На сьогоднішній день в Україні відбуваються значні зміни в галузі освіти, яка передбачає включення кожної дитини, у тому числі і дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній процес і тим самим забезпечує реалізацію їх права на освіту.
Відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів та інших міжнародних документів, необхідними умовами для отримання якісної освіти для дітей з особливими потребами є вміння педагога здійснювати індивідуалізацію та диференціацію навчального процесу, оцінювати розвиток дитини на основі об`єктивних спостережень за її розвитком, розробляти індивідуальні навчальні програми, тісно співпрацювати з батьками дитини та іншими фахівцями. Звичайно, що для виконання цих та інших завдань педагогу потрібна допомога – з боку адміністрації навчального закладу, з боку інших фахівців, з боку батьків. Але найбільш важливою для педагога є надання допомоги під час самого навчального процесу. Саме надання такої допомоги і є основною метою діяльності асистента педагога (асистент вчителя, асистент вихователя).
Асистент вчителя призначається на посаду та звільняється з неї наказом керівника місцевого органу управління освітою.
Посаду асистента вчителя може обіймати особа, яка має повну вищу педагогічну освіту та пройшла курсову перепідготовку щодо роботи в умовах інклюзії. У навчальному закладі даний педагогічний працівник безпосередньо підпорядковується заступнику директора з навчально-виховної роботи, працює під керівництвом учителя класу, до якого призначений.
Разом із вчителем класу асистент вчителя здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, зокрема:
проводить навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, використовуючи різноманітні форми роботи та запроваджуючи ефективні форми їх проведення;
допомагає дітям з особливими освітніми потребами виконувати навчальні завдання;
здійснює добір, розробку додаткового дидактичного матеріалу до тем, які вивчаються, враховуючи особливі освітні потреби учня відповідно до вказівок учителя;
залучає дітей з особливими освітніми потребами до різних видів навчальної діяльності на уроці;
адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами;
разом із групою фахівців, приймає участь у розробленні індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами, вивчає особливості діяльності та розвитку дітей, оцінює їхні навчальні досягнення, виконання ними індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку дітей з особливими освітніми потребами;
проводить спостереження за навчальною діяльністю учня з особливими освітніми потребами та об’єктивний запис інформації щодо виконання учнем завдань та змін у його поведінці, повідомляє цю інформацію вчителю;
інформує вчителя класу та батьків про досягнення дітей з особливими освітніми потребами.
Учитель разом з асистентом є учасниками команди, вони виконують чітко розділені ролі у навчальному процесі, гармонійно доповнюють один одного. Численні завдання, які стоять перед асистентом педагога, потребують не лише належної його підготовки, а й постійної підтримки та допомоги з боку вчителя.
Для формування ефективних стосунків учителі можуть використовувати різні стратегії, зокрема:
спільне обговорення ролей і завдань асистента вчителя;
установлення чітких критеріїв успішної діяльності асистента вчителя;
спільне обговорення філософії та підходів до навчання й управління класом;
проведення регулярних зустрічей з асистентом вчителя для обговорення результатів спостережень за учнями, обговорення проблемних ситуацій і стратегії запровадження навчальної програми.
Отже, слід зазначати, що, оскільки чинне законодавство недостатньо регулює стосунки між учителями й асистентами вчителів, то перед учителями стоїть завдання зробити ці стосунки максимально ефективними. Ідеальні взаємини між учителем та асистентом учителя є постійними тривалим процесом. Однак на основі першого досвіду спільної роботи вчителів та асистентів учителя в інклюзивних навчальних закладах можна стверджувати, що учні дуже виграють у ситуації, коли вчителі й асистенти вчителів чітко розуміють свої ролі й відповідальність і разом працюють над досягненням спільної мети.
В цьому році в першому класі з інклюзивним навчанням навчається учень з порушенням зору. Особливості розвитку та підтримки дитини з порушенням зору.
Основну інформацію про навколишній світ (90%) дитина отримує через зір, який є провідним сенсорним каналом взаємодії з навколишньою дійсністю, тому порушення зору суттєво впливають на розвиток дитини. Основним критерієм зорових порушень є гострота зору, оскільки вона має найбільше значення для життєдіяльності людини. При зорових порушеннях гостроту зору ділять на:
– відносну (гострота зору без окулярів);
– абсолютну (гострота зору в окулярах).
До порушень зору відносять сліпоту, слабозорість, косоокість.
Особливості психофізичного розвитку дітей з порушенням зору спостерігаються передусім у сфері чуттєвого пізнання: у дитини порушуються зорові відчуття та сприймання, що впливає на формування кількості зорових уявлень, а це, у свою чергу, відбивається на формуванні образів, уявлень, понять, мовлення; порушується співвідношення образного та понятійного в мисленнєвій діяльності; спостерігаються особливості емоційно-вольової регуляції; знижується пізнавальна активність і послаблюється розвиток пізнавальних процесів.
Велике значення для сприймання й пізнання навколишнього у сліпих і слабозорих має дотик. Тактильне сприймання забезпечує отримання комплексу різних відчуттів (торкання, тиснення, рух, тепло, холод, біль, фактура матеріалу) й допомагає визначити форму, розміри, установити пропорційні відношення.
Слабозорим дітям важко сприймати предмети на відстані й ті, що рухаються, а також великі та дрібні за розміром, тому багато чого з довкілля залишається поза увагою цих дітей та збіднює уявлення про навколишній світ.
Сліпі та слабо зорі діти вимушені запам’ятовувати й утримувати в пам’яті таку кількість інформації, яку не треба пам’ятати людині, яка бачить. Тому у сліпих і слабозорих людей обсяг пам’яті великий.
Формування таких мисленнєвих операцій, як аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення, відбувається пізніше.
У дітей з порушенням зору наявне переважання слухової уваги над зоровою, а також відмічаються значні труднощі формування довільної уваги.
Педагогам, які працюють з дітьми, які мають порушення зору, в умовах інклюзивного навчання важливо адаптувати до потреб цих дітей навчальне середовище ще до початку приходу такої дитини у клас. Якщо дитина є слабозорою, їй необхідні додаткове освітлення робочого місця, спеціальні підручники, зошити.. Учитель також мусить озвучувати все, що він пише на дошці. Пояснення вчителя не повинно бути швидким і складним – треба пояснювати просто, зрозуміло, з наведенням доказів, використовуючи додаткові, за можливості об’ємні наочні засоби.
Педагоги класів з інклюзивним навчанням повинні попереджувати втомлюваність дітей з порушенням зору, брати до уваги їх повільність у процесі читання, письма, яка передбачає звільнення навчального матеріалу від другорядного й несуттєвого. Необхідно чітко регламентувати безперервне зорове навантаження, яке не повинно перевищувати 10 – 15 хвилин для дітей зі зниженим зором. У ході заняття вчитель мусить частіше звертатися до учнів з порушенням зору, залучати їх до групової роботи.
До приходу дитини в школу вчитель і асистент вчителя адаптували робоче місце дитини, особисту шафку для роздягання, підготували вправи для очей, фізкультхвилинки.
Асистент вчителя на уроках застосовує дидактичний матеріал відповідно до вказівок учителя; залучає дитину з особливими освітніми потребами до різних видів навчальної діяльності на уроці; допомагає дитині з особливими освітніми потребами виконувати навчальні завдання; проводить фізкультхвилинки, вправи на зняття втоми з очей, веде спостереження за учнем.