1. Радійте Вашій дитині!

2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.

4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім'єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.

7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства — вміння слухати, бачити, відчувати.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте над розвитком пам'яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.

 12. Запровадьте в сім'ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов'язково всі члени родини).

13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

   Карантин, який оголосили по всій Україні через новий коронавірус, значно ускладнив життя батькам. Оскільки дитсадки   закрили , дітей треба розважати вдома. Ми ж пропонуємо декілька варіантів розваг, якими можна зацікавити дітей, сидячи в приміщенні.

1. Незвичні способи малювання

Відбитки пальців

Правила. Підготуй такі речі:

• шматочки мочалки;

• фарби;

• вода;

• пензлик;

• ручки, олівці або фломастери.

Спочатку нанесемо фарбу на мочалку пензликом. Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе — на папері можна залишати кольоровий відбиток!

Малюнки мильними бульбашками

Правила. У мильний розчин (вода, мило, шампунь) додай акварельної фарби або харчового барвника. Колір обирай на власний розсуд.

Візьми соломинку і дунь через неї в мильну воду, створюючи якнайбільше бульбашок.

А тепер – увага! Візьми акварельний папір та легенько приклади його зверху до бульбашок. Дай просохнути. Щоб зробити папір ще яскравішим, прикладай його до бульбашок на воді різних кольорів.

Дмухавки

Правила. Зробити ляпку. Дмухати на ляпку фарби через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим папером.

2. Ігри з книгами

Фантазер

Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Детектив

Правила. Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукаєш ти.

3. Розвиваючі ігри

Будуємо шалаш

Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство! І обов’язково захочете спорудити свій особистий шалаш для читання і медитації.

Озвучка

Правила. Коли в телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власна озвучка. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього артиста!

Вгадай

Зав’яжіть  малюкові очі шарфиком і давайте у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

Тіні

Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці. Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріжте  разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

Посадити і виростити рослину

Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.

Скарбничка

Зробити скарбничку і навчити дитину правильно витрачати гроші. Можливо, навіть ввести список заробітку. Щоб отримати гроші – треба їх заробити. Полив квітку – 5 гривень, прибрав іграшки – 10 гривень, застелив ліжко – 15.

4. Проста наука

Міні-вулкан в домашніх умовах

Що вам потрібно:

• cкляна баночка з кришкою, що закручується;

• рослинна олія;

• куркума;

• глечик або прозора ємність.

Змішайте олію з куркумою – олія має змінити колір на жовтий. Тепер залийте олію в баночку по вінця, щоб у баночці не лишилося повітря. Проколіть у кришці дірку й опустіть баночку у воду. Олія легша від води і відразу почне підніматися з баночки нагору, а вода заповнюватиме баночку. У вас запрацює справжнісінький вулкан! Якщо додасте декілька камінців на дно посудини – матимете підводний вулкан.

Танець яйця

Як змусити яйце танцювати? Проведіть цей експеримент – і усе побачите самі!

Що вам потрібно:

1. Яйце (звичайне куряче яйце, не бите, з рівною поверхнею, класичної овальної форми).

2. Круглий піднос із рівним дном.

Покладіть яйце на піднос і намагайтеся плавно робити кругові рухи підносом щоразу швидше і швидше, тримаючи його горизонтально. Яйце на підносі також почне обертатися. У міру прискорення обертання яйце «підніметься» і стане обертатися на одному з кінців: тупому або гострому, зайнявши, звичайно, вертикальне положення.

Що відбувається? Відцентрова сила утримує яйце, подібно до того як розкручена дзига стоїть на площині, а нерозкручена лежить на боці.

Звичайно, цей експеримент потребує певного досвіду і вправності. Ні з першого, ні з другого і навіть із третього разу у вас, більш за все, нічого не вийде. Але варто тренуватися.

Секретне невидиме чорнило

Створення невидимого чорнила – дуже захопливий процес! Ви можете вдати секретного агента, бо маєте свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Усе, що вам необхідно, – це деякі предмети домашнього вжитку і таємна сила лимонного соку.

Що вам потрібно:

• Половина лимона;

• Вода;

• Ложка;

• Миска;

• Ватна паличка;

• Білий папір;

• Лампа.

Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води.Змішайте воду і лимонний сік ложкою.Умочіть  ватяну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте, доки сік висохне і стане повністю непомітним.

Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь,  нагрійте папір, тримаючи його поруч із лампочкою.

Що відбувається? Лимонний сік – це органічна речовина, яка окислюється і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік  дуже важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доти, поки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється.

5. Вироби своїми руками

Саморобний блокнот 

Створіть яскравий особистий блокнот для дитини, де можна записувати її графік на день або  на тиждень. Оформіть і прикрасьте разом новий блокнот і внесіть перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання «прибратися у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням. 

Колаж бажань

Прикрашаємо стіну і вчимо дитину йти до своїх цілей і бажань. Візуалізуємо її мрії і заодно креативно проводимо час, шукаючи необхідний матеріал та вирізаючи потрібні форми.

Іграшки з яєчних лотків 

Що можна зробити з картонних лотків для яєць – та що завгодно! Наприклад, транспортні засоби для любителів машин: вантажівка, мотоцикл, вертоліт, корабель, екскаватор. Скріплюємо клеєм, зубочистками, скотчем. Розфарбовуємо – і нова іграшка готова!

Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. З огляду на це роль вихователя набула нової якості. Він розвиває пізнавальні якості дошкільника, його життєву компетентність у різних соціальних інституціях. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження нових новітніх освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає традицією і що традиції утверджує соціум, а новаторами виступають яскраві особистості реформаторського типу. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов'язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.

Інноваційні педагогічні технології розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Вони забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Інноваційні педагогічні технології мають гуманістичну спрямованість у системі освіти, зумовлену співіснуванням і складними взаєминами в науковій педагогіці й педагогічній практиці традиційної наукової педагогіки. Вони належать до системи загального наукового і педагогічного знання. Виникли і розвиваються на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти. Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства.

   Інноваційні педагогічні технології є специфічними і досить складними, потребують особливих знань, навичок, здібностей. Інноваційні педагогічні технології в системі освіти засвідчують якісно новий етап взаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесів застосування її результатів. Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:

1. За рівнем застосування:

— загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);

— предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);

— локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).

 2. За провідним чинником психічного розвитку:

— біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);

— соціогенні (переважають соціальні чинники);

— психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).

 3. За філософською основою:

— матеріалістичні та ідеалістичні;

— діалектичні та метафізичні;

— наукові та релігійні;

— гуманістичні й антигуманні;

— антропософські (грец. anthropos — людина і sophia — мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);

— вільного виховання та примусу тощо.

 4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:

— асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);

— біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r — поведінка) (за основу взято теорію научіння);

— розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);

— сугестивні (засновані на навіюванні); — нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні); — гештальттехнології (нім. Gestalt — цілісна форма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).

 5. За ставленням до дитини:

— авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);

— дидактоцентристські (центровані на навчанні);

— особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання).

 6. За орієнтацією на особистісні структури:

— інформаційні (формування знань, умінь, навичок);

— операційні (формування способів розумових дій);

— емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);

— технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);

— евристичні (розвиток творчих здібностей);

— прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.

 7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

— структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);

— інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);

— ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв'язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньому процесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп'ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.;

— комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель — комп'ютер — учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);

— діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень — учитель», «учитель — автор», «учень — автор» та ін.);

— тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв'язання типових завдань у процесі навчання — тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв'язання управлінських задач).

Педагогіка М. Монтессорі (“Будинок вільної дитини”)

Автор – Монтессорі М.                                                                                  

Суть технології. Створення предметно-просторового середовища, у якому дитина зможе найповніше реалізувати свої природні здібності та задатки. Діяльність дитини повинна бути вільною та самостійною. Педагог використовує у роботі самонавчальні засоби – матеріали, з якими вихованець працює, наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім самостійно приступає до їхнього виконання. Індивідуалізація розвитку дошкільників реалізується через взаємодію з матеріалами, з урахуванням права вибору дітей, природних потреб та вікових особливостей.

Методика розвитку творчих здібностей на заняттях з малювання.

Автор – Шульга Л.                                                                  

Суть технології. Діти зображають навколишнє тільки після емоційних зустрічей з ним у процесі спостереження, розгляду картин, слухання музики, читання, розповідання. Головне завдання організації зображувальної діяльності – виховання естетичних почуттів, а допоміжне – навчання технічним прийомам. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, тим повнішими будуть уявлення, глибшим – пізнання.

Спадщина В.Сухомлинського.

Автор – В.Сухомлинський.                                                   

Суть технології. Основоположною у науково-теоретичних працях і практичному досвіді В.Сухомлинського є його філософсько-педагогічна система ідей та поглядів на дитину як на найвищу цінність. Педагогіка В.Сухомлинського - це педагогіка серця, дитиноцентризму й толерантності, яка базується на ідеї наближення навчально-виховного процесу до природи конкретної дитини. Педагог створив таку психолого-педагогічну систему, в якій усе зосереджено навколо дитини-людини, це педагогіка, побудована на утвердженні тієї філософської істини, що освіта, виховання й розвиток людини мають передбачати, передусім, утвердження гармонії розуму й серця. Уроки мислення сприяють розумовому, мовленнєвому, духовному розвитку дошкільнят і вихованню в них ціннісного ставлення до природи. Діти вчаться розуміти й любити її, починають дивитися на неї іншими очима, стають активними її захисниками. Розроблені педагогом основні норми моральної вихованості для дітей ґрунтуються на творчому використанні багатого потенціалу загальнолюдських моральних цінностей і є складовою частиною його цілісної педагогічної системи.

Методика навчання дітей читанню М.Зайцева.

Автор – М.Зайцев.                                                                                

Суть технології. Російський психолог Микола Олександрович Зайцев розробив унікальну методику навчання читанню і лічби на основі оригінальних кубиків. Кубики різних розмірів заповнюються відповідним матеріалом, у залежності від складу (дзвінкі - залізячками; глухі - деревинками; "золоті", голосні - мідними монетками). До того ж за визначеними буквами закріплені певні кольори, які допомагають на асоціативному рівні запам'ятати основні правила фонетичного розбору.

Навчання спирається на сприйняття (зір, слух, тактильні відчуття, інтуїцію), мислення активну практичну діяльність дитини, розвиває її пізнавальні здібності. "Кубики Зайцева" дозволяють навчити дитину плавному складовому читанню, минаючи етап складового уривчастого читання, значно скорочують час оволодіння читанням цілими словами, закладають основи грамотного письма. Навчальний пакет містить у собі: кубики, таблиці, аудіокасету і керівництво для батьків.

Посібники Зайцева призначені для організації розвиваючого простору для дітей дошкільного і шкільного віку, що дозволяє бажаючим педагогам творчо підходити до готових програм, змісту освіти, способам подачі інформації (методам і прийомам); вносити в роботу елементи дослідницької діяльності; кардинально скорочувати час оволодіння навичками рахунку, читання, грамотного письма.

Система Зайцева дає прекрасну можливість для професійного росту вчителів, колективної творчості педагогів і дітей, формування цілісної неспотвореної системи поглядів. І діти, і дорослі при цьому зберігають фізичне і щиросердечне здоров'я (а часто і відновлюють його), тобто ставиться заслін багатьом проблемам і майбутнім хворобам, які ми звикли вважати природними в процесі навчання, таким, як проблеми зору, хребта, купи стресів і комплексів («дидактоневрозу») і, як результат, соматичні захворювання.

Методика навчання дітей раннього віку Глена Домана.

Автор – Глен Доман.                                                               

Суть технології. Глен Доман — американський лікар-нейрохірург, який займався розробкою системи реабілітації дітей з важкими порушеннями в роботі мозку. У цій програмі особлива увага приділена карткам з комбінаціями яскравих точок, зображеннями різних предметів, зі словами. Коли безнадійно хворі і відсталі діти почали не тільки наздоганяти, а й випереджати однолітків в інтелектуальному розвитку, з'явилася ідея використовувати цей метод у навчанні нормальних дітей. Глен Доман удосконалив свою програму, і вже понад півстоліття вона є однією з найпопулярніших в ранній педагогіці. Основний постулат методики: «Мозок росте тільки коли він працює». Тому з самого раннього віку дитячий мозок треба завантажити. Навчання за Доманом нагадує введення інформації в комп'ютер. З трьохмісячного віку дитині з певною частотою за кілька секунд демонструються картки з комбінацією картинка + слово або просто слово. З часом ці картки поділяються на тематичні серії. Такі заняття треба чергувати зі спеціальними фізичними вправами, адже розвиток мозку неможливий без належної рухової активності. Керуючись цими принципами, за твердженням автора, будь-яку дитину можна виховати генієм.

ПІСКОТЕРАПІЯ

Відомий американський педагог С. Куломзіна зазначає, що Пісочниця не тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву, образно-логічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але ненав'язливо, поволі налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармонійний образ світу.

Завдяки чарівним властивостям піску раптом оживають казки, дитина стає безпосереднім учасником і режисером власних творів, а потім бачить результат власної творчості.

Музичний супровід і колірні ефекти є потужним стимулом для розвитку емоційного світу дитини. Крім того, в поєднанні з пальчиковою гімнастикою, драматизацією та мімічними етюдами заняття дозволяє гармонізувати емоційний стан дитини, розвивати всі пізнавальні процеси та сенсомоторні навички. Моделюючи ситуацію в пісочниці, дитина отримує досвід самостійного вирішення, проявляється його сила Чарівника.

 Принципи побудови програми занять: 

• Програма занять враховує всі сторони розвитку дитини: інтелектуальну, фізичну, емоційну і соціальну.

• Заняття проводяться в ігровій формі з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей раннього віку та дошкільного віку.

• Для попередження інтелектуальної та фізичної стомлюваності в ході занять відбувається часта зміна видів діяльності.

• Активно використовуються музично-рухові вправи.

Наші заняття спрямовані на:

• Сенсорний розвиток (розвиток сприйняття: кольору, форми, величини).

• Розвиток мовлення (формування мовного висловлювання, підготовка органів мови і слуху дитини до сприйняття правильного звуку і правильної артикуляції).

• Розвиток мислення, уваги, пам'яті, уяви. 

• Розвиток дрібної моторики.

• Естетичне виховання.

• Розвиток емоційної сфери.

• Розвиток творчих здібностей.

• Соціальний розвиток (навички спілкування).

Пісочна анімація дозволяє перетворити гру дитини в захоплюючий процес, відкрити власні можливості. Це заняття дарує дитині незабутні хвилини польоту фантазії та уяви. Заняття розвивають дрібну моторику, посидючість, пам’ять, образне і послідовне мислення, розкриває творчий потенціал дитини.

                                                                                                    «Кращий спосіб зробити дітей хорошими – зробити  їх щасливими»

                                                                                                                                                                                                        О. Уайльд

        Інтуїтивно батьки розуміють, що взути, одягнути і нагодувати дитину – це означає зробити її щасливою. Але,  намагатись зробити найкраще, ми іноді мимоволі припускаємося помилок, забуваючи про важливість виховання почуттів й   емоційної чуйності дитини.                                                                                                                                                         

 Дехто просто ігнорує почуття своїх дітей, вважаючи, що вони не заслужили розуміння. Ці батьки заняті кар’єрою, бізнесом, собою врешті-решт. У стосунках із дітьми головним вони, вважають, задоволення найпростіших проблем малюка, тому запитання « Ти  поїв?» головне. 

      Другий етап стосунків – потурання. Замість того, щоб навчити дитину справлятися із складними ситуаціями. Найбільш конструктивними і соціально доступними засобами батьки  роблять вигляд, що проблеми не існує, сподіваючись, що все як-небудь розв’яжиться саме собою.  І є вічно незадоволенні дітьми, сердиті і дратівливі батьки. Вони вважають    себе завжди правими. І будь-який прояв дитячої особистості виводить їх із себе як правило, вони намагаються підігнати поведінку дитини під якийсь ідеальний образ, не бажаючи прийняти малюка таким, який він є. 

       Важливо не просто заспокоїти дитину, коли вона засмучена, а й навчити її керувати своїми почуттями. Спираючись на пережиті прикрощі і проблеми, навчіть малюка усвідомлювати  і називати, свої почуття. І неодмінно потрібно дати вихід почуттям, не зашкодивши   навколишнім.  Межі дозволеного повинні бути чітко обумовленні: « Ти  можеш сердитися на молодшу сестру, але її не можна бити, штовхати і обзивати!» 

          Спостережливість – найважливіша умова виховання. Дуже часто діти не хочуть прямо обговорювати виниклі проблеми. Але саме в цей час нам, батькам легше знайти привід для довірливої розмови, духовного зближення.  

 Отже, щоб виховати малюка щасливим, потрібно дотримуватися кількох простих правил.

Проводьте із дитиною найбільше часу, приділяючи їй увагу.

