Embedded Files
Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.
Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові до людини.
Патріотизм починається з колиски
(Василь Сухомлинський)
Людина сильна своєю громадянськістью, своїми почуттями любові до рідної землі, до духовних надбань свого народу..
Дитина набирається вражень та знань про навколишнє: про близьких людей, про свою милу Батьківщину, які залишають у душі її незабутні спогади на все життя. З ранніх років закладати в малюка готовність захищати й примножувати здобутки народу, рідного краю. Як відомо, у житті є різні цінності. Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити і порівняти. Вітчизна, ввіданість рідній землі й народові.
Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитини елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами, малими жанрами фольклору.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови
громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.
Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.
У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Українське дошкілля"
окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.
Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.
Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.
У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.
Особистісні якості та риси характеру,
притаманні свідомому громадянину й патріоту
· повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;
· працьовитість;
· висока художньо-естетична культура;
· патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
· повага до Конституції, законів Української держави;
· досконале знання державної мови.
Завдання з патріотичного виховання
· Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста)
· Почуття власної гідності як представників свого народу
· Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей
· Формування духовно-моральних взаємин
· Формування любові до культурного спадку свого народу
· Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей
Патріотичне виховання як цілісна система
ґрунтується на фундаментальних принципах.
Принцип природовідповідності виховання означає враху-вання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.
Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.
Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.
Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.
Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості
Основні напрями
патріотичного виховання
НАРОДНІ РУХЛИВІ ІГРИ
НАРОДНІ РУХЛИВІ ІГРИ
≪Як дитина бігає та грається, так їй здоров’я усміхається≫ — саме так каже народне прислів’я. Педагоги і батьки знають, що чим більше дитина рухається, перебуває на свіжому повітрі, тим здоровішою вона росте і краще розвивається.
Народна рухлива гра — невичерпна виховна скриня для патріотичного виховання маленьких українців. Саме в народній грі відображаються темперамент, характер, почуття, побут, звичаї наших пращурів-українців.
Перед тим як запропонувати дітям певну народну гру, вихователь має познайомити їх з історією її виникнення, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як у цю гру грали в давнину.
Рухливі народні ігри, як і будь який вид діяльності, прово-
дять відповідно до вікових та психологічних особливостей дітей. Іще немовлятам матусі приказують забавлянки та виконують ручками й ніжками дитини певні рухи (≪Кую, кую чобіток≫, ≪Сорока-ворона≫).
Для дітей 2–3-річного віку добирають ігри з простими, коротенькими словами, з нескладним сюжетом. Із віком ігри ускладнюються, урізноманітнюються. Починаючи з 5- річного віку бажано перед початком гри розповідати дітям про неї, про те, чому в неї любили гратися. Проте залишається ще одна важлива умова: усі народні ігри з дітьми будь-якого віку проводяться на позитивній основі, з добрим настоєм!
ПІЖМУРКИ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними
рухливими іграми, їхнім національним колоритом; розвивати орієнтацію
в просторі, швидку реакцію, доброзичливі взаємини.
ХІД ГРИ
Вихователь (або дитина) за допомогою лічилки обирають ведучого.
Зразки народних лічилок
***
Сітка, вітка,
дуб, дубки —
поставали козаки,
Шабельками брязь —
вийди, князь.
***
Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуриться.
***
Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь — вийшов князь!
***
Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?
***
Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай:
раз, два,три — вийди ти!
Ведучий повертається обличчям до дерева (стіни), заплющує очі руками та промовляє віршик, інші діти в цей час ховаються.
Один, два —
Розбігайтесь, дітвора!
Три, чотири, п’ять —
Я вже йду шукать.
Хто не заховався,
Той зразу упіймався.
Більш не буду рахувать —
Один, два, три, чотири, п’ять.
Ведучий починає шукати дітей. Знайшовши когось, ведучий називає його на ім’я і стукає по умовному місці (дерево, стіна, якийсь предмет тощо). Дитина може і себе ≪застукати≫ на цьому умовному місці, якщо прибіжить раніше за ведучого. Перший, кого знайшли, стає ведучим.
ЗОЗУЛЯ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; розвивати природний слух, орієнтацію у просторі; виховувати чесність, приязні стосунки.
