12.03.2025 Тема: ХУДОЖНЄ НОВАТОРСТВО А. РЕМБО. ПОЄДНАННЯ РИС ІМПРЕСІОНІЗМУ Й СИМВОЛІЗМУ В СОНЕТІ"ГОЛОСІВКИ". ОБРАЗ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ У ВІРШІ "МОЯ ЦИГАНЕРІЯ"
Вивчивши матеріал, ви зможете:
поглибити знання про символізм як модерністський напрям;
визначати основні етапи життєвого та творчого шляху А.Рембо;
з’ясувати специфіку символів у його творах;
розвивати навички психологічного та художнього аналізу поетичних творів
В історії французької поезії Рембо посідає виняткове місце. Він творив у добу, коли завдання зруйнувати старий світ в ім’я цілком нового суспільства ставало найголовнішим. У своїй сфері, у поезії, Рембо беззаперечно піддався руїні. Він був надзвичайно обдарованим поетом, свавільним і агресивним, людиною здібною, але неврівноваженою, все його життя – це шалена авантюра як у творчості, так і в особистому житті. На мить увірвався він у літературу (почав писати ще в школі, та назавжди полишив поезію вже у 20-річному віці), але його творчість, гарячкова й відчайдушна, трагічна й енергійна, схвилювала сучасників і нащадків.
І період (до 1871 р.) – позначений впливом лірики В.Гюго, Ш.Бодлера та поетів – «парнасців» і пов’язаний із романтизмом, захоплення ідеями Комуни. Поезія, на думку поета, має стати пророчицею і ясновидицею, а поет – Прометеєм.
ІІ період ( поч.. 1871 – го – поч. 1872р.) – поезія набуває трагічного звучання. У цей період з’являється вірш «П’яний корабель» та сонет «Голосівки».
Другий період, символістський, ознаменувався створенням і втіленням у практику «теорії ясновидіння». Згідно з нею митець, який прагне охопити у своїй творчості універсальне світове буття, мав розвинути в собі здатність до «ясновидіння» шляхом надзвичайного загострення почуттів та розвинення духовного зору.
ІІІ період (1872- 1873) – народження незвичної форми віршів. Розрив з П.Верленом, самотність.
Артюр Рембо за своє коротке життя здійснив революцію в поезії. Бунтівник за натурою, він рішуче відмовляється від усіх форм цивілізації — релігії, моралі, держави, оголосивши їх утіленням
буржуазності. Він прагне радикального оновлення не тільки поетичної, а й звичайної людської свідомості. Як і Верлен, Рембо намагається створити принципово нову універсальну мову, за
допомогою якої сподівається вивільнити людський дух. Однак наріжним каменем цього світовідчуття є яснобачення — рішуча і послідовна перебудова свідомості, звільнення її від традиційної логіки, від тягаря повсякденності. Рембо приніс у поезію нову, несподівану образність, надзвичайно сміливі метафори і словосполучення, одним із перших у сучасній французькій поезії почав писати верлібром.
2. Теорія літератури
А.Рембо був одним із французьких символістів останньої третини ХІХ століття чи не найзухвалішим порушником поетичного етикету. Згадаймо, що таке символізм, визначимо його характерні ознаки.
Символізм (із грецьк. знак, символ, ознака) – один із напрямів модернізму, у якому замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовують художній символ, що є ознакою мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини».
Характерні ознаки символізму:
● іносказання, орієнтація на ірраціональність слова, його звучання, ритм замінює точне значення;
● використання художніх засобів, складний метафоризм, алегорія, натяк, символіка, мелодійність, багатозначність слів тощо;
● внесення в поезію «духу музики», мистецтва, наближеного до невідомого світу;
● інтерес до проблем особистості.
Сонет «Голосівки».
Поет відкинув звичайний спосіб написання віршів як надто прямолінійний, логічний і висунув метод «галюцинації слів». Намагався за допомогою інстинктивних ритмів винайти таке поетичне слово, яке рано чи пізно буде доступне всім почуттям. Поезія майбутнього є синестезією, синтетичною мовою, у якій кольори, запахи і звуки – відповідники одне одного. Одразу після першого прочитання поезії важко було зрозуміти її зміст. Тільки усвідомивши образні асоціації, ми змогли змоделювати цілісну картину буття. Його сонет побудований як низка асоціацій ліричного героя. Артюр Рембо пропонує нове поетичне бачення, коли поєднуються звуки і кольори в одне ціле, душевний стан природи і людини, земне і божественне. У «Голосівках» поет шукав нову мову поезії. Він писав: «Я винайшов колір голосних! Я погодив форму і плин кожної приголосної і тішив себе надією за допомогою інстинктивних ритмів винайти таке поетичне слово, яке рано чи пізно буде доступне всім почуттям. Я зберігав тлумачення. Спочатку це було навчання. Я записував безгоміння ночі. Я занотовував невимовне. Я фіксував запаморочення». Асоціації, на перший погляд, розрізнені, але вони пов’язані між собою відносинами контрасту: чорний – білий (духовна смерть — чисте вічне життя); червоний — зелений (пристрасть — мудрість). Так будується символічна картина людського буття: від темряви (чорний колір А) до світла (через бурхливі пристрасті (червоний колір І) до мудрості (зелений колір У) і пізнання таємниці Всесвіту (синій колір О). Рембо був упевнений: поет повинен «зробити себе ясновидцем», щоб бути посередником між землею і небом, між буденним світом і світом вічних ідей.