Частіше говоріть дитині, що вона вам потрібна, ви пишаєтесь нею.

  Старайтесь, щоб дитина росла у спокійному середовищі уникайте скандалів і конфліктів перед дитиною.

Встановіть із дітьми довірливі стосунки.

Навчіть дитину бути турботливою. Показуйте на своєму прикладі, що приємно коли про когось піклуєшся. По можливості   завидіть домашнього улюбленця, щоб дитина піклувалася про нього.  

Найголовніше  - часто говоріть малюку, що ви його любите. Обіймайте малюка, цілуйте його. Нехай він відчуває вашу любов навіть на фізичному рівні. 

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.

2. Ведіть здоровий спосіб життя.

3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.

4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.

5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.

6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.

7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.

8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам’ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.

9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.

10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.

11.Застосовуйте вдома різні профілактично — корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.

12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:

— виконувати різні фізичні вправи;

— правильно харчуватись;

— загартовуватись;

— спілкуватися з друзями;

— дотримуватися особистої гігієни;

— дотримуватися режиму дня;

— знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д. 

Дошкільнята енергійні, непосидючі й цікаві. І це постійно тримає батьків у напрузі. Дошкільний вік - це етап, коли діти багато дізнаються про навколишній світ і набувають нових навичок. Це звучить прекрасно, але усі батьки дошкільнят знають, як складно впоратися з їх невгамовною енергією.

Розглянемо кілька порад щодо виховання дошкільнят.

1. Розвивайте у дитини навички спілкування 

Комунікативні навички дошкільнят дуже важливі. Чим краще вони розвинені, тим краще дитина може ладнати із іншими дітьми й вихователями, коли йде в дитячий садок.

2. Навчіть дитину бути хорошим слухачем

Батьки добре знають, як важко впоратися з дошкільником, коли він вередує. Проте, у дитячому саду йому доведеться брати участь у різних заняттях: співати, малювати, слухати пояснення вихователя тощо. Все це вимагає від нього посидючості і концентрації уваги. Якщо ви навчите його бути хорошим слухачем, це допоможе йому активно брати участь у всіх заходах у дитячому садку.

3. Заохочуйте командну роботу

Коли дитина піде в дитячий сад, вона буде щодня проводити більшість свого часу разом з іншими дітьми і вихователями, займатися різними груповими заняттями тощо. Це вимагає навичок командної роботи. Ви можете розвинути цей навик у дитині, граючи в ігри з нею вдома.

4. Навчіть дитину дотримуватись інструкцій

У дитинстві ми вчимося чомусь новому, дотримуючись інструкцій та вказівок. Однак для дитини це може бути складно, якщо вона не знає, як слідувати вказівкам. У дитячому садку дитина отримує вказівки від вихователя, беручи участь у різних заняттях, часто ігрових.

Навчіть дитину, як слідувати інструкціям, граючи з нею в ігри. Давайте їй веселі завдання і виконуйте їх разом з дитиною.

5. Навчіть дитину працювати з канцелярськими товарами

У дитячому садку дитина багато часу бере участь в заняттях, які вимагають використання таких предметів, як олівці, фломастери, ножиці, пластилін, клей тощо. Ви можете допомогти дитині навчитися правильно поводитися з такими предметами. Заохочуйте дитину малювати й писати. Ви можете навчити її писати букви, цифри тощо.

6. Заохочуйте дитину бути більш самостійною

Часто батьки вдома постійно прибирають за дитиною іграшки або посуд після прийому їжі. Однак, коли дитина йде в дитячий садок, батьки не можуть бути поруч з нею.

Заохочуйте дитину бути самостійною. Навчіть її самостійно мити руки, витирати ніс або рот тощо. Якщо дитина вміє виконувати такі нескладні дії, це формує у неї почуття відповідальності і самостійності. У старшому віці це буде для неї дуже корисно.

7. Встановіть розпорядок

Дуже важливо встановити для дитини режим. Визначте їй час для ігор, прийому їжі, сну й інших дій. Це не тільки привчить дитину до дисципліни, але і допоможе вам ефективніше розпоряджатися своїм часом. Ще однією перевагою є те, що після цього вам не потрібно буде кожен раз нагадувати дитині, щоб вона вчасно поїла або лягла спати.

8. Намагайтеся бути не надто суворим до дитини

Дисципліну не потрібно плутати зі строгістю. Якщо поводитись із дитиною надто суворо, вона часто стає впертою. Замість цього говоріть з дитиною по-дружньому, завоюйте її довіру, щоб вона могла спілкуватися з вами без страху. Це також зміцнить ваш емоційний зв'язок з нею.

9. Не піддавайтеся на істерики дитини

Не будучи надто суворим, не варто бути і занадто м'яким до дитини. Знайдіть баланс у взаєминах з дитиною. Якщо дитина впадає в істерику, не ігноруйте її. Якщо істерика дитини викликана чимось конкретним, переведіть її увагу на щось інше. Найкраще, що ви можете зробити в таких випадках - визначити причину такої поведінки. Можливо, дитина голодна, погано виспалась або втомилась.

10. Не ставтеся до дитини так само, як до дорослого

Деякі батьки очікують дуже багато від своєї дитини. Постарайтеся зрозуміти, що дитина ще вчиться і розвивається, що вона все ще дитина. Не чекайте від дитини, що вона буде відразу ж правильно розуміти всі ваші слова.

Проявіть терпіння і дозвольте дитині вчитися і розвиватися у своєму індивідуальному темпі. Заохочуйте її вчитися і докладати зусиль для досягнення цілей. Цікавтеся, що цікавить і мотивує дитину. Проявляйте творчий підхід, коли ви даєте дитині завдання. Слідкуйте за тим, щоб це приносило задоволення вам обом, а не було просто рутинною роботою, яку необхідно виконати.

11. Не будьте батьками, які завжди кажуть «ні»

У вихованні дитини це може бути складно, проте є способи зробити це. Намагайтеся не зловживати словом «ні» в спілкуванні з дитиною. Серце дитини досить чутливе, і їй може здаватися, що її не люблять, якщо ви часто їй відмовляєте. Більш того, дитина може збунтуватися. Спробуйте поговорити з дитиною на її рівні; якщо вам все ж потрібно відмовити їй, поясніть причину.

12. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Похваліть дитину, якщо вона щось зробила добре. Це є для неї позитивним підкріпленням. З іншого боку, якщо дитина погано поводиться, вкажіть їй на це. Так дитина зрозуміє, що погані вчинки завжди мають для неї наслідки.

13. Не чекайте від дитини занадто багато

Кожна дитина індивідуальна і вчиться в своєму темпі. Зрозуміло, як батьки ви будете мати стосовно неї певні очікування. Однак також важливо розуміти можливості своєї дитини і прийняти їх. Не вимагайте від дитини занадто багато - пам'ятайте, що вона ще дитина. Створіть дитині збалансований графік, зручний для неї.

14. Показуйте дитині хороший приклад

Дитина більшість свого часу проводить з вами. Те, як ви себе поводите, що і як ви робите, - все це впливає на її розвиток. Будьте для дитини прикладом для наслідування, щоб вона могла навчитися у вас чогось хорошого.

15. Створюйте сильні зв'язки

Виховання дитини може виявитися складним завданням. Але і для дітей, і для батьків це етап розвитку. Для батьків важливо займатися разом з дитиною веселими заняттями. Спільна робота допоможе вам зміцнити довіру і емоційний зв'язок з дитиною. Ви повинні бути для своєї дитини батьками і в той же час друзями, на яких вона завжди може покластися.

Помилки, які допускають батьки у вихованні дітей

Всі батьки бажають своїм дітям всього найкращого. Однак іноді хороші наміри батьків мають неприємні наслідки або демотивують дитину. Розглянемо кілька типових помилок і порад, які допоможуть батькам їх уникнути.

1. Поганий приклад

Маленькі діти в усьому повторюють своїх батьків. Для них ви у всьому є прикладом. Якщо ви хочете прищепити хороші звички своїй дитині, спочатку змініться самі. Не варто очікувати, що дитина почне харчуватися здоровою їжею, якщо ви самі їсте фаст-фуд. Хороший приклад принесе дитині велику користь.

2. Згода з дитиною в усьому

Батьки дошкільнят часто настільки обожнюють свою дитину, що не можуть сказати їй «ні». Однак не можна завжди і в усьому погоджуватися з нею. Не дозволяйте дитині маніпулювати вами. Коли необхідно сказати «ні», скажіть це чітко. Поясніть дитині свою відмову.

3. Надмірна опіка

Це цілком природно, що батьки захищають своїх дітей. Але надмірна опіка заважає їх росту і розвитку. Дитина дуже сильно покладається на вас багато в чому.

Заохочуйте дошкільника самостійно робити те, що йому під силу. Наприклад, якщо під час прогулянки дитина спіткнеться і впаде, не поспішайте кидатися їй на допомогу. Нехай вона навчиться вставати самостійно.

4. Підкуп

Батьки часто підкуповують дітей солодощами або іграшками, коли їм потрібно, щоб дитина щось зробила. Однак це вирішує проблему лише на короткий час. Наприклад, якщо ви пропонуєте дитині шматочок торта в обмін на те, що вона з'їсть овочі, це не привчить її до здорового харчування. Більш того, дитина може почати ще більше не любити овочі.

5. Порівняння з братами і сестрами

Батьки часто забувають, що кожна дитина по-своєму унікальна. Не порівнюйте дитину з її братами і сестрами. Така поведінка збентежить її і змусить відчувати, що її не люблять. Через це у дитини може з'явитися ненависть до братів чи сестер.

Виховання дошкільника - складне завдання, але це може виявитися і дуже веселим заняттям. Ви станете свідком багатьох важливих подій в житті вашої дитини. Переконайтеся, що ви не нав'язуєте дитині свої ідеї. Замість цього досліджуйте, що мотивує і цікавить саме її. Спілкуйтеся з нею по-дружньому.

У Статутi Всесвiтньої органiзацii охорони здоров'я(ВООЗ) записано: «Здоров'я — це стан повного фiзичного,духовного i соцiального благополуччя,а не лише вiдсутнiсть хвороб або фiзичних вад».

             Конституцiєю України визначено,що найвищою соцiальною цiннiстю у нашiй державi є людина,її життя i здоров'я.

             У законi України «Про дошкiльну освiту» окресленi обов'язки держави щодо пiклування про збереження та змiцнення здоров'я дiтей дошкiльного вiку,забезпечення їх психiчного та фiзичного розвитку.  

            Фiзично здорова дитина — це здорова психiка,здорова духовнiсть i достатнiй обсяг набутих iз досвiдом знань.  

            Оздоровче спрямування освiтнього процесу та лiкувально-профiлактичнi заходи — це змiст роботи в ДНЗ.  

           Особливостi органiзацiї навчально-виховної роботи це i заняття з фiзкультури, i ранкова гiмнастика, i фiзкультхвилинки, i фiзкультпаузи,i фiзкультурнi розваги, i фiзкультурнi свята , i днi здоров'я , i гiмнастика пробудження , i рухливi iгри.

           Одним iз методiв фiзкульнурно-оздоровчої роботи є використання  хвилинок-здоровинок.

            Їх проводять як на заняттях,так i мiж ними.

            Стратегiчна мета: упровадження у повсякденне життя малюкiв знань про унiверсальну цiннiсть здоров'я;створення  здоров'язберiгаючого середовища в умовах ДНЗ;формування здоров'ятворчого свiтогляду.  

        Для носа:

         1.Зверху униз вказiвними пальцями помасажувати нiс.

         2.Погладити нiс вказiвними пальцями з одного та iншого боку(можна по черзi).

         3.Вказiвним пальцем покрутити нiс лiворуч та праворуч.

         4.Вказiвним пальцем закрити одну нiздрю,подихати ,потiм другу i знову подихати.

         5.Подихати носом  як маленька сiра мишка(поверхневе дихання).

         6.Пофиркати як їжачок.

         7.Заплющивши очi,вказівним пальцем торкнутися носа.

         8.Пощипати нiс.

         9.«Гiмнастика для носа»:трьома пальцями повернути нiс лiворуч,праворуч,  задерти вгору(«кирпатий

        10.Провести вказiвним пальцем уверх вiд лобової  частини до    

             кiнця носа(«з'їхати з гiрки»).

         11.Вказiвними пальцями «походити  по носу як маленька мишка,а потiм сильнiше як слоненя.

            Для очей :

         1.Заплющити очі та вказівними пальцями погладити повіки.

        2.«Походити» вказывними пальцями по очах.

        3.«Пожалiти» оченята.

        4.Повiльно заплющити очi та розплющити їх («спляча красуня»).

       5.Мiцно заплющити очi та розплющити їх.

       6.Поклiпати повiками.

       7.Затулити очi долонями («вiдпочинемо»)

           Для вух:

       1. Потягти двома пальцями за мочки вух (5-6 разів).

       2. Вказiвним та великим пальцями покрутити козелок угору-вниз (5-6 разiв у рiзнi сторони).

       3. Вставити мiзинець у вухо i вiбрувати ним (10-20 секунд у кожному вусі)

       4. Зiмкнути пучки середнього та вказiвного пальцiв на обох руках i закрити ними вушнi раковини,зiгнувши їх у напрямку до верхнiх щелеп таким чином,щоб  не було чути стороннiх звуків .Рiзко прибрати пальцi (5-6 разiв).

        5. Потерти вушнi раковини до почервонiння. Запропонувати дiтям порiвняти  у кого червонiшi вуха,а потiм запропонувати потерти вуха одне одному.

       6. Злегка поплескати по вухах(7-10 разiв).

       7. Закрити вухо долонею i постукати по нiй пальцями другої руки(6-7 разiв).Те саме зробити з другим вухом.

        Iз зубною щiткою:

      1.Погладити щiткою по черзi то лiву , то праву руку з внутрішнього та зовнiшнього бокiв.

      2.Постукати щiткою руки.

      3.Погладити щiткою шию попереду , позаду , та з лiвого  правого бокiв.

     4.Постукати щiткою шию з рiзних бокiв.

     5.Коловими рухами помасажувати щiткою руки та шию.  

                    З каштановим намистом 

           Ми сьогоднi всi проснулись:

           Потягнулись , усмiхнулись,

           Долоньки тремо ми швиденько

           I умиваємось гарненько.

           Умиваємось теплом ,

           Щоб проснутись всiм разом ,

           Щоб проснутись , задьоритись

           Та з намистом подружитись.

           Каштанчики качаються ,

           З пальчиками граються.

           Ми по спинцi їх катаєм ,

           Дружно пiсеньку спiваєм :

           «Коть-коть-коть ,

           Коть-коть-коть .

           Будуть спинки здоровенькi ,

           Будуть спинки в нас рівненькі ».

Усі знають, що читання для дитини – основа її розвитку. Але чи не застаріло читання як вид виховання та розвитку?

Можливо слід замінити читання мультиком?  Чи казка на ніч  - не старіє?

Пропоную кілька варіантів на користь читання дитині на ніч.

Казка на ніч – демонстрація вашої любові до дитини

Читаючи дитині на ніч, ви не лише розважаєте її і розвиваєте, ви в такий спосіб показуєте свою любов до малюка. Вам здається: ну що можуть дати 15 хвилин читання? Не сумнівайтесь – дуже багато. Якщо читати дитині на ніч  щодня, дитина точно знатиме, що її люблять, про неї піклуються.

Жоден мультик не замінить рідного голосу та батьківського тепла. Психологи стверджують, що читання на ніч – це дуже потужна моральна підтримка для дитини.

Замінюючи читання фільмом або мультиком, пам`ятайте, що це вже готові продукти фантазії людини. А книга, казка дає можливість дитині створити власний світ, пофантазувати. Правильний розвиток дитини – це, насамперед, розвиток її уяви.

Читаємо дитині на ніч – навчаємо жити

Казки допомагають дитині усвідомлювати свій життєвий досвід і переживання, створюючи власний світ.

Навіть страшні та сумні казки й оповідання потрібні. Адже і страх, і сум – це нормальні людські почуття, яких не треба уникати. Найкраще обирати народні твори, що відповідають ментальності дитини. Не слід читати страшні казки на ніч, особливо, якщо ваша дитина дуже вразлива.

Читаємо дитині – розвиваємо її мовлення та пам`ять

Словниковий запас дитини активно формується у віці від 10 місяців до 1,5 року. У 3 роки, якщо батьки займалися з малюком, його словниковий запас повинен становити від 1000 слів і більше.

Тому так важливо в цей період читати дитині, і не тільки на ніч. До речі, можна починати читати вірші, коли маля ще в лоні матері.

Кумулятивні казки, тобто казки, в яких є повтори, розвивають пам`ять дитини. Читаючи таку казку вдруге і втретє, можна запропонувати дитині самій повторити уривок.

Дуже корисно читати вірші. При читанні віршів у дитини розвивається почуття ритму. А якщо ще й попросити продовжити рядок, то тренуватиметься й пам`ять.

