Вчитель: Юр'єва Тетяна Миколаївна
Ел. пошта вчителя: utashazp@gmail.com
Посилання на онлайн конференцію:
tps://us04web.zoom.us/j/79204038008?pwd=gdDw02nywiyhix4stAx05LYWEnuaNh.1
Идентификатор конференции: 792 0403 8008
Код доступа: dK8fmm
Идентификатор конференции: 792 0403 8008
Код доступа: dK8fmm
Идентификатор конференции: 792 0403 8008
Код доступа: dK8fmm
Особливості складу регіону Америка
Ознаки
Розподіл країн за групами
Кількісні характеристики складу
Розміри території (площа)
3 - гіганти (Канада, США, Бразилія);
5 - великі (Аргентина, Болівія, Колумбія, Мексика, Перу);
2 - значні (Венесуела, Чилі):
9 - середні (Парагвай, Еквадор, Гаяна, Уругвай, Суринам, Нікарагуа, Гондурас, Гватемала, Куба);
8 - малі (Панама, Коста-Рика, Домініканська Республіка, Гаїті, Беліз, Сальвадор, Багами, Ямайка);
1 - невелика (Тринідад і Тобаго);
7 - карлики (Домініка, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Люсія, Гренада, Сент-Кітс і Невіс).
Чисельність населення (на 2017 р.)
3 - гіганти (США, Бразилія, Мексика);
2 - великі (Колумбія, Аргентина);
3 - середні (Канада, Венесуела, Перу);
15 - малі (Чилі, Еквадор, Гватемала, Куба, Болівія, Домініканська Республіка, Гаїті, Гондурас, Парагвай, Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Рика, Панама, Уругвай, Ямайка);
12 - карлики (Тринідад і Тобаго, Гайана, Суринам, Домініка, Антигуа і Барбуда, Багами, Барбадос, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Люсія, Гренада, Беліз, Сент-Кітс і Невіс).
Якісні характеристики складу
ФДП
10 - держави у складі Співдружності (Антигуа і Барбуда, Багами, Барбадос, Беліз, Канада, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Люсія, Ямайка, Гренада);
25 - республіки різного типу (парламентська - Домініка, решта - президентські).
ФДУ
7 - федерацій, 28 - унітарні.
Рівень економічного розвитку
2 - економічно розвинуті (США, Канада);
33 - країни, ідо розвиваються (решта країн регіону, серед них Куба - соціалістична держава планової економіки).
Ознаки
Розподіл країн за групами
ІЛР (на 2017 р.)
4 - дуже високий (США, Канада, Чилі, Аргентина);
23 - високий (Барбадос, Уругвай, Багами, Панама, Антигуа і Барбуда, Тринідад і Тобаго, Коста-Рика, Куба, Венесуела, Сент-Кітс і Невіс, Мексика, Бразилія, Гренада, Перу, Еквадор, Сент-Люсія, Ямайка, Колумбія, Домініка, Суринам, Домініканська Республіка, Сент-Вінсент і Гренадіни, Беліз);
7 - середній(Парагвай, Сальвадор, Болівія, Гайана, Нікарагуа, Гватемала, Гондурас);
1 - низький (Гаїті).
Домашне завдання:параграф 30, стор.166 питання 1-3
11.03.2025 ТЕМА: НАСЕЛЕННЯ І РОЗСЕЛЕННЯ АМЕРИКИ
ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ ТА МІГРАЦІЇ.
Відтворення населення в США й Канаді характеризується невисокими показниками народжуваності, яка не набагато перевищує смертність. Латинській Америці притаманні високі показники народжуваності й темпи приросту населення на тлі збільшення загальної тривалості життя.
Абсолютна більшість сучасних жителів Америки є нащадками емігрантів із Європи та Африки. Сьогодні найбільші потоки мігрантів в Америці спрямовані до США й Канади. Уряд США намагається обмежувати міграцію з країн Південної та Центральної Америки й Карибського басейну й перш за все з Мексики.
Для багатьох країн Америки характерними є й внутрішні переміщення населення, а населення США взагалі найактивніше у світі щодо внутрішніх міграцій. Американці постійно переїжджають зі штату в штат, із міста до міста в пошуках кращих умов роботи, вищої зарплати, комфортнішого клімату, дешевшого житла тощо. Досить мобільним є населення Бразилії, де відбувається освоєння внутрішніх районів. Тут з’являються нові робочі місця, які займають переселенці переважно зі сходу країни.
Пригадайте, що таке маятникова міграція.
Маятникові міграції найбільш характерні для Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Сан-Франциско, Бостона, Мехіко, Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айреса та інших великих міст регіону. Жити в комфортних умовах субтропіків, а працювати там, де є високооплачувана й престижна робота, вважається одним з елементів суспільної культури американців.
2. НАСЕЛЕННЯ.
Для регіону Америка характерні два типи відтворення населення, тому тут поширені два типи його вікової структури. У Латинській Америці велика частка дітей, що іноді сягає 40%. Водночас тут порівняно мало людей похилого віку — близько 10%. У США й Канаді частка дітей менша за 20%, а літні люди становлять понад 15% населення. У регіоні навіть сформувалися так звані «блакитні зони», наприклад, у США це община Лома Лінда в Каліфорнії, у Коста-Риці — півострів Нікоя. Тут зосереджена значна кількість людей, які досягай віку 90—100 років.
Знайдіть у додаткових джерелах інформацію про «місто пенсіонерів» США Сан-Сіті та поділіться нею на одному з уроків.
В Америці переважають жінки. Це пов’язано з більшою тривалістю їхнього життя. Співвідношення чоловічого й жіночого населення в міській та сільській місцевостях у США й Канаді, а також у країнах Південної Америки суттєво відрізняється. У розвинених країнах у селах більше чоловіків, оскільки тут є для них високомеханізована робота. Жінки переселяються до міст переважно для роботи у сфері послуг. У багатьох країнах Південної Америки в селах переважають жінки, які виконують важку ручну роботу. Чоловіки приїжджають до міст у пошуках роботи, але інколи поповнюють лави бездомних і безробітних.
СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ. УРБАНІЗАЦІЯ.
В останні десятиліття в Америці активно відбувалися процеси урбанізації. Практично всі країни охопили інтенсивні міграційні процеси переселення із сіл до міст. Сформувалася велика кількість міст-мільйонерів, міських агломерацій та мегалополісів.
У США — це мегалополіси Босваш (Бостон—Вашингтон, Приатлантичний) із населенням понад 52 млн осіб, Сан-Сан (Сан-Дієго—Сан-Франциско, Притихоокеанський) — 24 млн осіб, Чипітс (Чикаго—Піттсбург, Приозерний) — 55 млн осіб.
Найбільшими міськими агломераціями світу є Мехіко, Сан-Паулу, Нью-Йорк, Ріо-де-Жанейро. Венесуела та Уругвай належать до найбільш урбанізованих країн світу.
Швидкі темпи урбанізації в країнах Південної, Центральної Америки та Карибського басейну спричинили багато проблем. В умовах тропічного клімату багато людей живе в нетрях, а то й просто на вулиці. Така урбанізація називається хибною.