Вірш «Моя циганерія»
Воля — принадне, чарівне, багатогранне слово. Більшість людей сказали б, що прямують до неї, але не всі знають: вона викликає страх — і не просто священне трепетання чи боязнь незвіданого, а страх позбутися спокою, з яким воля не сумісна.
Воля заперечує сама себе: відмежувавшись від усього, людина обтяжує себе волею, тим самим її втрачаючи. Воля відкидає бундючність, відкидає визнання власної сили і величі, оскільки сильна людина — раб своєї сили. І герой сонета "Моя циганерія", який досяг крайнього ступеня волі, на який тільки здатний, не великий і не дужий — він зрікся матеріальних прихильностей і усвідомлення своєї величі, він щасливий і тішиться своєю волею, але, усвідомлюючи її безкінечність, зізнається (мимоволі, але зізнається): "Раб музи...", що доводить її недосяжність, але дозволяє вирватися у волю, таку незбагненну, непізнаванну, загадкову.
Настроєм сп’янілої насолоди мистецтвом та анархічного бунту проти дійсності просякнуті рядки сонета «Моя циганерія». Цей імпресіоністичний твір відзначається поєднанням сонетної форми та «земного» сюжету, сповненого анархічного виклику, характерним для сонетів А.Рембо. Слово «циганерія» в перекладі означає «богема», людина богеми. «Моя циганерія» - справжній гімн богемі, гімн людині, яка відірвалась від суспільства й залишилася наодинці з небом і зорями.
Ліричний герой вірша – поет. Він вільний мандрівник, його не бентежить голод і холод, бо в нього є найвище щастя для поета – творити, злившись із прекрасною природою. Відповідно, у творі домінував зелений колір - символ щастя й свободи, але водночас зберігалася притаманна поезії Рембо багатобарвність. Так, у вірші поряд із зеленим кольором - сфера блакитного: мрія про злиття з природою викликала у душі ліричного героя А.Рембо не лише відчуття щастя, а й почуття безмежної любові.
Таким чином, для ліричного героя Артюра Рембо розрив зі світом Цивілізації, з людьми означав не обрив контактів, а перехід до інших, значно цінніших і гарніших зв´язків - зв´язків із природою, які втілювалися через поезію. Можна виділити дві найсуттєвіші для лірики А.Рембо опозиції: "цивілізація-природа", і "буденність-поезія".
У перекладі Василя Стуса ліричний герой Рембо – «типовий представник» паризької богеми – більше нагадує українського бурсака. Стус свідомо орієнтується на українську національну традицію. Водночас переклад Стуса передає головне в поезії Рембо: поєднання класичної форми сонета зі зниженою лексикою та образу служителя Музи ( «ленника») – з лахміттям волоцюги, для якого має значення тільки свобода й поетичне натхнення.
Свої почуття намагались за допомогою кольорів висловити і художники.
Риси символізму в ліриці Артюра Рембо
Ø ліризм (переживання, настрої);
Ø мелодика (музичність);
Ø символ – уявлення поета про світ;
Ø сугестія (навіювання);
Ø синестезія (одночасне відчуття);
Ø фантасмагорія (маячні видіння);
Ø рефлексія (емоційне осмислення автором власних переживань).
Цікаво знати:
Знаний А.Рембо і в Україні. Величезне враження справила його творчість на видатну українську поетесу Ліну Костенко, яка у вірші «Хлопчик прийшов із Шарлевілю» розповіла про його юнацькі роки.
Хлопчичок прийшов із Шарлевілю
О Парижу, це малий Рембо.
Не доводь його до божевілля,
постарайся вберегти або
хоч принаймні пожалій, щоб вижив.
Грубіян? Пробач переросте.
Він не може звикнуть до принижень,
може, він скажений через те.
Він нестерпний? Дами і добродії!
Етику порушив, етикет?
Не доводьте дійсність до пародії,
вам нічого, але ж він поет!
Серед вас, чужих і бородатих,
може, йому снився Лангедок.
Я насміюсь тільки нагадати,
що його сімнадцятий годок!
Сни у нього ще не чорно-білі,
серце ще обурене на цвіль!
Хлопчичок прийшов із Шарлевілю,
Мученик вернувся в Шарлевіль.
А.Рембо був близький Ліні Костенко за духом, за поетичним світобаченням, тому вона дещо ідеалізувала його життя й постать у реальності. Адже не тільки він страждав від світу, а й світ страждав від його бунтівного, нестримного характеру, його витівок.
Підбиття підсумків уроку.
У Франції про нього сперечалися і дискутували, адже все у цьому юному талановитому митцеві було загадковим, суперечливим. Усе – аж до подій його недовгого й нещасливого життя. Семидесятирічний Гюго, який був скупим на будь – які компліменти, прослухавши вірші Артюра Рембо, вигукнув: «Це Шекспір –дитя!». І раптом – кінець поетичної діяльності, відмова від неї, проголошена ним самим в останньому творі «Літо в пеклі»: «Одного разу ввечері я посадив собі на коліна Красу – і знайшов в ній гіркоту. І проклав її. Я озброївся проти справедливості… Будь – яке ремесло вселяє мені жах… Рука з пером вартує руку з плугом…». Ми ознайомились з творчістю А.Рембо, з поглядами сучасників на його творчість, а які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте це ім’я?
2. Хто він Артюр Рембо?