Прочитаний заколисуючим голосом вірш здатен, як колискова, приспати дитину.

       У розвитку дитини гра відіграє важливе місце. У грі виробляються норми поведінки, розвиваються комунікативні та фізичні навички, мислення і мова. Само по собі це не відбувається, а тільки за участю дорослих. Батьки вчать дітей грати з іграшками, а під час гри з іншими дітьми вчать відстоювати свої інтереси, поважати партнера, змінюватися і домовлятися. Не відразу з'являються ці навички. Діти до 4 або 5 років вже вміють грати самостійно. Батьки показують, як багато чого цікавого можна отримати, граючи в гру. І дитина цього вчиться. Як навчити дитину грати самостійно, дізнаємося з цієї статті.

Спільні ігри корисні і дітям, і дорослим в розвиваючому, комунікативному, емоційному аспекті. В результаті ігор розвиваються взаємовідносини дітей і батьків. Але бувають такі моменти, коли хочеться, щоб дитина самостійно пограв і чим-небудь зайняв себе.

Якийсь час діти грають самостійно, але коли це заняття набридає, починають кликати маму. Не варто часто цим зловживати, але іноді така самостійність виручає нас, коли потрібно поговорити по телефону, зробити прибирання, приготувати обід. Є такі діти, які не збираються бути на самоті навіть хвилину. Найбільше, чим їх можна зайняти, це нова іграшка. Але коли вона стає знайомої, дитина буде вимагати маминого присутності. Перш за все, це справа звички, просто він звик, щоб їм хтось постійно займався. Часто буває, що мама не грає, а тільки «демонструє» гру, а залишившись один на один з іграшками, дитина не знає, що з ними робити, начебто у мами все виходило, а у нього все валиться з рук. Виходом буде те, щоб навчити дитину грати самостійно. 

Діти до півтора років не можуть самостійно грати з іграшками, вони тільки пізнають їх властивості, маніпулюють з предметами. Малюки не вміють грати з кубиками, грати з ляльками, не вміють грати з машинками, але дуже люблять все яскраве, шелестке, звукове. Зараз у продажу багато розвиваючих ігор, цим вони дуже привабливі для дітей. Якщо іграшки набридли, можна захопити дитину чимось незвичайним, новим. Діти люблять кухонний посуд, адже цими предметами мама так вміло орудує. Їх хочеться потримати в руках.

Можна дати дитині кілька каструль з кришками, щоб вони не були небезпечними, важкими. Він із задоволенням буде цим займатися, накривати їх кришками, вкладати їх одна в іншу, і природно стукати, цей шум доведеться потерпіти. Можна і самостійно зробити цікаві іграшки. Візьміть пластикову пляшку і наповніть її до половини водою, а всередину її помістіть фігурки звірів і геометричні фігури, зроблені з різнокольорової фольги. Дитина буде повертати пляшку, і дивитися за тим, як фігурки переміщаються то вгору, то вниз.

Тільки прослідкуйте, щоб кришка була добре закручена, або доведеться робити прибирання. Ще одна спокійна гра: в порожню пластикову пляшку можна покласти різні за кольором фломастери, без стрижнів. Це заняття буде як корисно, так і цікаво, воно розвиває дрібну моторику, координацію рухів і сприйняття кольору. Звичайно, після гри вам доведеться їх збирати по всій квартирі, але для себе ви, таким чином, виділіть півгодини вільного часу. Відмінною грою буде збирання пазлів. 

І хоча ця гра розрахована на дітей старше 3 років, але і для маленьких дітей можна зробити пазли. Для цього потрібно наклеїти на щільний картон картинки з окремими елементами, щоб після того, як ви розріжете, на кожному шматку залишиться ціле зображення, а не так, як в звичайних пазлах, тільки його частину. Це може бути кімната, де сидять звірятка, дорога з машинами, галявина з квітами, все залежить від вашої фантазії.

Картон потрібно розрізати на великі шматочки, вони повинні бути великими за розміром. Кожен пазл повинен бути з 4 частин, кожна частина ціле зображення, адже дитина ще не в змозі сприймати окремі частини цілого, і він не проявить інтересу. Дитину потрібно навчити грати, щоб він зрозумів, для цього з ним потрібно разом пограти і показати, як збирати пазли. Потім він буде сам розглядати ці картинки і спробує їх скласти.

Малюків, які старші, можна навчити самостійним іграм. Ви з ним будете продовжувати грати в ігри, але не так, як раніше весь вільний час. Намагайтеся, щоб під час спільних ігор він міг проявити ініціативу. Наприклад, ви будуєте піраміду з кубиків, покладіть 2 кубика один на одного і запропонуйте дитині зробити так само. Кожна дія, що ви робите, потрібно описувати: вийшов будиночок, вежа. Якщо не виходить, спробуйте йому допомогти, і весь час підбадьорюйте і хваліть свою дитину. Дійте м'яко, і якщо щось він не хоче робити, не наполягайте.

Все, що відбувається коментуйте. Паралельно знайомте дитину  з властивостями іграшок (які м'які волосся у ляльки, як крутяться колеса у машинки, які гострі кути у кубика). Все що показали, давайте йому помацати і на якийсь час залиште його одного. Звичайно, дитина буде крутити іграшку в руках, вивчати і відкривати для себе її нові властивості і якості. Краще чергувати спокійні і рухливі ігри. Якщо недавно він грав з м'ячем, переведіть його на розглядання картинок в книжках, на складання пазлів. 

Всі діти люблять слухати казки або дитячі пісеньки. Малюк може в цей час займатися іграшками і слухати. Якщо вам потрібно чимось зайняти дитину, включите йому казки, дитячі вірші, музику.

Тепер ми знаємо, як можна навчити дитину грати самостійно. Немає єдиного рецепту, як навчати дітей, і до кожної дитини потрібно підходити індивідуально, експериментуючи і фантазуючи, враховуючи при цьому побажання і інтереси вашої дитини. Запасіться терпінням, зберігайте спокій. Намагайтеся розвинути у вашої дитини фантазію, вона допомагає захоплюватися грою і включатися в неї. Головне - любити дитину і знати, що він найрозумніший, здатний і кращий. Цю впевненість ви зможете передати малюкові, і у вас все вийде.

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти виросли розумними, впевненими в собі, і намагаються зробити для цього все, що в їх силах. Хтось може сказати, що для цього потрібно займати певну ланку в суспільстві чи бути добре забезпеченим. Але інколи все, що потрібно дитині — це любов, а її проявляти можна не лише словами "Я тебе люблю". Саме про це сьогоднішній матеріал.

Ви можете багатьма способами показати дитині свою любов, не кажучи самої фрази “Я тебе люблю”. Карен Сальмансон, письменниця, гуру позитивного мислення, пропонує батькам 7 альтернативних способів висловлення своєї любові та турботи. Їх не потрібно використовувати кожного дня, але й не варто забувати про них.

 Я вірю в тебе

Я казала своєму 3-річному сину Арі “Я вірю в тебе” настільки часто, що він почав використовувати цю фразу у відповідь.

Смішний приклад: одного дня я перевернула всю квартиру, шукаючи ключі. Я впала розчарована на диван, тому що так і не знайшла їх. Раптом, я відчула, як хтось смикає мене за штани. Це був Арі.

“Мамо, - сказав він, - я знаю що ти можеш знайти свої ключі. Я в тебе вірю”.

Його слова змусили мене підвестися і заглянути під диван. Еврика! Саме там я їх і знайшла.

Тому так, я дуже вірю в рушійну силу слів “Я в тебе вірю!”.

 Ніколи не здавайся

Насправді, я повторюю ці слова своєму сину тричі, і це змушує його хихикати. А, як відомо, сміх допомагає позбавитися стресу, і мотивує рухатись вперед.

Однак, останнім часом, я зрозуміла, що просто цих слів замало. Ми з сином разом складали пазли. Арі постійно намагався втиснути пазл в невідповідну частину картинки, повторюючи “Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся!”.

Я виправила його, сказавши: “Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся! Але якщо ти робиш щось неправильно, тоді зупинись, обдумай все, і придумай нову стратегію!”.

“Нову стратегію?”, - запитав він.

“Так, - сказала я. - Якщо ти продовжуватимеш в тому ж дусі, то нічого не отримаєш в результаті. Інколи потрібно шукати новий спосіб щось вирішити чи зробити, придумати нову стратегію, щоб отримати результат”.

Тепер Арі розуміє важливість ніколи не здаватися, але, окрім цього, він відкритий до пошуку нових стратегій.

 Ми вчимося в процесі

Ця фраза дає дитині зрозуміти, що не потрібно засмучуватись, коли ти зазнаєш невдачі. Нагадувати про це потрібно не лише під час складних викликів, але й перед важливими рішеннями і подіями.

 Кожен фахівець колись був учнем — як і ти

Час від часу дітям потрібно нагадувати, що талановиті та успішні люди теж колись були новачками.

Діти повинні розуміти, що помилки — це нормально. Програвати і боротися — теж нормально. Але ненормально, коли помилки і поразки — стають постійними. Навчіть дитину, що помилки — це тільки міст на шляху до мети, а старання, терпіння і наполегливість важливіші за досконалість.

 Помилка — не твій вибір

Цю фразу дитині потрібно пояснити. Її суть полягає в тому, що завжди потрібно продовжувати старатись, вчитись, не сприймати невдачі негативно, а робити із них урок, ще один шанс для розвитку. Тому невдача — це не вибір. Це навчання, розвиток, бажання пробувати знову щось і знову.

 Вчитись потрібно на кожній набитій ґулі

Кожного разу, коли ваша дитина розсипить щось, розіллє, розіб’є чи пораниться — не втомлюйтесь повторювати, що таким чином вона має засвоїти певні уроки. А після цього запитайте її, що вона затямила з того чи іншого випадку.

Дайте дитині зрозуміти, що всі люди час від часу набивають ґулі, але після цього потрібно робити висновки, і не допускати повторенню таких ситуацій.

 Ти в безпеці, і тебе люблять

Згадайте часи зі свого дитинства, коли ви відчували любов і турботу своєї сім'ї. Це був час спокою, тепла і гармонії. Щоб дитина почувала себе в безпеці, потрібно виховувати її в атмосфері любові. Тоді дитина буде рости сильною і хороброю, з нормальною самооцінкою.

Увечері, коли ви вкладаєте свою дитину спати, говоріть: “Ти в безпеці, і тебе люблять”. Ці спокійні і ніжні слова запам’ятаються на все життя, і навіть в дорослому віці допоможуть впоратися зі стресом.

1. Про що поговорити з дитиною 

Багато батьків помилково зводять спілкування з дитиною до побутових моментів і звичних повсякденних ритуалів. Часто можна почути: «А що ти їв у дитячому садку? А з ким ти дружиш?» Про що ж поговорити з дитиною, приміром після дитячого садка, щоб розмова була цікавою?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 ПРО ЗВУКИ: Які звуки видає трамвай? Які звуки тобі подобаються? А які дратують? А ти зможеш відтворити звук мікрохвильовки/метро/світлофора? Позмагаємося, хто краще?                                                                                                                                                                                                                                          ПРО ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ: Що ти хочеш робити у вихідні? Який мультфільм ти хотів би подивитися в кінотеатрі? Як ти хочеш, щоб ми відсвяткували твій день народження? Куди підемо на прогулянку?                                                                                                                                                                             ПРО ПОЧУТТЯ: Що робить тебе щасливим? Що тебе засмучує? Чого ти соромишся? Як ти ставишся до виховательки? А вона до тебе?  ПРО ВПОДОБАННЯ: Що тобі більше подобається: малювати чи будувати з конструктора? Які казки/мультфільми твої улюблені? Який персонаж тобі подобається/не подобається? У яку гру ти любиш грати понад усе? Тем можна обрати чимало. Головне — бажання пізнавати свою дитину! 

2. Як навчити дитину слухати й чути вас

Під час розмови з дитиною, аби вона почула й виконала ваше прохання, дотримуйтеся кількох простих правил:

 Контролюйте свої емоції. Якщо дитина не звертає на вас уваги, не поспішайте підвищувати голос. Продовжуйте говорити спокійним тоном, але станьте так, щоб дитина добре вас бачила. Не кидайте своїх вимог їй у спину.

 Будьте послідовними. Якщо чогось вимагаєте від дитини, то й самі чиніть так само. Окрім того, не допускайте ситуацій, коли ви спочатку щось забороняєте, а потім дозволяєте.

 Уникайте категоричності й риторичних запитань. Забудьте про «Ні,отже  — ні!» і «Довго мені тобі ще повторювати?». Натомість пояснюйте

дитині, чого ви від неї вимагаєте, чому важливо виконати ваше прохання.

 Не зводьте конфлікти до ваших монологів. Дайте зрозуміти дитині, що ви теж її чуєте, а не лише хочете, аби вона чула вас. Проговорюйте ситуацію, вислуховуйте думку дитини.

 Стежте, щоб усі члени родини дотримувалися встановлених правил.Так ви уникнете ситуацій, коли дитина когось слухає, а когось ні, бо їй так зручно.

3. Як навчитися самому слухати й чути свою дитину                                                                                                                

Дорослі часто пропускають повз вуха дитячу «балаканину». Натомість дитині також важливо знати, що її чують. Ловіть кілька секретів, як цього досягти: 

1. Під час розмови намагайтеся підтримувати з дитиною зоровий контакт, щоб вона бачила вашу реакцію на її слова. 

2. Виражайте свою зацікавленість у словах та інтонаціях: «Як цікаво! Та невже?». При цьому активно жестикулюйте.

 3. У процесі розмови ставте дитині запитання, уточнюйте якісь моменти. Намагайтеся вживати запитання, які потребують більш розгорнутої відповіді, ніж просто «Так» чи «Ні». 

4. Час від часу повторюйте те, що сказала дитина. Так вона розумітиме, що ви «в темі», а також зможе поглянути на себе вашими очима.

 5. Хваліть дитину, коли вона щось доступно пояснює. Так дитина відчуватиме, що вам подобається з нею розмовляти, і  почуватиметься впевненіше. Надалі дитина частіше виражатиме свої думки й почуття у словах. 

4. Чого уникати під час спілкування з дитиною 

Перше правило. Не критикуйте дитину! Обговорюйте лише її вчинки, а не її саму. У жодному разі не вживайте слів на кшталт «Моє ти горе!», «За що мені така кара?!». Діти сприймають такі фрази буквально. 

Друге правило. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Фрази на кшталт «Петрик такий охайний, а на тебе соромно глянути» не дають бажаного ефекту, а лише знижують дитячу самооцінку. Ліпше скажіть: «Синку, намагайся бути охайнішим». 

Третє правило. Не звинувачуйте дитину в невдачах. «От у тебе завжди так! Скільки тебе не вчи!». Натомість запропонуйте дитині ще раз разом спробувати зробити ту чи ту справу. 

Четверте правило. Не ображайте й не принижуйте дитину. Приміром, замість того, щоб сказати: «Не сунь свого носа в дорослі справи», — поясніть, чому для дитини це зарано, у чому може критися небезпека.

5. Які якості притаманні хорошому співрозмовнику.

 Перевірте себе! Батьки мають бути прикладом для дитини. Тож перш ніж вчити правилам спілкування малюка, ви маєте і самі добре опанувати це мистецтво. Отож хороший співрозмовник:  завжди має власну думку, яку не боїться висловлювати, навіть якщо вона відрізняється від загальної думки;  має широкий кругозір і може підтримати будь-яку тему для розмови;  не говорить про себе надто довго й  розповідає про власні вподобання, лише якщо це цікаво співрозмовнику;  має почуття гумору;  уміє співпереживати співрозмовнику, розуміє, що той відчуває;  завжди цікавиться своїм співрозмовником  — ставить запитання, реагує на відповіді інтонаціями, жестами, мімікою. Позначте пункти, що притаманні вам, і оцініть, над чи ще потрібно попрацювати .

 Для повноцінного і всебічного розвитку особистості дитині необхідно вміти спілкуватися з однолітками і з дорослими. Дитині легше навчитися спілкуванню, якщо відносини в сім'ї склалися довірчі і відкриті. Коли дитина навчиться спілкуванню з батьками, йому легше буде спілкуватися з оточуючими людьми.

      Для формування вміння спілкування батькам необхідно прийняти свою дитину повністю, з усіма його слухняності і примхами, і не забувати говорити йому про те, як ви його любите. З дитиною завжди потрібно говорити на рівних, тоді він буде прагнути до спілкування. Перед сном проаналізуйте, скільки разів ви сьогодні повчали і критикували малюка, а скільки раз розповіли йому що-небудь цікаве, поділилися своїми думками, і хвалили його. І який результат? А доброзичливих звернень має бути набагато більше!

