Шкільний Музей Слави

        У 2003 році школа відзначила своє перше 100-річчя. На свято зібралися колишні учні, вчителі-пенсіонери, депутати міської ради, громадськість.

        Як результат кропіткої науково-дослідницької, пошукової роботи загонів „Свята спадщина”, „Обеліск” та з нагоди 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні стало відкриття шкільного Музею Слави. 

Створення пошукових загонів „Обеліск”, „Свята спадщина”

Рішення педагогічної ради №1 від 03.01.2003р. 

Витяг із рішення засідання пошукового загону „Обеліск”  СЗОШ І-ІІІ ступенів №11

        1.   Створити в школі Музей Слави.

        2.   Організувати збір матеріалів для оформлення музею.

        3.   Визначити, яким ветеранам та яка необхідна допомога.

        4.   Конкретними добрими справами надати допомогу ветеранам війни, які її потребують.

        5.   Підвищити рівень культури спілкування школярів з людьми похилого віку.

        6.   Зберегти традицію проведення „вогників” колективу школи з ветеранами війни.

             У грудні 2005 року у закладі було проведено міський мітинг, присвячений 100-річчю від дня народження генерала М.П.Батюка – героя Сталінградської битви. 

Екскурсія по шкільному Музею Слави 

        Шановні гості, ми раді Вас вітати у нашому музеї Слави, пропонуємо до Вашої уваги екскурсію.

        22 червня 1941 року на нашу Батьківщину без оголошення війни напала фашистська Німеччина. Війна продовжувалася довгі 5 років, 1800 днів. За роки війни загинуло 8 мільйонів українців.

        Вже 14 жовтня по бруківці Червоноармійської вулиці загупали ковані німецькі чоботи, прогуркотіли танки. 

        У місті фашисти встановили „новий порядок”. Припинили роботу школи, лікарні, магазини. У центрі міста, на площі, фашисти спорудили шибениці. У дворі млина у дві величезні ями скидали трупи страчених. У зруйнованому приміщенні кінотеатру від голоду, холоду й тортур гинули радянські військовополонені. Під час тимчасової окупації фашистські загарбники закатували 2234 жителя міста, 479 чоловік вивезли до Німеччини. 

        Та радянські люди не стали на коліна: чинили опір ворогові як могли, не шкодували життя, наближали час свободи.

        На території Охтирщини боротьбу проти німців вели партизанські загони „Гроза” під командуванням Горобця, Фененка, Кащєєва, Петренка, Кульомзи, Коноплі. Народні месники пошкоджували телефонний зв’язок, відбивали у ворога обози з продовольчими товарами. Багато патріотів полягло у перші ж місяці війни. Серед партизанів був і учень нашої школи Олександр Самойленко. 

        Діяла також розвідувальна група на чолі з Михайленком. Розвідувальники були схоплені гестапо і жорстоко закатовані. 

        25 серпня 1943 року воїни Червоної Армії визволили Охтирку  від німецьких окупантів. В боях за Охтирку загинуло близько 4500 радянських воїнів. Серед них 10 Героїв Радянського Союзу.

        Під час боїв за Охтирку одинадцять гвардійців на чолі з лейтенантом Багіровим 24 години  утримували одну з висот, мужньо даючи відсіч натиску переважаючих сил противника. На полі бою залишилось три ворожі танки і 250 солдатів. За сміливість і героїзм виявлені під Охтиркою Багірову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

За роки війни Охтирщина втратила 17070 чоловік. З них: загинуло 5218 мирних жителів, 2807 вивезено на примусові роботи, 11532 загинуло на фронті. 

10 охтирчан за свої подвиги удостоєні  високого звання Героя Радянського Союзу - це:

Діхтяренко Андрій Миколайович

Пилипенко Михайло Васильович

Долгий Степан Іванович

Лєдєньов Петро Петрович

Симон Василь Петрович

Горбушко Юрій Федорович

Гангаєв Олексій Кузьмич

Дикалов Степан Іванович

Шаренко Василь Петрович

Задорожний Григорій Кирилович

        Четверо охтирчан є повними Кавалерами чотирьох орденів Слави:

Шандиба Володимир Данилович

Сипченко Леонід Євтихійович

Хоменко Дмитро Миколайович

Бугай Федір Степанович

        Серед Героїв Радянського Союзу є і учень нашої школи Дикалов Степан Іванович. Він брав участь у форсуванні Дніпра восени 1943 року. Коли до протилежного берега залишилися лічені метри, розривом снаряда перекинуло рибальський човен, в якому було відділення Дікалова. Допомагаючи один одному, тримаючись за перекинутий човен, бійці дісталися берега і з ходу вступили в нерівний бій з гітлерівцями. В цьому бою противник втратив близько 40 солдатів. Степан Іванович особисто знищив офіцера і дев’ять солдатів за що йому було  присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

        Степан Іванович брав участь у параді на честь Перемоги у Великій Вітчизняній війні, який відбувся у Москві. Збереглася навіть фотокартка. Її ви можете побачити на фризі – друга справа. Степан Іванович третій зліва.

