Вчитель: Тоцька Олена Миколаївна
Ел. пошта вчителя: lenazp1960@gnail.com
Подключиться к конференции Zoom
https://us05web.zoom.us/j/87908003904?pwd=Qo77Yx4BMwu21nz3ZDGCLjVEHuoKhf.1
Идентификатор конференции: 879 0800 3904
Код доступа: kQ6WTs
26.05.2025 ТЕМА: ОБРАЗ ГОЛОВНОЇ ГЕРОЇНІ У ТВОРІ Й. ЯГЕЛЛО "КАВА З КАРДАМОНОМ"
Головна героїня роману Йоанни Яґелло "Кава з кардамоном" – Халіна Барська, яку друзі називають Лінкою. Вона – рудоволоса дівчина, яка змушена щодня піклуватися про свого молодшого брата, адже її мама та вітчим зайняті роботою.
Лінка не впевнена у собі, заздрить своїй ефектній подрузі, має проблеми з навчанням і не знає, чим хоче займатися у майбутньому.
Попри всі труднощі, вона має іронічний погляд на світ та добрий гумор. Лінка боїться закохуватись через невдалий досвід із фотографом Мацеком, а також через поведінку Наталії на вечірці. Вона відштовхує від себе Адріана, хоча він завжди готовий їй допомогти. Найбільше її захоплення – фотографія, і вона мріє навчатися у мистецькому ліцеї.
Лінка не ідеальна: інколи вона жорстока, не задумується над почуттями інших, відгороджується від подруги. Але водночас вона допомагає Наталі, грається з братом Казиком, навіть коли у неї немає часу. Вона намагається розв’язати дорослі проблеми, хоча дорослі поводяться як діти. Часто Лінка почувається самотньою, але завжди знаходить сили боротися з труднощами, визнавати свої помилки та виправляти їх
Лінка Барська – складний і багатогранний персонаж. Вона іронічна, емоційна, самостійна, але водночас невпевнена у собі та часто почувається самотньою.
Невпевненість – вона заздрить подрузі Наталі, сумнівається у власній зовнішності та здібностях.
Відповідальність – піклується про молодшого брата Казика, допомагає подрузі Наталі у складних ситуаціях.
Іронічність – має гострий розум і вміє жартувати навіть у непростих обставинах.
Самотність – часто почувається покинутою, особливо коли стосунки з мамою та подругою погіршуються.
Пристрасть до мистецтва – її найбільше захоплення – фотографія, вона мріє навчатися у мистецькому ліцеї.
Схильність до імпульсивних рішень – інколи вона жорстока, не задумується над почуттями інших.
Лінка – це персонаж, який змінюється протягом роману. Вона вчиться визнавати свої помилки, боротися з труднощами та знаходити власний шлях. Якщо хочеш дізнатися більше, можеш переглянути аналіз героїв. Сподіваюся, це допоможе! 😊
Редагувати цю відповідь
Як Лінка справляється зі своїми емоціями?
Лінка Барська переживає багато емоційних потрясінь, але вона знаходить способи справлятися з ними. Вона часто почувається самотньою, невпевненою, розгубленою через проблеми в сім’ї та стосунки з друзями. Однак у неї є кілька механізмів, які допомагають їй впоратися:
Фотографія – її головне захоплення, яке дозволяє висловлювати емоції та відволікатися від проблем.
Іронія та гумор – Лінка часто використовує сарказм, щоб приховати свої переживання.
Спілкування з Адріаном – хоча вона спочатку відштовхує його, він стає для неї підтримкою.
Розслідування сімейної таємниці – пошук правди про свою сестру допомагає їй відчути себе сильнішою.
Самоаналіз – вона поступово вчиться визнавати свої помилки та змінюватися.
Лінка не завжди правильно реагує на емоції, інколи вона імпульсивна або жорстока, але її розвиток упродовж роману показує, що вона вчиться керувати своїми почуттями.
Протягом роману Лінка Барська проходить значну емоційну трансформацію. Спочатку вона невпевнена, самотня, розгублена, але поступово стає сильнішою, рішучішою та більш відкритою.
Від невпевненості до самостійності – на початку Лінка сумнівається у собі, заздрить Наталі, не знає, чого хоче. Але з часом вона починає приймати власні рішення, боротися за свої мрії.
Від самотності до відкритості – спочатку вона відгороджується від друзів, але поступово вчиться довіряти Адріану, приймати підтримку.
Від емоційної нестабільності до контролю над почуттями – Лінка часто реагує імпульсивно, але з часом вона вчиться аналізувати свої емоції та приймати більш зважені рішення.
Від страху до сміливості – вона боїться закохатися, боїться правди про свою сім’ю, але врешті-решт знаходить у собі сили розкрити таємницю та прийняти зміни.
