Сторінка практичного психолога
Протидія булінгу
Однією з найбільш актуальних проблем насьогодні є цькування (булінг) серед дітей. Прийняття 18 грудня 2018 року Верховною Радою України Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (законопроект № 8584) несе за собою ряд змін у вирішенні вищеназваної проблеми. Так, нарешті законодавчо визначено поняття булінг, внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення України та ряду Законів України. Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві. У тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
– систематичність (повторюваність) діяння;
– наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
– дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Адміністративна відповідальність за булінг
Відтепер такі дії вважаються правопорушенням і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1700-3400 грн. або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Слід зазначити, що за правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від 16 років несуть відповідальність особисто. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, а це 850-1700 грн. або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Права та обов’язки здобувачів освіти
У закладах освіти мають захищати дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.
На отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг матимуть право:
– особи, які постраждала від булінгу (цькування),
– особи, які стали свідком боулінгу,
– особи, які вчинили булінг (цькування).
При цьому здобувачі освіти зокрема зобов’язані:
– поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
– відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
– повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно них, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
Права та обов’язки освітян
Педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно ставитись до всіх випадків булінгу, повідомляти про них, уважно розглядати заяви, забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу, розробляти плани, публікувати їх на сайтах і вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітейпро випадки булінгу. В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.
Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), він також:
– розглядатиме заяви про випадки булінгу (цькування): здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;
– скликатиме засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживатиме відповідних заходів реагування;
– забезпечуватиме виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу також розширились. Відтепер вони також мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю і зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
В Україні діє національна дитяча гаряча лінія (з 12.00 до 16.00)
116 111 або 0-800-500-225.
ЧОМУ НЕ МОЖНА БИТИ МАЛЕНЬКУ ДИТИНУ?
Підготувала: практичний психолог Гринчишин Н.М.
Виховання – процес кропіткий і часом дуже нелегкий. Адже кожен батько бажає прищепити своєму чаду тільки хороші і корисні звички і вміння.
Але ж у кожної маленької особистості в період становлення проявляється свій характер, тому часто бажання і вимоги батьків і дитини в певних ситуаціях розходяться. І коли від послуху й слід прохолов, необхідні інші методи, і багато хто з батьків в такому випадку часто використовують фізичне покарання. Чи варто це робити, і до чого це може призвести, розповімо далі.
Ох, я тобі задам!
Напевно, практично всі батьки хоча б раз грішив застосуванням сили, бо нерви були на межі, а терпіння лопнуло». Багато дуже картають після такого, але деякі вважають, що бити дитину – це нормально, коли слова і вмовляння вже не допомагають.
Психологи категорично забороняють це робити, і ось чому:
Це не має ніякого виховного впливу. Так, чадо відразу ж припинить балуватися або робити те, що не можна, але тільки тому, що буде відвернений вашим криком і ляпанцем. Але в наступний раз знову потягнеться за забороненим, адже так і не зрозуміє, чому ж в минулий раз це заборонили. Можливо, в цей раз вже можна?
Це прояв слабкості. Дорослі, звичайно ж, мають перевагу над дитиною в силі, і це зрозуміло всім. Але коли батько віддає перевагу вдарити малюка, а не постаратися пояснити, чому робити те чи інше не можна, це і є прояв слабкості. Отже, дорослий безсилий перед примхами, і відчуває, що втрачає свій авторитет. Але ось кмітливості, розуму і винахідливості не вистачає, щоб вирішити проблему мирно.
Страх породжує страх. Діти, які страждають від фізичного покарання в сім’ї, часто ростуть скритними. Вони бояться розповісти батькам про свої проблеми, потреби та бажання, в результаті шукаючи поради на стороні, і приховуючи в душі образу і навіть ненависть. Трапляється, що такі діти часто потрапляють у погані компанії і піддаються негативному впливу.
На те є серйозні медичні причини. І ось які. Дослідження показали, що у дітей, яких били в дитинстві по голові, рівень сірої речовини істотно нижче. А це означає, що силові методи вирішення проблем безпосередньо впливають на процеси, що відбуваються в головному мозку. Це тягне за собою відставання в психічному розвитку і проблеми з нервовою системою.
Це викликає психологічні проблеми. Думаєте, заборонено бити тільки по голові? Навіть шльопання по руках є табу. Справа в тому, що починаючи з дитинства, чада є дослідниками. І такий, здавалося б, безневинний жест, як удар по руках, може завдати непоправної шкоди. А саме – в корені зруйнувати процес пізнання, відбиваючи бажання його продовжити. Це призводить до апатії і порушення нормального розвитку дитини.
Тепер давайте розберемося, чим же загрожує необдумана поведінка батьків?
Появою страху. Маленька людина апріорі дуже любить своїх батьків, але в моменти, коли вони виходять із себе, любов змінюється жахом. Ці дві протилежні емоції практично ніколи нормально не вживаються у дитячій психіці, і призводять до неврозів.
