Дослідники історії Голокосту

В сучасній історичній науці беззаперечною є думка про те, що події Голокосту мали трагічні наслідки для єврейства на території усієї України, але в кожного регіону були особливості, які потребують окремого дослідження для більш глибокого вивчення загальної картини та масштабів Катастрофи єврейства у роки Другої світової війни. Саме ця регіональна специфіка ще вивчена недостатньо і чекає своїх дослідників.

Дослідники історії Голокосту на Поділлі досліджували події з червня 1941 по березень 1944 років - стільки тривала окупація Вінницької області ( 2 роки та 7 місяців).

Проблемі Голокосту присвячені роботи:

закордонних дослідників: Н.Тумаркиної, В.Лихачова, М.Альтмана, Є.Розенблата, І.Єленської, Є.Йоффе;

українських вчених: В.Косика, С.Борового, Ф.Горовського, О.Наймана, Ф.Левітаса, М.Шимановського, А.Подольського, Ф.Винокурової, С.Орлянського, Л.Сушона, М.Коваля.

Джерельну базу досліджень складають опубліковані та неопубліковані джерела: архівні документи, наукова та художня література, довідкові та періодичні видання, спогади, статистичні дані, що дозволяють дослідити картину трагічних подій в регіоні.

На особливу увагу заслуговують роботи дослідників Голокосту на Поділлі: Винокурової Ф.А., Трахтенберга Л.М., Погончика Г.О., Ефраїма Вольфа, Забарка Б.М., Бурдинського Ю.С.

Глосарій

Авторитаризм – політичний режим на засадах, протилежних демократії. Часто поєднується з диктатурою особистості, котра опинилась на вершині владної піраміди (фашисти обґрунтовували її «фюрер принципом», тобто «принципом вождизму»; «вождями» називали себе і керівники СРСР – до часу відмови від «культу особи» Сталіна). За допомогою засобів масової інформації та іншими шляхами у суспільстві створюється ілюзія їхньої загальнонародної підтримки, тим самим забезпечуючи легітимність режиму.

Антисемітизм – одна з форм національної ворожнечі (ксенофобії), об'єктом якої є євреї. Корені антисемітизму сягають часів етногенезу євреїв і формування юдаїзму як національної релігії, принципово відмінної від релігій племен і народів, серед яких жили євреї (монотеїзм, специфічні закони «чистоти» – кашруту). На межі ХІХ–ХХ ст. А. перетворився на достатньо впливову політичну ідеологію, включаючи «расову гігієну». З 1933 р. А. у Німеччині став офіційною ідеологією, що призвела до Голокосту. Розрізняють А. державний та побутовий. Види антисемітизму: релігійно світоглядний, економічний, політичний, расовий.

Айнзацгрупи (нім. Einsatzgruppen) – мобільні поліцейські формування, призначені знищувати «ворогів Райху». За час своєї діяльності до літа 1942 р. А. знищили на

території СРСР до 750 тис. чол., переважно євреїв, зокрема в Україні – близько 200 тис. євреїв. Були розформовані у 1943–1944 рр.

Асиміляція – 1) процес, у результаті якого члени однієї етнічної групи втрачають свою вихідну культуру та етнічну ідентичність і засвоюють культуру та ідентичність іншої етнічної групи, з якими вони перебувають у безпосередньому контакті. 2) Нав'язування однією етнічною групою іншій групі своєї мови, звичаїв, культури, духовних цінностей. Асиміляція може носити як добровільний характер — захоплення ін­шою більш розвиненою або привабливою культурою, міжнаціональні, між­конфесійні шлюби, так і примусовий характер — військова анексія, вимуше­не переселення, законодавча діяльність, спрямована на придушення тих чи інших культурно-мовних явищ.

Бабин Яр — яр у Києві, де нацисти розстрілювали спочатку євреїв, а по­тім радянських військовополонених, циган, комуністів і підпільників, укра­їнських патріотів, які виступали за незалежну українську державу, й інших людей. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. зондеркоманда 4а під коман­дуванням П. Блобеля (входила до складу айнзацгрупи С під командуванням д-ра Раше) вбила тут 33771 єврея, не враховуючи убитих малолітніх дітей до трьох років. Всього за роки окупації в Бабиному Яру загинуло від 100 до 200 тисяч осіб, більшість з яких були євреями.

