КАЯТТЯ

Все минеться в житті і спливуть усі ріки

Як вщухає і вітер і тануть сніги

І кохання замінить душевнії муки

А тихесенький дощик спасе васильки.

Стихає у тілі і біль і утома

Не зникає життя, хто живим не родивсь

Не кохає душа, що не відає Бога

Бо в тілесній бездушності він не з’явивсь.

Дійсність спливе як джерельні потоки

І осінь настане з в’язким відчуттям

Зими повіють всі незміннії роки

З часом дотліє в житті багаття.

Стоятиме хрест, а в підніжжі могила

Моя тут любов і всі муки мої.

Земнії гріхи, що душа їх носила

Каюсь мій Боже, мене ти прости.

5.04.2009 р.