Її дорослішання – це не лише боротьба з труднощами, а й пошук себе
05.05.2025 ТЕМА: ЙОАННА ЯГЕЛЛО "КАВА З КАРДАМОНОМ": СИНТЕЗ ПІДЛІТКОВОЇ ПОВІСТІ ТА ДЕТЕКТИВУ. ПРОБЛЕМА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ.
Роман Йоанни Ягелло «Кава з кардамоном» поєднує елементи підліткової повісті та детективу, створюючи захопливу історію про дорослішання, сімейні таємниці та пошук власного «я».
Підліткова повість: головна героїня Лінка стикається з типовими проблемами юності—стосунки з батьками, перше кохання, пошук себе.
Детективна складова: Лінка випадково дізнається про сімейну таємницю, що змушує її розслідувати минуле своєї родини.
Лінка має складні стосунки з матір’ю, яка не завжди розуміє її потреби та переживання.
Відсутність батька впливає на її самоідентифікацію та змушує шукати відповіді на важливі питання.
Через розкриття сімейної таємниці Лінка переосмислює своє ставлення до матері та починає краще розуміти її вибір.
Авторка використовує живу, сучасну мову, яка легко сприймається підлітками.
Діалоги передають емоції героїв, роблять їх реалістичними та близькими читачам.
Символіка назви «Кава з кардамоном» підкреслює атмосферу тепла, затишку та водночас складності людських стосунків
Особливості художнього світу творів Яґелло
Тематика творів письменниці — зображення життя підлітків.
Розуміння психології відповідного віку.
У творах наявний правдивий, щирий опис суперечливих речей чи поглядів на життя. Йоанна Яґелло показує різні аспекти життя, усі його складнощі якомога правдивіше.
Книги вдало поєднують і молодіжну лексику, і художність тексту.
Проблематика творів
Проблема батьків та дітей. Зазвичай підлітки незадоволені тим, що батьки їх не розуміють. Та виявляється, що діти також байдужі до життя батьків.
Проблема життєвого вибору, пошук самого себе та спроба самореалізації.
Проблеми перехідного віку.
28.04.2025 ТЕМА: ЙОАННА ЯГЕЛЛО - ПОЛЬСЬКА ПИСЬМЕННИЦЯ, АВТОРКА ТВОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
Йоанна Яґелло—польська письменниця та журналістка, яка створює літературу для дітей та молоді. Народилася 4 серпня 1974 року у Варшаві. Закінчила Варшавський університет, де вивчала англійську філологію, а згодом працювала викладачкою мовознавства та англійської мови у гімназіях та ліцеях2.
Її літературний шлях розпочався у 1997 році зі збірки віршів, а перший прозовий твір—повість «Кава з кардамоном»—вийшов у 2011 році. Ця книга стала популярною серед молоді, адже порушує важливі соціальні та побутові питання, з якими стикаються підлітки: стосунки в родині, перше кохання, пошук власної ідентичності3. Головна героїня, 15-річна Лінка, намагається розібратися у складних життєвих ситуаціях, що робить її історію близькою для багатьох читачів.
«Кава з кардамоном» отримала номінацію на нагороду «Книжка року 2011» польської секції IBBY, а також потрапила до «Списку скарбів» Музею дитячої книги. Успіх книги надихнув авторку на створення продовження—«Шоколад з чилі» (2013), а також інших творів, таких як «Тирамісу з полуницею».
Яґелло активно співпрацює з видавництвами, працює редакторкою освітніх матеріалів та продовжує писати книги, які зачіпають важливі теми для молоді. Її творчість допомагає підліткам краще розуміти себе та світ навколо.
Цікаві факти про Йоанну Яґелло:
Вона не лише письменниця, а й поетеса та перекладачка.
Її дебютна збірка віршів «Moje pierwsze donikąd» вийшла у 1997 році.
Працювала редакторкою підручників з англійської мови у видавництві Pearson Central Europe.
Її найвідоміший роман «Кава з кардамоном» отримав номінацію на нагороду «Книжка року 2011» польської секції IBBY.
Має двох доньок—Юльку (1994 р.н.) та Басю (2004 р.н.).
У 2013 році була спеціальним гостем Дитячого фестивалю у Львові.
Сімейне коріння: Вона народилася у Варшаві в родині польського письменника Януша Богдана Рошковського.
Освіта: Закінчила Варшавський університет, де вивчала англійську філологію.
Журналістська діяльність: Співпрацювала з польськими часописами Perspektywy та Cogito.
Захоплення: Любить польську прозу, шведські детективи, іспанські фільми та подорожі з наплічником.
Творчість: Її книги часто порушують важливі соціальні теми, зокрема проблеми підліткового віку, сімейні стосунки та пошук власної ідентичності.
Переклади: Її твори перекладені українською мовою, зокрема «Кава з кардамоном» та «Шоколад з чилі».
