Утворення осередків Другої світової війни. Формування «осі Берлін—Рим—Токіо»

Причини, характер, періодизація Другої світової війни. Характеристика основних періодів війни. Воєнні дії на першому етапі війни (вересень 1939 — червень 1941 рр.)

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

Вчитель: Юр'єва Тетяна Миколаївна

Ел. пошта вчителя: utashazp@gmail.com

Посилання на онлайн конференцію: https://us04web.zoom.us/j/6664237857?pwd=4PENobLEU9OJsMdFhDMBXHbzRfEdCU.1&omn=73780569571

05.03.2025 ТЕМА: Болгарія, Югославія

Домашне завдання: параграфи 19,20 стор.91 питання 7,8. Схема стор.92 записати, стор.95 питання 1,2,3, 9

12.03.2025 ТЕМА: УРОК УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПОВТОРИТИ ПАРАГРАФИ 15-20 . ВИКОНАТИ КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6300654

19.03.2025 ТЕМА: ЯПОНІЯ

Американська соціопсихологиня Рут Бенедикт запропонувала таку формулу японської нації: «хризантема і меч». Вона означає поєднання в японському менталітеті душі художника-творця і душі воїна-руйнівника. Ми знаємо Японію як батьківщину сакур, чайної церемонії, суші, дзюдо та екзотичної вуличної культури. Але сьогодні ми познайомимося зовсім з іншою Японією, у якій дух воїна переважає настільки, що світом і досі гуляють чутки про жорстокість, зневагу до життя та незворушність японців. А все тому, що в міжвоєнний період японський дракон постає жорстоким, агресивним та мілітаризованим. Готовим знищити весь світ. Рут Бенедикт На початку XX століття Японія вирішила стати володаркою Азії. Велика війна, що спалахнула в далекій Європі, та вступ до неї Японії на боці Антанти обіцяли гарні дивіденди – можливість стати головною країною регіону. Навіть номінальна участь країни у Першій світовій дала змогу зміцнити її позиції у світі. Поки європейські лідери махали кулаками, японці зайняли своєю продукцією європейський, азійський, південноамериканський та африканський ринки. Країна багатіла на очах. Японія в кінці XIX – на початку XX століття Та по завершенні війни японська казка добігла кінця. США та європейські країни повертають собі контроль над ринками збуту. Це супроводжується погіршенням економічного становища Японії, яке переростає у кризу 1920-21- го років. Ціни на харчі зросли в рази. Рис, якого не вистачало простому люду, став головним багатством. Ще в серпні 1918 року в Японії спалахують народні заворушення, так звані «Рисові бунти». Влада їх жорстоко придушує. Загострив становище японців 2 ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙНі землетрус у Токіо 1923 року, який приніс страшні людські та матеріальні втрати. Фрагмент трейлера до фільму «Рисові бунти» (2021) Токіо після землетрусу 1923 року На зовнішній арені справи теж не дуже. Ані США, ані Британія не зацікавлені у зміцненні позицій Японії в Азії. Однак погоджуються, що співпрацювати з нею потрібно. Тому Японію визнають учасницею Вашингтонської мирної конференції. Одразу трьома договорами – «договір чотирьох», «договір п’яти» і «договір дев’яти» - Японію зрівнюють з потужними державами, але водночас обмежують її вплив у Азії, зокрема в Китаї, і зменшують флот. Таке рішення сприймається політичною елітою країни як образа. Самураїв обділено європейцями, які зруйнували японську мрію панування в Азії. І ця образа ще відгукнеться світу відлунням. Всередині країни відбувається політична боротьба між демократичним і військовим рухом, у якій останній бере гору. При владі в Японії майже увесь міжвоєнний період були військові уряди. У 1927 році до влади стає уряд на чолі з генералом Танакою. Він розробляє і направляє імператору Японії меморандум, яким визначає стратегічні цілі захоплення світу. Варто зазначити, що історики сьогодні сперечаються щодо достовірності 3 ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙНмеморандуму. Вони вважають його провокацією та підробкою американських спецслужб, зробленою, аби показати загарбницькі плани Японії. «Для того, щоб завоювати світ, — стверджується у меморандумі Танаки, — ми повинні спочатку завоювати Китай». Дійсно, плани наполеонівські. Та для того, щоб їх реалізувати, потрібно нарощувати озброєння та покращувати підготовку армії. Країна стає на рейки мілітаризації. Великі підприємства отримують кошти на виробництво військової техніки, зброї, припасів, одягу тощо. Встановлюється контроль над економікою. Школярів змалечку виховують у дусі зверхності над іншими народами. Найбільших обертів мілітаризація набирає під час світової економічної кризи. Генерал Танака Гіїті Внутрішній розвиток Японії цілком залежить від планів влади на світове панування. На початку XX століття єдиною японською колонією в Азії є Корея. Її підкорили у 1910-му. Але ця країна мала небагато ресурсів, тож і цінність її як колонії була незначною. Інша справа — Китай. Він і стає першою мішенню японської агресії. Китай — надійне джерело сировини і величезний ринок збуту продукції. Після Сіньхайської революції північний регіон країни — Маньчжурія — майже не контролювався центральним урядом і за домовленістю з Росією уже перебував у зоні впливу Японії. Маньчжурія — регіон, багатющий на вугілля, залізні руди, деревину. Качати ресурси можна, дай Боже. 4 ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙНКарта регіону У 1931 році Японія зважилася на рішучий крок і окупувала Маньчжурію, проголосивши за рік маріонеткову державу Маньчжоу-Го. Дуже зручно, що після зречення екс-імператор Китаю Пу І перебував у Японії, тож його садять на престол новоствореної псевдодержави. Карта Маньчжоу-Го, 1938 р. Маньчжурію, власне, крім китайців, тоді ніхто Китаєм і не вважав. Тому світова спільнота заплющила на це очі. Плюс, Європа більше переймалася власними економічними проблемами, потрібно було вилазити з ями. Щойно минулася світова економічна криза, а у Європі знову починає зростати напруга. Як гриби ростуть диктатури. Чого тільки варті режими Гітлера і Муссоліні, які не задоволені Версальсько-Вашингтонською системою і прагнуть її перегляду. І Німеччина, і Італія розраховують на те, що на Далекому Сході у них буде союзник 5 ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙНв особі Японії, теж ображеної європейськими лідерами. І розрахунок був слушним. 25 листопада 1936 року Японія підписує з Німеччиною Антикомінтернівський пакт, підтвердивши військовий союз. Коли 1937 року Японія вже йде повномасштабною війною на Китай і поступово окупує його, європейські лідери зайняті стримуванням територіальних апетитів Гітлера. Мало хто помічає, що коїться на іншому кінці планети. Ідея «Великої Японії» стає на крок ближчою. Хоч у країні й виникають рухи противників агресії щодо Китаю, їх швидко і жорстко придушують. За планами Гітлера Японія мала відкрити другий фронт і негайно вдарити по Радянському Союзу з тилу. Пу І Та японці уже мали гіркий досвід боїв з СРСР у прикордонних сутичках на озері Хасан (1938 р.) та р. Халхин-Гол (1939 р.) Тому на початку Другої світової, навесні 1941 року, Токіо підписує пакт про ненапад з Москвою. Так японці відтягували очну зустріч з СРСР на полі бою. Окрім грубої сили, японці ще й були хитрими стратегами. Проте Японія загрузла в Китаї, який партизанською війною знекровлював військо японців і втримав вояків від активніших дій проти СРСР і США. Так план світового панування далі Китаю і не пішов. Таким чином, Японія, незадоволена Версальсько-Вашингтонською системою, підкошена економічною кризою, але з глобальною ціллю панування у світі, поступово перетворюється у мілітаризовану країну. Вся внутрішня політика була спрямована на результат на міжнародній арені. Але агресивні воєнні дії Японії призвели лише до війни у Китаї та вступу її до Другої світової війни на боці гітлерівської Німеччини. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМООПРАЦЮВАННЯ 1. Дайте відповідь на запитання: які економічні та політичні зміни відбулися в Японії після Першої світової війни? Скористайтеся планом: • Що змінилося? • Як змінилося? • Які наслідки це мало?

ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 21, ПИТАННЯ 7-9 СТОР.101, СТОР. 100- ЕТАПИ ЗОВНІШНЬОЇ АГРЕСІЇ -ЗАПИСАТИ, ЗНАТИ.