Намагаючись приховати сліди злочинів, нацисти в серпні-вересні 1943 р. частково знищили табір військовополонених, відкопали з верхніх шарів ма­сового поховання і спалили на відкритих «печах» десятки тисяч трупів, кіст­ки перемелювалися на привезених з Німеччини машинах, попіл був розси­паний околицями Бабиного Яру. У ніч на 29 вересня 1943 р. в Бабиному Яру відбулося повстання зайнятих на роботах біля печей 329 ув'язнених-смерт­ників, з яких урятувалися всього 18 чоловік.

Нешкідливі євреї. Німці були дуже акуратні в записах євреїв, яких вели в газові камери. Щоб приховати факт масових знищень, ці записи називали «Нешкідливі євреї», і це вираз видає ставлення німців до живого єврея, як до чогось шкідливого.

«Блискавична війна» (нім. Бліцкріг) — теорія досягнення швидкої пе­ремоги у війні, побудована на тому, що супротивник буде захоплений зне­нацька і не встигне розгорнути свої сили; була використана Німеччиною в Першій і Другій світових війнах.

Ванзейська конференція — відбулася 20 січня 1942 р. в передмісті Бер­ліна, де з основною доповіддю виступив начальник імперської безпеки Гей- дріх. На конференції було обговорено низку питань і прийнято ряд заходів по «остаточних рішеннях єврейського питання», що передбачали депорта­цію євреїв на схід і їх знищення, примус до каторжної праці, «причому, без­сумнівно, більша частина їх вимре в результаті природного відбору». Решту євреїв як найбільш життєздатну частину нації, передбачалося знищити, щоб вони не стали «зародком нового єврейського відродження».

На конференції були присутні ключові члени уряду, що не входили до СС, включаючи міністрів закордонних справ та юстиції, чия допомога була необхідна для приведення у виконання «остаточного розв'язання єврейсько­го питання в Європі».

На конференції йшлося про 11 мільйонів євреїв, у т. ч. близько трьох мільйонів євреїв України, щодо яких слід було здійснити «остаточне вирі­шення». Було обговорено дипломатичні заходи, покликані змусити приєдна­тися до «остаточного вирішення» країни-союзниці.

Газваген (Gaswagen) — газовий автомобіль, «душогубка» — назва спе­ціально пристосованого автомобіля, що застосовувався нацистами в роки Другої світової війни на окупованих територіях СРСР і Східної Європи для масового знищення людей в герметично закритому кузові шляхом отруєння чадним або вихлопним газом. їх застосування айзацгрупами для знищен­ня жінок і дітей в Києві, Харкові, Полтаві (Україна), Ризі (Латвія), Хелмно (Польща) почалося в кінці 1941 р.

Газова камера — один із технічних методів «остаточного розв'язання єв­рейського питання» — приміщення, призначене для умертвіння людей шля­хом отруєння отруйним або задушливим газом. Разом з євреями нацисти організовували вбивства в газових камерах циган, а також німців з фізични­ми вадами, душевнохворих тощо

Геноцид (від грецького genos — родина, сім я, плем'я і латинського caedere — вбивати) — крайня форма дискримінації, цілеспрямоване знищення пов­ністю або частково окремих груп населення за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.

Визначення поняття «геноцид» вперше дав у своїй книзі «Принципи правління в окупованій Європі» (США, 1944) Р. Лемкін, який втік з Польщі від нацистських переслідувань, 9 грудня 1948 р. О ОН прийняла «Конвенцію про запобігання та покарання злочину геноциду». З 1948 р. геноцид вважа­ється міжнародним злочином.

Поряд з геноцидом вірмен в Османській імперії (1915-1916), циган (1939- 1945) ряд учених вважає Голокост одним з найвідоміших прикладів геноци­ду в XX столітті.

Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» від 28 листо­пада 2006 р. стверджує: «Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу».

