Братская могила партизан Беляевского района и партизаны и подпольщики групп Марии Петровны Никитиной и Ивана Тихоновича Пузыря из-под села Татарки

Место захоронения

Братская могила партизан Беляевского района и партизаны и подпольщики групп Марии Петровны Никитиной и Ивана Тихоновича Пузыря из-под Татарки

(перезахоронены 16.04.1949 согласно решению Ильичевского РИК № 254 от 08.04.1949 г.)

Расстреляны 11.08.1943 по приговору румынского военно-полевого суда

«Подвигу жити вічно…»

«З фотографій на нас дивляться юні герої підпілля Придністров’я», так починається екскурсія у Біляївському районному історико – краєзнавчому музеї. Тут виставлені зібрані за 20 років матеріали щодо Придністровського підпілля часів Другої Світової Війни.

Матеріали по підпіллю продовжують збиратися, для того щоб ми пам'ятали і шанували подвиг і мужність, любов і вміння захищати Батьківщину.

…літо 1943 року, Центральна Одеська в'язниця, жорстокі тортури і виснажливі допити. Сюди прибула нова партія "маре бандитів" - великі бандити, так охрестили підпільників румунські окупанти.

Хто ж насправді були ті, яких румунські окупанти називали бандитами.

На кінець 1941 року виникають підпільні групи в Придністров’ї. У листопаді 1941 року з ініціативи комуніста М.Т. Богачова в селі Маяки була створена партизанська група у складі 16 чоловік, при визволенні села загін налічував вже до 60 чоловік.

Група підпільників поширювала листівки, з закликом рвати ворожі лінії зв’язку та накопичувати зброю. Маяцьке підпілля зривало переправу немецько - румунських військ, знищило декілька човнів, а вдень вступу в село козаків Плієва роззброїла до сотні румунських солдат.

При звільненні села Маяки, в бою загинув командир підпільної організації М.Т. Богачов і 10 його бійців. Всі хто залишився в живих влилися до рядів Червоної Армії.

В кінці 1941 року під керівництвом комуніста – вчителя Н.М. Малаєва була організована підпільно – партизанська група в селі Троїцькому. Вона вела антифашистську пропаганду, мали радіоприймач та поширювали інформацію Радіоінформбюро. В той же час створюються окремі патріотичні групи в місті Біляївка, які у вересні 1942 року об’єднались в одну підпільну організацію з понад 20 чоловік. А після 7 листопада у групу влилось ще 40 патріотів, яку очолювали комуністи Л.С. Могильда, С.Г. Стесьмак і безпартійний І.Ф. Касьяненко. Підпільники вели пропагандистську агітаційну роботу, закликали до саботажу і невиконання наказів окупантів, поширювали інформацію Радіоінформбюро.

Третя група чисельністю 10 чоловіків виникла у селі Яськи.Очолили її комуніст – вчитель І.Г. Макаренко і комсомолка Н.Н. Молокоєдова. Восени 1942 року ці три групи об’єднались, керівником став М.Н. Малаєв.

Активні дії підпільників насторожили окупантів. За допомогою провокатора, який проник у групу підпільників, в квітні 1943 року окупанти розпочали арешти спочатку в місті Біляївка, а потім у селах Троїцькому та Яськах. Спочатку їх допитували і катували в Біляївці, а згодом в Овідіополі та Одесі.

Перша група підпільників була розстріляна на світанку 23 квітня 1943 року по дорозі між Біляївкою та Маяками, в районі насосної станції зрошувальної системи, що будувалась до війни. Серед розстріляних були А.С. Могильда, І.Ф. Касьяненко, Г.І. Полозов, П.П. Довженко, Г.А. Підмазко, А.І. Радул, А.С. Ленартович, М.Н. Кабельський, П.М. Тарасенко, В.Г. Богорош, Н.Н. Холявко, І.Ф. Макаров.

Після чотиримісячних катувань в Одеській в’язниці румунський військово – польовий суд від 7 серпня 1943 року засудив до страти 12 чоловік. Серед них С.Г. Стесьмак, А.К. Тьоса, В.З. Кобзар, К.П. Гончаренко, П.І. Соборов, Н.Г. Указний, А.І. Козаков, А.С. Полянський, П.П. Шойко, І.О. Кириченко, І.Г. Макаренко, М.П. Попов. Всі вони були розстріляні на єврейському кладовищі в Одесі 11 листопада 1943 року. Перед тим як їх стратили вони написали свої прізвища на паркані (на місці розстрілу).

Невблаганний час, але пошук триває. Відкриття архівів дозволило дізнатись хто зрадив організацію - це був друг дитинства Малая Матвія – Опря Федір. А як же було боляче Матвію, бо вороги розповсюджили слух, що зрадник саме він. Але ж саме він переніс найстрашніші тортури, на місце розстрілу його ніс на собі соратник по підпіллю А.І. Радул.

Радянський уряд високо оцінив діяльність підпільників Придністров'я - 27 осіб були посмертно нагороджені орденами і медалями. У місті Біляївка і селі Троїцькому встановлені пам'ятники героям підпільникам. Біляївським районним історико – краєзнавчим музеєм до 70 річчя подвигу підпільників була видана книга «Слово про нескорених».

Перестали битися серця бойових друзів Малая Матвія, вони пішли у вічність щоб ми про них пам’ятали і шанували їх пам'ять.


Статтю підготувала Директор Біляївського історико-краєзнавчого музею Є.В. Коваленко

2019 р.

Молва, № 204, 11.08.1943

Одесская газета, № 184, 11.08.1943

В Военно-Полевом Суде

Одесский Военно-Полевой Суд вынес следующие решения:

Александр Тиоса из села Беляевка Овидиопольского уезда; Петр Шаров, Петр Сойка, Иван Кириченко, Николай Указный, Николай Казаков, Александр Полянский, Михаил Попов и Иван Макаренко - все из села Яска Овидиопольского уезда; Виктор Кобзарь, Сергей Стасмак, Леонид Довженко и Константин Гончаренко - все из села Беляевка Овидиопольского уезда приговорены к смертной казни за хранение оружия и политическую неблагонадежность, выразившуюся в ряде доказанных проступков. 

Иван Панков из села Яска Овидиопольского уезда приговорен к пожизненным каторжным работам за то, что находился в контакте с вышеуказанными лицами и принимал участие в секретных совещаниях (но активного участия не принимал).

Нина Молкоедова и Митрофан Полянский - оба из села Яска Овидиопольского уезда приговорены к 20 годам каторжных работ также за то, что находились в контакте с перечисленными выше.

Иван Гаврилов из села Беляевка Овидиопольского уезда приговорен к 5 годам каторжных работ за то, что находился в контакте с перечисленными выше лицами и принимал участие в нескольких совещаниях.

Николай Макавецкий, Дарья Пирогова, Елена Пахтина и Александра Шерешнова из села Яска Овидиопольского уезда приговорены к 3 годам одиночного тюремного заключения каждый за причастность к заговорщикам.

Игнат Привин из Очаковского уезда приговорен к 12 годам каторжных работ за совершение кражи со взломом в том селе, где он проживает.

В соответствии с изданием: 

Алла Дмитриевна Суховей, Леонид Наумович Суховей 

Военный некрополь Одесской области 1941-1944.

Одесса. Партизаны и подпольщики (справочник). 

Одесса, 2014 г.