Пригадайте, чому виникає хибна урбанізація.
Кількість населення Америки швидко зростає. Виникають нові населені пункти. Формуються системи розселення, у яких виділяються ядра, що є організуючими центрами. Сьогодні це найбільші багатофункціональні міста.
Проаналізуйте, як змінилися статистичні дані щодо кількості населення світу та Америки від часу друку підручника (worldometers.info/world-population/#region).
4. ПРАЦЕРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ.
Для розвитку будь-якого суспільства важливими є молоді високоосвічені люди працездатного віку, які можуть швидко пристосовуватися до змін в економіці та суспільстві. В Америці можна виділити два субрегіони щодо забезпеченості працересурсним потенціалом. Це США й Канада, які внаслідок старіння населення не здатні забезпечити себе відповідним до потреб економіки ЕАН, і країни Південної Америки, які мають надлишок переважно некваліфікованих трудових ресурсів.
Пропонуючи високі стандарти оплати кваліфікованої робочої сили, США й Канада вербують її по всьому світу. Південна Америка забезпечує розвинені країни молодими, переважно низькокваліфікованими працівниками, що виконують малооплачувану роботу.
ВИСНОВКИ
• Більшість сучасних жителів Америки — нащадки емігрантів із Європи й Африки. Для багатьох країн характерні зовнішні та внутрішні міграції.
• У США та Канаді природний рух населення має низькі показники смертності, невисокі показники народжуваності, значну тривалість життя. Для Південної Америки характерні високі показники народжуваності й приросту населення на тлі зниження смертності й збільшення загальної тривалості життя.
• В Америці поширені два типи вікової структури населення: у Південній Америці велика частка дітей, у США й Канаді значна частка літніх людей із переважанням у статевій структурі жінок.
• Активні процеси урбанізації спричинили в країнах Південної Америки хибну урбанізацію.
• США й Канада внаслідок старіння населення не здатні забезпечити себе трудовими ресурсами, а країни Південної Америки мають надлишок переважно некваліфікованих трудових ресурсів.
ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 31, ПРОАНАЛІЗУВАТИ - МАЛЮНОК НА СТОР.170, ПИТАННЯ 1-3 НА СТОР.172
18.03.2025 ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АМЕРИКИ
1. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АМЕРИКИ. ТНК ТА ЕКОНОМІКА РЕГІОНУ.
У багатьох американських країнах значна питома вага належить тіньовій економіці, наркобізнесу, які стримують розвиток економіки, загострюють соціальні конфлікти. Більшість держав регіону перебувають у затяжній фінансово-економічній кризі.
За допомогою матеріалів електронного додатка до підручника визначте особливості економіки країн Америки. Експортні потоки американських ТНК перш за все спрямовуються до Канади, Мексики, Бразилії та Аргентини. Ці ж країни разом із Китаєм, країнами ЄС та Японією є основними імпортерами власної продукції до США.
Із 300 ТНК світу понад 130 належать США. У 2017 р. до десятки найбільших світових ТНК входили чотири американські — «Волмарт» (роздрібна торгівля), «Беркшир Хатауей» (послуги страхування), «Еппл» (електроніка та інформаційні технології), «Ексон Мобайл» (видобуток і переробка нафти й природного газу).
Мал. 1. Аквакультура Канади.
Сьогодні сфера інтересів ТНК США поширюється на весь світ й особливо на Американський континент.
Через поглиблення регіональної економічної інтеграції в Америці й виникнення нових інтеграційних об’єднань ТНК змушені змінювати власну політику. Вони будують високотехнологічні підприємства вже не лише на території США й Канади, але й у країнах Південної Америки. Це створює умови для їх проникнення на ринки як окремих держав, так й особливо їхніх регіональних інтеграційних об’єднань.
Найбільші інвестиції в економіку американських країн здійснюють такі ТНК, як «Дженерал Моторс», «Форд Мотор Компані», «Ексон Мобайл», «Ай-Бі-Ем», «Дженерал Електрик», «Боїнг Компані» тощо.
Поясніть причини лідерства США в регіоні.
2. ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ.
Америка належить до найбагатших регіонів світу за запасами палива, рудної та нерудної сировини. Це створює об’єктивні передумови для діяльності відповідних сфер первинного сектору економіки. США посідають перше місце як за вартістю мінеральної сировини, що видобувають, так і за її імпортом.
США першими освоїли нові методи експлуатації сланцевих нафтових і газових родовищ та перейшли від закупівлі до експорту нафти. Значні запаси та видобуток нафти й природного газу мають Канада, Венесуела, Мексика. Починається експлуатація нафтових та вугільних родовищ в осадових відкладах Анд, на шельфі Атлантичного океану (Бразилія, Аргентина, Уругвай). Значні перспективи видобутку нафти й природного газу через глобальне потепління мають північ Америки, Аляска, шельф Північного Льодовитого океану.
Мал. 2. Розведення лососевих у Чилі.
Важливе значення в первинному секторі економіки країн Америки має видобуток рудної сировини: залізна руда (США, Канада, Бразилія тощо), золото, уран (США, Канада, Мексика, Бразилія), боксити, мідь, нікель, цинк, свинець, олово (Канада, США, Бразилія, Чилі, Перу).
Визначте за допомогою карт атласу, де залягають рудні корисні копалини Америки.
Америка багата й на поклади нерудної сировини. Тут особливо виділяються США, Бразилія та Канада, які видобувають калійні солі, азбест, графіт, будівельні матеріали тощо. Бразилія відома своїм коштовним камінням.
3. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.
Спеціалізація сільського господарства визначається такими чинниками: природні умови, ґрунтові ресурси, внутрішні потреби великих міст та міських агломерацій, кон’юнктура світового ринку. США є найбільшим у світі виробником продуктів харчування за кількістю та різноманіттям. Тут вирощують величезні обсяги кукурудзи (2/5 світових обсягів), щорічно збирають майже 80 млн т пшениці. За обсягами вирощування сої та арахісу США також є світовим лідером.
Високорозвинене сільське господарство має і Бразилія (третє місце у світі після США й Франції за обсягом експорту).
Порівняйте й поясніть вплив природних умов на спеціалізацію рослинництва Бразилії та США.
Природні умови визначають спеціалізацію Бразилії на вирощуванні рису, кави, цукрової тростини, какао-бобів, бавовни та сої. За виробництвом кави, вирощуванням бананів та апельсинів Бразилії належить перше місце у світі, друге — за вирощуванням какао, цукрової тростини та сої.
Важливими виробниками пшениці є Канада й Аргентина. Тропічні культури вирощують плантаційні господарства всіх країн Південної, Центральної Америки та Карибського басейну. Деяка продукція цих країн відома на весь світ: цукрова тростина й тютюн Куби, банани Еквадору, кава Колумбії.
За допомогою карт та діаграм атласу визначте основні напрямки тваринництва в регіоні.
4. ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО.
Найбільший розвиток лісове господарство отримало в Бразилії, Канаді й США. Це визначається наявністю в цих країнах великих лісових масивів. Бразилія посідає перше місце у світі за запасами твердих порід тропічних листяних дерев. Канаді належить друге місце у світі за площами, зайнятими хвойними лісами.
