Послання
Преосвященного Владики Богдана
духовенству, монашеству і всім вірним Апостольського Екзархату для
українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
з нагоди 65-ї річниці створення Екзархату
Дорогі у Христі!
17 квітня 2024 року Божого припадає 65-а річниця створення Апостольського Екзархату для
українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії. Спершу юрисдикція нашого
Екзархату поширювалася лише на Німеччину, а 1983 року св. Папа Іван Павло ІІ долучив до
нього й країни Скандинавії: Фінляндію, Норвегію, Швецію, Данію та Ісландію. На даний
час церковну мережу Екзархату творять понад 110 душпастирських осідків, якими
опікуються 38 власних священників Екзархату, 10 священників з інших Єпархій УГКЦ, які
тимчасово перебувають на теренах Екзархату, 3 священики-емерити та 3 диякони. Ми маємо
рівно ж 1 семінариста, який готується до прийняття ієрейських свячень, а впродовж
десятиліть безперервно служать в Екзархаті Сестри Згромадження Служебниць Непорочної
Діви Марії.
З нагоди 65-річниці створення Екзархату, 26 травня 2024 року в нашому катедральному
храмі Покрову Пресвятої Богородиці та св. ап. Андрія Первозванного у Мюнхені Отець і
Глава УГКЦ Блаженніший Патріярх Святослав очолить урочисту Божественну Літургію у
співслужінні Владик Постійного Синоду нашої Церкви, які прибудуть з України, зі США, та
з Польщі. Вітаю Вас усіх, дорогі брати і сестри, з цією пам’ятною датою, а нинішнім
посланням прагну спільно з вами, у світлі Божественної Літургії, яка є джерелом і
вершиною християнського життя, заглибитися у духовний зміст цих наших святкувань.
1. «У мирі Господеві помолімся!»
На самому початку Божественної Літургії ми чуємо заклик молитися «у мирі», молитися «за
мир з висот», молитися «за мир усього світу». Ми, українці, як ніхто інший у світі, знаємо
цінність миру і усвідомлюємо оту високу ціну, яку платять найкращі сини і дочки України,
захищаючи мир для нашої Батьківщини і гідність та свободу рідного народу.
А водночас ми розуміємо, що справжній, справедливий і тривалий мир є даром Божим, який
ми маємо вимолювати витривалою щоденною молитвою. То ж нашим першим ділом, яке ми
хочемо здійснити задля належного відзначення цієї пам’ятної дати, нехай стане наша
спільна молитва «в мирі» і «за мир».
Ми молимося «в мирі» тоді, коли, будучи «оправдані вірою, маємо мир з Богом через
Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5, 1), тобто коли живемо в Божій благодаті,
вистерігаючись гріха, що є бунтом та війною проти Бога і Його любові. Бо Господь наш Ісус
Христос «є нашим миром» (Еф. 2, 14), і хто перебуває в Ньому, той сам стає дієвим знаком
миру і справжнім миротворцем.
Ми молимося за «мир з висот», бо розуміємо, що війна, агресія, насилля, походять «знизу»,
з пекельної безодні, а справжній мир буде нам посланий «з висот», від Бога, Який є Богом
миру, а не безладу, Богом любові і життя, а не агресії та смерті (пор. 1 Кор. 14, 33; 2 Кор. 13,
11; Рим. 15, 33; 16, 20).
Ми молимося рівно ж «за мир усього світу», бо прагнемо, щоб Божий мир зійшов не тільки
на наш народ і на нашу Батьківщину, але щоб він навідався до кожної людини і до кожного
народу, які стали жертвами агресії, насилля, безправ’я і терору.
То ж попри те, що на наші святкування, як і на все наше життя надалі падає тінь цієї
страхітливої війни, наші серця повні пасхальної надії і впевненості в тому, що «Господь
народові своєму дасть силу, Господь благословить народ свій миром» (Пс. 29, 11).
2. «Благодарім Господа!»