02.04.2025 ТЕМА: КИТАЙ

На перший погляд історія Китаю цього періоду може здатися доволі заплутаною. Щоб освіжити пам’ять, розгляньмо, із чим Китай підійшов до Першої світової війни. На початку XІX століття Піднебесна перетворюється на плацдарм боротьби інтересів великих європейських країн, США та Японії. Тут є можливість захопити ласий шматок — величезний ринок збуту. Ще із середини вісімнадцятого століття Британська Ост-Індійська компанія поКарта Азії станом на кінець XIX – початок XX ст. починає підкорювати Індію, витрачаючи купу грошей для подальшого просування. Їх бракує. Аби заробити срібло, потрібно кудись збувати тканини, прянощі, джут тощо. Не до Англії ж везти?! Індійська община самодостатня, не потребує товару, а поряд колосальний Китай, але закритий для зовнішньої торгівлі. Який вихід? Проста й вигідна схема – контрабандний продаж опію в Китай. Ну, мали китайці таку слабкість. * Курці опію в Китаї Опій вирощували на плантаціях в Індії. Тепер гроші потекли рікою на рахунки Ост-Індійської компанії. А в Китаї збільшується чисельність наркоманів та зменшується кількість срібла. Це спонукає імператора Піднебесної нищити опій. Один із таких випадків і став приводом до опіумних війн, які зламали хребет велетенської держави. Британський корабель «Немезіс» атакує цінські джонки «опіумними» їх можна називати лише через привід. Насправді ж це була перша колоніальна війна не за територію, а за «відкриття» країни та ринку для іноземного капіталу. Опіумні війни потужно вдарили по авторитету імператорської династії Цін. Настільки, що на початку двадцятого століття Китай опиняється на порозі завершення правління династії, яка стояла при владі чверть тисячоліття. Країна стає напів колонією західноєвропейських країн, США та Японії і торговою Меккою для західного капіталу. Це викликало обурення в населення Китаю. Спалахує так зване «боксерське повстання» проти економічного та політичного впливу іноземців. Повстання, яке тривало майже два роки, придушили коаліційні сили європейських країн, Японії та США, до яких долучилися й імператорські китайські війська. Повстання завершилося мирним договором між коаліцією та Китаєм. Країна потрапила у ще більшу залежність і була поділена на сфери впливу між європейськими країнами, США та Японією. Фактично країну розірвали на клаптики. Верховна імператриця, регентка Китайської імперії Цисі Криза поглиблювалася. У 1911 році вибухає Сіньхайська революція, метою якої стає відродження величі Китаю та боротьба з іноземною експансією. Монархія повалена. Китай стає республікою. Очолює її лікар Сунь Ятсен, але бореться за владу із генералом Юань Шикаєм. Іхетуани, «боксерське повстання» Сунь Ятсен Юань Шикай За рік Сунь Ятсен створює Національну партію, китайською — «Гоміньдан», трьома стовпами якої були: націоналізм, народовладдя і справедливість. Поки Сунь Ятсен і Юань Шикай змагаються між собою, у 1916 році владу в провінціях перебирають місцеві військові правителі та угруповання. На європейських теренах у цей час вирує Перша світова. У ній Китай брав радше формальну участь на боці Антанти. Хоча країна вступила до війни, але китайські солдати так і не були відправлені до жодного з театрів воєнних дій. Натомість уряд відправляв союзникам чорноробів, які ні бельмеса не тямили у військовій справі. Та завершення війни не принесло Китаю святкового настрою. Він, власне, вступив до війни з умовою в разі перемоги повернути колонізований Німеччиною півострів Шаньдун. Але вже у 1914 році цю територію захопила Японія. Попри вимоги Китаю, за рішенням Паризької мирної конференції Шаньдун залишили Японії. Це рішення збунтувало суспільство Китаю і країною розгортається національно-визвОльний рух, який увійшов до історії як «Рух 4 травня». Демонстрації студентів 4 травня 1919 року переросли у справжню революцію. Уряд Китаю був змушений відмовитися підписувати Версальський мирний договір. «Рух 4 травня» став стартом марафонського забігу Китаю до незалежності. Хоч зупинок і складних етапів забігу було вдосталь, головне – справа рушила з місця. Китай після війни – в повному безладі. Потрібен був лідер, який підштовхне країну до об’єднання. І він знайшовся. З Японії повертається Сунь Ятсен. В квітні 1921 року він захоплює владу на півдні Китаю. У місті Гуанчжоу лідера «Гоміньдану» обирають надзвичайним Президентом Китайської республіки. А північ Китаю, тим часом, із центром у Шанхаї, захоплена угрупованням чжилійської кліки за підтримки США і Великої Британії. У 1921 році в Китаї була створена комуністична партія. Це радше нагадувало гурток міських інтелектуалів, які хизувалися новомодньою соціалістичною риторикою, аніж партію. Чого могла досягти політична сила, яка за 4 роки існування зросла аж на 900 осіб?! Сунь Ятсен прагнув територіальної єдності Китаю, тому хотів зміцнити армію для силового об’єднання. Для цього він шукав шляхи співпраці з Комінтерном. У 1923 році Сунь Ятсену вдалося піти на зближення з Радянським Союзом і переконати керівництво країни співпрацювати. Поступово розпочинається реорганізація Гоміньдану. Комуністів заохочують долучатися до партії. А Радянський Союз бере на себе зобов’язання прислати військових радників і організувати на острові Вампу школу для офіцерів. Гоміньдан і Компартія об’єднуються в єдиний фронт з метою досягнення територіальної цілісності Китаю. Та «батькові нації» не судилося цього побачити. У березні 1925 року Сунь Ятсен помирає. По смерті лідера Гоміньдану до влади за рік приходить маршал національно-революційної армії Чан Кайши. Водночас назріває криза відносин між Гоміньданом і комуністичною партією. Навесні 1925 року в Шанхаї виникає антизахідний «Рух 30 травня», який переростає в національно-визвольну революцію. Наріжним каменем революції є ідея об’єднання Китаю під владою ГоміньдАну. У липні 1926 року розпочинається військова операція «Північний похід». Спланована радянськими військовими й успішно реалізована єдиним фронтом, вона принесла світове визнання Чан Кайши. Як результат – Північ і Південь Китаю стали єдиною державою. Щоправда, Маньчжурія – Чан Кайши найбагатша за ресурсами територія Китаю – залишається під впливом Японії. Чан Кайши одразу після перемоги революції розриває відносини з комуністами й розвалює єдиний фронт, розпочавши переслідування комуністів, репресії та вигнання радянських військових із країни. Так протиріччя між Гоміньданом і Комуністичною партією Китаю переростають у Громадянську війну тривалістю в двадцять років. Тільки після зради Чан Кайши для комуністів стає очевидним, що потрібно збирати сили для боротьби. Настає політичний тріумф лідера комуністів – Мао Цзедуна. Він заручається підтримкою селянства і у вересні 1927 року організовує повстання «Осіннього вроСолдати Національно-революційної армії входять на територію британської концесії в Ханькоу під час Північного походу жаю». Повстання жорстоко придушують війська Чан Кайши, але селянство продовжує підтримувати Мао. «Хто завоює селян, — казав Мао Цзедун, — той завоює Китай». Комуністи групуються у провінції Цзянсі, де в листопаді 1931-го року проголошують Китайську Радянську Республіку. Керівником новоствореної держави стає Мао Цзедун. У той час гоміньданівські сили не втрачають надії повністю знищити комуністів. Переважаюча армія Чан Кайши у жовтні 1934-го року здійснює спробу взяти військові сили Мао Цзедуна у сильце. Проте останній приймає авантюрне рішення і йде у «Великий похід» на північ Китаю, але невдало. Здавалося, кінець Мао й комуністів зовсім близько. Але неочікувано їм допомагає міжнародна ситуація. Як ви пам’ятаєте з попереднього уроку, на початку 1930-х років Японія починає перший етап реалізації «меморандуму Танаки» — у 1931-му році захоплює Маньчжурію, а у 1937 році розгортає повномасштабну війну з Китаєм. Китайські історики стверджують, що початком Другої світової можна вважати не напад Німеччини на Польщу 1939-го року, а напад Японії на Китай у 1931-му або 37-му роках. АджЕ Китай утримав Японію від більш активних дій проти Радянського Союзу і США. Окупувавши колосальні острівні території в Південно-Східній Азії та Індокитай, у Китаї японці загрузли до 1945 року. Мао Цзедун під час «Великого походу» Становище гоміньданівської влади у війні з Японією було катастрофічним. І тут у 1937 році відбувається важлива подія — комуністи та гоміньданівці укладають угоду про співпрацю, аби відстояти Китай у боротьбі з зовнішнім агресором. Єдності так і не досягли. Збройні сутички між комуністами й гоміньданівцями тривають, а Китай уже майже захоплений Японією.

ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 22, ПИТАННЯ УСНО.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМООПРАЦЮВАННЯ 1. Дайте відповідь на запитання: Як вплинули результати Першої світової війни на політичний розвиток Китаю у 1920 – 1930-х роках, скориставшись планом: • Що змінилося? • Як змінилося? • Які наслідки це мало? Зверніть увагу, що третє питання передбачає ваші міркування. 2. Дайте відповідь на запитання: які політичні сили визначали історію міжвоєнного Китаю? 3. Чи можна було запобігти експансії Японії в Китаї власними зусиллями чи з допомогою міжнародної спільноти? Оформіть у вигляді “теза — аргумент”. Аргумент буде звучати переконливо, якщо ви спиратиметеся на конкретний історичний факт. 4. Визначте роль політичного лідера у розвитку держави на прикладі Сунь Ятсена, Чан Кайши і Мао Цзедуна.

