МИРОПІЛЬ

І частина

Віки пройшли із часу заснування

Мирополя – над берегом Случі

І назву він одержав за братання

Українця й поляка на віки.

Коли ще прадіди у городищах жили

Й кругом були дрімучії ліси

Татарські орди все кругом палили

А жіночок й дітей в неволю повели.

Й земля стогнала від тупоту коней

А шлях мокрів від поту й крові

По ньому із горищ вели людей

Яким судилось жить в неволі.

І ґвалт дзвенів уже століттями

Татарський шлях все пломенів

Везли в кибитках малолітніми

Малих дітей без матерів.

Й дівчата бранки йшли цим шляхом

Пов’язані мотуззям із хвостів

І всі прощались з степом й з богом

І з тілами вбитих женихів.

Над шляхом круки вздовж літали

Вовки сиділи подалік

Загиблих древлян не лічили

І сліз по них нікому лить.

Пройшла татарська чорна хмара

І міць її вже не страхав

У древлян паросль підростала

І в поселені мир настав.

Ловили рибу й хліб ростили

Кругом по степах і лісах

І за століття вже забули

І за спустошення й за страх.

І знов збирались хмари з півдня

Надслуччя стрілами залить

На цей раз з Польщі везли півдня

Щоб непокірний край спалить.

І знову стогін й кров народу

І з водами Случі змішались

Й виття вовків із димом вгору

Над поселеннями змішались.

Жили і мучились й ховались

І біля рік й в густих лісах

І в цих знущаннях гартувались

Їх ватажки у куренях.

І води бистрії Случі

Несли жовныра й українця

Й не гнули спин, а лиш вночі

Всі швидко бігли на схід сонця.

З вараг вже військо назбиралось

Щоб край свій рідний боронить

Козаче військо гартувалось

Щоб кров’ю правду захистить.

Те військо билось за життя

Поляк вмирав за панування

Не було битві тій кінця

А для народу мук й страждання.

Але ж здолав вже розум зло

І мир над Случчю святкували

Й народ у пам'ять що було

Село Мирополем назвали.

МИРОПІЛЬ

ІІ частина

І мир сусіди довгожданий

Знекровлені уклали на віка

Він був народом довгожданий

І для поляка й мужика.

Шабельні рани ще ятрили

Із згарищ вгору йшли дими

Пани вже землями ділились

Й укази з Польщі привезли.

Миропіль Чапським дарували

За вірність Польщі й королю

І що корону відстояли

І віру зберегли свою.

І розвернулась й закипіла

Робота графська на селі

Сюди з Європи вже прибули

І архітектор й трударі.

Спочатку костьол освятили

Понад Случею на горі

Невдовзі й палац заложили

На другій гірці подалік.

І навкруги тут парк розбили

І став вже почали копать

Й конюшню тут же спорудили

І млин від ставу будувать.

І всюди чути стогін хлопський

І на будовах і полях

І в палац графський Європейський

Із Польщі гості приїздять.

І ось настав вже знаті день

День зустрічі гостей з Варшави

Німецький Гамбург і той же Відень

Й вони в Миропіль знать послали.

І чутка вже про графство Чапських

Тоді рознеслась по Європі

Й багато вже було охочих

В Миропіль древній приїзжати.

Їхали й поляки й німці

Й євреї з Польщі приїзжали

І бідні люди ремісниці

На заробітки причвалали.

І щоб було де що придбати

За злоту хлопську у селі

Євреї стали будувати

Ларочки, лавки і пивні.

Купець з Росії греблю гатить

Щоб Случ водою збагатить

Він капітал свій тут не втратить

Но лиш удвоє збагатить.

Вода картонку Хряка крутить

І все вирує навкруги

Він за пів ціни солому купить

Картон же збуде в три ціни.

Щоб злоти в хлопа не губились

Які у нього не дзвонять

І графу щоб вони пропились

Гуральню граф рішив нанять.

Кругом селяни і робочі

Із різних націй є раби

Вони працюють з дня до ночі

А в північ острять сокири.

І глум й знущання ллє по вінця

І людський стогін навкруги

Вже чуть як бореться столиця

І залп Аврори із Неви.