Для батьків

Діти дошкільного віку, які часто дивляться телевізор, гірше розуміють переживання навколишніх людей і свої власні, з’ясували американські вчені. Це стосується і тих малюків, які просто проводять поруч із телевізором багато часу, поки він ввімкнений. При цьому навіть освітні телепрограми погано впливають на психологічний стан. Проте вихід із ситуації все ж є.Ще в дитячому віці у людини розвивається здатність сприймати як власні переживання, так і переживання інших людей. Це так звана модель психічного, або теорія розуму (theory of mind). Найважливіші її аспекти формуються до трьох – п’яти років. Моллі Шарп і її колеги з Університету штату Огайо (США) вперше вивчили, як перегляд телевізора позначається на «моделі психічного» дітей.

Дослідники запросили до участі в експерименті 107 дітей віком від півтора до трьох років і їхніх батьків. Вчені запитували батьків, скільки годин дитина проводить біля телевізора: дивиться його, грається або займається поряд із ним, поки він ввімкнений. Батьки також відповідали на запитання, чи обговорювали вони з дитиною думки і почуття телегероїв, побачених малюком.

Діти ж отримували завдання, засноване на «моделі психічного»: учені в ході різних ігрових тестів перевіряли, чи розуміє дитина, що в навколишніх людей можуть бути переконання і бажання, які відрізняються від її власних . З’ясувалося, що ті юні учасники експерименту, у яких в кімнаті був телевізор і які дивилися його частіше або проводили поруч із ним більше часу, справді погано розуміли психічний стан інших людей.

За матеріалами: mr7.ru

Десять «золотих правил» для батьків

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти мають усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. '

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Єдність умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до навколишніх, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів), висока самооцінка, уміння підтримати розмову (достатній запас слів).

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мовлення. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення в спілкуванні.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Слід не лише пояснювати, що добре, а що погано, а й закріплювати гарні звички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків. .

6. Навчіть дитину шанувати сім'ю.

Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про хороше оточення.

Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, до якої вони ходять.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям особистої гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.

Нехай вона все перепробує, нехай вчиться на особистих помилках, звикає робити щось краще для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.

Взаємини в сім'ї

Взаємний між батьками та дітьми залежать не від того, скільки разів на день дорослі хвалять чи карають дитину, а від того, як вони це роблять. Занадто захоплюючись різними методами та засобами виховання, батьки сприймають свою дитину як власність, як матеріал, з якого вони можуть «виліпити» ідеал сина чи доньки. Вони автоматично позбавляють дитину права голосу і права вибору.

Щоб запобігти небажаним тенденціям, психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямованість впливів, а як двосторонній процес, де дитина – активний учасник, суб'єкт виховання. Стосунки між батьками і дітьми в родині будуються на засадах довіри, особистої рівності, взаєморозуміння, визначення права кожного на власну точку зору в різних життєвих ситуаціях.

Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Здатність почути, зрозуміти дитину – своєрідний місток між вихователем і вихованцями.

Слід пам'ятати: перед вами не просто маленька дитина, а особистість зі своїм внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмінностями

Помилки виховання

1. Тип неприйнятті (відсутність любові до батьків).

Характерні ознаки:

• надмірний, суворий контроль за дитиною;

• застосування жорстоких методів покарання;

• претензійне, протестне ставлення до дитини;

• мінімум уваги з боку батьків.

Це зумовлено тим, що дитина була небажаною, не схожа на батьків, народилася з фізичною вадою тощо.

Наслідки: неприйняття батьками дитини призводить до неприйняття нею батьків, тобто виникає взаємне відчуження.

2. Гіперсоціальний тип (я люблю тебе лише тоді, коли ти виправдовуєш мої очікування і виконуєш мої вимоги).

За такого типу виховання базується на чітких інструкціях. Дитина ніби запрограмована, надміру дисциплінована, суха та педантична. Вона – як робот, автоматичний виконавець.

Наслідки: намагання догодити іншим, страх перед труднощами та невдачами. Розвивається невпевненість, негативне ставлення до себе. Як наслідок – соціальна ізоляція, дитина лишається наодинці зі своїми проблемами та переживаннями.

3. Тривожно-упевнений тип (любов до дитини трансформується у страх втратити її).

Дитині навіюють думку про те, що на неї всюди чатує небезпека.

Наслідки: страх батьків за дитину призводить до того, що вона стає заляканою, тривожною, несамостійною, нерішучою, боязкою. Формується низька самооцінка.

4. Егоцентричний тип (нав'язування дитині думки, що вона надзвичайна, виняткова).