Гестапо — таємна державна поліція Третього рейху, заснована в квітні 1933 р. для боротьби з супротивниками нацистського режиму (з 1939 р. і на окупованих територіях). З 1939 р. по 1945 р. гестапо функціонувало як IV відділ Головного імперського управління безпеки (РСХА) під керівництвом Г. Мюллера. Підрозділом, який займався депортацією євреїв до концентра­ційних таборів і таборів смерті, керував А. Ейхман.

У 1945 р. гестапо було скасовано і проголошено поза законом.

Гетто (від італійського ghetto nuovo — «нова ливарня») — ізольована частина середньовічного західноєвропейського міста, відведена для євреїв. Термін з'явився у Венеції (Італія, 1516 р.) і походить від назви ливарного за­воду, поблизу якого розміщувався єврейський квартал.

У ході здійснення нацистами «остаточного розв'язання єврейського пи­тання» гетто створювалися як місця ізоляції євреїв і їх знищення шляхом позбавлення засобів існування (голод, епідемії) або як місця тимчасового утримання для подальшого знищення в таборах смерті або шляхом розстрі­лів.

Найбільшу кількість гетто на окупованій території СРСР нацисти ство­рили в Україні. Основну масу гетто в німецькій зоні окупації в Україні було ліквідовано до початку 1943 року. Близько 40% гетто в Україні перебували в румунській зоні, де частина євреїв дочекалася звільнення.

Голокост (від англ. Holocaust, грецьк. Аокаиатос; — «всеспалення», жер­твопринесення за допомогою вогню) — переслідування і масове знищення євреїв Європи нацистами і колабораціоністами в 1933-1945 pp.

Термін вперше використав у 1960-х pp. в публіцистиці майбутній лауреат Нобелівської премії миру письменник Елі Візель як символ газових камер і крематоріїв в таборах смерті.

У роки Другої світової війни було знищено 6 мільйонів євреїв у Європі.

Термін «Голокост» у широкому сенсі — переслідування і масове знищен­ня нацистами представників різних етнічних і соціальних груп (євреїв, ци­ган, геїв, масонів, безнадійно хворих та ін) в період Третього Рейху.

Немає загальноприйнятого терміну для позначення геноциду циган, організованого нацистами та їхніми союзниками. Запропоновано назву «Параімос» (або Пораймос), яке у ромів вживається дуже часто як «наруга, зґвалтування». Дослідники ведуть суперечку про етичність в застосуван­ні даного терміну. В якості альтернативи використовують «Самударіпен» (вбивство всіх) і «Калі Траш» (чорний жах). В останніх дослідженнях істори­ків наводиться кількість жертв геноциду ромів: 150000-200000 осіб.

Депортація (від латинського deportatio — вигнання, висилка) — при­мусова висилка людей і груп в іншу державу або іншу місцевість, зазвичай — під конвоєм. Термін «депортація» виник у кримінальному законодавстві Франції (XVIII-XIX ст.) для позначення особливих видів заслання. Один з елементів політики переслідування євреїв нацистами та їхніми союзниками.

Дискримінація (латинське discriminatio — «розрізнення») — невиправ­дана різниця у правах і обов'язках людини за расовою ознакою, за національ­ністю, релігійними, політичними переконаннями, статтю та ін; умисне ство­рення нерівноправних умов для держав або групи держав.

Евтаназія (грец. «легка смерть») — усвідомлене прискорення смерті безнадійно хворої людини з метою полегшення страждань і з його волі. У практиці нацистів після секретного наказу Гітлера (1939) цей термін придбав інший сенс: фізичне знищення «неповноцінних» людей (тих, які страждали на спадкові хвороби, і тих, чия «життя не має цінності»). Вбивство розумово відсталих дітей голодом, смертельними ін'єкціями, а пізніше газом викли­кало протест у суспільстві, особливо серед німецького духовенства. В кінці серпня 1941 р. Гітлер наказав припинити вбивства, але через рік вони були поновлені і тривали до кінця війни.

Евфемізм (грец. єі)фг)|лг] — « велемовність») — нейтральне за змістом і емоційним «навантаженням» слово або описовий вираз, які зазвичай вико­ристовуються в текстах і публічних висловлюваннях для заміни інших, що вважаються непристойними або недоречними. Нацисти активно використо­вували різні евфемізми, що приховували сутність їхніх дій. Замість слів убивство, страта, масове знищення вони використовували терміни евтана- зія, селекція, дезінфекція, акція, переселення і т. п.