        Навчався у нашій школі і Батюк М.П. Народився Микола Пилипович Батюк 19 грудня 1905 року в місті Охтирка Сумської області. Навчався в школі № 11. У 1927 році пішов добровольцем до лав Червоної Армії і пройшов шлях від червоноармійця до генерала. Микола Пилипович був командиром 89-го  стрілецького полку 23-ї Червонопрапорної стрілецької дивізії.

Восени 1942 року, згідно наказу Ставки Верховного Головнокомандувача, дивізія прибула до Сталінграда. Перед воїнами було поставлено завдання: розбити противника, що пробрався до Волги. Битва за Мамаїв курган вирішила долю оборони Сталінграда.

        Воїни Батюка приймали присягу: „Пам’ятай присягу святу свою, будь нещадним і стійким у бою, боягузи загинуть, орли переможуть. Будемо орлами! Ні кроку назад!” 

        За час жорстоких боїв дивізія знищила приблизно 12 тисяч солдат і офіцерів, 18 танків, 8 літаків за що дивізію було нагороджено орденом Леніна.

        За бойові заслуги Микола Пилипович нагороджений орденом Червоного Прапора і орденом Кутузова. Довгий час наша школа неофіційно носила ім’я генерала Батюка. В основному корпусі школи є стенд присвячений Батюку М.П.

        Уродженцем Охтирщини є і Олексій Берест, ім’я якого ніде не згадувалося. В той же час він прийняв капітуляцію Німеччини, підняв радянський прапор над Рейхстагом разом з Єгоровим і Кантарією. І тільки за пропозицією Президента України Віктора Ющенка Бересту Олексію присвоєно звання Героя. Його фото ви можете побачити на фризі.

        А тепер просимо звернути увагу на експонати нашого музею. До вашої уваги каски: радянська та німецька, речі особистого вжитку солдат: фляга та казанок. Також у нашому музеї представлені снаряди, міни, набої, патрони, гільзи, кулі періоду Великої Вітчизняної війни. В цій вітрині ви можете побачити зібрані нами нагороди, грамоти та подяки. А в кінці залу до вашої уваги відомості про ветеранів нашого мікрорайону. Розглянути ближче експонати та землянку ви зможете після наші екскурсії.

        А тепер ми пропонуємо вам екскурсію про нашу школу.

        На площі між вулицями Церківка (нині – Миргородська) і Ковалівка (нині – Червонофлотська) 10 травня 1887 року почалося будівництво церкви. А у церковному дворі в 1895 році було побудовано невелику школу. 

        В школі діти навчалися три роки. Їх навчали Закону Божому, російській мові, арифметиці і чистописанню. Викладав у школі псаломщик. Ця школа не збереглася. Зараз в огорожі школи видно пройоми вікон найпершої школи на Гусинці.

        Біля цієї школи у 1903 році було збудовано ще одну (в ній діти навчаються і зараз). В 30-х роках школа носила ім’я Йосипа Сталіна.

        У роки війни вчителі та вихованці школи пішли на фронт. Багато учнів загинуло, захищаючи Вітчизну. 

        Під час війни в одному з приміщень школи знаходилася німецька конюшня. Німці спалили навіть парти. Але діти продовжували навчання. Писали у старих книжках, журналах, між друкованими рядками; чорнило виготовляли з бузини, синьки. 

        В 1942 році в школу влучила бомба.

        Після війни вчителі разом з батьками ремонтували школу. Директор школи жив у шкільній хаті, що знаходилася на місці сучасного квітника. З 1960 року почалося будівництво нової школи. В будівництві школи брали участь  учні школи. Працювали на уроках праці та після уроків.

        Вже в 1964-1965 навчальному році школа почала працювати в правому її крилі. А ліве крило школи було добудоване в 1967 році. Довгий час вхід в школу був розташований зі сторони вулиці.

        За школою знаходились навчально-дослідні ділянки. В 1967 році було закладено сад. У 70-80 роки в школі діяв духовий оркестр, який вважався найкращим у місті. 

В школі активно діяли жовтенятська, піонерська, комсомольська організації. Восени кожного року відбувалися фестивалі врожаю. Діти виготовляли костюми сільськогосподарських культур.

На свято 1 травня відбувалися демонстрації, у яких брали участь учні в українських костюмах, костюмах інших республік. Колони прикрашалися квітами, учні несли портрети керівників держави, герби республік, виконували гімнастичні вправи з м’ячами, кругами. Кожного року 19 травня відзначався День Піонерів. Свято розпочиналося о 16:00 годині. Проводилася лінійка, святковий концерт, різноманітні змагання. А навколо великого вогнища учні водили хороводи. 

