ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ПРО ТИХ, ХТО ПІШОВ У БЕЗСМЕРТЯ…
05.06.1998 – 28.05.2023
01.09.2017 – 30.06.2020 – навчання у Полтавському фаховому коледжі нафти і газу Національного університету "Полтавська політехніка
імені Юрія Кондратюка"
за спеціальністю
«Нафтогазова інженерія та технології».
Олександр Миколайович Убийсобака народився 5 червня 1998 року у м. Полтава.
По закінченню Комунального закладу «Полтавська спеціальна загальноосвітня школа №40» у 2017 році вступив до Полтавського коледжу нафти і газу Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка на навчання за спеціальністю «Нафтогазова інженерія та технології», освітньо-професійна програма «Експлуатація нафтових і газових свердловин». Проживав у селі Макухівка Полтавського району.
Після повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України.
З 2 березня 2022 року служив на посаді радіотелефоніста – лінійного наглядача відділення управління командира мінометного взводу.
Вірний військовій присязі, гідно виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, Олександр загинув 28 травня 2023 року при виконанні бойового завдання внаслідок поранень, несумісних з життям, біля м. Авдіївка Покровського району Донецької обл.
Вічна пам'ять Захиснику України!
Зі спогадів куратора групи І.В. Почтакової:
«Завжди привітний, скромний, доброзичливий юнак… Спокійний, ніколи не намагався привернути до себе зайву увагу, добрий, порядний... Його доля не була простою: досить рано втратив батьків…
Назавжди запам’ятала останнє спілкування з Сашею. Якось до коледжу завітав мій випускник – Сашин одногрупник. Спілкуючись із ним, вирішили написати повідомлення Саші: хвилювались за нього, адже знали, що він з березня 2022 року боронить Україну. Не були впевнені, чи зможе він відповісти, але, на диво, Саша одразу відгукнувся, написав нам. Тоді ще ми не знали, що це остання звістка від Саші. За тиждень він загинув…».
Спогади викладача спеціальних дисциплін Ю.Г. Дяченко:
«Переглядаю світлини минулих років… Ось ми зі студентами на виробничому об’єкті під час практичного навчання. Стрункий худорлявий юнак у зеленій касці – це Сашко. Завжди спокійний, замислений, ніби трохи відсторонений, заглиблений у власні думки… Цікавився майбутньою професією, у його очах спалахував вогник, коли знайомився з виробничим обладнанням, обговорював секрети майбутньої спеціальності…
У своєму юному віці мав тверді патріотичні погляди і переконання, був по-справжньому відданий Україні».