23.04.2025 ТЕМА: Утворення осередків Другої світової війни. Створення блоку Берлін - Рим - Токіо

Утворення осередків Другої світової війни. Формування «осі Берлін—Рим—Токіо»

1931—1932 рр. — окупація Японією Маньчжурії

1933 р. — вихід Японії та Німеччини з Ліги Націй

1933 р. — встановлення дипломатичних відносин між США та СРСР

1934 р. — прийняття СРСР до Ліги Націй

1935 р. — англо-німецька морська угода

1935 р. — укладення франко-радянського і радянсько-чехословацького договорів

1935—1936 рр. — агресія Італії проти Ефіопії

1936—1939 рр. — громадянська війна в Іспанії

25 листопада 1936 р. — укладення Німеччиною та Японією Антикомінтернівського пакту

6 листопада 1937 р. — приєднання Італії до Антикомінтернівського пакту. Створення «осі Берлін—Рим—Токіо»

Світова економічна криза загострила міжнародні відносини та призвела до появи осередків нової війни. На відміну від Першої світової війни, у 1930-ті рр. війни прагнули лише кілька держав. Це робило можливим усунути загрозу війни в разі спільних дій усього співтовариства.

На початку 1930-х рр. навряд чи хто з тогочасних політиків наважився б стверджувати, що до кінця десятиліття може спалахнути нова світова війна. У першу чергу їх непокоїли питання, як можна пом’якшити наслідки кризи. Перш за все вони вважали, що необхідно зменшити військові витрати (це передбачалося шляхом скорочення озброєнь та армій або створення спеціальної системи міжнародної безпеки для полегшення фінансового тягаря репарацій і боргів).

У січні 1930 р. у Лондоні відкрилася міжнародна конференція з обмеження морських озброєнь. На ній було здійснено спробу поширити умови Договору п’яти держав на інші класи бойових кораблів: крейсери, есмінці, підводні човни. У повному обсязі питання розв’язати не вдалося: Франція та Італія відмовилися підписати угоду. США, Англія, Японія домовилися щодо крейсерів та есмінців дотримуватися співвідношення 5 : 5 : 3. Щодо підводних човнів запроваджувався принцип рівності флотів.

У лютому 1932 р. в Женеві відкрилася конференція із роззброєння. Із самого початку з’ясувалося, що кожна велика держава думала не про роззброєння, а про отримання односторонньої вигоди. Конференція закінчилася нічим.

У 1931 р. США запропонували на один рік оголосити мораторій (відстрочку) із виплати боргів і репарацій. Ця пропозиція була прийнята. У 1932 р. вирішили взагалі ліквідувати репараційні зобов’язання Німеччини. Країни-боржники, зі свого боку, просто припинили сплачувати борги США. Здавалося, що був створений прецедент колективних дій перед спільною загрозою.

Проте майже одночасно США ввели високі митні податки, а Велика Британія відмовилася від «золотого стандарту». Цими діями вони спровокували митні й валютні «війни», що дезорганізувало світову торгівлю і ще більше поглибило кризу.

Перемогло прагнення вирішувати економічні проблеми не спільно, а поодинці, коли кожна країна намагалася перекласти тягар кризи на сусіда. У результаті зросло економічне суперництво та зменшилася можливість чинити спільний опір перед загрозою війни.

Тим часом активізувалися держави, які були готові йти на злам існуючої системи міжнародних відносин і встановлення своєї гегемонії у світі.

Перший осередок війни виник на Далекому Сході. Восени 1931 р. японські війська окупували територію Маньчжурії — важливу в стратегічному й економічному відношенні частину Китаю. Напад стався після провокаційного вибуху, влаштованого Японією на залізниці неподалік Мукдена. Китай обмежився поданням скарги до Ліги Націй.

Позиції сторін на Лондонській конференції щодо роззброєння

Франція вважала, що вирішенню питання про роззброєння має передувати створення міжнародної армії під зверхністю Ліги Націй. Її основний противник Німеччина вимагала усунення всіх обмежень Версальського договору. Англію насамперед цікавили проблеми ліквідації підводних човнів і хімічної зброї. США виступали за скорочення сухопутних сил. СРСР вимагав поставити на порядок денний конференції питання про загальне або пропорційно поступове роззброєння. Італія пропонувала спочатку на рік ввести мораторій на нарощування озброєння. Японія вимагала визнання її особливої ролі на Далекому Сході і в басейні Тихого океану.

На загарбаній території японський уряд у 1932 р. створив маріонеткову державу Маньчжоу-Го, призначивши її правителем останнього китайського імператора Пу І. Виправдовуючи агресію, Японія заявляла про загрозу проникнення СРСР у цей регіон і як приклад наводила китайсько-радянський конфлікт 1929 р. і підтримку Радянським Союзом китайських комуністів.

Дії Японії спонукали світове товариство вжити відповідних заходів. Ліга Націй на прохання Китаю створила спеціальну комісію для вивчення проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська й передати Маньчжурію під міжнародний контроль. Проте Японія не була засуджена як агресор. Рада Ліги Націй заявила, що Маньчжурія є невід’ємною частиною Китаю, і не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги Націй. Передбачені на цей випадок санкції проти Японії не були запроваджені. США та Англія домоглися укладення між Японією і Китаєм компромісного миру: Японія виводить свої війська із Шанхаю, який вона захопила напередодні, а Китай визнає Маньчжоу-Го. Уперше у світі агресія країни залишилася безкарною.

У 1937 р. Японія розв’язала вже відкриту війну проти Китаю, завоювавши його найбільш розвинені райони. Так, для Китаю Друга світова війна почалася вже в 1937 р.

У 1935 р. цим скористалася Італія. Вона вважала себе обділеною за результатами Першої світової війни і не приховувала загарбницьких планів, до яких належали й наміри завоювання Ефіопії.

3 жовтня 1935 р. 250-тисячна італійська армія, озброєна авіацією і танками, вдерлася на територію Ефіопії. Ефіопська армія чинила завзятий опір. Проте сили були нерівними. Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх членів організації застосувати до неї економічні санкції. США й Велика Британія заявили про нейтралітет і відмовилися постачати Ефіопії сучасну військову техніку. Тим самим жертва й агресор були поставлені на один рівень.

У серпні 1932 р. було оформлено таємну угоду між Японією і Маньчжоу-Го. Основним змістом її було таке: охорона державної безпеки і громадського порядку в Маньчжоу-Го повністю покладається на Японію, вона контролюватиме залізниці, порти, водні й повітряні шляхи. Японія має право проводити розвідку надр і будувати копальні (шахти), японці можуть призначатися на посади в Маньчжоу-Го, Японія має право переселяти в Маньчжоу-Го японців. Японія прислала свого посла в Маньчжоу-Го, саме він став справжнім правителем цієї території, справжнім імператором Маньчжоу-Го.

У травні 1932 р. на північний схід прибула комісія Ліги Націй для дослідження так званого маньчжурського питання. З травня відбулася моя зустріч із членами комісії, яка тривала не більш як півтори години. На ній мені поставили два питання: як я прибув на північний схід і як було засновано Маньчжоу-Го. Я слухняно став говорити те, що мені було наказано. Члени комісії кивали головами, посміхалися і більше нічого не питали. Потім разом сфотографувалися, випили шампанського і побажали один одному здоров’я. Комісія поїхала.

Комісія заявила, що вона розуміє, чому Японія вважає Маньчжурію життєво важливою лінією. Вона не раз підкреслювала, що поважає інтереси Японії на північному сході Китаю, і навіть розглядала події 1931 р. як акт самозахисту Японії.

Із початку 1933 р., після виходу з Ліги Націй, Японія почала ще більш відкрито збільшувати свою армію й розширювати свою підготовку до війни. Особливо посилилися її приготування до захоплення всієї території Китаю та зміцнення тилу.

1. Про які події згадує Пу І? 2. Як він оцінює дії Японії щодо Китаю? 3. Як автор описує дії комісії Ліги Націй? Спробуйте пояснити таку позицію Ліги Націй. 4. Яке місце описані події посідають у розвитку міжнародних відносин 1930-х рр.?

У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіопії. Народ Ефіопії розпочав партизанську боротьбу проти агресорів, яка завершилася в 1941 р. звільненням країни за підтримки Англії.

Після приходу до влади А. Гітлера Німеччина приєдналася до групи держав-агресорів. До 1933 р. становище Німеччини в межах Версальської системи було значно полегшено. Вона припинила сплачувати репарації. На переговорах щодо роззброєння в 1932 р. їй було обіцяно рівноправність в озброєнні. Навіть обговорювалося питання про повернення Німеччині колоній.