У передчутті цієї неминучої пасхальної Христової перемоги в історії нашого народу, ми
прагнемо вже зараз заносити не тільки благальні, але й подячні молитви за всі Божі дари і
добродійства, «яких ми знаємо і яких не знаємо, явні і не явні» (Анафора Літургії св. Івана
Золотоустого), яких ми удостоїлися за час існування Екзархату.
Ми дякуємо в першу чергу Господу Богові за те, що у Своїй вірній і безкорисливій любові
не покинув наш народ посеред потрясінь і важких випробувань минулого століття, але явив
нам знак Своєї близькості і Свого милосердя, зібравши воєдино в розсіянні сущих дітей
нашої Церкви та об’єднавши їх в спільноту Апостольського Екзархату.
Господь поклав, як наріжний камінь, в духовну будівлю Екзархату геройське свідчення віри
наших попередників: Блаженного священномученика Петра Вергуна, ісповідника віри
патріярха Йосифа, «пастиря українських скитальців» єпископа Івана Бучка. Їм належить від
нас сьогодні вдячна пам'ять, а їхнє свідчення нехай стане натхненням для нас сьогодні в
наших духовних змаганнях і трудах.
Ми дякуємо Богові за першого Екзарха – св. п. владику Платона Корниляка, як рівно ж св. п.
владику Михаїла Гринчишина, який був деякий час Апостольським Адміністратором
нашого Екзархату, а з ними – спогадуємо численних священників, дияконів, богопосвячених
осіб і вірних Богові мирян, які молитвою, працею і жертвою свого життя впродовж минулих
десятиліть розбудовували і утверджували наше церковне і національне буття в країнах
Екзархату.
Наша вдячність сьогодні лине до Римського Апостольського Престолу, який в особі
«доброго Папи» Іван ХХІІІ-го покликав до життя наш Екзархат, а відтак Вселенські
Архиєреї та їхні співпрацівники і представники в країнах нашого поселення
супроводжують нас і підтримують постійним піклуванням і духовною опікою.
Вдячним словом і молитвою ми огортаємо сьогодні помісні Римо-Католицькі Церкви в
Німеччині та Скандинавії, які від самого початку простягнули нам руку братньої помочі і
християнської підтримки. Вони не на словах, але конкретними ділами втілили у життя
апостольську науку: «Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі»
(Гал. 6, 10). Ми вдячні їм з цілого серця за цю великодушну поміч, яка триває і донині, та
заявляємо нашу готовність і надалі у сопричасті єдиної Божої родини спільно з ними
свідчити перед сучасним світом про «Христа між нами, надію слави» (Кол. 1, 27).
У ці дні дякуємо за багатолітні труди нашому дорогому владиці-емеритові Петрові Крикові,
як рівно ж висловлюємо щиру вдячність і признання усім нашим теперішнім отцям-
душпастирям, дияконам, богопосвяченим особам, вірним мирянам, з якими творимо живе і
повне благодаті Святого Духа Тіло Апостольського Екзархату Німеччини та Скандинавії,
плекаючи тісний і нерозривний зв'язок з Матірною Київською Церквою та засвідчуючи
перед усім світом силу Божу, яка виявляється в житті нашої Церкви і рідного народу.
3. «У мирі вийдім!»
Наприкінці Літургії ми чуємо заклик «У мирі вийдім!». А в цьому закликові міститься
водночас доручення, завдання, післанництво: бути носіями Божого Духа і Божої благодаті,
яких ми удостоїлися на Святій Літургії. Ми йдемо в світ «в імені Господнім», бажаючи
свідчити про Воскреслого Спасителя, Якого ми зустріли у спільноті, у Слові Божому та в
Євхаристії. Ми рівно ж прагнемо наслідувати Його у служінні нашим ближнім, згідно з
Його наукою і прикладом: «Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але –
послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 28).