ХІД ГРИ
Дитина сидить на стільчику (високому кубику) спиною до інших дітей, вона — ≪зозуля≫. Діти на слова вихователя ≪По гайочку погуляємо, зозулю пошукаємо≫ розходяться по всьому приміщенні. Дитина-≪зозуля≫ кує: ≪Ку-ку, ку-ку!≫. Діти зупиняються.
За сигналом вихователя одне з дітей кує: ≪Ку-ку, ку-ку!≫. ≪Зозуля≫ знову повторює: ≪Ку-ку, ку-ку!≫ Та сама дитина відповідає зозулі: ≪Ку-ку, ку-ку!≫. ≪Зозуля≫ повертається і відгадує. Якщо відгадає, ця дитина стає ≪зозулею≫. Гра повторюється.
Примітка. Вихователь перед початком гри пояснює дітям, що підказувати не можна, що це нечесно. Вихователь також стежить, щоб діти ходили в різних напрямках і заповнювали весь простір зали.
ВІДГАДАЙ, ЩО МИ РОБИМО
Мета: активізувати знання дітей про види роботи дорослих, професії; розвивати уяву, рухову активність, образне мислення; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; дружні взаємини, позитивне ставлення до народних ігор.
ХІД ГРИ
За допомогою лічилки або за бажанням діти діляться на дві команди. Одна команда домовляється про те, яку роботу чи професію вони будуть показувати рухами, не вимовляючи жодного звука.
Завдання другої команди — назвати, що показують їм друзі. Потім команди міняються ролями.
Примітка. Гра проводиться, поки дітям цікаво. Вихователь може корегувати рухи дітей відповідно до обраної професії.
ЧАКЛУН
Мета: вправляти дітей у спритності, у швидкості бігу; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; чесність, інтерес до народних ігор.
ХІД ГРИ
За допомогою лічилки обирають ≪чаклуна≫.
***
За горами, за лісами
cтоїть бочка з пирогами.
Раз, два, три —
а чаклуном будеш ти!
***
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А чаклуном будеш ти!
Чаклун наздоганяє дітей. Кого наздожене й торкнеться, той
≪зачаклований≫. ≪Зачаклований≫ завмирає на місці. Інші діти намагаються доторкнутися до нього — ≪розчаклувати≫, а чаклун пильнуєйого та намагається ≪зачаклувати≫ інших. Гра закінчується, якщо ≪зачаклована≫ більшість дітей або ≪чаклун≫ дуже стомився.
МАК
Мета: розвивати всі групи м’язів; закріплювати знання про послідовність сільськогосподарських робіт, способи вживання продуктів сільськогосподарської праці; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; працелюбність, інтерес до народних ігор.
ХІД ГРИ
Діти стають у коло, одна дитина — посередині. Діти йдуть по
колу та примовляють:
Маки, маківочки,
Золотії голівочки!
Будемо мак оббивати,
Пиріжечки випікати.
Далі питають у дитини посеред кола:
— Чи поспів мак?
— Ще тільки орю! — відповідає дитина та імітує відповідні рухи.
Діти повторюють питання, а дитина по черзі дає наступні відповіді та імітує відповідні рухи:
— Ще тільки сію.
— Ще тільки заволочую.
— Ще тільки прополюю.
— Ще тільки поливаю.
Потім відповідає:
— Поспів!
Усі діти імітують такі дії: зривають голівки маку, вибивають, ліплять пиріжки та їдять. Гра повторюється за бажанням дітей.
СКЛАДИ КВІТКУ ДО ВІНОЧКА
Мета: сприяти фізичному розвитку дітей; поглибити та закріпити знання дітей про український національний оберіг — віночок, про квіти, з яких його плели;
виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом, інтерес до народних ігор.
Обладнання: паперові серединки квітів певного кольору, по 6 пелюсток до кожної серединки того самого кольору.
ХІД ГРИ
Серединки квітів розкладені по колу, а пелюстки розсипані довільно. Діти за сигналом піднімають пелюстки та розкладають навколо серединок відповідно до кольору.
ОТАМАНЕ
Мета: вправляти дітей у швидкому бігу; продовжувати знайомити з устроєм козацького війська; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; чесність, сміливість, інтерес до народних ігор.
ХІД ГРИ
Гру бажано проводити на м’якому ґрунті, піску, траві. У неї грають переважно хлопчики, але й сміливі дівчата грають у цю гру з задоволенням.