Значна частина продукції лісового господарства експортується.
5. АКВАКУЛЬТУРА.
Питома вага аквакультури в первинному секторі економіки країн Америки постійно зростає. Використання дарів моря завжди було значною частиною економічної діяльності прибережних регіонів усіх країн Америки, крім Болівії та Парагваю, які не мають безпосереднього виходу до моря. Особливо в цьому відношенні відзначалися США, Бразилія й Канада (мал. 1). Сьогодні ці країни, а також Чилі (12% світового виробництва аквакультури) і Перу не лише виловлюють багато риби та морепродуктів, але й усе більше вирощують цінні породи риб у штучних водоймах (мал. 2).
ВИСНОВКИ
• Економіка регіону має значні контрасти. Більшість держав залежать від рівня розвитку первинного сектору господарства.
• Із 300 глобальних ТНК світу понад 130 — належать США.
• За видобутком енергоносіїв перше місце у світі належить США, які першими освоїли нові методи експлуатації сланцевих родовищ. Значні запаси енергоносіїв мають Канада, Венесуела, Мексика. Важливе місце належить видобутку рудної та нерудної сировини.
• Спеціалізацію сільського господарства Америки визначають природні умови й ресурси, потреби населення та світовий ринок. США — найбільший у світі виробник продуктів харчування. Важливими виробниками продукції рослинництва є Бразилія, Канада, Аргентина.
• Лісове господарство найбільший розвиток отримало в Бразилії, Канаді та США. Рибне господарство та аквакультура поширені в США, Бразилії, Канаді, Чилі та Перу.
ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: параграф 32, 33. стор.173 розібрати мал.1, стор. 177 записати, знати найпотужніші промислові райони
21.03.2025 ТЕМА: США. МІСЦЕ У РЕГІОНІ І СВІТІ
Природні ресурси: США багаті на природні ресурси, зокрема на нафту, природний газ, вугілля, залізну руду, кольорові метали, лісові та водні ресурси. Важливими регіонами для видобутку є Аляска, Техас, Каліфорнія, Західна Вірджинія.
Інфраструктура: США мають одну з найрозвиненіших транспортних систем у світі (автомобільні, залізничні, повітряні та морські шляхи). Великі порти, такі як Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Х'юстон, є важливими центрами міжнародної торгівлі.
Індустріалізація та інновації: США є світовим лідером у сфері високих технологій, машинобудування, авіакосмічної галузі, електроніки, IT. Такі компанії, як Google, Apple, Microsoft, Boeing, є піонерами світових інновацій.
Людський капітал: висока освіченість населення, наявність провідних науково-дослідних установ та університетів (Гарвард, MIT, Стенфорд). США приваблюють найкращі кадри з усього світу.
4.3. Система розселення
США мають одну з найурбанізованіших систем розселення у світі. Понад 80% населення живе у містах.
Основні мегаполіси США: Нью-Йорк (понад 20 мільйонів жителів), Лос-Анджелес, Чикаго, Сан-Франциско, Даллас.
Структура міської системи: Міста-мільйонники, передмістя та агломерації. Роль мегаполісів як фінансових, промислових та культурних центрів.
Проблеми: надмірна урбанізація, транспортні затори, екологічні проблеми, нерівномірний розвиток регіонів (західне і східне узбережжя значно розвиненіші, ніж центральні та південні райони).
4.4. Українська діаспора в США
США є домівкою для однієї з найбільших українських діаспор у світі. За різними оцінками, у США проживає від 1 до 1,5 мільйона людей українського походження.
Перші хвилі еміграції українців почалися наприкінці XIX – початку XX століття, коли українці емігрували до США через економічні труднощі, а пізніше — через політичні причини.
Українські громади зосереджені в містах Чикаго, Нью-Йорку, Детройті, Філадельфії. Найбільші центри української культури в США: Український інститут Америки, Український музей у Нью-Йорку.
Роль діаспори: активна участь у громадському житті, підтримка культурних традицій, зв'язок із батьківщиною. Значна роль діаспори у лобіюванні інтересів України на міжнародній арені, особливо після здобуття незалежності.
Запитання:
Які природні ресурси роблять США важливим гравцем у світовій економіці?
Як місце США в міжнародному поділі праці впливає на їхню економіку?
У чому особливості української діаспори в США і яка її роль для України?
Визначити основні промислові центри США, показати міста, де зосереджена українська діаспора.
ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: параграфи 34, 35 , практичне завдання на стор.192
01.04.2025 ТЕМА: КАНАДА
МІСЦЕ У СВІТІ ТА РЕГІОНІ. Канада — найбільша за розміром території держава Америки, що займає 41 % площі Північноамериканського континенту і друга у світі після Росії. Суходільний кордон країна має лише зі США. Рельєф країни здебільшого рівнинний. На заході простягаються пасма Кордильєрів — Берегові хребти, Скелясті гори та гори Маккензі. Далі на схід поверхня стає рівнинною, на півосторові Лабрадор рельєф височинний. Канада багата на внутрішні води. Близько 14 % її території займають острови Канадського Арктичного архіпелагу, більша частина яких розташована за полярним колом. Попри величезні простори країни, комфортні помірні природно-кліматичні умови для життя є лише на порівняно вузькій смужці на півдні, вздовж канадсько-американського кордону. Натомість, на більшій частині території формується субарктичний і арктичний клімат. Саме тому, посідаючи друге місце в світі за величиною території, за кількістю населення Канада поступається значно меншим за площею країнам.
Великі простори обумовили багатство її природних ресурсів. На Канаду припадає близько 30 % світової площі лісів (тайга). Прибережні акваторії океанів багаті на промислові види риби. Країна володіє значними запасами вугілля, нафти і природного газу (Канадський басейн), залізної руди та руд кольорових металів (свинцево-цинкових,нікелевих, алюмінієвих, золота,урану та ін.).
Великі запаси природних ресурсів дали змогу Канаді за свою коротку історію незалежності впевнено інтегруватися у світове господарство у ролі великого експортера сировини і закласти основу для швидкої індустріалізації, а згодом і для переходу до постіндустріальної стадії розвитку. Нині це одна з провідних держав світу, член «Великої сімки», що входить до десятки найбільших світових експортерів та імпортерів, країна з одним найвищих рівнів життя населення.
За формою державного правління Канада є парламентською демократією у складі Співдружності націй. Формально главою держави є королева Великої Британії Єлизавета ІІ, а її уповноваженим представником — генерал-губернатор. Фактичні ж повноваження виконавчої влади належать уряду на чолі з прем’єр-міністром, що його формує двопалатний парламент. Канада — федеративна держава, у складі якої є провінції та адміністративні території (мал. 155).
НАСЕЛЕННЯ. За кількістю населення величезна за площею Канада сумірна з такими країнами, як Польща або Марокко. Для її демографічної ситуації характерні збалансовані народжуваність і смертність. Природний приріст становить 3—4 %, додатковий (до 6 % на рік) забезпечує імміграція. Проте останніми роками уряд прагне скоротити приплив іноземців, обмежуючи трудові міграції найбільш затребуваними для країни видами професій.