Нагороди: «Кава з кардамоном» отримала номінацію на нагороду «Книжка року 2011» польської секції IBBY та потрапила до «Списку скарбів» Музею дитячої книги.
Йоанна Яґелло має значні досягнення у сфері літератури для молоді та дітей. Ось деякі з них:
Літературні нагороди: Її роман «Кава з кардамоном» отримав номінацію на нагороду «Книжка року 2011» польської секції IBBY, а також потрапив до «Списку скарбів» Музею дитячої книги.
Популярність серед читачів: Її книги перекладені українською мовою та здобули популярність серед молоді.
Журналістська діяльність: Співпрацювала з польськими часописами Perspektywy та Cogito, що допомогло їй розвинути навички письма та аналізу.
Освітня діяльність: Працювала редакторкою підручників з англійської мови у видавництві Pearson Central Europe.
Участь у літературних заходах: Була спеціальним гостем Дитячого фестивалю у Львові у 2013 році
21.04.2025 ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СЮЖЕТУ У ДРАМІ-ФЕЄРІЯ "СИНІЙ ПТАХ". РОЛЬ ФАНТАСТИКИ. СИМВОЛІКА ОБРАЗІВ. ТРАКТУВАННЯ ФІНАЛУ.
Головні герої: Тільтіль і Мітіль, діти, які вирушають у фантастичну подорож у пошуках Синього Птаха щастя.
Структура сюжету:
Пошук щастя: Головна мета героїв — знайти Синього Птаха, який є символом щастя.
Етапи подорожі: Сюжет розгортається через численні епізоди, в яких герої зустрічають символічних персонажів і відвідують фантастичні світи: Країну Спогадів, Палац Ночі, Сад Блаженств.
Динаміка подій: Через пошуки герої ростуть, пізнають себе та навколишній світ, розкриваючи універсальні істини.
4. Епізодичність: Сюжет побудований як низка окремих епізодів, кожен з яких має символічне значення.
5. Подорож як метафора: Подорож Тільтіля та Мітіль символізує духовний розвиток і пошук сенсу життя.
6. Динаміка подій: Герої стикаються з різними випробуваннями, які допомагають їм зрозуміти важливість любові, пам'яті та гармонії з природою.
Форма вираження: Фантастика виступає як художній засіб для передачі складних філософських ідей.
Символічне значення: Фантастичні елементи допомагають підкреслити контраст між буденним життям і внутрішнім світом людини.
Мета: Завдяки фантастичним подіям автор передає глибокі концепції добра, щастя, дружби, пошуку сенсу життя.
Алегоричність: Фантастичні персонажі, такі як Душа Світла, Хліб, Вода, уособлюють різні аспекти людського життя.
Магічні елементи: Чарівний діамант, який відкриває істинну сутність речей, підкреслює ідею прихованої краси світу.
Філософська глибина: Фантастика використовується для розкриття складних філософських питань, таких як сенс буття та пошук щастя.
Синій Птах: Символ щастя, недосяжного та невловимого.
Світло: Втілення істини, надії та духовного просвітлення.
Ніч: Символ таємниці та прихованих страхів.
Країна Спогадів: Образ зв’язку з минулим і вічності людських почуттів.
Душа Світла: Символ істини, яка веде героїв до розуміння справжнього щастя.
Кіт і Собака: Уособлюють протилежні риси людської природи — хитрість і вірність.
Країна Спогадів: Символ зв’язку з минулим і важливості пам’яті.
Розкриття головної істини: Виявляється, що Синій Птах, який шукають герої, вже поруч із ними — щастя живе в простих і звичайних речах.
Філософський аспект: Фінал підкреслює, що справжнє щастя полягає у здатності бачити прекрасне в житті, навіть у буденності.
Навчання для читача: Герої проходять шлях самопізнання та усвідомлення цінності того, що вони вже мають.
Повернення додому: Герої усвідомлюють, що щастя було поруч із ними весь час.
Моральний урок: Щастя полягає у здатності цінувати прості речі та людей навколо.
Оптимістичний посил: Фінал нагадує, що кожен може знайти своє щастя, якщо навчиться бачити його у повсякденному житті.
14.04.2025 ТЕМА: ІДЕЯ ОДУХОТВОРЕННЯ ЖИТТЯ Й ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ЗВЯЗКІВ У ДРАМІ-ФЕЄРІЇ "СИНІЙ ПТАХ"
Ідея одухотворення життя та відновлення втрачених зв'язків є ключовою темою драми-феєрії "Синій птах" Моріса Метерлінка.
Ця п'єса пронизана символізмом і метафорами, які закликають глядача замислитися над сенсом існування, цінністю кожної миті життя, а також важливістю любові та єдності у стосунках із близькими. Подорож Тільтіля і Мітіль у пошуках Синього Птаха стає символом духовного росту та прагнення до гармонії. Вони навчаються бачити красу й чарівність у звичайних речах, а також усвідомлюють справжнє значення сім'ї, дружби та доброти.