        У 80-х роках в школі кожного ранку проводилася загальношкільна зарядка. Школярі активно збирали металобрухт і макулатуру. 

        З 2002 року директором нашої школи стала Ситнік Тетяна Михайлівна.

        1 вересня 2003 року наша школа відзначила 100-річний ювілей. 

        У березні 2004 року у школі було відкрито комп’ютерний клас.

        Наша школа пишається своїми випускниками. Багато хто з них обрали професію вчителя і повернулися в стіни рідної школи.

        А тепер запрошуємо Вас оглянути експозиції шкільного музею Слави.

Положення

про музей при Охтирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №11 

Охтирської міської ради Сумської області

        1. Загальні положення

    - Музей Слави при Охтирській ЗОШ І-ІІІ ступенів №11 (надалі–музей) є осередком освіти й виховання, який сприяє формуванню в молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь і призначений для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної й духовної культури.

        Музей може бути створений у навчальному закладі учнями під керівництвом педагогічних працівників.

    - Музей взаємодіє з державними, науковими, громадськими та іншими зацікавленими закладами і установами.

Оригінальні пам’ятники історії, культури і природи, які мають наукову, історичну, художню чи іншу культурну цінність і зберігаються у фондах музею, входять до складу Музейного фонду України і підлягають обліку в порядку, встановленому чинним законодавством.

        Музей у своїй діяльності керується Законом України «Про музеї та музейну славу», нормативними документами Міністерства освіти України, Міністерства культури і мистецтв України, цим Положенням та власним Положенням про музей.

        Положення про музей розробляється на основі чинного законодавства, Статуту навчального закладу, при якому він створюється, цього Положення та затверджується його керівником.

    2. Мета, головні завдання та зміст роботи музею

        Мета діяльності музею полягає в залученні молодого покоління до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, у формуванні освіченої творчої особистості та сприянні відродженню і розбудові національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави.

        Головними завданнями в роботі музею є:

    - сприяння удосконаленню навчально-виховного процесу навчального закладу;

    - розширення і поглиблення загальноосвітньої й професійної підготовки учнівської молоді засобами позакласної, позашкільної роботи;

    - розвиток творчих інтересів до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідницької, художньо-естетичної та природоохоронної роботи;

    - формування в молодого покоління розуміння нездорового взаємозв’язку минулого, сучасного і майбутнього України;

    - допомога педагогічному колективу школи у впровадженні нових нетрадиційних форм роботи за інтересами;

    - участь у формуванні, збереженні й раціональному використанні Музейного фонду України;

    - вивчення, охорона і пропаганда пам’яток історії, культури та природи рідного краю;

    - проведення культурно-освітньої роботи серед учнівської молоді та інших верств населення.

        Музей проводить таку роботу:

    - організовує дослідницьку діяльність згідно з тематикою музею;

    - систематично поповнює фонди музею шляхом проведення експедицій, походів, екскурсій, а також використовує інші шляхи комплектування, що не суперечать чинному законодавству;

    - організовує облік музейних предметів, забезпечує їх збереження;

    - створює і поповнює стаціонарні експозиції та виставки;

    - проводить освітньо-виховну роботу серед учнівської молоді і населення;

    - організовує та бере участь у районних, міських, обласних, всеукраїнських заходах;

    - надає можливість використання матеріалів музею в навчально-виховному процесі та науково-дослідницькій роботі.

        3. Створення та організація роботи музею

        3.1. Профіль музею визначається колективом педагогів, учнів, згідно з педагогічною доцільністю та характером наявних колекцій пам’яток історії, культури і природи. За своїми профілями музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо.

        3.2. Рішення про створення музею приймається його засновником (керівником закладу освіти за ініціативи педагогічного, учнівського чи студентського колективів) при умові наявності:

    - активу однодумців (учнів, студентів, педагогічних працівників, спеціалістів музейної справи, громадськості тощо), спроможного виконувати пошуково-дослідницьку, збиральницьку, фондову, експозиційну, просвітницьку роботу;

    - педагога, який би очолив роботу зі створення музею.

        3.3. Створення музею є результатом цілеспрямованої систематичної, творчої пошуково-дослідницької, фондової, експозиційної роботи. Наказ про відкриття музею видається його засновником після оформлення відповідної музейної експозиції й при дотриманні вимог щодо наявності:

    - Положення про музей;

    - фонду музейних предметів, зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі оригінальних пам’яток історії, культури, природи, на основі яких побудована експозиція певного профілю;

    - приміщення (окремого, ізольованого) і обладнання, які забезпечують збереження, вивчення і експонування музейних колекцій;

    - експозиції, яка відповідає за змістом і оформленням сучасним вимогам;

    - умов для охорони музею;

    - роботи музею за чітким розкладом.