      Дитина весь час потребує підтримки батьків. Навіть у випадку, коли він сам карає себе за погану оцінку або вчинок, називаючи себе «дурним», «бараном», і т.д., ви повинні переконати його. Дитина підсвідомо сподівається, що батьки бачать його іншим, і спеціально провокує їх, щоб почути у відповідь: «Ти розумний і добрий, наступного разу в тебе обов'язково вийде». Завжди відкрито говоріть з дитиною про свої почуття, тільки тоді він навчиться їх розуміти, а, отже, і говорити про них. Для того, щоб дитина могла навчитися виражати почуття, з ним потрібно розмовляти, читати книги і займатися спільною діяльністю.

     Дітей дошкільного віку можна вчити спілкуванню з допомогою рухливих ігор. Дорослий в цих іграх виступає в ролі учасника гри та ведучого. Це дозволить йому краще оцінювати дії інших учасників гри і стежити за дотриманням правил. Дитина буде вчитися орієнтуватися на партнера, і гідно програвати, не ображаючись. Після рухомий гри можна завести розмову з дитиною на пізнавальні теми. Наприклад, якщо в грі у вас «брали участь» якісь тварини, то дитині буде цікаво дізнатися про їхнє життя. Під час розмови краще використовувати картинки із зображенням тварин або зоологічне лото.

     Намагайтеся не просто повідомляти дитині цікаві відомості, а втягуйте його в розмову, щоб він ставав повноправним учасником бесіди.

     Є діти, які мають природжений талант знаходити спільну мову з ким завгодно, де завгодно, коли завгодно. А є діти, яким це складно дається.Та спілкуватися краще можна навчити будь-яку дитину!

     Спілкування має величезне значення для загального психологічного розвитку дітей, для становлення дитини як особистості. До старшого дошкільного віку, тобто до 5-ти, а тим більше до 6-ти років у дітей повинні бути наступні комунікативні уміння:

- уміння слухати і чути іншого;

- уміння брати участь у вільній бесіді;

- уміння бути уважним до самого себе і до оточуючих;

- уміння розуміти відчуття і настрої іншого;

- уміння осмислювати свої вчинки і вчинки іншого.

Для того, щоб розвивати ці вміння, розкажіть дитині про «Секрети спілкування»:

1. Називай друга по імені, і він звертатиметься до тебе так само;

2. Будь уважний до тим, хто тебе оточує, і люди поважатимуть тебе;

3. Будь ввічливий, і у тебе буде багато друзів;

4. Умій уважно слухати іншого, і ти зможеш дізнатися багато нового.

     Розкажіть про ці правила дитині якби «проміж іншим», у відповідь на якесь запитання дитини про спілкування чи просто у відповідній ситуації. Тоді ефект буде максимальним.

Також ви можете влаштувати цікаві ігри для дитини, які непомітно для неї допоможуть відпрацювати основні навички, без яких неможливо обійтись у спілкуванні.

Гра № 1 «Обличчя»

Намалювати на листочку обличчя з різним виразом: весела обличчя, таке, що плаче, похмуре, хитре, здивоване, перелякане, і так далі. Визначаємо разом з дитиною, що виражають ці обличчя, і знайомимо дитину з тим, що вираз обличчя називається «мімікою». Говоримо хором це слово.

Гра №2 «Маски»

Дітям і собі даємо завдання: виразити за допомогою міміки горе, радість, біль, страх, здивування. А хто-небудь третій визначає, чи вдалося зобразити «маску». Бажано, щоб було хоча б 3 гравці (ідеально: мама, тато, дитина).

Гра № 3 «Жести»

Пояснюємо хлоп'ятам, що розмовляти можна і за допомогою жестів. Згадуємо по черзі, які жести ми знаємо (як жестом зупинити машину, попросити про щось, поздороватися, попрощатися...). Виграє той, хто зміг згадати жест останнім. Тільки будь ласка, не обігруйте свою дитину. Найкраще, якщо влаштувати гру між декількома дітьми, а ви будете суддею (слідкувати, щоб ніхто не використовував незрозумілих або тільки що вигаданих жестів). Якщо ж такої можливості немає, і ви граєте вдвох з дитиною, у кінці гри переключіть увагу дитини на щось інше, непомітно змініть тему. У будь-якому випадку не акцентуйте увагу на тому, що ви перемагаєте дитину. На жаль, не всі діти вміють раціонально реагувати на таке. Так же, як і не всі дорослі. Ця порада стосується всіх ігор, у які ви граєте з дитиною.

Гра №4 «Іноземець»

Раптом ви потрапили в іншу країну, ви не знаєте мови, вас не розуміють. За допомогою міміки й жестів запитайте дорогу в зоопарк, в басейн, на площу, де стоїть пам'ятник, у кінотеатр, у кафе, на пошту і так далі.

Гра №5 «Ці різні слова»

Розкажіть дитині, що за допомогою слів можна приголубити, прогнати, засмутити, зігріти, образити. Заспокой ляльку Таню, яка плаче, подаруй подарунок другу на день народження, поясни іншому, що тобі не подобається, коли тебе штовхають і попроси більше цього не робити. Таких ситуацій можна придумати безліч. Звичайно, ви можете використовувати такі ситуації, з якими дитина має проблеми: як вирішити непорозуміння без бійки, як пояснити, що ти чогось хочеш без сльоз, купити хліб у магазині… Усі ці ситуації програються за допомогою слів, міміки, жестів.

Гра №6 «Опиши друга»

Дві дитина або дитина з кимось із дорослих стають спиною один до одного і по черзі описують зачіску, обличчя, одяг іншого; хто опинився точнішим, той виграє.

Гра №7 «Дотики»

Дитина закриває очі, а хто-небудь із присутніх доторкається до рук. Малюк відгадує, хто це і називає по імені.

Гра №8 «Слухаємо тишу»

      Пропонується всім послухати тишу, а потім визначити, хто і що почув в тиші. Як варіант, можна зробити короткий вступ до гри й сказати, що у нас дома поселилася фея Тиша. «Хочете послухати її пісні? Для цього требі сидіти тихо-тихо і тільки найуважніші зможуть почути її». Бажано, щоб підчас гри сусіди не робили ремонт і не слухали музику, тобто щоб дійсно було максимально тихо. Окрім розвитку вміння слухати, ця гра розвиває вміння концентрувати увагу та контролювати своє бажання «щось сказати», коли знаєш, що це невчасно. Важливо не «перегнути палку» і зупиняти гру як тільки ви бачите, що вона починає набридати дитині, а після закінчення запитувати, що дитина почула. Які були звуки: голосні, тихі, який був тембр (перед цим поясніть, що таке «тембр» дитині), де дитина чула схожі звуки і т.д.

Випав сніг – усі на вулицю! Зимові рухливі ігри на вулиці для малюків цікаві та корисні, але вимагають контролю з боку дорослих, щоб дитина не переохолодилася і не захворіла. Рекомендується чергувати активні ігри з більш спокійним проведенням часу на свіжому повітрі.

Естафета на санках

Коли на вулиці невеликий морозець і сніг весело поскрипує під ногами, можна провести естафету для дітей на природі. Зробити її більш захоплюючою допоможе незвичайний спосіб пересування на санках – за допомогою лижних палиць. Для цього знадобляться санки, лижні палиці та прапорці за кількістю команд. Діти діляться на команди по 3-4 людини і займають позиції на гоночній трасі. Учасники стартують, стоячи на санках в повний зріст або на колінах, і відштовхуючись лижними палицями. По мірі проходження траси учасники передають одне одному естафету – прапорець. Перемагає команда, що першою досягне фінішної смуги.

Перегони на санчатах

Варіацією санної естафети для дітей взимку є перегони на санках, у яких використовуються найнеймовірніші способи пересування: традиційне катання парою, самостійне пересування на санках сидячи верхи і відштовхуючись ногами або лежачи на животі та відштовхуючись руками. Такі активні зимові ігри для школярів чудово розвивають силу і витривалість.

Гра «Взяття фортеці»

Ця забава – прекрасний варіант зимової активної гри на вулиці для школярів, що дозволяє спрямувати невгамовну дитячу енергію в конструктивне русло, а також розвинути спритність і відчуття рівноваги. В якості фортеці виступає невисокий сніговий пагорб з плоскою вершиною, на якій розташовуються 2-3 людини – захисники фортеці. Інші діти виконують ролі нападників, завдання яких – зіштовхнути захисників з вершини фортеці.

«Снайпери»

Які зимові ігри на свіжому повітрі можуть обійтися без улюбленої забави багатьох поколінь – сніжок? Поєднати приємне з корисним і зробити дитячі зимові ігри на вулиці більш безпечними допоможе гра «Снайпери». В якості мішеней використовуються намальовані кола на паркані або стіні будівлі. Щоб ускладнити завдання, можна запропонувати метання сніжок на час або по черзі правою і лівою рукою. Змагатися у влучності також можна шляхом збивання розставлених на невисокій стінці або сніжному валу цілей.

«Слід у слід»

Відмінним варіантом рухливої та в той же час досить мирної зимової гри служать незвичайні наздоганялки «слід у слід», грати в яку можна на свіжому снігу. Урізноманітнити і дещо ускладнити банального квача можна оригінальною умовою гри: той, хто наздоганяє, повинен переслідувати втікача, ступаючи строго слід у слід.

П’ятнашки на лижах

Середній і старшій віковій групі підійдуть зимові ігри та розваги для дітей на свіжому повітрі з використанням лиж. Оригінальні п’ятнашки допоможуть дітлахам краще освоїти навички ходіння на лижах і весело провести час. Для гри чітко позначаються межі майданчика, вихід за які перетворює гравця на ведучого. Всі учасники активно пересуваються по майданчику на лижах без палиць, а ведучий намагається наздогнати і «заплямувати» гравців.

Перетягування санок

Веселі зимові ігри та забави не виключають спортивних змагань на кшталт перетягування каната. Особливості погоди дозволяють дещо урізноманітнити умови змагання і перетягувати не канат, а один одного, сидячи на санках. Для гри знадобиться пара санок, мотузка і намальоване коло, діаметром приблизно 1 м. Санки з’єднуються мотузкою і встановлюються по обидві сторони від кола. Суперники сідають на санки і за командою намагаються втягнути санки супротивника в коло, при цьому дозволяється тільки відштовхуватися ногами від землі, не допомагаючи собі руками.

Формуючи програму зимових розваг для дітвори, пам’ятайте, що прогулянка на свіжому, морозному повітрі обов’язково повинна включати не тільки активні, але і більш спокійні зимові ігри для дітей на вулиці, такі як ліплення сніговика або малювання янгола на снігу.

Рухливі ігри для школярів

Різні рухи і вправи на свіжому повітрі є ефективними засобами загартовування дітей. В природних (вуличних) умовах рухи дітей стають більш природними й невимушеними.

Взимку, в холодну пору року, тривалість перебування дітей на повітрі сильно залежить від правильної організації їх діяльності, від того, чим вони займаються: бродять від дерева до дерева або грають, рухаються і веселяться. Чим більше різних пристосувань знаходиться на ділянці для прогулянок, тим цікавіше і різноманітніше можна проводити час. Якщо влітку без спеціального устаткування для деяких ігор не обійтися, то взимку завжди можна використовувати сніг, з якого можна побудувати гірки, снігові вали, снігові фігури, мішенями можуть служити дерева, стіни і т. д.

Багато літні рухливі ігри можна використовувати і взимку: «Салки», «Колдунчікі», «Гуси-лебеді» і т. д., але є величезна кількість ігор, які призначені саме для снігу і льоду, що передбачає зимовий час року (хоча вправи та ігри на ковзанах можна використовувати в будь-який час року, адже зараз працює багато ковзанок), але навіть катків з льодом взимку стає набагато більше (заливаються хокейні коробки), тому для ковзанів зима теж є найбільш сприятливим періодом. В багато ігор взимку грати набагато цікавіше, ніж в будь який інший час року. Діти завжди з радістю зустрічають сніг, а якщо їм надається можливість з ним пограти, то вони просто в захваті. Необхідно тільки стежити за їх станом, щоб у всіх була одяг і щоб ніхто не замерз. Словесний супровід в іграх можна не застосовувати зовсім, щоб діти на вулиці не застудили горло. Свисток теж нерідко використовується на вулиці, адже на холоді особливо не накричишься, тільки не варто брати залізний свисток, який може примерзнути до губ. Також не варто зловживати стрибками зі снігових валів або грудок, тому що ноги повинні бути добре размяты і розігріті, інакше дитина може отримати травму. (Кожен, напевно, потрапляв у таку ситуацію, коли, сплигуючи здавалося б з невисокого перешкоди, відчував сильний біль у нозі або ногах. Взимку така ситуація може трапитися в будь-який час: трохи дитина постояв, і ноги вже не готові до стрибків. Так що слід бути дуже уважними.)

Ці ігри можуть бути використані не тільки на уроках фізичної культури, але і на прогулянках, в походах, зимових розвагах.

Якщо відчуваєте, що діти ставляться до грі прохолодно або взагалі грати в неї не хочуть, не думайте, що винні діти, цілком можливо, що гра у даній варіації для них не підходить, от і все. Так що завжди варто пробувати щось нове і експериментувати.

ІГРИ ЗІ СНІГОМ І НА СНІГУ

ВЕЖІ

Цю гру слід давати дуже обережно, і якщо в класі несприятлива обстановка, то краще її взагалі не проводити, тому що тоді вона загрожує отриманням травм.

Діти діляться на дві рівні команди, і обидві команди будують вежі зі снігових грудок. Вежі бажано будувати якомога міцніше та вище, використовуючи велику кількість грудок. Відстань між вежами слід розраховувати з можливостей гравців. Потім команди заготовляють сніжки і складає їх за своїми вежами. По команді, коли все готово, кожна команда прагне зруйнувати вежі противника сніжками. Можна ховатися за стінами, можна виходити у відкрите поле.

Підходити до ворожої вежі близько небезпечно, оскільки супротивники можуть ловити ворожих гравців і брати їх у полон. Хто, рятуючись від ворога в «полі», впаде, вважається пораненим і виходить з гри. Гра закінчується, коли всі гравці однієї команди взяті в полон або поранені або коли одна з веж зруйнована вщент.

Другий варіант цієї гри (іноді його називають «Захист фортеці»).

Дві команди за сигналом вчителя приступають до спорудження снігових фортець. Гра проводиться, якщо на дворі відлига і добре скочуються снігові грудки. Контрольний час будівництва 15-20 хвилин. За жеребом визначається команда захисників і нападників. Завдання нападників полягає в тому, щоб в максимально короткий термін захопити і повністю зруйнувати фортечні стіни противника. Команді захисників дозволяється відбивати напад атакуючих сніжками, поштовхами в груди або плече. Вчителю необхідно уважно стежити за дотриманням правил і, можливо, навіть видаляти надто нервових гравців. Він засікає час, за який нападники зуміють впоратися з фортецею. Після захоплення фортеці командам дається невеликий відпочинок, проводиться обговорення правил гри та їх порушень, які були в першій половині гри. Після чого команди міняються ролями. У кожній команді може вибиратися флажконосец, який в кінці гри повинен поставити прапорець своєї команди на фортецю супротивника. По закінченні гри, яка займає практично весь час уроку, порівнюється час перших нападників і друге. Хто захопив фортецю швидше, той і виграв.

Можна зробити і так: якщо фортеці ламати шкода, за кожною фортецею кладеться дошка на сніговий горбок (як підкидна дошка), один кінець якої лежить на снігу, і на ньому лежить сніжок. Завдання атакуючих дістатися до палиці і вдарити ногою по піднятій частині дошки так, щоб сніжок підлетів вгору. Якщо це вдалося, то фортеця вважається взятою.

БІГ ПО СЛІДАХ

Діти діляться на дві команди. Обидві команди вирушають у дорогу. Їм необхідно пройти 100 кроків (кількість кроків можна змінювати). Йти всім необхідно слід у слід. Тут багато залежить від направляючого, у якого в руках мітка, яку він кладе, коли пройде 100 кроків. Інші діти проходять за ним (точно слід у слід). Після мітки діти вже можуть ходити як завгодно, але не псуючи свої 100 кроків і не псуючи стежку противника. Після того, як обидві команди пройдуть, ведучий проходить (поряд з протоптанными слідами) і перевіряє, скільки раз оступилися і не потрапили слід у слід діти. В якій команді було менше помилок, той і перемагає.

Інший варіант. Тут необхідно багато міток-слідів (можна малювати стрілки), якими викладається складний шлях (своєрідна смуга перешкод), який спочатку йде по рівній доріжці, потім по сніжному валу, далі змійкою між дерев і т. п. В кінці шляху повинна бути особлива мітка, під якою закопаний коробочка з призом. Команда, яка пройшла дистанцію швидше, перемагає, а можна зробити два шляхи, щоб команди стартували одночасно, але тоді необхідно розрахувати дистанцію, щоб обидва шляхи були рівні як за складністю, так і за відстанню.

