Робота по створенню музею  співпала з участю учнівського колективу, тоді ще  Загальносвітньої І-ІІІ ступенів школи № 12 м. Кременчука, у Всеукраїнській історико-краєзнавчій акції учнівської та студентської молоді «Шляхами подвигу і слави», присвяченій 65-й річниці звільнення України від німецьких загарбників та Перемозі у Другій світовій війні.

Відкриття музею відбулось 5 травня 2009 року. 

Дослідницька робота у рамках акцій поєдналась з роботою в спільному героїко-патріотичному проекті «Пам'ять про війну єднає», що присвячувався річниці визволення Кременчука та створенню Музею бойової техніки під відкритим небом в Парку Миру міста. Серед старшокласників був створенний пошуковий загін, що отримав завдання дослідити бойовий шлях у німецько- радянській війні 97-ої гвардійської Полтавської стрілецької дивізії та її роль у визволенні м. Кременчука. Завдання виявилось не простим, але водночас цікавим. На початку роботи школа звернулась за допомогою до Ради ветеранів 11-го мікрорайону та Ради ветеранів міста. На жаль пошук не виявив жодного живого свідка- учасника визволення м. Кременчука, воїна 97-ої гвардійської Полтавської стрілецької дивізії. В подальшому учні отримали дозвіл від міської Ради ветеранів на роботу з її архівом. Працюючи з документами, виявили лист Полозова Анатолія Несторовича - ветерана  війни, учасника визвольних подій 1943 року. В листі до міської влади він звертався з проханням відвідати Кременчук.У своєму листі у відповідь пошуковці  нашої школи вказали мету свого дослідження та залишили контактні дані школи. Через тиждень Анатолій Несторович зателефонував. В подальшому, в ході листування, виявилось що Анатолій Несторович очолює один із осередків Ради ветеранів у своєму місті, є активним учасником всіх святкових відзначень, підтримує зв’язки з воїнами рідної дивізії. В дарунок школі він надіслав декілька книг, в тому числі і з історії 97-ої гвардійської Полтавської стрілецької дивізії, що виявились безцінним джерелом у дослідницькій роботі. Школа запросила ветерана відвідати наше місто і він, не дивлячись на похилий вік та стан здоров’я, пообіцяв приїхати.