Жандармерія — частини німецької поліції, які виконували поліцейські функції в сільській місцевості.

Жид (польськ.) — давня назва євреїв в російській та українській мовах, спочатку не мало негативного, образливого відтінку. З 1930-х pp. в Україні нормативним стає термін «єврей», тому слово «жид» набуває образливого значення.

«Залізна гвардія» — румунський фашистський рух (1927), організовував антисемітську пропаганду і сприяв переслідуванням євреїв. У 1944 p., після звільнення Румунії від фашизму, «Залізна гвардія» була розпущена і заборо­нена. ■ ' .

Жовта зірка (лата) — особливий відмітний знак, який за наказом на­цистів повинні були носити євреї на підконтрольній владі Німеччини тери­торії в роки Голокосту — приклад дискримінації за національним (расовим) принципом. Найчастіше лата робилася зі шматка тканини жовтого кольору, в основному, у вигляді шестикутної зірки, в якій писалося слово «єврей» міс­цевою мовою.

На окупованій території колишнього СРСР введення носіння жовтої зір­ки було майже повсюдним і одним з перших обмежень, яким піддавалися євреї.

Союзники нацистів також використовували жовту зірку в якості розпіз­навального дискримінаційного знака. Наприклад, у липні 1941 р. розпоря­дження носити жовту зірку отримали євреї Румунії.

Жовта зірка була також відмітним знаком для військовополонених єв­рейського походження

Історична пам'ять — сукупність відомостей про історичне минуле осо­бистості, народу чи суспільства. В історії єврейського народу досить славних традицій, осіб і подій, якими можна пишатися і над якими потрібно горю­вати. Без осмислення минулого важко зрозуміти сьогодення і побудувати майбутнє.

Капо (італ. — голова; той, хто стоїть на чолі) — в'язень концтабору, відпо­відальний за роботу бригади ув'язнених, якого призначало німецьке коман­дування СС. У його обов'язки входило стежити за дотриманням табірних правил, контролювати роботу ув'язнених. _t

Колабораціонізм (франц. collaboration — співробітництво) — усвідомле­не, добровільне співробітництво під час війни з ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі- Термін найчастіше застосовується в більш вузькому сенсі — як співробітництво з окупантами.

У кримінальному законодавстві більшості країн світу факт колабораці­онізму кваліфікується як злочин проти своєї держави, як державна зрада.

Концентраційний табір — місце ізоляції й утримання, переважно в нелюдських умовах, «небажаних елементів», оголошених ворогами Третьо­го рейху (євреїв, комуністів, циган, радянських військовополонених, Свід­ків Єгови тощо). Табори були так названі, оскільки ув'язнені були фізично «сконцентровані» в одному місці. Всього існувало близько п'яти тисяч табо­рів різного призначення і місткості.

Перший концтабір в Німеччині був створений в 1933 р. в м. Дахау для інтернування політичних ув'язнених. За його зразком у подальшому створю­валися інші концтабори: перевиховання, трудові, каторжні, для військово­полонених, заручників тощо.

Починаючи з 1941 р., відповідно до расової теорії, у нацистській Німеч­чині з'являються «табори смерті», «фабрики смерті», єдиною метою яких було методичне вбивство «неповноцінних» народів. На початку 1942 р. на території Польщі були створені табори знищення. В Україні до таких таборів відносилися Янівський (Львів) та Сирецький (Київ).

За підрахунками істориків, всього на території Європи нацистами було створено 1634 концтабори і більше 900 трудових таборів.

Кришталева ніч (ніч розбитих вітрин, нім. (Reichs-) Kristallnacht) — погром проти євреїв у всій нацистській Німеччині та частині Австрії 9-10 листопада 1938 р., здійснений воєнізованими загонами CA і цивільними особами. Німецька влада не втручалися в події. Нап належали євреям ади призвели до того, що вулиці були покриті осколками скла з вікон, магазинів, будівель і синагог, які належали євреям.

