ЖМЕРИНКА. У 1939 р. проживали 4630 євреїв. Місто окуповане 17 липня 1941 р. В кінці липня польова поліція і СД провели арешти і розстріли євреїв «за саботаж». З вересня 1941 р. в складі Трансністрії. Гетто створено 18 жовтня 1941 р. Крім місцевих євреїв у гетто були поселені євреї з Бессарабії та Буковини, а також євреї, які зуміли втекти з німецької зони окупації. В гетто Жмеринка на липень 1942 р. числилося 3274 євреї, в т.ч. 200 сиріт. Спеціальним наказом заборонявся вихід в'язнів за межі гетто.
Керівником правління гетто був призначений д-р А. Гершман. Він встановив у гетто сувору дисципліну. Кожного ранку колони працівників з гетто відправлялися в німецьку зону для роботи по ремонту залізниці, вагонів, мостів. В гетто діяли шкіряний, миловарний, цвяховий, мотузяний цехи, кравецька і шевська майстерні. За рахунок отриманих доходів у гетто було налагоджене харчування сиріт, відкриті лікарняне відділення, ясла, дитячий садок та школа. Була введена обов'язкова дезінфекція та відвідування лазні, завдяки чому не виникало епідемій, а лише окремі випадки захворювання на тиф.
Гершман зумів зберегти життя понад трьом тисячам вязнів гетто і забезпечити їм порівняно стерпне існування. Але на вимогу німецької влади в серпні 1942 р. він видав 286 браїлівських євреїв, що втекли в Жмеринку з німецької зони окупації.
У гетто діяла антифашистська підпільна група, що входила до складу Жмеринської підпільної організації «Радянські патріоти». Підпільники друкували листівки, допомагали членам громади. Член підпільної групи Я. Лойзнер нагороджений медаллю «За відвагу» (посмертно).
У Жмеринському районі для євреїв з Буковини та Бессарабії були створені гетто в Сербинівцях, Василівці, Носківцях. Багато в'язнів загинуло від нестерпних умов життя.