А можна взагалі не ділитися на команди. Діти з задоволенням пробіжать заради призу, а не тільки заради змагання.

БІЛІ ВЕДМЕДІ

Завдання гравців забиратися на гірку в незвичайних позах, на четвереньках, боком, спиною вперед, на прямих ногах і т. п. Хто швидше і смішніше виконає всі підйоми, той і перемагає. Так само можна проводити і спуски, але завдання гравців не скотитися і не втекти, а саме спуститися з гори в безглуздих і смішних позах.

КИДКИ СНІЖКІВ

Майданчик ділиться на дві частини. Одна команда розподіляється (довільно) на одній половині, друга на інший. Якщо сніг добре ліпиться, то грають щільно зліпленим сніжком, якщо погано, то можна використовувати торбинки або м'які м'ячики. Жеребом вибирається команда, яка буде починати. Подаючий гравець з дальньої лінії свого майданчика кидає сніжок (кидок відбувається навісом, способом знизу) на протилежну майданчик. Завдання перебувають там гравців його зловити. Той, хто спіймав, так само навісом кидає сніжок назад, і так до тих пір, поки одна з команд сніжок не упустить. Уронившая команда програє 1 очко. Подає команда, яка заробила очко. Після кожної подачі подає змінюється (навіть якщо він забив гол), щоб всі могли потренуватися робити кидки. Грають певний час або до заздалегідь певної кількості очок.

Гру можна ускладнити і дозволяти подавати одночасно з двох боків майданчика. Але тепер всі кидки здійснюються за сигналом одночасно. Наприклад, з обох сторін сніжки були спіймані, зловили гравці чекають сигналу, після якого відразу ж роблять кидок на майданчик суперника.

У цю гру можна грати і в будь який інший час року, але тільки взимку дітям приносить величезне задоволення ловити м'яч або сніжок в падінні.

КИНЬ ДАЛІ

Гравці встають перед лінією кидка. Від лінії кидка відзначаються доріжки шириною по 2 м, кількість доріжок визначається можливостями гравців. Гравці роблять кидки по черзі. Завдання кожного гравця сніжком потрапляти в доріжки. Спочатку всі кидають в першу доріжку, потім в другу і т. д. Ті, хто промахуються, наступний кидок повторюють ту ж доріжку. Хто перший потрапить в найдальшу доріжку, той і перемагає.

ШВИДКІ І ВЛУЧНІ

Ця гра складається з двох етапів. Спочатку грають, розділившись на групи по 2-5 чоловік, отримують завдання скачати сніжний ком. Кожна група катає свій сніжний ком протягом певного часу - 5-8 хвилин, виграє група, чий кого виявиться найбільшим.

Потім грудки ставлять один на інший: внизу найбільший, нагорі найменший. Кожен гравець заготовлює собі сніжки. По черзі з відстані 6-8 кроків кидають їх у голову фігури, намагаючись збити. Перемагає той, кому вдалося це зробити.

Гра може бути і командної. Тоді роблять дві снігові фігури. Виграє команда, гравці якої швидше зіб'ють голову фігури противника.

НАВЗДОГІН ЗА М'ЯЧЕМ

Грають на гірці. Дитина сам або провідний котить м'яч середнього розміру з гірки, а дитина намагається його наздогнати, спускаючись з гірки

заздалегідь домовленим способом (сидячи, лежачи). Якщо наздогнав, то отримує 1 очко, якщо ні, не біда, можна спробувати знову. В кінці всіх заїздів підбиваються підсумки, де і виявляється переможець - гравець, який набрав найбільше очок.

У цю гру можна грати і на санках і на лижах (тільки тут досить тільки торкнутися м'яча лижами або санчатами).

ВЕСЕЛІ ГОРОБЧИКИ

Діти стають у коло (в півколо, якщо їх небагато), перед кожним біля ніг по одному сніжку. У центрі кола ведучий - кішка. Діти-горобчики стрибають через сніжок в коло і назад. Кішка намагається засалити воробышков, перш ніж ті вистрибнуть з кола. Кого зловили (осалили), що вибуває, і хто наступить на свій сніжок, теж вибуває. В кінці гри підрахувати, яка кішка впіймала більше воробйов. Необхідно похвалити тих, хто жодного разу не розчавив свій сніжок. [20]

ВЗЯТТЯ ФОРТЕЦІ

На сніговий майданчику окреслюється фортеця розміром 10 х 10 м з невеликим квадратом (колом) в центрі для полонених з табору нападників. За межами фортеці знаходиться табір нападників.

Одна команда йде у фортецю захищати її, а інша - в табір. З табору починається наступ на фортецю. Атаку можна проводити за заздалегідь продуманим планом. Завдання нападників - проникнути у фортецю. Суперник прагне захопити в полон всіх нападників.

Закінчується бій, коли всі гравці однієї з команд будуть взяті в полон або хто-небудь з непойманных нападників зуміє проникнути в центр фортеці і крикнути: «Фортеця взята!»

Учасники гри можуть підштовхувати один одного, перетягувати (за руки, за ноги), навіть переносити на руках. Гравець команди захисту вважається полоненим, коли його перетягнуть або перенесуть через кордон фортеці. Учасник команди нападу, доставлений у центр фортеці, узятий в полон.

Діяти можна одному і двом проти одного супротивника. Якщо втрутиться третя в боротьбу проти одного, він вибуває з боротьби. Полонений не має права втручатися в боротьбу і допомагати гравцям. Він вважається звільненим, якщо його осалит свій гравець, не спійманий до моменту дотику до полоненому.

Казка входить у життя людини з раннього дитинства, відіграючи незбагненно важливу роль у становленні особистості. У житті дитини казка займає настільки важливе місце, що деякі дослідники називають дошкільний вік «віком казок».

Мова казки проста і тому доступна. Сюжет прозорий, але загадковий і тим самим сприяє розвитку дитячої уяви. Казкові образи близькі за своїм характером образам уяви дітей. Крім того, жодна дитина не любить настанов, а казка не вчить безпосередньо. Вона дозволяє собі «натякнути на те, як краще вчинити в тій, чи іншій ситуації.» Різноманітність і напруженість дії у казці створюють у дітей постійний і неослабний інтерес. Казки гарні тим, що в них немає довгих і стомлюючих міркувань. Казка сприяє формуванню у дітей моральних понять, адже майже всі діти ототожнюють себе з позитивними героями, а казка кожен раз показує, що добрим бути краще, ніж поганим, що треба прагнути робити добро людям.

Оповідь казки з подальшим переказом сприяє розвитку мислення і збагачення мови дитини. Благополучний кінець казки виховує оптимізм, впевненість у подоланні будь – яких труднощів.

Завдяки казці діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем, і не лише пізнають, а й відгукуються на події і явища навколишнього світу, висловлюють своє ставлення до добра і зла. За допомогою казки можна допомагати долати негативні сторони, що формуються в дитини.

Казка допомагає формувати основи поведінки і спілкування. Дитяча казка розвиває фантазію і уяву дитини, і так само її творчий потенціал.

Багато сучасних педагогів звертається до проблеми виховання казкою. І для цього існує низка причин, одна з яких – це те, що «... в досвіді педагогів-новаторів, творчих вихователів з’явилися цікаві знахідки, які оптимізують процес художньо-мовленнєвої діяльності і з якими має ознайомитися широкий загал практики».

Для того, щоб допомогти дітям побачити казку у новому ракурсі,

дати поштовх для розкриття творчих здібностей, уяви, фантазії доцільним

є застосування методики виховання казкою Л.Б.Фесюкової.

Творчі методи роботи з казкою Л.Б. Фесюкової дозволяють більш широко та різнопланово використовувати улюблені дітьми тексти.

Методи роботи з казкою:

- знайомі герої в нових обставинах;

- колаж з казок;

- казка від лічилки;

- рятувальні ситуації в казках;

- казки про фантастичні країни;

- від точок та казок та інші.

Цікава і доступна розроблена Л. Фесюковою універсальна схема роботи з казкою:

Назва казки

Моральний урок.

Виховання добрих почуттів.

Мовленнєва зарядка.

Розвиток мислення та уяви.

Казка і математика.

Казка і екологія.

Казка розвиває руки.

Сама методика унікальна, але вона розрахована на старший дошкільний вік. Тому доцільно адаптувати її для застосування у роботі з дітьми молодшого дошкільного віку. Так у «мовленнєвій зарядці» не завжди можливо підібрати прислів’я, зрозуміле за змістом малюкам, тому можна пропонувати дітям звуконаслідування, чистомовки, потішки, забавлянки. В пунктах «Казка і математика», «Казка і екологія» слід активізувати перший життєвий досвід малят, підвести до нових маленьких відкриттів. Щоб підвести дітей до творчої роботи з казкою (зміна одного казкового героя іншим, придумування іншого кінця чи варіанта казки) доцільним є такий метод, як розігрування казки за допомогою замінників.

Використовувати даний метод слід у послідовності:

1. Ознайомлення з казкою і замінниками.

2. Дорослий читає казку, а дитина розігрує її. (Ось до рукавички підходить лисичка (оранжевий кружок), запитує: «Хто, хто в рукавичці живе?» Їй відповідають мишка, жабка, зайчик (дитина щоразу піднімає відповідний кружок).

3. «Загадування» уривків із казки. Дорослий за допомогою замінників розігрує якусь сценку із казки, а дитина повинна відгадати її і розповісти.

4. Показ дитиною уривка з казки з одночасним розповіданням його.

5. Допридумування нових варіантів чи епізодів казки за допомогою введення нових замінників.

Для розвитку уяви дітей, уміння використовувати свій, поки що невеликий життєвий досвід, корисним є застосування ігор з пальчиками, психогімнастики, інсценування та драматизацію, вправи з

емпатії. Допомагають у цьому спеціально розроблені ігри:

«Який? Яка? Яке?», «Що буває?..» (солодким, гострим, дерев’яним, м’яким, гірким, мокрим і т.д.) «Порівняння», «Що спочатку, що потім?», «Коли це буває?», «Порівняй за величиною?», «Впізнай казкового героя»,

«Склади казку», «Хто сховався в рукавичці?»

Педагогу необхідно схвалювати будь-які творчі спроби дітей, намагаючись не допустити негативної оцінки з боку дітей чи дорослих.

Казка – це «багатошаровий пиріг». Кожний шар має свій сенс. У будь-якому віці можна знайти відповідь на запитання, що хвилює в цей час; поглянути на казку з іншої сторони, розглянути її під іншим кутом зору. Наприклад, робота з казкою «Колобок». Крім розігрування її сюжету з предметами замінниками можна паралельно знайомити дітей з казкою «Коржик» в обробці Олени Пчілки. Вже саме те, що лисиця не з’їла коржика, для дитини приголомшлива новина.

Для дітей середнього дошкільного віку можна запропонувати замінити у грі-драматизації Колобка на капустину, разом з дітьми придумати пісеньку:

Капустина я зелена,

Сто одежин маю.

Від усіх, кого зустріну,

Швидко я тікаю.

Першого разу діти можуть діяли за шаблоном, в точності повторюючи сюжет казки «Колобок». Педагог пропонує дітям поміркувати, чи смакуватиме капустина лисичці, хто із тварин найнебезпечніший для капусти, діти лисичку та зайчика можуть поміняти місцями (чергою зустрічі), а згодом ввести нового персонажа – козу.

У старшій групі педагогу доцільно звернути увагу дітей, що так безтурботно котитися міг колобок тільки за сухої сонячної погоди.

- А що було б, якщо пішов би дощ?

Спонукаючи дітей до творчого пошуку, можна змінити кінцівку казки: Колобок став розумним, не сів лисичці на язичок, а втік, покотився далі.

Куди він покотився? Що з ним трапилося далі? - Може він опинився у іншій казці або на іншій планеті?

Рідко яка дитина без попередньої підготовки зможе придумати щось цікаве. Але перш, ніж дати дітям саме таке творче завдання, вихователю слід пограти з ними в розвиваючі ігри «Плутанина», «Фантазери». Під час гри «Плутанина» діти вчаться одного з прийомів створення фантастичних образів – це склеювання об’єктів. Наприклад, що вийде, якщо прикласти верх зображення лісовика, а низ – Баби Яги. Спонукаючи до творчості можна , запропонувати придумати цьому фантастичному герою характер. Що любить робити? Що в ньому є гарного чи поганого? Що б він нам розповів? Що б ти сказав на його місці? У молодшій та середній групах з цією ж метою доцільно використати настільну гру «Казковий зоопарк», де з розрізаних навпіл картинок можна скласти зображення і реальних тварин, і фантастичних. Наприклад, взяти верхню частину зображення свині, а низ – жаби. Як назвати таку тварину? (Жабкопорося, жабкосвинка, хрюшкожаб). Де вона живе? Що їсть? Що вміє робити? З ким дружить?

У грі «Фантазери» діти вчаться придумувати казку про персонажів казок, здавалося б, не поєднаних один з одним, ось тут і розвиваються цікавість та гнучкість думки і вміння приймати нестандартні рішення.

У старшій групі вихователю можна використати такі методи, як складання казок за схемами, а згодом запис дітьми казок за допомогою піктограм. Спочатку вихователь пояснює дітям, що будь-який предмет, подію можна зобразити схематично, що люди часто користуються знаками-символами, наприклад, дорожні знаки, умовні зображення на мапах – географічних картах. Педагог пропонує схематично зобразити дерево, дощ, дівчинку та інше, знайомить із своїми варіантами схематичних зображень.

За схемами пропонує відгадати і розповісти казку. Наприклад, «Курочка Ряба», «Ріпка».

Після того, як діти освоять розповідання за схемами, схему знайомої казки можна дещо змінити: переставити символи, внести новий символ (а значить і новий персонаж казки); уявити як змінилися події в казці, наділити нового персонажа казки певними рисами. Використовує і такі завдання, як написання листа своєму улюбленому герою за допомогою піктограм, висловити в ньому свої побажання; записати знайому казку за допомогою символів або придумати свою казку і записати її схематично.

З метою формування таких моральних якостей, як чуйність і доброзичливість, милосердя і співчуття доцільними для використання є методи, запропоновані О.Рибцун. Ось деякі з них.

1) Погляд в минуле чи майбутнє персонажів: уявити, що було раніше з тим, а чи з тим із них і що могло відбутися далі. (Скажімо розповісти як зміниться характер Кози Дерези після того, як її виженуть із Зайчикової хатки; як і де жили кожен із звірів до того, як знайшли дідову рукавичку; як усе складеться для Колобка, коли він повернеться до діда й баби).

2) Розповідаючи дітям казку, педагог пропонує їм самим зарадити головному героєві у його пригоді, не залучаючи до цього інших персонажів. Подібний аналіз проводить спочатку на матеріалі вже знайомих дітям казок і лише згодом підводить до розв’язання проблемних ситуацій у нових. Наприклад: як зайцеві із казки «Зайчикові хатка» можна було б і без сторонньої допомоги вигнати лисицю із своєї оселі? (Забити в ній вікна та двері, а Лисиця, коли зголодніє, сама почне проситися, щоб її випустили. Або ж уночі влаштувати гармидер біля хатки, закричати «Мисливці йдуть!», і Лисиця, яка боїться мисливців, сама втече). Як би Колобок заховався від голодних звірів ? (він би міг обмазатися медом і покачатися по соснових голках, той став би схожим на їжачка).

3) Педагог пропонує дітям уявити себе кимось із тих, хто діє у казці, й розповісти, що він відчув би, як сприйняв би конкретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз «дивиться» на неї. А як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове. Баба Яга чи Змій напевно вбачають у добрих вчинках зло щодо себе; дідова ж дочка сприймає їх, як надання допомоги ближньому і як радісну подію. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально-етичних уявлень кожного персонажа казки.

Коли мова іде про позитивного героя, який не зовсім гарно виглядає зовні, чи має певні фізичні вади (наприклад, Кривенька Качечка, Попелюшка), а негативний, навпаки має ошатний привабливий вигляд, педагог пропонує дітям ігри за змістом казок, ігри із залученням казкових персонажів, ігри-бесіди, які допомагають перевірити дітей, чи розуміють вони зовнішню та внутрішню красу людини. Змінити погляд дитини на непривабливий зовнішній вигляд позитивного персонажа допоможе звертання цього героя до неї за допомогою чи порадою. Зазвичай діти пропонують йому випрати одяг, зачесатися, виготовити прикраси з природного матеріалу, і, навіть самі згодні взяти участь у цьому. Не менш охоче вони долучаються і до перевиховання негативних персонажів, навчають їх самостійності, допомагають оволодіти різними позитивними навичками.

Діти охоче граються у ігри «Хто у світі найтихіший?», «Хто у світі найдобріший?», «Чудодійні слова», «Коли б я міг», «Навпаки" та ін.

Таким чином, словесно-емоційна наука казки цілком невимушено підводить дитину до висновків: чому слід поводитись добре, чому лише гарні вчинки дають справжню втіху.

