Глосарій

Хмарні обчислення – технологія обробки даних, в якій комп'ютерні ресурси і потужності надаються користувачеві як Інтернет-сервіс.

Інфраструктура як сервіс – це надання комп'ютерної інфраструктури як послуги на основі концепції хмарних обчислень.

Платформа як сервіс – це надання інтегрованої платформи для розробки, тестування, розгортання і підтримки веб-додатків як послуги.

Програмне забезпечення як сервіс – модель розгортання програми, яка має на увазі надання додатка кінцевому користувачеві як послуги на вимогу. Доступ до такого додатку здійснюється за допомогою мережі, а найчастіше за допомогою Інтернет-браузера.

Приватна хмара – це варіант локальної реалізації «хмарної концепції», коли компанія створює її для себе самої, в рамках однієї організації.

Публічне хмара – використовується хмарними провайдерами для надання сервісів зовнішнім замовникам.

Розподілені обчислення – технологія коли більша ресурсномістка обчислювальна задача розподіляється для виконання між безліччю комп'ютерів, об'єднаних в потужний обчислювальний кластер мережею або інтернетом.

Інфраструктура як Сервіс, IaaS – надання комп'ютерної інфраструктури (як правило, це платформи віртуалізації) як сервісу.

Платформа як сервіс, PaaS – надання інтегрованої платформи для розробки, тестування, розгортання і підтримки веб-додатків як послуги, організованої на основі концепції хмарних обчислень

Програмне забезпечення як сервіс, SaaS – бізнес-модель продажу програмного забезпечення, при якій постачальник розробляє веб-додаток і самостійно управляє ним, надаючи замовникам доступ до програмного забезпечення через Інтернет.

Комунікація як Сервіс, CaaS – побудоване в хмарі комунікаційне рішення для підприємства MaaS.

Віртуалізація – процес подання набору обчислювальних ресурсів або їх логічного об'єднання, який дає певні переваги перед оригінальною конфігурацією.

Віртуальна машина – програмне або апаратне середовище, яка приховує справжню реалізацію якогось процесу чи об'єкту залежно від його видимого подання.

Повна віртуалізація – віртуалізація при якій використовуються не модифіковані екземпляри гостьових операційних систем, а для підтримки роботи цих ОС служить загальний шар емуляції їх виконання поверх хостової ОС, в ролі якої виступає звичайна операційна система.

Паравіртуалізаціїя – віртуалізація при якій проводиться модифікація ядра гостьової ОС виконується таким чином, що в неї включається новий набір API, через який вона може безпосередньо працювати з апаратурою, що не конфліктуючи з іншими віртуальними машинами.

Віртуалізація на рівні ОС – вид віртуалізації, який передбачає використання одного ядра хостової ОС для створення незалежних паралельно працюючих операційних середовищ.

Віртуалізація серверів – це запуск на одному фізичному сервері декількох віртуальних серверів. Віртуальні машини або сервера являють собою програми, запущені на хостовій операційній системі, які емулюють фізичні пристрої сервера. На кожній віртуальній машині може бути встановлена операційна система, на яку можуть бути встановлені додатки і служби.

Віртуалізація додатків – вид віртуалізації, який передбачає застосування моделі сильної ізоляції прикладних програм з керованим взаємодією з ОС, при якому віртуалізується кожен екземпляр додатків, всі його основні компоненти: файли (включаючи системні), реєстр, шрифти, INI – файли, COM -об'єкти, служби. Додаток виповнюється без процедури інсталяції в традиційному її розумінні і може запускатися прямо з зовнішніх носіїв.

Віртуалізація уявлень (робочих місць) Віртуалізація уявлень має місце, коли сервер надає свої ресурси клієнтам, причому клієнтську програму виконується на цьому сервері, а клієнт отримує лише подання.

Монолітна архітектура гіпервізора – архітектура гіпервізора при якій гіпервізор розміщується на єдиному рівні, який також включає більшість необхідних компонентів, таких як ядро, драйвери пристроїв і стек введення / виведення

Мікроядерна архітектура гіпервізора – підхід при якому використовується дуже тонкий, спеціалізований гіпервізор, що виконує лише основні задачі забезпечення ізоляції розділів і управління пам'яттю. Цей рівень не включає стека введення / виводу або драйверів пристроїв.

Інформаційно-комунікаційні технології дистанційного навчання – технології створення, накопичення, зберігання та доступу до веб-ресурсів (електронних ресурсів) навчальних дисциплін (програм), а також забезпечення організації і супроводу навчального процесу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення та засобів інформаційно-комунікаційного зв’язку, у тому числі Інтернету;

Асинхронний режим − взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої учасники взаємодіють між собою із затримкою у часі, застосовуючи при цьому електронну пошту, форум, соціальні мережі тощо;

Веб-ресурси навчальних дисциплін (програм), у тому числі дистанційні курси, − систематизоване зібрання інформації та засобів навчально-методичного характеру, необхідних для засвоєння навчальних дисциплін (програм), яке доступне через Інтернет (локальну мережу) за допомогою веб-браузера та/або інших доступних користувачеві програмних засобів;

Веб-середовище дистанційного навчання – системно організована сукупність веб-ресурсів навчальних дисциплін (програм), програмного забезпечення управління веб-ресурсами, засобів взаємодії суб’єктів дистанційного навчання та управління дистанційним навчанням;

Дистанційна форма навчання – форма організації навчального процесу у закладах освіти (ВНЗ, ЗПО, ПТНЗ, ЗНЗ), яка забезпечує реалізацію дистанційного навчання та передбачає можливість отримання випускниками документів державного зразка про відповідний освітній або освітньо-кваліфікаційний рівень;

Синхронний режим – взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої всі учасники одночасно перебувають у веб-середовищі дистанційного навчання (чат, аудіо-, відеоконференції, соціальні мережі тощо);

Система управління веб-ресурсами навчальних дисциплін (програм) − програмне забезпечення для створення, збереження, накопичення та передачі веб-ресурсів, а також для забезпечення авторизованого доступу суб’єктів дистанційного навчання до цих веб-ресурсів;

Система управління дистанційним навчанням – програмне забезпечення, призначене для організації навчального процесу та контролю за навчанням через Інтернет та/або локальну мережу;

Суб’єкти дистанційного навчання – особи, які навчаються (учень, вихованець, студент, слухач), та особи, які забезпечують навчальний процес за дистанційною формою навчання (педагогічні та науково-педагогічні працівники, методисти тощо);

Технології дистанційного навчання – комплекс освітніх технологій, включаючи психолого-педагогічні та інформаційно-комунікаційні, що надають можливість реалізувати процес дистанційного навчання у навчальних закладах та наукових установах.