Новини



  

    
Родинне свято 2-A клас



Разом робимо добру справу!

Зібрали та передали до дня Св.Миколая закрутки, мед, горіхи, солодощі, пампушки, вареники,  крупи, макарони, чай, каву, засоби гігієни, шкарпетки, рукавиці, малюночки, браслети-обереги.

Подяка 
дир
ектору
п. Антонів Любові Василівні, у
чителям,
 батькам, учням і працівникам школи, що долучилися до 
збірки для наших захисників!










НАСТУПНА ЗБІРКА перед Різдвяними святами.


Конкурс "Юні красуні"
Вітаємо Андріану Крисько!
    
































































































































 Ми з Вами, воїни АТО!!!
 
 
 
 
 
 
    
 
 
                             








































                 Славимо Пречисту в свято Покрови 












          



















  
 
 
 
 
 
 
 
 
 








                Покрова - свято створення УПА   



                     

Піднімуться воїни слави,
Підкорені світлом добра. 
Засвітяться зорі Держави,
Щоб плесо сіяло в Дніпра,

Відкотиться лихо до яру,
Народиться радість вгорі.
Подивиться віра крізь хмару,
Засвітиться світло в зорі.






























Пробудяться співи шумливі,
Беззахисну тишу зметуть.
Розпустяться злаки на ниві,
Всі зерна на колос складуть.

Обіймуться сили любові,
Зустрінуться нове й святе,
Захопиться щастя в Покрові ,
Що всюди Вкраїна цвіте!






























                                 Вітаємо з Днем Учителя!

Відео YouTube


                     

З 25 річницею Незалежності!!!

  
 

День Вишиванки



Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні –
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.

Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,

Бо в цьому році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.

І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих і живих.



У вівторок, 5 січня, 
з 10 до 14 години 
в приміщенні Оброшинської ЗОШ 
буде збірка 
для воїнів АТО
до Різдвяних свят.

Продукти: вареники, п
ампухи, сухе печиво, м'ясні вироби, 
кава, чай;

дитячі малюнки;

теплий одяг;
 
сангігієна.






Кошти, зібрані 1 вересня

Роман Гаврильчак  та Михайло Ляля тримали оборону у найгарячіших точках зони АТО.

Під час прориву з Дебальцевого 12 лютого капітан Роман Гаврильчак кинувся рятувати двох підлеглих. Він же витягнув їх, але сам отримав важке поранення. У нього був зламаний хребет, пошкоджений спинний мозок, розбита рука і пробито легеню.

 «У Романа закачаний гель у спинний мозок. Це дуже складна травма і 100%  шансів, що він буде ходити, жодний спеціаліст не дасть», – пояснює лікар-реабілітолог Юрій Митко.

Одним із врятованих Романом хлопців був 22-річний Михайло Ляля, що отримав відкриту черепно-мозкову травму, множинні переломи ребер, пошкоджене око, покалічені руки, хребет, перебував  у комі.

Роман і Михайло дивом вижили, проте отримані травми кардинально змінили їх життя: наразі хлопці пересуваються у інвалідних візках, бо не відчувають ніг. Їм вже зробили всі необхідні операції. Тепер усі шанси на одужання залежать від Божої волі та якісної реабілітації.

Бійці та їх батьки вдячні оброшинцям за молитву та фінансову допомогу (по 1000 грн., зібраних 1 вересня).

Ми вдячні хлопцям за їх патріотизм, мужність і за наше спокійне небо.

Боже, Україну збережи,

Господи помилуй нас!


Звіт про кошти, зібрані у 2014-2015 н.р. для бійців АТО



Оброшинці попрощалися з загибдим героєм

Оброшинці  попрощались  із загиблим героєм

 

17 березня, мешканці Оброшина, стоячи на колінах із лампадками у руках,  зустрічали  загиблого Ігоря Балду, у храмі св. Димитрія відслужили парастас, молилися Хресну дорогу, акафіст до Хреста Спасителя, хор Галичани виконав патріотичні пісні. Церква була цілу ніч відчинена для прощання з героєм.

Наступного дня багатолюдна похоронна процесія проводжала домовину бійця, вкриту державним прапором до останнього місця спочинку. Хмельниччини, побратими Хмурого, провівши його в останню дорогу, сказали, що виконали його головне бажання – поселитися на рідній землі, звідки радянська влада вирвала корінь родини і не дозволила повернутись після таборів.

