ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ПРО ТИХ, ХТО ПІШОВ У БЕЗСМЕРТЯ…
25.04.1992 – 10.12.2023
01.09.2007 – 30.06.2011 – навчання у Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі за спеціальністю
«Експлуатація газонафтопроводів і газонафтосховищ ».
Народився Дмитро 25 квітня 1992 року в селі Вергуни Хорольського району Полтавської області.
Після закінчення школи у 2007 році вступив до Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму на спеціальність «Експлуатація газонафтопроводів і газонафтосховищ».
У 2011 році отримав диплом молодшого спеціаліста з присвоєнням кваліфікації техніка з підготовки та транспортування нафти і газу. Після закінчення технікуму був призваний на військову строкову службу. Перший військовий вишкіл і гарт отримав у підрозділі морських піхотинців військової частини, що базувалася у с. Перевальне Сімферопольського р-ну Автономної Республіки Крим. Після демобілізації з армії працював за спеціальністю у ТОВ «Спецмехсервіс» м.Полтава.
З квітня 2014 року Дмитро був призваний по мобілізації й більше року проходив військову службу в зоні АТО, де отримав перші бойові хрещення, мав нагороди за мужність і звитягу, виявлені під час захисту територіальної цілісності та суверенітету України.
Після демобілізації продовжив навчання і здобув ступінь бакалавра у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», а потім захистив диплом магістра за спеціальністю «Нафтогазова інженерія та технології». Дмитро працював у ТОВ «Сервіс ойл».
У перші дні повномасштабної війни добровільно став у стрій Захисників, долучившись до лав територіальної оборони.
10 грудня 2023 року у кровопролитному бою з рашистами, поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області, захищаючи незалежність та відстоюючи цілісність нашої держави, молодший сержант, командир 3-го розвідувального відділення розвідувального взводу 146-го батальйону 116-ої окремої бригади територіальної оборони (в/ч А7312) загинув, отримавши численні поранення внаслідок інтенсивних обстрілів ворожої артилерії.
Бойові побратими згадують Дмитра як справжнього Воїна, надійного товариша, з яким розвідники пліч-о-пліч тримали оборону й давали гідну відсіч російським окупантам.
Нагороджений 5-ма почесними відомчими нагородами, зокрема медаллю «За оборону рідної держави» (24.06.2023), а за тиждень до смерті – медаллю «Незламним Героям російсько-української війни» (03.12.2023).
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Державні відзнаки Дмитра Чернушенка
Зі спогадів куратора групи О.Г. Сидориної:
Дмитро був найстарший син у багатодітній родині, піклувався про молодших братів, був для них прикладом. До речі, брати теж обрали для навчання наш коледж. Яке б доручення не виконував, за яку б справу не брався - Дмитро завжди був сумлінним та відповідальним. Комунікабельний, життєрадісний, активний... Любив спорт, грав у футбол. Одногрупники його поважали, він дружив з усіма. Світла, добра людина...
Зі спогадів завідувача механічного відділення С.М. Кузьменка:
«Дмитро був здібним студентом, сумлінно працював над засвоєнням навчального матеріалу. Постійно перебував у пошуку чогось нового, не любив одноманітної роботи.
Емоційний, відкритий юнак, завжди мав власну думку і з почуттям власної гідності відстоював її. У спілкуванні виявляв прямолінійність і принциповість, не терпів невизначеності.
Серед одногрупників користувався повагою, мав постійне коло друзів».
Слово друга Євгенія Чуба:
«На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
Мій дорогий друже, спасибі тобі за всі ці роки дружби. Ти для мене один з найважливіших людей. Такого друга, кума, хрещеного батька, як ти, потрібно ще пошукати. Ти для мене більше, ніж друг. Ти для мене, як брат! Я так сильно тобі за все вдячний! Коли сили закінчуються, коли не знаєш, як впоратися з ситуацією, коли здається, що все проти тебе – ти завжди приходив на допомогу, ти був надією і опорою. Не встиг створити сім’ї…Не встиг потішити батьків онуками…, ти був гідним прикладом для своїх братів, друзів, знайомих».
Слово бойового побратима Дзюбенка Ростислава з позивним «Адвокат»:
«Чернушенко Дмитро з позивним «Дімон» був одним із кращих розвідників підрозділу, в якому проходив службу на посаді командира розвідувального відділення. Завжди в перших рядах виходив на бойове завдання та успішно його виконував. Ми його згадуємо як найдосвідченішого бійця та розвідника, завжди міг дати відповідь на будь-яке питання, що виникало в ході військової служби та бойової роботи. Гарний друг та відданий боєць ЗСУ, який з гідністю захищав Україну».