Ксенофобія (від лат. Cseno — чуже, незнайоме, fobio — нелюбов, страх) — неприйняття чужого, незнайомого, може виявлятися в агресії щодо незрозу­мілих речей, незвичних традицій і т. п. У сучасному суспільстві виділяють такі види ксенофобії: расові та етнічні фобії (етнофобіі), що визначають упе­редження і дискримінацію щодо осіб іншої раси або етнічної групи (білий і чорний расизм, антисемітизм та ін); релігійні фобії, що визначають страх і упередження по відношенню до прихильників різних релігійних орієнтацій; фобії щодо груп, які відрізняються за соціальними, культурними, матеріаль­ними і фізичними ознаками.

Націонал-соціалізм (скор. нацизм) — політичний рух з 1919 р., ідеологія гітлерівської Націонал-соціалісти чної німецької робітничої партії, форма суспільного устрою Німеччини з 1933 р. по 1945 р.

Найбільш реакційний різновид фашизму, для якого характерні жор­стоке придушення прав людини, високий ступінь великодержавного шові­нізму, політики державного антисемітизму, реалізація політики геноциду;

у зовнішній політиці — прагнення до встановлення світового панування. Націонал-соціалізм проголошував своєю метою створення і затвердження на досить великій території расово чистої арійської держави, що має все не­обхідне для благополучного існування протягом довгого часу («тисячолітній рейх»).

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту — встановлений Гене­ральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 р. Дату 27 січня обрано неви­падково: цього дня радянські війська звільнили концентраційний табір Освенцим (Польща). З 2006 р. цей день відзначається у всьому світі, однак в Угорщині, Ізраїлі (День Катастрофи та Героїзму), Латвії відзначали цей день і раніше. З 2012 р. за рішенням Верховної Ради України 27 січня відзначається День пам'яті жертв Голокосту.

Німеччина також відзначає день памяті жертв Голокосту 27 січня. У 2011 році цей день був вперше присвячений і циганським жертвам геноциду, і в відзначенні його взяв участь федеральний президент К. Вульф.

Нацистська расова політика — політика расової дискримінації і ксено­фобії в Третьому рейху, заснована на концепції расової чистоти.

Концепція расової чистоти означала необхідність розділяти людей на представників вищої раси і нижчих елементів і необхідність відповідного відбору. Перших слід було штучно підтримувати, в той час як відтворенню другого вимагалося запобігати (стерилізація алкоголіків, епілептиків, осіб з різними спадковими хворобами, недоумкуватих); змішування рас дає неба­жані наслідки. Прагнення до підтримання «расової чистоти» проявилося в державних програмах примусового винищення різних категорій громадян.

Операція «Рейнхард». Восени 1941 р. Гіммлер доручив приступити до знищення євреїв на території Польщі. В рамках цього плану було розпочато будівництво концтаборів у Белжеці, Собіборі і Треблінці, призначених для знищення ув'язнених.

Остаточне вирішення єврейського питання — термін, який ввели нацистські вожді (січень 1942 р., див. Ванзейська конференція) для позначення заходів щодо повного фізичного винищення євреїв. Вперше термін «остаточне вирішення» по відношенню до євреїв майбутній фюрер Німеччини А. Гітлер застосував у 1919 р. На початку 1930-х рр. політика на­цистів була спрямована на масову примусову еміграцію євреїв Німеччини з підконтрольних їм країн, пізніше було ухвалено рішення про депортацію єв­реїв. У липні 1941 р. Герінгу були надані повноваження для підготовки плану «остаточного вирішення».

Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. підрозділи СС, поліція і айнзацгрупи почали знищення євреїв у містах і містечках України шляхом масових розстрілів. У Вінницькій області вже в липні-вересні 1941 р. було вбито понад 20 тисяч євреїв. В цей же час нацисти провели масові розстріли євреїв у Бабиному Яру в Києві.

На Ванзейській конференції прийняли ряд заходів по організації масо­вого знищення євреїв — насамперед у таборах смерті на території Польщі; форсованими темпами почалося створення газових камер і крематоріїв.