У роботі з казкою доцільним є застосування таких т прийомів:

аналіз казок, розповідання казок, переписування казок, постановка казок за допомогою ляльок, складання казок, залучення вихованців до малювання за мотивами казки, обговорення поведінки та мотивів дій персонажа, програвання епізодів казки. Щоб казка стала моделлю поведінки можна використати казку як притчу. Коли розпитують дитину про казку та її персонажів відбувається закріплення ефекту казки.

Щоб казка мала виховний вплив на дитину педагогу слід дотримується такої послідовності:

1.Обирає героя, близького дитині за віком, статтю, характером.

2.Описує життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3.Вводить героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.

4.Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжує коментарями, показом ситуації з різних точок зору.

5.Робить висновок, залучаючи до цього дитину.

Робота з казкою допомагає виховати у дитини чуйність і доброзичливість, милосердя і співчуття, вчить виявляти невластиві ознаки предметів та явищ, приймати нестандартні рішення, розвиває творчість.

         Казкотерапія – це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вона дає дитині дошкільного віку свободу думок, бажань, дій, почуттів. Правильно побудовані, цілеспрямовані казки допоможуть дитині стати сміливішою, впевненою, подолати свої страхи, капризи, позбутися сором’язливості,а подекуди й агресивності. Саме за допомогою корекційного впливу казки в емоційному стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще, відбувається поліпшення настрою, розвиток емоційної сфери та зв’язного мовлення.

      Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках.

            Визначення поняття «казкотерапія» у різних контекстах розглядається по-різному. Казкотерапія розглядають і в освіті, і у вихованні, і у розвитку, і у тренінгах, і як інструмент психотерапії.

      Розглянемо різні підходи до визначення поняття «казкотерапія»:

      1) Казкотерапія як інструмент передачі досвіду «з уст в уста». Це спосіб виховання у дитини особливого ставлення до світу, прийнятого у даному соціумі.

     2) Казкотерапія – це спосіб передачі індивідууму (найчастіше дитині) необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках і переказах, притчах, легендах. Найдавніший спосіб соціалізації і передачі досвіду.

     3) Казкотерапія як інструмент розвитку. У процесі слухання, вигадування і обговорення казки у дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазія, творчість. Вони засвоюють основні механізми пошуку та прийняття рішень.

     4)  Казкотерапія в тренінгах. Вище згадані механізми працюють і у дорослих, саме тому багато тренерів використовують у своїй роботі казку, щоб допомогти клієнтам знайти ефективний спосіб вирішення життєвих проблем.

      5) Казкотерапія в побудові життєвого сценарію. Слухаючи казки, людина вбудовує їх у свій життєвий сценарій, формує його. У малюків цей процес особливо яскравий, більшість дітей просять читати їм одну і ту ж саму казку багато разів. У деяких психотерапевтичних підходах саме цим улюбленим казкам приділяється найбільше уваги.

      6) Казкотерапія як психотерапія. Робота з казкою спрямована безпосередньо на лікування та допомогу клієнта. Казкотерапевт створює умови, у яких клієнт працюючи з казкою (читаючи, вигадуючи, розігруючи, продовжуючи), знаходить вирішення власних життєвих труднощів і проблем.

      Можливі як групові, так і індивідуальні форми роботи.

      Казкотерапія використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з оточуючим світом. Казки викликають інтенсивну емоційну реакцію. Казкові образи звертаються одночасно до свідомості та до підсвідомості. Казка дозволяє вийти за рамки звичайного життя, в доступній формі вивчати світ почуттів і переживань, ідентифікувати себе з певним персонажем і таким чином подивитись на свої проблеми зі сторони. Привабливість казки як засобу педагогічного впливу для дитини обумовлена її властивостями: відсутність прямих повчань, напучувань; події казкової історії логічні, природно витікають одна з одної, що дозволяє дитині засвоювати причинно-наслідкові зв'язки і спиратись на них; через образи казки дитина знайомиться з досвідом багатьох поколінь. В казкових сюжетах зустрічаються ситуації і проблеми, які переживає кожна людина (відділення від батьків, життєвий вибір, взаємодопомога, кохання, боротьба добра і зла).                    Перемога добра забезпечує дитині відчуття психологічної захищеності. Дитина засвоює, що випробування сприяють внутрішньому росту людини; відсутність фіксації імені головного героя та місця подій; головний герой - це збірний образ, з яким дитина може ідентифікувати себе; - цікавий сюжет, наповнений загадками, чарами, неочікуваними перетвореннями героїв забезпечує активне сприйняття і засвоєння інформації. Корекційні функції казки: психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій; символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів; - усвідомлення і прийняття змісту власної активності.

       Види роботи з казкою:

    1. Використання казки як метафори. Казкові образи і сюжети асоціюються з життєвим досвідом дитини. Ці асоціації можна обговорити.

    2. Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації проявляються в малюнках, які аналізують та обговорюють.

    3. Обговорення поведінки і мотивів вчинків персонажів. Є приводом для розмови про моральні цінності, систему оцінювання себе та оточуючих.

    4.Програвання епізодів казки.

     5.Використання казки як притчі-повчання. Підказка варіанту вирішення ситуації на прикладі казкового сюжету.

    6. Творча робота за мотивами казки (дописування, переписування, робота з казкою). Казкотерапевт  у своїй роботі торкається одразу кількох рівнів: по-перше, клієнт проявляє свої архетипи та соціальні установки, вони яскраво виражені і можуть чинити ключовий вплив на сюжет; по-друге, казка зачіпає ранні дитячі переживання і в сюжеті можна прослідкувати генезис особистості клієнта; по-третє, клієнт наповнює казку своїм актуальним змістом; у змісті казки можна розглянути та побачити те, чим зараз живе клієнт, які у нього основні переживання. Знаючи це, казкотерапевт приймає рішення якому рівню приділяти увагу у роботі з клієнтом, залежно від того, що зараз буде йому найбільш потрібним і корисним[2]

       У казкотерапії використовується 5 видів казок:

1) Художні казки

2) Дидактичні

3) Корекційні

4) Терапевтичні

5) Медитаційні

       Художні казки - це казки , створені багатовіковою мудрістю народу та авторські історії. Власне це і є те,що прийнято називати казками, міфами, притчами, історіями. В художніх казках є і дидактичний, і психокорекцій ний, і психотерапевтичний, і навіть медитативний аспекти. Саме в них дитина дізнається, що життя – це активне протиборство двох важливих елементів: добра і зла. Причому добро завжди винагороджується, а зло – неодмінно карається. Художня казка пропонує малюкові модель певної життєвої ситуації й допомагає осмислити її, дати оцінку героям й тим самим визначити для себе правила поводження в реальному житті. В основі всіх художніх казок лежить мораль, як от: «Колобок», «Котик та півник»( неслухняність та розважливість призводять до біди), «Попелюшка»(доброта й працьовитість завжди винагороджуються), «Кіт у чоботях» (вірний друг кращий від багатства), «Хлопчик - мізинчик» (кмітливість та розум перемагають силу) тощо.

     Дидактичні казки - створюються педагогами для цікавого подання навчального матеріалу. Причому їхніми героями зазвичай стають  абстрактні поняття та явища природи ( Доброта, Сила, Вітер, Сонце), неживі предмети ( іграшки), символи (цифри, букви, звуки, арифметичні дії та ін.), для яких спеціально створюється казкових образ світу.  Дидактичні казки можуть розкривати зміст та важливість певних знань. Тобто у формі дидактичних казок вихователі можуть реалізувати навчальні завдання, а також такі казки перестають бути нудними і з’являється зміст виконання завдань.

    Корекційні казки (психокорекційні) – створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміщення» неефективного стилю поведінки більш продуктивним, а також пояснення дитині змісту того, що відбувається. Створити психокорекційну казку не важко, багато письменників добре роблять це, можливо самі того й не усвідомлюючи. Вони дозволяють коригувати поведінку дитини або її особисті риси характеру ( сором’язливість, неохайність, примхливість, жадібність тощо). Також психокорекційна казка може навчати дітей чемності, доброзичливого та дбайливого ставлення до оточуючих і природи. Створити подібну оповідку неважко: слід визначити героя ( казкового двійника дитини); описати його життя ( дуже схоже на життя самої дитини); поставити героя в проблемну ситуацію, яка є нагальною для дитини; розповісти , як казковий герой вирішив її ( запропонувати альтернативну модель поведінки).  

     Терапевтичні (психотерапевтичні) – казки, що зцілюють душу. Казки, що розкривають глибинний зміст подій, які відбуваються. Історії, що допомагають побачити те,що відбувається з іншої сторони, зі сторони життя духу. Вони не завжди однозначні, не завжди мають «традиційно» щасливий кінець, але завжди глибокі і проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину із запитанням. Це у свою чергу, стимулює процес особистісного зростання. Психотерапевтичні казки створюються в процесі пошуку сенсу подій що відбуваються та проблемних ситуацій. Вони часто присвячені проблемам життя і смерті, ставленню до втрат і здобутків, подіям,що повторюються, любові і шляху. Ці казки допомагають там,де інші психологічні техніки безсилі; там, де нам потрібно перейти у область філософії подій та взаємин.

            Медитативні казки - орієнтовані на розвиток різних видів чутливості: зорової, слухової, нюхової, смакової, тактильної та кінестетичної. Характер цих казок – мандрівка. Казка схожа на «чукотську пісню»: «Що бачу про те співаю» Щоб створити таку казку потрібно згадати ситуацію, коли ми почувалися щасливими, спокійними, радісними. Такі казки слухають під спокійну музику. Вони при систематичних заняттях вчать відчувати Теперішнє. Медитативні казки допомагають навчитися жити тут і тепер, що насправді не так просто. Наприклад, можна разом з дитиною “вирушати” до казкового лісу та поспілкуватися з квітами, деревами, пташками й добрими тваринами. Художні медитативні казки розказані на початку заняття, покращують концентрацію уваги, пам’ять і працездатність учнів.

            Казкотерапія як психологічний метод накладає на свої вікові обмеження при роботі з дітьми: дитина повинна мати чітке уявлення про те, що існує казкова дійсність, відмінна від реально існуючої. Зазвичай навик такого розрізнення формується в дитини до 3,5 – 4 років, хоча, безумовно, у кожному конкретному випадку необхідно врахувати індивідуальні особливості розвитку дитини.

             Під час проведення занять з казкотерапії важливо пам’ятати, що дитина здатна концентрувати увагу протягом 15-20 хвилин. Отже, щоб захоплива подорож казкою не перетворилась для малюка на неприємне випробування, бажано через кожні 15 хвилин робити паузу, яку можна заповнити веселою фізкультхвилинкою або пальчиковою гімнастикою.

Виховання дітей — це досить захоплюючий процес, який потребує багато терпіння, витримки та знань.

Якщо дитина розуміє тільки після крику, значить десь ви помилились у стратегыъ виховання.

Постійний крик негативно впливає на дитячу психіку і викликає у дітей агресію, скутість та невпевненість у собі.

Як крик впливає на дитину.

Коли ми починаємо кричати на свою дитину, її організм виробляє велику кількість гормону стресу, тіло стає напруженим, а думки заблоковані.

Мозолисте тіло, яке з’єднує дві півкулі мозку, зменшується. Результатом цього є зменшення кровопостачання мозочка, зниження мозкової активності, погіршення пам’яті та уваги. Емоційна рівновага у дітей порушується.

Починаються поведінкові проблеми у підлітків та депресивні стани у малюків. Вони перестають навчатися, починають брехати та вступають в конфліктні ситуації.

Самооцінка знижується, дитина стає замкнута та починає думати, що вона нікому не потрібна.

Такі травми не виправиш подарунками.

Чому ж батьки не стримуються та кричать на дітей.

Батьки не можуть впоратися зі стресовою ситуацією, втрачають контроль над емоціями та виливають весь негатив на своїх найрідніших.

Тому, що їхні батьки робили так само, "вирішували" ситуації криком та агресыэю. Це наслідок поведінки та атмосфери в їх родині, коли вони були дітьми.

Що робити, щоб перестати кричати на дитину.

Проаналізуйте ситуацію, що саме Вас дратує. Можливо Ви себе погано почуваєте, незібрані та роздратовані, можливо ви втомилися.

Перед тим як спалахнути, зупиніться, зробіть декілька глибоких вдихів або вийдіть з кімнати.

Не вимагайте забагато. Це ще незріла дитина, і вона не може бути такою ідеальною, як Вам хочеться.

Запам’ятайте, саме Ви є взірець для наслідування, підтримка і опора для свого малюка.

Навчити дошкільника розрізняти числа й цифри, розставляти їх у правильному порядку та рахувати до десяти — важливий етап підготовки дитини до школи. Як же зробити процес навчання легким і цікавим? Аби числа та цифри стали для дитини предметом захопливої гри, а не складним та нудним завданням, пропонуємо скористатися  порадами

Ознайомлювати дітей з числами і навчати лічбі слід поступово, щоразу збільшуючи число на один. Спершу слід навчити дитину рахувати до п’яти, оперуючи різними множинами предметів чи картинок, а потім — до десяти. Щоразу, ознайомлюючи дітей з новим числом, слід вивчати й відповідну цифру. Знання цифр як зорових образів відповідних чисел убезпечить дітей від помилок.

Аби діти ліпше засвоїли числа та цифри, слід використовувати різнотипні завдання та вправи.

1. Розповісти дітям про те, яким було життя людей, коли ще не було цифр. Відтак можна запропонувати дітям самим придумати подібну історію.

Розповідь, приміром, може бути такою. «Колись давно, коли люди ще не вигадали цифр, вони позначали кількість, відстань чи час за допомогою різних предметів: пір’їнок, ліній на піску, зарубок на дереві. Бувало, зловить рибалка дев’ять риб, а щоб показати, скільки їх, візьме у руку дев’ять паличок і піде розповідати про свій улов. Або хоче розповісти, що за вісім кроків від його будинку — струмок. Тож кладе у кишеню вісім камінчиків. Отак несе рибалка повні кишені паличок і камінців, та й ненароком сплутає, які що позначають… А сучасним людям не потрібно носити з собою стільки дрібничок, адже вони знають цифри та числа, можуть легко позначити найрізноманітніші величини.

Окрім цього, можна повісити у дитячому куточку метрову смужку, розділену на 10 рівних частин. На кожній частині смужки різними кольорами написати цифри від нуля до дев’яти. За допомогою цієї смужки можна навчати дошкільника співвідносити кількість предметів з відповідною цифрою: «У нас є 3 апельсини — покажи число 3 на смужці». Такі прості вправи допоможуть дитині ліпше зрозуміти, що люди придумали цифри, аби позначати кількість предметів. Цифри і числа пов’язані між собою, як букви і звуки, проте одні позначають кількість предметів, а другі — звуки.

Щоб зацікавити дитину, можна також запропонувати їй розгадати ребус із цифрами чи вивчити про них кумедний вірш.

Ребуси можуть бути такими:

р 1 а, г 1 а, гор 1 а;

оби 2 , до Різ 2, пі 2 л;

ві 3 на, 3 тон, 3 зуб, 3 вога;

При 5;

7 я, ві 7.

2. Закріплюємо порядок чисел.

Цілком природно, що під час вивчення цифр у дітей може виникнути запитання: «Чому цифри стоять саме в такому порядку?». Тож ми має розповісти дошкільникам, як утворилися числа, які ці цифри позначають. Для цього варто скористатися вирізаними з паперу фігурками — кружечками, квадратами чи трикутниками. Слід покласти перед дитиною один кружечок, а поруч — цифру 1. Під першим знову покласти один кружечок, а поряд з ним ще один — маємо два. Так само слід викласти інші числа. У такий спосіб варто звертати увагу дитини на те, що кожне наступне число на одиницю більше від попереднього. А отже, числа стоять у певному порядку, який не можна порушувати. Окрім цього, діти мають зрозуміти, що цей порядок демонструє збільшення. А щоб їм легше було це усвідомити, можна порівняти збільшення у числовому ряду зі зростанням дитини: «Ось так ти ріс рік за роком», «Ось так набирав вагу», «Ось так ти йшов крок за кроком».

Аби закріпити знання про порядок чисел, слід систематично пропонувати дітям різноманітні завдання, зокрема:+

• визначати, яке число стоїть першим — 7 чи 8, 4 чи 3;

• вставлятипропущені числа у ряд, приміром 2, 3…5, 6;

• з’єднуватилініями у правильному порядку числа, що написані на аркуші у довільному порядку тощо.

3. Перетворюємо навчання на гру

Допомогти дитині вивчити правильний порядок чисел можна за допомогою ігрової діяльності. Для цього запропонуйте їй зіграти у такі ігри, як-от:

• «Числа заблукали»— дитина має розставити числа у правильному порядку і при цьому назвати та показати їх на смужці з числами. Можна також скористатися варіацією цієї гри й запропонувати дошкільнику перевірити, чи правильно рахує, скажімо, Вінні-Пух, який «ненавмисно» то пропускає якісь числа, то міняє їх місцями.

