МИРОПІЛЬ
І частина
Віки пройшли із часу заснування
Мирополя – над берегом Случі
І назву він одержав за братання
Українця й поляка на віки.
Коли ще прадіди у городищах жили
Й кругом були дрімучії ліси
Татарські орди все кругом палили
А жіночок й дітей в неволю повели.
Й земля стогнала від тупоту коней
А шлях мокрів від поту й крові
По ньому із горищ вели людей
Яким судилось жить в неволі.
І ґвалт дзвенів уже століттями
Татарський шлях все пломенів
Везли в кибитках малолітніми
Малих дітей без матерів.
Й дівчата бранки йшли цим шляхом
Пов’язані мотуззям із хвостів
І всі прощались з степом й з богом
І з тілами вбитих женихів.
Над шляхом круки вздовж літали
Вовки сиділи подалік
Загиблих древлян не лічили
І сліз по них нікому лить.
Пройшла татарська чорна хмара
І міць її вже не страхав
У древлян паросль підростала
І в поселені мир настав.
Ловили рибу й хліб ростили
Кругом по степах і лісах
І за століття вже забули
І за спустошення й за страх.
І знов збирались хмари з півдня
Надслуччя стрілами залить
На цей раз з Польщі везли півдня
Щоб непокірний край спалить.
І знову стогін й кров народу
І з водами Случі змішались
Й виття вовків із димом вгору
Над поселеннями змішались.
Жили і мучились й ховались
І біля рік й в густих лісах
І в цих знущаннях гартувались
Їх ватажки у куренях.
І води бистрії Случі
Несли жовныра й українця
Й не гнули спин, а лиш вночі
Всі швидко бігли на схід сонця.
З вараг вже військо назбиралось
Щоб край свій рідний боронить
Козаче військо гартувалось
Щоб кров’ю правду захистить.
Те військо билось за життя
Поляк вмирав за панування
Не було битві тій кінця
А для народу мук й страждання.
Але ж здолав вже розум зло
І мир над Случчю святкували
Й народ у пам'ять що було
Село Мирополем назвали.
МИРОПІЛЬ
ІІ частина
І мир сусіди довгожданий
Знекровлені уклали на віка
Він був народом довгожданий
І для поляка й мужика.
Шабельні рани ще ятрили
Із згарищ вгору йшли дими
Пани вже землями ділились
Й укази з Польщі привезли.
Миропіль Чапським дарували
За вірність Польщі й королю
І що корону відстояли
І віру зберегли свою.
І розвернулась й закипіла
Робота графська на селі
Сюди з Європи вже прибули
І архітектор й трударі.
Спочатку костьол освятили
Понад Случею на горі
Невдовзі й палац заложили
На другій гірці подалік.
І навкруги тут парк розбили
І став вже почали копать
Й конюшню тут же спорудили
І млин від ставу будувать.
І всюди чути стогін хлопський
І на будовах і полях
І в палац графський Європейський
Із Польщі гості приїздять.
І ось настав вже знаті день
День зустрічі гостей з Варшави
Німецький Гамбург і той же Відень
Й вони в Миропіль знать послали.
І чутка вже про графство Чапських
Тоді рознеслась по Європі
Й багато вже було охочих
В Миропіль древній приїзжати.
Їхали й поляки й німці
Й євреї з Польщі приїзжали
І бідні люди ремісниці
На заробітки причвалали.
І щоб було де що придбати
За злоту хлопську у селі
Євреї стали будувати
Ларочки, лавки і пивні.
Купець з Росії греблю гатить
Щоб Случ водою збагатить
Він капітал свій тут не втратить
Но лиш удвоє збагатить.
Вода картонку Хряка крутить
І все вирує навкруги
Він за пів ціни солому купить
Картон же збуде в три ціни.
Щоб злоти в хлопа не губились
Які у нього не дзвонять
І графу щоб вони пропились
Гуральню граф рішив нанять.
Кругом селяни і робочі
Із різних націй є раби
Вони працюють з дня до ночі
А в північ острять сокири.
І глум й знущання ллє по вінця
І людський стогін навкруги
Вже чуть як бореться столиця
І залп Аврори із Неви.