Ця драма закликає читача та глядача вдивлятися глибше у повсякденне життя, знаходити там джерела радості і тепла, а також зміцнювати зв'язки з людьми, яких ми любимо. У своїй суті "Синій птах" нагадує, що щастя часто є поруч із нами, варто лише його помітити.
Як розвиваються персонажі Тільтіль і Мітіль?
Персонажі Тільтіль і Мітіль у драмі-феєрії "Синій птах" проходять значний внутрішній розвиток, що відображає їхній духовний ріст і поступове розуміння справжніх життєвих цінностей.
Тільтіль: Спочатку Тільтіль зображений як звичайна дитина, котра не усвідомлює глибшого сенсу життя. Під час подорожі у пошуках Синього Птаха він відкриває для себе значення любові, дружби, вдячності та зв'язків з близькими людьми. Він вчиться бачити красу і магію у повсякденному житті, розуміючи, що щастя не треба шукати десь далеко — воно може бути зовсім поруч.
Мітіль: Мітіль, хоча й менш активна у своїй ролі, розвивається як персонаж через спостереження і досвід подорожі. Вона символізує ніжність і чуттєвість. Разом із братом вона вчиться цінувати прості речі, як-от домашній затишок та любов родини.
Загалом їхня подорож є алегорією духовного зростання, де кожна зупинка на шляху — це урок, який допомагає їм стати мудрішими, добрішими та щасливішими. Повернувшись додому, вони вже не ті діти, що на початку. Вони знайшли "Синього Птаха" у власній душі та в оточуючому світі.
Тільтіль і Мітіль засвоюють низку важливих уроків, які допомагають їм зрозуміти справжню сутність щастя та цінності життя:
Щастя ближче, ніж здається: Пошуки Синього Птаха показують, що інколи ми шукаємо щастя далеко, хоча насправді воно знаходиться поруч, у простих речах: сім'ї, друзях, домівці.
Цінність рідних і близьких: Взаємодія з померлими родичами та уявлення про те, що любов і пам’ять про них живуть у серцях, вчать героїв дорожити сімейними зв'язками.
Вдячність за дрібниці: Подорож вчить дітей бачити красу в повсякденності та цінувати звичні, на перший погляд незначні речі.
Хоробрість і наполегливість: Перешкоди, які вони долають, наголошують на важливості віри в себе та сміливості у подоланні викликів.
Любов і співчуття: Спостереження за долями інших людей та істот допомагають героям розвивати почуття співчуття та емпатії.
Ці уроки залишають слід у їхніх серцях, перетворюючи дітей на більш мудрих і вдячних за життя людей
Як саме уроки втілені в історії?
Уроки, які засвоюють Тільтіль і Мітіль, втілені через символічні та сюжетні епізоди їхньої подорожі. Ось як вони проявляються у ключових моментах:
Щастя в простих речах: Коли діти повертаються додому після довгих пошуків, вони виявляють, що Синій Птах — це звичайний голуб у їхньому домі. Це підкреслює, що щастя не потрібно шукати далеко — воно поруч, якщо навчитися його бачити.
Цінність родини та пам'яті: Зустріч із Душами Померлих у Царстві Мертвих демонструє, що любов та зв'язок із близькими ніколи не зникають. Вони вчаться цінувати своїх рідних, навіть якщо їх уже немає поряд.
Уважність до життя: Під час відвідування Царства Ночі герої бачать, що ніч приховує не тільки страхи, а й красу. Це вчить їх бути уважними до навколишнього світу, відкривати нові горизонти.
Співчуття та любов: Зустріч із Душами Природи, які допомагають і пояснюють, як усе в природі пов'язано, формує у дітей емпатію до всього живого.
Сміливість долати страхи: У деяких епізодах, особливо у зустрічі з Ночами або у боротьбі зі своїми сумнівами, діти проявляють сміливість, що зміцнює їхній дух.
Ці уроки майстерно переплетені зі сценарієм, додаючи філософського змісту і залишаючи глибокий емоційний відгук у глядачів
17.02.2025 ТЕМА: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО О. ВАЙЛЬДА В ЖАНРІ РОМАНУ. ОБРАЗИ, СИМВОЛИ, ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ У ВІРШАХ ШАРЛЯ БОДЛЕРА.
Традиції і новаторство Оскара Вайльда в жанрі роману
Оскар Вайльд – визнаний геній світової літератури, який здобув широку популярність своїми п'єсами, оповіданнями та романами. Серед його літературних досягнень особливе місце займають його романи, в яких він успішно поєднує традиційні літературні форми з власним новаторством.
