Post date: Oct 12, 2011 3:20:42 PM
Перша – народна, або тривіальна школа (вчили три основні предмети: читання, письмо і рахунок) у селі Оброшино Була заснована 18 березня 1819року. Шкільний будинок був збудований коштом місцевої влади і нагляд за нею мала римо-католицька консисторія (нарада кардиналів під головуванням Папи Римського).
Так як навчання проводилося польською мовою, місцеві селяни не хотіли посилати своїх дітей до цієї школи. Українська громада відмовилася давати школі будь-яку допомогу. За свідченням місцевого вчителя Микити Майхерського до цієї школи ходили тільки українських дітей: сім хлопців – Дмитро, Матвій та Михайло Цибухи, Петро Чухній, Антін Чаповський, Степан Гасюк та Йосип Савка, а також двоє дівчат.
У 1840 році вчителем у селі був місцевий дяк Антін Калагурський, який здобув середню освіту у Львові.
У 1866 році в оброшинській тривіальній школі уже навчалось 30 хлопців та 13 дівчат і вчителем був Кароль Пупа. Зарплата вчителя тоді була 136,53р. (злотих римських, австрійська грошова одиниця) річних та4 сяги дров (сяг – 3 м3) для опалення школи.
У 1874 році школа була реорганізована з церковно-тривіальної у однокласну державну. У 1884 році шкільна влада оголосила конкурс на посаду вчителя в етаповій (самостійній) школі з окладом 300,30 злотих римських. Оскільки це була мізерна зарплатня, то жоден чоловік не хотів працювати за таку платню. Лише жінка Юлія Тарлецька погодилася бути вчителькою.
З 1 січня 1895 року школа працювала як однокласна народна школа.
З 1 вересня 1900 року школа в Оброшині працювала як двокласна і тепер в школі вчили дітей двоє вчителів.
У 1912 році школа залишалася двокласною, польськомовною, хоча всі діти в селі розмовляли українською.
17 січня 1914 року громадська рада ухвалила перевести навчання в сільській школі на українську мову, хоч учителями працювали на той час чотири вчительки польки. У селі почалася боротьба за національне відродження і керував цією роботою отець Микола Левицький.