        3.4. Легалізація (офіційне визнання) музею здійснюється шляхом реєстрації, яка проводиться за поданням закладу освіти відповідно до Положення про відомчу реєстрацію та перереєстрацію музеїв при закладах освіти системи Міністерства освіти України, затвердженого Міністерством освіти України, та взяття на облік у Міністерстві культури і мистецтв України згідно з Положенням про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв. Музей вважається створеним з дня одержання реєстраційного свідоцтва та статусу музею при закладі освіти системи Міністерства освіти України.

        3.5. Діяльність музею припиняється за рішенням його засновника, яке погоджується з відповідною комісією, що проводить реєстрацію на місцях. Наказ про закриття музею видається його засновником.

        4. Керівництво роботою музею

        4.1. За роботу музею відповідає керівник закладу освіти. Керівник закладу освіти, де є музей:

    - призначає педагога (за його згодою), який здійснює безпосереднє керівництво роботою музею;

    - встановлює надбавки педагогові за роботу в музеї за рахунок і в межах фонду заробітної плати;

    - вирішує питання дислокації музею та режиму його роботи;

    - сприяє організації та проведенню навчальних, виховних, методичних та інших заходів на базі музею;

    - виходять з пропозиціями морального заохочення педагогів, які відповідають за роботу музею, про присвоєння їм почесних звань.

        4.2. Робота музею організовується на основі самоврядування, вищим керівним органом якого є рада музею. Рада музею обирається на зборах учнівського чи студентського активу музею та складається з учнів або студентів, педагогічних працівників. Її кількісний склад визначається характером і обсягом роботи музею.

        Рада музею:

    - обирає голову і розподіляє обов’язки між членами ради, які очолюють групи або сектори: пошукової, фондової, експозиційної, просвітницької роботи тощо;

    - вирішує питання включення до фондів музею пам’яток історії, культури і природи, які надійшли в процесі комплектування;

    - обговорює та затверджує плани роботи;

    - заслуховує звіти про пошукову, дослідницьку, наукову роботу;

    - організовує підготовку громадських екскурсоводів, лекторів, а також навчання активу;

    - встановлює зв’язки з пошуковими загонами, гуртками, клубами та іншими творчими об’єднаннями;

    - веде документацію музею (інвентарну книгу, книгу обліку проведення екскурсій, навчальних занять, масових заходів, акти прийому та видачі експонатів, плани роботи);

    - вирішує інші питання, пов’язані з діяльністю музею.

        4.3 Методичну та практичну допомогу музею може надавати піклувальна рада, яка створюється на добровільних засадах із педагогічних працівників, представників державних музеїв, архівів, фахівців різних галузей знань, краєзнавців, ветеранів війни і праці тощо.

        4.4. Науково-методичну допомогу музеям надають районні (міські, обласні) державні музеї. З метою удосконалення та координації роботи музеїв в районах, містах та областях можуть створюватися міжвідомчі комісії з їх діяльності.

        4.5. Загальне керівництво діяльністю музеїв при закладах освіти здійснює Міністерство освіти України, відділ освіти Охтирської міської ради.

        5. Облік і забезпечення збереження фондів

        5.1. Облік пам’яток історії та культури, які зберігаються в музеях, проводиться в порядку, визначеному в нормативних документах Міністерства культури і мистецтв України.

        5.2. Зібраний матеріал складає фонди музею і обліковується в інвентарній книзі, яка скріплюється печаткою та завіряється підписом керівником закладу освіти.

        5.3. Фонди музею поділяються на основні (оригінальні пам’ятки історії, культури та природи) і допоміжні (схеми, діаграми, копії, муляжі тощо).

        5.4. Унікальні пам’ятки Музейного фонду України, а також ті, що мають виняткове наукове, історичне, художнє чи інше культурне значення, заносяться Міністерством культури і мистецтв України до Державного реєстру національного культурного надбання.

        5.5. Пам’ятки історії та культури (в тому числі нагороди з коштовних металів), яким загрожує знищення чи псування, можуть бути вилучені з музею згідно з чинним законодавством.

        5.6. У разі припинення діяльності музею оригінальні пам’ятки історії та культури передаються до державних та інших музеїв на умовах, що не суперечать чинному законодавству.

        5.7. Безпосередня відповідальність за збереження музейних зібрань покладається на керівника закладу освіти та керівника музею.

        5.8. Особи, винні в порушенні законодавства України про музеї та музейну справу, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

        6. Фінансування

        6.1. Витрати, пов’язані з пошуковою роботою, придбання інвентаря, обладнання, технічних засобів та оформлення музею, проводяться за рахунок коштів базового навчального закладу, органів освіти, а також залучених коштів.

Уніфікований паспорт 

Музею Слави 

Охтирської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11