Вайльд став популярним ще за життя завдяки своїй вмілості розповідати захоплюючі історії та відтворювати реальний світ в іронічному ключі. Одним з найвідоміших його романів є "Портрет Доріана Грея". У цій книзі Вайльд поєднав традиційну форму роману з естетичними та філософськими ідеями свого часу. Він розкриває образ молодого чоловіка, який віддає свою душу в обмін на вічну молодість та красу. Цей роман не лише розкриває проблеми моралі та етики, але й надає читачеві можливість задуматися над питаннями самовираження та пошуку істинного себе.
Ще одним видатним романом Вайльда є "Вентвортські дівчата", який також поєднує традиційні романтичні мотиви з естетичними ідеалами автора. Книга розповідає історію двох сестер, які живуть за правилами суспільства, але прагнуть визволитися від норм і стереотипів. Вайльд вчить читачів бачити красу в простих речах та повсякденному житті, що є новаторським підходом у трактуванні класичних жанров.
Характеристикою важливим аспектом творчості Вайльда в романах є його вчення про "арт-для-арт". Вайльд стверджував, що мистецтво повинне бути самоцінним, а не слугою моралі чи політики. Він використовував свій реалістичний стиль письма для створення красивих та виразних образів, які захоплювали читача самим своїм існуванням.
Таким чином, Оскар Вайльд був винятковим письменником, який поєднував традиції з новаторством у своїх романах. Він створив власний унікальний стиль, який вплинув на подальший розвиток літератури. Його романи не лише розривали звичний канон, а й надавали читачам нові погляди на цінності, етику та мораль. Вайльд залишив помітний слід у світовій літературі, який і донині дибуєшує та надихає творчість наступних поколінь письменників.
Цікаво знати:
Роман Оскара Вайльда «Портрет Доріана Ґрея» в перекладі Ростислава Доценка перевидавався 9 разів.
Останні видання оновленого перекладу Ростислава Доценка вийшли друком у київському видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» (2014) і в харківському видавництві «Фоліо» (2015).
Роман Вайльда в перекладі Олени Ломакіної з’явився в київському видавництві «Знання» (2015).
Роман «Портрет Доріана Ґрея» має численні паралелі з творами світової літератури. Зокрема, фантастичний сюжет, коли герой за допомогою темних сил отримує довголіття, молодість, славу, є досить поширеним. Подібні сюжети й ситуації трапляються у творах Йоганна Вольфганга Гете, Едгара По, Ернеста Теодора Амадея Гофмана, Роберта Стівенсона та інших.
Існує хвороба «Синдром Доріана Ґрея» — культ молодості, страх перед фізичним старінням.
Появі образу Доріана Ґрея передував роман англійського романтика Чарлза Метюріна «Мелмот Блукач» (1820), що його Вайльд знав і з літератури, і з родинних переказів (автор роману був дядьком його матері). Німецький літератор Адельберт Шаміссо в повісті-казці «Історія Петера Шлеміля» (1814) описав, як герой заради успіху продав дияволу власну тінь.
У романі «Портрет Доріана Ґрея» згадується твір Жоріса Карла Гуїсманса «Навпаки» (1884). Саме за допомогою цієї книги лорд Генрі «отруїв» душу Доріана. Герой роману Гюїсманса, молодий аристократ Дез-Ессент, влаштував собі життя «навпаки» загальноприйнятим нормам, відгородившись від усього світу. Його купання у витончених ароматах, захопленість екзотичними рослинами нагадує життя не лише Доріана Ґрея, а й самого Вайльда. Проводять також паралель між твором Вайльда та романом Бальзака «Шагренева шкіра», у якому герой обміняв життя на чарівний талісман, що виконує всі його бажання. Хоча сам письменник, попри свою любов до Бальзака, вважав свій твір набагато глибшим і цікавішим.
Шарль Бодлер
Бодлер був поетом, який особливо гостро відчував суперечності світу та людини. Своєю поезією він доводив, що і "у пеклі можна мріяти про вкриті снігом вершини". Усе це з надзвичайною силою, повнотою і яскравістю втілилося у головному творі Бодлера, збірці "Квіти зла".
Назва збірки Шарля Бодлера містить парадокс. У ній протиставлені сподівання, ідеали та відчай. У віршах збірки втілені і суперечності епохи, і суперечності творчості самого Бодлера. Але назва збірки виражає передовсім основну концепцію поета, яку він формулював як «здобуття краси зі зла». Протиставлення відчаю і пошуків ідеалу, «квітів» і «зла» стають наскрізними в книзі Бодлера.
Символізм — мистецька течія, яка виникла у 70-х роках XIX століття. І невипадково батьківщиною цієї течії є Франція, адже тут жив і творив видатний поет-символіст Шарль Бодлер, який обґрунтував "теорію невідповідностей" зовнішнього та внутрішнього світів. Митець вважав, що навколишню дійсність неможливо пізнати лише розумом, для справжнього розуміння плину й сенсу життя треба підключати інтуїцію, асоціативне мислення. Завдяки асоціаціям під час творчого процесу виникають символи, які втілюють основну ідею створеного.