Шкода, що це бажання не здійснилося за життя оброшинця за походженням Ігоря Балди. Мешканці села лише починають з жалем усвідомлювати, що не знали героя, але хочуть бути горді та відповідальні з того, що мали такого земляка.

Труну несли військовослужбовці під звуки духового оркестру. Поховали героя з усіма почестями – Державним Гімном, військовим салютом під вигуки «Герої не вмирають!».

 Щирими спогадами про відданого сина української держави Ігоря Балду поділився близький друг і побратим, один із засновників Українського козацтва Іван Козар.

«Мабуть, Ігор не збирав стільки людей як сьогодні. Ігор прожив гідне життя, був вихований достойним борцем своїми батьками, які постраждали за свою відданість і любов до України. Ще навчаючись у молодших класах в Знам’янці він був  ізгоєм-бандерівцем. Батько Іван говорив маленькому – Ігор, ти українець, ти син повстанця, ти повстанець. Так з дитинства закладалася патріотична жила.

Вже проживаючи у Шепетівці, де він закінчив школу, здобував освіту, з початком перебудови Ігор був одним з перших у рядах руху. Разом з рухом почало відроджуватися козацтво - він перший в лавах відродженців українського козацтва. Ми невеликою групою створили невелику організацію, яка називалася «Плоскирівське козацьке братство». У Шепетівці ще за радянської влади Ігор один з перших підняв жовто-блакитний прапор над міськрадою. Була відкрита кримінальна справа.

Ось такий він був. Тому, маючи велику пошану до свого побратима, ми обрали його отаманом обласної структури Хмельницький козацький кіш. Ми сподівалися, що підніметься козацтво, підніметься патріотичний дух. Ігор був переконаний, що Україна станеться тільки тоді, коли обмиється гарячою кров’ю патріотів. І тільки через 24 роки Україна стається, саме зараз такою дорогою ціною».

 Провести  в останню путь Ігоря Балду прийшли рідні, друзі, знайомі та бойові побратими, останні пообіцяли продовжити незакінчену справу героя. Присутні на сумній події чоловіки, жінки та молодь не стримували сліз через втрату справжнього сина України, великого патріота.

Щирі співчуття бойовим побратимам, усім рідним і близьким покійного.

Вічна і світла пам'ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях.



Біографія

Козак та солдат з позивним «Хмурий» (Ігор Іванович Балда) народився в селищі Усть-Нера Якутської області Росії в родині українських патріотів, які в сорокові роки минулого століття радянським режимом були вислані до Якутії за звинуваченням у діяльності ОУН і УПА. У 1960-тих роках родина переїхала до України, проживала у місті Знам’янці Донецької області, з 1970-тих – у місті Шепетівці Хмельницької області. Саме у Шепетівці Ігор став  засновником Шепетівської районної козацької сотні. У 1992 році обраний отаманом Хмельницького обласного козацького коша, пізніше довгий час очолював Хмельницьку обласну організацію УНА-УНСО, був активним членом Української Національної Асамблеї.

Ігор Іванович Балда був справжнім сином свого народу, палким патріотом, безстрашним чоловіком, який завжди хотів жити у єдиній та незалежній Українській державі й не міг залишатись осторонь тих подій, які розгорнулись у нашій країни. 

Ігор Балда був активним учасником Революції Гідності, засновником Шепетівської козацької сотні. Після подій Майдану стан здоров’я чоловіка погіршився, проте не завадив йому боротися далі. І хоча міський комісаріат до війська не призивав, пішов восени 2014 року на фронт добровольцем. Після спеціальних навчань служив артилеристом. Друзі розповідають, напередодні він ніби відчував лихе.

55-річний боєць 1-го окремого інженерно-будівельного українського добровольчого батальйону Ігор Балда, загинув 13 березня у селі Боровеньки Луганської області від кулі снайпера під час, так званого, перемир'я.

 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила день 1 грудня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Це пов’язано з тим, що синдром набутого імунодефіциту (СНІД) придбав масштаби пандемії. В даний час понад 41 мільйон чоловік живуть, будучи інфіковані ВІЛ / СНІДом. Найбільше від розповсюдження цього небезпечного захворювання в Європейському Союзі і країнах, що межують з ним, страждає молодь.

В усьому світі в цей день говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе глобальна епідемія. Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що чума ХХ, а зараз вже і ХХI століття загрожує існуванню людства ...

Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1-го грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією по ВІЛ / СНІДу. Цей день служить справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що розповсюджується по всіх регіонах світу. Організовані зусилля направлені на зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження ВІЛ / СНІД, на організацію навчання та надання інформації з усіх аспектів ВІЛ / СНІД.

Розуміючи всі зростаючі складнощі, пов’язані з пандемією ВІЛ / СНІДу, ООН створила в 1996 році союз шести всесвітніх організацій, названа Спільною програмою Об’єднаних Націй з проблем ВІЛ / СНІДу (ЮНЕЙДС). Ця програма об’єднує як спонсорів цього спільного проекту, так і Дитячий фонд ООН, Програму ООН з розвитку, Фонд ООН з питань народонаселення, Організацію ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) та Світовий банк.

ЮНЕЙДС підтримує довгострокові глобальні проекти з профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу, допомагає боротьбі за права людини незалежно від ВІЛ-статусу, здійснює допомогу країнам в усьому світі за допомогою проведення навчання заходам профілактики, підтримки досліджень з питань ВІЛ / СНІДу і роботи з програмами розширення міжнародного фронту боротьби з ВІЛ / СНІДом.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом став щорічною подією в більшості країн. Хоча 1 грудня визначений як дата офіційного відзначення, в багатьох співтовариствах організовується ряд заходів, що проводяться протягом тижнів і днів до і після офіційного святкування.

Символом боротьби з СНІДом є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім’я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї дочки-солдата з Персидської затоки.

Як і раніше, існує значна різниця у поширеності ВІЛ-інфекції по регіонах України. Найбільш високі показники поширеності ВІЛ-інфекції зареєстровано у південно-східних регіонах країни: у Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, містах Києві та Севастополі, а також АР Крим.

Сьогодення вимагає особливої уваги до проблем ВІЛ/СНІД і не лише медичних працівників, а й усього суспільства. Відповідальність за попередження ВІЛ-інфікування покладається на кожного громадянина в першу чергу його відповідальною безпечною поведінкою, якої слід дотримуватися в особистому житті, професійній діяльності і навчати навичкам безпеки інших. Адже, лише разом, спільними зусиллями ми здатні вплинути на загрозу епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.

 

Відео YouTube


  3 грудня - міжнародний день інваліда

У 1992 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Мета, заради якої цей день був проголошений, - це дотримання прав людини іучасть інвалідів в житті суспільства. Ця мета була поставлена у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятою Генеральною Асамблеєю в 1982 році і названа Десятиліттям інвалідів.

Проведення Міжнародного дня інвалідів спрямовано на привернення уваги до проблем івалідів, захист їх гідності, прав та благополуччя, на переваги, які отримує суспільство від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті. В Україні проведення цього дня встановлене Указом Президента, починаючи з 1993 року. В 2005 році був ухвалений закон "Про реабілітацію інвалідів в Україні", яким визначені основні принципи створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для функціонування системи підтримки фізичного, психічного і соціального благополуччя інвалідів.

 На сьогодні для України проблема захисту інвалідів набуває значення у зв’язку з постійним зростанням їх частки серед населення держави. За останні десять років чисельність осіб з особливими потребами в Україні перейшла 18-відсотковий рубіж.

Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов’язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. За останні 10 років державою створено комплекс законів, які регулюють практично усі аспекти життя людей з інвалідністю. Зокрема, це закони України:

· “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;

· “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“;

· “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали - внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

· “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”;

· “Про психіатричну допомогу” та інші нормативно-правові документи.

· У них знайшли відображення статті Європейської Соціальної Хартії (1961 р.)

· “Право на працю”;

· “Право на охорону здоров’я”;

· “Право на справедливі умови праці”;

· “Право на соціальне забезпечення”;

· “Право осіб з фізичними та розумовими вадами на професійне навчання, перекваліфікацію та соціальну реабілітацію”;

· “Право на соціальну медичну допомогу” тощо.

Інвалідність - явище соціальне, уникнути якого не може жодне суспільство і кожна держава відповідно до рівня свого розвитку, пріоритетів та можливостей формує соціальну та економічну політику щодо осіб з фізичними або розумовими вадами. Звичайно, масштаб інвалідності залежить від ряду факторів, таких, як стан здоров’я нації, розвиток системи охорони здоров’я, соціально-економічне зростання, стан екологічної культури, історичні та політичні причини, зокрема участь у війнах та військових конфліктах, техногенні та природні катастрофи, тощо. Деякі з перелічених факторів мають місце і в Україні, що зумовлює зростання чисельності інвалідів у суспільстві. Чисельність інвалідів в нашій державі становить 2,7 млн. осіб.