Перегляд умов Версальського договору для А. Гітлера був лише першим кроком на шляху до світового панування. Наступним мало стати об’єднання всього німецького народу в одній державі. Це передбачало приєднання Австрії, населених німцями районів Франції, Бельгії, Чехословаччини, Польщі та Литви. Далі планувалося завоювання «життєвого простору» на сході. Заволодівши сировинними й аграрними ресурсами Східної Європи, Німеччина, на думку А. Гітлера, могла здобути перемогу в боротьбі за світове панування.

Кожен із визначених А. Гітлером кроків означав шлях до повної ліквідації Версальської системи і докорінну зміну міжнародних відносин. Це був шлях до війни.

Свідченням рішучих намірів А. Гітлера став вихід Німеччини з Ліги Націй у жовтні 1933 р. і здійснена у 1934 р. невдала спроба приєднати Австрію.

Переломним став 1935 р. Після виплати Францією компенсації за вугільні шахти земля Саар унаслідок плебісциту відійшла до Німеччини. Також Німеччина відмовилася від статей Версальського договору, які забороняли їй мати військову авіацію, оголосила про запровадження загальної військової повинності й формування армії із 36 дивізій. Між Великою Британією та Німеччиною в 1935 р. було укладено військово-морську угоду. За цією угодою Німеччині було дозволено мати флот більший, ніж французький. Угода була вже двостороннім порушенням Версальської системи.

Такий розвиток подій занепокоїв найближчих сусідів Німеччини. Європейська дипломатія почала активно обговорювати ідею створення системи колективної безпеки із залученням СРСР. У 1934 р. СРСР було прийнято до Ліги Націй. У травні 1935 р. СРСР та Франція уклали угоду про взаємодопомогу. Аналогічний договір було укладено між СРСР та ЧСР. За їхніми умовами сторони були зобов’язані надавати одна одній допомогу. Проте ратифікацію цього договору Франція відкладала, використовуючи сам факт підписання угоди як засіб тиску на Німеччину. На Заході ще панували антирадянські настрої. Зрозумівши це, А. Гітлер наважився на більш рішучі дії: у березні 1936 р. німецькі війська були введені в Рейнську демілітаризовану зону. Ні Англія, ні Франція, ні Ліга Націй не застосували передбачених у цьому випадку заходів.

Демілітаризована зона — визначена міжнародною угодою територія, де заборонено тримати війська, озброєння, зберігати старі та споруджувати нові укріплення й військово-промислові підприємства.

У Німеччині йшла відкрита підготовка до війни. Таким чином, створена після Першої світової війни система колективної безпеки була ліквідована.

Спільні загарбницькі інтереси Японії, Італії, Німеччини швидко зблизили їх. Комуністи на VII конгресі Комінтерну в Москві в 1935 р. оголосили Німеччину, Італію та Японію підпалювачами війни й головними ворогами робітничого класу. 25 листопада 1936 р. Німеччина та Японія підписали Антикомінтернівський пакт, а 6 листопада 1937 р. до нього приєдналася Італія. Утворилася «вісь Берлін—Рим—Токіо».

Німеччина й Італія активно координували свою політику та спільно провели низку міжнародних акцій. У 1936 р. вони підтримали заколот націоналістів в Іспанії, який привів у 1939 р. до влади Ф. Франко.

Гірше розвивалися відносини Німеччини та Японії. Вони ускладнювалися тим, що Японія захопила німецькі колонії в Тихому океані та Китаї і не збиралася їх повертати. Німеччина й Італія під час японської агресії 1937 р. проти Китаю продавали зброю китайському уряду. Обидві країни прагнули зберегти свободу дій у сфері своїх інтересів.

• Виникнення осередків війни на Далекому Сході

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Як економічна криза 1929—1933 рр. вплинула на розвиток міжнародних відносин? 2. Якими були головні відмінності між передумовами Першої та Другої світових війн? 3. Яку позицію посідали США в умовах загрози війни, що наростала? 4. Доведіть суперечливість зовнішньополітичних інтересів європейських країн та США. 5. Чому конференція щодо роззброєння завершилася провалом? 6. Де виник перший осередок війни й чому саме там? 7. Що дало змогу Німеччині відмовитися від дотримання статей Версальського договору? 8. Який план розробив А. Гітлер для досягнення світового панування? 9. Чому СРСР було прийнято до Ліги Націй? 10. Що зближувало Німеччину, Італію, Японію? 11. Проведіть дискусію за питанням: чому небезпеку нової війни було недооцінено країнами Заходу? 12. Обговоріть у групах: чому не спрацювали механізми запобігання війні, передбачені Версальсько-Вашингтонською системою договорів?

ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 25, СТОР.119 ПИТАННЯ 9 - 12

30.04.2025 ТЕМА: срср У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Політика колективної безпеки

Протягом 20-30-х років політика СРСР зазнала суттєвих змін. Зрозумівши нездійсненність найближчим часом світової революції, радянське керівництво шукало виходу з міжнародної ізоляції.

У роки світової економічної кризи СРСР прагнув використати суперечності між капіталістичними країнами з метою забезпечення перетворень першої п’ятирічки. Невдовзі стало зрозуміло, що дії Німеччини і Японії загрожують безпеці СРСР. Це змінило його зовнішньополітичну доктрину. Загроза з боку Японії змусила СРСР піти на зближення з Чан Кайши і рекомендувати КПК діяти спільно з Гомінданом у боротьбі проти Японії.

СРСР виступив за створення системи колективної безпеки і стримування агресорів. Провідником цього курсу став народний комісар закордонних справ СРСР М.Литвинов. СРСР вдалося зміцнити своє становище. У 1933 р. були встановлені дипломатичні відносини з США, а в 1934 р. СРСР був прийнятий у Лігу Націй як член Ради, що означало визнання його великою державою.

Успіхом на шляху створення системи колективної безпеки стало укладення у 1935 р. радянсько-французького договору про взаємну допомогу. Правда, у ньому були відсутні військові статті, але у будь-якому випадку договір відкривав шлях до спільної боротьби з агресором. Аналогічний договір у 1935 р. був укладений з Чехословаччиною.

Ставлення країн Заходу до створення системи колективної безпеки було прохолодним. Радянсько-французький договір був ратифікований Францією лише через рік. Сумніви викликало насамперед те, що СРСР не має спільного кордону з Німеччиною і щоб виконати свої зобов’язання‚ довелося б радянським військам перетинати територію Польщі та Румунії. А ці держави боялись СРСР більше‚ ніж Німеччини‚ і категорично відмовлялись пропускати радянські війська. У французів складалось враження, що СРСР хоче втягнути Францію у конфлікт з Німеччиною, а самому залишитись осторонь. Коли на Заході стали відомі наслідки репресій у радянській армії, то військовий союз з СРСР розцінювався як малозначний.

2. Зміна зовнішньополітичного курсу СРСР. Радянсько-німецький пакт про ненапад і таємний протокол до нього.

Мюнхен у повній мірі показав радянському керівництву неможливість створити систему колективної безпеки. Радянсько-французький і радянсько-чехословацький договори виявились простими клаптиками паперу. Для радянського керівництва Мюнхен став сигналом, що його хочуть усунути від участі у європейських справах.

Незабаром Франція і Німеччина уклали угоду, рівноцінну пакту про ненапад. СРСР розцінив це як спробу Заходу направити агресію Німеччини на Схід.

Поразка СРСР на європейському дипломатичному фронті проходила на тлі загострення відносин з Японією, що вилилось у конфлікт біля озера Хасан у липні 1938 р. На думку радянського керівництва‚ СРСР опинився перед перспективою агресії зі Сходу і Заходу.

Втративши надію на можливість створення системи колективної безпеки, опинившись у політичній ізоляції, пройнявшись недовірою до Англії і Франції, радянське керівництво починає пошуки шляхів зближення з Німеччиною. Важливою ознакою зміни зовнішньополітичної орієнтації СРСР стала заміна М.Литвинова на посаді наркома закордонних справ. Новим наркомом став В. Молотов (травень 1939 р.), а це означало, що сам Сталін береться за керівництво зовнішньою політикою.

Перелом у зовнішній політиці СРСР збігся з початком перегляду політики країн Заходу. СРСР рухався від Англії і Франції до Німеччини, а Англія і Франція шукали зближення з СРСР.

Англія і Франція, стурбовані непередбаченим ними розвитком подій, виступили з заявою про гарантії допомоги ряду європейських держав – Польщі, Румунії, Бельгії, Голландії, Швейцарії та ін. Гарантії створили нову ситуацію в Європі. Німеччина не могла здійснити агресію проти СРСР, не порушивши суверенітету Польщі та Румунії і, відповідно, не ризикуючи опинитись у стані війни з Англією і Францією.

У березні 1939 р. Англія запропонувала СРСР підписати спільно з Францією і Польщею загальну декларацію про взаємодію. У квітні 1939 р. західні держави звернулись до Радянського Союзу з пропозицією дати гарантії Польщі і Румунії.