«Ост», генеральний план — секретний нацистський план з проведення етнічних чисток на території Східної Європи, її німецької колонізації після перемоги над СРСР (планувалося виселення 31 млн. людей «неарійського» походження і заселення 10 млн. німецьких колоністів) і обмеження народжу­ваності. Після провалу «блискавичної війни» проти СРСР впроваджувалися лише окремі положення плану, особливо ті, що стосувалися економічного грабежу і масового знищення «неарійського» населення.

Варіант плану був розроблений до 1940 р.

На Нюрнберзькому процесі план був визнаний злочинним.

План «Барбаросса» — німецька таємна назва вторгнення в Радянський Союз 22 червня 1941 р. З нападу на СРСР почалося масове знищення євреїв на окупованих територіях.

Праведники світу (іврит «хасидей умот ха-олам» — праведники народів світу) — відповідно до ізраїльського Закону про Память Катастрофи (1951) це почесне звання отримують неєвреї, які рятували євреїв у роки нацист­ської окупації Європи, Катастрофи (Шоа), ризикуючи при цьохму власним життям і роблячи це безоплатно.

На честь кожного визнаного праведником проводиться церемонія наго­родження, на якій праведнику або його спадкоємцям вручається почесний сертифікат і іменна медаль, на якій двома мовами — івритом і французькою — вигравіруваний напис: «В подяку від єврейського народу. Хто рятує одне життя, рятує весь світ ».

Всього близько 25 000 громадян різних країн стали Праведниками сві­ту. В Україні переховувати євреїв було значно небезпечніше, ніж на Заході. Смерть загрожувала не тільки рятівникові, але і всій його родині.

Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників (близько 2500 осіб, з них більше двохсот представників Вінницької області). Ця статистка не відображає справжньої кількості Праведників.

Наприклад, в країнах Східної Європи і колишнього Радянського Сою­зу можливість вести дослідження і нагороджувати Праведників була довгі роки заблокована комуністичними режимами.

Рейхскомісаріат Україна (РКУ) — адміністративне утворення (з 20 серпня 1941 р.), яке охоплювало частину сучасних українських і білоруських земель в період окупації в 1941-1944 рр. Контролювалося німецькою окупа­ційною адміністрацією і підпорядковувалося Міністерству окупованих зе­мель.

Столицею РКУ було місто Рівне. Посаду рейхскомісара займав Еріх Кох.

Рейхскомісаріат складався з шести генеральних округів, керованих гене­ральними комісарами. Частина Вінницької області, окупованої нацистами, входила в Генеральний округ Житомир. Тут були створені райони (СеЬії), керовані гебіткомісарами.

Свастика — дуже давній символ, який почав використовуватися на­цистською партією у 1920 р. Став першим символом нацистської Німеччини, а з 1935 р. з'явився на прапорі держави.

СС (скор. від нім. — «ескадрилья прикриття (захисту), охоронні загони) — воєнізовані формування НСДАП, які відрізнялися осо­бливою відданістю нацистській ідеології, дисципліною і «расовою»чистотою.

З 1934 р. СС були виділені із штурмових загонів як окрема структура на- , цистської партії і підпорядковувалися особисто Гітлеру і рейхсфюреру СС Гіммлеру. Війська СС до березня 1945 р. нараховували 830 тис. осіб.

У роки війни у відомстві СС перебували концтабори і табори смерті. СС були основним організатором терору та знищення людей за расовими озна­ками, політичним переконанням в Німеччині та в окупованих нею країнах.

Нюрнберзький трибунал визнав велику групу членів СС злочинцями.

«Спецгрупа» — робочі групи (зондеркоманди) євреїв у таборах смерті, які займалися перенесенням тіл убитих в крематорій або в братські могили. Оскіль­ки вони добре знали систему знищення, їх самих знищували одразу ж після ви­конання завдання і серед них майже немає тих, хто залишилися в живих.

Табір примусової праці для євреїв — місце ув'язнення осіб єврейської на­ціональності з метою їх використання на важких роботах, деретворений із гетто або наповнювався працездатними євреями із гетто, підпорядкований керівництву поліції та СС.