Щороку в Україні збільшується кількість інвалідів, і ця невтішна тенденція покладає особливі зобов’язання як на владу, так і на суспільство щодо соціального захисту людей з особливими потребами та адаптації їх до нормального життя. Тільки у Харківській області за останні два роки кількість інвалідів збільшилася на 11 тисяч і становить понад 155 тисяч осіб. Але не таємниця, що дуже часто ці люди залишаються наодинці зі своїми проблемами, позбавленими уваги і доступу до соціальних благ. Бо вони не такі, як інші, бо їм важче достукатися до чиновників, бо, зрештою, багатьом здається, що вони живуть у своєму паралельному світі, який з нашим не перетинається. На цьому тлі Харків може бути гарним прикладом партнерства між владою і громадськими організаціями, які представляють інтереси інвалідів. Адже за кілька останніх років таке партнерство дозволило вирішити чимало проблем, що турбують людей з особливими потребами, а головне – змінити саме ставлення до цих людей.

Всі ми звикли до слів "толерантність", "рівні права", "соціальний захист"… Та насправді ми навіть не маємо уявлення про спектр проблем, з якими стикаються люди, що відрізняються від середньостатистичного громадянина нашої держави. Зустрічаючи на вулиці інваліда на милицях або у візку, чи замислюємось ми над його непростою долею?

Сьогодні складна ситуація в країні, та це зовсім не означає, що ми повинні забути про інші події, навіть якщо вони прямо не пов'язані з виборами президента. Адже 3 грудня - Міжнародний день інвалідів. Напередодні цієї дати відбулося засідання прес-клубу реформ, на якому обговорювалися найтиповіші проблеми людей з обмеженими можливостями та шляхи їх вирішення.

На Україні інвалідів - 4 відсотки населення. Тож ми не маємо права не звертати на них уваги.

Створення робочих місць для інвалідів - питання, яке потребує першочергового вирішення. Бо розміри пенсій, на жаль, не дозволяють цим людям сидіти вдома або подорожувати світом. Крім того, людина з вадами має відчувати себе повноцінним членом суспільства.

Звісно, сучасне суспільство вже переймається проблемами інвалідів. Втім, як свідчать розповіді людей з особливими потребами, досить часто медичні працівники "не радять" їм мати дітей, або й взагалі відмовляються приймати пологи у інвалідів, не бажаючи мати проблем. Між тим ці люди особливо тягнуться до сімейного затишку і потребують тепла рідних рук. Тож якось нам усім разом треба вже переломити стереотипи своєї поведінки, щоб інвалідам, яких обійшла доля, було затишно жити з нами поруч. Але на цьому ж прес-клубі я почула дві цифри, від яких мені стало не по собі: за останні три роки усього п'ятеро інвалідів отримали від держави квартири. То чого тоді варті всі оті наші засідання, клуби, об'єднання? Нам усім за себе ж повинно бути соромно.

 


Школярки довели,
що Wi-Fi шкідливий


Дев’ятикласниці з Данії зробили світове відкриття. П’ять дівчаток науковим шляхом довели, що масове поширення бездротових мереж і пристроїв, пов’язаних із ними, шкодить людству.

Почали свій експеримент учениці з того, що провели спостереження, в ході якого з’ясували, як на людський організм впливають звичайні мобільні телефони. Так, наприклад, існує теорія, яка свідчить про те, що, якщо провести ніч поблизу мобільного, то вранці у людини можуть виникнути проблеми з увагою і фокусуванням погляду.

Далі школярки використовували в експерименті два лотки з насінням крес-салату. Перший вони помістили в кімнату з Wi -Fi , інший – розмістили в приміщенні, повністю ізольованому від бездротового зв’язку та інтернету.

З’ясувалося, що через 12 днів насіння, на яке не впливав Wi -Fi, природним чином проросло в лотку. А от інше насіння навіть не проклюнулося.

Отриманими результатами експерименту зацікавився вчений Каролінського університету, професор Хорсвейд (Швеція).

Спеціаліст вже в найближчому майбутньому готується повторити експеримент. При цьому вчений планує використовувати свою професійно обладнану лабораторію. Крім того, експерт хоче також запросити для тестів і цих школярок-експериментаторів, які надихнули його на нове дослідження.

За матеріалами: mama.ua


Comments