Війна — стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, а й для дітей. Відчуття небезпеки, тривога, порушення звичного стану речей, постійні зміни та переміщення — все це може злякати дитину, збити її з пантелику і викликати дискомфорт. Головне, що слід пам’ятати, — якщо батьки поруч і всі здорові, то ви зможете забезпечити психологічний комфорт дитини.

Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи.

Пам’ятайте про головне правило: спокійні батьки — спокійні діти!!!

У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину.

Ось кілька порад для батьків:

* Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.

* Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка.

* Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.

* Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.

* Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.

* Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.

Як надати первинну психологічну допомогу дитині під час війни

• Запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».

• Створюйте атмосферу безпеки— обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте та грайте з нею.

• Переглядайте разом із дитиною «позитивні» фотографії чи зображення— так зможете звернутися до приємних образів із минулого, послабити неприємні спогади.

• Спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям— переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.

• Допомагайте вибудувати життєву перспективу— визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.

• Повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів— нормально.

• Підвищуйте самооцінку дитини— частіше хваліть її за хороші вчинки.

• Грайте в ігри з піском, водою чи глиною— взаємодія з такими матеріалами дасть дитині змогу виразити переживання за допомогою образів.

• Не дозволяйте потурати вами— не виконуйте будь-які бажання дитини з жалю до неї.

Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та ЮНІСЕФ:

Київстар +380675679845; +380969905450

Lifecell +380636614252; +380633994592

Vodafonе +380953271521

Щодня з 8:00 до 22.00