• «Лічи далі»— вихователь називає якесь число, приміром 3, і обирає дитину, яка має продовжити рахунок. Для старших дошкільників гру можна ускладнити, наприклад запропонувати лічити у зворотному порядку.

• «Стань на місце!» — кожна дитина отримує картку з цифрою. Відтак учасники гри шикуються у порядку лічби. Кожен має назвати своїх «сусідів» чи сусідів іншого учасника.

Можна виставити перед дитиною в ряд машинки або їх різнокольорові зображення й запропонувати їй відповісти на запитання: «Якого кольору сьома машинка?» або «Котрою у ряду стоїть синя машинка?» і завдання поставити, наприклад, зелену машинку другою чи сьомою. Щоб вивчити числовий ряд і навчитися впорядковувати числа, слід їх порівнювати: «Один слоник випив 6 відер води, а другий — 4. Хто більше?»

Можна також поєднати вивчення цифр з творчою діяльністю. Скажімо, разом з дитиною намалювати дерево з гілками, біля кожної з яких написати певну цифру. Відтак запропонувати дитині намалювати потрібну кількість листочків на кожній гілочці.

Дітям також подобається гра «Склади квітку». Їм пропонують елементи квітки — серединки, вписана в яких цифра вказує, скільки потрібно покласти до неї пелюсток тощо.

4. Ознайомлюємо зі складом числа

Ознайомлювати дітей зі складом числа на перших порах слід за допомогою предметів чи іграшок: «Постав 6 машинок у два ряди по-різному. Скількома способами це можна зробити? А скількома способами можна розставити 2 машинки?» Згодом можна використовувати кружечки, у яких один бік, приміром, синій, а другий — рожевий. За допомогою таких кружечків зручно показувати склад чисел.

Ефективною є також робота з цифровими будиночками. Під час вправ з ними дитина має вписувати числа у віконця намальованого будиночка — одне навпроти другого. Так, приміром, у будиночку під № 6 слід зробити такі записи — 1 і 5, 2 і 4, 3 і 3. Згодом завдання можна ускладнити, запропонувавши дитині вставляти у віконця пропущені в довільному порядку числа.

5.Навчаємо писати цифри

Навчаючи дошкільника писати цифри, слід пам’ятати, що це завдання для дитини дошкільного віку — доволі складне. Тому спершу слід запропонувати дитині услід за дорослим «написати» цифру в повітрі, зліпити з пластиліну, викласти з паличок, ниткою тощо. Відтак зобразити її кілька разів великою на нелінованому папері, і лише потім у великій клітинці, у меншій і, нарешті, у звичайній. Ефективним є написання цифр пальцем на піску або манній крупі, насипаній у невисоку коробку, або мокрим пальцем на дошці.

6.Проводимо асоціації

Іноді діти пишуть цифри 3, 5, 6 та 9 у дзеркальному відображенні. Щоб вони навчился писати правильно, варто давати їм рядок написаних цифр і пропонувати обвести їх різними кольорами, тобто писати по написаному. Також можна пропонувати знайти та викреслити неправильно написані цифри.

Найчастіше діти плутають цифри 6 і 9. Аби дошкільникам легше було їх розрізняти, дорослим слід будувати асоціативні ряди — порівнювати цифри з добре відомими дітям предметами. Так, приміром 6 — це замочок, що висить та тримається за верхню дужку, а 9 висить на цвяшку, тримаючись кільцем. Щоб діти ліпше це запам’ятали, цифри слід намалювати. Потім варто дати завдання «повісити»/намалювати замочки-шістки на двері, а дев’ятки — на цвяшки. Доцільно пропонувати дошкільникам підписувати цифрами 6 чи 9 відповідну кількість зображених предметів.

Під час вивчення цифр діти мають визначати, на що схожа та чи та цифра, а також відшукати вже відомі цифри на запропонованих малюнках. Так, приміром, крила намальованого метелика чи вушко й щока тигреняти схожі на трійки; лебідь з круглою голівкою та витягнутою шийкою приховує в собі двійку; квітка без серединки може бути складеною з вісімок.

Варто намагатися зробити процес навчання творчим та цікавим, адже тоді дошкільники ліпше запам’ятовуватимуть числовий ряд, цифри та досягатимуть успіхів у лічбі.

 Дитячий психолог Олена Слободяник розповідає, як зробити, щоб не дитина приєдналася до реклами проти вас, а навпаки — була з вами проти нечесної реклами.                                                                                                                                                                                                      1. Не сподівайтеся на заборони

Чимало знайомих кажуть: відмовилися від телевізора, бо показують нескінченну рекламу, щоб діти не дивилися того. Дійсно, вчені підрахували, що школярі щодоби бачать 70 рекламних роликів під час перегляду телепередач. Утім, нині вже неможливо ізолювати навіть малечу від різних способів привертання уваги споживачів.

Звичайний ранок. Син чи донька снідають — і відривають магніти від молочної продукції, шукають у солодощах та кукурудзяних паличках іграшки, знімають наклейки із соків. На планшеті дитина дивиться мультики та улюблені відеоблоги нібито про життя однолітків. А там: реклама іграшок, розважальних центрів, солодощів та інших елементів дитячого «солодкого життя».

Дорогою до дитсадка або школи хлопчик чи дівчинка роздивляються білборди. У метро вручають яскраві рекламні листівки (батьки ж відмовляються, а промоутери хочуть скоріше «збагрити з рук» друковану продукцію).

Ось транспортна зупинка, можна перепочити. Але що це? Чудернацька піца або хот-дог (тобто аніматор у костюмі) прямує до дитини, просить «дати п’ятюню» та прийти згодом погратися ось у той супермаркет чи кафе. Це найяскравіші враження за день! Тож дитина не розуміє, чим тато й мама незадоволені, чого з нею не радіють.

У дитячому колективі тиснуть ровесники: чи є в тебе таке? Ось що мені придбали. Ці ляльки вже не модні. Такий конструктор продають вже в новішому варіанті.

А якщо на перерві можна грати в комп’ютерні ігри, дитина встигає і там подивитися рекламу. Адже це спосіб набрати додаткові бали або «врятувати» персонажа від загибелі. Рекламою просякнуте все життя дитини.

2. Дошкільнят захищайте та вчіть розрізняти 

Дошкільнята ще не здатні розпізнавати неправдиву інформацію. Казки для них — така сама реальність, як новини, тож вони вірять, що звірі розмовляють, пінгвіни люблять цукерки, динозаври їдять йогурти. Рекламні ролики вони сприймають буквально, тому їхній вплив найбільший. До 4-5 років варто максимально обмежувати рекламу: вимкнути на сайтах або завантажувати мультфільми, обмежити телебачення, не залишати гаджети дітям, щоб вони не перемикали вільно на інше відео. У цьому віці важливо захистити зоровий канал сприйняття інформації, а саме — прибрати яскраві зображення в динаміці, бо мозок дітей дошкільного віку вбирає їх, як губка. Тобто на банери чи рекламні фото в журналі в цьому віці діти не зважають.

Активно вчіть розрізняти під час рольової гри, що таке правда, а що — вигадка, не насправжки. Якщо дитина вже трохи розпізнає, пограйте: хто знайде більше «не насправжки». Наведіть приклади реклами: чоловік не перетворюється на десятки маленьких чоловічків, продукти не розмовляють і не співають тощо.

3. Хай більше обирають та контролюють

Як не дивно, але найбільша небезпека реклами для дитини дошкільного віку не в тому, що вона кричатиме на знайомі товари: «Мамо, купи!» Рекламістам не менш важливо, ніж розкрутити батьків дитини на покупку, виховувати споживача під себе. Дитячі звички — найстійкіші. Тож ті правила, які закарбовуються до 5-6 років, зазвичай залишаться актуальними для людини, коли вона виросте. І таке виховання: пропозиція збирати колекцію. Звичка споживача купувати «комплектами» зручна для тих, хто продає.

Дитині не дуже цікаві дрібнички, які вона знаходить у солодощах чи які додають до фаст-фуду, але їй навіюють: лише якщо зібрати всі варіанти, що намальовані, буде цікаво. Трапляється, гра «не працює», доки не зібрана колекція. Приміром, деякі конструктори продають по 10-20 деталей, а фігурки, які пропонують зробити (на малюнку), містять 50-100 елементів.

Заборона колекціонувати лише підвищує інтерес. Але задоволення дитини не стільки в іграшках, скільки в тому, що вона може на щось впливати, контролювати, коли та що придбати, відстежувати, коли це буде в продажу. Дошкільнята часто не мають навіть вибору, що одягати, що їсти, у них немає приємних обов’язків, тож потребу впливати на щось задовольняє лише колекціонування.

Питайте, що з двох варіантів дитина хоче на сніданок. Разом обирайте продукти в магазині. Доручіть поливати квіти або годувати хом’ячка (таємно можна підстрахуватися). Дайте альтернативу магазинним колекціям: запропонуйте разом пошити гардероб ляльці.

4. Початкова школа: проводимо розслідування

У 6-10 років діти відокремлюють реальне та умовне: ніякий містер не помиє підлогу за вас, тварини не розмовляють. Але інформації все ще беззаперечно вірять. Звісно, вихід: розповісти про рекламні трюки. Та бійтеся перетворите це на читання нотацій про корисне і некорисне або просто нудний виступ. Учнів початкової школи реклама тримає яскравими емоціями, бажанням знову відчути ті самі почуття, які запали в душу під час перегляду ролика. Отже, розмову про рекламу перетворіть на гру в детективів. Хто спіймає рекламістів на неправді? Що написано в етикетці на продукті? А що казали в рекламі? Скажімо, склад соку, який нібито зроблено зі свіжих відбірних плодів, починається із цукру. Навчайте способів перевіряти якість товарів.

Знайдіть відео того, як знімають рекламу, або в ідеалі відшукайте можливість побувати на таких зйомках як глядачі. Розкажіть, що всі продукти в рекламі пластикові, як вибудовують картинку, щоб глядачі «клюнули» на неї.

5. Ставимо досліди за твердженнями реклами

Найкращий спосіб привчити дитину 6-10 років критично мислити (а це найсприятливіший час для розвитку цієї компетенції) — експериментувати. Не пошкодуйте грошей — придбайте розрекламований пральний порошок і перевірте, чи плями зникають на 100%. Або ж кілька мийних засобів — і самі влаштуйте «марафон» з брудним посудом.

Показуйте дитині різницю між реальними результатами використання рекламованих продуктів і заявленими дивовижними. Те, що в рекламі працює ідеально, у житті зазвичай мало відповідає дійсності.

6. Навчіть купувати усвідомлено

Для дітей, які навчаються в початковій школі, вже цілком можливо зважувати, чому вони хочуть щось придбати. Звісно, якщо ви запитаєте, чому ти це хочеш, а потім переконаєте дитину, що її бажання не дуже серйозне, такий «допит» навряд чи їй сподобається. Але якщо ви допоможете обрати, на що витратити назбирану з кишенькових грошей суму чи просто порівняти 2-3 варіанти, це вже сприйматиметься значно краще. Хай дитина запитає себе, що я буду робити із цією річчю, чи давнім було бажання, чи зникне воно, якщо почекати, чи впливає те, що в друзів є такий товар, як довго з ним можна гратися (чи використовувати інакше).

7. Відокремлюйте рекламні почуття від справжніх

Оскільки емоції в цьому віці — головне, продемонструйте, як рекламісти викликають певні почуття і як мало вони пов’язані із самим товаром. Дитина часто щось купує чи просить, бо прагне відчути себе чудовим хлопчиком або дівчинкою з телевізора. Так само експериментуйте. Чи станете ви крутими та енергійними після шоколадного батончика? Чи розв’яже життєві проблеми покупка чипсів? Чи стануть з вами всі товаришувати після придбання дезодоранту?

Звертайте увагу дитини на те, що покупка не принесла очікуваних почуттів. Можете на власному прикладі показати: так хотів, наприклад, якийсь одяг, а тепер навіть надягати не хочеться. А ось гаджет мені був потрібен, я його довго обирав і тепер відчуваю задоволення.

Напади дитячої агресивності часто заганяють батьків у глухий кут. "Як же так? Адже ми так любимо дитину, намагаємося вчити її тільки доброго", - розводять руками мами й тата. Давайте розглянемо проблему дитячої агресивності з усіх боків.

Буває так, що дитина зовсім не агресивна. Вона ніколи не вдарить дорослого або іншу дитину, не скаже поганого слова, не розлютиться. Така повна відсутність агресивності - скоріше, великий недолік, ніж достоїнство. Агресивність необхідна для нормального розвитку дитини, інакше вона не змогла б пізнавати навколишній світ, захищатися, конкурувати з іншими людьми. Якщо батьки суворо забароняють дитині виявляти необхідну агресію (не бий, не відбирай іграшку, не кричи...), то таке придушення агресії може призвести до неврозу або до того, що один раз ця сама агресія вирветься назовні з ефектом пружини, що розпрямилася.

Бажаючи виховати свою дитину доброю та чуйною, деякі батьки прагнуть максимально обмежити агресію, яку вона виявляє. Як часто можна почути: "Навіщо ти вдарив Катю? Зовсім не обов'язково битися, можна домовитися" Якщо дитині 2-3 роки, домовлятися з нею ще досить складно, оскільки в цьому році вона ще не дуже добре говорить. Їй доступні тільки два способи розв'язання проблеми: вдарити Катю або поступитися, тобто бути переможеною.

Часто агресивна поведінка є наслідком тих стосунків, які маля спостерігає в родині.

Якщо батьки час від часу застосовують фізичні покарання, то не слід дивуватися, що дитина не вміє спілкуватися по-іншому. Малюк знає, що мама або тато б'ють його, щоб він був слухняним. Природньо, він звикає до того, що якщо потрібно щось отримати від людини, її необхідно вдарити. Безглуздо переконувати дитину не віднімати, а чемно просити іграшку, що сподобалася, в іншого маляти, якщо Ви самі тільки що накричали на неї, відбираючи, скажимо, брудну палку. Згодом такі діти можуть стати практично некерованими, такими, що не реагують на прохання та умовляння. Ви будете змушені підвищувати тон або впливати фізично.

Дитина може поводитися агресивно через прагнення привернути увагу оточуючих.

Наприклад, із певних причин вона не вирізняється серед інших дітей умінням співати або малювати. Але якщо зруйнувати сніжну фортецю, яку будувала вся група на чолі з вихователем, її неодмінно помітять, і будуть обговорювати подію весь день. "Рецепт" тут тільки один: Ваші дії та слова повинні постійно переконувати малюка в тому, що його люблять не за щось, а не зважаючи ні на що.

Ще одна розповсюджена причина дитячої озлобленості - ревнощі.

Агресія дитини може бути спрямована як на людину, чию прихильність вона намагається завоювати, так і на свого "конкурента". Наприклад, мама при своїй дочці похвалила іншу дівчинку за гарний малюнок. Вона могла це зробити просто так або з педагогічних міркувань, щоб дочці схотілося намалювати так само. А дочка не поспішає брати в руки олівець: замість цього вона рве шедевр на шматочки й відштовхує нахабне дівчисько, що насмілилося вкрасти в неї увагу та похвалу мами.

Іноді об'єктом агресії стає та людина, якій малюк заздрить, і яку він хоче принизити, "покарати" за перевагу. Якщо предметом заздрості є іграшка, дитина може відняти її, - але не для того щоб погратися, а щоб зламати або сховати і, таким чином, нібито знищити різницю між собою та її власником. Така поведінка свідчить про низьку самооцінку дитини: необхідно допомогти їй зрозуміти, що вона теж гарна, розповісти, які в неї є позитивні якості.

Деякі діти використовують агресію як захист від непередбаченого й ворожого навколишнього світу, зважаючи на те, що кращий спосіб оборони - це напад. Така поведінка властива дітям, чиї батьки не мають чіткої стратегії у вихованні й можуть по-різному оцінювати вчинки своєї дитини залежно від настрою, наявності поруч сторонніх. Малюк знає, що від людей можна чекати всього, тому поводиться агресивно "про всяк випадок".

Дуже часто батьки зауважують, що дитина кусає, дряпає або б'є саму себе. Це теж прояв агресії. Одна з причин такої поведінки - сувора заборона на прояв агресії щодо інших людей. Складніше всього дитині виплеснути негативні емоції на дорослих, особливо на батьків, любов яких вона боїться втратити. Наприклад, маля не хоче йти із прогулянки. Мама бере його за руку, щоб повести додому. Дитина вередує, ф, розпалившись, кусає мамине зап'ястя, намагаючись звільнитись. Але після суворого питання: "Це що таке?", починає кусати себе. Чому? Тому що вона ще "не охолола", і їй складно робити щось інше.