Діти діляться на 2 рівні команди — коші. Якщо одна дитина зайва, то вона може приєднатися до тієї команди, де більше дівчаток. Кожний кіш обирає собі отамана. Коші стають один навпроти одного на відстані та беруть одне одного за руки. Відстань може варіюватися, але не більше ніж 3 м, щоб не було великого розгону руху.
Отамани починають діалог:
— Отамане, отамане, чи буде війна?
— Ні!
— А чому?
— Війська замало!
— Так відбий!
Після цих слів отаман, якому запропонували відбити військо, обирає якогось козака. Обраний біжить до протилежного коша та намагається розбити зчеплені руки дітей. Якщо йому це вдалося, він обирає одного із дітей, руки яких розчепив, і забирає до свого коша. Якщо руки розчепити не вдалося, то дитина залишається в цьому коші. Діалог повторюється, тільки тепер його починає другий отаман.
Гра закінчується, коли в одному з кошів залишається лише
отаман.
Примітка. Під час цієї гри діти повинні дотримуватися пев-
них правил.
1. Діти в кошах повинні стояти на певній відстані одне від одного, щоб було де пробігати гравцеві другої команди.
2. Одну й ту саму дитину не можна двічі підряд посилати до другого коша.
3. Якщо дитина лишається в іншому коші, вона повинна грати чесно й не піддаватись гравцям зі своєї попередньої команди.
СПОРТИВНО-ПАТРІОТИЧНІ ІГРИ
СПОРТИВНО-ПАТРІОТИЧНІ ІГРИ
Запропоновані далі патріотичні ігри обов’язково треба проводити в дошкільному закладі. Усі два тижні підготовки та хвилини або години самої гри суттєво змінюють дошкільника, роблять його дорослішим, більш самодостатнім, дисциплінованим, значно розширюють його знання про побут і культурну спадщину наших пращурів. Крім того, ці ігри сприяють соціалізації й розвивають уміння та потребу піклуватися про всіх членів своєї команди. Така діяльність згуртовує та об’єднує. І це не кажучи про здоровий спосіб життя, що його прищеплюють патріотично-спортивні ігри. Саме так педагог має можливість сформувати повноцінну соціальну особистість.
ПОСВЯТА В КОЗАЧАТА
Мета: виховувати повагу до козаків (військових, які захищають свою Батьківщину); патріотичні почуття на основі знайомства дитини з побутом і традиціями козаків, їхньою відданістю Україні, українському народові; сприяти фізичному розвиткові дошкільнят.
Підготовча робота: бесіди на патріотичні теми перед початком гри; заняття, присвячене ознайомленню з козацтвом; читання дитячої художньої літератури про козаків; вправляння в роботі з мапою; вивчення на музичних заняттях козацьких пісень, вправляння у крокуванні під відповідний музичний супровід; козацькі танці; на ранковій гімнастиці слід розучити відповідний комплекс загальнорозвивальних вправ.
ХІД ГРИ
Група дітей ділиться на два загони, у кожному обирають отамана. Вихователь (або запрошений дорослий) — гетьман, який запитує в дітей, що вони знають про козаків, чому їх усі шанують та поважають, а потім пропонує дітям пройти посвячення в козачат. Для цього дітям треба здолати кілька перепон та витримати випробування.
Кожна команда отримує мапу, на якій показано місце, де зберігаються козацькі прапори. На мапу мають бути нанесені об’єкти, які діти вже бачили раніше. Перепони роблять штучно або використовують природний рельєф майданчика.
Після цього прапори вставляють у підставки і проводять іще кілька ігор.
≪Пройти через болото≫ — пройти через кілька обручів (можуть брати участь і дівчата, і хлопчики).
≪Перенести козацьку чайку через мілину≫ — паперову форму човна переносять 5–6 дітей (лише хлопчики).
≪Напоїти коней≫. Атрибути для гри: 2 великих відра з водою (або якісь інші посудини), 2 великих порожніх відра, 2 пластикових невеликих відра.
Діти стають у 2 колони, отаман бере невеличке відро.
Мета гри — перенести воду з повного відра в порожнє. Учасники команд роблять це по черзі. Перемагає команда, яка перенесе більше води.
У грі можуть брати участь і дівчата, і хлопчики.
У перервах між іграми можна запропонувати дітям заспівати пісню про козаків, дівчатам — затанцювати веселого таночка.