Нагод для такого християнського служіння є завжди чимало, а особливо зараз, коли наш
народ на матірних землях стікає кров'ю від російської агресії, а мільйони українців носять у
своїх душах і тілах глибокі рани, завдані війною. У ранах Розп’ятого Спасителя ми пізнаємо
рани нашого народу, а у Христі Воскреслому віднаходимо обітницю і запоруку власного
воскресіння – як народ і як улюблені діти Божі.
Тому посеред утисків сьогоднішнього часу ми з вірою у Божу силу молимось словами
Псальмоспівця: «Господь - передо мною завжди; тому що він у мене по правиці, не
захитаюсь. Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, і тіло моє спочине безпечно.
Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління. Ти мені
стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе» (Пс. 16, 8-11).
Дорогі у Христі! Молімося за мир – щоденно, витривало, з вірою! Живімо в мирі – з Богом,
між собою та, наскільки це від нас залежить, - з усіма людьми (пор. Рим. 12, 18)! Будьмо
вістунами миру для нинішнього світу – словом нашого свідчення, а ще більше – нашими
добрими ділами!
Разом зі словами моєї вдячності і сердечних привітань засилаю Вам найщиріші побажання
словами апостола народів: «А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости,
підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами.
Вітайте один одного святим цілунком. Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і
причастя Святого Духа з усіма вами!» (2 Кор. 13, 11).
† Богдан
Апостольський Екзарх
для українців візантійського обряду
в Німеччині та Скандинавії
Дано в Мюнхені,
при катедральному соборі Покрову Пресвятої Богородиці та св. ап. Андрeя Первозванного,
12 квітня 2024 року Божого, в день пам’яті преп. ісп. Василія, єп. Парійського
МOЛИТВА МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ПРО КРАЩУ ДОЛЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Всемогутній, безсмертний Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа! Ти страшний у твоєму гніві, але безконечно добрий у твоєму милосерді! Ти зсилаєш на наш грішний людський рід тяжкі допусти і тяжкі терпіння.
Ти й на наш нарід зіслав такі терпіння, що їх не знали наші батьки. Ми мусимо гірко трудитися, щоб здобути собі насущний хліб. Віримо і надіємося, що тяжкі ті допусти зіслав ти на людський рід як досвід, а не як кару.
Грішних твоїх синів ти не відтручуєш, не відвертаєш твого пресвятого обличчя від їх долі, бо не хочеш смерти грішника, а його навернення та спасення.
Тому надіємося, що всі терпіння, що їх доводиться нам у житті зносити з милосердної твоєї волі, допущені для нашого добра. Ми віримо й надіємося, що покаянням, щирою молитвою і щирим прийманням найсвятіших тайн зможемо заслужити собі на те, що скоротиш час досвіду і терпінь, що милосердним оком споглянеш на твоїх дітей, що даси їм витривати з благодаттю у злиднях теперішнього життя і всемогутньою твоєю волею положиш край нашим терпінням.
Дорогоцінною кров'ю твого Сина бажаємо надолужити тобі за всі гріхи наших батьків і братів. Через руки наших священиків жертвуємо тобі безкровну жертву пресвятої Євхаристії, що є повторенням і відновленням хресної жертви твого Сина і Бога, Спасителя нашого Ісуса Христа.
Прийми цю жертву надолуження за всі гріхи людей, прийми наші благальні прохання про милосердя і твою святу благодать.
Умилосердися над усіма тими, що терплять. Даруй їм ласку терпеливо зносити гірку долю і через терпеливість заслужити на пільгу в терпіннях і перемогу в цьому смертному житті та на блаженство вічности. Амінь.
(Moлитoвник Прийдiте Пoклoнiмся)
2025
ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА: https://ugcc.ua/data/velykodne-poslannya-blazhennishogo-svyatoslava-2025-roku-6664/?
Великоднє послання ієрархії УГКЦ у Західній Європі: https://ukrainische-kirche.eu/news/velykodne-poslannya-ierarhiy-ugkts-u-zahidniy-evropi-1083/