У відповідь СРСР запропонував пакт про взаємодопомогу між Англією, Францією і СРСР з одночасним наданням гарантій всім прикордонним з СРСР державам. Однак переговори, що почались з цього питання, виявились непростими через взаємну недовіру між учасниками і небажання сторін йти на компроміс. Сторонам не вдалося подолати суперечку з питання про „непряму агресію”. Англія і Франція вбачали у радянському формулюванні загрозу для суверенітету сусідніх з ним держав, тому що будь-які зміни у прикордонних з СРСР державах могли бути кваліфіковані радянським керівництвом як агресія і туди б вводились радянські війська. До того ж Англія розглядала ці переговори як засіб тиску на Німеччину і не бажала укладення угоди.

Поряд з політичними переговорами Англія, Франція і СРСР домовились розпочати переговори військових місій для укладення спільної конвенції. Вони теж виявились малоефективними.

Прибуття англійської і французької воєнних місій для участі у переговорах у Мускві (серпень 1939 р.)

Формальною перешкодою для підписання конвенції стало небажання Польщі та Румунії пропустити через свою територію радянські війська. Справжньою – радянське керівництво вивчало питання про зближення з Німеччиною.

У серпні 1939 р. СРСР опинився у центрі світової політики. Його прихильності домагались як Англія з Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом стала проблема остаточного вибору орієнтира, від якого залежала доля світу.

На думку Сталіна, союз з Англією і Францією, у кращому випадку, міг принести напружені відносини з Німеччиною, а в гіршому, війну з нею. Союз же з Німеччиною залишав би СРСР тимчасово осторонь світового конфлікту. Можна було розраховувати на припинення бойових дій з Японією на річці Халхін-Гол (точились з травня по серпень 1939 р. на території МНР), на яку могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, Прибалтики, Фінляндії і Румунії.

Радянські солдати розглядають захоплену японську техніку у боях на річці Халхін-Гол

Німеччина була згодна на це, аби тільки вивести СРСР з гри і розв’язати собі руки для агресії проти Польщі, яка була призначена на 26 серпня, а згодом на 1 вересня.

21 серпня Сталін отримав від Гітлера телеграму, в якій той заявляв, що прагне до укладення пакту про ненапад з СРСР і готовий підписати будь-яку додаткову угоду, яка стосується всіх суперечливих питань. Гітлер просив прийняти міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа для підписання відповідних документів.

Того ж дня Сталін дав розпорядження перервати переговори з Англією та Францією, але обставивши це так, наче не СРСР винен у їх зриві, і направив Гітлеру телеграму з висловленням надії на суттєвий поворот у радянсько-німецьких відносинах. Він погоджувався прийняти Ріббентропа у визначений термін. Радянська розвідка достеменно знала про плани Гітлера про напад на Польщу.

Підписання Пакту Ріббентропа і Молотова

Після нетривалих переговорів Ріббентроп і Молотов підписали у Кремлі 23 серпня 1939 р. договір про ненапад і таємний протокол до нього.

У протоколі сторони домовлялись про розмежування "сфер інтересів" у Східній Європі. Німеччина визнавала сферою інтересів СРСР Фінляндію, Латвію, Естонію і Беcсарабію. Литва визнавалась сферою інтересів Німеччини. Протокол передбачав розподіл Польщі. Лінія розподілу повинна була проходити приблизно по річках Нарев, Вісла, Сян.

Зміст підписаних у Москві документів чітко виявив характер переорієнтації зовнішньої політики СРСР. Суть цього повороту полягала не просто у зміні зовнішньополітичних орієнтирів і не зводилася тільки до спроби забезпечити безпеку через безпосередні відносини з Німеччиною.

Таємний протокол свідчив, що СРСР остаточно повернувся до політики, яку проводив царський уряд: її рисами були таємна дипломатія і територіальна експансія. Підписавши протокол, СРСР фактично опинився серед держав – "підпалювачів війни".

Безпосереднім підсумком підписання цих документів стало те, що німецькі війська вранці 1 вересня 1939 р. здійснили напад на Польщу. 3 вересня Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Спалахнула Друга світова війна.

Пакт і додатковий протокол мали вплив і на японо-німецькі відносини. Японія розцінила ці документи як зраду Німеччини і після нападу останньої на СРСР відмовилася її підтримати. До того ж Японія припинила свою агресію проти МНР ( Збройний конфлікт Японії і СРСР на річці Халхін-Гол).

Запам’ятайте дати:

1934 р. – Прийняття СРСР до Ліги Націй.

Липень 1938 р. Японо-радянський конфлікт біля озера Хасан.

Травень-серпень 1939 р. Збройний конфлікт між СРСР, МНР і Японією на річці Халхін-Гол.

23 серпня 1939 р. Підписано пакт МолотоваРіббентропа і таємний протокол до нього.

1 вересня 1939 р. Початок Другої світової війни.

ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 27 ОПРАЦЮВАТИ, ОЗНАЙОМИТИСЬ З МАТЕРІАЛОМ НА САЙТІ, ВИКОНАТИ САМОСТІЙНУ РОБОТУ: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7592695

30.04.2025 ТЕМА: ПРИЧИНИ, ХАРАКТЕР, ПЕРІОДИЗАЦІЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ВОЄННІ ДІЇ. ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ У ПОНЕВОЛЕНИХ КРАЇНАХ.

Причини, характер, періодизація Другої світової війни. Характеристика основних періодів війни. Воєнні дії на першому етапі війни (вересень 1939 — червень 1941 рр.)

1. ПЕРЕДУМОВИ, ХАРАКТЕР І ПЕРІОДИЗАЦІЯ ВІЙНИ

1.1. ПЕРЕДУМОВИ ВІЙНИ

Головною передумовою війни був несправедливий світовий порядок, що встановився внаслідок Версальсько-Вашингтонської системи.

Німеччина після поразки в Першій світовій війні та національного приниження, якого вона зазнала, виношувала плани повернення втрачених позицій світової держави. Нацистські лідери прагнули розширити «життєвий простір» і встановити панування Німеччини над усім світом.

Італія прагнула закріпити своє панування на Балканах, у Північній і Східній Африці, перетворити Середземне море на «Італійське озеро».

Японія зорієнтувала свою політику на територіальну експансію в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, здійснення на практиці гасла «Азія для азіатів». Важливу роль у підштовхуванні світу до війни відіграло підписання 27 вересня 1940 р. Троїстого пакту між Німеччиною, Італією та Японією.

Велика Британія та Франція, намагаючись захистити свою геополітичну перевагу, виступали за утвердження принципів ліберальної демократії. Політика «умиротворення», за задумом лідерів Британії та Франції, мала позбавити нацистів політичної ініціативи і, зрештою, влади. Однак ця політика зазнала поразки.

Керівництво США відразу після закінчення Першої світової війни оголосило, що повертається до традиційної політики ізоляціонізму.

Керівництво СРСР, з одного боку, декларувало незгоду із перекроюванням політичної карти Європи і пропонувало зміцнення системи колективної безпеки. З іншого — Кремль розраховував використати протиріччя між західноєвропейськими країнами і Німеччиною. Сталінське керівництво прагнуло встановити у підконтрольних країнах прорадянські комуністичні режими.

Отже, передумови Другої світової війни увібрали в себе весь комплекс протиріч, що нагромадилися у світі наприкінці 1930-х років.

1.2. ХАРАКТЕР ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Характер Другої світової війни був неоднозначним. Для народів і країн, які стали жертвою агресії, війна мала справедливий, антифашистський характер (Польща, Югославія та ін.). Німеччина, Італія, Японія та деякі інші країни вели війну з метою загарбання чужих територій.

«Мюнхенська змова». Радянська карикатура, 1938 р.

«Цікаво, скільки триватиме медовий місяць?»

Карикатура американського художника Кліффорда Беррімена (газета «The Washington Star», жовтень 1939 р.)

Поясніть сенс обох карикатур. Що Ви думаєте про справедливість зображеного?

1.3 ПЕРІОДИЗАЦІЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1-й етап (1 вересня 1939 р. — 21 червня 1941 р.). Після нападу Німеччини на Польщу основними подіями цього періоду були «дивна війна» між британськими та французькими військами, з одного боку, і гітлерівцями — з іншого; окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Люксембургу, Бельгії, Нідерландів, Югославії, Греції (Грецію також окупувала й італійська армія); капітуляція Франції 22 червня 1940 р. Під контролем Німеччини опинилася значна частина Європи. СРСР з вересня 1939 до червня 1941 р., як і нацистська Німеччина, вів загарбницьку війну проти народів Східної Європи. 17 вересня 1939 р. радянські війська встановили контроль над територіями Західної України та Західної Білорусії; згодом були анексовані країни Прибалтики. У листопаді 1939 р. СРСР здійснив агресію проти Фінляндії.