Заниженням самооцінки. Малюки перестають вірити в себе і свої сили, можливості, пасують перед труднощами і завжди поступаються тим, хто здається їм сильніше, боячись відстоювати свою думку.
Втратою концентрації та емоційної зв’язку. Діти, які постійно чекають фізичного покарання, не можуть сконцентруватися на важливих речах, а також поступово віддаляються від дорослих, що викликає непорозуміння і додаткові проблеми в сім’ї.
Часто дорослі, перебуваючи в люті, і втративши контроль, здатні нанести важкі травми рідній людині.
Альтернативи прочуханки є завжди. Можна спробувати переключити увагу на щось інше, а коли малюк перестане робити те, що не можна, пояснити, чому так робити не треба. Часто проблему з дисципліною або наведенням порядку можна вирішити з допомогою гри, в якій обов’язково буде брати участь один чи обидва батьки. Ну і не забувайте, що у кожної дитини є свої особливі захоплення, заборона на них на деякий час значно краще ляпанців.
Любіть своїх дітей і намагайтеся знаходити спільну мову. Тоді проблем буде набагато менше, а ті, що з’являться, будуть вирішуватися в мить ока.
Психологічна готовність до школи
Психологічна готовність до школи – цілісне явище. Відставання в розвитку одного компонента рано чи пізно спричиняє відставання або перекручування в розвитку інших.
Існують різні варіанти розвитку дітей 6-7 років з особистісними особливостями, що впливають на успішність у шкільному навчанні:
1. Тривожніть. Висока тривожність набуває стійкого вираження при постійному невдоволені навчальною роботою дитини з боку вчителя і батьків, надмірні зауваження і докори. Тривожність виникає через страх щось зробити погано, неправильно. Такий же результат досягається в ситуації, коли дитина вчиться добре, але батьки очікують від неї більшого і висувають завищені вимоги, часом нереальні. Тривожність є передвісником неврозу.
2. Негативістська демонстративність. Демонстративність – особливість особистості, пов’язана з підвищеною потребою в успіхах і увазі до себе з боку оточуючих. Дитина, що володіє цією властивістю, поводиться манірно, її перебільшені емоційні реакції служать засобом досягнення головної мети – звернути на себе увагу, одержати схвалення. Якщо для дитини з високою тривожністю основна проблема – постійне несхвалення дорослих, то для демонстративної дитини – недолік похвали. Негативізм поширюється не тільки на норми шкільної дисципліни, але і на навчальні вимоги вчителя. Діти з негативною демонстрацією, порушуючи правила поведінки, домагаються необхідної уваги. Задача дорослих в таких випадках – обходитися без нотацій і повчань, як можна менш емоційно робити зауваження тощо.
3. «Відхід від реальності» - це ще один варіант несприятливого розвитку. Він виявляється, коли в дітей демонстративність сполучається з тривожністю. Ці діти теж мають сильну потребу в увазі до себе, але реалізувати її в різкій театралізованій формі не можуть через свою тривожність. Вони малопомітні, побоюються викликати несхвалення, прагнуть до виконання вимог дорослих. Не досягаючи істотних успіхів у навчанні, такі діти так само, як і чисто демонстративні, «випадають» із процесу навчання на уроці. Але виглядає це інакше: не порушуючи дисципліни, не зважаючи працювати вчителю й однокласникам, вони «витають в хмарах». Такі діти люблять фантазувати. У мріях, різноманітних фантазіях дитина одержує можливість стати головною діючою особою, домогтися необхідного їй визнання.
4. Сформованість в дітей якостей, завдяки яким вони могли б спілкуватися з іншими дітьми, учителем. Дитина приходить у школу, клас, у яких діти зайняті загальною справою і їй необхідно володіти досить гнучкими способами встановлення взаємин з іншими дітьми, необхідне вміння ввійти в дитяче суспільство, діяти разом з іншими, уміння відступати і захищатися.
Комплексні відхилення спостерігаються і в тих випадках, коли вихідна психологічна готовність до шкільного навчання може бути досить високою, але в силу особистісних особливостей діти мають значні труднощі у навчанні. Своєрідним варіантом є вербалізм.
5. Вербалізм пов'язаний з високим рівнем мовного розвитку, гарним розвитком пам’яті на фоні недостатнього розвитку сприйняття і мислення. У таких дійте мова розвивається рано й інтенсивно. Вони володіють складними граматичними конструкціями, багатим словниковим запасом. У той же час, надаючи перевагу чисто вербальному спілкуванню з дорослими, діти не досить включаються в практичну діяльність, ділове співробітництво з батьками й ігри з іншими дітьми. Вербалізм приводить до однобічності в розвитку мислення, невмінню працювати за зразком, співвідносноситти свої дійї із заданими способами і деякими іншими особливостями, що не дозволяє успішно учитися в школі.