ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

ПРО БУЛІНГ У ШКІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА ПРОТИДІЮБУЛІНГУ В ШКОЛІ

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг.Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

Булінг(bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник)визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

1.                систематичн ікепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляд у дитини);

2.                задирство;

3.                фізичні і психічн приниження;

4.                різного виду знущання;

5.                бойкот та ігнорування;

6.                псування особистих речей та ін.

Хулігани(булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" —кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

1-ша група —прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

2-га група —прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

·                  переслідувач (булі);

·                  жертва;

·                  спостерігач.

У сучаснійнауці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджуютьувагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічнийпроцес.

Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д.Ольвеус:

•    вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;

•     вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьківі вчителів);

•     вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

•     якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

•            вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

•     вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;

•     вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

•     вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

•     якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякіпсихологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини,скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в груповіпроцеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх(інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

Кажучи проформи прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити,що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхитощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширенняпліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, щовона зменшується.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню тазнущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ (КОРОТКИЙ ОПИС, ПРИКЛАДИ)

Образлив іпрізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного абогрупи учнів щодо однокласника чи однокласниці — це ознаки нездорових стосунків,які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у деньзнущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву — булінг.

Прикметною ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінг  відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалійого нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні,спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху додому. Навіть удома жертву булінгу можуть продовжувати цькувати, надсилаючиобразливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

 За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10% – регулярно (раз на тиждень ічастіше); 55% – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26% –батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

ЖЕРТВИ Й ІНІЦІАТОРИ БУЛІНГУ

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторамибулінґу.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх нетурбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість.Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників.Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.

Зазвичай об'єктом знущань(жертвою) булінгу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування,поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійнаналежність.

Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають:

·               фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;

·               особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;

·               особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірнухудорлявість чи повноту;

·               недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослиминіж з однолітками;

·               страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищенатривожність, невпевненість, провокуючи агресію;

·               відсутність досвіду життя в колективі(так звані «домашні» діти);

·               деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія(порушення читання);

·               знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;

·               високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

·               слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report, 49%підтвердили, що вони піддавалися булінгу, а саме через: зовнішність, стать,орієнтацію, етнічну належність.

ФОРМИТА ВИДИ БУЛІНҐУ

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати відінших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

·               словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

·               образливі жести або дії, наприклад, плювки;

·               залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

·               ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

·               вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

·               фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

·               приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) йелектронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваютьсясловесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання таін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінгу (нанесення ударів,штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінг.Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи в биральнях.

НАСЛІДКИШКІЛЬНОГО НАСИЛЛЯ

Жертви булінгу переживають важкіемоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

·                    неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

·                    негативне сприймання однолітків –відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

·                    неадекватне сприймання реальності– підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

·                    девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

ЯК РЕАГУВАТИ НА ЦЬКУВАННЯ

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів ібатьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці ,особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

ЯК ВПОРАТИСЯ З СИТУАЦІЄЮ САМОСТІЙНО

·               Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніждати волю емоціям.

·               Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників,відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

·               Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

·               Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

·               Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінгу.

Проте якщо дитинавсе-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу, то скажіть їй:

·               Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

·               Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

·               Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

·               Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

·               Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

·               Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнєта відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класногокерівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, аджекерівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створеннябезпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ВЧИТЕЛІ

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінгом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.