Обов'язки дитини зведені до мінімуму, права – необмежені. Її найменші бажання миттєво задовольняються. Дитина прагне завжди бути поміченою, викликати загальне схвалення, а коли цього немає, виникають істеричні реакції.

Наслідки: в характері дитини розвиваються і закріплюються егоїстичні тенденції. У колективі однолітків міф, що вона найкраща, руйнується, оскільки її прагнення бути лідером нічим не підкріплене. Дитина стає самотньою або закріплює агресивність як рису характеру.

Фахівцями виявлені універсальні механізми, на яких має засновуватися розумне виховання:

• прийняття дитини такою, яка вона є;

• удосконалення системи схвалень і покарань;

• налагодження суб'єктних взаємин між батьками та дітьми.

Прийняття (позитивне ставлення до дитини, незалежно від того, чи радує вона дорослих у даний момент):

• дозвіл дитині бути такою, якою вона є;

• увага до її почуттів і думок, уміння почути та зрозуміти їх;

• здатність підтримати дитину;

• повага до позиції дитини, віра в її сили та можливості;

• готовність ділитися власними поглядами і цінностями;

• поблажливе і терпляче ставлення.

Система схвалень і покарань.

Батьки мають пам'ятати, що схвалення належної поведінки дитини важливіше для її розвитку, ніж осуд.

Оцінювати треба тільки вчинки і справи дитини, а не н саму. Будь-яке схвалення складається з двох компонентів – висловлювань дорослих і висловлювань дитини. Сказане батьками має виявляти чітку позитивну оцінку дитячих вчинків або намірів: «Дякую за те, що помив машину. Тепер вона виглядає, як новенька».

Покарання має бути продуктивним, а не руйнівним.

• покарання не повинно шкодити здоров'ю – ні фізичному, ні психічному;

• якщо є сумніви, карати чи не карати – не карайте;

• за один раз – тільки одне покарання;

• краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням;

• покараний – вибачний (про старі гріхи – жодного слова);

• покарання – без приниження (це не торжество вашої сили над слабкістю дитини);

• дитина має боятися не батьківського покарання, а того, що вона завдає комусь болю своїми словами, діями, вчинками, намірами.

Пам'ятка батькам першокласників

Від п'ятирічної дитини до мене тільки крок, від новонародженої до п'ятирічної – величезна відстань.

Л. Толстой

• Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з нею.

• Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною. Визначте для неї місце в сім'ї.

• Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

• Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення.

• Цікавтеся справами і проблемами дитини.

• Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати.

• Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

• Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

• Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп'ютері до 30 хв.

• Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

• Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноцінним членом сім'ї зі своїми правами і обов'язками.

• Пам'ятайте, що діти – не просто продовжувачі ваших вмінь, знань, здібностей. Кожна дитина має право на реалізацію своїх потенційних можливостей і на власну долю.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ВІД ДИТИНИ

• Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».

• Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам. Я можу продовжувати використовувати вас як прислугу.

• Не вимагайте від мене негайних пояснень навіщо я зробив те або інше. Я інколи і сам не знаю, чому поступаю так, а не інакше.

• Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи заляканий, я легко перетворююся на брехуна.• Хай мої страхи і побоювання не викликають у вас занепокоєння. Інакше я боятимуся ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

• Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати — це поколиває мою віру у вас.

• Не чіпляйтеся до мене і не бурчіте на мене. Якщо ви будете це робити, то я буду вимушений захищатися, прикидаючись глухим.

• Не намагайтеся читати мені повчання та нотації. Ви будете здивовані, відкривши, як прекрасно я знаю, що таке добре і що таке погано.

• Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я, як і ви, вчуся на власному досвіді.

• Не забувайте, я люблю експериментувати. Таким чином я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.

• Не поправляйте мене у присутності сторонніх людей. Я зверну набагато більшу увагу на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

• Не намагайтеся від мене звільнитися, коли я ставлю відверті питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я взагалі перестану задавати їх вам і шукатиму інформацію десь на стороні.• Я відчуваю, коли вам важко і тяжко. Не ховайтеся від мене. Дайте мені можливість пережити це разом з вами. Коли ви довіряєте мені — я довірятиму вам.

• Не турбуйтеся, що ми проводимо разом дуже мало часу. Для мене важливіше те, як ми його проводимо.

• Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що вважатися потрібно лише з силою. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.

• Будьте уважні, коли в моєму житті настає час більшої орієнтації на однолітків і старших хлопців. В цей час їх думка для мене може бути важливіше за вашу. У цей період я відношуся до вас критичніше і порівнюю ваші слова з вашими вчинками.