Весь творчий доробок Шарля Бодлера наповнений символікою. Читачу залишається лише зрозуміти, а скоріше, відчути, що саме хотів висловити поет. Так, у сонеті "Перехожій" ліричний герой описує несподівану зустріч із жінкою в траурі, блідою, але неймовірно прекрасною.
Серед вуличної штовханини й гамору він зустрівся з нею поглядом і... розминувся, проте не може забути її очі, горду поставу, витонченість. Мені стає зрозуміло, що ця жінка — самі Врода й Кохання, а автор, називаючи "видінням Краси", заключними рядками підтверджує цю думку:
Тут або тільки таж, у потойбічній далі?
Не знала ти, хто я, не відаю, хто ти,
Та я б тебе любив — ми це обидва знали.
У поезії "Сонце" ліричний герой зізнається, що тільки-но з-за обрію виходить сонце, як він дає волю творчому натхненню, а рими складаються самі собою. Він співає осанну світилу, яке проганяє тугу, ллючи життєдайне світло, радує серця злидарів та калік, очищає голову від тяжкої задуми... У сонця для всіх вистачає тепла, воно щедро й безкорисливо світить і гріє. І лише остання строфа виявляє глибоку символічність образу небесного світила.
Насправді сонце — це поет, високим призначенням якого є давати, немов тепло і світло, втіху й розраду:
Ти, Сонце, як поет, заходиш, у міста,
Щоб нице все очистити дотла;
Безшумно ти собі завжди знайдеш дорогу —
І до лікарні вбогої, й до царського порога!
Дійсно, як влучно за допомогою символу можна передати сутність будь-якого явища, події, різних теорій! На мою думку, вірш "Сонце" не розповів би так тонко про вплив поезії на душу людей, про роль митця у нашому житті, якби в нього не був уведений опис життєдайного сонячного світла.Дивіться також
Інші твори Шарля Бодлера також насичені символами. Це й поезія "Старий дзвін", у якій дзвін символізує Вічність, і вірш "Діжка ненависті", у якому бездонною діжею показана невситима Ненависть, і рядки під назвою "Люлька", яка в автора асоціюється з відпочинком після важкої праці... І хоча Шарль Бодлер — не єдиний поет-символіст у світовій літературі, проте особливістю саме його творчості є те, що символи для нього — не просто суб'єктивні асоціації. Кожен із них має філософську наповненість, а тому не є випадковим і надуманим.
24.02.2025 ТЕМА: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ Й ХУДОЖНІ ВІДКРИТТЯ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУЮ. ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ Й ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ.
Саме наприкінці ХІХ ст. стали відчутними тривожні симптоми суспільно-історичного розвитку багатьох країн світу. Там, де зовні панували правопорядок, мораль, релігія, раптом завирувала деструктивна стихія, яку неможливо було осягнути розумом: жорстока ринкова боротьба в промисловості, нищівні імперіалістичні війни, соціальні революції тощо. Песимістичні настрої, неприйняття нової жорстокої моралі, відчуття втрати віри в майбутнє, індивідуалізм стали наслідками передчуття неминучих історичних та соціальних катаклізмів. Кризи також зазнало духовне життя західного суспільства. Мистецтво, наука й філософія відшукували шляхи подолання кризових ситуацій, намагаючись стати духовною опорою для людини. Гостро постало питання про роль і місце ірраціонального на тлі вияву людських пристрастей. Підгрунтям нової прогресивної філософської думки стають життєві явища в їхній мінливості й суперечливості. Об’єктом дослідження таких філософів, як А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, З. Фрейд та ін., стає їхній сучасник, що почувається пригніченим і знеособленим уламком тогочасного суспільства, зі своїми радощами та сподіваннями, смутком та негараздами.
Розмірковуючи про сутність буття, деякі письменники заглиблювалися у філософію та поєднували у своїй творчості наукове мислення й художню уяву. Ця доба стала перехідним періодом, зумовивши складність розвитку тогочасного літературного процесу.
Цікаво знати:
Поезія французького символізму вплинула і на розвиток української літератури, але український символізм мав свою особливість. Так, обстоюючи право митця на свободу, українські символісти не відмовлялися від громадських обов’язків літератури. Зокрема, відомий український дослідник Іван Дзюба зазначав, що для українського символізму характерне «більше відгуків на життя; він небайдужий до ідеї національного визволення».
Так, у символістичних творах Миколи Вороного, Олександра Олеся, Дмитра Загула, Павла Тичини (раннього), Спиридона Черкасенка та інших органічно поєднувалися принципи Краси і Правди, абстрактні символи з реальними враженнями. «любов (у широкім значенні). Краса і шукання правди (світла, знання, початку чи «Бога» — це сфера символічної поезії, вона найкраще про це може оповісти», — наголошував Микола Вороний. Українські митці збагачували світову скарбницю символізму особливою милозвучністю, фольклорними елементами.
