Згідно праці п. Василя Лаби до 1827 року запитівці, бажаючи навчити дітей грамоти, посилали їх до місцевого дяка, і той вдома навчав за домовлену плату. В 1827 році спорудили невелику школу на околиці села, де дяк продовжив свої заняття вже з більшим числом бажаючих вчитися (була ж епоха Просвітництва). Пізніше церковна громада наймала професійного вчителя. Так, в 1860 році Август Туркевич за рік вчителювання отримував 157,5 злотих, 20 корців зерна, 4 сяги дров та 2 фіри соломи, навчаючи 15 хлопчиків та 10 дівчаток. Зростання кількості учнів і бажаючих вчитися спричинило до побудови двокласної мурованої школи в 1893 році, з 1898 року в ній працювали вже 2 вчителі, один з яких вважався її директором. Першим директором школи в Запитові був Федір Мельничук, що до того один вчителював тут. Навчання розпочинали діти віком не менше 6 років і найбільш здібні учні проходили курс тої школи за 2-3 роки, інші за більший термін, але не старше 13 років. Як свідчать звіти, були тоді і "двієчники", і навіть такі, що "даремно штани протерли", але вийшли звідти і випускники, які потім стали дипломованими спеціалістами.
Та школа пережила і "русифікацію" в 1915 році від російських військ, що тимчасово потіснили Австро-Угорщину, і полонізацію в часи міжвоєнної Польщі, і німецьку окупацію. Кожен завойовник звісно вносив свої корективи в зміст її курсу. При встановленні Радянської влади після вигнання нацистів школу збільшили, додавши до її старої будівлі колишню корчму (Мошкову хату) та хату репресованої родини Палайдів, бо запроваджене обов'язкове семирічне навчання для всіх дітей. Число вчителів виросло до 4-ох, директором до 1959 року був Іван Петрина. В 1953 році навчалося 100 учнів, в 1954 році - 160, в 1962 році - 205, в 1968 році - 314, а в 1979 році - 320! Зростання кількості учнів спричинило зростання кількості вчителів і вимогу побудови нової споруди школи, навчання проводилося в дві зміни, постійно не вистачало підручників та обладнання. В 1959 році Петрина пішов на пенсію і його замінила П. Охріменко, яку на час отримання вищої освіти заміняв Є. Зуб. В 1964 році школу очолив Д. Довбиш, саме за нього в 1971 році постала нова споруда школи на 280 учнів, але тих було вже більше і тому двозмінне навчання залишалося тут довгий час невирішеною проблемою школи.
В 1973 році директором школи стає Л. Савчук, а після нього посаду займали Л. Антошко, Ю. Кулик, О. Качмар, І. Перепелиця. Школа поступово перейшла спершу на восьмирічну, потім на дев'ятирічну, а з 2000 року - на одинадцятирічну освіту, хоч явно бракувало приміщень, через що доводилося проводити заняття в дві зміни. Щоб уникнути таких незручностей було організовано добудову, яка завершена 1 вересня 2013 року й саме на цей День Знань проведено урочисте відкриття розширеної школи, де вже уроки проводяться в одну зміну. Багато випускників школи продовжують після її завершення навчання у вищих навчальних закладах й стають дипломованими спеціалістами, вносячи свій вклад в науковий та технічний потенціал України. Станом на 1 вересня 2013 року 368 учнів навчаються у 18 класах, їх вчать 34 вчителі, директор - М. Почай (з 2007 року). В школі є комп'ютерний клас, спортзал, їдальня, діють навчальні і молодіжні гуртки, учні беруть участь в кущових, районних та обласних олімпіадах, конкурсах та змаганнях, неодноразово є призерами і переможцями.