«16 днів проти насильства»

Щорічно в Україні з 1 по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».

Початком цієї традиції послужила історія, що відбулася навесні 1989 року. Мешканка Норфолка (США) Бонні Фіней довідалася про загибель свого чотирирічного онука Майкла.

Раніше хлопчик знаходився у лікарні з травмами, а потім був переведений до фостерної (приймальні) на три тижні. Коли після закінчення тритижневого терміну дитину намагалися повернути рідній матері, Майкл плакав, кричав, що мама його не любить і не хотів повертатися. Бабуся за станом здоров’я на той час, не могла піклуватися про дитину і взяти Майкла до себе, хоча розуміла, що йому не можна повертатися додому. Однак суд вирішив,що кращим місцем для дитини буде її рідний дім. Бонні Фней більше не бачила свого онука. Незабаром її молодша онучка також потрапила до лікарні з переломом ноги в чотирьох місцях, а на руках були опіки від сигарет. І тільки після цього почалися пошуки зниклого Майкла. Виявилося,що хлопчик був убитий у будинку матері, поміщений до шухляди від інструментів, а потім утоплений у болоті три місяці тому. Те, що сталося, настільки сколихнуло Бонні Фіней, що вона вирішила присвятити своє життя боротьбі з насильством над дітьми. Під час похорону онука вона прив’язала синю стрічку до антени свого фургона, тим самим вона хотіла привернути увагу людей до цієї проблеми. Незабаром її підтримали різні агентства, ділові кола, місцеві співтовариства. Багато добровольців приєдналося до неї. Чому синій колір? Бонні Фіней пояснює це тим, що вона не може забути синці на тілі своїх онуків. Синій колір служить постійним нагадуванням про те, що необхідно боротися з насильством і захищати дітей від насилля.

Ми живемо у світі, однією з характерних ознак якого є насильство. Нині Україна потерпає від жорстокої економічної, соціальної, моральної кризи. Цей період характеризується зростанням злочинності та падінням моральних цінностей.

Жорстоке поводження з дітьми та підліткове насильство – проблема держави і кожної свідомої особистості. Це тисячі дітей, які не отримують освіти, не мають постійного місця проживання, жебракують з однолітками або дорослими, потерпають від побиття та насильства, яких примушують до важкої праці.