Для більш ефектного проведення цієї гри бажано використати українські народні костюми, козацькі атрибути.
Наприкінці гри гетьман визначає переможців, хвалить усіх учасників гри та посвячує хлопчиків у козачата (наприклад, вручає іграшкові шаблі), дівчат — у козачки (роздає віночки). Можна закінчити гру загальним танком на вибір педагога.
КОЗАЦЬКІ РОЗВАГИ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з побутом і традиціями козаків, їхньою відданістю Україні, українському народу.
Гру можна організувати у спортивній (музичній) залі або спортивному майданчику. Дітям належить пройти через кілька перепон, які можна створити (враховуючи рельєф майданчика закладу) з підручних засобів: обручів, кубиків, м’ячів, канату, гімнастичних лав тощо.
Діти діляться на дві команди. Після того, як усі учасники здолають перешкоди, визначається переможець.
САДІННЯ КАРТОПЛІ
Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з побутом і традиціями українського народу.
Обладнання: іграшкова лопата, гімнастичний обруч, круг із зеленого паперу за роз-
міром обруча, картопля.
Гру бажано організувати на спортивному майданчику або просто на подвір’ї. Дітям загадують загадку про картоплю:
Викопала кущ лопата —
Яблучок у нім багато,
Овальних та коричневих,
З малесенькими вічками.
Знадобляться нам вони
На пюре та деруни. (Картопля.)
Вихователь обговорює з дітьми значення картоплі для харчування, здоров’я українців.
Діти діляться на дві команди, між ними проводиться змагання.
1. Перші дві дитини несуть лопату та обруч — ≪город≫. Потім повертаються до команди.
2. Інші учасники приносять по одній картоплині.
3. Решта учасників несуть вирізаний із зеленого паперу круг за розміром обруча. Ним накривають обруч — ≪закопують картоплю≫.
Після завершення гри визначають переможців — тих, хто виконав завдання швидше, та смакують страви з картоплі.
Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?
Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?
1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру «Хто більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.
Патріотичне виховання дошкільників на заняттях з музичного виховання
Патріотичне виховання дошкільників на заняттях з музичного виховання
Одним із майданчиків, на якому можна виховати в дітей патріотизм та заглибити їх у дивовижно розмаїтий світ українства є музичні заняття.
Патріотизм - це не тільки парад вишиванок, рушників і спів народних пісень. Це і висока внутрішня культура, шанобливе ставлення до пам'яток історії, любов до Батьківщини, до ближнього, гідність, ввічливість, повага до свого минулого, чесність і решта рис, притаманних нашому народу. Тому педагог, перш за все, повинен сам усвідомити, що таке патріотизм, а потім лише доносити його до дітей, а не лише підходити до цього формально лише з приуроченням до знаменних дат.
Виховання патріотичних почуттів дошкільників на музичних заняттях здійснюємо через такі форми взаємодії музичного керівника з дітьми як:
слухання високохудожніх зразків української класичної музики та бесіда з приводу прослуханого твору;
цікаві бесіди про відомих українських співаків, композиторів, їх творчий шлях;
ознайомлення і зацікавлення дітей українськими народними інструментами, грою на них;
використання народних звичаїв, обрядів, ігор на святах, розвагах;
розгляд ілюстрацій народознавчого змісту та бесіда у поєднанні з музикою;
вивчення елементів народного танцю;
вивчення українських народних пісень та їх виконання тощо.
Найпоширенішою формою патріотичного виховання дошкільників у дитячому садку є проведення народних свят, розваг, вечорниць, інсценізацій українських народних казок, де використовуємо доступні дітям українські народні пісні, забавлянки, потішки, частівки, коломийки; українські таночки: гопак, козачок, полька, метелиця, гречаники, кривий танець; гра на дитячих музичних інструментах: бубон, сопілка, свищик, цимбали, трембіта, трикутник, маракаси, дзвіночок та інші.
Виховання патріотизму, формування у дошкільників національної самосвідомості на заняттях з музичного виховання та у повсякденному житті стає сьогодні чи не одним з найголовніших завдань музичного керівника та кожної української родини.
Шановні батьки! Давайте разом вже з раннього віку виховувати у наших дітей дух українського патріотизму, формувати у них морально-духовні цінності та бажання підтримувати, захищати і примножувати національні ідеї, звичаї й традиції українського народу.
Page updated
Google Sites
Report abuse