КАЯТТЯ
Все минеться в житті і спливуть усі ріки
Як вщухає і вітер і тануть сніги
І кохання замінить душевнії муки
А тихесенький дощик спасе васильки.
Стихає у тілі і біль і утома
Не зникає життя, хто живим не родивсь
Не кохає душа, що не відає Бога
Бо в тілесній бездушності він не з’явивсь.
Дійсність спливе як джерельні потоки
І осінь настане з в’язким відчуттям
Зими повіють всі незміннії роки
З часом дотліє в житті багаття.
Стоятиме хрест, а в підніжжі могила
Моя тут любов і всі муки мої.
Земнії гріхи, що душа їх носила
Каюсь мій Боже, мене ти прости.
5.04.2009 р.