— Здійснення наших бажань — запорука успіху. Але бажання й наміри людина має аналізувати з урахуванням можливостей. Для самовдосконалення велике значення має сила волі. Її потрібно виховувати в собі постійно: не пасуй, коли не розв’язується задача. Не вдається відразу — відпочинь і знову берися. Не зумів
розібратися сьогодні — з’ясуй завтра. Не знаєш — запитуй, не вмієш — вчися. Роби не тільки те, що хочеться, а перш за все те, що ПОТРІБНО.
«ХОЧУ» — це бажання. Але у людей є певні обов’язки, виконання яких допомагає іншим задовольняти свої бажання, потреби.
Трапляється так, що деякі наші бажання важко здійснити, бо вони суперечать бажанням інших людей або спільним бажанням групи (сім’ї, класу тощо). Наприклад, що робити, коли хочеться бавитися у дворі, а мама просить допомогти прибрати у квартирі, піти до крамниці тощо?
Для того щоб мати змогу краще здійснювати свої бажання і задовольняти потреби, слід добре вчитися, багато читати, набувати різних навичок, зміцнювати своє здоров’я та фізичну силу.Прочитайте оповідання.
ПЕЧИВО
Мама висипала на тарілку печиво. Бабуся весело задзвеніла чашками. Володя й Мишко всілися за стіл.
— Діли по одному,— сказав Мишко.
Хлопці вигребли все печиво на стіл і розклали його на дві купки.
— Порівну? — запитав Володя.
Мишко перевірив очима купки.
— Порівну. Бабусю, налий нам чаю!
Бабуся подала чай. За столом було тихо. Купки печива швидко зменшувались.
— Смачне! Солодке! — говорив Мишко.
— Угу! — відгукнувся з повним ротом Володя.
Мама і бабуся мовчали. Коли все печиво було з’їдено, Володя глибоко видихнув, погладив себе по животі та виліз із-за столу.
Мишко доїв останній шматочок і подивився на маму — вона розмішувала ложечкою непочатий чай. Він поглянув на бабусю — вона жувала скоринку хліба...
- Оцініть вчинок хлопчиків.
Бажання і наполегливість дівчинки.
У першому класі Даша дуже просила маму дозволити їй іти після уроків самій на тренування. Але мама була непохитною:
— Це небезпечно для тебе. Ти ще маленька, я буду сама забирати тебе після школи.
— Але ж тоді ми знову не будемо встигати на тренування!
— Почекаєш ще рік, поки ти ще занадто мала.
Даша дуже засмутилася, адже її казка про гімнастику знову залишилася лише мрією. Але дівчинка вирішила, що повинна щось робити. Вона почала шукати в Youtube ролики, за якими займатися можна було самостійно вдома. А ще Даша постійно тягнула шпагат у школі. На перерві, на фізкультурі, на групі подовженого дня. Якось тато побачив старання Даші і замість захоплення дуже посварив її.
— Не можна займатися цією самодіяльністю! Ти можеш нашкодити собі!
— Але я вже півроку займаюся сама! І все добре!
— А якщо ти станеш на місток, а піднятися не зможеш? А якщо потягнеш м’язи на шпагаті? А якщо ногу зламаєш або шию? Твоя
кімната тісна, ти не можеш тут займатися. Я забороняю!
— Але я так хочу на гімнастику.
— Почекай ще рік! Виростеш, зможеш ходити туди сама, в залі будеш займатися під наглядом тренера!
Час минав швидко. Даша пішла вже у третій клас. Нарешті вона була досить дорослою, щоб здійснити свою мрію про гімнастику.
Даша пішла до спортивної секції, побачила тренера і з посмішкою
на обличчі заявила:
— Я хочу займатися з вами!
— Тобі вже пізно.
— Чому ж? З якого віку можна займатися гімнастикою?
— З п’яти років. У крайньому випадку з семи. А скільки тобі?
— Мені вісім.
— Це занадто багато, на жаль.
— Але, будь ласка! Дайте мені шанс! Я дуже сильно хочу! Тренер не хотіла брати таку дорослу дівчинку в групу, адже інші восьмирічні учениці вже вміли виконувати складні трюки, давно сідали на шпагат, могли жонглювати кеглями. Але все-таки вона дозволила позайматися дівчинці, подумавши, що через пару занять та сама відмовиться, адже виглядатиме гірше за інших на занятті. Але Даша почала наполегливо працювати. Вона приходила раніше всіх, а після занять залишалася займатися ще. Її казка про гімнастику нарешті ожила, дівчинка могла робити те, про що так давно мріяла. Спочатку вона дійсно була найгіршою, їй було прикро за те, що стільки років вона сиділа вдома замість того, аби трену-
вати тіло. Але її старання були такими наполегливими, що вже через півроку вона наздогнала деяких гімнасток. А ще за рік стала однією з кращих у групі. Тренер не могла натішитися успіхам Даші. Вона ще ніколи не бачила таких цілеспрямованих дівчат.
— Спорт загартовує характер, але ти, Дашо, сама своїм характером зуміла заскочити на наш корабель на ім’я «спорт»,— сказала тренер Даші на змаганнях, де дівчинка отримала срібну медаль.
— Тільки вперед! Наступного року нашою буде золота медаль! — відповіла дівчинка.
Казка про гімнастику добігла завершення. А яке бажання маєте ви? Чи може воно вам нашкодити?
Маргарита Сурженко
Чому збулося бажання дівчинки?