Жмеринський район

ЖМЕРИНКА. У 1939 р. проживали 4630 євреїв. Місто окуповане 17 лип­ня 1941 р. В кінці липня польова поліція і СД провели арешти і розстріли євреїв «за саботаж». З вересня 1941 р. в складі Трансністрії. Гетто створено 18 жовтня 1941 р. Крім місцевих євреїв у гетто були поселені євреї з Бессарабії та Буковини, а також євреї, які зуміли втекти з німецької зони окупації. В гетто Жмеринка на липень 1942 р. числилося 3274 євреї, в т.ч. 200 сиріт. Спе­ціальним наказом заборонявся вихід в'язнів за межі гетто.

Керівником правління гетто був призначений д-р А. Гершман. Він встано­вив у гетто сувору дисципліну. Кожного ранку колони працівників з гетто від­правлялися в німецьку зону для роботи по ремонту залізниці, вагонів, мостів. В гетто діяли шкіряний, миловарний, цвяховий, мотузяний цехи, кравецька і шевська майстерні. За рахунок отриманих доходів у гетто було налагоджене харчування сиріт, відкриті лікарняне відділення, ясла, дитячий садок та шко­ла. Була введена обов'язкова дезінфекція та відвідування лазні, завдяки чому не виникало епідемій, а лише окремі випадки захворювання на тиф.

Гершман зумів зберегти життя понад трьом тисячам вязнів гетто і за­безпечити їм порівняно стерпне існування. Але на вимогу німецької влади в серпні 1942 р. він видав 286 браїлівських євреїв, що втекли в Жмеринку з німецької зони окупації.

У гетто діяла антифашистська підпільна група, що входила до складу Жмеринської підпільної організації «Радянські патріоти». Підпільники дру­кували листівки, допомагали членам громади. Член підпільної групи Я. Лойзнер нагороджений медаллю «За відвагу» (посмертно).

У Жмеринському районі для євреїв з Буковини та Бессарабії були ство­рені гетто в Сербинівцях, Василівці, Носківцях. Багато в'язнів загинуло від нестерпних умов життя.