Світ у просторі й часі
Становище корінних народів
Індіанці зазнали значних утрат у колоніальних війнах між Великою Британією та Францією. Але найбільш руйнівні наслідки мало викоренення традиційної культури (вірувань, ритуалів, кочового способу життя). У 2008 р. уряд Канади приніс вибачення за таку політику, що за стандартами ООН прирівнюється до геноциду. Нащадкам постраждалих було сплачено компенсацію (2 млрд канадських доларів). Нині уряд забезпечує усі громадянські права та популяризує традиційну культуру корінних мешканців.
Так само, як і у США, канадське суспільство є «плавильним казаном» народів і рас. Близько 76 % населення мають європейське коріння (переважають англійці, шотландці, французи, ірландці, німці). Афро-канадці становлять лише 3 %, натомість понад 10 % мешканців є вихідцями з країн Азії. Частка корінних народів Америки — індіанців та інуїтів, які живуть за полярним колом, невелика — понад 4 %. У Канаді функціонують дві державні мови — англійська та французька. Англомовного населення більше — 78 %. Франкомовні ж канадці проживають переважно у провінції Квебек і мають сильне відчуття власної ідентичності — так званий квебекський сепаратизм.
РОБОТА З КАРТОЮ
1. Назвіть найбільші за площею провінції і території Канади. Де вони розташовані?
2. Назвіть провінції з найбільшою щільністю населення. Де вони розташовані? Чи є вони і найбільшими за площею?
3. У яких провінціях і територіях найменша щільність населення? Чому?
Доволі великою є спільнота канадців українського походження — понад 1,3 млн осіб (3,6 % населення країни). Багато з них зберігають культурну ідентичність і говорять українською мовою. Канадська українська діаспора — друга за величиною після Росії. Масові переміщення українців до Канади відбувалися під час чотирьох хвиль еміграції починаючи з ХІХ ст., і тривають дотепер. Канадський уряд заохочував переселенців з українських земель влаштовувати колонії у степових районах Альберти, Саскачевану і Манітоби, щоби пришвидшити їх сільськогосподарське освоєння. Згодом українські переселенці осідали здебільшого в індустріальних районах Онтаріо та Квебеку. Нині найбільше наших земляків проживає у провінціях Онтаріо, Альберта, Британська Колумбія, Манітоба, Саскачеван. У Канаді діють неурядові організації українців культурного, освітнього та соціально-політичного спрямування є школи, в яких навчання ведеться водночас і англійською, і українською мовами.
Населення Канади розміщене вкрай нерівномірно (мал. 155). На тлі загального тяжіння на південь сформувалися кілька густо заселених районів. Найбільшим з них є мегалополіс у провінції Онтаріо — так званий коридор Квебек — Уіндзор (понад 18 млн осіб), що є продовженням Приозерного мегалополісу США. Найбільші його ядра — світові міста Торонто і Монреаль та агломерація Оттава — Гатіно.
Світ у просторі і часі
Видатні українські канадці
Українські емігранти беруть активну участь у суспільно-політичному житті Канади. Так, у 1990 р. по 1995 р. найвищу посаду генерал-губернатора обіймав нащадок українських емігрантів з Буковини Рей (Роман) Гнатишин. Етнічні українці очолювали уряди провінцій Саскачеван (Рой Романів) та Альберта (Ед Стельмах).
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ. За рівнем соціально-економічного розвитку Канада належить до провідних розвинених постіндустріальних держав світу. У ХХ ст. країна успішно здійснила індустріалізацію з пріоритетним розвитком сучасних виробництв вторинного сектору та розвинула потужний третинний сектор, приділяючи велику увагу соціальним та екологічним питанням.
Важливим чинником міжнародної спеціалізації Канади стало сусідство зі США. Інтенсивне господарське освоєння території по обидва боки кордону і сприятлива економічна політика, посилена у рамках НАФТА, сприяли залученню американського капіталу та формуванню спільного ринку між країнами.
ТРЕТИННИЙ СЕКТОР. На цей сектор економіки припадає 70 % ВВП та понад 79 % зайнятого населення. Найбільшими його складниками є роздрібна торгівля та ділові послуги, зокрема фінансові.
Провідними центрами банківської діяльності є Торонто, Монреаль і Ванкувер. Канадська банківська система вважається однією з найбільш надійних у світі. Як і США, Канада є експортером вищої освіти, її університети користуються популярністю серед іноземних студентів. Країна активно розвиває різні форми дистанційного, зокрема онлайн навчання. Пріоритетним напрямом є розвиток науково-дослідної та конструкторської діяльності. Суми витрат на неї становлять десятки мільярдів канадських доларів щороку. Канада має 13 нобелевських лауреатів у сфері фізики, хімії та медицини. Канадські ТНК активно інвестують у новітні технології. У Ванкувері сформувався великий центр з виробництва програмного забезпечення та різних видів ІТ-послуг. Канада має один з найвищих у світі рівнів інтернет-охоплення населення (94 %). Надзвичайно динамічно розвивається туризм. У країні розташовані 17 об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО, зокрема історичні квартали Старого Квебека, Провінційний парк Динозавр, стародавнє місце полювання на бізонів Хед-Смешт-Ін-Баффало-Джампта ін. Найбільше туристів приймають Торонто, Ніагара-Фоллс, Монреаль, Ванкувер.
Мал. 155. Діловий центр Торонто — економічної столиці Канади
Розвиток транспорту є запорукою ефективності усієї канадської економіки, зважаючи на розмір території, великі відстані між провідними економічними центрами та віддаленість місць видобутку копалин від місць перероблення сировини й портів, через які їх експортують. Транспортна система Канади охоплює мережу залізниць, автомобільних шляхів, 10 міжнародних і сотні внутрішніх аеропортів, близько 300 морських портів на узбережжях трьох океанів. Важливу роль відіграють водні сполучення у системі Великих озер. Головні «повітряні ворота» Канади — аеропорт Торонто — Пірсон. Найбільший контейнерний морський порт — Ванкувер. Порт Монреаль розташований у глибині країни на відстані 1600 км від гирла р. Святого Лаврентія
Рекорди світу
Провінційний парк Динозавр — одне з найбільших у світі скупчень викопних решток динозаврів: там знайдено 50 їх видів; понад 500 екземплярів передано в музеї по всьому світу.
Рекорди світу
Трансканадське шосе завдовжки 8 030 км — головна автомагістраль країни, що пронизує усі десять її провінцій і сполучає узбережжя Тихого й Атлантичного океанів, є найдовшою в світі швидкісною автострадою.
ВТОРИННИЙ СЕКТОР. Чинниками, що сприяли розвиткові промисловості у Канаді, є власна сировинна база і сусідство зі США, які є великим ринком для канадскої промислової продукції та джерелом інвестицій. Канаду називають «енергетичною наддержавою» за її потужні природні енергоресурси. Вона посідає шосте місце у світі за виробництвом електроенергії, 63 % якої генерують ГЕС, близько 19 % — ТЕС, 17 % — АЕС. Дешева електроенергія дає змогу розвивати енергоємні виробництва (зокрема кольорову металургію). Велику частину електроенергії експортують до США.