2-й етап (22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р.). Його основні події — напад нацистської Німеччини на СРСР, відступ Червоної армії та перша її перемога під Москвою. 8 грудня 1941 р. США оголосили війну Японії. З грудня 1941 р. до червня 1942 р. Японія окупувала Сингапур, Таїланд, Індонезію, Бірму, Філіппіни. 1 січня 1942 р. 26 держав, що перебували у стані війни з Німеччиною, Італією і Японією, підписали Декларацію Об’єднаних Націй.

3-й етап (19 листопада 1942 р. — грудень 1943 р.) ознаменувався докорінним переломом у ході Другої світової війни. Червона армія здобула найважливіші перемоги під Сталінградом і Курськом. Англо-американські війська звільнили Єгипет, Кіренаїку, Тріполітанію, Туніс. У липні 1943 р. союзники країн антигітлерівської коаліції висадилися на Сицилії.

4-й етап (січень 1944 р. — травень 1945 р.). У цей період війська Червоної армії звільнили від нацистів західні території СРСР, вигнали гітлерівські війська з Польщі, Румунії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини. 6 червня 1944 р. на півночі Франції англо-американські війська відкрили Другий фронт. 8 травня 1945 р. Німеччина підписала Акт про капітуляцію.

5-й етап (травень — вересень 1945 р.) — бойові дії на Далекому Сході й у Південно-Східній Азії. Ядерне бомбардування США японських міст Хіросіма і Нагасакі. 2 вересня 1945 р. — капітуляція Японії.

2. ПОДІЇ ВЕРЕСНЯ 1939 - ЛЮТОГО 1940 pp.

2.1. НАПАД НІМЕЧЧИНИ НА ПОЛЬЩУ

Приводом для агресії стала провокація, організована нацистами. Увечері 31 серпня 1939 р. група озброєних есесівців, перевдягнених у польську військову форму, увірвалася в будинок радіостанції прикордонного містечка Глейвіц. Зробивши кілька пострілів перед мікрофоном, гітлерівці зачитали складений польською мовою текст, що нібито містив заклик польського уряду до війни проти Німеччини. Цей інцидент повинен був показати, що нову війну в Європі розпочала не Німеччина, а Польща.

1 вересня 1939 р. авіація Німеччини завдала удари по аеродромах, вузлах комунікацій, економічних і адміністративних центрах Польщі. Сухопутні сили Вермахту вдерлися до Польщі з півночі — зі Східної Пруссії, із заходу — зі Східної Німеччини і з півдня — зі Словаччини.

Польський уряд звернувся по допомогу до Лондона і Парижа для опору німецьким загарбникам.

3 вересня уряди Великої Британії та Франції оголосили війну Німеччині. Вступ у війну з Німечиною великих держав — Великої Британії та Франції — означав, що розпочалася світова війна. Незважаючи на оголошення війни, Британія обмежилася морською блокадою Німеччини.

Перенесення шлагбауму. Провокація у Глейвіці була використана Німеччиною як привід для розв’язання війни

Визначте спільне та відмінне у приводах до початку Першої та Другої світових війн. Чи завжди для збройного нападу має бути привід?

Пригадайте сутність поняття «світова війна».

Історичні подробиці. Сучасні історики вважають очевидним, що СРСР вступив у Другу світову війну 17 вересня 1939 р. як агресор і союзник нацистської Німеччини. Натомість радянські, частина сучасних російських істориків вбачають у подіях після 17 вересня «визвольний похід» на допомогу українцям і білорусам, які жили на підлеглих Польщі територіях.

Зустріч радянського і німецького офіцерів на демаркаційній лінії в Польщі, 20 вересня 1939 р.

Першими прийняли на себе удар агресора захисники півострова Вестерплатте в районі Гданського порту, які сім днів тримали оборону. 16 вересня оточено Варшаву; 28 вересня варшавський гарнізон капітулював. 2 жовтня 1939 р. здалися в полон останні частини польської армії, що оборонялися. Польська держава перестала існувати.

2.2. ВСТУП ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЮ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ І ЗАХІДНОЇ БІЛОРУСІЇ

У дні оборонних боїв польської армії проти німецьких військ, 17 вересня 1939 р., відповідно до положень секретного додаткового протоколу до пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною від 23 серпня 1939 р., Червона армія перейшла польсько-радянський кордон.

Польський уряд і головнокомандування армії віддали наказ не вступати в бойові дії з радянськими військами. Лише в ході боїв під Вільнюсом і Гродно польські війська кілька днів тримали оборону.

У радянському полоні опинилося багато польських військовослужбовців, доля яких склалася трагічно. Ці події отримали в історії назву Катинської трагедії. Офіцери в Польщі були важливою частиною інтелігенції, носіями національної ідеї і становили небезпеку для сталінського режиму. За рішенням радянського керівництва, понад 20 тис. польських офіцерів, а також мобілізованих до польської армії представників інтелігенції розстріляли у 1940 р. під Харковом, у Катинському лісі під Смоленськом та в інших місцях.

Після зайняття радянськими військами Львова (22 вересня), коли вся територія Західної України і Західної Білорусії опинилася під контролем Червоної армії, формувався новий радянсько-німецький кордон по річках Нарев, Вісла, Сян. У новому радянсько-німецькому «Договорі про дружбу і державний кордон» 28 вересня 1939 р. зафіксовали розподіл Польщі й уточнили нову лінію радянсько-німецького кордону, який було переміщено на схід.

На цьому тлі відбувалося подальше радянсько-німецьке зближення. 1 жовтня в Бресті на честь перемоги над Польщею відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад. Для боротьби з польським підпіллям було налагоджено зв’язки між НКВС СРСР і гестапо (державною таємною поліцією Німеччини); розвивалося торгово-економічне співробітництво.

Частина населення Західної України вітала Червону армію. Натомість прихильники ОУН сприймали її як окупаційну і вороже ставилися до неї.

Для юридичного оформлення приєднання Західної України та Західної Білорусії до СРСР 22 жовтня 1939 р. під повним контролем нової влади відбулися вибори до Народних зборів, що провели без альтернативних кандидатів. У жовтні Народні збори прийняли Декларацію про возз’єднання Західної України з УРСР. Аналогічне рішення ухвалили в Білорусії, де Західна Білорусія возз’єдналася з БРСР. V сесія Верховної Ради СРСР на початку листопада 1939 р. ухвалила рішення про входження Західної України і Західної Білорусії до складу СРСР і їх возз’єднання з УРСР і БРСР.

Історичні подробиці. Уперше про знайдення масових поховань у Катинському лісі повідомив у 1943 р. Р.-К. фон Герсдорф, німецький офіцер (пізніше — учасник німецького Опору, учасник замаху на Гітлера). Скликана Німеччиною міжнародна комісія здійснила експертизу та встановила, що розстріли польських офіцерів були здійснені НКВС навесні 1940 р. Натомість СРСР заперечував свою причетність до цього розстрілу, звинувачуючи в цьому німецьких окупантів. Лише у 1990 р. радянське керівництво визнало відповідальність НКВС СРСР. Розслідування підтвердило винесення «трійкою НКВС» смертних вироків 14 542 польським військовополоненим, встановила смерть 1803 осіб та особи 22 із них. 26 листопада 2010 р. Держдума Росії визнала, що розстріл у Катині був здійснений за вказівкою радянських керівників і є злочином сталінського режиму.

Чому Катинська трагедія відіграє і сьогодні велику роль в історичній пам’яті та національній свідомості польського народу?

Свідчать документи. Із листа Й. Сталіна Міністру іноземних справ Німеччини Й. фон Ріббентропу (відповідь на вітальну телеграму Ріббентропа з нагоди 60-річчя Сталіна). — Газета «Правда», 25.12.1939 р.

«Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю, має всі підстави бути тривалою і міцною».

2.3. ПРИЄДНАННЯ БУКОВИНИ І БЕССАРАБІЇ

Перед вступом Червоної армії 28 червня 1940 р. до Буковини і Бесарабії СРСР в ультимативній формі вимагав від Румунії вивести її військ із Бессарабії та тієї частини Північної Буковини, де жило переважно українське населення. Уряд Румунії, не маючи підтримки з боку Німеччини (секретний протокол не залишав Румунії жодних надій), віддав наказ своїм військам відійти. Невдовзі там встановили радянську владу. Північна Буковина увійшла до складу УРСР, як і Південна Бессарабія, а Північну Бессарабію включили до складу Молдавської АРСР, що в 1940 р. перетворили на ще одну союзну республіку.

2.4. АНЕКСІЯ КРАЇН ПРИБАЛТИКИ

Восени 1939 р. радянське керівництво нав’язало урядам Естонії, Латвії та Литви «договори про взаємну допомогу», за умовами яких СРСР використовував їхні військово-морські бази. Підприємці, національна інтелігенція, чиновники, офіцерство негативно сприймали зближення із СРСР. На відміну від них, робітники, найбідніше селянство, особливо російське, у своїй більшості схвалювали такий хід розвитку подій.