На окупованих радянських територіях ці табори, починаючи з серпня 1942 р., мали тимчасовий характер. Тільки коли в 1941-1942 рр. потреба в робочій силі різко зросла (це було пов'язано і з вивезенням неєврейського населення на примусові роботи до Німеччини), німецька влада виявилася на деякий час зацікавленою в більш ефективній експлуатації євреїв. Таким чином, примусово-трудові табори для євреїв, створені керівництвом СС, по­ліції та організації Тодта на будівництві стратегічної дороги IV між Львовом і Дніпропетровськом, частково збереглися до грудня 1943 р.

На території Вінницької області в німецькій зоні окупації для будівниц­тва та ремонту стратегічної автостради IV було створено близькб двадцяти трудових єврейських таборів. Тільки на будівництві ділянки дороги Вінни- ця-Умань загинуло більше 10 тис. євреїв.

Іншим типом трудових таборів були табори для євреїв, депортованих у Трансністрію. Вони були також зайняті на ремонті доріг, вирубці дерев уздовж шосе і на інших роботах. Ще одним видом діяльності таборів були роботи в кар'єрах і каменоломнях. Кілька таборів спеціалізувалися на видо­бутку торфу (Нестерварка Тульчинського р-ну). В'язнів залучали до роботи і на військово-стратегічних об'єктах, в т.ч. спорудженні мостів, аеродромів, укріплень, вивозячи в німецьку зону окупації..

Тодт (організація Тодт) — військово-будівельна організація в нацист­ській Німеччині, створена в 1933 р. для будівництва шляхів, оборонних спо­руд. Активно і нещадно використовувала працю приреченого на смерть єв­рейського населення.

Третій Рейх («Третя імперія», «Третя сила») — неофіційна назва Німеччини з 24 березня 1933 р. Третій рейх також відомий як «нацист­ська Німеччина». Термін «фашистська Німеччина», який використовував­ся, в основному, в радянській науковій і популярній літературі, є неточним, оскільки між фашистським режимом Муссоліні в Італії та режимом Гітлера є істотні відмінності, як у політичному устрої, так і в ідеології.

Вперше термін «Третій рейх» використовував в 1923 р. німецький пись­менник А. Меллер Ван де Брук. Гітлер же використовував його як назву не- мецької держави, яка повинна «проіснувати тисячу років».

Третій рейх припинив своє існування після розпуску союзниками Флен- сбургского уряду 23 травня 1945 p., яке очолював рейхспрезидент Карл Деніц.

Фашизм («союз, пучок, зв'язка, об'єднання») — узагальнена назва специфічно вкрай правих політичних рухів, ідеологій і відповідна їм форма правління диктаторського типу, характерними ознака­ми яких є культ особистості, мілітаризм, тоталітаризм.

У більш вузькому історичному сенсі під фашизмом мається на увазі ма­совий політичний рух, який існував в Італії з 1922 р. під керівництвом Б. Муссоліні.

У Норвегії Італії, Угорщині, Хорватії та Румунії фашисти були при владі до поразки у Другій світовій війні.

Циклон — Б — отруйний газ (ціанід), який нацисти використовували для вбивства євреїв у газових камерах. Газ в кристалічному вигляді доставлявся в табори в герметичних жерстяних банках. При з'єднанні з повітрям крис­тали перетворювалися на смертельний газ, людина гинула в лічені хвилини від отруєння. Спочатку цей газ використовувався для боротьби з комахами.

Шовінізм (франц. chauvinisme) — ідеологія, що проповідує ідею націо­нальної переваги; протиставляє інтереси однієї нації перед іншою; розпалює національну ворожнечу і ненависть.

Термін «шовінізм» утворений від імені героя комедії «Триколірна кокар­да» Ніколя Шовена, який пов'язував велич Франції з поверненням часів На- полеона Бонапарта.

Юденрат (нім. Judenrat — єврейська рада) — єврейський орган самовря­дування, в 1939 р. створений у Польщі з ініціативи німецької окупаційної влади в кожному єврейському гетто, а пізніше і на території СРСР.

Повноваження юденрату: управління та забезпечення господарського життя і порядку в гетто, збір грошових коштів; відбір кандидатів для роботи в трудових таборах; виконання розпоряджень окупаційної влади. Юденрату формально підпорядковувалася єврейська поліція.