Інклюзивна освіта

ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Діти з особливими освітніми потребами — це діти, які мають певні відхилення психофізичного розвитку внаслідок порушення діяльності одного чи кількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовленнєвого), а також внаслідок ор­ганічного ураження центральної нервової системи, і потребують забезпечення додаткової корекційної підтримки.

Основні види порушень психофізичного розвитку дітей:

1. Затримка психічного розвитку (ЗПР) вира­жається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. Ранній дитячий аутизм — це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до усного спілкування.

2. Порушення мовлення (найпоширенішим пору­шенням мовленнєвого розвитку є дислалія) — по­рушення звуковимови, не пов’язане з вадами слу­ху чи розумового розвитку.

3. Порушення опорно-рухового апарату (ДЦП) часто поєднуються з розладами мовлення, нерід­ко зі зниженням інтелекту.

Отже, освітній простір передбачає особистісно зорієнтовані методи навчання, а це означає індиві­дуальний підхід до кожної дитини з урахуванням усіх її індивідуальних особливостей: здібностей, особливостей розвитку, типу темпераменту, стану сімейної культури тощо. У роботі з дітьми, які ма­ють особливі освітні потреби, необхідно враховувати психологічні особливості!

Поради батькам

· Підтримуйте потяг дитини до творчості і виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки щодо перших творінь вашої дитини.

· Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здається безглуздими.

· Учіться самі та навчайте дітей правильно спілкуватися.

· Щоб навчитися правильно говорити, треба вміти читати і слухати.

· Читайте своїм дітям казки.

· Обіймайте, цілуйте та заохочуйте дітей — вони все розуміють та відчувають. Забагато любо­ві не буває.

· Завжди пам'ятайте, що ваша дитина — інди­відуальність. Вона заслуговує на повагу!

· Якщо дитина відчуває добре ставлення до себе, вона цим же віддячить.

· Ніколи не давайте дитині негативних суджень про неї: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оці­нювати треба лише вчинок. Варто говорити так: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлоп­чик (дівчинка) і не будеш більше так робити, правда?»

· Завжди пам'ятайте, що дитина навчиться того, що вона бачить у повсякденному житті. За­стосуйте батьківську мудрість!