Сталінське керівництво сприяло створенню в Прибалтиці маріонеткових Народних фронтів і, спираючись на свої збройні сили і місцевих комуністів, улітку 1940 р. змусило уряди Латвії, Литви й Естонії утворити підконтрольні Москві уряди. На наступних виборах новообрані Сейми Латвії і Литви, Державна рада Естонії проголосили входження цих країн у СРСР на правах союзних республік. У серпні 1940 р. VII сесія Верховної Ради СРСР прийняла постанову про входження проголошених ЛитРСР, ЛатРСР, ЕРСР до складу Радянського Союзу.

Анексія (лат. annexio — приєднання) — загарбання, насильницьке приєднання державою території, що належить іншій державі, народу.

Японська карикатура на приєднання Литви та Латвії до СРСР

2.5. «РАДЯНІЗАЦІЯ» НОВИХ ТЕРИТОРІЙ

На всіх територіях, що увійшли до складу СРСР у 1939—1940 рр., ліквідували стару систему управління. Замість колишніх чиновників призначали партійно-господарських працівників, які прибували з центральних районів СРСР. Багато з них не знали і не хотіли знати місцевих звичаїв, мови і традицій.

Деякі заходи нової влади місцеве населення зустріло схвально. Конфіскували землі поміщиків і заможних селян, впроваджували безплатні медичне обслуговування й освіту, націоналізували підприємства. Багато місцевих жителів поліпшили житлові умови за рахунок насильницького виселення колишніх господарів. Політика «деполонізації», спрямована на усунення поляків з органів влади, навчальних закладів, медичних установ тощо, надавала більше можливостей українцям.

Однак у більшості випадків на територіях, де господарство базувалося на приватній власності, нововведення радянської влади зустрічали відкрито вороже. У Сибір потяглися ешелони з політв’язнями — українцями, поляками, литовцями, естонцями, латишами.

20 грудня 1939 р. передові частини 44-ї дивізії, посиленої 312-м окремим танковим батальйоном, почали просуватися в напрямку Суомуссалми на виручення оточеній 163-й стрілецькій дивізії.

7 січня 1939 р. основні сили 44-ї дивізії оточили й розгромили фінни. За розгромлення дивізії її командир Виноградова і начальник штабу Волкова віддали під суд і розстріляли перед строєм (на передньому плані — тіло загиблого червоноармійця)

2.6. РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА

28 листопада 1939 р. фінський уряд відкинув ультиматум СРСР щодо «відсунення» кордонів Карелії від Ленінграда і передачі військово-морської бази Ханко і порту Петсамо Радянському Союзу. 30 листопада 1939 р. нальотами авіації на Гельсінкі та вступом Червоної армії на Карельський перешийок розпочалася радянсько-фінляндська війна. Червона армія була недостатньо підготовлена до війни: в умовах морозів часто виходила з ладу техніка, бракувало мінометів і стрілецької зброї, зимового одягу. Лише в лютому 1940 р. ціною величезних втрат Червоній армії вдалося прорвати лінію укріплень на Карельському перешийку між Фінською затокою і Ладозьким озером — так звану «лінію Маннергейма». 12 березня 1940 р. Фінляндія була змушена підписати мирний договір, погодившись передати СРСР Карельський перешийок з Виборгом і деякі інші території. У ході війни Фінляндія втратила понад 25 тис. осіб, а Червона армія — майже вп’ятеро більше.

У грудні 1939 р. Ліга Націй засудила СРСР як агресора і виключила його з числа членів організації. Фінляндії вдалося зберегти свою незалежність.

3. РОЗШИРЕННЯ АГРЕСІЇ

Після поразки Польщі у вересні 1939 р. на фронті настане певне затишшя. Командування збройних сил Франції віддало наказ своїм військам зосередитися за укріпленнями «лінії Мажино», яку генерали вважали неприступною. Відсутність активних бойових дій у цей період називали «дивною війною».

Операцію Німеччини із завоювання Данії розпочали 9 квітня 1940 р. Через годину після вторгнення уряд і король цієї країни прийняли рішення не чинити опір гітлерівським військам і капітулювали. При загарбанні Данії німецькі війська втратили 2 особи вбитими і 10 пораненими.

Захоплення Норвегії відбувалось по-іншому, аніж Данії. Норвезькі міста, розташовані на узбережжі, мали надійну берегову оборону. Збройні сили Норвегії, особливо флот, були боєздатними. Період бойових дій з 9 по 14 квітня 1940 р. був вирішальним для країни: більша її частину захопили німецькі війська. Британські частини, перекинуті в Норвегію, не зуміли вплинути на хід подій. Владу в окупованій гітлерівцями країні передали ватажку норвезьких фашистів В. Квіслінгу. 10 червня 1940 р. короля і уряд вивезли із залишками норвезької армії у Велику Британію.

Німецьке вторгнення до Нідерландів розпочалося 10 травня 1940 р. 13 травня німецькі війська прорвали фронт на річці Маас. Через день нідерландські збройні сили капітулювали. Королева Вільгельміна емігрувала у Британію.

До бельгійського форту Ебен-Емаель, зненацька для його захисників, на 41 планері було доставлено німецьких десантників. Форт зруйнували протягом 24 год. з моменту початку німецького наступу, а втрати при його завоюванні були досить незначними. Незабаром король Бельгії Леопольд III прийняв німецькі умови капітуляції, і його армія склала зброю.

На 20 травня війська Вермахту вийшли до протоки Па-де-Кале, притиснувши до узбережжя 340-тисячне угруповання англо-французьких військ. Британське командування розпорядилося евакуювати це угруповання до Великої Британії.

Французи зустрічають німецьку армію в Парижі, 14 червня 1940 р.

У цьому самому вагоні 11 листопада 1918 р. підписали принизливе для Німеччини Комп’єнське перемир’я після ганебної поразки у Першій світовій війні. Підписання нового Комп’єнського перемир’я на цьому ж місці, за задумом Гітлера, повинно було символізувати історичний реванш Німеччини. Для того щоб викотити вагон на галявину, німці зруйнували стіну музею, де він зберігався, та проклали рейки до історичного місця. Фото 22 червня 1940 р.

Протягом двох тижнів під вогнем і бомбардуванням, використовуючи усі судна, здатні взяти людей на борт, включаючи і прогулянкові яхти, англійці евакуювали велику частину військ із порту Дюнкерк (Північна Франція), залишивши на узбережжі всю військову техніку.

Війна проти Франції розпочалась у травні 1940 р. Німецька авіація завдала могутніх ударів по обороні французьких військ на річці Соммі, а 6 червня розпочався наступ танкових частин Вермахту. Незважаючи на завзятий опір, гітлерівські війська стрімко просувалися до Парижа.

Для запобігання руйнуванням головнокомандувач французьких військ генерал Вейган оголосив Париж відкритим містом і віддав наказ здати столицю без бою. 14 червня гітлерівці вступили в Париж.

Майже 3/4 населення залишило столицю.

Франція зазнала жорстокої і принизливої поразки усього за шість тижнів боїв. Її армія втратила 84 тис. осіб убитими, а 1,5 млн солдатів і офіцерів опинились у німецькому полоні. 16 червня маршал А. Петен сформував новий уряд країни, а 22 червня 1940 р. французів змусили укласти угоду про перемир’я. Французькі збройні сили підлягали демобілізації та роззброєнню. Країну розділили на дві частини.

Територія, окупована німецькими військами (Північна Франція і все Атлантичне узбережжя)

Територія, підконтрольна уряду Петена (Південна і Південно-Східна Франція)

Усю повноту влади передано німецькому військовому командуванню, а французький уряд Віші зобов’язався нести витрати з утримання окупаційних військ

Диктаторський режим, тісно пов’язаний з Берліном (Петен і його оточення з 1 липня 1940 р. розташувалися в невеличкому містечку Віші, Південна Франція)

У Лондоні розгорнув свою діяльність рух «Вільна Франція» на чолі з генералом Ш. де Голлем, який ставив за мету повне звільнення Франції.

Після невдач британських військ у Норвегії уряд Н. Чемберлена пішов у відставку. 10 травня 1940 р. коаліційний уряд сформував В. Черчилль.

Німецьким планам висадки десанту на Британських островах перешкоджали ВПС Великої Британії, і Гітлер прийняв рішення їх знищити. 13 серпня 1940 р. 1 500 німецьких літаків завдали масованого удару по британських аеродромах. З вересня нацисти бомбардували Лондон та інші міста країни, на руїни перетворили Ковентрі. Народ Великої Британії, льотчики королівських ВПС виявляли мужність і героїзм. У цілому з серпня до грудня 1940 р. німецькі ВПС втратили 1 733 літаки, а англійські — 733. На початку 1941 р. бомбардування території Великої Британії припинилося. Зазнавши поразки в «Битві за Англію», Гітлер відмовився і від загарбання Британських островів.