Не чекайте, поки малюк сам заспокоїться, допоможіть йому в цьому. Оберніть усе на жарт: "Ой, ти себе їси? Ти, напевно, солоденький?" Нехай Ваша дитина вчиться знаходити позитивний вихід із конфліктних ситуацій. У протилежному випадку звичка використовувати власне тіло для помсти собі або навколишнім призведе до формування негативного ставлення до самого себе.

Як же реагувати на дитячі спалахи агресивності? Насамперед, дитина повинна знати, що Ви її любите незалежно від того, як вона поводиться. Тому не потрібно занадто активно захищати того, кого маля скривдило, і підкреслювати різниу Вашому ставленні до кривдника та "жертви": ти, такий злий і поганий, скривдив когось доброго й хорошого. Це не викличе в дитини співчуття.

Вона просто дійде висновку, що й Ви проти неї. Краще зробити акцент на тому, що дитина зробила поганий вчинок, скривдивши іншу людину.

Дайте малюкові зрозуміти, якої поведінки Ви від нього очікуєте, і надайте йому можливість виправитися.

Безглуздо прагнути того, щоб дитина не почувалася агресивно. Важливо, щоб вона навчилася стримувати або спрямовувати агресію в інше русло.

Маленька людина поки не здатна аналізувати свої переживання. Негативні емоції, що накопичуються, спричиняють їй самій величезний психологічний дискомфорт. Тому завдання дорослого - допомогти малюкові висловити те, що він почуває.

Що робити з агресивними дітьми?

* Замисліться над причинами такої поведінки.

* Якщо причина агресивності - дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

* Не карайте малюка фізично.

* Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.

* Спробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

* Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

* Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині спрямовувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще - плаванням.

Математика

Дитина у віці від 4 до 5 років повинен вміти:

1. Дитина має вміти визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, ззаду, спереду.

2. Дитина повинна знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник)

3. Дитина повинна знати всі цифри (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9). Вважати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів з потрібною цифрою.

4. Дитина має вміти розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності і в зворотному порядку.

5. Дитина повинна вміти порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше - менше, порівну. Робити рівними нерівні групи предметів: додавати один предмет до групи з меншою кількістю предметів.

6. Дитина знайомиться з графічним чином числа, вчиться правильно писати цифри.

Логічне мислення

-Дитина у віці від 4 до 5 років повинен вміти:

1. Дитина має вміти знаходити відмінності і подібності між двома картинками (або між двома іграшками).

2. Дитина має вміти складати за зразком споруди з конструктора.

3. Дитина має вміти складати розрізану картинку з 2-4 частин.

4. Дитина має вміти не відволікаючись, протягом 5 хвилин виконувати завдання.

5. Дитина повинна вміти складати пірамідку (чашечки, вкладаючи їх один в одного) без сторонньої допомоги.

6. Дитина повинна вміти вкладати в отвори бракуючі фрагменти картинок.

7. Дитина має вміти називати узагальнюючим словом групу предметів (корова, кінь, коза-домашні тварини; зима, літо, весна пори року). Знаходити зайвий предмет у кожній групі. Знаходити пару кожного предмета.

8. Дитина повинна вміти відповідати на такі питання як: Чи можна влітку кататися на санках? Чому? Навіщо взимку одягають теплі куртки? Для чого потрібні вікна та двері в будинку? І т.д.

9. Дитина повинна вміти підбирати протилежні слова: стакан повний - стакан порожній, дерево високе - дерево низьке, йти повільно - йти швидко, пояс вузький - пояс широкий, дитина голодний - дитина ситий, чай холодний - чай ​​гарячий і т.д.

10. Дитина повинна вміти запам'ятовувати пари слів, після прочитання дорослим: стакан-вода, дівчинка-хлопчик, собака-кішка і т.д.

11. Дитина повинна вміти бачити на картинці неправильно зображені предмети, пояснювати, що не так і чому.

Розвиток мови

Дитина у віці від 4 до 5 років повинен вміти:

1. Дитина повинна використовувати тисячу слів, будувати фрази з 6-8 слів. Розуміти дитини повинні навіть сторонні люди, а не тільки батьки.

2. Дитина повинна розуміти, чим відрізняється будова людини від будови тварин, називати їх частини тіла (руки - лапи, нігті - кігті, волосся - шерсть).

3. Дитина має вміти правильно ставити іменники в форму множини (квітка - квіти, дівчинка - дівчата).

4. Дитина повинна вміти знаходити предмет за описом (яблуко - кругле, солодке, жовте). Вміти самостійно складати опис предмета.

5. Дитина повинна розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько і т. д.).

6. Дитина повинна знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій.

7. Дитина має вміти підтримувати бесіду: вміти відповідати на питання і правильно їх задавати.

8. Дитина повинна вміти переказувати зміст почутої казки, оповідання. Розповісти напам'ять кілька віршів, потешек.

9. Дитина повинна називати своє ім'я, прізвище, скільки йому років, називати місто в якому живе.

10. Дитина повинна вміти відповідати питання, щодо недавно подій, що відбулися: Де ти був сьогодні? Кого зустрів по дорозі? Що мама купила в магазині? Що було на тобі одягнено?

Дитину віком від 4 до 5 можна знайомити з англійською мовою.

Навколишній світ

Дитина у віці від 4 до 5 років повинен вміти:

1. Дитина має вміти розрізняти овочі, фрукти і ягоди, знати якими вони бувають, коли дозрівають.

2. Дитина повинна знати назви комах, вміти розповідати про те, як вони пересуваються (метелик літає, равлик повзе, коник стрибає)

3. Дитина повинна знати всіх домашніх тварин і їх дитинчат.

4. Дитина має вміти вгадувати по картинках пори року. Знати прикмети кожного з них.

Не варто гнатись за досягненнями й змушувати дітей виконувати нереальний план.

Важливо дотримуватись розпорядку дня: чищення зубів, зарядка, прогулянка (якщо це можливо), денний сон та інші звичні для дитини ритуали повинні бути щодня. Дуже важливими є спільні прийоми їжі. Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.

Те, як наповнювати весь інший час, залежить від уподобань дитини. Згідно із системою Монтессорі, найбільш продуктивною частиною дня у дітей є час до обіду. Тому всі заняття, які спрямовані на розвиток дитини, краще планувати на першу половину дня.

Змушувати дитину не потрібно:лише йти за її інтересами. Дитина хоче читати – можемо почитати, вирішує складати пазли – займемось цим. Не варто складати список занять і виконувати їх по черзі: дуже важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань.

На період карантину батькам або іншим членам сім’ї треба домовлятись, хто зараз сидітиме з дитиною. Наприклад, батько працює, поки мама гуляє з дитиною. Потім мама займається роботою, а батько грається із дітьми. Одному дорослому повноцінно працювати та займатися дитиною буде важко – діти рідко можуть три години спокійно гратись самі, не відволікаючи.

Планувати всі активності варто з урахуванням інтересів дитини, бо для кожного віку вони свої. Час, який зараз батьки проводять із малечею, можна використовувати для спільних приготувань їжі, занять йогою чи танцями, наведення порядку вдома. Дітей варто залучати до домашніх справ: вони за прикладом батьків вчаться багатьох речей. Якщо дитина виявляє інтерес до хатніх справ, потрібно заохочувати її до цього, навіть якщо в неї не все виходить добре.

Удома можна гратися і з кінетичним піском, пластиліном, робити аплікації з паперу. Для дітей цінно, коли батьки граються з ними на одному рівні: наприклад, сідають разом на килим і роблять щось спільне.

На час карантину потрібно підготуватись і знайти нові варіанти для ігор з дітьми: малеча не зможе робити одне й те саме щодня. У YouTube чи навіть у соцмережах інших мам можна знайти багато ідей, чим зайняти дитину. У періоди карантину варто стежити за кількістю солодкого, яке вживають діти. Солодощі збуджують дитину: їй важче заснути, складніше сконцентруватись на чомусь.

Для ігор та розваг не використовуйте часто гаджети. Краще звідти видалити усе зайве й залишити лише додатки для розвитку та навчання. Мультики варто обирати документальні та навчальні. Наприклад, після прочитання енциклопедії дитина зацікавилась Антарктидою – це чудово і можна наступного дня показати відео на цю тему.

Не варто сприймати карантин як те, що ускладнює життя. Використовуйте його для того, щоб провести більше часу з дітьми: вони насправді дуже потребують нашої уваги. І навіть разом розкласти речі після прання – це вже чудова спільна активність.

Крім класичних способів проведення часу з дітьми, як-от читання книг, перегляд мультиків і дитячих фільмів, прогулянок на вулиці, у нас є доступ до різноманітних ігор. Дитина може гратись як з дорослими, так і сама, за умови, якщо перший раз про це заняття вона дізналась разом з батьками.

ІГРИ НА КУХНІ

Можна малювати фарбами по крупі, ховати невеликі іграшки й знаходити їх, викладати аплікацію та придумувати до неї історію. Також гратися з тістом: ліпити фігурки, випікати, розфарбовувати.

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ

Сюжетно-рольові ігри або ігри, що розвиваються за сюжетом, коли учасники беруть на себе певну роль. Тут додатково можна використовувати іграшки, конструктор тощо.

ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ІГРИ

Театр може бути як ляльковим, тіньовим, так і драматичним. Вибираєте ви.

РУХЛИВІ ІГРИ

Під час таких занять можна обіграти всі речі, які є вдома. Наприклад, стілець – оббігати, на нього можна залазити, його штовхати, піднімати тощо.

КІНЕЗІОЛОГІЧНА ЗАРЯДКА

Спробуйте з дітьми вивчити кілька вправ такої зарядки, вони розвивають взаємодію між півкулями мозку.

Наприклад: Вправа «Вухо — ніс»

Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою ліве вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, потім поміняти положення рук «з точністю до навпаки».

"Якщо наш пріоритет – це вимагання бути слухняним у межах чотирьох стін нашого дому, то можемо сподіватись, що наші покірні діти будуть слухатись когось іншого – поза домом", – психолог, дослідник освіти

З початком канікул перед батьками постає складна задача – чим зайняти дитину, щоб дозвілля малечі було корисним, безпечним та цікавим.

Прогулянки

В теплу пору року дітям рекомендують якомога більше часу проводити на свіжому повітрі. Тому прогулянки мають тривати не менше 3 годин. Це дозволить підвищити імунітет. Але варто пам’ятати, що в період з 12 до 17 години, коли сонячне випромінювання занадто інтенсивне, дитині краще знаходитися в приміщенні, або у крайньому випадку в тіні.

Читання

Читання є не лише цікавим, але ще й корисним заняттям. При виборі книжки, варто звертати увагу на інтереси дитини. Великий вибір книг на різноманітну тематику, в тому числі казки для діток, можна знайти в інтернет-магазині Книгарня «Є». Читаючі книжки, дитина не лише може дізнатися багато чого нового та розвинути свій кругозір, а ще й отримати інші корисні навички, які згодом допоможуть їй у навчанні.

Телевізор та комп’ютерні ігри

Дитячі психологи радять дозувати час, який дитина проводить перед телевізором або монітором комп’ютеру. Для дітей молодшого шкільного віку оптимальний час перегляду телепередач складає 1-1,5 години. Для більш старших школярів цей час можна продовжити. Але він не має перевищувати 3 годин на добу. Крім того, це краще робити в першій половині дня.

Що стосується комп’ютерних ігор, то зовсім забороняти їх не потрібно. Психологи впевнені, що вони можуть бути не лише цілком безпечними, а ще й корисними, але лише за умови, якщо вони будуть відповідати віку дитини.

Молодшим школярам можна грати не довше 10-15 хвилин. Школярам середнього віку дозволяють проводити перед комп’ютером 15-30 хвилин, з невеликими перервами.  При цьому батькам радять слідкувати, в які ігри грає їхня дитина.

Настільні ігри

Вони допомагають розвивати логічне мислення, кругозір, швидкість реакції та інші корисні навички. А ще вони допомагають згуртувати родину та просто весело провести вільний час. Такі ігри можуть бути активними, як наприклад, Твістер, або спокійними, наприклад, збір пазлів.

Подорожі

Канікули – це гарний час для пригод та нових відкриттів. Для цього не обов’язково їхати в іншу країну. Багато цікавих місць можна знайти в любому куточку рідного краю. Якщо у батьків є вільний час, можна відправитися на море чи в гори. А якщо їх час обмежений, достатньо виїхати на вихідних за місто.

Дошкільнятам (віком 3–6 років) необхідно близько 11–12-ти годин сну щодня, включаючи короткий денний сон. Час сну при цьому можна всіляко регулювати, але найголовніше – це допомогти дітям розвинути ефективні, послідовні звички засипання.

Переваги встановленого порядку сну

Установлений час сну – це найкращий спосіб допомогти вашому дошкільнику отримати достатню кількість сну й повноцінно виспатись. Ось кілька особливостей, які варто мати на увазі для його забезпечення:

·         Передбачайте за півгодини до сну період відпочинку й розслаблення (скидання напруги).

·         Дотримуйтесь певного часу відходу до сну, попереджаючи вашу дитину за півгодини і за десять хвилин до його настання.

·         Будьте послідовними щодо часу ігор та прийому їжі.

·         Уникайте стимуляторів, таких як кофеїн, особливо перед сном.

·         Зробіть спальню дитини тихою, затишною, щоб кімната ідеально підходила для сну.

·         Використовуйте ліжко дитини тільки для сну – не для ігор чи перегляду телевізора.

·         Перед сном обмежте кількість їжі й пиття.

·         Дозвольте вашій дитині самій вибрати, яку піжаму вдягнути, яке плюшеве звірятко взяти із собою в ліжечко тощо.

·         Попередньо ввімкніть у домі приємну, заспокійливу музику.

·         Укладаючи дитину, турботливо підверніть край ковдри, щоб вона відчувала себе затишно й безпечно.

Примітка про денний сон.

  Більшості дошкільнят протягом дня все ще потрібен короткий денний сон. Як правило, вони дуже активні – бігають, граються, ходять у дитячий садок і досліджують свій неймовірно цікавий навколишній світ, тож можливість зменшити темп буде для них чудовою нагодою.

Навіть якщо ваша дитина не може заснути, постарайтесь виділити протягом дня певний час тиші, спеціально призначений для відпочинку. (Імовірно, ви теж отримаєте з цього чималу користь!)

 Кращий спосіб сприяти денному сну полягає в тому, щоби зробити його систематичним. Ваш дошкільник, не бажаючи пропустити жодного руху, жодного захоплюючого заняття, може чинити опір денному сну, але важливо зберігати заведений порядок твердо й послідовно. Поясніть, що це цінний час тиші, і ви хочете, щоб він провів його в ліжку. Якщо дитина не зможе заснути, то нехай хоча б поводиться тихенько, дотримуючись правила тиші.

  Скільки часу повинен тривати денний сон? Стільки, скільки, на ваш погляд, необхідно, щоб ваш дошкільник трохи відпочив. Зазвичай достатньо близько години. Але, звісно, будуть моменти, коли дитина зануриться у глибокий сон, і їй знадобиться більше часу, а будуть і такі, коли ви почуєте, що малюк розмовляє і грається протягом усього часу денного сну, зовсім не думаючи засинати.

 Проблеми із засинанням

    Дошкільнятам можуть снитися жахи, також протягом багатьох ночей у них можуть виникати проблеми із засинанням.

Продумайте «нічний комплект», який завжди буде знаходитись біля ліжка вашої дитини спеціально для таких випадків. У комплект можуть входити ліхтарик, улюблена книга або компакт-диск. Поясніть призначення кожного предмета з комплекту, потім покладіть його у спеціальне місце, куди ваша дитина зможе легко дістатися вночі.

  Улюблені предмети, такі як м'які іграшки та «чарівний» плед, також можуть допомогти малюкам відчути себе в безпеці. Якщо у вашої дитини немає потрібного фаворита серед іграшок і речей, походіть разом з нею по магазинах, щоби підібрати «спеціальну» теплу м'яку ковдру або плюшевого друга.

  У деяких батьків виробляється звичка лежати поруч з дитиною, поки вона не засне. І хоча даний прийом може виявитися ефективним одноразово, це не повинно стати звичною моделлю поведінки на довгострокову перспективу. Виконання такого «ритуалу» стане важко здійсненним для вас обох; до того ж, буде несправедливо у ставленні до дитини, якщо з якоїсь причини вам знадобиться вийти з її кімнати раніше. Пам'ятайте про те, що важливо надати комфорт і впевненість, але діти повинні навчитися засинати самостійно.

  Якщо вас турбує порушення сну вашого дошкільника, проконсультуйтеся з лікарем. Хоча не існує єдиного правильного способу виростити «правильну соню», більшість дітей від природи мають здатність висипатись і займатися своїми дитячими справами, незважаючи на будь-які проблеми зі сном. Головне – виробити здорові звички на ранній стадії розвитку малюка.