У розміщенні промисловості Канади є цікава особливість: виробництва, що переробляють сировину і працюють здебільшого на експорт (кольорова металургія, деревообробне, целюлозоно-паперове), розташовані у невеликих населених пунктах, тоді як більш складні, що більше орієнтуються на внутрішній ринок, сконцентровані у великих містах. Майже 50 % обсягу продукції промисловості виробляють у провінції Онтаріо, 25 % — у Квебеку. Найвища концентрація виробництва — на півдні, у районі між озерами Гурон, Ері й Онтаріо та вздовж р. Святого Лаврентія. Там оптимально поєдналися чинники близькості сировини, великого споживчого ринку, високої концентрації трудових ресурсів, наявності науково-дослідних і освітніх центрів та зручні транспортні сполучення з американським та світовими ринками. Найбільші промислові центри — Торонто, Монреаль, Гамільтон, Лондон, Оттава. Цей район має багатопрофільну спеціалізацію з домінуванням металургії, машинобудування і металооброблення. Великими промисловими центрами є Калгарі, Едмонтон, Ванкувер.
Промислову спеціалізацією Канади в міжнародному поділі праці визначає машинобудування. Серед провідних його виробництв — автомобілебудування. Хоча країна не має власних автомобільних брендів, там працюють потужні збиральні підприємства іноземних виробників, переважно із США та Японії. Частина вироблених автомобілів йде на внутрішній ринок Канади, але більшість спрямована на ринок США. Велике значення має аерокосмічна промисловість. Канадські компанії беруть участь у міжнародних проектах з виробництва обладнання для космічних апаратів та літаків. Компанія Bombardier. (Бомбардьє) — відомий виробник пасажирських літаків, що конкурують зі світовими лідерами — компаніями Боїнг та Аеробус. Канада має сильні традиції суднобудування: випускають цивільні та військові судна, зокрема криголами, пороми, субмарини та ін. Провідні центри — Ванкувер, Галіфакс.
Виробництвом міжнародної спеціалізації є нафтопереробка — хімія органічного синтезу, виробництво гуми, пластмас, фармацевтичне (центри — Калгарі, Едмонтон, Ванкувер). Значні поклади руд чорних і кольорових металів сприяли формуванню потужної металургії. Осередок чорної металургії виник у Приозер'ї. Сталеливарною столицею країни є Гамільтон, низку підприємств зосереджено в Торонто, Монреалі. Канада посідає третє місце в світі за виробництвом алюмінію, яке тяжіє до дешевої гідроенергії у провінціях Квебек та Британська Колумбія (сировину імпортують з країн Карибського басейну). Великі простори тайги обумовили розвиток деревопереробної та целюлозно-паперової промисловості (великим центром є Ванкувер). Виробництво харчових продуктів розвивається у більшості великих міст. Приморські провінції Нью-Брансвік, Острів Принца Едварда, Нова Шотландія спеціалізуються на перероблені риби й морепродуктів, степові провінції Альберта, Саскачеван, Манітоба — на переробленні м’яса, зернових і технічних культур.
ПЕРВИННИЙ СЕКТОР. Для багатьох провінцій Канади первинний сектор економіки є основним джерелом надходжень. Маючи багату мінерально-сировинну базу і високий рівень технологічної оснащеності, що дає змогу освоювати ресурси в суворих кліматичних умовах півночі, Канада сформувала потужну гірничовидобувну промисловість. Розробляють залізні, мідні, свинцево-цинкові, нікелеві, молібденові, кобальтові руди, титан, золото, срібло, платину (провінції Квебек, Онтаріо, Манітоба, Альберта, Британська Колумбія, Північно-Західні території, Юкон). Нафту і природний газ видобувають переважно у провінції Альберта. З нерудної сировини експортне значення має видобуток азбесту і калійних солей.
Канада посідає третє місце в світі (після Росії та Бразилії) за запасами промислової деревини. Лісове господарство та лісозаготівля стали невід’ємною частиною канадської економіки. Канада — найбільший світовий постачальник газетного паперу, за експортом пиломатеріалів поступається лише США. У багатьох невеликих населених пунктах лісозаготівля є головним джерелом надходжень для громад. У прибережних районах країни добре розвинене рибальство. Обсяг промислового вилову риби обчислюють сотнями тисяч тонн або мільярдами доларів у вартісному еквіваленті. Особливо важливу роль рибальство відіграє в економіці приатлантичних провінцій, де воно є традиційним видом зайнятості населення і частиною культури регіону.
На сільське господарство припадає 1,8 % ВВП Канади і близько 2 % зайнятого населення. Воно належить до експортних виробництв: країна посідає третє місце в світі (після США й Австралії) за експортом пшениці, шосте — за експортом ячменю, є великим виробником та експортером м’яса. У Канаді розрізняють два типи сільського господарства. Малозаселені степові провінції Манітоба, Саскачеван і частково Альберта є продовженням «пшеничного поясу» США. Там вирощують зернові й олійні культури і на їх кормовій базі, а також використовуючи пасовища, розводять велику рогату худобу. Значна частина виробленої продукції йде на експорт. Другий тип сформувався у густозаселених провінціях Онтаріо, Квебек і Британська Колумбія. Йому властива більш широка спеціалізація з переважанням тваринництва молочно-м’ясного спрямування та вирощування овочів і фруктів, воно орієнтоване на місцеві ринки великих міст.
ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ. Провідну роль відіграє торгівля товарами. Канада має негативне сальдо зовнішньої торгівлі. Її особливістю на тлі більшості високорозвинених держав світу є велика частка мінеральної сировини у структурі експорту. Основні статті експорту —автомобілі, промислове устаткування, літаки, телекомунікаційне обладнання, хімікати, пластик, добрива, целюлоза та папір, деревина, нафта і природний газ, електроенергія, алюміній та інші кольорові метали. Імпорт: автомобілі й комплектувальні, хімікати, нафтопродукти, споживчі товари та ін. Якщо і експорт, і імпорт охоплюють одні й ті самі групи товарів, то це свідчить про високий рівень інтеграції канадських виробництв у міжнародні технологічні ланцюги, а також про ємність канадського споживчого ринку, що прагне максимально розширювати асортимент продукції. На торгівлю послугами припадає лише 17 % всього експорту країни і 19 % імпорту. Переважно це ділові та фінансові послуги і туризм. Найтісніші інвестиційні зв’язки країна має зі США, країнами ЄС, Японією та Китаєм.
Канада — важливий економічний та політичний партнер України. Вона була серед перших, хто визнали незалежність України у 1991 р. Значною мірою двосторонні зв’язки обумовлені роллю української діаспори. З 2017 р. вступила в дію угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою, що позитивно позначилося на товарообігу. Канада інвестує в економіку України. Активну участь у реалізації програми гуманітарного співробітництва бере Конгрес українців Канади.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Охарактеризуйте місце Канади в Америці та світі.
2. Як міграційні процеси позначаються на кількості, етнічному складі та культурному житті населення Канади?
3. Населення Канади сконцентровано на півдні країни. Чому?