Вінстон Черчилль (1874-1965 рр.) — британський державний і політичний діяч. Народився у родовому замку герцогів Мальборо. Закінчив привілейовану школу Харроу і військову академію в Сендхерсті. Служив у колоніальних військах в Індії та Судані. Під час англо-бурської війни був військовим кореспондентом газети «Морнінг пост». У 1900 р. обраний у Палату общин від консерваторів. У 1904 р. перейшов у Ліберальну партію і представляв її в парламенті в 1906-1922 рр. У 1924 р. знову став членом Консервативної партїї. У 1908-1921 рр. обіймав посади міністра торгівлі, внутрішніх справ, був морським міністром, міністром військового постачання, військовим міністром, міністром авіації. У 1930-ті був в опозиції до керівництва Консервативної партії. У 1939-1940 рр. — морський міністр. У 1940-1945 рр. і 1951-1955 рр. очолював британський уряд. У 1953 р. Вінстону Черчиллю присуджено Нобелівську премію з літератури (за праці з історії), а також за шеститомник мемуарів «Друга світова війна». Після відставки в 1955 р. відійшов від активної політичної діяльності. Помер у 1965 р.

6 квітня 1941 р. німецька армія без оголошення війни розпочала одночасний наступ на Грецію та Югославію. 17 квітня югославська влада капітулювала. 10 квітня німецькі війська перейшли кордон Албанії, де вони об’єдналися зі своїми італійськими союзниками.

Нацисти розчленували територію Югославії: було утворено «незалежні» Сербію і Хорватію, Італія одержала Чорногорію, Болгарія — Македонію, Угорщина — Воєводину, а Словенію поділено між Німеччиною та Італією.

27 квітня 1941 р. німецькі війська вступили в Афіни, а через три дні всю територію Греції окупували загарбники. Британські війська спішно перебазувалися на о Крит. 20 травня німецький десант висадився на острові. У ході цієї повітряно-десантної операції було використано 1 280 літаків люфтваффе (ВПС Німеччини). Через кілька днів гітлерівці придушили опір британських військ, більшу частину яких вдалося евакуювати в Північну Африку.

Усі балканські країни опинилися під контролем Німеччини й Італії.

Коаліція агресорів захопила стратегічну ініціативу.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Назвіть основні передумови Другої світової війни.

2. Які були головні пріоритети і цілі провідних країн світу в майбутній війні?

3. Назвіть основні етапи Другої світової війни.

4. Розкажіть про хід та значення радянсько-фінляндської війни.

5. Як Ви розумієте термін «дивна війна»?

6. Назвіть держави, окуповані Німеччиною у вересні 1939 — травні 1941 рр.

7. Назвіть та покажіть на карті європейські країни, які були союзниками Німеччини в роки Другої світової війни.

8. Поясніть терміни і поняття: геноцид, анексія, світова війна, Вермахт, лінія Маннергейма, лінія Мажино.

9. Визначте за картою, які території були приєднані до СРСР у 1939-1940 рр.

10. Визначте за картою, які країни Європи стали жертвами агресії нацистської Німеччини.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1 вересня 1939 р. напад Німеччини на Польщу, початок Другої світової війни

17 вересня 1939 р. вступ Червоної армії на територію Західної України і Західної Білорусії

30 листопада 1939 р. - 12 березня 1940 р. — радянсько-фінляндська війна

22 червня 1940 р. капітуляція Франції

серпень — грудень 1940 р. «Битва за Англію»

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 28- 31, ПИТАННЯ НА СТОР.133. СТОР.'155,159.

07.05.2025 ТЕМА: СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. НАЙВАЖЛИВІШІ ДОСЯГНЕННЯ НАУКИ, ТЕХНІКИ, ЇХ ВПЛИВ НА ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

Науково-технічна революція — докорінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на провідний фактор розвитку суспільного виробництва і в безпосередню продуктивну силу. НТР суттєво прискорює суспільний прогрес, впливає на всі сфери життя суспільства, висуває підвищені вимоги до рівня освіти, кваліфікації, культури, організованості, відповідальності працівників. Постала під впливом найбільших наукових і технічних відкриттів, взаємодії науки з технікою та виробництвом.

Фемінізм — боротьба за рівноправність жінок і чоловіків; у вузькому сенсі — жіночий рух.

Запитання

1. У яких галузях науки було зроблено переважну більшість відкриттів?

2. Яке з відкриттів, на вашу думку, є найважливішим для людства? Відповідь обґрунтуйте.

Робота з історичною інформацією

• Опрацювати інформацію й відповісти на запитання до неї.

1. Радіо і телебачення

На початку 20-х рр. нарівні із радіотелеграфним зв’язком виникло радіомовлення... Успішно розвивалися в ті роки радіолокація та радіонавігація. Засоби радіолокації, наприклад, дозволяли визначати місцезнаходження віддалених предметів, їхню швидкість і в деяких випадках розпізнавати об’єкт. Перші радіомовні передачі проводили в США у 1919-1920 рр., в Англії і Франції — 1922 р. В Україні радіомовлення почалося 1924 р. у м. Харкові. Практичне впровадження телебачення розпочалося з чорно-білих передач, проведених 1925 р. Бердом в Англії та Дженкінсом у США. Телевізійна картинка мала вигляд чергування рухомих чорних і білих смуг... 1928 р. було здійснено перші спроби запровадити кольорове телебачення.

Запитання

• Як змінилося життя людей після появи радіомовлення та радіотелеграфного зв’язку?

2. Автомобілебудування

В епоху НТР з’явився новий вид транспорту — автомобільний. Успіху запровадження автомобілів сприяв винахід ірландського інженера Дж. Денлопа — гумові шини (1895). На заводах Г. Форда в 1912-1913 рр. уперше застосували конвеєр. Завдяки його впровадженню 1914 року на заводах Форда процес збирання одного автомобіля тривав лише 1,5 години. Високі темпи розвитку автомобілебудування сприяли широкому будівництву шосейних доріг.

Лідером автомобільної промисловості стали США (Детройт). 1929 року на 100 жителів США припадало 21,7 автомобіля; у Великій Британії і Франції — 3,2, а в Німеччині — 1. Визначна роль у розвитку світового автомобілебудування належить відомим інженерам і організаторам виробництва К. Бенцу, В. Майбаху, Г. Даймлеру, Ф. Порше (Німеччина), П. Д’Левассору (Франція), Д. Дуранту, Г. Форду (США). Станом на 1938 р. у США, Канаді, Франції, Великій Британії, Німеччині й СРСР в експлуатації було понад 6 млн вантажівок і близько 31,5 млн пасажирських автомобілів — легкових і автобусів.

Запитання

1. Хто започаткував масове виробництво автомобілів?

2. Яке значення для промисловості мало запровадження конвеєрного виробництва?

3. Авіація

Активізація аеродинамічних досліджень, вивчення й раціональний вибір аеродинамічних форм літальних машин з поступовим переходом до багатопланових, суцільнометалевих конструкцій (Г. Юнкере у Німеччині, А. Туполєв у СРСР), підвищення потужності двигунів — усе це визначило величезне наростання швидкості польотів — від 300 км за годину 1922 р. до 750 км за годину 1939 року.

1939 року американський винахідник українського походження І. Сікорський сконструював перший у світі гелікоптер. 1929 р. відбулася навколосвітня подорож німецького дирижабля «Граф Цепелін». 1937 р. відомі льотчики В. Чкалов, Г. Байдуков, О. Бєляков здійснили безпосадковий політ за маршрутом Москва—Портланд (США) через Північний полюс.

Запитання

1. Як розвивалась авіація?

2. Як змінився світ після винайдення можливості долати великі відстані за короткий час?

4. Електроенергія

Характерною ознакою науково-технічного прогресу у 20-30-ті рр. стало масове виробництво та використання електроенергії. Електроенергія у 20-ті рр. стала звичайним атрибутом житла мешканців міста. Водночас у будинках з’явилися й нові побутові прилади: пилососи, праски, пральні машини тощо. Будували перші електростанції, зокрема й гідроелектричні (ГЕС). Найбільшою з побудованих була ГЕС Боулдер на р. Колорадо у США — її гребля сягала заввишки 222 метри. Характерною ознакою пейзажу стали металеві щогли ліній електропередач. Електричні машини витіснили парові з промисловості.

• Які зміни відбувалися у житті людей після появи та поширення побутової техніки?

Учитель. Тривала боротьба жінок за політичне рівноправ’я і за можливість обирати й бути обраними на виборах. Перші феміністки апелювали до ліберальних гасел: люди мають рівні права незалежно від статі.

Уперше рівне з чоловіками виборче право жінкам було надано в Новій Зеландії: 1893 р. вони здобули лише право брати участь у виборах — обирати. Згодом в Австралії 1902 р. жінки здобули право обирати та бути обраними. В Європі першою країною, яка надала жінкам виборчі права, була Фінляндія (1906 р.). У державах, які утворились унаслідок падіння колоніалізму, жінки здобули рівні з чоловіками політичні права одночасно із проголошенням державної незалежності.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ПАРАГРАФ 34, 35. ЗАВДАННЯ НА СТОР. 163, 169

Page updated

Google Sites

Report abuse