Інклюзивна освіта
ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Діти з особливими освітніми потребами — це діти, які мають певні відхилення психофізичного розвитку внаслідок порушення діяльності одного чи кількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовленнєвого), а також внаслідок органічного ураження центральної нервової системи, і потребують забезпечення додаткової корекційної підтримки.
Основні види порушень психофізичного розвитку дітей:
1. Затримка психічного розвитку (ЗПР) виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. Ранній дитячий аутизм — це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до усного спілкування.
2. Порушення мовлення (найпоширенішим порушенням мовленнєвого розвитку є дислалія) — порушення звуковимови, не пов’язане з вадами слуху чи розумового розвитку.
3. Порушення опорно-рухового апарату (ДЦП) часто поєднуються з розладами мовлення, нерідко зі зниженням інтелекту.
Отже, освітній простір передбачає особистісно зорієнтовані методи навчання, а це означає індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням усіх її індивідуальних особливостей: здібностей, особливостей розвитку, типу темпераменту, стану сімейної культури тощо. У роботі з дітьми, які мають особливі освітні потреби, необхідно враховувати психологічні особливості!
Поради батькам
· Підтримуйте потяг дитини до творчості і виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки щодо перших творінь вашої дитини.
· Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здається безглуздими.
· Учіться самі та навчайте дітей правильно спілкуватися.
· Щоб навчитися правильно говорити, треба вміти читати і слухати.
· Читайте своїм дітям казки.
· Обіймайте, цілуйте та заохочуйте дітей — вони все розуміють та відчувають. Забагато любові не буває.
· Завжди пам'ятайте, що ваша дитина — індивідуальність. Вона заслуговує на повагу!
· Якщо дитина відчуває добре ставлення до себе, вона цим же віддячить.
· Ніколи не давайте дитині негативних суджень про неї: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Варто говорити так: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і не будеш більше так робити, правда?»
· Завжди пам'ятайте, що дитина навчиться того, що вона бачить у повсякденному житті. Застосуйте батьківську мудрість!