4. Які особливості третинного сектору канадської економіки вказують на те, що це високорозвинена постіндустріальна країна?
5. Які виробництва вторинного сектору визначають міжнародну спеціалізацію Канади?
6. Покажіть на карті світові міста та найбільші промислові центри країни. Як спеціалізація первинного сектору економіки Канади пов’язана з особливостями її природних умов і ресурсів?
8*. Уявіть, що ви — український урядовець. Як би ви використали потенціал української діаспори у реформуванні нашої економіки?
ГЕОГРАФІЧНА ЗАДАЧА
Обчисліть середню густоту населення Канади. Порівняйте її з густотою населення США, Німеччини, Японії та України.
ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 36, "ПРАЦЮЄМО САМОСТІЙНО" НА СТОР. 198
15.04.2025 ТЕМА: УЗАГАЛЬНЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ЗА ТЕМОЮ "АМЕРИКА"
ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПОВТОРИТИ ПАРАГРАФИ (30 - 37) ТЕМИ. ВИКОНАТИ КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ:https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4102441
18.04.2025 ТЕМА: ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ АФРИКИ
Особливості економіко-географічного положення Африки
Африка є третім за площею регіоном світу й займає 20,4 % поверхні суходолу. Його площа становить 30,3 млн км². Населення регіону неухильно зростає. За його кількістю Африка поступається лише Азії. Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто понад 16,6 % населення світу. Разом з тим у регіоні виробляється лише 2,9% ВВП світу. Усі суверенні країни Африки є членами ООН.
Економіко-географічне положення (ЕГП) країн Північної та Тропічної (на південь від Сахари) Африки є суттєво різним. На економічний розвиток Північної Африки найбільший вплив чинить наближеність до розвинутих країн Європи та транзитне транспортно-географічне положення на перетині морських шляхів з Європи до Азії. Середземне та Червоне моря відокремлюють північну частину Африки від Європи та Західної Азії. Особливо поліпшилося транспортно-географічне положення регіону після відкриття Суецького каналу. Великі морські порти працюють у Єгипті (Александрія, Порт-Саїд) та Марокко (Танжер).
ЕГП країн Тропічної Африки є менш вигідним. Вони відділені значними морськими просторами та Сахарою від економічно розвинутих регіонів світу. Більшість країн мають широкий вихід до морів або океанів. Універсальні морські порти-велетні (вантажообіг яких – понад 50 млн тонн на рік) існують лише у Південно-Африканській Республіці (Річардс-Бей, Дурбан). Водночас 16 країн є континентальними. Це суттєво стримує їхній економічний розвиток.
Майже усі країни Африки є союзниками в організації Африканський Союз (АС). Основними цілями організації є забезпечення в Африці демократії, прав та стабільної економіки, припинення всіх міждержавних конфліктів і створення ефективного спільного ринку. Серед пріоритетних планів Африканського Союзу – введення єдиної валюти (афро) та створення спільних збройних сил. Африканські країни-експортери нафти є членами організації ОПЕК.
Водночас для розвинутих країн Європи, США, Китаю, Індії важливими чинниками їх подальшого економічного розвитку та збереження геополітичного впливу у ХХІ ст. є проникнення на африканські ринки та інтеграція з їх національними економіками. Необхідність співпраці з Африкою зумовлюють як ресурсний, так і геополітичний складники, а також ринки збуту продукції та послуг.
Райони збройних конфліктів
Важким спадком епохи колоніалізму залишаються в Африці територіальні та міжетнічні конфлікти, що виснажують і без того бідні бюджети країн. Характерною ознакою політико-географічного положення Африканського регіону є наявні райони збройних конфліктів. За їх загальним числом Африка опинилася на 1-му місці в світі. За останні півстоліття в регіоні сталося 186 державних переворотів, 26 великомасштабних воєн й незліченна кількість різного роду конфліктів меншого масштабу, а кількість загиблих перевищила 7 млн. Окрім того, Африка – це єдиний район світу, де число конфліктів рік від року не лише не зменшується, а навіть зростає. За це Африку називають «киплячим континентом». При цьому більшість конфліктів відбувається у бідних і найбідніших країнах на тлі гострого дефіциту фінансових і матеріальних ресурсів, величезного зовнішнього боргу. Там часто при владі перебувають представники однієї з місцевих народностей, яка має привілейоване становище й дискримінує інші етнічні групи.
Прикладом країни з особливо затяжним конфліктом може слугувати Ангола, де збройна боротьба Національного союзу за повну незалежність Анголи (УНІТА) з урядом почалася ще в 1966 р., а закінчилася лише в 2002 р. У ході громадянської війни в Руанді, що спалахнула на міжетнічному підґрунті, людські втрати перевищили 1 млн осіб, ще 2 млн стали біженцями. В результаті громадянської війни зі складу Ефіопії у 1993 р. виокремилася Еритрея. Розпадом на дві країни завершилася у 2011 р. тривала війна, що її вели урядові війська Судану з народами південної частини країни, які виступають проти насильницької ісламізації. В останні роки відбулися політичні перевороти в ряді арабських країн Північної Африки (Лівія, Єгипет). В Алжирі уряд веде збройну боротьбу з Ісламським фронтом порятунку.
Територія Західної Сахари окупована Марокко. Її майбутнє підлягає врегулюванню згідно з відповідними рішеннями ООН.
Райони проявів тероризму
До кінця ХХ ст. Африка була регіоном, вільним від тероризму. Все змінилося в 1998 р., коли зазнали нападів посольства США у Кенії та Танзанії. Будівлі посольств було зруйновано, загинуло понад 200 людей, понад 4000 було поранено. При цьому жертвами терористів стало лише 12 американців.
Нині Африка стала ледь не головною ареною міжнародного тероризму, в основі якого лежать здебільшого релігійні причини. В регіоні посилюються ісламський фундаменталізм та екстремізм. В Африці діють десятки великих міжнародних терористичних організацій.
Найбільшу небезпеку для світу має дестабілізація в Нігерії, де виникла ісламська терористична організація «Боко Харам» («Західна освіта гріховна»), яка закликає до викорінення моделі світського розвитку країни та проголошення ісламської держави. Ознакою діяльності організації стали скоординовані терори стичні акти в країні та прикордонних районах з використанням терористів-смертників, жертвами яких стають мирні люди різного віросповідання.
У Сомалі існує ісламська терористична організація «Аш-Шабаб» («Молодіжний рух моджахедів»), мета якої – визволення країни від іноземних військ, створення ісламської держави та поширення істинної віри в країні та поза її межами. Під контролем організації перебуває південна частина Сомалі. Для боротьби з нею сусідня Кенія ввела свої війська в Сомалі. Відповіддю на це були терористичні акти в столиці Кенії – Найробі та інших містах. Районом піратського тероризму є територіальні води Сомалі.
Ісламістське терористичне угруповання туарегів «Ансар ад-Дін» діє також на території Малі, яка силоміць прагне примусити частину країни жити за законами шаріату. Особливістю африканських терористичних організацій є їх висока мобільність. Кордони більшості держав, особливо у Сахарі, терористи вільно долають. Через те в Африці нині важко провести межу між міжнародним та місцевим тероризмом.