03.03.2025 ТЕМА: ЗОБРАЖЕННЯ ПЕЙЗАЖІВ ПРИРОДИ І ДУШІ В "ОСІННІЙ ПІСНІ" ПОЛЯ ВЕРЛЕНА. СУГЕСТИВНІСТЬ, МУЗИЧНІСТЬ, ЖИВОПИСНІСТЬ ЛІРИКИ
Поль Верлен “Осіння пісня” аналіз
Автор – Поль Верлен (французький поет)
Рік публікації – 1866.
Збірка — «Сатурнічні поезії»
Цикл – «Сумні пейзажі»
Жанр – лірика
Склад вірша – три строфи (по шість чотиристопних рядків у кожній).
Основні образи поезії – осінь, вітер, листя, струни, годинник, скрипка мають глибоке символічне значення.
Тема – поетичне зображення пейзаажів природи і стану душі ліричного героя
Ідея – природа викликає в ліричного героя журбу та сум.
Основні настрої поезії “Осіння поезія” – утома, журба,сум, самотність, смуток, утрата чогось прекрасного.
Назва “Осіння пісня” символізує зливання осіннього пейзажу та пейзажу душі, схил життя
Художні засоби:
епітети: “млосні пісні”, “мрій дитинних”, “вихровий вир”;
метафори: “струн осінніх” ( інший переклад – “пісень скрипки осені”), “серце тобі Топлять в журбі”, “б’є годинник”, “линуть думки”
Образи-символи
«годинник» – минущість всього, навіть людини;
«мрії дитини» – тепло і радість, яку не повернути;
«жовкле листя» – зів’яле листя, прожите життя;
«вихровий вир» – щось вороже людині.
Це один з наймузичніших творів поета. Особливої мелодики Верлен досягає за допомогою алітерацій та асонансів. Наприклад, у першій строфі присутня алітерація «l», «n» та асонанс «on», у другій строфі використано асонанс «iens» і алітерацію «j», «v».
Вірш французького поета Поля Верлена “Осіння пісня” наповнений сумом і тугою. Автор зіставляє настрій головного героя і осінь, коли в’яне природа, і вітер зриває мертвий листок з гілки. Також можна описати душевний стан героя – його душа, як листок, зривається і летить в сіру далечінь. Все навколо стає непомітним і похмурим. Автор згадує роки своєї юності і на його очі навертаються сльози. Він показує осінь не як золоту пору, а як захід життя, коли природа в’яне.
Емоційний фон вірша створює мелодія кожного рядка – сумна, тривожна, легка. Струни осінніх скрипок хвилюють душу. Змінюються пори року, змінюється людина, її відчуття. Осінь – час переосмислення минулого, налаштування на нові події і враження.
Осінь у цьому вірші зображається не тільки як пора року, а й як журба, утома, втрата чогось прекрасного, наближення кінця. Чому сумує ліричний герой, чому тужить за минулим? Хто знає… У вірші не випадково з’являється символічний образ годинника, що відраховує миттєвості.
Сухим листком осіннього листопаду стає душа ліричного героя, що потрапила під владу фатальної долі.
17.03.2025 ТЕМА: ОБРАЗ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ У ВІРШІ "МОЯ ЦИГАНЕРІЯ" АРТЮРА РЕМБО
Гостре невдоволення собою і людьми, жага абсолюту гнали його з місця на місце і примушували вдаватися до «шаленств» (так він називав свої спроби перебудувати власну свідомість, використовуючи різноманітні дозволені і недозволені засоби). У його серці палав той самий вогонь, про який писав Бодлер у «Подорожі», заповіті всіх шукачів нових континентів і духовних світів.
Настроєм сп’янілої насолоди мистецтвом та анархічного бунту проти дійсності просякнуті рядки сонета Рембо «Моя циганерія». Цей імпресіоністичний твір відзначається поєднанням сонетної форми та «земного» сюжету, сповненого анархічного виклику, характерним для сонетів Артюра Рембо. Слово «циганерія» в перекладі означає «богема», людина богеми. «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, гімн людині, яка відірвалась від суспільства й залишилася наодинці з небом і зорями. Ліричний герой вірша — поет. Він вільний мандрівник, його не бентежать голод і холод, бо в нього є найвище щастя для поета — творити, злившись із прекрасною природою.
У перекладі Василя Стуса ліричний герой Рембо — «типовий представник» паризької богеми — більше нагадує українського бурсака. Стус свідомо орієнтується на українську національну традицію. Водночас переклад Стуса передає головне в поезії Рембо: поєднання класичної форми сонета зі зниженою лексикою та образу вірного служителя Музи («ленника») — з лахміттям волоцюги, для якого має значення тільки свобода й поетичне натхнення. Загальний тон «Моєї циганерії» доволі оптимістичний, на відміну від інших поезій Рембо, де протистояння ліричного героя з дійсністю набуває драматичного, а подекуди й трагічного характеру.
