим плачем дрібного дощу.

Послухайте вірш Грицька Чупринки "Осінь" і скажіть, яку осінь - веселу чи сумну - описує автор.

                Осінь

Чорний степ на виднокрузі,

Густо стелиться туман,

Ніби злився в чорній тузі

З сірим небом океан.

          Кожна хмарка, кожна смуга

          Сипле крапельки на низ;

          Плаче осінь, ллється туга

          Морем виплаканих сліз.

Сивий килим сріблотканий

Осінь зрадниця снує;

На поляни крізь тумани

Дрібний дощик сипле, б'є.

          За осінньою журбою

          Світлих днів уже нема;

          Швидко з білою габою

          Прийде владарка-зима.

    А яку осінь змальовує І.Нечуй-Левицький?

 День був ясний, сонячний та теплий. Надворі стояла суша. Небо синіло, як літом. Сонце ходило на небі низько, але добре припікало косим промінням. Тихий вітер ледве ворушився. Половина листя на вербах уже пожовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби влітку ...

             14 ЖОВТНЯ  - СВЯТО ПОКРОВИ

     ВЕРЕСНЮ ОНУК, ЖОВТНЮ СИН, ЗИМІ РІДНИЙ БРАТ

Листопад - останній місяць осені. Цей передзимовий місяць вважається місяцем негоди. Похмурі дні з низькими навислими шаруватими хмарами, затяжними дощами, мрякою,

 густими туманами спостерігаються, коли над Україною тривалий час проноситься тепле вологе повітря з Атлантичного океану або Середземного моря.

  На початку листопада змінюється енергетика неба. Зменшується потік позитивно заряджених частинок іоносфери - ближнього до нас космосу, своєрідної оболонки, що регулює надходження до планети сонячної енергії.

  Ці атмосферні зміни для людини корисні: стимулюють активність життєвих процесів в організмі, дозаряджають його енергією. А для рослинного світу навпаки - умова заглиблення у стан спокою.

 У давнину листопад на різних територіях називали і "студником", і "хмарником", і "напівзимником". А ось у прадавні часи цю пору року називали місяцем крука. "Крук" символізує людський досвід, набуті знання, уміння вчитися, аналізувати й робити висновки.

Листопад називають "сутінками року". Швидко вечоріє, менше світить сонечко. На осиротілі поля ллє дрібний дощ, на безлюдних лісових дорогах господарює вітер, і раптом, промені сонця засвітили на деревах чисельні гірлянди іскрометного інею. Краса лісу просто зачаровує: з одного боку - зима, з другого - осінь. А все тому, що сніг не всюди ще ліг рівним шаром. Там, де березняк та осичняк - запорошив білим землю. А на галявині з сухими пожухлими травами - ще не затримався, бо звідси видувають сніг вітри. От і стоїш, немов у казці, на мерехтливій межі осені та зими.

 Про всіх потурбувався листопад: тварини, птахи та риби отримали запаси їжі, житло, теплу "одежу". Першим заліг до зимової сплячки борсук. Під час відлиги може й прокинутися: вийде собі назовні, поваляється у снігу, і знову - на бік, до весни. В трухлявих пнях осини, в корчах, неглибоких норах, і навіть просто в купі пожухлого листя впадає в заціпеніння їжак. Спати йому до самої весни, до завершення нічних заморозків.

 У листопаді клен та дуб вже накопичили крохмаль, який в зимову холоднечу перетвориться на цукор, а в хвойних деревах - на масло. Це захистить дерева від морозів.

  Здається, всі справи переробив листопад: уклав звірів, птахів, риб та комах у зручні зимові ліжка, струсив останнє листя з дерев, пустив вітер сіяти насіння. Всю ніч гуляв вітер у чистому полі. А зранку побіг до лісу та давай дерева трясти.

 Про це та банато іншого цікавого про цей місяць ви дізнаєтесь з книжкової виставки  "Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку." Завітайте до бібліотеки, на вас тут чекають!