Політична карта Африки. Економічна інтеграція
Склад регіону
На сучасній політичній карті Африки – 59 держав і територій. З них 53 суверенні країни, які є членами ООН. У регіоні існують різні за площею держави: від дуже великих (Алжир, Демократична Республіка Конго, Судан) до країн-карликів (Сейшельські Острови – 455 км², Сан-Томе і Принсипі – 1000 км²).
Дві африканські країни – Нігерія та Ефіопія – належать до групи найбільших за кількістю населення країн світу (понад 100 млн осіб). Водночас у ряді країн живе менш ніж 1 млн осіб (Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Коморські Острови та ін.).
На політичній карті Африки початку ХХ ст. було лише дві незалежні країни – Ефіопія та Ліберія. Всі інші території було поділено між європейськими країнами. Найбільші площі колоній дісталися Франції, Великій Британії та Португалії. Свої володіння мали в Африці Німеччина, Італія, Іспанія та Бельгія. Перші дві африканські країни здобули незалежність у першій половині ХХ ст. – Південно-Африканська Республіка (ПАР) та Єгипет. Масова деколонізація континенту розпочалася в 50-х рр. ХХ ст. з Північної Африки.
Нині від колишніх колоніальних імперій в Африці залишилося кілька невеликих за площею залежних територій, що перебувають під контролем Великої Британії (Острів Святої Єлени), Франції (острови Реюньйон та острів Майотта), Іспанії (міста Сеута і Мелілья на території Марокко).
За геосхемою регіонів ООН, Африка поділена на 5 субрегіонів (мал. 167): Північна Африка (6 держав), Західна Африка (16 держав), Центральна Африка (9 держав), Східна Африка (18 держав) та Південна Африка (5 держав).
Форми державного правління й територіального
устрою країн Африки
За формою правління більшість держав Африки є республіками. В Африці переважають президентські республіки, в яких президент є не лише головою держави, а й очолює уряд. Крім того, в Африці багато змішаних республік, де президент залежний від законодавчої влади. На материку небагато парламентських республік, в яких роль президента є переважно представницькою, а уряд очолює прем’єр-міністр (Туніс, Ефіопія, Еритрея). У ПАР та Зімбабве до 80 – 90-х рр. ХХ ст. зберігався режим апартеїду, що дискримінував місцеве корінне темношкіре населення. Нині у більшості африканських країн правлять режими, які є дискримінаційними щодо білого населення. В ряді країн (Нігерії, Мавританії, Сенегалі, Демократичній Республіці Конго, Екваторіальній Гвінеї) спостерігається відступ від демократичних досягнень у бік авторитаризму.
В Африці збереглися 3 монархії. Вони є конституційними. Королівства Марокко та Есватіні – дуалістичні монархії. В них монарх має свободу прийняття рішень, але в заданих Конституцією рамках. Королівство Лесото є парламентською монархією. Там монарх не має влади. Законодавча влада належить парламенту, виконавча – уряду. Монарх виконує лише представницьку та церемоніальну роль.
Типи країн Африки за рівнем економічного розвитку
Африканський регіон є одним з найменш розвинутих. Лише одна держава ПАР належить до типу високорозвинутих країн. Господарство країни склалося під упливом колоніального минулого та економічного порядку, запровадженого англійськими колонізаторами. ПАР є переселенською країною, яка зберігає свою аграрно-сировинну спеціалізацію.
Усі інші держави Африканського континенту є країнами, що розвиваються. Середній рівень ВВП у них на одну особу майже у 8 разів нижчий від середньосвітового показника. Значна соціально-економічна відсталість країн зумовлена їх тривалою колоніальною залежністю. Внаслідок цього господарство функціо нувало в інтересах країн-метрополій, що виявлялося у нещадній експлуатації природних ресурсів, ігноруванні розвитку обробної промисловості, інфраструктури, соціальної сфери. Це стримувало процес формування національних економік, зумовило їх залежність від світового ринку та іноземного капіталу.
Найменш розвинуті країни займають 56,4 % площі Африки, в них проживає 52,6 % населення регіону. Водночас ці країни виробляють 26 % ВВП Африки. 14 держав Африки відносять до групи країн великого потенціалу. У більшості з них переважають первинний сектор економіки, а також харчова та легка промисловість. В окремих країнах (Єгипет, Туніс, Марокко) значну частку ВВП створює міжнародний туризм. Найвищі прибутки мають країни-дрібні острови (Сейшельські Острови), які відомі своїм туристичним бізнесом, та нафтодобувні країни (Габон, Лівія, Алжир, НигеріяМеркатор "Столиці Африк
ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 38, ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ НА СТОР. 206
22.04.2025 ТЕМА: НАСЕЛЕННЯ І РОЗСЕЛЕННЯ АФРИКИ
Загальними рисами населення Африканського регіону є дещо спадаючий «демографічний вибух», велике етнічне розмаїття та переважання сільського населення. До європейської колонізації в Африці проживало понад 20 % населення планети. Проте із середини ХХ ст. помітно знизилася смертність і почалося стрімке зростання населення.
Для демографічної ситуації більшості африканських країн характерний ІІ тип відтворення з дуже високими показниками народжуваності – 31,12 осіб/тис. Завдяки тому, що в останнє десятиліття в Африці значно поліпшилися соціально-економічні умови життя, зокрема рівень медичного обслуговування, значно зменшилися показники смертності й нині становлять 9,16 осіб/тис. Скоротилася дитяча смертність. Залишається високим рівень смертності від інфекційних захворювань, зокрема від СНІДу. В деяких африканських державах (Лесото, Замбія, Зімбабве, ПАР) носієм ВІЛ є кожна 5-та особа. В Африці найвищі у світі показники природного приросту – 21,96 осіб/тис. За темпами приросту населення Африки випереджає всі інші регіони світу.
Статево-вікова піраміда Африканського регіону має типові ознаки зростаючого типу. Характерні дуже велика частка дітей (понад 40 %) та незначна – людей літнього віку (3 – 5 %). Середня тривалість життя людей невелика: 61,14 року. Все це змушує уряди країн проводити демографічну політику, але її ефективність є незначною. Людей працездатного віку в країні близько 50 %. Рівень безробіття дуже високий: в деяких країнах до 40 %.
Більшості країн Африки притаманне негативне сальдо міграції. Значні потоки емігрантів прямують до країн Європи (особливо до Франції та Великої Британії) та Західної Азії (з арабських країн). Всередині регіону населення з найменш розвинутих країн переїжджає до країн з розвинутою промисловістю, зокрема до ПАР, Алжиру, Нігерії.
Расова та національна структура населення Африки дуже складна. За її особливостями значно різняться Північна та Тропічна Африка. На півночі регіону живуть представники європеоїдної раси – араби, бербери, туареги.
У Тропічній Африці, на південь від Сахари, поширені численні негроїдні народи, які говорять мовами трьох різних мовних сімей. Лише на крайньому південному заході ПАР є представники європеоїдної раси – бури (африканери) – нащадки переселенців з Нідерландів.