31.03.2025 ТЕМА: ЗМІНИ В ДРАМАТУРГІЇ НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ
На межі ХІХ-ХХ століття драматургія переживала важливі зміни, які стали початком нового етапу в театральному мистецтві. Ось ключові аспекти цих змін:
Реалізм і натуралізм:
Драматурги звернулися до соціальних і психологічних проблем, прагнули створювати максимально достовірні картини реального життя.
Герої стали багатогранними, з акцентом на внутрішні конфлікти та боротьбу.
Приклад: Антон Чехов ("Чайка", "Дядя Ваня") — акцент на тонкій психології персонажів.
Символізм:
Замість реалістичності автори почали використовувати символи та метафори для передачі глибоких ідей.
Відсутність лінійного сюжету, особлива увага до емоційного впливу.
Представник: Моріс Метерлінк ("Сліпі", "Пелеас і Мелісанда").
Поява модернізму:
Пошук нових форм вираження, руйнування традиційних сюжетів та структур.
Експерименти зі сценографією, мовою та інтерактивністю театру.
Соціальні теми:
Театр починає активно відображати зміни у суспільстві — від конфліктів класів до питань моралі та індустріалізації.
Драматургія виступає засобом критики суспільних норм.
Переосмислення класичних жанрів:
Трагікомедія, гротеск, та експериментальні форми набувають популярності.
Цей період став справжнім стартом для змін у драматургії, які вплинули на розвиток театру у ХХ столітті.
Моріс Метерлінк (1862–1949) — бельгійський драматург, поет та есеїст, один із найважливіших представників символізму в літературі. Його творчість досліджує глибокі екзистенційні теми, такі як смерть, доля, страх, і пошук сенсу життя.
Символізм: Використання метафор, алегорій і символів для передачі складних ідей та емоцій.
Пасивні герої: Його персонажі часто не діють активно, а здаються під владою долі чи зовнішніх обставин.
Тематика долі та неминучості: Зображення трагедії людського існування через неминучість життєвих обставин.
Атмосфера напруги: П'єси створюють відчуття невизначеності, страху або містичної загрози.
"Сліпі" — драма, яка досліджує людську безпорадність перед невідомістю.
"Пелеас і Мелісанда" — трагічна історія кохання, насичена символізмом і тонкою психологією.
"Синій птах" — оптимістична п'єса, що стала однією з його найвідоміших робіт, метафорично зображає пошук щастя.
Метерлінк здобув Нобелівську премію з літератури у 1911 році за "багатогранну літературну діяльність", і його творчість залишається важливим внеском у світову драматургію.
07.04.2025 ТЕМА: МЕТЕРЛІНК ЯК ТЕОРЕТИК І ПРАКТИК "НОВОЇ ДРАМИ". КОНЦЕПЦІЯ СИМВОЛІСТСЬКОГО ТЕАТРУ
Концепція символістського театру, розроблена Морісом Метерлінком, була ключовим напрямом символістської естетики в театральному мистецтві. Він прагнув створити театр, який відображає глибину людської душі, внутрішній стан і таємниці буття, виходячи за межі традиційного реалізму.
Значення символів:
Метерлінк вважав, що мистецтво повинно говорити мовою символів, які передають невидимі аспекти життя, такі як страх, любов, смерть, доля.
Символи в його п'єсах служать для створення атмосфери, що відображає метафізичний вимір людського існування.
Психологічна глибина:
Театр Метерлінка досліджує емоційний і психологічний стан героїв. Його п'єси часто описують стан очікування або передчуття, що створює напругу та драматизм.
Мовчання та тиша:
У символістському театрі Метерлінка велике значення має тиша, яка в його розумінні часто говорить більше, ніж слова.
Він акцентує увагу на значущості пауз, що підсилюють атмосферу та драматизм.
Зосередження на атмосфері:
У п'єсах Метерлінка велике значення має атмосфера, яка допомагає розкрити тему та емоції. Він створює сюрреалістичні та містичні світи, сповнені відчуття загадковості.
Універсальні теми:
Метерлінк досліджує універсальні теми, такі як смерть, фатум і вічність, відображаючи їх через метафори та образи.
Відхід від реалістичного театру:
Метерлінк критикував реалізм у театрі як занадто поверховий та обмежений, натомість пропонуючи театр душі, який звертається до внутрішнього світу людини.
Твори Моріса Метерлінка стали основою для розвитку символістського театру й вплинули на багатьох митців, зокрема на Едварда Гордона Крейга та театральних реформаторів XX століття. Його роботи, такі як "Синій птах" або "Пелеас і Мелісанда," є зразками театральної поетики, яка звертається до глибин людської душі.