Африка забезпечена дешевими трудовими ресурсами низької кваліфікації. Регіон посідає останнє місце у світі за рівнем писемності: близько 40 % населення є неписьменним. Там приблизно 80 % населення позбавлено медичної допомоги, понад 70 % перебуває за межею бідності, найнижчий рівень науково-технічного розвитку.
Карта розселення населення Африки
Карта розселення населення Африки. ЕАН
Система розселення
Незважаючи на стрімке зростання кількості населення Африки, його середня густота мала – 39,6 осіб/км². На величезних просторах пустель та вологих екваторіальних лісів цей показник знижується менш ніж до 1 особи/км². Найгустіше заселено долину Нілу (400 – 700 осіб/км²), невеликі острови (150 – 500 осіб/км²) та деякі морські узбережжя. Серед країн найбільшу густоту населення має острівна держава Маврикій (650 осіб/км²), найнижчу – Намібія (3 особи/км²).
Урбанізаційні процеси
За рівнем урбанізації Африка поступається всім іншим регіонам світу. Її середній показник становить 43,5 %. Однак темпи урбанізації в регіоні найвищі. Якщо на початку 90-х років минулого століття 2/3 африканців жили в сільській місцевості, то до 2025 р. понад половину людей житиме в містах, а до 2030 р. кількість нинішніх городян подвоїться. Основною причиною «міського вибуху» є жебрацькі умови життя на селі.
Африка має найменші показники, що характеризують економічний розвиток міст. Через те для багатьох африканських країн характерна хибна урбанізація, за якої притік міського населення значно випереджає розвиток міської інфраструктури та промислових підприємств, що не сприяє підвищенню рівня добробуту містян. При цьому в промисловому розвитку країн зазвичай домінує одно місто, яке водночас є столицею, а часто й великим портом. Околиці величезних міст перетворюються на перенаселені нетрі. В Африці їх називають «бідонвілями». В них немає доріг, вуличного освітлення, водогону, каналізації, утилізації побутових відходів. Оскільки вік понад 40 % африканців менший за 15 років, ці квартали перетворилися на неконтрольовані місцевими органами влади перенаселені безробітної молоддю території, що підживлює злочинність, наркоторгівлю, зміцнює зв’язки з транснаціональними організованими злочинними групами та екстремістами, сприяє поширенню інфекційних хвороб, підсилює політичну нестабільність.
Найбільш урбанізованими є арабські країни Північної Африки: Лівія (78,4 %), Алжир (70,1 %), Туніс (66,6 %). Там переважає давно сформований тип арабського міста з традиційними для нього центром (мединою) та критими базарами, що їх у XIX – XX ст. було доповнено кварталами європейської забудови. Для Тропічної Африки характерний найнижчий рівень урбанізації, зокрема для східної частини континенту: Бурунді (11,8 %), Уганда (15,8 %), Ефіопія (19 %), а також сахарських країн: Нігер (18,5 %), Чад (22,3 %). Багато міст Тропічної Африки вирізняються надзвичайною скупченістю населення. У них значна частка жителів зайнята в сільському господарстві, що робить їх подібними до великих сіл. Квартали розкоші в них чергуються з перенаселеними, позбавленими елементарних вигод районами. У матеріальному вигляді міст Південної Африки відображено як африканські, так і європейські риси, а соціальні контрасти залишаються дуже відчутними.
Нині в Африці є 36 міст-мільйонерів. Переважно це промислові центри. Найбільші з них – Каїр (10,2 млн осіб), Кіншаса (9,5 млн осіб), Лагос (7,9 млн осіб), Луанда (5,2 млн осіб), Александрія (4,5 млн осіб), Йоганнесбург (4,4 млн осіб), Кано (3,8 млн осіб), Абіджан (3,8 млн осіб), Гіза (3,4 млн осіб), Кейптаун (3,4 млн осіб), Касабланка (3,4 млн осіб), Аддис-Абеба (3,3 млн осіб), Найробі (3,1 млн осіб).
Навколо великих міст сформувалися великі міські агломерації. Найбільшими серед них є агломерації Каїру (16,2 млн осіб), Лагосу (13,4 млн осіб), Кіншаси (11,9 млн осіб), Йоганнесбург – Екурхулені (11,9 млн осіб), Луанди (7,3 млн осіб), Найробі (5,5 млн осіб), Хартуму (5,3 млн осіб).
До категорії світових міст в Африці відносять Йоганнесбург і Кейптаун (ПАР), Каїр (Єгипет), Порт-Луї (Маврикій), Касабланка (Марокко), Лагос (Нігерія), Найробі (Кенія), Туніс (Туніс).
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 39, ПОВТОРИТИ ПАРАГРАФ 38, СТОР.209 ПИТАННЯ 1-4
25.04.2025 ТЕМА: ГОСПОДАРСТВО КРАЇН АФРИКИ
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 40, "ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ " НА СТОР.215
29.04.2025 ТЕМА: НАЙБІЛЬШІ ДЕРЖАВИ АФРИКИ.ЄГИПЕТ. ПАР (ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА)
№
Країна
Площа (км2)
1
Алжир
2 381 740
2
Демократична Республіка Конго
2 344 858
3
Судан
1 861 484
4
Лівія
1 759 540
5
Чад
1 284 000
6
Нігер
1 267 000
7
Ангола
1 246 700
8
Малі
1 240 192
9
Південно-Африканська Республіка
1 219 090
10
Ефіопія
1 104 300
11
Мавританія
1 030 700
12
Єгипет[1]
1 001 450
13
Танзанія
947 300
14
Нігерія
923 768
15
Намібія
824 292
16
Мозамбік
799 380
17
Замбія
752 618
18
Південний Судан
644 329
19
Сомалі
637 657
20
Центральноафриканська Республіка
622 984
21
Мадагаскар
587 041
22
Ботсвана
581 730
23
Кенія
580 367
24
Камерун
475 440
25
Марокко
446 550
26
Зімбабве
390 757
27
Республіка Конго
342 000
28
Кот-д'Івуар
322 463
29
Буркіна-Фасо
274 200
30
Габон
267 667
31
Західна Сахара[2]
266 000
32
Гвінея
245 857
33
Уганда
241 038
34
Гана
238 533
35
Сенегал
196 722
36
Туніс
163 610
37
Малаві
118 484
38
Еритрея
117 600
39
Бенін
112 622
40
Ліберія
111 369
41
Сьєрра-Леоне
71 740
42
Того
56 785
43
Гвінея-Бісау
36 125
44
Лесото
30 355
45
Екваторіальна Гвінея
28 051
46
Бурунді
27 830
47
Руанда
26 338
48
Джибуті
23 200
49
Есватіні
17 364
50
Гамбія
11 300
51
Кабо-Верде
4 033
52
Коморські Острови
2 235
53
Маврикій
2 040
54
Сан-Томе і Принсіпі
964
55
Сейшельські Острови
455
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФИ 41, 42 . "ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ" НА СТОР.225
06.05.2025 ТЕМА: УЗАГАЛЬНЕННЯ З ТЕМИ
ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГАРФИ 41,42 вИКОНАТИ КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1750803